Постанова

від 11.12.2023 по справі 910/2352/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2023 р. Справа№ 910/2352/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Демидової А.М.

Євсікова О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Атум Енерджі»

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2023, повний текст якого складено та підписано 09.06.2023

у справі № 910/2352/23 (суддя Бондарчук В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атум Енерджі»

до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

в особі відокремленого підрозділу «Північна електроенергетична система» Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

про стягнення 62 779,70 грн

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Атум Енерджі» (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія "Укренерго"» в особі відокремленого підрозділу «Північна електроенергетична система» Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія "Укренерго"» (відповідач) про стягнення 62 779,70 грн, у тому числі: 40 848,00 грн - основного боргу, 3 104,09 грн - 3% річних та 18 827,61 грн - інфляційних втрат, у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за договором поставки №08-078899-20 від 17.04.2020.

Позов мотивовано тим, що відповідач прийняв товар по Договору поставки, однак у порушення строку, визначеного п. 3.3. Договору не розрахувався за отриманий товар, у зв`язку з чим утворилась заборгованість станом на день подачі позову у розмірі 40 848,00 грн.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 у справі №910/2352/23 у задоволенні позову відмовлено.

Суд виходив з того, що строк виконання грошового зобов`язання відповідача передбачений у п. 3.3. договору, яким визначено умову, за якою у відповідача виникає обов`язок здійснити остаточний розрахунок з позивачем, а саме реєстрація податкової накладної в ЄРПН. Оскільки в матеріалах справи відсутні докази виконання позивачем обов`язку з реєстрації податкової накладної, зокрема, вчинення дій щодо складення податкової накладної за фактом постачання товару згідно з видатковою накладною № 91 від 16.06.2020 та направлення цієї податкової накладної на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних, суд погоджується із доводами відповідача, що строк виконання обов`язку з оплати за поставлений товар не настав.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з цим рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що:

- висновки суду суперечать ст.ст. 252, 530 ЦК України, оскільки зазначені норми імперативно визначають, що строк (термін) виконання зобов`язання має бути або чітко встановлений роками, місяцями, тижнями, днями, годинами, датою або може визначатись подією, яка неминуче настане;

- визначені п. 3.3 Договору положення в частині виникнення обов`язку оплати за товар тільки після реєстрації податкової накладної в ЄРПН суперечать закріпленим у ст. 3 ЦК України вимогам розумності, справедливості та добросовісності;

- суд не врахував, що в розумінні ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, відповідальність можлива виключно в рамках господарського права, до якого оформлення та реєстрація податкової накладної не відноситься;

- судом не дотримано принципу змагальності, оскільки через відсутність в судових засіданнях позивач не зміг надати пояснення щодо реєстрації податкової накладної в ЄРПН, яка, як стверджує позивач, була зареєстрована в той же день в порядку, встановленому для податкових накладних.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2023 (у складі колегії суддів: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Мальченко А.О.) постановлено витребувати у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/2352/23. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду першої інстанції.

17.07.2023 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2023, у зв`язку зі звільненням відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 13.07.2023, у відставку, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/2352/23.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2023 справу №910/2352/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.07.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Атум Енерджі» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 у справі № 910/2352/23 залишено без руху на підставі ст.ст. 174, 260 ГПК України, оскільки скаржником не порушено питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Роз`яснено скаржнику, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали останній має право усунути недоліки зазначені у її мотивувальній частині, надавши суду відповідні докази.

02.08.2023 через відділ документального забезпечення апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2023, у зв`язку з перебуванням судді Ткаченко Б.О., який входить до складу колегії суддів, у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/2352/23.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2023, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Демидова А.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2023 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Атум Енерджі» пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 у справі №910/2352/23. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Атум Енерджі» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 у справі №910/2352/23. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників процесу про здійснення розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 20.09.2023. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 20.09.2023.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просив апеляційну скаргу відхилити, та оскаржене судове рішення залишити без змін, як правильне та обґрунтоване.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу задовольнити, оскаржене рішення у даній справі скасувати, виходячи з наступного.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

17.04.2020 між Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія "Укренерго"» в особі відокремленого підрозділу «Північна електроенергетична система» Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія "Укренерго"» (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Атум Енерджі» (далі - продавець) укладено договір поставки № 08-078899-20, відповідно до якого постачальник зобов`язався у порядку та строки згідно з договором поставити та передати у власність покупцю товар у кількості, за переліком (номенклатурою), з характеристиками (якістю), за ціною згідно з додатком 2 до договору (специфікація), з іншими умовами договору, а покупець зобов`язується здійснити оплату належно поставленого товару на умовах договору.

