Рішення

від 30.11.2023 по справі 144/1287/23

ТЕПЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 144/1287/23

Провадження № 2/144/368/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2023 р. смт Теплик

Теплицький районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Довгалюк Л.В.,

за участю секретарів судового засідання Дудник С.Р., Сльоти Р.В.,

прокурорів Бородіча О.О., Поліщук А.І.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача адвоката Клінчикова С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом керівника Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області Гирби Володимира Михайловича в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ТОВ «Продовольча компанія «Зоря Поділля», про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації, -

в с т а н о в и в :

Керівник Гайсинської окружної прокуратури Гирба В.М. звернувся до суду з указаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 05.07.2016 за ОСОБА_1 визнано право власності на спадкове майно, яке складається з права на земельну частку (пай) розміром 2,54 га у землях, які розташовані на території Степанівської сільської ради Теплицького району Вінницької області, згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0163779, виданого на ім`я ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Розпорядженням голови Теплицької районної державної адміністрації Вінницької області № 320 від 27.08.2018 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 2,5491 га ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Степанівської сільської ради.

12.11.2018 відповідач звернувся до державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Ямпільської міської ради Вінницької області Костаревича А.В. із заявою про державну реєстрацію права власності, яким того ж дня зареєстровано право власності відповідача на земельну ділянку з кадастровим номером 0523787000:10:000:0284, площею 2,5491 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Оскільки всупереч положенням статтей 13, 14, 41 Конституції Українита статтей 81, 145 Земельного кодексу України (далі ЗК України) відповідач, будучи іноземцем, не відчужив дану земельну ділянку впродовж року після набуття права власності та продовжує нею володіти, тому з метою захисту порушених інтересів держави прокурор просить припинити право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Ухвалою судді від 21.09.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, 08.11.2023 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

Прокурор, як представник органу державної влади, який звернувся до суду в інтересах позивача, підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові, який просив задовольнити, відзив на позов представника відповідача ОСОБА_1 вважає необґрунтованим.

Відповідач та його представник - адвокат Клінчиков С.О. позов не визнали, просили відмовити у його задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, а також у запереченні на відповідь на відзив. Посилались на те, що прокурором неправомірно заявлено вимогу про конфіскацію земельної ділянки на підставі ст. 145 ЗК України, замість примусового відчуження в порядку ст. 348 ЦК України, а також на те, що відповідач не мала можливості своєчасно відчужити земельні ділянки через встановлені п. 15Перехідних положеньЗК України та ПостановоюКМУ № 164 від 28.02.2022 обмеження та заборони.

Представник Держгеокадастру у Вінницькій області у судове засідання не з`явився, у надісланих до суду поясненнях просив розгляд справи проводити у його відсутності, позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив фактичні обставини та правовідносини, які врегульовані нормами права, що їм відповідають, та дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1ст. 4 ЦПК України).

Позов правомірно пред`явлено прокурором в інтересах держави, відповідно до положень статтей 121 та 131-1 Конституції України, ч. 4ст. 56 ЦПК України, ч. 3ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Законність представництва прокурором інтересів держави обґрунтована в позові та підтверджується правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у Постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.

Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності володіння іноземцем (громадянином російської федерації) земельних ділянок сільськогосподарського призначення, яке відбувається з порушенням вимог чинного законодавства.

Підставою представництва прокурором інтересів держави у даному спорі є бездіяльність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Правовий висновок щодо застосування ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» викладений у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Судом встановлено, що рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 05.07.2016 за ОСОБА_1 визнано право власності на спадкове майно, яке складається з права на земельну частку (пай) розміром 2,54 га у землях, які розташовані на території Степанівської сільської ради Теплицького району Вінницької області, згідно з сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0163779, виданого на ім`я ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 18-19).

Відповідно до розпорядження голови Теплицької районної державної адміністрації Вінницької області № 320 від 27.08.2018 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Степанівської сільської ради, загальною площею 2,5491 га (а.с. 17).

