Постанова

від 07.12.2023 по справі 911/2221/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2023 р. Справа№ 911/2221/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Тищенко О.В.

Станіка С.Р.

за участю секретаря судового засідання Кузмінській О.Р.,

за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 07.12.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Собко Олени Миколаївни

на рішення Господарського суду Київської області від 13.06.2023(повний текст складено 26.06.2023)

у справі № 911/2221/22(суддя - Подоляк Ю.В.)

за позовом Бориспільської міської ради,

до Фізичної особи-підприємця Собко Олени Миколаївни,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська агропродовольча компанія",

про розірвання договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

Бориспільська міська рада (далі - позивач) звернулась до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Собко Олени Миколаївни (далі - відповідач) про розірвання договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3210500000:05:001:0670, визнаний укладеним відповідно до рішення Господарського суду Київської області від 09.02.2021 № 911/3425/20 між Бориспільською міською радою та Фізичною особою-підприємцем Собко Оленою Миколаївною.

Рішенням Господарського суду Київської області від 13.06.2023 позов Бориспільської міської ради до Фізичної особи-підприємця Собко Олени Миколаївни, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська агропродовольча компанія" про розірвання договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3210500000:05:001:0670, визнаний укладеним відповідно до рішення Господарського суду Київської області від 09.02.2021 № 911/3425/20 між Бориспільською міською радою та Фізичною особою-підприємцем Собко Оленою Миколаївною задоволено повністю. Розірвано договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3210500000:05:001:0670, визнаний укладеним відповідно до рішення Господарського суду Київської області від 09.02.2021 № 911/3425/20 між Бориспільською міською радою та Фізичною особою-підприємцем Собко Оленою Миколаївною. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Собко Олени Миколаївни на користь Бориспільської міської ради 2481,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, 16.07.2023 (згідно дати звернення до засобів поштового зв`язку) Фізична особа-підприємець Собко Олена Миколаївна звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 13.06.2023 у справі № 911/2221/22, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 13.06.2023у справі №911/2221/22 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що в даному випадку відсутні обставини, які свідчать про систематичну несплату орендної плати, а затримки зі сплатою орендної плати в 2022 році мають місце після березня 2022 року, що обумовлено збройною агресією російської федерації.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник вказує, що судом першої інстанції вірно встанволено, що орендарем фактично здійснено повну сплату орендної плати за 2021 рік та внесено авансові платежі за 3 місяці 2022 року. Разом з тим, з 24.02.2022 розпочалась відкрита агресія російської федерації проти України, що супроводжувалось активними бойовими діями, в тому числі на території м. Києва та Київської області. З урахуванням даної обставини наступні платежі з орендної плати за 2022 рік вносились з урахуванням даної обставини.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.07.2023, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Євсіков О.О., Кравчук Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/2221/22 та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Собко Олени Миколаївни на рішення Господарського суду Київської області від 13.06.2023 до надходження матеріалів справи з Господарського суду Київської області.

03.08.2023 з Господарського суду Київської області до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи 911/2221/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Собко Олени Миколаївни на рішення Господарського суду Київської області від 13.06.2023 у справі № 911/2221/22. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Собко Олени Миколаївни на рішення Господарського суду Київської області від 13.06.2023 у справі № 911/2221/22 у судовому засіданні 19.09.2023.

17.08.2023 (згідно дати звернення до засобів поштового зв`язку) від Бориспільської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, зокрема, обґрунтовує тим, що підставою для розірвання договору оренди землі є, зокрема, саме систематична несплата орендної плати (два та більше випадків).

Так, позивач вказує, що систематична (два і більше разів) несплата орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами правочину, в тому числі сплата орендної плати не у повному обсязі (часткове виконання зобов?язання), є підставою для розірвання такого договору.

3 наданих обома сторонами розрахунків орендної плати, судом першої інстанції було встановлено, що відповідач, взагалі не сплачував оренду плату за користування орендованою земельною ділянкою у період з березня 2022 року по жовтень 2022 року, що в свою чергу є порушенням істотних умов договору та є підставою для його розірвання.

