Постанова

від 06.12.2023 по справі 243/442/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7052/23 Справа № 243/442/23 Суддя у 1-й інстанції - Воронков Д.В. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2023 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Кішкіної І.В., Корчистої О.І.,

за участю секретаря судового засідання Шумило І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу № 243/442/23 за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Обласна клінічна психіатрична лікарня м. Слов`янськ» про визнання незаконним та скасування наказу про призупинення трудового договору, зобов`язання виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу та зобов`язання надати додаткову відпустку, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 16 червня 2023 року, ухвалене у складі судді Воронкова Д.В., -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області із позовом, предмет якого було змінено шляхом доповнення позовних вимог, до Комунального некомерційного підприємства «Обласна клінічна психіатрична лікарня м. Слов`янськ» про визнання незаконним та скасування наказу про призупинення трудового договору, зобов`язання виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу та зобов`язання надати додаткову відпустку.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 03 серпня 1998 року її було прийнято на посаду лікаря-психіатра, завідуючою 1-го відділення в психіатричну лікарню м.Слов`янська. З березня 2022 року КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня м.Слов`янськ» у зв`язку з військовою агресією частково припинило виконувати свої функції, призупинивши роботу стаціонарних відділень лікарні, а позивачу почали виплачувати 2/3 окладу у зв`язку з простоєм. На підставі Наказу №38-к від 05.08.2022 року про призупинення дії трудового договору з позивачем, як із співробітником, який евакуювався з м.Слов`янська, у вересні 2022 року виплати було припинено. Позивач вважає вищевказаний наказ незаконним, оскільки вона нікуди не евакуювалася з м.Слов`янська Донецької області, не є внутрішньо переміщеною особою, а отже не належить до переліку евакуйованих співробітників, яким було вирішено призупинити виплати 2/3 окладу. Також позивач двічі 22.12.2022 року та 23.01.2023 року направляла керівництву Комунального некомерційного підприємства «Обласна клінічна психіатрична лікарня м.Слов`янськ» заяву про надання додаткової відпустки, як працівнику, яка має повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи за період з 2015 по 2022 роки. Але отримала відмову через, начебто не надання нею відповідних документів у відповідні роки.

Просила суд, визнати незаконним та скасувати наказ головного лікаря КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня м.Слов`янськ» №38-к від 05 серпня 2022 року «Про призупинення трудового договору з лікарем-психіатром, завідуючою 1-го відділення ОСОБА_1 ». Зобов`язати Комунальне некомерційне підприємство «Обласна клінічна психіатрична лікарня м.Слов`янськ» нарахувати та виплатити їй середній заробіток з 01.09.2022 року по день фактичного допуску до роботи, як оплату за час вимушеного прогулу. Зобов`язати Комунальне некомерційне підприємство «Обласна клінічна психіатрична лікарня м.Слов`янськ» надати їй додаткову відпустку, як працівнику, яка має повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи за період з 2015 по 2022 роки та стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Обласна клінічна психіатрична лікарня м.Слов`янськ» понесені судові витрати.

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 16 червня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ головного лікарня Комунального некомерційного підприємства «Обласна клінічна психіатрична лікарня м.Слов`янськ» №38 від 05 серпня 2022 року «Про призупинення трудового договору» з лікарем психіатром, завідуючою 1-го відділення ОСОБА_1 в частині строку призупинення а саме з 01 серпня 2022 по 04 серпня 2022 включно.

Зобов`язано Комунальне некомерційне підприємство «Обласна клінічна психіатрична лікарня м.Слов`янськ» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 серпня 2022 по 04 серпня 2022 включно 2/3 окладу з відповідними відрахуваннями.

Зобов`язано Комунальне некомерційне підприємство «Обласна клінічна психіатрична лікарня м.Слов`янськ» надати ОСОБА_1 додаткову відпустку, як працівнику, яка має повнолітню дитину з інвалідністю підгрупи А 1 за період з 2015 по 2022 рік.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Обласна клінічна психіатрична лікарня м.Слов`янськ» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 2750 грн. 00 коп. та судовий збір на користь держави в сумі 1073 грн. 60 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального некомерційного підприємства «Обласна клінічна психіатрична лікарня м.Слов`янськ» витрати на правову допомогу у розмірі 5250 грн. 00 грн.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить питанняпро скасуваннярішення судупершої інстанціїв частиніпозовних вимог,у задоволенніяких судомвідмовлено, та ухвалення нового рішення про їх задоволення.

