Постанова

від 06.12.2023 по справі 748/1780/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

06 грудня 2023 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 748/1780/23

Головуючий у першій інстанції Кухта В. О.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1415/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді: Мамонової О.Є.,

суддів: Висоцької Н.В., Онищенко О.І.,

із секретарем: Герасименко Ю.О.,

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Киїнська сільська рада Чернігівського району Чернігівської області, Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, Чернігівська районна державна адміністрація, Чернігівська обласна військова адміністрація,

Чернігівська окружна прокуратура, -

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 06 вересня 2023 року (проголошено об 11:20, повний текст складено 18.09.2023) у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про визнання недійсним та скасування реєстрації державного акту про право постійного користування земельною ділянкою,-

У С Т А Н О В И В:

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Чернігівське лісове господарство», в якому, із посиланням на ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 321 ЦК України, просив визнати недійсним та скасувати державну реєстрацію державного акту на право постійного користування земельною ділянкою площею 108,6124 га, кадастровий номер 7425583400:04:000:9070, номер запису про право 28907883, стягнути з відповідача на його користь понесені ним судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 06.04.2009 на підставі розпорядження № 144 Чернігівської районної державної адміністрації затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку для ведення садівництва загальною площею 0,0914 га на території Киїнської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.

14.04.2009 Чернігівською районною державною адміністрацією йому виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №253458, площею 0,0914 га, кадастровий номер 7425583400:04:000:7400, який зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010983900119.

Позивач зазначав, що 11.01.2022 він звернувся до державного кадастрового реєстратора із заявою про реєстрацію належної йому земельної ділянки, однак отримав відмову в зв`язку з тим, що за наявними даними, що містяться у Державному земельному кадастрі, належна йому земельна ділянка знаходиться на території земельної ділянки з кадастровим номером 7425583400:04:000:9070, яка перебуває у постійному користуванні ДП «Чернігівське лісове господарство».

Уважав, що відповідач в незаконний спосіб отримав право на належну йому земельну ділянку, оскільки своє право на користування земельною ділянкою з кадастровим номером 742553400:04:000:9070 зареєстрував тільки 12.11.2018, у той час як ним право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7425583400:04:000:7400 зареєстровано 14.04.2009.

Протокольною ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 07.06.2023 замінено відповідача з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (далі по тексту ДП «Ліси України»).

Протокольною ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 27.06.2023 задоволено клопотання Чернігівської обласної військової адміністрації, залучено її до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, задоволено клопотання прокурора про вступ у справу.

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 06 вересня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ДП « Ліси України» про визнання недійсним та скасування реєстрації державного акту про право постійного користування земельною ділянкою відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неповне встановлення судом обставин справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що розробка технічної документації щодо земельної ділянки з кадастровим номером 742553400:04:000:9070 здійснена вже після набуття позивачем права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7425583400:04:000:7400, а тому суд необґрунтовано, за відсутності беззаперечних доказів встановив, що площа належної позивачу з 2009 року земельної ділянки повністю співпадає з земельною ділянкою, що перебуває у користуванні відповідача.

Позивач зазначає, що суд дійшов помилкового висновку про те, що при виділенні йому у власність земельної ділянки з кадастровим номером 7425583400:04:000:7400 цільове призначення лісогосподарських земель не змінювалося, оскільки зазначене спростовується його Державним актом на право власності на земельну ділянку, де визначено цільове призначення земельної ділянки для ведення садівництва.

Наголошує, що Державний акт на право власності на земельну ділянку від 14.04.2009 з кадастровим номером 7425583400:04:000:7400 є чинним, він з квітня 2009 року користується власною земельною ділянкою за її призначенням, проте не має змоги зареєструвати її за собою через отримання в 2023 році відповідачем кадастрового номеру 742553400:04:000:9070 на земельну ділянку.

Указує, що суд першої інстанції не встановив чи є земельна ділянка, що перебуває у користуванні відповідача, суміжною із його земельною ділянкою, чим допустив незаконне та непропорційне втручання у його право, гарантоване ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У відзиві на апеляційну скаргу ДП «Ліси України» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.