Позивач стверджує, що посилання скаржника на затримки сплати орендної плати після березня 2022 року обумовлені збройною агресією російської федерації, обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки місто Бориспіль, де знаходиться орендована відповідачем земельна ділянка не віднесено до Переліку територій, на яких ведуться (велись) бойові дії російською федерацією. Відтак, Апелянтом не наведено, та не підтверджено жодними належними і допустимими доказами поважності несплати орендної плати понад 7 місяців, що є регулярним порушенням умов договору оренди та підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки судом.

19.09.2023 (згідно дати звернення до системи «Електронний суд») від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

У зв`язку з перебуванням судді Євсікова О.О., який входив до складу суду, у відпустці, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2023, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Кравчук Г.А., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2023 прийнято справу № 911/2221/22 до провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Собко Олени Миколаївни на рішення Господарського суду Київської області від 13.06.2023 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Кравчук Г.А., Яковлєв М.Л. Призначено до розгляду апеляційну Фізичної особи-підприємця Собко Олени Миколаївни на рішення Господарського суду Київської області від 13.06.2023 у судовому засіданні 04.10.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 відкладено розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Собко Олени Миколаївни на рішення Господарського суду Київської області від 13.06.2023 у справі № 911/2221/22 на 15.11.2023.

У зв`язку з проходженням судді Кравчука Г.А., який входив до складу, підготовки для підтримання кваліфікації у НШСУ з 13.11.23 по 17.11.2023, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2023, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2023 прийнято справу № 911/2221/22 до провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Собко Олени Миколаївни на рішення Господарського суду Київської області від 13.06.2023 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Яковлєв М.Л. та призначено до розгляду 07.12.2023 о 15 год. 00 хв.

У зв`язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л., який входив до складу суду, у відпустці, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2023, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 прийнято справу № 911/2221/22 до провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Собко Олени Миколаївни на рішення Господарського суду Київської області від 13.06.2023 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Станік С.Р. Призначено до розгляду в судовому засіданні справу № 911/2221/22 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Собко Олени Миколаївни на рішення Господарського суду Київської області від 13.06.2023 на раніше визначену дату 07.12.2023.

В судове засідання, що відбулось 06.12.2023 з`явився представник третьої особи та надав свої пояснення щодо суті спору. Позивач та відповідач до суду не з`явились, своїх представників не направили про час, дату та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням Господарського суду Київської області від 09.02.2021 у справі № 911/3425/20 позов Фізичної особи-підприємця Собко Олени Миколаївни до Бориспільської міської ради про визнання договору укладеним задоволено. Визнано договір оренди земельної ділянки між Бориспільською міською радою (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, буд. 72, код ЄДРПОУ 04054903) та фізичною особою-підприємцем Собко Оленою Миколаївною ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) укладеним у редакції наведеній в вказаному судовому рішенні.

Відповідно до п. 1 договору орендодавець - Бориспільська міська рада надає, а орендар - ФОП Собко Олена Миколаївна приймає у строкове платне користування земельну ділянку площею 2,2000 га, цільове призначення: для (11.02) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (землі промисловості), з кадастровим номером 3210500000:05:001:0670, яка розташована за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Чумацька, 4.

Згідно п. 4 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки (земельних ділянок) на дату укладення договору становить: 5 034 923 (п`ять мільйонів тридцять чотири тисячі дев`ятсот двадцять три) грн 19 коп.

Пунктом 7 договору визначено, що договір укладено на 10 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

За змістом п. 9 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 1,5 % (одна ціла п`ять десятих) від нормативно грошової оцінки даної земельної ділянки. Розмір річної орендної плати становить 75523 (сімдесят п`ять тисяч п`ятсот двадцять три) грн. 85 коп.

Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії (п. 10 договору).

У відповідності до п. 11 договору орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно у рівних частинах.

Згідно з п. 12 договору розмір орендної плати переглядається один раз у рік у разі: зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами.

Пунктом 13 договору визначено, що земельна ділянка передається в оренду під будівництво комплексу по переробці та зберіганню овочів, фруктів на території військового радгоспу "Бориспільський" у м. Борисполі для виробничих потреб (землі промисловості).

Цільове призначення земельної ділянки: 11.02) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (землі промисловості) (п. 14 договору).