В обґрунтування скарги зазначає, що на виконання п.1 Постанови КМУ від 07.03.2022р. №221 «Деякі питання оплати праці працівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, в умовах воєнного стану» з березня місяця 2022 року частина працівників КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня м.Слов`янськ» була переведена в простій та їм здійснювались виплати у розмірі 2/3 тарифної ставки. На підставі протоколу робочої наради від 04.08.2022р. заступника голови Донецької облдержадміністрації, було прийнято рішення про припинення виплат 2/3 ставки співробітникам, які евакуювались на підставі якого в подальшому було призупинено дію трудового договору з позивачем. Наказ про призупинення дії трудового договору №38-К від 05.08.2022 надіслано позивачу на її електронну пошту лише 06 лютого 2023 року.

Відповідачем ніяк не перевірявся факт евакуації позивача з міста, проте вона була включена до наказу №38-К «Про призупинення дії трудового договору» в порушення Протоколу від 04.08.2022р., який вимагав припинити виплату 2/3 ставки співробітникам, які евакуювались. Окрім цього відповідач не надав інших підстав, які б надавали йому законне право призупинити дію трудового договору із позивачем.

Судом першої інстанції проігноровано той факт, що позивач є опікуном недієздатної особи, а тому призупинення трудового договору робить не можливим виконання функцій опікуна та порушує права підопічної, яка недоотримує матеріальні блага.

При розподілі судових витрат, судом не враховано відсутність доказів сплати відповідачем послуг адвоката, а тому стягнення з позивача 1/2 частини начебто сплаченої суми за надання правової допомоги є помилковим.

У відзиві на апеляційну скаргу КНП «Обласна психіатрична лікарня м.Слов`янськ» зазначило, що станом на 24.02.2022р. на підприємстві працювало 436 працівників. Відповідно до наказу в.о. директора Комунального некомерційного підприємства «Обласна клінічна психіатрична лікарня м.Слов`янськ» №22-к від 25.02.2022р. з 01.03.2022р. був оголошений простій на підприємстві. Наявність загрози для життя і здоров`я працівника є підставою для призупинення дії трудового договору навіть при бажанні працівника продовжувати далі працювати на свій власний ризик. Крім того, позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту повідомлення нею керівництва КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня м.Слов`янськ» про її готовність та бажання продовжити виконувати трудові обов`язки. Листи позивачки від 22.12.2022, 27.12.2022, 04.01.2023, 23.01.2023, що долучені до матеріалів справи, такої інформації не містять. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

В судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_1 підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.

В судовому засіданні апеляційного суду представник КНП «Обласна психіатрична лікарня м.Слов`янськ» заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив її відхилити.

Відповідно до пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення лише у частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування наказу № 38-к від 05.08.2022 року та стягнення середнього заробітку з 01.09.2022 року по день фактичного допуску до роботи, як оплату за час вимушеного прогулу. Таким чином, судове рішення в іншій частині не переглядається.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає з наступних підстав.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.

Судом встановлено, та підтверджується відомостями з трудової книжки, що ОСОБА_1 03 серпня 1998 року була прийнята на роботу (проходження річної інтернатури по психіатрії) в психіатричну лікарню м.Слов`янська на підставі наказу №53-к від 29.07.98р.

З березня 2022 року КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня м.Слов`янськ», у зв`язку з військовою агресією, частково припинила виконувати свої функції, призупинивши роботу стаціонарних відділень лікарні, а позивачу почали виплачувати 2/3 окладу у зв`язку з простоєм.

Згідно протоколу робочої зустрічі заступника голови Донецької обласної державної адміністрації ОСОБА_2 з керівниками закладів охорони здоров`я Донецької області від 04.08.2022р. в м.Покровськ, за результатами доповіді керівника Комунального некомерційного підприємства «Обласна клінічна психіатрична лікарня м.Слов`янськ», було вирішено призупинити оплату 2/3 ставки співробітникам які евакуювались.

Наказом в.о. директора Комунального некомерційного підприємства «Обласна клінічна психіатрична лікарня м.Слов`янськ» №38-к від 05.08.2022 року, у зв`язку із збройною агресією проти України та активними бойовими діями у Донецькій області лікарня припиняє дії стаціонарних відділень та додаткових відділень, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки передбачені трудовим договором, а саме з боку в.о. директора тимчасове припинення забезпечення працівників роботою і заробітною платою, в тому рахунку і оплатою простою, та тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором. З 01.08.2022 року призупинено дію трудового договору із працівниками лікарні (а.с. 14).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що наказ в.о. директора Комунального некомерційного підприємства «Обласна клінічна психіатрична лікарня м.Слов`янськ» №38-к від 05.08.2022р. «Про призупинення дії трудового договору» в частині призупинення трудового договору з ОСОБА_1 з 01.08.2022р. по 05.08.2022р. включно - є недійсним та таким, що не створює ніяких правових наслідків для позивача і підлягає скасуванню в цій частині. Разом з тим, позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо недійсності оскаржуваного наказу №38-к від 05.08.2022р. «Про призупинення дії трудового договору» в частині його дії з 05.08.2022р. та наказу в цілому. Скасування наказу №38-к від 05.08.2022р.у вищевказаній частиніне наділяє позивача правом на відновлення її на посаді, оскільки правові підстави стану простою підприємства продовжують бути чинними, а тому на користь позивача підлягають стягненню виплати в розмірі 2/3 частини окладу за період з 01.08.2022 по 04.08.2022 року включно. Надання чи ненадання позивачем відомостей у вказаний період часу не впливає на існуюче в неї право за законом на такий вид відпустки, яким вона і вирішила скористатись у 2022 році.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення 2/3 частин окладу за період з 01.08.2022 по 04.08.2022 року, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.34 КЗпП України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Згідно з частинами першою та другою статті 113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб.

Як вбачається з матеріалів справи з березня 2022 року КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня м.Слов`янськ» у зв`язку з військовою агресією частково припинила виконувати свої функції, призупинивши роботу стаціонарних відділень лікарні, а позивачу почали виплачувати 2/3 окладу у зв`язку з простоєм.

Позивачем не заперечувалася законність дій відповідача щодо введення простою, відповідний наказ у судовому порядку не оскаржувався.

Основоположні права громадян, пов`язані з реалізацією права на працю, передбаченістаттями 43-46 Конституції України.

Відповідно до статті 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55-63 цієї Конституції.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Згідно з пунктом 3 Указу у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями30-34,38,39, 41- 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Указами Президента України від 14 березня 2022 року за №133/2022, від 18 квітня 2022 року за №259/2022, від 17 травня 2022 року за №341/2022, від 12 серпня 2022 року за №573, від 07 листопада 2022 року за №757/2022, від 6 лютого 2023 року №58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні. Згідно із вказаними вище Указами Президента України, воєнний стан введено на всій території України.

Статтею 1 Закону України від 15 березня 2022 року «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»передбачено, що цей Закон визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно доЗакону України «Про правовий режим воєнного стану».

На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Відповідно до підпункту 5 пункту 1статті 6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»в Указі Президента України про введення воєнного стану зазначається вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно із пунктом 2розділу «Прикінцевіположення» Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» главу XIX «Прикінцеві положенням» КЗпП Українидоповнено пунктом 2 такого змісту: «Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

З огляду на вищевикладене положенняЗакону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніжКодекс законів про працюмають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану.

За змістомстатті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (в редакції, яка діяла станом на час винесення оскаржуваних наказів), призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором. Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. Призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб.

Як вбачається з протоколу робочої групи заступника голови Донецької облдержадміністрації Клюшникова Д.Г. з керівниками закладів охорони здоров`я Донецької області від 04.08.2022р., на якому було заслухано керівника КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня м.Слов`янськ », який довів, що в закладі працює 431 співробітник. У зв`язку із введенням воєнного стану та відповідно до ст.34 КЗпП України, для 333 окремих медичних працівників встановлено простій. Прийнято рішення про оплату простою в розмірі 2/3 тарифної ставки.

Вирішили призупинити оплату 2/3 ставки співробітникам (333 працівн.), які евакуювались (а.с.9).

Наказом в.о директора Комунального некомерційного підприємства «Обласна клінічна психіатрична лікарня м.Слов`янськ» №38-к від 05.08.2022р., у зв`язку із збройною агресією проти України та активними бойовими діями у Донецькій області, припинено дію стаціонарних відділень лікарні та додаткових відділень, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки передбачені трудовим договором, а саме з боку в.о. директора тимчасове припинення забезпечення працівників роботою і заробітною платою, в тому рахунку і оплатою простою, та тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором. З 01.08.2022р. призупинено дію трудового договору із працівниками лікарні (а.с.14).

Разом з тим, як вбачається з аналізу положень частини 1статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», право роботодавця на призупинення трудового договору настає за певних умов. Такими умовами призупинення трудового договору з працівником є абсолютна неможливість через збройну агресію: роботодавцем надати роботу, а працівником - виконувати її. До того ж побудова цієї норми закону вказує на те, що законодавець передбачив одночасне настання як неможливості роботодавцем надати роботу, так і неможливість виконувати цю роботу працівником.

Отже, спеціальна норма права передбачає право сторін призупинити дію трудового договору за умови наявності військової агресії проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. При цьому, роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати роботу працівнику, а працівник не може виконати роботу. Лише наявність правової норми яка передбачає право сторін призупинити дію трудового договору не є достатньою. Для сторін мають наступити відповідні наслідки за наявності обставин, що передбачає така норма права.

Тобто, з аналізу вищевказаних положень Закону вбачається, що законом надано право роботодавцю призупиняти дію трудового договору з працівниками, що не припиняє трудових відносин, однак таке право роботодавця не є абсолютним. Головною умовою призупинення трудового договору з працівником, є абсолютна неможливість роботодавця надати роботу, а працівника - виконувати її.

Міністерство економіки України розмістило на сайті міністерства коментар доЗакону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», зокрема і коментар достатті 13 вказаного Закону. При цьому вважають, що у зв`язку з призупиненням дії трудового договору працівник звільняється від обов`язку виконувати роботу, визначену трудовим договором, а роботодавець звільняється від обов`язку забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи. Головною умовою для призупинення дії трудового договору є абсолютна неможливість надання роботодавцем та виконання працівником відповідної роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин, а також виконання інших обов`язків, передбачених трудовим договором.

Щодо абсолютної неможливості надавати роботу та виконувати її, то роботодавець має перебувати в таких обставинах коли він не може надати роботу працівнику, в свою чергу, працівник - не може виконати роботу. Зокрема, про абсолютну неможливість надання роботодавцем роботи в контексті призупинення трудового договору можуть свідчити випадки неможливості забезпечувати працівників умовами праці, внаслідок того, що необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.

За умови, що працівник бажає та може виконувати роботу, а роботодавець може надати роботу, відсутні підстави для призупинення дії трудового договору.

Відповідно до посадової інструкції завідуючого психіатричного відділення №1, завідуючий відділенням лікарні здійснює керівництво роботою медперсоналу, всією діагностичною, лікувально - профілактичною і адміністративно-господарською роботою ввіреного йому відділення. Вирішує питання госпіталізації хворих у відділення відповідно до профілю. Організовує і забезпечує обстеження і лікування хворих у відділенні на рівні сучасних досліджень медичної науки і практики. Розподіляє хворих між лікарями відділення, веде необхідну кількість хворих. Здійснює систематичний контроль за роботою лікарів-психіатрів відділення, у тому числі за правильністю поставлення діагнозів, якістю лікування, що проводиться. Проводить огляд хворих сумісно із лікуючим лікарем для вирішення питання їх виписки з відділення. Аналізує показники діяльності відділення щоквартально і за рік, складає план роботи наступного року.

Як зазначено відповідачем у відзиві на позовну заяву, та підтверджується наявними в матеріалах доказами і загально відомими фактами, що не потребують доказування, на момент виникнення спірних правовідносин підприємство знаходилось у безпосередній близькості до зони бойових дій та територія м.Слов`янськ, неодноразово піддавалась ракетним та артилерійським ударам, такі обставини об`єктивно виключають можливість надання роботодавцем роботи і її виконання позивачем, через неможливість забезпечення безпечних умов праці. На виконання вищевказаних вимог закону керівництвом відповідача було видано наказ №37 від 20.07.2022р. про застосування строщеного обміну кадровими документами через засоби телекомунікаційного зв`язку, а наказом №38 від 05.08.2022р. були призупинені трудові відносини між позивачем та відповідачем.

Відповідно до довідки Комунального некомерційного підприємства «Обласна клінічна психіатрична лікарня м.Слов`янськ» від 27.02.2023р., станом на 24.02.2022р. на підприємстві працювало 436 осіб. З 01.08.2022р. з працівниками лікарні була призупинена дія трудового договору. Станом на 01.08.2022р. фактична чисельність працюючих становить 62 особи. Стаціонарні відділення не мали змоги працювати через об`єктивні причини. Станом на 01.02.2023р. стаціонарні відділення не працюють (а.с.39).

14.11.2022 року між КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня м.Слов`янськ» укладено договір оренди на безоплатне користування нерухомим майном для потреб держави, які не пов`язані з діяльністю лікарні.

Таким чином, з огляду на визначені посадові обов`язки позивача, останньою не доведено можливості їх повного виконання в фактичних умовах, що склались в місті розташування установи, враховуючи що серед них наявний і обов`язок здійснювати госпіталізацію хворих та їх лікування, надання приміщення стаціонару на державні потреби, що підтверджується відповідними доказами (а.с.40, 41), позивачем не доведено можливості належного виконання нею своїх посадових обов`язків в повному обсязі.

Крім того з матеріалів справи вбачається, що позивачем не надано доказів звернення до відповідача з заявою про її готовність та бажання продовжити виконувати трудові обов`язки. Листи позивача від 22.12.2022, 27.12.2022, 04.01.2023, 23.01.2023, долучені до матеріалів справи, такої інформації не містять.

Оскільки позивач працювала в стаціонарному відділенні, яке знаходиться в регіоні в якому фіксуються систематичні обстріли, наявна близькість лінії фронту, що унеможливлює гарантування керівництвом установи безпечності робочого процесу, а також враховуючи той факт, що відповідач, не міг надати можливість працювати позивачу у звичному режимі, колегія суддів вважає, що комунальним підприємством було правомірно прийнято наказ, яким призупинено дію трудового договору з позивачем.

Отже, встановлені судом першої інстанції обставини свідчить про те, що наказ в.о. директора Комунального некомерційного підприємства «Обласна клінічна психіатрична лікарня м.Слов`янськ» №38-к від 05.08.2022р. «Про призупинення дії трудового договору» з ОСОБА_1 з 05.08.2022р. включно, відповідає положенням статті 13 Закону України №2136-ІХ від 15.03.2022 року «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Доводи скарги про те, що суд першої інстанції проігнорував факт повного фінансування лікарні, а згідно даних розміщених на офіційному сайті Національної служби здоров`я України, діяльність лікарні, в тому числі і стаціонарної допомоги, було профінансовано на 2022 рік у розмірі 52182640 грн., що в свою чергу свідчить про відсутність фінансових складнощів і не могло бути підставою для призупинення дії трудового договору, колегією суддів відхиляються, оскільки не впливають на правильність судового рішення з у рахуванням предмета спору (з підстав наведених вище), крім того дані доводи відсутні в позовній заяві і не були предметом дослідження в суді першої інстанції.

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток за частиною другою статті 235 КЗпП України за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.

Оскільки судом першої інстанції наказ в.о. директора Комунального некомерційного підприємства «Обласна клінічна психіатрична лікарня м.Слов`янськ» №38-к від 05.08.2022р. «Про призупинення трудового договору» скасовано в частині строку призупинення, а саме з 01 серпня 2022 по 04 серпня 2022 включно, а ні в цілому, та судом першої інстанції вимушений прогул, викликаний протиправними діями роботодавця не встановлено, у суду були відсутні підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Суд апеляційної інстанції погоджується з даними висновками суду в оскаржуваному рішенні з наведених вище підстав.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач є опікуном недієздатної особи, а тому призупинення трудового договору робить не можливим виконання функцій опікуна та порушує права підопічної, не є підставою для скасування рішення оскільки, предмет даного спору - щодо призупинення дії трудового договору з позивачем, не пов`язаний з правовідносинами, які випливають з реалізації її прав як опікуна.

Не можуть бути підставою для скасування рішення суду доводи апеляційної скарги про помилкове стягнення з позивача 1/2 частини начебто сплаченої відповідачем суми за надання правової допомоги, з огляду на наступне.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно меншою, ніж сума, заявлена в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Загальні нормиЦПК Україниспрямовані на відшкодування судових витрат стороні, яка виграла справу, тобто права якої були невизнані, оспорені або порушені іншою стороною та поновлені лише в результаті розгляду справи судом.

ЦПК Українимістить норми щодо розподілу судових витрат у разі ухвалення судового рішення (частина другастатті 141 ЦПК України) та у випадках, коли вимоги позивача судом по суті не розглядалися, але справа провадженням закінчується у зв`язку із закриттям такого чи залишенням справи без розгляду (стаття 142 ЦПК України).

Перегляд судових рішень (як рішень, постанов та ухвал) у апеляційному та касаційному порядках унормовано спеціальними статтямиЦПК України. Доступ до апеляційного та касаційного переглядів є одним із принципів цивільного процесу і передбачений у пункті 8 частини третьої статті2та статті17 ЦПК України.

За результатами апеляційного та касаційного переглядів відповідно суд має право як на певні висновки щодо розгляду справи по суті, так і на певні процесуальні висновки, які унеможливлюють подальший апеляційний чи касаційний розгляд.

У такому випадку в апеляційного суду немає необхідності обґрунтовувати добросовісність чи недобросовісність особи, яка подала апеляційну скаргу, оскільки така особа реалізує своє право на апеляційний перегляд судового рішення.

Подібні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі №357/380/20 (провадження №14-20цс22).

Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах №923/560/17, №329/766/18, №178/1522/18.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц зробила висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 02 березня 2023 року між адвокатом Христенко С.В. та КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня м.Слов`янськ» укладено Договір про надання правової допомоги №б/н, згідно умов якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі і на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами (а.с.42).

Види послуг, які надає адвокат визначено пунктами 1.2.1 1.2.3 Договору.

Матеріалами справи підтверджується, що адвокатом Христенко С.В. були надані по справі правничі послуги: підготовлено та надано відзив на позов, додаткові пояснення; він безпосередньо представляв інтереси відповідача в суді.

Відповідно до п.2.2 Договору, оплату за правову допомогу, передбачену в п.п.1.2.2 Договору, замовник сплачує адвокату в сумі 10500 грн. без ПДВ шляхом перерахування грошових коштів на рахунок адвоката.

Таким чином, в справі підтверджено надання правничих послуг представником відповідача, які пов`язані з розглядом справи.

Колегією суддів також враховано, що матеріали справи не містять заперечення чи клопотання позивача ОСОБА_1 про зменшення витрат на правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції.

З урахуванням вищенаведеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, стягнутий за рішенням суду з ОСОБА_1 на користь відповідача в розмірі 5250 грн., відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

Підстави для зменшення розміру суми цих витрат у силу вимог частини п`ятої статті 137 ЦПК України відсутні, так як лише за клопотанням іншої сторони можна зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правових висновків суду першої інстанції, зводяться до переоцінки доказів та були предметом аналізу у суді першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до ст.375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 16 червня 2023 року немає, т.я. воно відповідає нормам матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин 1, 13статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 16 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Судді:

Повний текст постанови складено 11.12.2023р.

Головуючий суддя О.В. Агєєв