Рішення

від 11.12.2023 по справі 276/2345/23

ВОЛОДАРСЬКО-ВОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 276/2345/23

Провадження по справі №2/276/484/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2023 року смт. Хорошів

Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Збаражського А.М., за участю:

секретаря судового засідання Дашенко Д.А.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

в с т а н о в и в:

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з відповідним позовом в якому просила визнати за нею в порядку поділу спільного майна подружжя, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, право власності на 1/2 частину :

- житлового будинку загальною площею 65,5 кв.м., житловою площею 34,4 кв.м., до складу якого входять сарай «Б», гараж «В» , уборна «У», огорожа №1, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;

-земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1238 га, кадастровий номер 1821155400:01:002:0067, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та стягнути з відповідача на свою користь понесені нею судові витрати зі сплати судового збору та правничої допомоги.

В обґрунтування позову вказує, що вона з відповідачем 19.11.2013 року уклали шлюб. Рішенням Володарсько-Волинського районного суду Житомирської обалсті від 14.09.2023 у справі №276/1576/23, шлюб між ними було розірвано. За час шлюбу подружжям було придбано: житловий будинок загальною площею 65,5 кв.м., житловою площею 34,4 кв.м, до складу якого входять сарай «Б», гараж «В», уборна «У», огорожа №1, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за договором купівлі-продажу житлового будинку від 18.09.2019, посвідченим приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Толстіхіною Ніною Дмитрівною, зареєстрованим в реєстрі за № 891 та земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1238 га, кадастровий номер 1821155400:01:002:0067, місце розташування АДРЕСА_1 , за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 18.09.2019, посвідченим приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Толстіхіною Ніною Дмитрівною, зареєстрованим в реєстрі за № 892. Придбане у шлюбі дане майно зареєстровано за відповідачем. Проте, кошти витрачені на придбання земельної ділянки були спільними коштами подружжя, які вони заробляли та відкладали з метою придбати житловий будинок та земельну ділянку. Крім того, за час перебування у шлюбі позивач здійснювала догляд за спільними дітьми сторін - ОСОБА_3 , народженим ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , народженим ІНФОРМАЦІЯ_2 , відтак не працювала з поважних причин, отримувала соціальну допомогу при народженні дітей. На переконання позивача, виходячи із принципу рівності часток подружжя у спільному майні, їй належить 1/2 частина житлового будинку загальною площею 65,5 кв.м. та земельної ділянки; площею 0,1238 га з кадастровим номером 1821155400:01:002:0067, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 13.11.2023 року відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, встановлено відповідачу строк для подачі відзиву.

Позивач до суду надіслала заяву в якій просить справу розглядати без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач до суду надіслав заяву в якій просить справу розглядати без його участі, позовні вимоги визнає.

Згідно ч.3, 4ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем; ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленомуст. 206 цього Кодексу.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити в підготовчому засіданні.

Відповідно достатті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно достатті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановленихст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зістаттями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши всі необхідні, зібрані по справі докази для ухвалення обґрунтованого рішення, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, сторони перебували в шлюбі, зареєстрованому 19 листопада 2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції у Житомирській області, актовий запис №2217, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .

Подружжя ОСОБА_5 від шлюбу мають двоє малолітніх дітей : ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що слідує з копій свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , серії НОМЕР_3 .

Рішенням Володарсько-Волинського районного суду Житомирської обалсті від 14.09.2023 у справі №276/1576/23, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності відчуження на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна на вказані житловий будинок та земельну ділянку зареєстровано 18.09.2019 за ОСОБА_2 .

Як слідує із висновку звіту №779/23 про вартість об`єкта оцінки станом на 04.10.2023 року , ринкова вартість об`єкта незалежної оцінки становить 497105 грн.

Відповідно до копії договору купівлі- продажу житлового будинку, серія та номер: 891 від 18.09.2019, ОСОБА_2 придбав у власність житловий будинок загальною площею 65,5 кв.м., житловою площею 34,4 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Із копії договору купівлі- продажу земельної ділянки, серія та номер: 892 від 18.09.2019, ОСОБА_2 придбав у власність земельну ділянку площею 0,1238 га, кадастровий номер 1821155400:01:002:0067, місце розташування АДРЕСА_1 .

Вирішуючи заявлений позов, суд враховує наступні вимоги діючого законодавства.

Відповідно достатті 60 СК Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина першастатті 69 СК України).