Пунктом 25 договору визначені права орендаря, зокрема, такі: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов цього договору оренди землі; передавати орендовану за цим договором земельну ділянку у суборенду без зміни її цільового визначення.

За змістом п. 26 договору до обов`язків орендаря, віднесені, зокрема такі: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені цим договором оренди землі, після його державної реєстрації; своєчасно вносити орендну плату.

У відповідності до п. 31 договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки (орендованих земельних ділянок), яке істотно перешкоджає її (їх) використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 у справі № 911/3425/20 визнані неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду Бориспільською міською радою Київської області. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Бориспільської міської ради Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 09.02.2021 у справі № 911/3425/20.

Рішення Господарського суду Київської області від 09.02.2021 у справі № 911/3425/20 набрало законної сили 16.03.2021.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.12.2022 № 318348329 земельна ділянка площею 2,200 га, з кадастровим номером 3210500000:05:001:0670 є комунальною власність та належить Бориспільській міській раді. Право оренди земельної ділянки 17.03.2021 зареєстровано за відповідачем, право суборенди земельної ділянки зареєстроване 23.12.2021 за третьою особою.

Даний позов обґрунтований тим, що в порушення умов договору оренди земельної ділянки площею 2,2 га з кадастровим номером 3210500000:05:001:0670 відповідачем передано орендовану земельну ділянку в суборенду третій особі без дозволу орендодавця. Також позивач зазначає про несплату орендарем орендної плати в повному обсязі та порушення ґрунтового покриву (поверхневий шар ґрунту) зазначеної земельної ділянки, що є підставою для розірвання договору оренди землі, укладеного між сторонами у справі.

Відповідно до розрахунку позивача, відповідач мав сплати орендну плату в 2020 році в розмірі 7 448,93 грн; у 2021 році загальна сума оренди за рік 75 523,85 грн, щомісячний платіж в розмірі 6 293,65 грн; у 2022 році загальна сума оренди за рік 83 076,23 грн, щомісячний платіж в розмірі 6 923,19 грн.

На підтвердження свої вимог позивач долучив до матеріалів справи документи: лист ВК Бориспільської міської ради від 30.06.2021 № 12-23-2444, лист Головного управління Держгеокадастру у Київські області від 04.08.2021 № 18-10-0.43-9159/2-21, акт Головного управління Держгеокадастру у Київські області щодо перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки від 21.07.2021 № 719-ДК/703/АП/09/01/21, постанова Відділу Державного архітектурно-будівельного контролю Бориспільської міської ради від 01.11.2021 № 02-10/11/21-9 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, постанова Відділу Державного архітектурно-будівельного контролю Бориспільської міської ради від 09.12.2021 № 02-10/11/21-13 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, протокол Відділу Державного архітектурно-будівельного контролю Бориспільської міської ради від 26.11.2021 про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, акт Відділу Державного архітектурно-будівельного контролю Бориспільської міської ради від 23.10.2021 № 02-05/10/21-11-А складений за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, акт Відділу Державного архітектурно-будівельного контролю Бориспільської міської ради від 26.11.2021 № 02-05/11/21-16 про недопущення посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю на об`єкти будівництва для виконання покладених на них функцій, приписи Відділу Державного архітектурно-будівельного контролю Бориспільської міської ради від 23.10.2021 № 02-09/07-21-6-3 про зупинення підготовчих та будівельних робіт, припис Відділу Державного архітектурно-будівельного контролю Бориспільської міської ради від 23.10.2021 № 02-09/08/21-9 про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, припис Відділу Державного архітектурно-будівельного контролю Бориспільської міської ради від 23.10.2021 № 02-09/08/21-8 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, припис Відділу Державного архітектурно-будівельного контролю Бориспільської міської ради від 26.11.2021 № 02-09/11/21-14 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, лист Фінансового управління ВК Бориспільської міської ради від 25.10.2022 № 01-23/146, відповідно до якого фінансове управління надає інформації, що в 2021 році до бюджету Бориспільскої міської територіальної громади від Собко О.М. надійшли кошти в сумі 7 000 грн за оренду земельної ділянки з кадастровим номером 3210500000:05:001:0670, протягом 2022 року, станом на 25.10.2022 кошти до місцевого бюджету за вказану земельну ділянку не надходили. До вказаного листа додано витяг з казначейських виписок; лист Головного управління ДПС у Київській області від 30.09.2022 № 11883/5/10-36-24-05, відповідно до якого, згідно бази даних ІКС "Податковий блок", платнику - Собко О.М. сформовано податкові повідомлення - рішення: за 2020 рік ППР № 949255-2409-2018-20 від 27.09.2022 на суму 7 448,93 грн: за 2021 рік - ППР № 949254-2409-1028-21 від 27.09.2022 на суму 75 523,85 грн, за 2022 рік - ППР № 49253-2409-1028 від 27.09.2022 на суму 83 076,23 грн; за даними ІКС "Податковий блок", платником перераховано до бюджету орендна плата з фізичних осіб в сумі 35 000 грн. 03.04.2021 та 35 000 грн 11.11.2021.

