Вирок

від 12.12.2023 по справі 529/479/23

ДИКАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 529/479/23

Провадження № 1-кп/529/178/23

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2023 року Диканський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,

потерпілого - ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Диканька Полтавської області у режимі відеоконференції кримінальне провадження № 12023221010000015 стосовно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Харків, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , фактично проживаючого по АДРЕСА_2 , з вищою освітою, неодруженого, невійськовозобов`язаного, у зв`язку із воєнним станом тимчасово припинена трудова діяльність завідувача Цапівського будинку культури Золочівської селищної ради, має на утриманні непрацездатну матір, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнаного судом доведеним.

В липні 2022 року (більш точних дати та часу під час досудового розслідування встановити не вдалося) обвинувачений ОСОБА_4 , маючи прямий умисел, спрямований на таємне заволодіння чужим майном, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану в Україні, який введено Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, який в подальшому неодноразово продовжувався та триває донині, шляхом вільного доступу, проник на земельну ділянку з кадастровим номером 6322655100:06:005:1658, на якій знаходиться дачне домоволодіння ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_3 .

В подальшому, продовжуючи реалізовувати свій протиправний умисел, ОСОБА_4 , через відчинені двері проник до господарських приміщень, звідки умисно, таємно викрав майно, що належить потерпілому ОСОБА_6 , а саме: алюмінієву розкладну трьохсекційну драбину, вартість якої не встановлено, медогонку, вироблену з нержавіючої сталі на чотири рами вартістю 2 000 (дві тисячі) грн 00 коп, пластмасову (полімерну) бочку об`ємом 30 літрів вартістю 250 (двісті п`ятдесят) грн 00 коп, 20 (двадцять) кг вощини ТМ "Нова Вощина" вартістю 5 600 (п`ять тисяч шістсот) грн 00 коп, дві металеві каністри для пального об`ємом 20 літрів кожна вартістю 800 (вісімсот) грн 00 коп, побутовий газовий балон об`ємом 50 літрів вартістю 1 075 (одна тисяча сімдесят п`ять) грн 00 коп. Після цього, ОСОБА_4 зник з місця вчинення злочину, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, завдавши таким чином потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду у загальному розмірі 9 725 (дев`ять тисяч сімсот двадцять п`ять) грн 00 коп.

Отже, ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло, вчинене в умовах воєнного стану.

Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.

