Постанова

від 12.12.2023 по справі 910/10265/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2023 р. Справа№ 910/10265/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Гончарова С.А.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомир-Агробудіндустрія»

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2023, повний текст якого складений 14.09.2023,

у справі № 910/10265/23 (суддя Котков О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомир-Агробудіндустрія»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Генератор.ЮА»

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача на користь позивача збитків в сумі 62 616,00 грн. та пені в сумі 9 430,44 грн., які нараховані за порушення відповідачем строків поставки товару за укладеним між сторонами договором купівлі-продажу № 2110/22-2 від 31.10.2022 за умовами якого відповідач, серед іншого, мав поставити позивачу генератор.

Заявлена до стягнення сума збитків становить суму коштів, які позивачем були сплачені за оренду генератора у період прострочення відповідачем обов`язку по поставці генератора за умами спірного договору.

Відповідач проти задоволення позову заперечив пославшись на те, що:

- позивачем були порушені умови спірного договору в частині своєчасного проведення попередньої оплати, що ускладнило процес доставки товару відповідачем;

- позивач не надавав відповідачу претензію про сплату пені і позбавив можливості добровільно сплатити пеню;

- позивачем невірно обраховано дату початку періоду прострочення та, відповідно, невірно визначено кількість днів у такому періоді;

- заявлені до стягнення збитки недоведені.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.09.2023 у справі № 910/10265/23 позов задоволений частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено пеню в сумі 7 634,16 грн. та судовий збір в сумі 284,40 грн., в іншій частині позову відмовлено.

При розгляді спору сторін по суті суд першої інстанції встановив, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт поставки відповідачем товару за спірний договором з простроченням на 17 днів (позивач у позові зазначає про те, що вказане прострочення тривало 21 день - примітка суду), з огляду на що позивач має право на стягнення передбаченої умовами спірного договору пені за весь період прострочення.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення збитків суд першої інстанції виходив з того, що:

- виходячи з положень чинного законодавства постачальник товару відповідає не за будь-які додаткові витрати покупця, а лише за ті, котрі прямо викликані його бездіяльністю в частині поставки (передачі) товару. Тобто, витрати, вчинені кредитором за власним бажанням або під впливом інших сторонніх обставин, не знаходяться в причинному зв`язку з порушенням боржника;

- з урахуванням викладеного позивач повинен надати докази того, що: укладення ним договору оренди генератора об`єктивно є прямим та невідворотнім наслідком несвоєчасної поставки товару за договором; цей наслідок суб`єктивно не залежить від волі та бажання самого позивача та/або не залежить від сторонніх обставин, проте зазначені факти позивачем не доведені;

- навпаки, з матеріалів справи вбачається, що укладення договору оренди та необхідність його виконання не є обставиною, котра автоматично та невідворотно виникає в результаті невиконання договору купівлі-продажу № 2110/22-2 від 21.10.2022 відповідачем, так як: 1) об`єктом договору оренди є генератор FOGO FV 17001 RTE (14,9 кВт), натомість предметом поставки за договором купівлі-продажу є дизельний генератор Wattstream wS22-FS та шкаф автоматичного вводу резерву 63 А, проте тотожність технічних характеристик вказаних генераторів позивачем доведена не була; 2) позивачем не надано доказів існування у нього критично необхідної виробничої потреби у відповідному товарі; 3) позивачем не надано доказів того, що незадоволення відповідної виробничої потреби (у разі її існування) могло б потягнути за собою які-небудь негативні наслідки (зупинку виробництва, простій, застосування штрафних санкцій з боку контрагентів тощо);

- наведені обставини свідчать про те, що укладення позивачем договору оренди стало результатом свідомих дій самого позивача. Цей договір був укладений позивачем добровільно на свій розсуд, за своєю волею і в своїх комерційних інтересах;

- вказане свідчить про відсутність причинного зв`язку між такою, що мала місце, неправомірною поведінкою відповідача та витратами позивача, тобто про відсутність однієї з необхідних умов для стягнення збитків.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Житомир-Агробудіндустрія» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2023 у справі № 910/10265/23 в частині відмови у стягненні 62 616,00 грн. збитків, понесених за несвоєчасну поставку товару, та ухвалити нове рішення в цій частині, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення 62 616,00 грн. в якості збитків, а в іншій частині залишити рішення без змін.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині є таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, обставини в цій частині, що мають значення для правильного вирішення справи, судом першої інстанції не з`ясовані в повній мірі, а висновки, викладені в рішенні, є помилковими та такими, що не відповідають матеріалами справи.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що:

- необхідність купівлі генератора була викликана відсутністю електричної енергії в місті Житомир через обстріли Російською Федерацією енергетичної системи;

- основна причина оренди генератора забезпечення позивачем безперервним електропостачанням, необхідність якого обумовлена здійсненням позивачем господарської діяльності з виготовлення виробів з бетону.