Відповідач заперечуючи проти позовних вимог вказував, що договором оренди було визначено право орендаря на передачу в суборенду земельної ділянки. Посилання позивача на те, що було допущено порушення цільового використання орендованої земельної ділянки через порушення ґрунтового покриву є безпідставним з огляду на те, що в ході розгляду справи постановою Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 03.09.2021 № 719-ДК/013По/08/01/21 було встановлено відсутність в діях Собко О.М. ознак будь-якого порушення у сфері земельних відносин.

Щодо орендної плати, то відповідач зазначає, що земельна ділянка вважається переданою відповідачу лише з березня 2021, а тому розмір орендної плати, який підлягав сплаті за 2021 рік становить 56642,25 грн., що свідчить про передплату орендної плати за оренду земельної ділянки з боку відповідача за 2021 рік у розмірі 18 880,75 грн.

Тобто орендарем, фактично здійснено повну сплату орендної плати за 2021 рік та внесено авансові платежі за 3 місяці 2022 року.

Разом з тим, з 24.02.2022 розпочалась агресії російської федерації проти України, що супроводжувалася активними бойовими діями, в тому числі на території м. Києва та Київської області. З урахуванням даної обставини наступні платежі з орендної плати за 2022 рік внеслись з урахуванням даної обставини.

Тобто, на думку відповідача, в даному випадку відсутні обставини, які свідчать про систематичну несплату орендної плати, а затримки зі сплатою орендної плати в 2022 році мають місце після березня 2022 року, що обумовлено збройною агресією російської федерації. За вказаних обставин, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

За розрахунком відповідача орендна плата підлягала сплаті у розмірі: 59 688,21 грн - розмір орендної плати за 2021 рік за період з 17.03.21 по 31.12.2021; 83 076,23 грн - розмір орендної плати за 2022 рік за період з 01.01.2022 по 31.12.2020; 7 552 грн за січень 2023 року.

На підтвердження своїх заперечень, відповідач надав суду: постанову Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 03.09.2021 № 719-ДК/013По/08/01/21 про закриття справи та докази оплати орендної плати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено умови договору оренди земельної ділянки площею 2,2 га з кадастровим номером 3210500000:05:001:0670 щодо передачі орендованої земельної ділянки в суборенду без дозволу орендодавця, несплати орендарем орендної плати в повному обсязі та порушення ґрунтового покриву (поверхневий шар ґрунту) зазначеної земельної ділянки, що є підставою для розірвання договору оренди землі, укладеного між сторонами у справі.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що відповідач, взагалі не сплачував орендну плату за користування орендованою земельною ділянкою у період з березня 2022 року по 26.10.2020 та почав сплачувати орендну плату за користування орендованою земельною ділянкою у вказаний період починаючи з 26.10.2022.

Відповідно до умов договору оренди майно було передано відповідачу в строкове платне користування, проте, орендна плата останнім в порушення умов договору систематично не сплачувалась, доказів протилежного відповідач суду не надав, суд приходить до висновку про допущення відповідачем істотних порушень умов договору і як наслідок використання останнім орендованого майна всупереч договору, що відповідно до вимог ст. 651 ЦК України є підставою для його розірвання за рішенням суду за вимогою наймодавця.