Позиція сторін кримінального провадження.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, заперечував. Пояснив, що 11 червня 2022 року його знайомий ОСОБА_7 , разом з колегою по роботі, приїхав до нього та запропонував вдень піти у ліс по гриби, а увечері відпочивати та святкувати його день народження, який був 06 червня 2022 року. Коли вони туди йшли у ліс, то їх бачили сусіди, віталися з ними, ліс невеликий, десь 2 км на 2 км. Коли вони підійшли до господарства ОСОБА_6 , то побачили на узбіччі речі, які там валялися. На території цього господарства нібито знаходилася пасіка ОСОБА_6 , хоча там не було ознак, що це територія пасіки, будівлі там були занедбані. Обвинувачений вказав, що він запропонував забрати на зберігання найбільш цінне майно, а коли ОСОБА_6 приїде, то все йому віддати. Він вказав, що у нього немає місця, щоб це майно зберігати, тому вирішили залишити майно у ОСОБА_7 . ОСОБА_4 зазначив, що сусіди говорили, що ОСОБА_6 знаходиться за кордоном, тому вони і забрали це майно з метою його зберігання до приїзду ОСОБА_6 . Мотиву викрасти це майно у них не було. Обвинувачений зазначив, що він не проникав у належне потерпілому ОСОБА_6 приміщення, двері у приміщеннях вже були побиті, речі валялися в різних місцях. Він все зібрав та привіз ОСОБА_7 . Собі взяв драбину, бо потрібно було полагодити дах у своєму будинку, який було пошкоджено внаслідок обстрілу. Вощину він поклав до своїх вощин, щоб не згризли миші. Належна потерпілому вощина була як у запечатаному, так і у незапечатаному вигляді, всього було 2-3 пачки вощини. Вони просто хотіли по-людськи все зберегти. Сам він бджільництвом займається як любитель. Його дачне господарство знаходиться у АДРЕСА_6, тут він тривалий час проживав та працював. На теперішній час тимчасово не працює у місцевому будинку культури через воєнний стан в країні. Обвинувачений ОСОБА_4 зазначив, що він та ОСОБА_7 удвох вирішили зберегти знайдені речі ОСОБА_6 . Сусіди знали, що вони взяли ці речі для зберіганння, вони їх не ховали. Майно потерпілого ОСОБА_6 він перевіз своїм мотоблоком з причепом. Мотоблок з причепом він залишив на околиці лісу, на територію господарства потерпілого він не заїжджав. Він з ОСОБА_7 по черзі переносили майно до причепу мотоблока. Щоб забрати всі речі, йому довелося двічі їздити. Сусіди в цей час пололи город та його бачили. Обвинувачений вказав, що спочатку всі речі відвіз до ОСОБА_7 , а потім з цих речей взяв собі драбину, алюмінієві ноші та вощину. ОСОБА_4 зазначив, що раніше він не знав потерпілого ОСОБА_6 . З потерпілим він не зв`язувався, щоб повідомити його про те, де знаходяться його речі, оскільки не знав, як його відшукати, тим паче, що сусіди говорили, що він знаходиться за кордоном. В поліцію щодо повернення потерпілому знайдених речей він не звертався, оскільки якось про це не подумав. Обвинувачений зазначив, що добровільно віддав належні потерпілому драбину та бочку товаришу потерпілого, коли він приїхав до нього разом з поліцією. Він ще й свою вощину віддав. Поліція приїхала до нього десь через півроку після цих подій, а саме з приводу крадіжки у товариша потерпілого. Тоді він добровільно повідомив у поліцію, що речі потерпілого ОСОБА_6 знаходяться у ОСОБА_7 . Однак, раніше він не повідомляв про це у поліцію упродовж 7 місяців. Сусідів він про це повідомляв. Товариш потерпілого ОСОБА_8 приїжджав до нього 09 січня. Обвинувачений зазначив, що ОСОБА_8 мабуть подумав, що якщо він забрав речі потерпілого, то значить саме він, ОСОБА_4 , викрав ці речі. Обвинувачений ОСОБА_4 вказав, що він категорично стверджує, що всі речі вони разом з ОСОБА_7 зібрали на околиці лісу і нічого не крали.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні вказав, що в матеріалах кримінального провадження відсутні належні та достатні докази, які б з достовірністю підтверджували винуватість ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України. Зазначив, що обвинувачений лише взяв на зберігання знайдені речі ОСОБА_6 і ні показання свідків, ні інші матеріали кримінального провадження не підтверджують те, що ОСОБА_4 викрав ці речі. Посилаючись на вказане, захисник обвинуваченого просив повністю виправдати обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Прокурор вказав, що в судовому засіданні було достеменно встановлено, що інкриміноване кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим, тому просить суд визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України. Посилаючись на те, що обвинувачений раніше не судимий, задовільно характеризується, враховуючи відсутність претензій потерпілого, так як викрадене майно йому повернуто, прокурор просив призначити ОСОБА_4 покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 5 років із звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Незважаючи на заперечення обвинуваченим ОСОБА_4 своєї винуватості у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, у вигляді таємного викрадення чужого майна (крадіжка), поєднаного із проникненням у житло, вчиненого в умовах воєнного стану, його винуватість у скоєнні інкримінованого йому злочину у повному обсязі підтверджується наступною безпосередньо дослідженою та перевіреною у судовому засіданні судом сукупністю доказів, а саме:

