Кегичівський районний суд Харківської області
Справа № 624/1052/23
№ провадження 2/624/276/23
РІШЕННЯ
іменем України
смт. Кегичівка 12 грудня 2023 року
Кегичівський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - Куст Н.М.,
за участю секретаря судового засідання Легостаєвої К.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу №624/1052/23,
ім`я (найменування) сторін:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: Кегичівська селищна рада Харківської області,
суть вимог: про встановлення факту проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,
ВСТАНОВИВ:
Виклад позиції позивача.
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 1997 року до моменту смерті ОСОБА_2 , а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_1 у 1997 році, не перебуваючи на той час у шлюбі познайомилась на роботі у ВАТ «Насінневе» з ОСОБА_2 , який теж у шлюбі не перебував.
Позивачка вказує, що у подальшому у них зав`язались близькі стосунки і останні почали проживати разом однією сім`єю у АДРЕСА_1 . Тобто з 1997 року по дату смерті ОСОБА_2 , а саме по ІНФОРМАЦІЯ_3 позивачка проживала однією сім`єю з ним. Вели спільне господарство, побут, вели спільний сімейний бюджет, спільно відпочивали, мали спільні обов`язки стосовно один одного.
Вказаний факт підтверджується спільними фотографіями, відповідною довідкою Кегичівської селищної ради №23-39/10/904 від 08 серпня 2022 року, довідкою Кегичівської селищної ради №23-39/10/823 від 27 червня 2022 року та показами свідків, сусідів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Також додатковим доказом факту спільного проживання з ОСОБА_2 є доручення яке давала позивачка 14 березня 2011 року на ОСОБА_5 , де прямо зазначено, що остання є співмешканкою ОСОБА_2 .
Питання офіційного оформлення стосунків постійно відкладали з різних побутових причин, аж поки ОСОБА_2 раптово помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , у віці 58 років, внаслідок тромбозу.
Факт ведення спільного побуту також підтверджується тим, що позивачка продовжую мешкати у будинку ОСОБА_2 , отримує відповідні рахунки за газ та світло та сплачує їх, що підтверджується відповідними рахунками та квитанціями про сплату цих рахунків.
При цьому за час роботи ВАТ «Насінневе» ОСОБА_2 у власність паю під час загального розпаювання не отримав.
Зазначає, що саме позивачка домоглася виділення йому земельної частки паю через рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 12 грудня 2005 року по справі №2-903, отримання відповідного розпорядження Кегичівської РДА №39 від 16 лютого 2006 року «Про надання дозволу на розробку технічної документації із земеустрою у розмірі земельної частки (паю)», та, як наслідок отримання Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯД 043151 від 04 листопада 2008 року, що посвідчує право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,6773 га, кадастровий номер 6323180800:01:001:0144, що розташована за межами намелених пунктів на території колишньої Власівської сільської ради Кегичівського району харківської області.
Вказаною ділянкою ОСОБА_1 фактично користується і по теперішній час.
Звернувшись до Кегичівської районної державної нотаріальної контори Харківської області ОСОБА_1 отримала лист-роз`яснення №343/02-14 від 12 жовтня 2022 року, відповідно до якого останній запропоновано звернутись до суду із позовною заявою про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.
Оскільки, встановлення факту проживання однією сім`єю породжує для позивачки юридичні наслідки, а саме можливість реалізувати своє право для отримання спадщини після смерті померлого ОСОБА_2 , та встановити даний факт іншим шляхом, аніж звернутися до суду за судовим захистом є неможливим, тому остання звернулась до Кегичівського районного суду із відповідним позовом.
Процесуальні питання пов`язані з розглядом справи.
03 листопада 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Кегичівського районного суду Харківської області з позовом.
Ухвалою суду від 06 листопада 2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 27 листопада 2023 року.
Ухвалою суду від 06 листопада 2023 року закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті на 12 грудня 2023 року.
Учасники справи у судове засідання не з`явились, належно повідомлені про його місце, дату і час, натомість надали заяви з проханням розглядати справу у їх відсутність, окрім того:
позивачка - про підтримання позову, просить допит свідків не здійснювати;
представник відповідача - за наявності законних підстав не заперечують проти задоволення позовних вимог та просять розглянути справу за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Фіксація судового розгляду справи технічними засобами не проводилась, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_2 у віці 58 років, про що 01 серпня 2010 року складено відповідний актовий запис №37, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.12).
12 жовтня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Кегичівської державної нотаріальної контори Харківської області з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом в порядку ст. 1264 ЦК України на її ім`я після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 . Проте нотаріусом було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом та запропоновано звернутись до суду із позовною заявою про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (копія, а.с.25).
Згідно копії довідки Кегичівської селищної ради від 08 серпня 2022 року № 23-39/10/904 видано ОСОБА_1 , в тім, що остання мешкала з ОСОБА_2 з 1997 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.13).
