Рішення

від 14.11.2023 по справі 205/3659/23

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

14.11.2023 Єдиний унікальний номер 205/3659/23

Номер провадження: 2/205/1761/2023

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2023 року м.Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мовчан Д.В.

при секретарі Волкобоєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, Сурсько-Литовської сільської територіальної громади Дніпровського району Дніпропетровської області, про встановлення факту, що має юридичне значення, та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,-

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_1 (далі Позивач) звернувся до суду з позовом до Дніпровської міської ради, Сурсько-Литовської сільської територіальної громади Дніпровського району Дніпропетровської області, про встановлення факту, що має юридичне значення, та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в березі 2020 року, після оголошення в місті Дніпрі, карантинних заходів, пов`язаних з поширенням хвороби COVID -19, він, з метою надання допомоги та догляду, переїхав до своїх рідних бабусі ОСОБА_2 та дідуся ОСОБА_3 в їх квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , де оселився разом із ними.

Позивач зазначає, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за своє життя склали заповіти на його, ОСОБА_1 , користь, на все належне їм майно де б воно не було та з чого б воно не складалося. В кінці 2021 року дідусь та бабуся один за одним пішли з життя. Після смерті дідуся та бабусі відкрилась спадщина, і позивач будучи єдиним спадкодавцем за заповітами, що постійно проживав із спадкодавцями на час відкриття спадщини вважав себе таким, що автоматично прийняв спадщину. У зв`язку з чим, в листопаді 2021 року він звернувся до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Кот Б.А. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, однак 01.12.2021 року приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кот Б.А. виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій, у зв`язку з відсутністю підтвердженого факту постійного проживання спадкоємця із спадкодавцями на час відкриття спадщини.

У зв`язку з вищевикладеним позивач змушений звернутися до суду та просити суд встановити факт постійного проживання його, ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , разом із спадкодавцями ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , з березня 2020 року та на час відкриття спадщини та визнати за ним, ОСОБА_1 , право власності в порядку спадкування за заповітами після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та після ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Представник Дніпровської міської ради у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження по справі строк подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 .

В обґрунтування своїх заперечень посилався на те, що, суду як не надано доказів того, що фактичне місце проживання ОСОБА_1 було разом із померлими за адресою: АДРЕСА_1 , так і доказів того, що спадкодавці та позивач мали спільний бюджет та займались веденням сумісного господарства.

Окрім цього, на думку представника відповідача, через не проведення незалежної оцінки вартості спадкового майна, позивачем не підтверджено виключна підсудність даної справи. Позовна заява містить вимогу про визнання права власності земельної ділянки площею 0, 0544 га, яка розташована за адресою: СТ «Рассвет ДМЗ» ділянка № НОМЕР_1 на території Сурсько Литовської сільської ради, тобто, поза межами адміністративно територіального складу м. Дніпра.

Також вказує, що позивачем не надано жодних доказів щодо порушення Дніпровською міською радою його прав, а тому вимога про стягнення судового збору з відповідача у розмірі 13420 грн. 00 коп. є невмотивованою та надмірною.

Усе наведене у своїй сукупності, на думку сторони відповідача, є підставою для відмови у задоволенні позову у його повному обсязі.

Будь-яких інших заяв по суті справи до суду не надходило.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимогипідтримала, просила їх задовольнити в повному обсязі по мотивам, що викладені у позовній заяві.

Представники відповідача у судовому засіданні просив у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судувід 21.06.2023року було задоволено клопотання представника відповідача та вирішено залучити до справи у якості співвідповідача - Сурсько-Литовську сільську територіальну громаду Дніпровського району Дніпропетровської області.

Ухвалою суду від 28.08.2023 року було задоволено клопотання представника позивача про виклик та допит під час розгляду справи по суті в якості свідків: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

З огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів, та аргументів сторін, суд ухвалює рішення про задоволення позову з огляду на наступне.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 03.03.1962 року зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 03.03.1962 року.