- показаннями потерпілого ОСОБА_6 , який у судовому засіданні пояснив, що йому зателефонував сусід ОСОБА_8 та повідомив, що хтось проник до сараїв, які знаходяться на належній йому земельній ділянці, та викрав майно. У нього було викрадено медогонку, вощину, газовий балон, двохкомфорний таганок, рамки, десятилітрове відро з цвяхами. Потерпілий зазначив, що господарство, з якого було викрадено майно, це пасіка, земля, яка була оформлена ним для ведення господарства. На цій території є два сараї. З 2017 року він оформив необхідні документи і став власником цього майданчика. Там іде одна дорогаі вона є тупиковою, заходить на територію його пасіки. По периметру майданчика посаджені акації, ці дерева досить великі, тому ходити там не зручно. Щоб зайти на територію його господарства, потрібно по стежці повернути направо. А якщо повернути наліво, то стежка веде в ліс і далі в поле. Гриби, про які розповідав обвинувачений, не ростуть на його ділянці, оскільки він там все розчистив і на сонячній стороні гриби не ростуть. Місцеві жителі іноді збирали там поряд яблука. Потерпілий вказав, що коли він останній раз там був перед крадіжкою, то все позакривав на замки. Про крадіжку його речей йому повідомив сусід, який періодично туди приїжджає та наглядає за його господарством. Сусід повідомив йому про крадіжку ще 14 серпня 2022 року, однак він тоді перебував у м. Кам`янець-Подільськ та не зміг приїхати і все оформити у поліції. Сусід повідомив, що у сараї немає вощини та інших речей. Після цього сусід викликав поліцію, бо в нього також викрали майно. Потерпілий вказав, що він зміг приїхати у січні 2023 року і тоді написав заяву у поліцію про крадіжку. Він заявив про викрадення медогонки, каністри, вощини, драбини. Коли речі знайшли, то поліцейські надіслали йому на Viber фотографії речей та він їх впізнав як свої. Після цього вже проводилися інші слідчі дії. Викрадені речі йому повернули на відповідальне зберігання. На теперішній час ці речі зберігаються у сараї у сусіда, якому він довірив це зберігання. У зв`язку із поверненням викрадених речей він не має претензій до обвинуваченого ОСОБА_4 та не наполягає на суворому покаранні. Потерпілий ОСОБА_6 зазначив, що саме від поліції він дізнався, що крадіжку вчинив ОСОБА_4 , особисто із обвинуваченим він не знайомий. Потерпілий вказав, що він не просив обвинуваченого, щоб той перевіз речі в інше місце. ОСОБА_6 зазначив, що ОСОБА_4 та ОСОБА_7 навмисно зайшли на територію його господарства, так як не зайшовши на цю територію неможливо побачити речі, які там знаходилися.

- показаннями свідка ОСОБА_8 , який в судовому засіданні пояснив, що у другій половині серпня 2022 року обікрали його дачу в АДРЕСА_5, у зв`язку із чим він викликав поліцію. Він зателефонував до ОСОБА_6 та повідомив йому про це. Оскільки дача ОСОБА_6 знаходиться неподалік від його дачі, то ОСОБА_6 попрохав перевірити і його господарство. Свідок ОСОБА_8 зазначив, що коли він прийшов на територію дачного господарства ОСОБА_6 , то виявив, що одні двері були відкриті, а інші зовсім зірвані з петель, у приміщенні все розкидано. По телефону ОСОБА_6 розповів йому про місцезнаходження речей і таким чином він виявив зникнення медогонки, таганка, драбини, вощини тощо. Про це він повідомив ОСОБА_6 по телефону. Після цього на прохання потерпілого, він за допомогою цвяхів укріпив двері та пішов додому. На час крадіжки ОСОБА_6 проживав у м. Кам`янець-Подільський і не зміг відразу написати заяву про крадіжку. Десь взимку 2023 року він приїхав у м. Золочів Харківської області, де вони зустрілися. Тоді потерпілий ОСОБА_6 і написав заяву до поліції про вчинення крадіжки.