Також у апеляційній скарзі апелянт навів попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правничу допомогу зазначивши про те, що їх сума становить 15 000,00 грн.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.09.2023, справу № 910/10265/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А..

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу ІV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/10265/23, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 910/10265/23.

05.10.2023 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (глава 1. Апеляційне провадження Розділу IV ГПК України - прим. суду).

Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684*100=268 400 грн.) крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої за 268 400,00 грн., справа підлягає розгляду без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомир-Агробудіндустрія» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2023 у справі № 910/10265/23, постановлено здійснювати розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

27.10.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач, з посиланням на ті ж самі обставини, що й під час розгляду справи в суді першої інстанції, просить відмовити у задоволення апеляційної скарги.

Станом на 11.12. 2023 інших відзивів, пояснень та клопотань до суду не надходило.

Враховуючи обставини, пов`язані зі запровадженням воєнного стану в Україні з 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, та його продовження Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022 від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 01.05.2023 № № 254/2023, від 26.07.2023 № № 451/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», справа розглядається у розумний строк.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.

21.10.2022 позивач (покупець) та відповідач (продавець) уклали договір купівлі-продажу № 2110/22-2 (далі Договір), в п. 1.1. якого погодили, що продавець зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець прийняти та оплатити товар. Предметом закупівлі є - дизельний генератор Wattstream wS22-FS та шкаф автоматичного вводу резерву 63 А.

Згідно з п. 3.1. Договору продавець передає товар покупцю в термін до 45 (сорока п`яти) робочих днів з моменту внесення покупцем передоплати в розмірі 50% вартості товару, а також забезпечує покупця такими документами щодо товару: гарантійний талон, договір купівлі-продажу, видаткові накладні. Місце передачі товару: м. Київ, вул. Шахтарська, 5.

В п. 3.2. Договору визначено, що передача товару оформлюється актом прийому-передачі або видатковою накладною, що підписується уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п. 4.1. Договору вартість товару за договором становить 327 820,00 грн.

За умовами п. 4.2. Договору попередня оплата у розмірі 50% повинна бути здійснена покупцем протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту надання рахунку-фактури, для фіксування вартості та резервування товару на складі. Решту суми у розмірі 50% покупець сплачує продавцю по факту приїзду товару на склад продавця за курсом на день оплати товару (п. 4.3. договору).

Згідно виставленого відповідачем рахунку № 689 від 21.10.2022 позивачем відповідачу 31.10.2022 було перераховано грошові кошти у загальному розмірі 163 910,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 15691 від 31.10.2022 із зазначенням призначення платежу: «оплата за товари зг.рах.№689 від 21.10.2022р. у сумі 136591,67 грн., ПДВ - 20% 27318,33 грн.».

Водночас товар був відповідачем позивачу поставлений 20.01.2023, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткової накладної № 27 від 20.01.2023 та товарно-транспортної накладної № 27 від 20.01.2023.

Звертаючись до суду з цим позовом позивач просить стягнути збитки в сумі 62 616,00 грн. та пеню в сумі 9 430,44 грн., які нараховані за порушення відповідачем строків поставки товару за Договором.

Заявлена до стягнення сума збитків становить суму коштів, які позивачем були сплачені за оренду генератора у період прострочення відповідачем обов`язку по поставці генератора за умами спірного договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.09.2023 у справі № 910/10265/23 позов задоволений частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено пеню в сумі 7 634,16 грн. та судовий збір в сумі 284,40 грн., в іншій частині позову відмовлено.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як слідує зі змісту апеляційної скарги, у цій справі рішення суду першої інстанції відповідачем оскаржується лише в частині відмови у задоволених позовних вимог про стягнення збитків в сумі 62 616,00 грн., а відтак, враховуючи, що рішення в частині часткового задоволення позовних вимог про стягнення пені в сумі 7 634,16 грн. апелянтом не оскаржується, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України в цих частинах рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.

При цьому колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення в частині часткового задоволення позовних вимог про стягнення пені в сумі 7 634,16 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення збитків, слід зазначити наступне.

Згідно з ч. 1 ст. ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як встановлено вище, за умовами Договору продавець передає товар покупцю в термін до 45 (сорока п`яти) робочих днів з моменту внесення покупцем передоплати в розмірі 50% вартості товару.

