Рішення

від 08.08.2023 по справі 521/13597/21

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 521/13597/21

Провадження №2/521/288/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2023 року місто Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючий суддя Плавич І.В.,

секретар судового засідання Петренко Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Чорноморської окружної прокуратури, Відділення поліції №2 Одеського районного управління поліції №1, третя особа Державна казначейська служба України про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням органів досудового слідства, прокуратури,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Галайчук Г.С. звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з розрахункового рахунку Державної казначейської служби України , призначеного для відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 846000,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з розрахункового рахунку Державної казначейської служби України, призначеного для відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду на користь ОСОБА_1 суму витрат на правову допомогу у розмірі 20000,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з розрахункового рахунку Державної казначейської служби України, призначеного для відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду на ОСОБА_1 суму понесених та документально підтверджених судових витрат, в розмірі 9900,00 грн.

Вимоги обґрунтовані тим, що 15.12.2009 року старшим прокурором відділу захисту майнових прав, інших особистих прав і свобод громадян та інтересів держави, ОСОБА_2 було винесено постанову, якою порушено кримінальну справу стосовно ОСОБА_1 в скоєнні злочину, передбаченого ст. ст. 366 ч. 2, 191 ч. 5 КК України, якій присвоєно №051200900323 та направлено до прокуратури м. Іллічівська. Обрано ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

Постановою старшого слідчого прокуратури м. Іллічівська, правонаступником якої є Чорноморська окружна прокуратура від 23.02.2010 року накладено арешт на все майно ОСОБА_1 .

15.03.2010 року прокурором м. Іллічівська було затверджено обвинувальний висновок по кримінальній справі №0512009003.

Вироком Приморського районного суду м. Одеси від 11.04.2014 року по справі №1-1522/2088/12 ОСОБА_1 визнано винною за ст. ст. 364 ч. 2, 190 ч. 4 КК України, призначено остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права займати посади пов`язані із виконанням організаційно розпорядних та адміністративно господарських функцій строком на 3 роки, накладено штраф в розмірі 85000 гривень із конфіскацією всього належного їй майна. До вступу вироку в законну силу обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 29.03.2016 року вирок Приморського районного суду м. Одеси від 11.04.2014 року по справі №1-1522/2088/12 скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі суду. Залишено запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 23.11.2016 року матеріали кримінальної справи щодо обвинувачення ОСОБА_1 в скоєнні злочину, передбачених ст. ст. 366 ч. 1, 191 ч. 5 КК України повернуто органам досудового слідства для проведення додаткового досудового розслідування по мотивам неповноти та неправильності досудового слідства, що не може бути усунена в судовому засіданні. Запобіжний захід ОСОБА_1 залишено підписку про невиїзд.

Листом керівника Одеської місцевої прокуратури №3 від 09.01.2017 року кримінальну справу відносно ОСОБА_1 було направлено до Іллічівської місцевої прокуратури для проведення додаткового розслідування.

Згідно п. 12 Перехідних положень КПК України відомості кримінальної справи №051200900323 від 15.12.2009 року були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.06.2017 року за №12017160160000833 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Відповідно до письмової відповіді Слідчого управління ГУНП в Одеській області з 02.04.2021 року та станом на 02.08.2021 року слідчим слідчого відділення відділу поліції №2 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області Жулаєвим Г.Ю. здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017160160000833 від 25.06.2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України. На теперішній час в кримінальному провадженні не достатньо зібраних доказів для повідомлення про підозру особі.

Отже з 15 грудня 2009 року ОСОБА_1 перебуває під заставою, на особистому зобов`язанні, та під підпискою про невиїзд, яку досі не було скасовано, а також з 23.02.2010 року, на все її майно накладено арешт, хоча ОСОБА_1 більше не є ані підозрюваною, ані обвинуваченою у кримінальному провадженні №12017160160000833, та взагалі, у даному кримінальному провадженні за майже 12 років недостатньо зібраних доказів для повідомлення про підозру будь якій особі.

З 15.12.2009 року ОСОБА_1 перебуває під підпискою про невиїзд, яку досі не скасовано, а також під особистим зобов`язанням, кримінальне провадження досі не закрито, хоча пройшли всі строки досудового розслідування, вона зазнала душевних страждань, пов`язаних із обмеженням її прав, неможливістю захистити свої права належним чином, та взагалі від самого факту перебування під слідством, яке ніяк не може завершитися. За весь цей час позивач постійно відчуває тривогу, страх, розчарування та відчуття несправедливості, що негативно впливає також й на стосунки із оточуючими її людьми, працездатність, та періодично доводить до стресу. Її було позбавлено роботи та звичного способу життя, обвинувачення проти неї здійснило великий вплив на її ділову репутацію, та до життя, яке існувало до відкриття кримінальної справи, позивачка вже ніколи повернутись не зможе. З 2009 року ОСОБА_1 не може покинути Україну, ані по робочим справам, ані з метою відпочинку, оскільки знаходиться під не скасованою підпискою про невиїзд. Також позивачка не має можливості в повній мірі реалізувати своє право власності на майно, оскільки з 2010 року воно перебуває під арештом. Позивач знаходиться під досі не скасованими запобіжними заходами з 15.12.2009 року.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи сповіщені належним чином та своєчасно.