Згідно частини 1статті 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини 1, 2статті 71 СК України).

Частиною 2статті 372 ЦК Українивстановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Статтею 163 СК Українивстановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджується в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися «обставинами, що мають істотне значення», якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 р. № 11).

Зі змісту п. 23, 24постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Згідностатті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно достатті 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Згідно частини 4статті 206 ЦПК України,у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. При цьому суд вважає, що визнання відповідачем ОСОБА_6 позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Судом встановлено, що житловий будинок загальною площею 65,5 кв.м., житловою площею 34,4 кв.м., до складу якого входять сарай «Б», гараж «В» , уборна «У», огорожа №1, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку за кадастровим номером 1821155400:01:002:0067 набуто під час перебування сторін у шлюбі, тому це майно є їхньою спільною сумісною власністю, у зв`язку з чим вказані об`єкти нерухомості, як об`єкти права сільної сумісної власності підлягають поділу на загальних підставах, тобто по 1/2 частині кожному із подружжя.

Оскільки відповідач позовні вимоги визнав, суд вважає, що у додаткових доказах на підтвердження вищевказаних обставин необхідності немає.

У зв`язку з наведеним, а також приймаючи до уваги те, що обґрунтування позову знайшло своє об`єктивне підтвердження в ході розгляду справи, та відповідачем визнано позовні вимоги, суд вважає позов обґрунтованим, законним та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1статті 141 ЦПК України,судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки відповідач позов визнав, то з державного бюджету на користь позивача підлягає поверненню 50 відсотків від сплаченого нею при поданні позову до суду суми судового збору, тобто кошти в сумі 1242,80 грн., а решта суми судового збору, тобто кошти в сумі 1242,80 грн., підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правову допомогу, суд вважає, що вказана вимога підлягає задоволенню частково, зважаючи на наступне.

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до статті 141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Представником позивача заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу у розмірі 8 000 грн.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Із матеріалів справи вбачається, що 10.08.2023 року між ОСОБА_1 (Клієнт) та адвокат Мотовильник Юлією Володимирівною було укладено договір №1008/6 про надання правової допомоги, за яким КЛІЄНТ доручає, а АДВОКАТ приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

На виконання даного договору представником позивача було подано розрахунок суми гонорару за надану правничу допомогу від 04.10.2023 в розмірі 8000 грн., з яких : первинна консультація, вивчення документів та укладення договору 500 грн., отримання інформаційних довідок з Державних реєстрів стосовно нерухомого майна, що підлягає поділу 500 грн., складання та направлення до суду позовної заяви про поділ спільного майна подружжя 5000 грн., складання заяв з процесуальних питань 500 грн. ( кожна), участь в судових засідання 1500 грн. ( кожне).

При визначенні судом розміру витрат на професійну правничу допомогу судом враховується, що представник позивача участь у судових засідання не приймав , а обсяг наданих адвокатом послуг фактично складається лише з надання консультацій, отримання інформаційних довідок та складання позовної заяви.

З огляду на вказані обставини, враховуючи складність справи та виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, стягнувши з відповідача на користь позивача 6500,00 грн.

Керуючись статтями12,13,76-79,81,82,89, 141, 206, 247, 263 ЦПК України, статтями 60, 61, 69, 70, 71, 163 372 СК України,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, задовольнити.

Визнати об`єктами спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступне майно, що розміщене за адресою: АДРЕСА_1 а саме: житловий будинок загальною площею 65,5 кв.м., житловою площею 34,4 кв.м., до складу якого входять сарай «Б», гараж «В» , уборна «У», огорожа №1, а також земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1238 га, кадастровий номер 1821155400:01:002:0067, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на наступне майно:

- на (одну другу) житлового будинку загальною площею 65,5 кв.м., житловою площею 34,4 кв.м., до складу якого входять сарай «Б», гараж «В» , уборна «У», огорожа №1, що розміщене за адресою: АДРЕСА_1 ;

- на (одну другу) земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1238 га, кадастровий номер 1821155400:01:002:0067, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1242,80 гривень.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків сплаченого нею судового збору, що складає 1242,80 грн., відповідно до квитанції №26 від 17.10.2023 року, яка видана ТВБВ №1005/053 філії «Житомирського обласного управління» АТ «Ощадбанк».

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 6500 (шість тисяч п`ятсот ) гривень 00 копійки.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 .

Суддя А.М. Збаражський