Зазначає, що земельна ділянка з кадастровим номером 742553400:04:000:9070, площею 108,6124 га, перебуває у власності держави в особі Чернігівської обласної адміністрації, відноситься до категорій земель лісогосподарського призначення та перебувала у постійному користуванні Філії «Чернігівське лісове господарство» ДП «Ліси України» задовго до того, як позивач отримав у власність земельну ділянку з кадастровим номером 7425583400:04:000:7400, площею 0,0914 га, що підтверджується наявними у підприємства матеріалами лісовпорядкування, котрі оновлюються кожні 10 років.

Указує, що відповідно до схеми Чернігівського лісгоспзагу та планшета №13 лісовпорядкування 1981 року, планшета № 12 лісовпорядкування 2002 року, планшета № 10 лісовпорядкування 2011 року, на підставі яких розроблялась технічна документація земельної ділянки з кадастровим номером 742553400:04:000:9070, зазначена земельна ділянка має лісогосподарське призначення та перебувала у постійному користуванні відповідача до неправомірного надання її частини позивачеві.

Уважає, що є необґрунтованим твердження позивача про те, що відповідачем в незаконний спосіб отримано право на земельну ділянку з кадастровим номером 742553400:04:000:9070, площею 108,6124 га, чим порушено право власності позивача на земельну ділянку з кадастровим номером 7425583400:04:000:7400, площею 0,0914 га, оскільки факт перебування земельної ділянки з кадастровим номером 742553400:04:000:9070, площею 108,6124 га у постійному користуванні відповідача підтверджується матеріалами лісовпорядкування.

Наголошує, що відповідно до Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Чернігівське лісове господарство» Чернігівського обласного управління лісового та мисливського господарства Красилівське лісництво, таксаційний опис, відомості поквартальних підсумків, виділ 3 кварталу 171 Красилівського лісництва відноситься до заказників місцевого значення.

Звертає увагу суду на те, що відповідач здійснює свою господарську діяльність з 1936 року на території наданих у постійне користування земель держлісфонду, спочатку Української РСР, а з 1991 року України, які перебувають у власності держави Україна в особі Чернігівської ОДА.

У відзиві на апеляційну скаргу Чернігівська окружна прокуратура просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.

Уважає необґрунтованим твердження позивача про те, що відповідачем в незаконний спосіб отримано право на земельну ділянку з кадастровим номером 742553400:04:000:9070, площею 108,6124 га, чим порушено право власності позивача на земельну ділянку з кадастровим номером 7425583400:04:000:7400, площею 0,0914 га, оскільки факт перебування земельної ділянки з кадастровим номером 742553400:04:000:9070, площею 108,6124 га у постійному користуванні відповідача підтверджується матеріалами лісовпорядкування.

Указує, що весь масив земельної ділянки з кадастровим номером 742553400:04:000:9070, площею 108,6124 га, починаючи з 1981 року безперервно перебув у користуванні державних лісогосподарських підприємств, а відтак не міг передаватися у приватну власність громадян, зокрема для ведення садівництва.

Наголошує, що розташування земельної ділянки ОСОБА_1 у межах ландшафтного заказника місцевого значення «Шестовицький» згідно з чинним законодавством свідчить про віднесення її до земель природно-заповідного і лісового фондів, що унеможливлює перебування у приватній власності з цільовим призначенням для ведення садівництва.

Звертає увагу суду на те, що факт зайняття земельних ділянок з обмеженим оборотом чи оформлення будь-яких документів на них (землі лісогосподарського призначення, природо-заповідного фонду) не свідчить про фактичне позбавлення володіння держави на них.

У відзиві на апеляційну скаргу Чернігівська обласна державна адміністрація просить відмовити позивачу в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне, ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального право.

Уважає, що право власності у позивача на земельну ділянку з кадастровим номером 742553400:04:000:9070 площею 0,0914 га не виникало, з огляду на відсутність державної реєстрації вказаного права.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача адвоката Бабинця С.П., який просив задовольнити апеляційну скаргу, прокурора Оліфір А.В., яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та доводи відзивів на неї, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні в частині мотивів відмови у задоволенні заяви.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною 4 статті 376 ЦПК України передбачено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що при виділенні у власність позивачу земельної ділянки з кадастровим номером 7425583400:04:000:7400 цільове призначення лісогосподарських земель не змінювалося, а тому відсутні підстави стверджувати, що державною реєстрацією земельної ділянки з кадастровим номером 7425583400:04:000:9070 порушені права позивача.

