Постанова

від 06.12.2023 по справі 910/14200/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2023 р. Справа№ 910/14200/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Тищенко О.В.

Станіка С.Р.

за участю секретаря судового засідання Кузьмінській О.Р.,

за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 06.12.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція"

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2023 (повний текст складено 27.07.2023)

у справі № 910/14200/22 (суддя Марченко О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київгума"

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення 864 783,79 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Київгума» (надалі - товариство,позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (надалі - підприємство, відповідач) про стягнення 792 282 грн основного боргу, 23 436,21 грн втрат від інфляції та 4 623,45 грн 3% річних, що разом складає 820 341,66 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.07.2023 у справі №910/14200/22 позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь ТОВ "Київгума" 792 282,00 грн основного боргу, 57 850,00 грн втрат від інфляції, 14 586,67 грн 3% річних і 12 970,78 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, 15.11.2023 (згідно дати звернення до системи "електронний суд") Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2023 у справі № 910/14200/22, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2023 про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Київгума" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" у справі № 910/14200/22 в частині стягнення 57 850, 00 грн інфляційних втрат та 14 586, 67 грн 3% річних та ухвалити нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Київгума" в задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" за договором поставки товару в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що строк оплати частини вартості поставленої продукції в розмірі суми ПДВ не настав, в зв`язку з чим, здійснення оплати ПДВ 132 047,00 грн є правом, а не обов`язком ВП ЗАЕС. Отже, позивач, неправильно визначивши строки оплати поставленої продукції, дійшов неправильного висновку про порушення ВП ЗАЕС господарського зобов`язання з оплати суми ПДВ в розмірі 132 047,00 грн.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник вказує, що Судом першої інстанції, при задоволенні вимог і розрахунку 3% річних та інфляційних витрат не було враховано, що строк оплати ПДВ в договорі не встановлений, що виключає правомірність нарахування на цю суму 3 % річних та інфляційних втрат.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.11.2023, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Станік С.Р., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 клопотання Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2023 у справі № 910/14200/22 задоволено. Поновлено Державному підприємству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2023 у справі № 910/14200/22 до перегляду його в апеляційному порядку. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2023 у справі № 910/14200/22. Повідомлено учасників справи, що апеляційна скарга розглядатиметься у судовому засіданні 06.12.2023.

28.11.2023 (згідно дати зверненя до системи «Електронний суд») від Товариства з обмеженою відповідальністю "Київгума" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач зазначає, що ВП «Запорізька АЕС» є відокремленим підрозділом ДП «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» без статусу юридичної особи і діє на основі положення, затвердженого підприємством. Діяльність відокремленого підрозділу АЕС не є самостійною та ініціативною, оскільки здійснюється від імені юридичної особи ДП «НАЕК «Енергоатом» та на визначених нею напрямах. Майно відокремленого підрозділу АЕС перебуває у державній власності, закріплене за НАЕК «Енергоатом» на праві господарського відання і надається йому Компанією у використання для здійснення господарської діяльності відповідно до чинного законодавства України.

Позивач відзив обґрунтовує тим, що 08.11.2022 Товариство надіслало Підприємству претензію №01пр-128 з вимогою сплатити заборгованість за Договором з урахуванням ПДВ; 29.11.2022 позивач отримав відповідь № 28-23/14105, в якій Підрозділ визнає суму заборгованості, проте в умовах тимчасової окупації Підрозділ позбавлений можливості виконати зобов`язання в частині оплати за поставлений товар у строк, встановлений Договором; Отже заборгованість з урахуванням ПДВ була визнана відповідачем в повному обсязі ще в жовтні 2022 року.

04.12.2023 (згідно дати зверненя до системи «Електронний суд») від Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" надійшли клопотання про відкладення розгляду справи. Яке обґрунтовано тим, що ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП ЗАЕС повідомляє про неможливість прийняття участі в судовому засіданні 06.12.2023 о 13.10 год. представником відповідача за умов необхідності присутності в цей час в судовому засіданні у Ленінському районному суді міста Запоріжжя.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи підлягає залишенню без задоволення з огляду на те, що за висновками суду, його неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, а також з огляду на те, що відповідач був обізнаний про подання ним апеляційної скарги та про її розгляд в Північному апеляційному господарському суді та не був позбавлений можливості залучити іншого представника для участі у судовому засіданні, ненадано належних та допустимих доказів, що підтверджують факт відсутності у відповідача, саме як юридичної особи ДП «НАЕК «Енергоатом», можливості направити іншого представника у судове засідання 06.12.2023 року.

