Рішення

від 12.12.2023 по справі 756/4253/23

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

12.12.2023 Справа № 756/4253/23

Ун.№756/4253/23

Пр.№2/756/2909/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2023 року Оболонський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді Майбоженко А.М.

секретаря Любін А.Ю.

за участю

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Ковалевського Є.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Інфініті Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Довіра та гарантія» про визнання договору факторингу недійсним,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача, діючи в його інтересах, звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним (нікчемним) Договір факторингу від 19.03.2021, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобал Інфініті Україна» (далі за текстом - ТОВ «Глобал Інфініті Україна») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (далі за текстом - ТОВ «Довіра та гарантія») з підстав відсутності заборгованості ОСОБА_2 по Кредитному договору №490054631 від 27.12.2007, що підтверджується довідкою ПАТ «Альфа-Банк» №279-09.10 від 30.09.2010.

Крім того, на момент укладання спірного договору у відповідача - ТОВ «Глобал Інфініті Україна» був відсутній дозвіл (ліцензія) на здійснення фінансових операцій.

Також вказує на відсутність первинних документів, які б підтверджували заборгованість ОСОБА_2 , що визначена у спірному договорі.

Зазначає про оспорення ним у Шевченківському районному суді м.Києва договору факторингу, укладеного між АТ «Альфа-Банк» і ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» №2016-3АБ/ДГ від 26.09.2016.

У відзиві ТОВ «Глобал Інфініті Україна» посилається на неналежність і недопустимість доказів, наданих позивачем на підтвердження факту відсутності заборгованості за кредитним договором №490054631 від 27.12.2007. Звертає увагу на те, що наявність заборгованості ОСОБА_2 підтверджена судовими рішеннями у справі 751/8865/13-ц.

Звертає увагу на те, що на момент укладення спірного договору ТОВ «Глобал Інфініті Україна» мало ліцензію на здійснення фінансових послуг (у тому числі з факторингу), яка згодом анульована регулятором за заявою товариства.

Згідно з ч.1, 2 ст.174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Інших письмових заяв по суті справи її учасниками не подано.

Представником позивача надано 04.08.2023 суду додаткові пояснення у справі, до яких додано копію рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 24.05.2023 у справі №536/1861/21, а також інші докази, серед яких копію Додаткової угоди до кредитного договору від 30.09.2010, що укладена між позивачем та ПАТ «Альфа-Банк», відповідно до якої у зв`язку з поверненням предмету застави і повним виконанням кредитних зобов`язань - дія кредитного договору №490054631 від 27.12.2007 припинена з 30.09.2010. Ухвалою суду від 08.08.2023, яка занесена до протоколу підготовчого судового засідання, відмовлено у поновленні строку для подання доказів, за виключенням рішення суду від 24.05.2023, клопотання в цій частині залишено без розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги, просив їх задовольнити. Зазначив також, що 21.11.2023 Шевченківським районним судом м.Києва проголошено вступну та резолютивну частину рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання факторингу недійсним, яким позовні вимоги задоволено, визнано недійсним договір факторингу №2016-ЗАБ/ДГ від 26.09.2016, який укладений між відповідачами в частині переуступки права вимоги за кредитним договором №№490054631 від 27.12.2007, що укладений банком з ОСОБА_2 .

Представник відповідача ТОВ «Глобал Інфініті Україна» в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на ті підстави, що зазначені у відзиві.

Представник відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» до суду не з`явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі. Суд ухвалив розглядати справу за його відсутності.

Заслухавши учасників справи, дослідивши зібрані у справі докази, судом встановлено наступне.

27.12.2007 Закрите акціонерне товариство «Альфа-Банк» і ОСОБА_2 уклали кредитний договір №490054631, відповідно до умов якого Закрите акціонерне товариство «Альфа-Банк» надало позивачу кредит в сумі 18 182,18 доларів США для придбання транспортного засобу.

26.09.2016 Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» (Клієнт) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (Фактор), уклали Договір факторингу №2016-ЗАБ/ДГ, відповідно до якого (Фактор) Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження (Клієнта) Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» за плату, а Клієнт відступає Фактору, а Фактор набуває належне Клієнтові право вимоги до Боржників, (які, надалі, в залежності від контексту іменуються «Боржник» або «Боржники») за договорами (надалі іменуються «основні договори» або «основний договір» в залежності від контексту), перелік яких міститься в Додатку №1 -1 до Договору, що сторони погодили, що до Фактора переходять всі права, які належать Клієнту за Основними договорами на умовах передбачених Основними договорами за виключенням права нарахування відсотків, комісій, неустойки, що передбачені умовами Основних договорів.