Ціна договору відповідно до специфікації становить 34 040,00 грн, крім того ПДВ 6 808,00 грн, разом з ПДВ 40 848,00 грн (п. 2.4. договору).

В п. 3.3. договору сторони погодили, що оплата здійснюється покупцем протягом 25 (двадцяти п`яти) банківських днів з дати підписання ним акту приймання-передачі товару та за наданим постачальником рахунком-фактурою. При цьому, покупець здійснює оплату за поставлений товар в порядку, визначеному договором, та з урахуванням, що така оплата здійснюється після реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог ст. 201 Податкового кодексу України.

В п. 7.7. договору сторони погодили, що покупець не несе відповідальності за затримку оплати у випадку наявності порушення зобов`язання зі сторони постачальника.

Договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та діє по 31.12.2020 а в частині виконання гарантійних зобов`язань - до повного їх виконання (по кожній одиниці товару) (п. 10.1. договору).

Так, на виконання умов цього договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 40 848,00 грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковою накладною № 91 від 16.06.2020 та актом приймання-передачі від 17.06.2020.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач за поставлений товар не розрахувався, що стало підставою для звернення ТзОВ «Атум Енерджі» до суду з цим позовом про стягнення заборгованості в сумі 40 848,00 грн, а також 3% річних у розмірі 3 104,09 грн та інфляційних втрат в сумі 18 827,61 грн.

Разом із тим, заперечуючи проти задоволення позову, ПрАТ «НЕК "Укренерго"» зазначає, що оскільки позивачем в порушення вимог п. 3.3. та п. 5.3.2.5. договору не зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідно у відповідача не виник обов`язок з оплати поставленого товару.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Зі змісту договору № 08-078899-20 від 17.04.2020 випливає, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 165, 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. (ч. 2 ст. 509 ЦК України)

За приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

У відповідності до положень ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Правомірність будь-якого правочину презюмується: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України), а в силу статті 629 цього кодексу договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Видатковою накладною №91 від 16.06.2020, копія якої міститься в матеріалах справи, підтверджується факт того, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 40848,00 грн.

17.06.2020 на підставі Акту приймання - передачі Постачальник, відповідно до договору поставки №08-078899-20 від 17.04.2020, поставив, а покупець прийняв продукцію згідно видаткової накладної №91 від 16.06.2020 вартістю 34 040,00 грн та 6 808,00 ПДВ.

Названа видаткова накладна та акт приймання-передачі продукції, підписані представниками та скріплені печатками сторін без претензій по кількості та якості до поставленої продукції.

Тобто, за цим договором позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 40 848,00 грн, що свідчить про те, що позивач виконав свої зобов`язання з поставки відповідачеві товару на вказану суму.

Доказів оплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано.

В п. 3.3. договору сторони погодили, що оплата здійснюється покупцем протягом 25 (двадцяти п`яти) банківських днів з дати підписання ним акту приймання-передачі товару та за наданим постачальником рахунком-фактурою. При цьому, покупець здійснює оплату за поставлений товар в порядку, визначеному договором, та з урахуванням, що така оплата здійснюється після реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог ст. 201 Податкового кодексу України.

Відповідач зазначив, що позивач, у відповідності до п. 3.3. договору не зареєстрував податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, а тому у відповідача не виникло зобов`язання з оплати.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відсутність реєстрації позивачем податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних не може вважатися обставиною, яка впливає на право постачальника (продавця) отримати плату за поставлений товар у строк, обумовлений договором, а саме протягом 25 банківських днів з дати підписання ним акту приймання-передачі товару та за наданим постачальником рахунком-фактурою).