- показаннями свідка ОСОБА_7 , який в судовому засіданні пояснив, що він знайомий із обвинуваченим, товаришує з ним. У АДРЕСА_6 він має дачний будинок, розташований неподалік будинку ОСОБА_4 06 червня він святкує свій день народження. Однак, це був робочий день, тому після цього на вихідні він приїхав на дачу, де планував відсвяткувати день народження разом із ОСОБА_4 . Приїхавши у село, він, ОСОБА_4 та ще один знайомий пішли по гриби. Підійшовши до пасіки, вони побачили розкидані речі, зокрема холодильник, медогонку, каністри, драбину та інше. Пасіка огороджена лісосмугою, паркана там немає, туди пів села ходило по яблука. Побачивши зірвані замки на дверях сараїв та розкидані речі, ОСОБА_4 сказав, що хтось все це може вкрасти, а тому ці речі потрібно забрати на зберігання. Тоді він та ОСОБА_4 прийняли спільне рішення забрати ці речі на зберігання. ОСОБА_4 взяв вдома мотоблок, завантажив знайдені речі, а вони пішли далі по гриби. Свідок ОСОБА_7 зазначив, що частина майна, яке вони знайшли, зберігалася у нього, а частина у ОСОБА_4 . Свідок зазначив, що зі слів людей йому відомо, що ця пасіка належала ОСОБА_6 і знайдені речі належать йому. ОСОБА_7 вказав, що коли він та ОСОБА_4 забрали ці речі на зберігання, то вони їх не ховали, в поліцію про знайдені речі не повідомляли.

- показаннями свідка ОСОБА_9 , яка в судовому засіданні пояснила, що вона є матір`ю обвинуваченого ОСОБА_4 . У серпні 2022 року син сказав їй, що візьме мотоблок та поїде разом із ОСОБА_7 забрати розкидані у лісі речі, які вони виявили. Син приніс додому драбину і вощину. Пізніше до них прийшли поліцейські із сусідом потерпілого - ОСОБА_10 та знайшли у дворі драбину і вощину та забрали їх. Син сам добровільно віддав ці речі, ще й свою вощину віддав.

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 06.01.2023, згідно з яким 06 січня 2023 року заявник ОСОБА_6 виявив крадіжку особистих речей з приватної території по АДРЕСА_3 /а.с. 98/.

- протоколом огляду місця події від 06.01.2023, відповідно до якого при огляді території дачного домоволодіння потерпілого ОСОБА_6 , розташованого по АДРЕСА_3 , було виявлено пошкоджені вхідні двері сараїв та розкидані всередині речі /а.с. 99-104/.

- заявою ОСОБА_7 від 07.01.2023, відповідно до якої він добровільно видав працівникам поліції речі, які знаходилися на території його дачного домоволодіння, а саме: балон газовий побутовий, 2 металеві каністри об`ємом 20 літрів, медогонку, пластикову бочку об`ємом 30 літрів /а.с. 105/.

- протоколом огляду місця події від 07.01.2023, відповідно до якого під час проведення огляду території, що розташована по АДРЕСА_4 , ОСОБА_7 добровільно видав речі, які йому не належать та які на території його домоволодіння залишив ОСОБА_4 , а саме: медогонку, побутовий газовий балон, дві каністри для пального, полімерну бочку /а.с. 105-110/.

- заявою ОСОБА_4 від 07.01.2023, відповідно до якої він добровільно видав працівникам поліції речі, які знаходилися на території його домоволодіння, а саме: ноші, розкладну драбину, вощину - 3 цілих упаковки та 1 розкриту /а.с. 111/.

- протоколом огляду місця події від 07.01.2023, відповідно до якого під час проведення огляду території домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 добровільно видав речі, а саме: ноші без верхнього покриття, алюмінієву трьохсекцій ну розкладну драбину, вощину вагою 20 кг - 3 цілих упаковки та 1 розкриту /а.с. 111-114/.

- протоколами пред`явлення речей для впізнання за фотознімками від 08 січня 2023 року, відповідно до яких потерпілий ОСОБА_6 у присутності понятих впізнав викрадені у нього речі, а саме: медогонку, металеву каністру, розкладну драбину /а.с. 114-118/.

- постановою про визнання і приєднання до справи речових доказів від 08.01.2023, відповідно до якої виявлені та вилучені за адресами: АДРЕСА_4 та АДРЕСА_2 , речі, а саме: медогонку, вироблену з нержавіючої сталі, пластмасову (полімерну) бочку об`ємом 30 літрів, дві металеві каністри для пального об`ємом 20 літрів кожна, побутовий газовий балон об`ємом 50 літрів, алюмінієву розкладну трьохсекційну драбину, 20 кг вощини ТМ "Нова Вощина", алюмінієві ноші без верхньої частини, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні та передано на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_6 /а.с 119/.