Згідно Додатку 1-1 до даного Договору характеристикою права вимоги переданих Фактору Клієнтом за Договором та Боржників за Основним договором є Договір № №490054631 від 27.12.2007, боржником за яким є ОСОБА_2 сума за основною заборгованістю в валюті договору на дату укладення договору 11 664,18, сума за основною заборгованістю в грн. екв. на дату укладення Договору 303 159,34, сума заборгованості в валюті договору (проценти та комісія за кредитом) на дату укладення Договору 7 183,81, сума заборгованості в грн. екв. (проценти та комісія за у кредитом на дату укладення Договору 186 711,72 , пеня (штраф) неустойка на дату укладення Договору факторингу в грн.екв. 11 417 672,65, загальна сума заборгованості в грн. екв. (проценти, комісія за тіло кредиту) станом на дату укладення договору з урахуванням пені/штрафу/неустойки 11 907 543,71, загальна сума заборгованості в грн. екв. (проценти, комісія за тіло кредиту) станом на дату укладення договору без урахуванням пені/штрафу/неустойки 489 871,06.

19.03.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Інфініті Україна» уклали Договір факторингу, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Інфініті Україна» (Фактор) зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (Клієнт)за плату, а Клієнт зобов`язується уступити Факторові свої права грошової вимоги до боржника за кредитним Договором №490054631 від 27.12.2007, що укладений між Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 , що за основним договором відступаються наступні права: право вимоги повернення заборгованості за основною сумою кредиту відповідно до Основного договору в сумі 303 159,34 грн., право вимоги сплати процентів за користування кредитом в розмірі встановленому Основним договором нарахованих та несплачених в сумі 186 711,72 грн., право вимоги сплати пені за користування кредитом в розмірі встановленому Основним договором нарахованих і несплачених в сумі 11 406 148,62 грн.

Із акта приймання- передачі прав вимоги до Договору факторингу від 19.03.2021 вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (Клієнт) і Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Інфініті Україна» (Фактор) уклали даний акт про те, що за кредитним договором №490054631 від 27.12.2007 відступаються наступні права: право вимоги повернення заборгованості за основною сумою кредиту відповідно до Основного договору в сумі 303 159,34 грн., право вимоги сплати процентів за користування кредитом в розмірі встановленому Основним договором нарахованих та несплачених в сумі 186 711,72 грн., право вимоги сплати пені за користування кредитом в розмірі встановленому Основним договором нарахованих і несплачених в сумі 11 406 148,62 грн.

23.03.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Інфініті Україна» (Клієнт) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу, відповідно до умов якого Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт зобов`язується відступити Факторові свої права грошової вимоги до боржників за кредитним Договором №490054631 від 27.12.2007, що укладений між Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 , що за основним договором відступаються наступні права: право вимоги сплати пені за користування кредитом в розмірі встановленому Основним договором нарахованих та несплачених в сумі 10 806 148,62 грн.

Згідно акта приймання передачі реєстру боржників до Договору факторингу від 23.03.3021, Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Інфініті Україна» (Клієнт) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (Фактор) уклали цей акт про наступне: відповідно до Договору факторингу від 23.03.3032 Клієнт передав, а Фактор прийняв реєстр боржників, що за кредитним договором №490054631 від 27.12.2007 відступаються наступні права: право вимоги сплати пені за користування кредитом в розмірі встановленому Основним договором нарахованих і несплачених в сумі 10 806 148,62 грн.

Ці обставини встановлені рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 24.05.2023 у справі за ун.№536/1861/21 за позовом ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» до ОСОБА_2 про стягнення боргу, яке набрало законної сили, а тому не підлягають доказуванню ОСОБА_2 в силу положень ч.4 ст.82 ЦПК України. Відповідачами ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» і ТОВ «Глобал Інфініті Україна» ці обставини в загальному порядку не спростовувались.

Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним договору факторингу від 19.03.2021, позивач посилається на те, що свої зобов`язання за кредитним договором ним було виконано в 2010 році, що підтверджується довідкою за підписом в.о. директора відділення ПАТ «Альфа-Банк» Гостєвої Т.А., скріпленої печаткою Відділення «Полтавське» Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» від 30.09.2010, вих.№279-9.10 виданій ОСОБА_2 , в якій вказується, що станом на 30.09.2010 заборгованість перед ПАТ «Альфа-Банк» по укладеному з ним кредитному договору №490054631 від 27.12.2007 повністю погашена й відсутня в зв`язку з поверненням предмета застави автомобіль Ford Focus, 1,6, державний номер НОМЕР_1 та акту приймання-передачі автомобіля від 27.09.2010.

Крім того, позивачем надано суду Договір доручення №490054631 від 27.09.2010, укладений між ПАТ «Альфа-Банк» (повірений) в особі ОСОБА_3 , який діяв на підставі доручення №567/10 від 13.07.2010 та ОСОБА_2 (довіритель), за умовами якого повірений зобов`язався за дорученням довірителя здійснити пошук третіх осіб та укласти з ними від його імені одну або декілька угод щодо зберігання автомобілю Ford Focus, 1,6, державний номер НОМЕР_1 .