З висновком районного суду про необхідність відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 апеляційний суд погоджується, однак такого висновку суд першої інстанції дійшов із помилкових мотивів.

Судом у справі встановлено, що розпорядженням Чернігівської РДА Чернігівської області №144 від 06.04.2009:

- затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки ОСОБА_1 площею 0,0914 га відкритих земель без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом за рахунок земель запасу для ведення садівництва на території Киїнської сільської ради;

- надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 0,0914 га відкритих земель без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом за рахунок земель запасу для ведення садівництва на території Киїнської сільської ради;

- громадянину ОСОБА_1 звернутись із заявою до Чернігівського районного відділу регіональної філії Центру ДЗК для забезпечення видачі та державної реєстрації державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,0914 га для ведення садівництва на території Киїнської сільської ради (а.с.17).

14.04.2009 ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №253458, площею 0,0914 га на території Киїнської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області із цільовим призначенням для ведення садівництва, кадастровий номер 7425583400:04:000:7400. Державний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010983900119 (а.с.18).

Рішенням №РВ-4800004712022 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 11.01.2022 ОСОБА_1 відмовлено у внесенні відомостей щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7425583400:04:000:7400 до Державного земельного кадастру, оскільки її площа співпадає на 100% з земельною ділянкою з кадастровим номером 7425583400:04:000:9070 (а.с.21-22).

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником земельної ділянки з кадастровим номером 7425583400:04:000:9070 є Чернігівська обласна державна адміністрація, правокористувачем - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України». У відомостях про документи підстави для реєстрації права користування зазначені: розпорядження Чернігівської обласної державної адміністрації № 403 від 18.07.2018; передавальний акт б/н від 06.01.2023, видавник: ДП «Чернігівське лісове господарство», ДСГП «Ліси України»; рішення органу або особи, уповноважених установчими документами юридичної особи або законом, наказ, серія та номер: 75, виданий 09.01.2023, видавник: Державне агентство лісових ресурсів (а.с.97).

У ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За приписами статті 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобіганню такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Частинами 1, 2 ст. 78 ЗК України встановлено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, частиною 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання в порядку встановленому ЦПК України.

Частиною 1 статті 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України.

Положеннями статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачено, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом, зокрема таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Вказане узгоджується з правовою позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в п. 45 рішення від 10 квітня 2008 року в справі «Вассерман проти Росії», згідно з якою засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.

З урахуванням цих норм права на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Принцип ефективності закріплений і у чинному ЦПК України, відповідно до правил статей 2, 5 якого застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності. Тобто цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів управомоченої особи.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з огляду на норми статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 15 листопада 1996 року у справі «Chahal v. the United Kingdom» (заява №22414/93, [1996] ECHR 54) суд зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові способи здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, ця стаття містить вимогу надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю способів, що передбачаються національним правом.

Статтею 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Таким чином, стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування, хоча держави-учасниці мають певну свободу розсуду щодо способу, у який вони виконують свої зобов`язання за цим положенням Конвенції. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається статтею 13 має бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права.

Приписами ст. 12 ЦПК України закріплено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

У даній справі ОСОБА_1 , маючи на меті відновити право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7425583400:04:000:7400, право на яку засвідчено Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №253458, виданим 14.04.2009, та, на його думку, порушено відповідачем ДП «Ліси України» шляхом державної реєстрації за останнім права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 7425583400:04:000:9070, з внесення запису про реєстрацію іншого речового права за номером 28907883, просив визнати недійсною та скасувати державну реєстрацію державного акту на право постійного користування земельною ділянкою площею 108,6124 га, кадастровий номер 7425583400:04:000:9070, номер запису про право 28907883.

Згідно із ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 126 ЗК України (у редакції, чинній на час видачі та реєстрації ОСОБА_1 . Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №253458, площею 0,0914 га, кадастровий номер 7425583400:04:000:7400) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Державна реєстрація земельних ділянок у складі державного реєстру земель була передбачена ч.1 ст.202 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-ІІІ, в редакції чинній до 01.01.2013. Зазначеною статтею передбачалось, що Державний реєстр земель складався з двох частин: а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Ведення державного реєстру земель запроваджено одночасно із набранням чинності наказу Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 №174 «Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель» (втратив чинність на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 07.07.2012 №408).