12.11.2018державним реєстраторомцентру наданняадміністративних послугвиконавчого комітетуЯмпільської міськоїради Вінницькоїобласті КостаревичемА.М.зареєстровано правовласності ОСОБА_1 на земельнуділянку зкадастровим номером0523787000:10:000:0284,площею 2,5491га,що підтверджуєтьсяІнформацією зДержавного реєструречових правна нерухомемайно станомна 12.09.2023,із якоїтакож вбачається,що намомент державноїреєстрації прававласності відповідачбув громадянином російської федерації (а.с. 14-16).

Згідно з інформацією Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області, ОСОБА_1 документований посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 07.02.2008, виданою УМВС України у Вінницькій області та 04.03.2008 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , країна громадянства: російська федерація (а.с. 23).

За вказаних обставин прокурором виявлено порушення статтей 13, 14, 41 Конституції України та статтей 81, 145 ЗК України (далі ЗК України), у зв`язку з перебуванням у приватній власності ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення та невиконанням вимог закону щодо їх відчуження.

Згідно з положеннями ст. 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 13Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Земля єосновним національнимбагатством,що перебуваєпід особливоюохороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (статті 14 Конституції України)

У статті 26 Основного закону зазначено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Правовий статус та порядок використання земель сільськогосподарського призначення визначеноЗК України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1 ЗК України земля в Україні є національним багатством і перебуває під особливою охороною закону. Право власності на землю гарантується.

Частиною п`ятоюстатті 22ЗК України (у редакції, чинній на час набуття права власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку)визначено, що землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям.

Згідно з частиною 3 статті 81 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті уразі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.

Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню (ч. 4 ст. 81 ЗК України).

Відповідно до ст. 125 ЗК Україниправо власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з ч. «е» ст. 140 ЗК України, підставою припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п. в ст. 143 ЗК України, примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку, зокрема, у разі її конфіскації.

Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом (ст. 41 Конституції України).

За змістом частин 1, 2 статті 145 ЗК України, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Приписами статті 14 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, підставою виникнення зобов`язання є, зокрема, закон, що встановлює обов`язкові дії для того чи іншого суб`єкта, невиконання яких забезпечується відповідальністю.

Статтею 354 ЦК України передбачено, що до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом.

За змістом частини 4 статті 145 ЗК України, конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

З огляду на вищевикладене, права відповідача на отримання вартості конфіскованої земельної ділянки, принцип пропорційності та вимоги статті 1 Першого протоколу доКонвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод щодо втручання у права на мирне володіння майном будуть дотримані.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 ЗК України, яка кореспондується з п. 10 ч. 1 ст. 346 ЦК України, конфіскація за рішенням суду є підставою припинення права власності на земельну ділянку.

Обраний спосіб захисту порушеного права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яку відповідач незаконно використовує, є ефективним та належним способом захисту порушених прав держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, як уповноваженого органу на здійснення функцій держави щодо конфіскації у власність держави земельної ділянки сільськогосподарського призначення, якою незаконно володіє іноземний громадянами. Водночас зазначений спосіб захисту чітко визначений ч. 4ст. 81 ЗК України.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18.09.2013 (справа № 6-92 цс 13) зазначено, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», від 11.03.2003 «Новоселецький проти України», від 01.06.2006 «Федоренко проти України»). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Суд вважає, що у даному випадку наявна справедлива рівновага між державним (суспільним) інтересом та приватним інтересом власника оспорюваних земельних ділянок, оскільки такий мав достатньо часу та засобів для реалізації свого права та виконання свого обов`язку, однак у встановлений законом строк земельну ділянку не відчужила, що порушує вимоги земельного законодавства та потребує невідкладного втручання уповноваженого органу.

Вищевказане також узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у справі № 513/444/15-ц від 23.01.2018.