Згідно з п.7.1 цього Договору, передача майна від довірителя повіреному, оформлена Актом прийому-передачі, є підставою для ухвалення кредитним комітетом рішення щодо припинення нарахування Довірителю пені та штрафів за кредитним договором №490054631 від 27.12.2007.

Копія цього договору засвідчена представником позивача та не містить останнього аркуша з реквізитами сторін, а саме печаткою та підписами.

Згідно Акту прийому-передачі автомобілю від 27.09.2010, підписаного між ПАТ «Альфа-Банк» (повірений) в особі Атанова Артура Анатолійовича, який діяв на підставі доручення №567/10 від 13.07.2010 та ОСОБА_2 (довіритель), зазначений вище автомобіль був переданий ОСОБА_2 банку.

Його копія засвідчена підписом в.о. директора відділення ПАТ «Альфа-Банк» Гостєвої Т.А., скріпленої печаткою Відділення «Полтавське» Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», а потім засвідчена представником позивача.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Посилаючись на наявність довідки, позивач вказує, що ним в повній мірі виконано зобов`язання за кредитним договором, а тому право вимоги за ним не могло було передано іншим особам.

Суд вважає, що позивачем не надано достатньо доказів для такого висновку, оскільки матеріали справи не містять всіх умов кредитування, обумовлених сторонами при його укладанні, зокрема графіку платежів, їх розміру, умов щодо дострокового виконання зобов`язань, оскільки строк дії договору визначений до 27.12.2013 року, а згідно поданих документів зобов`язання виконано 30.09.2010. Крім того, не надано доказів щодо узгодженого між сторонами правового механізму звернення стягнення на предмет застави, можливість припинення зобов`язання в 2010 році до спливу його строку у зв`язку з передачею предмету застави на зберігання.

Крім того, суду не надано доказів щодо виконання своїх зобов`язань боржником - позивачем ОСОБА_2 , а саме первинних бухгалтерських документів, чеків, квитанцій, платіжних доручень, які б дозволяли суду дійти висновку про повне виконання грошових зобов`язань ОСОБА_2 за кредитним договором.

За таких обставин, за відсутності зазначених доказів, висновок про виконання ОСОБА_2 своїх зобов`язань в 2010 році виключно на підставі довідки №279-09.10 від 30.09.2010 буде передчасним.

Цей висновок також підтверджується тим, що рішенням Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 09.08.2013 року, позов ПАТ «Альфа-банк» задоволено: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором № 490054631 від 27.12.2007 року у розмірі 236379,47 грн: по відсотках 57420,19 грн, пеня 178959,28 грн, стягнуто судові витрати, а саме витрати по сплаті третейського збору в сумі 400,00 грн.

Тобто в 2013 році третейським судом встановлено заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором, про стягнення якої заявлено кредитором ПАТ «Альфа-Банк».

В даний час рішення третейського суду є чинним і виконується у порядку примусового виконання.

Протиріччя між доказами, які наявні у справі, можливо усунути лише шляхом перевірки судом факту виконання зобов`язань ОСОБА_2 шляхом дослідження ряду документів, які у розпорядженні суду відсутні.

Судові рішення, які наявні в матеріалах справи, не підтверджують відсутність заборгованості ОСОБА_2 за Кредитним договором № 490054631 від 27.12.2007 року станом на момент укладання спірного договору.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину.

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Тобто, відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Аналіз вказаних норм свідчить, що частина перша статті 514 ЦК України регулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто, відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 серпня 2023 року у справі

№ 910/19199/21 (провадження № 12-45гс22) зазначено, що:

«83. Вади предмету договору, у тому числі його відсутність у продавця, не можуть впливати на дійсність договору. Це правило застосовується до всіх договірних зобов`язань. Наприклад, не впливає на дійсність договору невиконання продавцем свого обов`язку передання товару покупцеві, оскільки цей товар не було продавцю поставлено своєчасно; відсутність у виконавця робіт належного досвіду для виконання роботи, про яку домовились сторони, тощо.

84. У свою чергу, з норми статті 514 ЦК України про дійсну вимогу як предмет договору не може слідувати висновок про недійсність договору про відступлення права вимоги. У цій статті йдеться лише про перехід до нового кредитора прав первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Ця норма не встановлює наслідків відчуження недійсної вимоги (зокрема, і у вигляді недійсності договору).

85. Натомість такі наслідки встановлюються статтею 519 ЦК України - однак не у вигляді недійсності договору про відступлення права вимоги, а у вигляді відповідальності первісного кредитора перед новим (як у випадку невиконання обов`язку продавця перед покупцем).