Судом такожвстановлено,а сторонамине оспорюваласьта обставина,що позивач ОСОБА_1 є рідним онуком ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується наданою Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур управління у сфері державної реєстрації відділу обліку проживання фізичних осіб міської ради інформацією щодо реєстрації осіб за № 14/5-17545 від 15.11.2021 року.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 03.01.1997 року, виданого Виконкомом міської Ради народних депутатів, згідно розпорядження (наказом) № 6/60-97, зареєстроване в Комунальному підприємстві «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради, записано в реєстрову книгу за № 338п-10, квартира за адресою: АДРЕСА_1 , на праві спільної сумісної власності належала ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Судом також встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на гараж № НОМЕР_3 у АГК «Парус» від 05.01.2000 року, виданого Виконавчим комітетом Ленінської районної ради, на підставі рішення Виконавчого комітету Ленінської районної ради за № 138/12 від 18.04.1997 року, зареєстроване в Комунальному підприємстві «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради, записано в реєстрову книгу за F41, за реєстровим № 1191-88, гараж № НОМЕР_3 в цілому на праві приватної власності належав ОСОБА_2 .

Також, судовим розглядом встановлено, що на підставі договору купівлі продажу /ВКВ № 229100, реєстр 10717 /28.11.2007/, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Новіковою Н.А., зареєстроване в Комунальному підприємстві «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради, за реєстровим № 21071627 від 09.01.2008 року, домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , на праві приватної власності належав ОСОБА_3 .

Матеріалами справи підтверджено,що ОСОБА_3 на праві власності належала земельна ділянка розміром 0,1000 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 067333, виданого Дніпропетровською міською радою 14.12.2010 року № 1930, зареєстрованого в Книзі актів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 011010405755.

Також, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належала земельна ділянка розміром 0, 0544 га, що розташована на території с/т «Рассвет» Сурсько Литовської сільської ради, для ведення садівництва, на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, виданого Виконавчим комітетом Сурсько Литовської сільської ради народних депутатів за № 59 від 17.09.1997 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 745.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , виданого 14.11.2002 року належав автомобіль марки «ГАЗ 21 м», кольору блакитного, 1964 року випуску, тип ТЗ седан, VIN НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_6 .

Матеріалами справи також підтверджено, що 5 (п`ять) акцій АТ «Завод ізоляційних матеріалів» на загальну суму 6250000, 00 (шість мільйонів двісті п`ятдесят тисяч) карбованців, належали ОСОБА_3 на підставі свідоцтва депозитарія Акціонерного товариства відкритого типу з іноземними інвестиціями Інвестиційної компанії «Інвесттехнології» №104012 від 28.06.1995 року.

Матеріалами справи також підтверджено, що 5 (п`ять) акцій АТ «Чернігівський овочесушильний завод» на загальну суму 6250000, 00 (шість мільйонів двісті п`ятдесят тисяч) карбованців, належали ОСОБА_3 на підставі свідоцтва депозитарія Акціонерного товариства відкритого типу з іноземними інвестиціями Інвестиційної компанії «Інвесттехнології» №104010 від 28.06.1995 року.

Матеріалами справи також підтверджено, що 2 (дві) акції АТ «Льонок» м. Коростень на загальну суму 2250000, 00 (два мільйони двісті п`ятдесят тисяч) карбованців, належали ОСОБА_3 на підставі свідоцтва депозитарія Акціонерного товариства відкритого типу з іноземними інвестиціями Інвестиційної компанії «Інвесттехнології» №104011 від 28.06.1995 року.

Матеріалами справи також підтверджено, що 5 (п`ять) простих іменних акцій номінальною вартістю 0,35 грн., належали ОСОБА_3 на підставі сертифікату акцій серія А номер 912, код випуску цінного UA 1011801008, назва емітенту ВАТ «Швейна фабрика «Спецодяг» ЄДРПОУ 05502686.