У встановлений ухвалою строк відповідач не подав відзив на позов, в судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про день і час судового розгляду справи.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи сповіщений належним чином.

Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 15.12.2009 року старшим прокурором відділу захисту майнових прав, інших особистих прав і свобод громадян та інтересів держави, ОСОБА_2 було винесено постанову, якою порушено кримінальну справу стосовно ОСОБА_1 в скоєнні злочину, передбаченого ст. ст. 366 ч. 2, 191 ч. 5 КК України, якій присвоєно №051200900323 та направлено до прокуратури м. Іллічівська. Обрано ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

Постановою старшого слідчого прокуратури м. Іллічівська, правонаступником якої є Чорноморська окружна прокуратура від 23.02.2010 року накладено арешт на все майно ОСОБА_1 .

15.03.2010 року прокурором м. Іллічівська було затверджено обвинувальний висновок по кримінальній справі №0512009003.

Вироком Приморського районного суду м. Одеси від 11.04.2014 року по справі №1-1522/2088/12 ОСОБА_1 визнано винною за ст. ст. 364 ч. 2, 190 ч. 4 КК України, призначено остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права займати посади пов`язані із виконанням організаційно розпорядних та адміністративно господарських функцій строком на 3 роки, накладено штраф в розмірі 85000 гривень із конфіскацією всього належного їй майна. До вступу вироку в законну силу обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 29.03.2016 року вирок Приморського районного суду м. Одеси від 11.04.2014 року по справі №1-1522/2088/12 скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі суду. Залишено запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 23.11.2016 року матеріали кримінальної справи щодо обвинувачення ОСОБА_1 в скоєнні злочину, передбачених ст. ст. 366 ч. 1, 191 ч. 5 КК України повернуто органам досудового слідства для проведення додаткового досудового розслідування по мотивам неповноти та неправильності досудового слідства, що не може бути усунена в судовому засіданні. Запобіжний захід ОСОБА_1 залишено підписку про невиїзд.

Листом керівника Одеської місцевої прокуратури №3 від 09.01.2017 року кримінальну справу відносно ОСОБА_1 було направлено до Іллічівської місцевої прокуратури для проведення додаткового розслідування.

Згідно п. 12 Перехідних положень КПК України відомості кримінальної справи №051200900323 від 15.12.2009 року були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.06.2017 року за №12017160160000833 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Відповідно до письмової відповіді Слідчого управління ГУНП в Одеській області з 02.04.2021 року та станом на 02.08.2021 року слідчим слідчого відділення відділу поліції №2 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області Жулаєвим Г.Ю. здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017160160000833 від 25.06.2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України. На теперішній час в кримінальному провадженні не достатньо зібраних доказів для повідомлення про підозру особі.

Згідно зістаттею 56 Конституції Україникожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначеністаттею 1176 ЦК України.

Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першоюстатті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першоїстатті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті1173,1174цьогоКодексу).

Статтею 1174 ЦК Українипередбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Згідно з частиною першоюстатті 1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За змістомстатті 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Для наявності підстав зобов`язання відшкодувати шкоду відповідно до вимогстатті 1174 ЦК Українипотрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її заподіювача та причинний зв`язок між його діями та шкодою, а тому позивач у цій справі повинен довести належними та допустимими доказами завдання йому шкоди, і що дії або бездіяльність відповідача є підставою для відшкодування шкоди у розумінні статей1167,1174 ЦК України.

Необхідною умовою для застосування частини 2 статті 1177 ЦК України є наявність вироку суду, що набрав законної сили, а так само постанови слідчого, дізнавача, прокурора чи ухвали суду про закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, якими встановлено те, що певна особа є винною у вчиненні кримінального правопорушення, або, і це є найголовнішим, встановлено самий факт вчинення стосовно потерпілої певного кримінального правопорушення». За відсутності встановленого факту кримінального правопорушення встановити всі умови застосування частини 2 статті 1177 ЦК України неможливо, а тому право на позов відповідно до цієї правової норми не виникає. Фізична особа, яка вважає себе потерпілою від певного кримінального правопорушення, досудове розслідування стосовно якого триває і факт вчинення кримінального правопорушення (злочину) належно не встановлені, не має права на позов про відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, на підставі частини 2 статті 1177ЦК України.За умови встановлення факту вчинення відносно такої особи кримінального правопорушенняподання позову про відшкодування шкоди в цивільному судочинстві на підставі частини 2 статті 1177 ЦК України є ефективним для захисту її прав.Такий правовий висновок викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01.06.2022 у справі №757/59501/19-ц.