В судове засідання, що відбулось 06.12.2023 з`явився представник позивача, відповідач в судове засідання не звявився про час. Дату та місце судового засідання був повідомлений належним чином (22.11.2023), що підтверджується інформацією з системи «Електронний суд».

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 12.04.2022 Товариством (постачальник) і Підприємством в особі Підрозділу (покупець) було укладено договір, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти і оплати товар, найменування, кількість та вартість якого вказані у пункті 1.1 Договору, на загальну вартість 792 282 грн (пункт 1.1 Договору).

Пункт 1.3 Договору строк поставки товару: квітень - липень 2022 року.

Відповідно до п. 1.4 договору підприємство-виробник Товариство м. Бровари.

Згідно із п. 3.1 договору вартість товару за договором складає 660 235 грн, крім того ПДВ 20% - 132 047 грн, загальна вартість складає 792 282 грн.

Оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного у пункті 1.1 Договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (пункт 3.2 Договору);

Сторони пунктм 4.1 договору (в редакції протоколу розбіжностей від 06.04.2022) погодили, що поставка товару відбувається на умовах СРТ Хмельницьке відділення ВП «Складське господарство» Підприємства (вул. Енергетиків, буд. 36, м. Нетішин, Хмельницька область, 30100), згідно з Правилами Інкотермс 2010 (вантажоодержувач: Хмельницьке відділення ВП «Складське господарство» Підприємства, м. Нетішин, вул. Енергетиків, буд. 36).

Відповідно до п. 4.2 договору товар, що поставляється, повинен супроводжуватися такими документами: видаткова накладна - 3 екз.; копія сертифіката якості або паспорта, виданого підприємством-виробником, з вказівкою - печатка підприємства-виробника, штамп ВТК, назва країни та підприємства-виробника, дата виробництва, гарантійних обов`язків підприємства-виробника.

Згідно із п. 4.3 договору постачальник, що є платником ПДВ, зобов`язаний скласти належним чином електронну податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у порядку та протягом строку, які визначені Податковим кодексом України; електронна адреса замовника для листування в рамках адміністрування ПДВ: pdvzaec@mgw.npp.zp.ua; «В податковій накладній в рядку «Код філії отримувача (покупця)» зазначити числовий номер ВП ЗАЕС - 01 та код ЄДРПОУ юридичної особи ДП НАЕК «Енергоатом» - 24584661, назва отримувача - «Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», ВП ЗАЕС»; постачальник зобов`язаний вказати у податковій накладній позначення одиниці вимірювання товару, що поставляється за Договором, відповідно до Класифікатора системи позначень одиниць вимірювання та обліку, ДК 011-96, затвердженого наказом Держстандарту України від 09.01.1997 №8.

Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами; Договір діє до 31.03.2023 (пункт 11.1 Договору).

На виконання умов договору позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято без будь-яких зауважень товар на загальну суму 792 282 грн, що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими печатками юридичних осіб видатковою накладною від 29.07.2022 №2803 на суму 597 138 грн (дата прийняття товару відповідачем 01.08.2022) і накладною від 01.08.2022 №2914 на суму 195 144 грн (дата прийняття товару відповідачем 04.08.2022).

На вказані видаткову накладну і накладну позивачем зареєстровано відповідні податкові накладні.

Товариство листом від 19.10.2022 вих. №01пр-123 просило підприємство посприяти проведенню розрахунків за отриманий за договором товар.

Листом від 04.11.2022 №01-16089/29-вих підприємство повідомило позивача, що підтверджує наявність заборгованості за договором та зазначило, що причина несвоєчасних розрахунків обумовлена суттєвим зростанням простроченої заборгованості за фактично відпущену електроенергію перед підприємством з боку державних підприємств: ДП «Енергоринок», ДП «Гарантійний покупець» та ПрАТ «НЕК «Укренерго»; разом з тим, в умовах триваючої широкомасштабної збройної агресії рф проти України, різко зменшився рівень розрахунків за електричну енергію та різко знизилося споживання електроенергії в країні; у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні підприємство здійснює фінансування лише першочергових потреб, що пов`язані, насамперед, з безпекою АЕС; тому зараз підприємство не має можливості своєчасно погасити заборгованість.

