Рішення

від 11.12.2023 по справі 213/3845/23

ІНГУЛЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/3845/23

Номер провадження 2/213/1574/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2023 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі судді Мазуренка В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу №213/3845/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області, Держави Україна в особі державного органу Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернулась до суду в інтересах ОСОБА_1 із зазначеним позовом про стягнення матеріальної та моральної шкоди, в обґрунтування якого вказує, що позивач є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , де проживала його дружина та малолітня дитина. 17.07.2023 дружина з дитиною відлучились до магазину, повернувшись, побачила, що двері квартири відчинені, в квартирі перебували працівники поліції та невідомі люди. Їй повідомили, що в квартирі проводиться обшук на підставі ухвали Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 12.07.2023, яку їй було вручено. У вказаній ухвалі зазначено, що ОСОБА_2 , перебуваючи на посаді лікаря-нарколога ТОВ «Клініка ВСВ» незаконно видає спеціальні рецептурні бланки на право придбання наркотичного засобу «Метадон 3-Н» та в рамках досудового розслідування було встановлено, що зазначена клініка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач вказує, що не має жодного відношення до клініки, є власником квартири з 2007 року, вважає що обшук проведено незаконно.

Після проведення обшуку, дружині позивача надано копію протоколу обшуку, виявлено та вилучено нічого не було. Під час обшуку пошкоджено вхідні двері до квартири, чим позивачу завдано матеріальної шкоди на 14000 грн.

В день проведення обшуку та на даний час позивач перебуває на військовій службі.

Також вказує, що внаслідок незаконного обшуку позивачу та членам його сім`ї завдано моральної шкоди, яка полягала в душевних стражданнях і переживаннях щодо розголосу вказаного факту в районі місця мешкання останніх, через страх громадського осуду. Позивач не мав можливості бути поруч та підтримати свою родину в той момент.

Просить стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн, матеріальну шкоду у розмірі 14 000,00 грн, а також судові витрати.

В судове засідання сторони не викликались.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Клопотання учасників провадження до суду про розгляд справи з викликом сторін до судового засідання не надходило.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Від відповідача Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, з позовними вимогами не згодні.

У відзиві зазначають, що обшук в квартирі позивача було проведено на підставі ухвали слідчого судді Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу від 12.07.2023 в рамках кримінального провадження №42023042060000046, відомості про яке внесені до ЄРДР 10.04.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 319, ч.3 ст.15, ч.2 ст.319, ч.3 ст.358 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_2 , перебуваючи на посаді лікаря-нарколога ТОВ «Клініка ВСВ», діючи з корисливих мотивів, що виразилось в отриманні грошових коштів, незаконно видає спеціальні рецептурні бланки форми №3 на право придбання наркотичного засобу «Метадон 3-Н», який є документом суворої звітності з порушенням положень Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» та відповідних Наказів МОЗ. Після отримання рецепту для придбання лікарського засобу «Метадон 3-Н» наркозалежні напрявляються до Аптеки №2, що знаходиться в м. Кривий Ріг на вул. Степана Тільги, 11, прим.2 КП «Фармація», де працівники, не перевіряючи відповідність інформації, зазначеної ОСОБА_2 у спеціальному рецептурному бланку із дійсними даними покупця, продають лікарський препарат «Метадон 3-Н».

Представник відповідача у відзиві повідомив про рух кримінального провадження та про проведені слідчі (розшукові) дії. Досудовим розслідуванням було встановлено, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано ТОВ «Клініка ВСВ», код ЄДРПОУ 44194608, де ОСОБА_2 працює лікарем-наркологом. Під час проведення обшуку за вказаною адресою нічого не виявлено та не вилучено. Допитаний в якості свідка ОСОБА_1 пояснив, що він є власником вказаної квартири, про те, що за вказаною адресою зареєстроване ТОВ «Клініка ВСВ» йому не було відомо.

27 вересня 2023 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру за ч.2 ст. 319; ч.3 ст. 15, ч.2 ст.319 КК України, досудове розслідування у кримінальному провадженні триває.

З позовними вимогами щодо стягнення моральної шкоди не погоджуються. Вказують, що приписами ст. 1, 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», якими обґрунтовано вимоги позивача, встановлено вичерпний перелік випадків, за якими виникає право на відшкодування шкоди. Обов`язковою умовою є незаконність у діях вказаних державних органів, яка повинна виражатися у недотриманні чи порушенні цими органами встановлених законодавством певних правил і норм.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності (ст. 1167 ЦК України) обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Позивач має довести наявність шкоди, її розмір, протиправність поведінки заподіювача, шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою. Позивачем не надано доказів на підтвердження наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями ГУНП та шкодою, на яку він посилається.

У відзиві вказують, що позивач не звертався до відділення національної поліції з приводу вчинення кримінального правопорушення щодо нього. Процесуальні рішення чи дії суду, слідчого судді, прокурора чи слідчого у кримінальному провадженні. Судові рішення щодо слідчих ВП №2 про визнання протиправними їх дій, якими ОСОБА_1 могла бути завдана шкода відсутні. Сам факт проведення обшуку не свідчить про протиправність дій ГУНП та завдання моральної шкоди позивачу. Вважають, що останнім не надані докази протиправних (незаконних) дій або бездіяльності органів ГУНП.

Просять відмовити в задоволенні позову.

Від відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позов, в якому вказують, що обшук здійснюється на підставі ухвали слідчого судді та слідчий, прокурор мають право відкривати закриті приміщення, сховища, речі, долати системи логістичного захисту, якщо обшук здійснюється за відсутності власника чи іншої особи за його відсутності.

Згідно з відзивом позивач в позові не вказав про незаконність проведеного обшуку. Ним чи його дружиною не були здійснені заходи реагування на протиправну діяльність правоохоронних органів щодо його майна. ОСОБА_3 в протоколі обшуку не було зазначено зауважень з приводу обшуку, щодо руйнування чи пошкодження майна. Докази настання психотравмуючих подій чи заходів, що коригують їх наслідки- відсутні. Позивач не оскаржив незаконні дії поліції та не довів, в чому вони полягають.

На їх думку позивач не довів належними доказами факт завдання йому шкоди, причинний зв`язок між діями правоохоронних органів та настанням тих негативних наслідків, про які він вказує.

Також вказують, що Казначейство фактично є розпорядником державного бюджету та здійснює виконання рішень судів про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган. У справах про відшкодування шкоди державою остання бере участь як відповідач саме через той орган, діянням якого заподіяно шкоду. Казначейство прав позивача не порушувало, в правовідносини з ним не вступало, вимоги до нього як до відповідача є безпідставними, стягнення коштів з Казначейства є необґрунтованим та не відповідає встановленому законом способу захисту порушених прав. Останнє не повинно бути відповідачем у даній справі. Позовна заява не містить вимог до Казначейства. Відповідальність за дії чи бездіяльність державних органів не входить до повноважень органів Казначейства. В задоволенні позовних вимог просять відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 жовтня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до такого.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1ст. 2 ЦПК України).

Згідно з ч.1ст.4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК Українивизначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу квартири від 19 лютого 2007 року ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Право приватної власності на квартиру зареєстровано за позивачем в КП «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» 19.02.2007 (а.с.11,12).

Ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 липня 2023 року задоволено клопотання слідчого СВ ВП №2 КРУП ГУНП Щукіна М.К. в Дніпропетровській області в рамках кримінального провадження №42023042060000046 від 10.04.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 319 КК України про проведення обшуку. Надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві приватної власності належить ОСОБА_1 , з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, а також відшукання речових доказів: речовин та предметів, обіг яких обмежено або заборонено в Україні, предметів та речовин, необхідних для виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів, документів, що підтверджують право на здійснення господарської діяльності з медичної практики, отримані ліценції, оригіналів рецептурних бланків форми №3 для відпуску наркотичних лікарських препаратів, фінансову та податкову звітність ТОВ «Клініка ВСВ», бухгалтерські та інші облікові записи, чорнові записи, медичну документацію пацієнтів, а саме історії хвороби, медичні картки амбулаторного чи стаціонарного хворого, журнал обліку та видачі рецептурних бланків на придбання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, штатний розпис, журнал реєстрації, печатки з відбитком лікаря «Бережний Сергій Миколайович», печатку з відбитком «ТОВ «Клініка ВСВ» м. Кривий Ріг, вул. Соборності, буд.10, прим.20, код ЄДРОПУ 44194608, печатку з відтиском МОЗ України, грошові кошти, отримані злочинним шляхом (а.с.8-9).