86. У розумінні положень статті 519 ЦК України недійсною є вимога, яка не має правової підстави: зокрема, яка ґрунтується на нікчемному правочині або оспорюваному правочині, що був визнаний судом недійсним до чи після відповідного відступлення; яка не належала первісному кредитору або на момент відступлення вже припинилася. Недійсність вимоги є вадою предмета договору, яка не може вплинути на дійсність самого договору.

87. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що норми про правочини та сторони зобов`язання належать до різних інститутів цивільного права. Норми статей 512-514 ЦК України, встановлюючи підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), не визначають вимог до змісту правочину про заміну кредитора. Загалом глава 47 «Поняття зобов`язання. Сторони зобов`язання» ЦК України не регулює договірні відносини (хоча зміна суб`єктного складу зобов`язання може відбуватися на підставі правочину (договору)). Натомість у главі 47 ЦК України для цілей регулювання саме динаміки суб`єктного складу зобов`язання (а не договірних відносин між сторонами зобов`язання) законодавець встановлює правила, спрямовані на запобігання можливому порушенню прав та інтересів як кредиторів, так і боржників при заміні іншої сторони зобов`язання. У статті 519 ЦК України міститься правило щодо розподілу ризиків між первісним та новим кредитором: 1) первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги; 2) первісний кредитор не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

88. Недійсність переданої вимоги, про яку йдеться в статті 519 ЦК України, не може ототожнюватися із недійсністю правочину в розумінні норм розділу IV «Правочини. Представництво» ЦК України. Законодавець не пов`язує питання дійсності / недійсності правочину про заміну кредитора із дійсністю вимоги, яка передається новому кредитору, і безпосередньо визначає правовий наслідок передачі права вимоги, якого не існує.

89. Натомість за прямою вказівкою статті 519 ЦК України первісний кредитор відповідає за недійсність вимоги перед новим кредитором. У випадку відступлення недійсної вимоги договір, на підставі якого мало бути здійснене таке відступлення, не виконується первісним кредитором, оскільки розпорядчий ефект не настає з огляду на відсутність у первісного кредитора права, що підлягає передачі.

90. Права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача (пункт 132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20).

[…] 97. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що договір про відступлення права вимоги може бути визнаний недійсним у випадку наявності відповідної правової підстави. Наприклад, якщо такий договір укладено під впливом помилки (частина перша статті 229 ЦК України), обману (частина перша статті 230 ЦК України), насильства (частина перша статті 231 ЦК України) тощо.

[…] 102. Як зазначено вище, той факт, що первісний кредитор передає новому кредитору вимогу, яка припинилася, є підставою для відповідальності первісного кредитора перед новим кредитором, а не підставою недійсності відповідного договору, за яким була передана така вимога».

У статті 1077 ЦК України зазначено, що, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

В силу положень ч.1 ст.1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Отже, на думку суду, враховуючи спільність правового регулювання договорів факторингу та відступлення права вимоги, суд вважає, що зазначені вище висновки Верховного Суду підлягають застосуванню і до правовідносин, які виникли між сторонами у цій справі.

Укладаючи спірний договір факторингу відповідачі узгодили всі істотні умови для такого виду договорів відповідно до чинного законодавства. Підписуючи оспорювані договори, сторони дійшли згоди щодо укладання договорів на зазначених у них умовах, а тому з власної ініціативи визначили для себе правила подальшої поведінки. Належних та допустимих доказів того, що сторонами спірного договору в момент його підписання не додержано вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України, матеріали справи не містять.

Посилання позивача на недосягнення між сторонами правочину згоди щодо його істотної умови, а саме предмету договору та те, що договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним є необґрунтованим, оскільки позивач вважає, що на це вказує відсутність заборгованості за кредитним договором, про недоведеність чого зазначено судом вище.

Іншою підставою для пред`явлення вимог є те, що ТОВ «Глобал Інфініті Україна» на моменту укладання спірного договору не мало дозволу (ліцензії) на здійснення фінансових операцій.

Доводи щодо цього спростовуються листом Національного Банку України від 27.07.2022 №27-0025/51356, згідно якого повідомлено ТОВ «Глобал Інфініті Україна» про анулювання 26.07.2022 ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг, виданого згідно з розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 16.05.2017 №1670.

Спірний договір датований 19.03.2021, тобто під час дії ліцензії від 16.05.2017 року, у зв`язку з чим ці доводи позивача є необґрунтованими також.

З цих підстав суд ухвалює рішення про залишення позовних вимог без задоволення.

Керуючись ст.ст.5, 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Інфініті Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Довіра та гарантія» про визнання договору факторингу недійсним - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 12.12.2023

Суддя А.М. Майбоженко