Згідно копії довідки Кегичівської селищної ради від 27 червня 2022 року № 23-39/10/823 ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 по день смерті був зареєстрований АДРЕСА_1 . На день смерті проживав разом із співмешканкою - ОСОБА_1 , 1958 року народження (а.с.14).
Відповідно копії Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯД №043151 від 04 листопада 2008 року, посвідчує право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,6773 га, кадастровий номер 6323180800:01:001:0144, що розташована за межами населених пунктів на території колишньої Власівської сільської ради Кегичівського району Харківської області (а.с.19).
Також в судовому засіданні досліджено копію паспорту, коду ОСОБА_1 з підтвердженням анкетних даних (а.с.9-11); фотознімки (копія, а.с.26-27); копії розрахунків за спожитий природний газ, плату за розподіл (доставку) природного газу, плату за електричну енергію (а.с.28-30); рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 12 грудня 2005 року (а.с.16); розпорядження від 16 лютого 2006 року Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області № 39 (копія, а.с.17-18); витяг з ДЗК про земельну ділянку від 05 серпня 2022 року (а.с.20-24).
На даний час у позивача виникла необхідність встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 для оформлення спадщини після смерті останнього.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання в порядку, визначеним цивільним процесуальним законодавством.
Чинним законодавством України встановлено, що «сім`єю» на відміну від «шлюбу» є проживання осіб, пов`язаних спільним побутом, та у яких є взаємні права та обов`язки один до одного. При цьому, необхідно звернути увагу, що для існування сім`ї не існує спеціального порядку реєстрації.
Статтею 8 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено право кожного на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. При цьому органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Також ст. 12 Конвенції встановлено і право на шлюб.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
Згідно ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Положеннями ст. 74 Сімейного кодексу України визначено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
За приписами ч. ч. 3, 4 ст. 4 СК України, кожна особа має право на проживання в сім`ї та на повагу до свого сімейного життя.
Разом з тим, при застосуванні наведених приписів чинного законодавства слід враховувати, що у повсякденному житті може скластися правова ситуація, коли жінка та чоловік не перебувають у шлюбі, однак, проживають разом, ведуть спільне господарство, ведуть спільний побут, набувають певних взаємних прав та обов`язків, притаманних сім`ї, зовні такі відносини подібні до шлюбних.
Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четвергу чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України, постанови Пленуму Верховного Суду України за №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Перелік фактів, які підлягають встановленню судом в окремому провадженні, викладений в ч. 1 ст. 315 ЦПК України та не є вичерпним.
Зокрема, згідно ч. 2 ст. 256 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Згідно абз. 2 п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України за №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.
Верховним Судом України звернуто увагу на те, що факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного суду №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип права на справедливий суд, який означає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до п. 21 постанови, при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.
До спадкоємців четвертої черги може належати жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.
Як зазначив Верховний Суд в своїй постанові від 21 березня 2019 року у справі №461/4689/15-ц, для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.
Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення з спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.
Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/95 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт тощо.
Оскільки, встановлення факту проживання однією сім`єю породжує для ОСОБА_1 юридичні наслідки, а саме можливість реалізувати своє право для отримання спадщини після смерті померлого ОСОБА_2 та встановити даний факт іншим шляхом, аніж звернутися до суду за судовим захистом є неможливим, тому суд прийшов до висновку про законність та обґрунтованість вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю.
Згідно з ст. 76, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 проживав разом однією сім`єю з ОСОБА_1 більше п`яти років та вели спільне господарство.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що факт, про встановлення якого просить позивач, знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, встановлення факту має для заявника юридичне значення і потрібне для реалізації спадкових прав.
Позивачка просить залишити судові витрати за нею, тому підстав для їх розподілу суд не вбачає.
Відповідно до ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення суду приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
На підставі викладеного, ст. 4, 13, 18, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Кегичівської селищної ради Харківської області про встановлення факту проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу - задовольнити.
Встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 1997 року до моменту смерті ОСОБА_2 , а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається Харківському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення відповідно до п.п.15.5 п.15 Перехідних положень ЦПК України або через Кегичівський районний суд Харківської області.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування (ім`я) сторін:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Чапаєве Кегичівського району Харківської області, паспорт серії НОМЕР_2 , ІПН НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ,
відповідач: Кегичівська селищна рада Харківської області, місцезнаходження: 64003, Харківська область, Красноградський район, смт Кегичівка, вул. Волошина, буд. 33, код ЄДРПОУ 04396963.
Суддя Н.М. Куст
Суд | Кегичівський районний суд Харківської області |
Дата ухвалення рішення | 12.12.2023 |
Оприлюднено | 13.12.2023 |
Номер документу | 115567766 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них |
Цивільне
Кегичівський районний суд Харківської області
Куст Н. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні