Рішення

від 11.12.2023 по справі 463/7263/23

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №463/7263/23

Провадження №2/463/1663/23

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2023 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Жовніра Г.Б.

з участю секретаря судового засідання Косопуд М.В.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні впорядку спрощеногопозовного провадженняцивільну справуза позовом Автогаражного кооперативу «Керченський» Личаківського району міста Львова до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

представник позивача звернувся з позовом до суду, просить стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 3276, 57 грн, що складається із: фактичної заборгованості із сплатичленських внесків 2400 грн, 3% річних -102,20 грн, та інфляційних втрат у сумі 514, 45 грн, пеня - 259,92 грн, а також судові витрати у розмірі 2684,00 грн. та 3500 грн- витрат на професійну правничу допомогу.

Позов мотивує тим, що відповідач ОСОБА_1 є членом Автогаражного кооперативу «Керченський» з 1996 р. та здійснює використання гаражного боксу № НОМЕР_1 . Рішенням зборів уповноважених членів кооперативу, яке оформлене протоколом №2 від 26.04.2018, встановлений розмір членських внесків у сумі 60 грн. Рішенням зборів уповноважених членів кооперативу, яке оформлене протоколом №1 від 04.02.2023 встановлений розмір членських внесків у сумі 100 грн, який має сплачуватися членами кооперативу починаючи з січня 2023 року включно. Однак, відповідач не здійснює оплату членських внесків, що підтверджується довідкою про заборгованість, така становить 2400 грн. Сплата внесків (є одним із головних обов`язків члена кооперативу, п. 15.1. Статуту автогаражного кооперативу«Керченський» (надалі Статут).Статутом передбачено,пеню урозмірі 0,2%від сумизаборгованості закожен простроченийдень.Також проситьстягнути звідповідача напідставі ч.2ст.625ЦК Україниінфляційні втратита 3%річних,які відповіднодо проведенихпозивачем розрахунківскладають:інфляційні втрати-514,45грн,3%річних 102,20грн. Враховуючи вище викладене, просить позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 10 травня 2023 року прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про місце, дату та час розгляду справи належним чином повідомлений. В матеріалах справи міститься клопотання представника позивача про розгляд справи без його участі, заявлені вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задоволити. Проти заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку за місцем реєстрації, причин неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву не подавав.

Враховуючи те, що представник позивача не заперечив проти ухвалення заочного рішення у справі, у відповідності до вимог ст.ст.223, 280, 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи, розглянути справу за відсутності учасників процесу, постановивше заочне рішення.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки учасники процесу в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Зі змісту ст.12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 користується гаражним боксом № НОМЕР_1 , що знаходиться в автогаражному кооперативі «Керченський».

Крім того, відповідач є членом автогаражного кооперативу «Керченський», що підтверджується заявою ОСОБА_1 від 26.04.1996 року про прийняття його в члени кооперативу, також зазначає, що рішення зборів і правління кооперативам зобов`язується виконувати.(а.с.10).

Пунктом 15.1 Статуту АГК «Керченський», передбачено обов`язок члену кооперативу своєчасно та повно сплачувати внески, встановлених даним Статутом та рішенням Правління Кооперативу (а.с.26).

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.24 Закону України «Про кооперацію» кооперативи реалізують товари та надають послуги за цінами і тарифами, встановленими самостійно, а у випадках, передбачених законом, - за державними цінами і тарифами; кооперативи мають право реалізувати товари та надавати послуги за цінами і тарифами, що встановлюються на договірних засадах, окремо для членів кооперативу та інших осіб.

За змістом ст.15 Закону України "Про кооперацію" вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу.

Відповідно дост.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов`язує.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 ЦК України).

Тобто, положення статті 322 ЦК України встановлюють презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.

Враховуючи, що відповідач користується гаражем в АГК «Керченський» та послугами, що надаються йому вказаним кооперативом, він має виконувати рішення загальних зборів кооперативу належним чином, зокрема, в частині сплати щомісячних та цільових внесків у розмірі та строки, встановлені відповідними рішеннями.

Рішенням зборів уповноважених членів кооперативу, яке оформлене протоколом №2 від 26.04.2018, встановлений розмір членських внесків у сумі 60 грн (а.с.11).

Рішенням зборів уповноважених членів кооперативу, яке оформлене протоколом №1 від 04.02.2023 встановлений розмір членських внесків у сумі 100 грн, який має сплачуватися членами кооперативу починаючи з січня 2023 року включно (а.с.12).

