Рішення

від 12.12.2023 по справі 903/1056/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 грудня 2023 року Справа № 903/1056/23

Господарський суд Волинської області у складі судді Дем`як В.М., розглянувши у приміщенні Господарського суду Волинської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи №903/1056/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АБМ-ТРЕЙД" (45500, Волинська область, Володимирський р-н, смт. Локачі, вулиця Шевченка 43-а, код ЄДРПОУ 35580267)

до відповідача: Сільськогосподарського приватного підприємства "Заріччя-Агро" (45108, Волинська область, Луцький р-н, с. Носачевичі, вулиця Зарічна, будинок 5, код ЄДРПОУ 41863831)

про стягнення 106 211 грн.

Встановив: Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю АБМ-ТРЕЙД звернувся до суду з позовом до Сільськогосподарського приватного підприємства Заріччя-Агро та просить стягнути 267 343, 40 грн. заборгованості в т.ч.161 132, 40 грн. основного боргу, 61 276, 82 грн. пені, 37 801, 12 грн. 30% річних від простроченої суми, 7133, 06 грн. інфляційних збитків.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем договору поставки №89 від 30.07.2023, в частині своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою суду від 12.10.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвала суду від 12.10.2023 про відкриття провадження у справі, була надіслана електронною поштою на адресу позивача.

Ухвала суду від 12.10.2023 про відкриття провадження у справі, яка була направлена з рекомендованим листом на адресу відповідача Сільськогосподарського приватного підприємства "Заріччя-Агро" та була отримана відповідачем 19.10.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення №0600228701197.

У відповідності до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Пунктом 10 частини 2 статті 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичну особу, зокрема місцезнаходження юридичної особи.

Отже, суд дійшов висновку, що позивач та відповідач про розгляд справи судом повідомлений належним чином.

Від Сільськогосподарського приватного підприємства "Заріччя-Агро" через відділ діловодства суду надійшли:

- відзив на позовну заяву за вх.№01-74/1649/23 від 03.11.2023, відповідно до якого СГ ПП "Заріччя-Агро" позовні вимоги в частині суми основного боргу та інфляційних збитків визнає в повному обсязі, в частині 30% річних просить суд зменшити розмір процентів річних до 3% на суму 3780,11 грн. та зменшити розмір пені до 1% а саме до 612,77 грн., здійснити справедливий розподіл судових витрат у зв`язку з частковим визнанням позовних вимог;

- клопотання за вх.№01-75/7289/23 від 28.11.2023 про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме платіжних інструкцій від 08.11.2023 №2626 на суму 20 000 грн. та від 27.11.2023 №2703 на суму 25192,40 грн.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "АБМ-ТРЕЙД" через відділ діловодства суду надійшли:

- заява за вх.№01-74/1625/23 від 31.10.2023 про збільшення розміру позовних вимог, в котрій позивач, посилаючись на положення ст.ст. 42, 46 ГПК України просить суд прийняти заяву про збільшення розміру позовних вимог та стягнути з відповідача 276 403,40 грн. заборгованості в т.ч. 170192,40 грн. основного боргу, 61 276, 82 грн. пені, 37 801, 12 грн. 30% річних від простроченої суми, 7133, 06 грн. інфляційних збитків, понесені позивачем судові витрати покласти на відповідача в повному обсязі;

- заява за вх.№01-74/1627/23 від 31.10.2023 про зменшення розміру позовних вимог, в котрій позивач, посилаючись на положення ст.ст. 42, 46 ГПК України та у зв`язку з тим, що відповідачем було частково погашено суму основного боргу в розмірі 95 000 грн. просить суд прийняти заяву про зменшення розміру позовних вимог та стягнути з відповідача 181 403,40 грн. заборгованості в т.ч. 75 192,40 грн. основного боргу, 61 276, 82 грн. пені, 37 801, 12 грн. 30% річних від простроченої суми, 7133, 06 грн. інфляційних збитків, понесені позивачем судові витрати покласти на відповідача в повному обсязі;

- відповідь на відзив за вх.№01-74/1743/23 від 17.11.2023;

