Рішення

від 11.12.2023 по справі 188/2052/23

ПЕТРОПАВЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 188/2052/23

Провадження № 2/188/888/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2023 року смт.Петропавлівка

Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Курочкіної О.М.

секретар судового засідання Фесик Ю.В.

справа №188/2052/23

позивач : ОСОБА_1

відповідач : Петропавлівський районний відділ державної виконавчої служби Південно міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса)

про зняття арешту з майна

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про зняття арешту.

В обґрунтування зазначив, на праві приватної власності є власником квартири АДРЕСА_1 та земельної ділянки (кадастровий номер 1223887100:02:001:0180) для ведення товарного сільського виробництва площею 6,45г.

Маючи намір продати свою квартиру в м.Першотравенську позивач дізнався що на все його майно накладено арешт.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна об`єкта нерухомого майна за № 344111053 від 25.08.2023 року, на все моє майно накладено арешт на підставі постанови про накладання арешту АА№427077, від 17.02.2003 року. Арешт накладений ВДВС Петропавлівського районного управління юстиції. Особа, майно якої обтяжується - ОСОБА_1 .

30.08.2023 року позивач звернувся до Петропавлівського відділу державної виконавчої служби у Синельниківському районі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (код ЄДРПОУ 34245430) із заявою про зняття арешту з майна, отримав відмову в вз`язку з відсутністю можливості перевірити матеріали виконавчого провадження на підставі якого накладено арешт.

Окрім цього, з відповіді Петропавлівського відділу державної виконавчої служби у Синельниківському районі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (код ЄДРПОУ 34245430) перебували виконавчі провадження з виконання виконавчих документів про стягнення з ОСОБА_1 на користь стягувачів та всі виконавчі провадження, по відношенню до ОСОБА_1 завершені, відповідно до чинного законодавства.

З урахуванням вказаних обставин, постанову державного виконавця від 24.06.2021 року винесену у порушення ст. 48, ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» просить скасувати.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі за текстом - Закон) -Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 26 Закону - Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

В судове засідання сторонами подано заяви про розгляд позову у їх відсутність.

Відповідачем надано письмові пояснення, проти задоволення позову не заперечують.

В обґрунтування зазначено, Петропавлівський відділ державної виконавчої служби у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повідомляє наступне.

За пошуком в Автоматизованій системі виконавчого провадження ( пошук ВД/ВП епецрозділ, пошук ВД/ВП архів, пошук за актуальними даними) (пошук здійснено за ПІБ боржника) - в спецрозділі знайдено два виконавчих провадження відносно позивача які були відкриті у 2009 році та виконані фактично у 2009 році.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щода-суб`єкта встановлено, що 19.06.2007 року Петропавлівською державною нотаріальною конторою зареєстровано обтяження №5159974 на підставі постанови про накладення арешту на майно АА №427077 від 17.02.2003 року виданої ВДВС Петропавлівського районного управління юстиції.

Вищевикладене свідчить про те. що в межах виконавчих проваджень, які перебували на виконанні в 2009 році, ніяким чином не могла бути винесена постанова про накладення арешту на майно АА №427077 від 17.02.2003 року

Станом на 08.11.2023 рік у відділі відсутні виконавчі провадження стосовно ОСОБА_1 .

Встановити, на підставі якого виконавчого документа було винесено постанову про накладення арешту на майно позивача: АА №427077 від 17.02.2003 року виданої ВДВС Петропавлівського районного управління юстиції неможливо, оскільки архівні записи про виконавчі провадження знищені в 2013 році після закінчення їх строку зберігання, який складає 3 роки.

Вивчивши надані сторонами докази суд приходить до висновку, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна підставою для обтяження є постанова про накладення арешту на майно АА №427077 від 17.02.2003 року ВДВС Петропавлівського районного управління юстиції.

Згідно ч.5 ст. 13 Закону України « Про виконавче провадження» рішення, Постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

За порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом.Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Як передбачено частиною 1 статті 13 Законом України «Про виконавче провадження», під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Права і обов`язки виконавців, обов`язковість вимог виконавця визначені статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема, за частиною 1 цієї статті, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема, виконавець має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.

Відповідно до положень ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено порядок звернення стягнення на майно боржника, який полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Згідно ст. 56 Закону України « Про виконавче провадження» Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

В судовому засіданні встановлено, станом на 08.11.2023 ріку відсутні виконавчі провадження стосовно ОСОБА_1 .

Відповідно до листа керівника виконавчої служби №28.19-34/23123 від 30.08.2023 в межах виконавчих проваджень, які перебували на виконанні в 2009 році, ніяким чином не могла бути винесена постанова про накладення арешту на майно АА №427077 від 17.02.2003 року.

Встановити, на підставі якого виконавчого документа було винесено постанову про накладення арешту на майно позивача: АА №427077 від 17.02.2003 року виданої ВДВС Петропавлівського районного управління юстиції неможливо, оскільки архівні записи про виконавчі провадження знищені.

Стаття 59 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачає випадки, коли можливе зняття арешту з майна.

Частина 5 цієї статті передбачає зняття арешту судом за інших обставин.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) зазначено, що право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця. У постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 (провадження № 61-10355св19) зазначено, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до заяви ОСОБА_1 , судові витрати залишити за позивачем.

Керуючись положеннями Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 167, 258, 260-261, 447, 449 ЦПК України суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Петропавлівського районного відділу державної виконавчої служби Південно міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про зняття арешту з майна задовольнити в повному обсязі.

Зобов`язати Петропавлівський відділ державної виконавчої служби у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (код ЄДРПОУ - 34245430) зняти арешт з усього майна ОСОБА_1 який було накладено постановою про накладання арешту на майно АА№ 427077 від 17.02.2003р.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до п.п. 15.5 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя О. М. Курочкіна