Доводи відповідача та його представника щодо постійного проживання ОСОБА_1 на території України, де він працює та сплачує податки до бюджету країни, не мають вирішального значення, адже положеннями чинного законодавства України, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, визначені дії іноземців, яким є відповідач, у разі переходу до них права власності на земелі сільськогосподарського призначення.

Посилання відповідача на неможливість своєчасного відчуження земельної ділянки, у зв`язку зі встановленими державою обмеженнями та заборонами, зокрема, дією мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення, який тривав до 01.07.2021, суд не бере до уваги, з огляду на те, що норма пункту 15 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України, якою встановлено заборону купівлі-продажу або іншим способом відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, не поширюється на спірні правовідносини, оскільки положення частини 4 статті 81ЗК України є імперативними, тобто такими, що зобов`язують іноземця здійснити відчуження земельної ділянки сільськогосподарського призначення. Крім того, законом не було заборонено викуп таких земельних ділянок для суспільних потреб.

Разом із тим, доводи щодо неможливості виконати відповідачем свій обов`язок через прийняття Постанови КМУ № 164 від 28.02.2022, якою встановлено, що незавершені нотаріальні дії за зверненням особи, пов`язаної з державою-агресором, зупиняються, а у разі звернення такої особи за вчиненням нотаріальної дії нотаріус відмовляє у її вчиненні, за винятком деяких випадків, суд також відкидає, оскільки її дія почалася поза межами встановленого ч. 4ст.81ЗК України однорічного строку, який є присічним.

У матеріалах справи відсутні докази, що відповідачем після переходу до нього права власності на спірне майно вживались заходи щодо його відчуження, звернень до органів нотаріату з наміром відчужити вказану земельну ділянку та відмови нотаріуса. З огляду на наведене, судом не встановлено об`єктивних перешкод і поважних причин пропуску строку виконання відповідачем свого обов`язку щодо відчуження земельної ділянки сільськогосподарського призначення.

Водночас ОСОБА_1 , маючи посвідку на постійне проживання, відноситься до осіб, які постійно проживають на території України на законних підставах, відтак мав можливість звернутися до нотаріуса для вчинення відповідних дій з метою відчуження земельної ділянки, однак цього не зробив.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач, будучи громадянином іншої держави (російської федерації), не відчужив протягом року після переходу до нього права власності земельну ділянку сільськогосподарського призначення, починаючи з 12.11.2018, згідно з вимогами статті 81 ЗК України, тому позовні вимоги прокурора щодо примусового припинення права власності відповідача на вказану земельну ділянку шляхом її конфіскації в порядку статті 145 ЗК України підлягають до задоволення.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10.02.2010).

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, тому на підставіп. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь Вінницької обласної прокуратури підлягають понесені судові витрати у вигляді судового збору у сумі 2 684 гривень, які підтверджені документально.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 14, 26, 121 та 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. ст.1,81,140, 145 ЗК України, ст. ст.14, 346, 354 ЦК України, ст. ст. 2, 5, 12, 13, 19, 56, 76, 81, 82, 89, 141, 223, 258, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позов задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на земельну ділянку з кадастровим номером 0523787000:10:000:0284, площею 2,5491 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Степанівської сільської ради Теплицького району Вінницької області, на даний час Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Вінницької обласної прокуратури (отримувач коштів: Вінницька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ: 02909909, банк отримувача: ДКСУ м. Київ, МФО 820172, рахунок: UA568201720343110002000003988) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Орган державної влади, який звернувся до суду в інтересах позивача: Гайсинська окружна прокуратура Вінницької області, адреса: вул. Волонтерів, 15 а, м. Гайсин Вінницької області, код ЄДРПОУ 02909909.

Позивач, в інтересах якого прокурором подано позов: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, адреса: вул. Келецька, 63, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 39767547.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ТОВ «Продовольча компанія «Зоря Поділля», адреса: вул. Заводська, 150, м. Гайсин, Вінницької області, код ЄДРПОУ 34009446.

Повне судове рішення складено та підписано 11.12.2023.

Суддя