Матеріалами справи також підтверджено, що 10,5 (десять з половиною) сертифікатів номінальною вартістю по 100000 карбованців, належали ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі іменного інвестиційного сертифікату Акціонерного товариства закритого типу Закритий інвестиційний фонд «Київська Русь МТД» Україна, Кременчук, Полтавська область, серія ІСП № 473049, дата реалізації 10.02.1995 року.

Матеріалами справи також підтверджено, що 100 (сто) акцій на загальну суму 10000000, 00 (десять мільйонів) карбованців, що належали ОСОБА_2 на праві власності на підставі сертифікату акцій ВАТ «Фінансово промислова група «Український бензин» Полтавська область, м. Кременчук, вул. Красіна, 71/73, серія А № 033242, виданий 10.02.1995 року.

Матеріалами справи також підтверджено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дід позивача ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7 від 05.05.2021 року, а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла бабуся позивача ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_8 від 05.05.2021 року.

Судом також встановлено, що за своє життя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 склали заповіти, які були посвідчені 26.02.2019 року за реєстровими № 2-193 та № 2-192 державним нотаріусом Другої Дніпровської державної нотаріальної контори Циганко Є.Л. За змістом таких письмових розпоряджень спадкодавців останні заповідали все своє майно позивачеві по справі ОСОБА_1 .

Матеріалами справи підтверджено, що 01.12.2021 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Кота Б.А. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті своєї бабусі ОСОБА_2 , однак, йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у зв`язку з пропущеним ним строком для подачі заяви про прийняття спадщини, про що приватний нотаріус ухвалив відповідну постанову.

Матеріалами справи також підтверджено, що 16.03.2023 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Кота Б.А. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті свого дідуся ОСОБА_3 , однак, йому також було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у зв`язку з пропущеним ним строком для подачі заяви про прийняття спадщини, про що приватний нотаріус ухвалив відповідну постанову.

Оскільки позивач наполягає на тому, що він прийняв спадщину шляхом проживання разом із спадкодавцями на час відкриття спадщини, і не має можливості у позасудовому порядку оформити свої спадкові права, то суд доходить висновку, що дана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства з огляду на нижченаведене.

V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Згідно ч. 1ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно п. 1 ч. 2ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

Відповідно до ч. 1ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно дост. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в п. 23постанови Пленуму Верховного Суду України, від 30.05.2008р., № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством; за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають; у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Як зазначалось вище, позивач подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті спадкодавців, однак відповідними постановами приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Кота Б.А. позивачеві було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом.

Відтак суд доходить висновку про відсутність у позивача можливості одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину внаслідок чого його цивільне право підлягає захисту саме у судовому порядку.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Згідно з частинами першою, другою статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

За змістом частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Положеннями глави 89 ЦК України визначено порядок оформлення права на спадщину, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно і зареєструвати право на таку спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна, оскільки право власності на таке майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації.

Суд вказує, що згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Судовим розглядом було встановлено, що ОСОБА_1 фактично проживає з березня 2020 року за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідними Актами про підтвердження факту проживання громадянина від 25.10.2022 року, які підписані сусідами ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .

При цьому допитані під час розгляду справи по суті вказані вище свідки пояснили суду, що дійсно ОСОБА_1 , разом із своїми бабусею, ОСОБА_2 , та дідусем, ОСОБА_3 , проживализ березня2020року за однією адресою у АДРЕСА_1 . Такі свідки надали суду достатні, вичерпні та переконливі пояснення щодо обставин спільного проживання вказаних осіб, його тривалості та особливості.

Оцінка вказаних доказів у їх сукупності дозволяє суду констатувати наявну обставину того, що позивач,як спадкоємецьза заповітом,постійно проживавразом ізспадкодавцями з березня2020року та по день смерті останніх.

Таким чином, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині встановлення факту постійного проживання позивача ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , разом із спадкодавцями ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , з березня 2020 року та на час відкриття спадщини підлягають задоволенню.

Суд відхиляє доводи представників відповідача, щодо відсутності доказів спільного господарства, бюджету тощо у позивач та спадкоємців, як підстави для задоволення позову в цій частині.