Товариство листом від 08.11.2022 вих. №01пр-128 вимагало невідкладно виконати зобов`язання за договором в частині оплати поставленого товару.

Відповіддю на претензію від 29.11.2022 №28-23/14105 підприємство повідомило позивача про те, що у зв`язку з зупиненням роботи енергоблоків «Запорізької АЕС» (перебування в режимі холодного зупинення внаслідок ворожих обстрілів), складною ситуацією на ринку електричної енергії, зокрема, в зв`язку зі зниженням рівня оплати електричної енергії, дефіцитом коштів за відпущену електроенергію, нерегулярністю та в неповному обсязі розрахунків з підприємством, тривале перебування Енергодарської міської територіальної громади Запорізької області, в межах якої розташовані виробничі потужності та органи управління підрозділу, в умовах тимчасової окупації, позбавляє ВП ЗАЕС можливості виконати зобов`язання в частині оплати за поставлений товар у строк, встановлений договором; після розподілу підприємством коштів зобов`язання за договором будуть оплачені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором у останього утворилась заборгованість за поставлений товар у сумі 792 282 грн, на яку позивачем нараховано 23 436,21 грн втрат від інфляції та 4 623,45 грн 3% річних.

Розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Частинами першою і другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Доводи скаржника щодо неправильного визначення позивачем строків оплати поставленого товару, останній дійшов необґрунтованих висновків про порушення ВП ЗАЕС господарського зобов`язання зі сплати вартості товару в розмірі суми ПДВ, оскільки строк оплати ПДВ в Договорі не встановлений, позивач повинен був керуватися статтею 530 ЦК України, колегією суддів відхиляються як необґрунтовані з огляду на наступне.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного у пункті 1.1 Договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Згідно з пунктом 3.3 Договору оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в ЄРПН у встановлених Податковим кодексом України випадках та порядку.

Проте протоколом розбіжностей від 06.04.2022 до Договору пункт 3.3 Договору було виключено.

Натомість пункт 3.2 Договору не містить вказівки, що оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 (шістдесяти) календарних днів без урахування ПДВ.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи скаржника про те, що сторони встановили порядок оплати, а саме: вартість товару (без ПДВ) - здійснюється шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника протягом 60 календарних днів з моменту поставки всього товару; вартість товару у розмірі суми ПДВ - здійснюється після отримання від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в ЄРПН у встановлених у Податковому кодексу України випадках і порядку.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що відповідачем не було повністю оплачено поставлений позивачем товар, який був прийнятий відповідачем без будь-яких зауважень, а тому правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 792 282,00 грн основного боргу.

Також, позивач просив стягнути з відповідача 57 850,00 грн втрат від інфляції за період з 04.10.2022 по 30.04.2023 та 14 651,79 грн 3% річних за період з 04.10.2022 по 15.05.2023.

Перевіривши розрахунок позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що періоди нарахування сум 3% річних і втрат від інфляції та сума втрат від інфляції визначені позивачем правильно, проте сума 3% річних (14 651,79 грн) розрахована позивачем неправильно.

За розрахунком суду першої інстанції, який перевірено судом апеляційної інстанції, сума 3% річних за наведений період становить 14 586,67 грн.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 57 850,00 грн втрат від інфляції (за розрахунком позивача) та 14 586,67 грн 3% річних (за розрахунком суду), а в іншій частині 3% річних (65,12 грн) суд першої інстанції обґрунтовано відмовив.

Щодо клопотання відповідача поданого до суду першої інстанції про звільнення підприємства від відповідальності у вигляді стягнення 3% річних та втрат від інфляції, то слід зазначити таке.

Статтею 625 ЦК України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Так, частиною першою цієї статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У частині другій зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Зазначена норма передбачає, що проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов`язання, має компенсаційний, а не штрафний характер.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Проценти, передбачені статтею 625 ЦК України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто такі проценти є гарантією для кредитора у вигляді настання певних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов`язань.

Суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді трьох процентів річних і втрат від інфляції не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2023 у справі № 910/14200/22 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2023 у справі № 910/14200/22 - залишити без змін.

Судові витрати, за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 12.12.2023

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді О.В. Тищенко

С.Р. Станік