За змістом ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У ст. 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Однак, ОСОБА_1 в порушення своїх зобов`язань перед АГК «Керченський», з січня 2020 року по червень 2023 року не здійснював оплати членських внесків, що стверджується довідкою про заборгованість на загальну суму 2760 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. (ч.1 ст.625 ЦК України).

Оскільки зобов`язаннявідповідача єгрошовим,в разіпрострочення йоговиконання настаєвідповідальність,що передбаченач.2ст.625ЦК України,зокрема -сплата боргуз урахуваннямвстановленого індексуінфляції завесь часпрострочення та трьох процентів річних від простроченої суми. Вказані проценти так само, як і інфляційні витрати на суму боргу, входять до складу грошового зобов`язання, і на відміну від пені не є грошовою санкцією за порушення грошового зобов`язання, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрату кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляції і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування грошовими коштами, що підлягають сплаті кредитору. Тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем і не спростованого відповідачем, сума 3% річних за період з січня 2020 року по червень 2023 року становить 102,20 грн, інфляційні втрати за аналогічний період - 514,45 грн.

Крім того, відповідно до п. 4.7 Статуту, передбачено, що членський внесок періодично сплачується членом кооперативу до 20 числа кожного місяця за минулий.

У п. 4.8. Статуту, зазначено, що член кооперативу, що не сплатив вступний, членський або цільовий внесок у встановлений термін, за кожен несплачений день повинен заплатити пеню у розмірі, який визначають загальні збори, але не менше 0,2 % від суми заборгованості.

Так, за розрахунком позивача відповідач за несвоєчасну сплату членських внесків також повинен сплатити пеню у розмірі 259, 92 грн.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно вимог ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення.

Неустойка є способом забезпечення виконання зобов`язання та наслідком його порушення. До моменту порушення зобов`язання неустойка виконує функцію забезпечення, тобто стимулює боржника до належного виконання. Якщо зобов`язання боржником порушене, стягнення неустойки є наслідком такого порушення.

Згідно вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Зазначений розрахунок проведений відповідно до вимог Закону і не спростований відповідачем, а тому враховуючи наявність у позивача права на стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3-ої відсотків річних та пеню за прострочення виконання зобов`язання, слід позовні вимоги задоволити повністю.

При вирішенні питання розподілу судових витрат, зокрема витрат на правову допомогу та витрат по сплаті судового збору, суд враховує наступне.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч.3ст.133 ЦПК України).

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу, суд виходить із диспозиції ч.1ст. 137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Так, згідно ч.2ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання цих вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.09 р. № 23-рп/2009 у справі № 1-23/2009 правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать: консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво тощо.

Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч. 2 ст.3, ст.59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.

За змістом положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Так, на підтвердження аргументів про стягнення судових витрат на професійну правову допомогу позивачем надано суду: акт приймання-передачі виконаних робіт від 21.08.2023р., в якому міститься детальний опис виконаних адвокатом робіт і наданих послуг; квитанцію від 21.08.2023 року на підтвердження здійснення оплати за надану правову допомогу на суму 3500 грн.

З огляду на наведене та приймаючи до уваги характер спірних правовідносин, складність справи, задоволення позовних вимог, співмірність понесених витрат із ціною позову, значення справи для позивача, вимоги розумності і справедливості, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, приходить до висновку про задоволення вимог позивача про стягнення судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу, в розмірі 3500 грн. Зазначений розмір витрат на правову допомогу суд вважає належним та співмірним із характером правовідносин та складністю справи.

Крім цього, у зв`язку із задоволенням позову та на підставі вимог ст.141 ЦПК України з відповідача в користь позивача слід стягнути 2481 грн. 00 коп. сплаченого судового збору за подання позовної заяви.

Керуючись ст.ст.2, 10-13,76-82, 141, 223, 247,259, 263-265,280,351-355ЦПК України ЦПК України, суд

ухвалив:

позов - задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Автогаражного кооперативу «Керченський» Личаківського району міста Львова заборгованість у загальному розмірі 3276,57 грн (три тисячі двісті сімдесят шість гривень п`ятдесят сім копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Автогаражного кооперативу «Керченський» Личаківського району міста Львова суму сплаченого судового збору в розмірі 2684 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Автогаражного кооперативу «Керченський» Личаківського району міста Львова витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 грн (три тисячі п`ятсот гривень).

Текст судового рішення складено та підписано -11 грудня 2023 року.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених цим кодексом не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга позивачем протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач:Автогаражний кооператив«Керченський» Личаківськогорайону містаЛьвова, місцезнаходження:79035,м.Львів,вул Керченська,13А,ЄДРПОУ 20845260;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Г.Б. Жовнір