За таких обставин, вимога позивача про розірвання договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3210500000:05:001:0670, визнаний укладеним відповідно до рішення Господарського суду Київської області від 09.02.2021 № 911/3425/20 між Бориспільською міською радою та Фізичною особою-підприємцем Собко Оленою Миколаївною, за висновком суду першої інстанції, є обґрунтованою та правомірною, а відтак підлягає задоволенню.

Проте, колегія суддів вважає такі доводи суду першої інстанції помилковими та передчасними з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про оренду землі", які кореспондуються з положеннями ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Згідно зі ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Статтею 14 Податкового кодексу України також визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України "Про оренду землі" розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі.

За змістом ст. 24 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент звернення прокурора з даним позовом), орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.

Частиною 1 ст. 25 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендар земельної ділянки має право: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження; отримувати продукцію і доходи; здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем.

Відповідно до 2 ст. 25 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент звернення прокурора з даним позовом) орендар земельної ділянки зобов`язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди; виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у п`ятиденний строк після державної реєстрації права оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному податковому органу.

Згідно зі ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані, зокрема, забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки; додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату тощо.

Статтею 141 Земельного кодексу України передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Положеннями ст. 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Наведена правова позиція сформована, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №912/1385/17, постанові Верховного Суду від 29.09.2021 у справі №911/2259/19.

Колегією суддів враховано, що постановою Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 03.09.2021 № 719-ДК/013По/08/01/21 було встановлено відсутність в діях Собко О.М. ознак будь-якого порушення у сфері земельних відносин. Щодо орендної плати, то відповідач зазначає, що земельна ділянка вважається переданою відповідачу лише з березня 2021, а тому розмір орендної плати, який підлягав сплаті за 2021 рік становить 56642,25 грн., що свідчить про передплату орендної плати за оренду земельної ділянки з боку відповідача за 2021 рік у розмірі 18880,75 грн. Тобто орендарем, фактично здійснено повну сплату орендної плати за 2021 рік та внесено авансові платежі за 3 місяці 2022 року. Разом з тим, з 24.02.2022 розпочалась агресії російської федерації проти України, що супроводжувалася активними бойовими діями, в тому числі на території м. Києва та Київської області. З урахуванням даної обставини наступні платежі з орендної плати за 2022 рік внеслись з урахуванням даної обставини. Тобто, на думку відповідача, в даному випадку відсутні обставини, які свідчать про систематичну несплату орендної плати, а затримки зі сплатою орендної плати в 2022 році мають місце після березня 2022 року, що обумовлено збройною агресією російської федерації. За вказаних обставин, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд першої інстанції зазначає та матеріалами справи підтверджується відповідачем сплачено орендну плату за землю: 02.04.2021 оплачено 35 000 грн, 11.11.2021 - 35 000 грн, 26.10.2022 - 41 076,23 грн, 13.01.2023 - 46 000 грн, 28.02.2023 - 5 000 грн, 15.03.2023 - 9 000 грн, 13.04.2023 - 9 000 грн.

Таким чином, колегією суддів встановлено та матеріалами справи підтверджується, що заборгованість з орендної плати, існування якої зумовило звернення позивача з даним позовом до суду, була погашена відповідачем в повному обсязі.

Вказані дії з боку відповідача свідчать про намір останнього виконувати належним чином зобов`язання по Договору, а також його заінтересованість в існуванні правовідносин в рамках спірного Договору оренди.

Основною метою передачі в оренду земельної ділянки, належної до комунальної власності, є отримання та зарахування до місцевого бюджету коштів, сплачених в якості орендної плати.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.11.2018 у справі №912/1385/17 та у постанові від 16.02.2021 у справі №910/2861/18 зазначено, що у виходячи з системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.

Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11.10. 2017 у справі №6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку у справі №910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає.

Щодо необхідності відступити від правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові №910/16306/13 від 21.01.2015, слід зазначити, що, виходячи з системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.

Відтак, Велика Палата Верховного Суду, проаналізувавши правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України від 21.01.2015 у справі №910/16306/13 та зміст судових рішень та суть спору у цій справі, вважає, що відсутні підстави для відступу від правової позиції, викладеної у вказаній постанові Верховного Суду України.».