17 липня 2023 року на підставі вказаної ухвали слідчого судді проведено обшук в квартирі позивача, складено протокол обшуку. З протоколу видно, що обшук проведено в присутності двох понятих із застосування технічних засобі фіксації цифрової відеокамери. Ухвалу слідчого судді про проведення обшіку вручено ОСОБА_3 . Під час обшуку в квартирі не було нічого виявлено та вилучено. Від ОСОБА_3 пропозицій та зауважень не надійшло. ОСОБА_3 підписалась в протоколі обшуку, а також за отримання примірника протоколу (а.с.16).

Із протоколу допиту свідка видно, що 19 липня 2023 року слідчим СВ ВП №2 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області по кримінальному провадженню №42023042060000046 від 10.04.2023 в якості свідка було допитано ОСОБА_1 . Останній пояснив, що йому не відомо, що за адресою належної йому на праві приватної власності квартири зареєстровано ТОВ «Клініка ВСВ», ніяких дозволів він не надавав. Хто такі ОСОБА_4 та ОСОБА_2 йому не відомо, ніхто з приводу цього питання до нього не звертався, послугами лікарів наркологів не користується та не користувався.

Згідно з довідкою ВП №2 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області від 07.11.2023, досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023042060000046 від 10.04.2023 триває.

Із роздруківки Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, здійсненої 04.08.2023 видно, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Клініка ВСВ», код 44194608, зареєстровано 12.04.2021 за адресою: АДРЕСА_2 . Керівник, засновник та кінцевий бенефіціарний власник товариства ОСОБА_4 .

Із видаткової накладної №77 від 17.07.2023 видно придбання товару двері 2050х860 «L» Оптима, МДФ 10мм на суму 14000 грн. Одержувачем товару вказано: АДРЕСА_1 (а.с.10).

Правовідносини між сторонами по даній справі виникли з приводу відшкодування майнової та моральної шкоди,завданої органом державної влади.

Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Заст. 30 Конституції Українине допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

У невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку.

Невідкладні випадки, про які зазначено у ч. 2ст. 30 Конституції України, у даній справі не встановлені.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2ст. 234 КПК Україниобшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб. Обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Як видно із приписів ст. 236 КПК України слідчий, прокурор під час проведення обшуку має право відкривати закриті приміщення, сховища, речі, долати системи логічного захисту, якщо особа, присутня при обшуку, відмовляється їх відкрити чи зняти (деактивувати) систему логічного захисту або обшук здійснюється за відсутності осіб, зазначених у частині третій цієї статті, ким є власник чи інша особа за його відсутності.

Як вже зазначалось судом, обшук в квартирі позивача здійснювався на підставі ухвали слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12.07.2023.

Отже, слідчим суддею було надано дозвіл слідчому ВП №2 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області Щукіну М.К. та/або іншому слідчому слідчої групи на проведення відповідних слідчих дій, а саме обшуку.

При цьому суд, зазначає, що в цьому випадку достатність підстав наведених у клопотанні слідчого та доданих до нього документів, які були подані слідчому судді, судом не оцінюється, оскільки таку оцінку вже було надано слідчим суддею та за результатами розгляду відповідного клопотання було постановлено ухвалу про дозвіл на проведення обшуку, яка оскарженню не підлягає, при цьому ні КПК України ні ЦПК України не передбачено повноважень суду при розгляді цивільної справи здійснювати повторну оцінку законності або незаконності, достатності підстав для прийнятого раніше слідчим суддею рішення про проведення обшуку.