Так, встановлення саме означених обстави було б необхідним у випадку пред`явлення позову з підстав, визначених ст. 1264 ЦК України, згідно якої у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Однак у даному випадку позивач і так є особою, яка має право на спадщину в силу наявності заповітів на його ім`я, а безпосередньо позов пред`явлено з інших підстав, визначених ч. ч. 3 ст. 1268 ЦК України, згідно якої спадкоємець який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

В даному випадку, судом встановлено, що після смерті спадкодавців - своїх дідуся та бабусі, позивач, як їх онук, фактично прийняв спадщину, оскільки постійно проживав разом із спадкодавцями, і від прийняття такої спадщини не відмовився, а відтак вважається такою особою, що приняла спадщину саме на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

Обставина належності спадкодавцям вказаного спірного спадково майна підтверджена вище переліченими письмовими доказами, які відповідають критеріям допустимості, належності, достатності та достовірності, і відповідачами не оспорювалась.

Відповідно дост. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За змістом даної статті, до складу спадкової маси входить сукупність прав та обов`язків, носієм яких був спадкодавець і які переходять до його спадкоємців після відкриття спадщини. За загальним правилом у спадщину переходять усі цивільні права та обов`язки спадкодавця.Отже, з наведеної норми матеріального закону вбачається, що спадковим може бути тільки майно, яке перебувало у власності спадкодавця.

Відповідно до п. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно.

Згідно зі статтею 3 зазначеного Закону право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Отже, право власності на придбане до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його придбання, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.

Згідно статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

З аналізу наведених норм матеріального закону вбачається, що право власності спадкодавця на нерухоме майно є саме тим правом, яке переходить спадкоємцеві в разі відкриття спадщини, однак до спадкоємця може перейти право тільки на те майно, яке належало спадкодавцеві на підставі діючого законодавства.

З урахуванням викладених обставин та вказаних вимог законодавства, суд доходить висновку, що оскільки право власності на зазначене вище нерухоме та рухоме майно виникло у спадкодавців на підставі та в порядку матеріального закону, який був чинний на час набуття такого права, то таке майно входить до спадкової маси, що утворилась після смерті таких власників.

А тому суд також задовольняє позовну вимогу про визнання за позивачем права власності в порядку спадкування за заповітами після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також з приводу доводів представника відповідача щодо того, що не проведення позивачем незалежної оцінки вартості спадкового майна, що начебто впливає на визначення підсудності у даній справі, то суд вказує що згідно ч. 1 ст. 30 ЦПК України Позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Таким чином, виключна підсудність пов`язується законодавцем саме із місцем розташуванням нерухомого майна, а не з його вартістю. В даному випадку матеріалами справи підтверджено, що більшість спірних об`єктів нерухомого майна перебуває на території, що охоплюється підсудністю Ленінського районного суду м. Дніпропетровська, зокрема квартира за адресою: АДРЕСА_1 , гараж № НОМЕР_3 у АГК «Парус», домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , що на праві приватної власності належало ОСОБА_3 , земельна ділянка розміром 0,1000 га, що перебуває за адресою: АДРЕСА_2 . На думку суду зазначена стороною позивача ціна позову у розмірі 1676759 грн. 75 коп. відповідає орієнтовній ринкові вартості такого майна, та стороною відповідача не спростована за допомогою надання суду доказів протилежного.

З приводу доводів представника Дніпровської міської ради щодо неналежності відповідачів та відсутності предмету спору, суд вказує про наступне.

Так, у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року в справі № 265/6868/16-ц (провадження № 61-34234св18) вказано, що: "у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.

В даному випадку оглядом матеріалів спадкової справи встановлено, що після смерті означених спадкодавців із заявами про прийняття спадщини, окрім позивача, ніхто не звертався.

Відтак суд ходить висновку, що саме Дніпровська міська рада, Сурсько - Литовська сільська територіальна громада Дніпровського району Дніпропетровської області є належними відповідачами, як такі на території яких розташоване спадкове майно.