У відповідності до положень ст.ст. 655, 712 ЦК України, договір поставки є оплатним договором. Та обставина, що сторони поставили строк оплати у залежність від дій третьої особи (ДПС), яка не є стороною укладеного між сторонами договору, не може нівелювати право постачальника (продавця) отримати плату за поставлений ним замовнику (покупцю) товар, та обов`язок останнього оплатити цей товар, оскільки це повністю суперечить самій суті правових відносин поставки (купівлі-проважу), які виникли між сторонами.

В той же час, положеннями статті 193 ГК України, серед іншого встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Окрім того, товар був поставлений та прийнятий замовником (покупцем) без зауважень 17.06.2020, водночас позивач (постачальник), в порушення вимог п. 3.3 та ст.ст. 655, 712 ЦК України до теперішнього часу, тобто більше ніж три роки не отримав плату за переданий ним товар. При цьому, відповідно до матеріалів справи, позивач, на виконання п. 3.3. Договору, вчинив дії щодо реєстрації податкової накладної, а відповідна реєстрація не була здійснена з незалежних від нього причин.

Судова колегія зауважує, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цього принципу (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що на підставі ст.ст. 655, 712 ЦК України, відповідач зобов`язаний здійснити оплату за товар, який отриманий ним більше ніж три роки тому, без зауважень.

Виходячи з умов договору, а саме пункту 3.3., відповідач зобов`язаний оплатити товар протягом 25 (двадцяти п`яти) банківських днів з дати підписання ним акту приймання-передачі товару та за наданим постачальником рахунком-фактурою. Однак це зобов`язання відповідач не виконав. Отже вимоги позивача про стягнення плати за поставлений товар у розмірі 40 848,00 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо стягнення 3% річних

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язання за договором, позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3104,09 грн та інфляційні втрати у розмірі 18 824,61, нараховані по накладній №91 від 16.06.2020 за період 24.07.2020 по 03.02.2023.

Відповідач обов`язку по сплаті грошових коштів у визначений договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, здійснивши розрахунок заявлених до стягнення позивачем 3% річних за період з 24.07.2020 року по 03.02.2023 року, встановила що він підлягає стягненню у розмірі- 3 104,09 грн.

Щодо стягнення інфляційних втрат

За розрахунком колегії, інфляційні втрати за період, визначеним позивачем, з 24.07.2020 року по 03.02.2023 року складає 18 533,06 грн.

Отже, інфляційні втрати підлягають задоволенню на суму 18 533,06 грн, тобто у меншому розмірі, оскільки сума у розмірі 18 827,61 грн розрахована позивачем невірно.

Таким чином, інфляційні втрати підлягають частковому задоволенню у розмірі - 18533,06 грн. У задоволені решти інфляційних втрат на суму 294,55 грн заявлених по накладній №91 слід відмовити, у зв`язку із помилковим визначенням позивачем суми її нарахування.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних підлягають частковому задоволенню у такому розмірі: інфляційні втрати - 18 533,06 грн; 3 % річних - 3104,09 грн.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, за результатом апеляційного перегляду даної справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що при прийнятті оскарженого рішення мало місце помилкове застосування норм матеріального права, які суд першої інстанції визнав встановленими, а тому оскаржене рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати

Судом апеляційної інстанції за результатами прийняття постанови, якою скасовано рішення та прийнято нове, здійснюється новий розподіл судових витрат у відповідності до ст. 129 ГПК України пропорційно розміру задавлених позовних вимог.

Таким чином, з огляду на принцип пропорційного розподілу судових витрат від суми задоволених вимог - 62 485,15 грн, стягненню з позивача підлягають: 2 671,41 грн - витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви; 4 007,12 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 у справі №910/2352/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі відокремленого підрозділу «Північна електроенергетична система» Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25; код ЄДРПОУ 00100227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Атум Енерджі» (49081, м. Дніпро, вул. Столєтова, буд. 2; код ЄДРПОУ 40535284) 62 485,15 грн, з яких заборгованість у розмірі 40 848,00 грн, 3 104,09 грн - 3% річних, 18 533,06 грн - інфляційні втрати та 2 671,41 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви, 4 007,12 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

В іншій частині позову про стягнення 294,55 грн інфляційних втрат відмовити.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді А.М. Демидова

О.О. Євсіков