Відповідно до протоколу обшуку, 17.07.2023 проведено обшук за місцем проживання позивача, який розпочався за відсутності власника квартири. Вхідні двері було відчинено за допомогою болгарки і лому. Обшук проводився з метою відшукання, вилучення речей та предметів кримінального правопорушення, виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення.

За таких обставин, слід дійти висновку, що втручання у право позивача на недоторканість та повагу до житла було здійснено у відповідності до встановленої законом процедури, та переслідувало легітимну мету - здійснення розслідування кримінального правопорушення.

Статтею 16Цивільного кодексуУкраїни визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Пунктами 8 та 9 ч. 2вказаної статті передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової) шкоди, як способи захисту цивільних прав та інтересів.

Згідно зі ст.56 Конституції кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.

Позовні вимоги ОСОБА_1 щодо відшкодування шкоди обґрунтовано в тому числі вимогами Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно - розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» №266/94 ВР.

За ст. 1 цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбаченихзаконами України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю"та іншими актами законодавства.

Відвіповідно до ст. 2 зазначеного вище закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: постановлення виправдувального вироку суду; встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів;закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; закриття справи про адміністративне правопорушення.

На переконання суду не є слушними доводи позивача в частині регулювання правовідносин, які виникли між учасниками справи вказаним вище законом, оскільки право на відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно - розшукову діяльність, органів досудового розслідування, виникає лише в разі встановлення незаконності дій посадовихї осіб.

Як встановлено судом, на даний час відсутні рішення суду у межах кримінального провадження№42023042060000046 від 10.04.2023, ухвала слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку від 12.07.2023 не скасована, незаконність дій працівників ВП №2 КРУП при проведенні обшуку не встановлена.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені в ст.1176 ЦК.

Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках учинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч.1 ст.1176 ЦК України, а самеу випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пунктах5.6і 5.7постанови ВеликоїПалати ВерховногоСуду від12березня 2019року усправі №920/715/17(провадження№ 12-199гс18)зазначено,що «шкода,завдана незаконнимирішеннями,діями чибездіяльністю органу,що здійснюєоперативно-розшуковудіяльність,розслідування,прокуратури абосуду,відшкодовується державоюлише увипадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).

Аналогічнаправова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16 та Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц.

В даній справі підставою для відшкодування шкоди позивач зазначає пошкодження працівниками поліції вхідних дверей до квартири. Однак це не входить до переліку дій, передбачених ч. 1 ст. 1176 ЦК України, тому вказані положення ЦК України застосуванню не підлягають.

Отже, за відсутності підстав для застосування ч.1 ст.1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила ч.6 цієї статті і така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст.ст.1173, 1174 цього кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності.

Цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

За таких обставин, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є одночасна наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зроблений висновок, що «застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування».

При цьому, відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, що викладені в постановах від 12.03.2019 року в справі № 920/715/17, від 10.10.2018 року в справі № 640/3837/17; від 04.07.2018 року в справі № 638/14260/16, відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. В спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки відповідача та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише в результаті неправомірної поведінки відповідача. Таким чином, позивач повинен довести, що протиправні дії чи бездіяльність є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями.

У позовній заяві позивач посилається на те, що обшук у належній йому на праві приватної власності квартирі був проведений незаконно, а тому шкода, завдана працівниками ГУНП внаслідок пошкодження вхідних дверей до квартири, має бути йому відшкодована.

Відтак, неправомірні дії ГУНП в Дніпропетровській області щодо проведення обшуку в квартирі позивача в результаті чого пошкоджено майно позивача та завдано йому моральної шкоди є основним предметом доказування у цій справі.

Однак дії працівників ВП №2 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області під час проведення обшуку позивачем не оскаржені. Таких доказів суду не надано та про такі обставини в позові не зазначено.