У частині першійстатті 1167 ЦК Українипередбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16 вказано, що «спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначеністаттею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першоюстатті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першоїстатті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди,завданої органом державної влади,їх посадовими та службовими особами (статті1173,1174цьогоКодексу)».

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 вказано, що «застосовуючи статті1173,1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2021 року у справі № 227/3052/19 зроблено висновок, що: «суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у такій діяльності. Наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди. При цьому не будь-яке рішення слідчого судді свідчить про протиправність дій державних органів, а мають значення конкретні обставини, встановлені таким рішенням. При встановленні в порядку судового контролю слідчим суддею протиправності дій чи бездіяльності слідчих органів для вирішення питання про відшкодування шкоди необхідним є доведення заподіяння такими діями (бездіяльністю) моральної шкоди та, відповідно, наявність причинно-наслідкового зв`язку між такими діями (бездіяльністю) та заподіяною шкодою».

Крім того, оскарження особою до суду прийнятих процесуальних рішень органом досудового розслідування (прокурором) під час кримінального провадження в порядку вимогКПК Україниє механізмом реалізації його права на контроль за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій досудового розслідування в порядку кримінального судочинства.

Реалізація такого механізму оскарження постанов слідчого у розумінністатті 23 ЦК Українине є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки не є порушенням прав особи.

У постанові Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі 686/34047/19 зроблено висновок, що для наявності підстав зобов`язання відшкодувати шкоду відповідно до вимогстатті 1174 ЦК Українипотрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв`язок між його діями та шкодою, а тому позивач у цій справі повинен довести належними та допустимими доказами завдання йому шкоди, і що дії або бездіяльність відповідача є підставою для відшкодування шкоди у розумінні статей1167,1174 ЦК України.

У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостійстатті 81 ЦПК Українивизначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналізуючи зазначені обставини, суд вважає, що протягом судового розгляду, суду не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, та не надала належних, допустимих і достатніх доказів, які б підтверджували факт завдання їй моральної шкоди, що вона оцінила у грошовому виразі в сумі 846000,00 грн.

В цьому випадку варто зазначити, що посилання на бездіяльність органу досудового розслідування, що виразилася у тривалому досудовому розслідуванні, не вчиненні слідчих та процесуальних дій для встановлення винної особи, притягнення її до відповідальності є необґрунтованими, оскільки ОСОБА_1 , у встановленому порядку вправі реалізувати своє процесуальне право на оскарження процесуальних рішень, що не свідчить про протиправність дій органу досудового розслідування або прокуратури і завдання цим шкоди позивачу.

Наявність певних недоліків у процесуальній діяльності слідчих сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої, й відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування шкоди.

Відповідно дост. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що в силу вимог статей12,81 ЦПК Україниє його процесуальним обов`язком, факту заподіяння йому моральних страждань чи втрат немайнового характеру, а отже, і такої жодним чином не обґрунтований.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , оскільки позивачем не надано належних доказів на підтвердження наявності заподіяної їй шкоди, причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями службової (посадової) особи органу державної влади.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у разі відмови в задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача, а тому витрати на правову допомогу по вказаній справі теж залишаються за позивачем.

Керуючись статтею23, статтями258,259,264,265,280-282, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1 до Чорноморської окружної прокуратури, Відділення поліції №2 Одеського районного управління поліції №1, третя особа Державна казначейська служба України про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням органів досудового слідства, прокуратури відмовити.

Рішення може бути переглянуто за письмовою заявою відповідача, в порядку та строки визначеніст.284 ЦПК України: Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Малиновського районного суду м. Одеси. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено позивачем, особами, які не брали участь у справі в разі, якщо суд вирішив питання про їхні права в порядку та строки передбачені ст.ст.354,355 ЦПК України: Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Одеського апеляційного суду.

Повні відомості про учасників справи згідно ст. 265 ч.5 п.4 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: Чорноморська окружна прокуратура, ЄДРПОУ 03528552, 68004, м. Чорноморськ, вул. В. Шума, 9/102Н

Відповідач: Відділення поліції №2 Одеського районного управління поліції №1, ЄДРПОУ 41411676, 65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 31.

Третя особа: Державна казначейська служба України, ЄДРПОУ 37567646, 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6.

Суддя: І.В. Плавич