Водночас, розглядаючи спір про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, апеляційним судом вірно враховано, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Разом з тим, доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність або відсутність заборгованості за земельним податком та орендною платою.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі №910/2861/18 не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог про розірвання договору з огляду на таке.

Однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України).

Тобто, йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою.

Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.».

Касаційний господарський суд у складі Верховного суду у постанові від 13.02.2018 у справі №925/1074/17 та Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 30.06.2021 у справі №761/21351/19 вказують про відсутність підстав для задоволення позову прокурора, оскільки у даному випадку позивачем не доведено наявність поряд з істотним порушенням договору реальної шкоди (заборгованість з орендної плати була повністю погашена на час розгляду справи), завданої другій стороні договору, за якої ця сторона позбавлена можливості отримати очікуване при укладенні договору.

Аналогічна правова позиція стосовно подібних правовідносин також викладена в постановах Верховного Суду від 04.08.2022 №191/585/20, від 02.03.2021 у справі №923/267/20, від 30.03.2021 у справі №902/526/19, від 11.08.2021 у справі №923/840/20, від 16.04.2019 у справі №905/1315/18, від 08.08.2019 у справі №922/1276/18, від 16.04.2019 у справі №910/7905/17, від 31.10.2018 у справі №916/170/18.

Суд першої інстанції, в оскаржуваному рішенні не встановив обставин щодо завданої шкоди та збитків; недосягнення цілі і мети договору; того, на що Бориспільська міська Рада розраховувала або що не отримала при укладенні Договору оренди землі, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Верховний суд у постанові від 09.12.2020 №199/3846/19 вказує і на інші критерії, які необхідно враховувати при оцінці істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання.

Зокрема суд зазначив, що істотним є таке порушення, що тягне за собою для іншої сторони неможливість досягнення мети договору, тобто, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, слід встановити: наявність істотного порушення договору та шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може полягати в реальних збитках і (або) упущеній вигоді; її розмірі, а також чи є істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що вона змогла отримати.

Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» - позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу повноважень суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Відповідно до статті 19 ЦК України особа має право на самозахист свого цивільного права від порушень і протиправних посягань. Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням. Способи самозахисту можуть обиратися самою особою чи встановлюватися договором або актами цивільного законодавства. Водночас частина друга статті 13 ЦК України встановлює загальне правило, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Таким чином, частина друга статті 651 ЦК України дозволяє розірвання договору лише тоді, коли порушення має істотний характер, оскільки має дотримуватися принцип пропорційності порушення і відповідальності.

Оскільки частина друга статті 651 ЦК України вказує на те, що договір може бути розірвано і в деяких випадках, передбачених законом або договором, то і в цьому випадку має застосовуватись критерій істотності порушення договірних умов. При оцінці істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання необхідно враховувати такі чинники: 1) значущість шкоди від порушення; 2) фактор неможливості або ускладненості покладання відповідальності за збитки на боржника; 3) значущість порушення як такого; 4) втрату кредитором інтересу у виконанні договору; 5) втрату довіри до боржника; 6) фактор передбачуваних негативних наслідків порушення; 7) принциповість суворого дотримання умов договору; 8) інтерес боржника у збереженні договору; 9) ступінь виконання договору до моменту його розірвання; 10) відсутність інтересу боржника у збереженні договору; 11) не оспорювання боржником здійсненої кредитором односторонньої відмови протягом строку; 12) звільнення боржника від відповідальності за допущене порушення; 13) недобросовісність боржника; 14) врахування вини кредитора і його добросовісності; 15) неодноразовість порушення (визначення істотності порушення за сукупністю); 16) публічний характер порушеного договору; 17) неусунення боржником порушення в додатковий термін; 18) ненадання боржникові можливості усунути порушення; 19) готовність боржника усунути порушення, виражена у вигляді відповідного запиту; 20) об?єктивну неможливість усунення порушення; 21) можливість легкого виправлення порушення силами кредитора або залучених ним осіб.

Одним із факторів, що може братися до уваги, є питання про те, наскільки боржник, який порушив договір, реально заінтересований у збереженні договору.