Так як матеріалами справи підтверджується, що передоплату в розмірі 50% вартості товару позивачем відповідачу було перераховано 31.10.2022 (платіжна інструкція № 15691 від 31.10.2022), товар мав бути відповідачем поставлений до 02.01.2023.

В свою чергу фактично товар був поставлений 20.01.2023, тобто з прострочкою на 17 днів.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з нормами статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є,

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно статті 623 ЦК України:

- боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ч. 1);

- розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором;

- збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення (ч. 3);

- при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання (ч. 4).

Як зазначає позивач, внаслідок прострочення строку поставки товару, він був змушений 28.12.2022 укласти з Приватним підприємством «Елітбуд-1» договір оренди обладнання № 12-22/01ОР, відповідно до якого об`єктом оренди є генератор FOGO FV 17001 RTE (14,9 кВт). Вартість оренди обладнання становить 2 609,00 грн/добу.

За актом приймання-передачі обладнання в оренду від 29.12.2022 орендодавець передав, а орендар прийняв генератор FOGO FV 17001 RTE (14,9 кВт).

За актом приймання-передачі обладнання з оренди від 21.01.2023 року орендар передав, а орендодавець прийняв генератор FOGO FV 17001 RTE (14,9 кВт).

Відповідно до акту надання послуг № 19 від 20.01.2023 вартість оренди генератора FOGO FV 17001 RTE (14, 9 кВт) становить 62 616,00 грн.

Платіжною інструкцією № 113 від 08.02.2023 позивач здійснив оплату за оренду генератора у розмірі 62 616,00 грн.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

Отже позивач повинен надати докази того, що: укладення ним договору оренди об`єктивно є прямим та невідворотнім наслідком несвоєчасної поставки товару за договором; цей наслідок суб`єктивно не залежить від волі та бажання самого позивача та/або не залежить від сторонніх обставин.

Водночас, як вірно встановлено судом першої інстанції, зазначені факти позивачем не доведені. Навпаки, з матеріалів справи вбачається, що укладення договору оренди та необхідність його виконання не є обставиною, котра автоматично та невідворотно виникає в результаті невиконання відповідачем Договору. Укладення такого договору з іншим контрагентом та визначення його істотних умов повністю залежало від волі позивача. При цьому цей договір був укладений позивачем на його вільний розсуд і в його інтересах, про що, свідчить, зокрема, таке:

- об`єктом договору оренди є генератор FOGO FV 17001 RTE (14,9 кВт), натомість предметом поставки за договором купівлі-продажу є дизельний генератор Wattstream wS22-FS та шкаф автоматичного вводу резерву 63 А, проте тотожність технічних характеристик вказаних генераторів позивачем доведена не була;

- позивачем не надано доказів існування у нього критично необхідної виробничої потреби у відповідному товарі;

- позивачем не надано доказів того, що незадоволення відповідної виробничої потреби (у разі її існування) могло б потягнути за собою які-небудь негативні наслідки (зупинку виробництва, простій, застосування штрафних санкцій з боку контрагентів тощо).

Слід окремо зауважити і на тому, що:

- наданим позивачем листом Департаменту регіонального розвитку Житомирської обласної військової адміністрації № 04.4-1551 від 27.07.2022 підтверджується те, що філію відповідача включено до переліку підприємств, яким забороняється відключення від електропостачання, що свідчить про те, що планові відключення електричної енергії скоріш за все позивача не стосувались;

- згідно відомостей, які містяться в мережі Інтернет дизельний генератор Wattstream wS22-FS має номінальну потужність 16 кВт та максимальну - 17,6 кВт, що очевидно є недостатнім для забезпечення електропостачанням виробництва з виготовлення виробів з бетону.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем не доведено наявності усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме наявності причинного зв`язку між такою, що мала місце, неправомірною поведінкою відповідача та витратами позивача, що виключає можливість стягнення з відповідача збитків.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача збитків в сумі 62 616,00 грн., що спричиненні неналежним виконанням відповідачем умов Договору в частині своєчасної поставки товару за наведених у позові доводів та обґрунтувань. Рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог залишається без змін.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу колегією суддів враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 14.09.2023 у справі № 910/10265/23 у оскаржуваній частині, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вищевикладене та вимоги апеляційної скарги, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомир-Агробудіндустрія» задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомир-Агробудіндустрія» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2023 у справі № 910/10265/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2023 у справі № 910/10265/23 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/10265/23.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Є.Ю. Шаптала

С.А. Гончаров