- протоколом проведення слідчого експерименту від 20.03.2023, під час якого ОСОБА_4 , в присутності свого захисника ОСОБА_5 та понятих, пояснив, що він дійсно забрав речі з території по АДРЕСА_3 , які знаходилися біля будівель. На вказаній території ОСОБА_4 вказав на будівлю та пояснив, що з цього приміщення забрав вощину. ОСОБА_4 вказав, що вивлені речі він перевіз на своєму мотоблоці до місця проживання ОСОБА_7 . ОСОБА_4 зазначив, що частину речей він переніс до свого місця мешкання, а саме: алюмінієву драбину, вощину та ноші. ОСОБА_4 вказав, що він не вчиняв крадіжку, а знайшов ці речі та відвіз їх до ОСОБА_7 за його ініціативою, у якого нібито є місце та умови для зберігання цих речей /а.с. 121-125/.

- висновком судово-товарознавчої експертизи від 20.01.2023, складеного судовим експертом ОСОБА_11 , яким визначено ринкову вартість викрадених речей, а саме: алюмінієвої розкладної трьохсекційної драбини, медогонки, виробленої з нержавіючої сталі, пластмасової (полімерної) бочки об`ємом 30 літрів, 20 кг вощини ТМ "Нова вощина", двох металевих каністр для пального об`ємом 20 літрів кожна, побутового газового балону об`ємом 50 літрів /а.с. 126-130/.

Оцінюючи показання потерпілого ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_8 , суд вважає ці показання є послідовними і достовірними. У суду відсутні підстави сумніватися в правдивості вказаних показань, оскільки ці показання є чіткими, логічними і узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами.

Крім того, суд враховує те, що потерпілий ОСОБА_6 та свідок ОСОБА_8 попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, а тому такі докази, у сукупності з іншими наявними у кримінальному провадженні доказами, суд знаходить належними та допустимими.

Суд критично відноситься до показань свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_9 в частині того, що ОСОБА_4 не викрадав речі у потерпілого ОСОБА_6 , а лише їх знайшов та взяв для зберігання, оскільки вони є зацікавленими особами, так як є товаришем та матір`ю обвинуваченого відповідно та перебувають з обвинуваченим у близьких стосунках і не бажають настання негативних наслідків у виді кримінального переслідування по відношенню до обвинуваченого.

Твердження обвинуваченого ОСОБА_4 про те, що він не вчиняв крадіжки майна потерпілого ОСОБА_6 , а лише знайшов речі потерпілого та взяв для зберігання, суд вважає безпідставним, оскільки таке твердження спростовується вказаною вище дослідженою безпосередньо в судовому засіданні сукупністю доказів.

Так, відповідно до висновку Верховного Суду у справі № 761/31918/14-к привласнене майно може вважатися знахідкою лише за умов, що: а) воно вибуло з володіння власника; б) місцезнаходження цього майна власнику не відомо; в) між втратою майна та його знахідкою пройшов тривалий час, який давав власнику підстави вважати майно остаточно втраченим; г) особа, яка знайшла майно, не була очевидцем події втрати і сама не чинила будь-яких активних дій, спрямованих на вилучення майна з володіння власника; д) відсутня можливість виявлення (ідентифікації) законного власника майна.

В свою чергу, суд вважає, що дії не можливо кваліфікувати як привласнення знахідки, оскільки він знав, хто є власником цього майна, де воно знаходилося, і при цьому упродовж 7 місяців не здійснив жодних дій щодо повернення цих речей законному власнику ОСОБА_6 , а видав їх лише коли до нього прийшли працівники поліції. Суд зауважує, що навіть не знаючи про фактичне місцезнаходження потерпілого, про що сам в судовому засіданні вказав обвинувачений, він повинен був повідомити про знахідку у поліцію чи до органу місцевого самоврядування, однак цього не зробив та навпаки навіть користувався вказаними вище речами, зокрема драбиною для полагодження пошкодженого даху, що обвинувачений підтвердив в судовому засіданні.

Твердження захисника обвинуваченого про необхідність виправдання ОСОБА_4 , суд вважає необґрунтованим та безпідставним, так як стороною захисту не було надано суду належних та достатніх доказів, які б підтверджували невинуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Повно, всесторонньо, об`єктивно проаналізувавши й оцінивши кожний доказ із точки зору належності, допустимості і достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, судом поза розумним сумнівом встановлено, що інкримінований злочин, а саме - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло, вчинене в умовах воєнного стану, скоєно обвинуваченим ОСОБА_4 , тому його дії вірно кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України.

Обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з ст. 66 КК України обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, не встановлено.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, не встановлено.

Мотиви призначення покарання.

За змістом статтей 50, 65 КК України особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен враховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.

Отже, обираючи вид та строк покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, те, що злочин вчинено в умовах воєнного стану, бере до уваги наслідки вчинення кримінального правопорушення, зокрема, що потерпілий не заявляв претензій матеріального та морального характеру, завдані матеріальні збитки відшкодовані шляхом повернення потерпілому викраденого майна. При призначенні покарання суд також бере до уваги висновки, викладені у досудовій доповіді, відповідно до яких виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства можливе, а ризики вчинення повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства, у тому числі і для окремих осіб, є середніми.

При призначенні покарання суд також враховує викладені в ухвалі Верховного Суду від 28.03.2023 у справі № 722/594/22 наступні висновки: тлумачення ознаки "в умовах воєнного стану або надзвичайного стану" без врахування того, чи були використані такі умови для вчинення злочину, порушує принцип індивідуалізації покарання, визначений частиною 2 статті 61 Конституції України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину, категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.

Призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим. Встановлення законодавцем недиференційованого покарання та неможливість його зниження не дозволяє застосовувати покарання до осіб, які вчинили злочини невеликої тяжкості, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, розміру заподіяних збитків, форми вини і мотивів злочину, майнового стану підсудного та інших істотних обставин, що є порушенням принципу справедливості покарання, його індивідуалізації та домірності. Принцип індивідуалізації юридичної відповідальності у процедурі притягнення особи до відповідальності має виявлятись не лише в притягненні до відповідальності особи, винної у вчиненні правопорушення, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов`язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди, наявності обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність.

Принцип індивідуалізації і пропорційності покарання вимагає також не ставити осіб, які вчинили злочини різної тяжкості в однакове становище. Особи, які використали фактичні обставини воєнного чи надзвичайного стану, і особи, які вчинили злочини за звичайних обставин, знаходяться у суттєво різному становищі. Недискримінаційне застосування до них однакових покарань не тільки не переслідує мету, заявлену законодавцем, але й не забезпечує розумну пропорційність ужитих заходів і поставленої мети, навіть якщо б така мета була заявлена.

Враховуючи загальні засади призначення покарання - законність, справедливість, обґрунтованість та індивідуалізацію, вимоги ст. 65 КК України, те, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, враховуючи другорядну роль кари як мети покарання, суд при призначенні покарання враховує дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, позитивно характеризується, є опікуном непрацездатної матері, відсутність претензій потерпілого та відсутність тяжких наслідків вчиненого злочину, висновки, викладені у досудовій доповіді органу пробації, а тому суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років та на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 не обирався. Підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили не вбачається.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Цивільний позов не заявлявся.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 50, 65, 66, 67, 75, ч. 4 ст. 185 КК України, ст. 100, 369-371, 374, 376, 392, 393, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю один рік.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 в період іспитового строку періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти орган з питань пробації про зміну місця свого проживання чи роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили - не обирати.

Речові докази у вигляді медогонки, виробленої з нержавіючої сталі, пластмасової (полімерної) бочки об`ємом 30 літрів, двох металевих каністр для пального об`ємом 20 літрів кожна, побутового газового балону об`ємом 50 літрів, алюмінієвої розкладної трьохсекційної драбини, 20 кг вощини ТМ "Нова Вощина", алюмінієвих нош без верхньої частини, що знаходяться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_6 , - залишити останньому як його власність.

Згідно з ч. 6 ст. 376 КПК України копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченому, інші учасники судового провадження копію вироку суду мають право отримати після подачі відповідної заяви про це до суду.

Вирок суду може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляції через Диканський районний суд Полтавської області.

Вирок суду набирає законної сили через тридцять днів з дня його проголошення, якщо на нього не буде подана апеляційна скарга учасниками судового провадження. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий ОСОБА_1