Верховний суд у постанові від 09.12.2020 у справі №199/3846/19 зазначає, що у кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, а й наявність шкоди, завданої цим порушенням другій стороні, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17 зазначено, що збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. Чинним законодавством обов`язок доведення факту наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв?язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

Отже, підстави вважати, що з боку відповідача нанесена шкода - відсутня, оскільки, здійснивши погашення заборгованості по орендній платі, позивач не позбавлений на даний час того, на що він розраховував при укладені договору.

Метою позивача при укладені договору оренди землі було отримання оплати за те, що орендар користується відповідною земельною ділянкою.

Судом першої інстанції також не встановлено фактів нанесення будь-якої шкоди з боку Відповідача Позивачеві.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції також посилався на презумпцію добросовісності та розумності поведінки особи та принцип справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства, що практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо.

Відповідні принципи мають застосовуватись нарівні з принципами справедливості та рівності при винесені судом рішення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини принцип справедливості судового розгляду тлумачать як право на доступ до правосуддя, належне здійснення правосуддя, рівність сторін. На практиці дуже часто спостерігається ситуація, коли суди лише формально посилаються на принцип справедливості. Правосуддя є справедливим лише тоді, коли всі обставини справи ретельно досліджені, перевірені всі доводи обох сторін. Під час здійснення правосуддя суддя має керуватися принципом справедливості, бути неупередженим, оскільки це є важливим критерієм справедливого судового розгляду.

Принцип рівності є одним з основоположних елементів поняття «право на справедливий судовий розгляд», що гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції; учасник справи нарівні із протилежною стороною повинен користуватися всіма процесуальними правами; кожна сторона повинна мати розумну можливість ефективно представляти свою позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

У справі «Лазаренко та інші проти України» (№70329/12, п. 37) суд нагадує, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов?язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський суд у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.

Так, у справі Delcourt v. Belgium (від 17.01.1970, серія «А», №11, стр. 15, § 25) Суд зазначив, що „у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".

У справі «Неймайстер проти Австрії» було наголошено, що принцип рівності сторін охоплюється поняттям справедливого судового розгляду (fair trial), передбаченого п. 1 ст. 6 Конвенції (п. 22). За усталеною позицією ЄСПЛ принцип рівності сторін не вичерпується змістом поняття рівності, він є лише одним з аспектів більш широкого поняття справедливого розгляду в незалежному та неупередженому суді. В судових процесах, де стикаються протилежні приватні інтереси, «рівність сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, в яких жодна зі сторін не має явної переваги».

З огляду на повне погашення відповідачем заборгованості з орендної плати, а також враховуючи, що позивачем не доведено факту використання відповідачем земельної ділянки не за цільовим призначенням, колегія суддів робить висновок, що розірвання Договору в даному випадку жодним чином не відновить прав позивача та не відповідатиме інтересам територіальної громади міста Бориспіль, а навпаки може позбавити територіальну громаду міста Бориспіль надходжень коштів до бюджету міста.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави стверджувати, що Бориспільска міська рада значною мірою позбавлена того, на що розраховувала при укладенні спірного договору (як обов`язкової умови для застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору), оскільки отримала кошти до місцевого бюджету, сплачених в якості орендної плати.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення судом першої інстанції мале місце невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також порушення норм матеріального права, тому рішення Господарського суду Київської області від 13.06.2022 у справі № 911/2221/22 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовляється повністю.

Таким чином, на підставі ст. 2, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 277 ГПК - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Собко Олени Миколаївни у даній справі та скасування рішення місцевого господарського суду, з ухваленням нового про відмову у задоволені позову повністю.

З урахуванням задоволення апеляційної скарги, понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної та першої інстанції (судовий збір) покладаються на позивача в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 2, 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277, 281, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Собко Олени Миколаївни - задовольнити.

Рішення Господарського суду Київської області від 13.06.2022 у справі № 911/2221/22 - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Бориспільської міської ради - відмовити.

Стягнути з Бориспільської міської ради (вул. Київський шлях, 72, м. Бориспіль, Київська обл., 08300, ідентифікаційний код 04054903) на користь Фізичної особи-підприємця Собко Олени Миколаївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 3 721 (три тисячі сімсот двадцять одну гривню) 50 коп. за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Київської області.

Матеріали справи повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 12.12.2023

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді О.В. Тищенко

С.Р. Станік