Суд окремо зауважує, що закон не висуває в якості умови належність таких відповідачів наявність попередньо отриманої від них відмови у визнанні спадкових прав позивача. Умовою для пред`явлення позову до таких суб`єктів правовідносин закон визначає саме відсутність будь-яких інших спадкоємців, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття.

У зв`язку з чим суд відхиляє доводи представника Дніпровської міської ради про відсутність між сторонами спору з приводу спадкового майна, оскільки у випадку відсутності, будь-яких інших спадкоємців належним відповідачем у справах такої категорії є саме відповідний орган місцевого самоврядування, якими і є в даному випадку Дніпровська міська рада та Сурсько-Литовська сільська територіальна громада Дніпровського району Дніпропетровської області в особі її виконавчого комітету.

Таким чином, оцінюючи усі докази, досліджені в ході судового розгляду в їх сукупності, приймаючи до уваги, що позивач, є спадкоємцем за заповітом після смертіОСОБА_2 та ОСОБА_3 , речове право спадкодавців на вказане нерухоме майно набуто згідно з діючими нормативно-правовими актами на час набуття такого права, у складі такого майна відсутнє самочинне будівництво, і отримати в позасудовому порядку право власності на таке спадкове майно позивач не має можливості, і інших спадкоємців окрім позивача не має, суд доходить висновку про наявність законодавчо передбачених підстав для визнання за ОСОБА_1 , як спадкоємцем постійно, та на день смерті проживаючим разом із спадкодавцями, право власності на їх майно, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України,у зв`язку із чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до приписівч. 1ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 13420 грн. 00 коп., по 6710 (шість тисяч сімсот десять) грн. 00 коп. з кожного відповідача окремо.

Суд зауважує, що чинне цивільне процесуальне законодавство та спеціальний нормативно-правовий акту Закону України «Про судовий збір» не містять положень, згідно яких суд має право не розподіляти судові витрати з критеріїв, що наведені представником Дніпровської міської ради (неумотивованість та надмірність), під час ухвалення рішення по суті спору.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.1264, 1268, 1270, 1272 Цивільного Кодексу України, ст. ст.4,5,81,82, 90,141, 258,259,263-265, 315 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, Сурсько-Литовської сільської територіальної громади Дніпровського району Дніпропетровської області, про встановлення факту, що має юридичне значення, та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,- задовольнити в повному обсязі.

2. Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , разом із спадкодавцями ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , з березня 2020 року та на час відкриття спадщини.

3. Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ,РНОКПП: НОМЕР_9 ,зареєстрований заадресою: АДРЕСА_3 ,проживає заадресою: АДРЕСА_4 ) право власності в порядку спадкування за заповітами після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та після ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на наступне майно:

- квартиру АДРЕСА_5 , загальною площею 63,65 кв.м., житловою площею 43,5 кв.м., яка складається із: житлової кімнати 17,1 кв.м., житлової кімнати 13,7 кв.м. та житлової кімнати 12,7 кв.м., кухні 7,6 кв.м., коридору 6,0 кв.м., ванної кімнати 2,1 кв.м., вбиральні 1,2 кв.м., вбудованої шафи 0,4 кв.м., що належала ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на праві спільної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло від 03.01.1997 року, виданого згідно з розпорядженням (наказом) № 6/60-97 від 03.01.1997 року виконкомом міської Ради народних депутатів м. Дніпропетровська, зареєстровано в ДМБТІ та записано в реєстрову книгу за № 338п-10;

- гараж № НОМЕР_3 у АГК «Парус», що розташований за адресою: АДРЕСА_6 , що належав ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності від 05.01.2000 року, виданого на підставі рішення Виконавчого комітету Ленінської районної ради м. Дніпропетровська від 18.04.1997 року № 138/12, зареєстрованого в ДМБТІ та записано в реєстрову книгу № F41, за реєстровим № 1191-88 від 05.01.2000 року;

- домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 83,2 кв.м., житлової площею 39,3 кв.м., що належало на праві приватної власності ОСОБА_3 на підставі Договору купівлі продажу від 28.11.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Новіковою Н.А., реєстровий № 10717, зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 09.01.2008 року, номер витягу про реєстрацію прав власності на нерухоме майно 21071627;

- земельну ділянку, з кадастровим номером 1210100000:09:526:0030, площею 0,1000 га, розташована в АДРЕСА_2 , що належала на праві приватної власності ОСОБА_3 на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серія ЯЛ № 067333 від 29.12.2010 року;

- земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 0,0544 га, що знаходиться за адресою: Садівниче товариство «Рассвет ДМЗ», яка належала ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі Державного акту про право власності на землю серія ДП Дн № 034901 від 21.09.1998 року, виданий на підставі рішення Виконавчого комітету СурськоЛитовської сільської Ради народних депутатів № 59 від 17.09.1997 року, акт зареєстровано в Книзі записів державних актів про право приватної власності на землю за № 745;

- транспортний засіб «ГАЗ 21М», р/н НОМЕР_6 , рік випуску 1964, VIN НОМЕР_10 , що належав на праві приватної власності ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_4 від 14.11.2002 року;

- 10,5 (десять з половиною) сертифікатів номінальною вартістю по 100000 карбованців, що належали ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі іменного інвестиційного сертифікату Акціонерного товариства закритого типу Закритий інвестиційний фонд «Київська Русь МТД» Україна, Кременчук, Полтавська область, серія ІСП № 473049, дата реалізації 10.02.1995 року;

- 100 (сто) акцій на загальну суму 10000000, 00 (десять мільйонів) карбованців, що належали ОСОБА_2 на праві власності на підставі сертифікату акцій ВАТ «Фінансово промислова група «Український бензин» Полтавська область, м. Кременчук, вул. Красіна, 71/73, серія А № 033242, виданий 10.02.1995 року;

- 5 (п`ять) простих іменних акцій номінальною вартістю 0,35 грн., що належали ОСОБА_3 на підставі сертифікату акцій серія А номер 912, код випуску цінного UA 1011801008, назва емітенту ВАТ «Швейна фабрика «Спецодяг» ЄДРПОУ 05502686;

- 5 (п`ять) акцій АТ «Завод ізоляційних матеріалів» на загальну суму 6250000, 00 (шість мільйонів двісті п`ятдесят тисяч) карбованців, що належали ОСОБА_3 на підставі свідоцтва депозитарія Акціонерного товариства відкритого типу з іноземними інвестиціями Інвестиційної компанії «Інвесттехнології» №104012 від 28.06.1995 року;

- 5 (п`ять) акцій АТ «Чернігівський овочесушильний завод» на загальну суму 6250000, 00 (шість мільйонів двісті п`ятдесят тисяч) карбованців, що належали ОСОБА_3 на підставі свідоцтва депозитарія Акціонерного товариства відкритого типу з іноземними інвестиціями Інвестиційної компанії «Інвесттехнології» №104010 від 28.06.1995 року;

- 2 (дві) акції АТ «Льонок» м. Коростень на загальну суму 2250000, 00 (два мільйони двісті п`ятдесят тисяч) карбованців, що належали ОСОБА_3 на підставі свідоцтва депозитарія Акціонерного товариства відкритого типу з іноземними інвестиціями Інвестиційної компанії «Інвесттехнології» №104011 від 28.06.1995 року.

4. Стягнути з Дніпровської міської ради (місцезнаходження:49000,м.Дніпро,пр.Дмитра Яворницького,буд.75, кодЄДРПОУ 26510514) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_9 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 ) судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 6710 (шість тисяч сімсот десять) грн. 00 коп.

5. Стягнути з СурськоЛитовської сільської територіальної громада Дніпровського району Дніпропетровської області (місце знаходження: 52064, Дніпропетровська область, с. Сурсько Литовське, вул. Польова, буд. 58, код ЄДРПОУ 04339787) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_9 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 ) судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 6710 (шість тисяч сімсот десять) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Суддя: Д.В. Мовчан