Положеннями зазначеного Тимчасового порядку визначено порядок ведення книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок та Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку, як складових частин Державного реєстру земель.

Відповідно до абз. 5 та 7 пункту 1.2 Тимчасового порядку ведення земель від 02.07.2003 № 174 Державний реєстр земель складався з книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок та Поземельної книги.

Отже, земельна ділянка вважається зареєстрованою в Державному реєстрі земель за умови внесення записів до книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок та Поземельної книги.

Внесення записів до книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок та Поземельної книги, як складових Державного реєстру земель, розпочалося з липня 2003 року (Тимчасовий порядок ведення державного реєстру земель від 02.07.2003 №174).

Як вбачається із Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №253458, виданого 14.04.2009, він зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010983900119.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що земельна ділянка з кадастровим номером 7425583400:04:000:7400 була зареєстрована у встановленому законом порядку, за правилами, які діяли до 01.01.2013, а відтак право власності ОСОБА_1 на неї на час звернення до суду із даним позовом презумується та не є оспореним.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції помилково констатував відсутність порушень прав позивача на час його звернення до суду із даним позовом.

Апеляційний суд ураховує, що задоволення судом позовної вимоги має з урахуванням вимог правовладдя (верховенства права) дозволити досягнути мети судочинства, зокрема реально відновити суб`єктивне право, яке порушив, оспорює або не визнає відповідач. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, і той, який обрав позивач, можна використати для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких він звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним, зокрема неефективним, і відмовляє у позові. У тому ж випадку, якщо заявлену позовну вимогу взагалі не можна використати для захисту права чи інтересу, оскільки незалежно від доводів сторін спору суд не може її задовольнити, таку вимогу не можна розглядати як спосіб захисту (п. 60 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.07.2023 у справі № 757/31372/18-ц).

Не є належним способом захисту права або інтересу позивача вимога про скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, оскільки воно вичерпує свою дію в момент цієї реєстрації. Такий правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 04.09.2018 у справі № 915/127/18 (пункт 5.17), від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц (пункт 74), від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 (пункт 8.1).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.06.2023 у справі №633/408/18 зауважує, що вимоги про визнання незаконним (недійсним) і скасування рішення органу влади про надання земельної ділянки у власність і про скасування державної реєстрації такого права за певних умов можна розглядати як вимоги про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, якщо саме ці рішення та реєстрація створюють відповідні перешкоди.

Проте у даній справі мета позивача спрямована на відновлення його права власності на земельну ділянку, тому з огляду на вищевикладене заявлені ОСОБА_1 вимоги про визнання недійсною та скасування державної реєстрації державного акту на право постійного користування земельною ділянкою площею 108,6124 га, кадастровий номер 7425583400:04:000:9070, номер запису про право 28907883, взагалі не можна розглядати як спосіб захисту незалежно від доводів сторін спору, а тому такі вимоги не підлягають задоволенню.

При цьому як встановлено, державна реєстрація права постійного користування земельною ділянкою за відповідачем ДП «Ліси України» проводилася на підставі розпорядження Чернігівської обласної державної адміністрації № 403 від 18.07.2018 та передавального акту, державної реєстрації державного акту на право постійного користування земельною ділянкою площею 108,6124 га, кадастровий номер 7425583400:04:000:9070, не здійснювалось, такого правоустановлючого документа на вказану земельну ділянку наразі не існує.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 по суті спору не підлягають перевірці, так як позов у справі у випадку обрання позивачем неефективного способу захисту не міг бути вирішений по суті відповідно до закону незалежно від того, якими фактичними обставинами та правовими нормами він обґрунтовувався.

У даному випадку суд першої інстанції ухваливши по суті правильне рішення про відмову у задоволенні позовної заяви, цих висновків дійшов з помилкових мотивів.

З огляду на зазначене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 06 вересня 2023 року зміні, з викладом його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Керуючись ст. 367, 374, 376 ч. 4, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 06 вересня 2023 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення суду - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 11 грудня 2023 року.

Головуюча О.Є. Мамонова

Судді: Н.В. Висоцька

О.І. Онищенко