Позивачем не надано суду доказів стосовно наявності судового рішення, яке б констатувало факт незаконності проведеного 17 липня 2023 року обшуку у квартирі позивача, а також належних та достатніх доказів на підтвердження факту пошкодження його майна, а саме вхідних дверей у квартиру. В протоколі обшуку дружиною позивача не зазначено будь-яких зауважень щодо проведеного обшуку.

Позивачем не доведено спричинення йому майнової шкоди в розмірі вартості вхідних дверей. Наявність видаткової накладної про придбання дверей не свідчить про пошкодження дверей саме під час проведення обшуку та в такому обсязі, що їх використання за призначенням стало неможливим. Крім того, прізвище отримувава такого товару в накладній не значиться.

Таким чином, оскільки не було встановлено протиправної поведінки посадових осіб Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, що є одною із умов для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди, тому суд приходить до висновку про необґрунтованість позовної вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди, а тому остання задоволенню не підлягає.

Стосовно завдання та наявності підстав для відшкодування моральної шкоди суд зазначає таке.

Згідно зі ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

За змістом ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи.

Наявність моральної шкоди доводиться позивачем, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв`язку з чим він поніс і чим обгрунтовується розмір компенсації.

Звернувшись з цим позовом до суду, позивач зазначив, що під час обшуку працівники поліції завдали моральних страждань його дружині, малолітній дитині, а також позивачу, який перебуваючи в той час на військовій службі не мав змоги підтримати родину. Також позивач вказує, що моральна шкода полягала в душевних стражданнях та переживаннях щодо розголосу вказаного факту в районі мешкання позивача через страх громадського осуду.

Факт наявності моральної шкоди потребує доведення у встановленому законом порядку, оскільки така шкода є самостійним видом шкоди, і умовою цивільно-правової відповідальності.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

В даному випадку позивачем не надано жодних доказів заподіяння моральної шкоди, її проявів та наявності причинного зв`язку між діями працівників поліції і шкодою, не доведено належними і допустимими доказами самого факту заподіяння шкоди такими діями.

Більш того, як зазначалось вище, позивачем не доведено неправомірних дій працівників ГУНП в Дніпропетровській області, наявності шкоди та причинного зв`язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з ст. 3 ч. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За приписами ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. ч.1, 2 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стандарт доказування, тобто ступінь доведеності обставин справи сторонами є питанням досить складним для Суду, яке він вирішує у кожній справі окремо. Загальне правило, сформульоване у рішенні по справі Ireland v. the United Kingdom (5310/71, § 161, 18 January 1978) наступним чином: оцінюючи докази Суд застосовуватиме стандарт доказування «поза розумним сумнівом», але додає, що такий доказ може слідувати з співіснування достатньо сильних, чітких та узгоджених припущень або інших схожих неспростованих презумпцій факту. В цьому контексті поведінка Сторін при отриманні доказу також приймається до уваги.

Слід також наголосити, що переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.

Згідно зі ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (ч.1 ст. 263 ЦПК України).

Зважаючи, на те, що позивачем не доведено неправомірності дій відповідача ГУНП в Дніпропетровській області та факту пошкодження останнім майна позивача, спричинення позивачу матеріальної та моральної шкоди є недоведеним.

Підсумовуючи викладене, враховуючи що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову не знайшли свого підтвердження, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову на підставіст. 141 ЦПК Українисудові витрати позивача відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 23, 1166, 1167, 1173, 1174 ЦК України, ст. ст.2, 4, 5,7, 10, 12, 13, 79-81, 89, 141, 247 ч.2, 258, 263-265, 274, 279, 352,354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області, Держави Україна в особі державного органу Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про стягнення матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Головне управління національної поліції в Дніпропетровській області, місцезнаходження: вул. Троїцька, 20а, м. Дніпро, 49101, код ЄДРПОУ 40108866.

Відповідач: Держава Україна в особі державного органу Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, місцезнаходження: вул. Челюскіна, буд.1, м. Дніпро, 49000, ЄДРПОУ 37988155.

Дата складення повного тексту судового рішення 11 грудня 2023 року.

Суддя В.В. Мазуренко