- заява за вх.№01-74/1766/23 від 21.11.2023 про зменшення розміру позовних вимог, в котрій позивач, посилаючись на положення ст.ст. 42, 46 ГПК України та у зв`язку з тим, що відповідачем було частково погашено суму основного боргу в розмірі 50 000 грн. просить суд прийняти заяву про зменшення розміру позовних вимог та стягнути з відповідача 131 403,40 грн. заборгованості в т.ч. 25 192,40 грн. основного боргу, 61 276,82 грн. пені, 37 801,12 грн. 30% річних від простроченої суми, 7133, 06 грн. інфляційних збитків, понесені позивачем судові витрати покласти на відповідача в повному обсязі;

- заява за вх.№01-74/1819/23 від 04.11.2023 про зменшення розміру позовних вимог, в котрій позивач, посилаючись на положення ст.ст. 42, 46 ГПК України та у зв`язку з тим, що відповідачем було погашено суму основного боргу в розмірі 25 192,40 грн. просить суд прийняти заяву про зменшення розміру позовних вимог та стягнути з відповідача 106 211 грн. в т.ч. 61 276,82 грн. пені, 37 801,12 грн. 30% річних від простроченої суми, 7133, 06 грн. інфляційних збитків, понесені позивачем судові витрати покласти на відповідача в повному обсязі.

В заяві за вх.№01-74/1625/23 від 31.10.2023 позивач просив суд збільшити розмір позовних вимог на суму 9060 грн. основної заборгованості у зв`язку з тим, що поставка товару на момент подання позовної заяви (10.10.2023) за видатковою накладною №ЦБ2946 від 29.09.2023 відповідно до п. 2.6. договору не була протермінована.

Розглянувши заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, суд вважає, що відповідна заява сторони є підставною та підлягає задоволенню.

Заяви позивача за вх.№01-74/1627/23 від 31.10.2023, вх.№01-74/1766/23 від 21.11.2023, вх.№01-74/1819/23 від 04.11.2023 про зменшення розміру позовних вимог також є підставними та підлягають задоволенню, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 163 ГПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог розуміється відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. У разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Враховуючи те, що у відповідності до вищезазначених норм законодавства ціну позову вказує позивач, суд зазначає, що в даному випадку має місце нова ціна позову 106 211 грн. (61 276,82 грн. пені, 37 801,12 грн. 30% річних від простроченої суми, 7133, 06 грн. інфляційних збитків), виходячи з якої й вирішується спір.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив:

30 липня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АБМ-ТРЕЙД" (Постачальник) та Сільськогосподарським приватним підприємством "Заріччя-Агро" (Покупець) було укладено договір поставки №89, за умовами якого, постачальник зобов`язується передавати у власність покупця товар згідно накладних відповідно до заявок (замовлень) Покупця, а Покупець зобов`язується приймати та оплачувати товар на умовах даного договору.

Згідно п.п. 1.2., 1.3. договору предметом договору є товар (партія товару), вказаний у накладних (надалі - «товар»). Під «партією товару» сторони розуміють товар, зазначений в окремій видатковій накладній. Асортимент, кількість та ціна товару погоджуються сторонами і вказуються у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною договору.

Пунктами 2.1., 2.2. договору визначено, що для отримання товару Покупець подає Постачальнику заявку (замовлення) із зазначенням кількості, асортименту та інших характеристик товару. Строк поставки: протягом 10 робочих днів з моменту погодження сторонами замовлення.

Обов`язок постачальника передати товар покупцеві вважається виконаним у момент видачі (оформлення) видаткової накладної та/або товарно транспортної накладної (п. 2.6 договору).

Згідно п. 4.1 договору, оплата за товар здійснюється на умовах відстрочення платежу. Перебіг терміну відстрочення починається з дня наступного за днем поставки і закінчується в крайній день цього терміну.

У відповідності до п. 4.2 договору, за кожну окрему партію товару покупець зобов`язаний здійснити оплату протягом 14 (Чотирнадцяти) календарних днів з моменту виконання обов`язку постачальником передати товар (п.2.6 договору).

Згідно умов п. 4.3. договору оплата за поставлений товар здійснюється в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Постачальника, який вказаний в цьому Договорі або про. який Постачальник повідомить Покупця додатково (у рахунку на оплату та/або окремим листом).

Відповідно до п. 4.4. договору датою оплати за даним Договором вважається дата надходження грошових коштів на рахунок Постачальника.

Пунктом 9.5. сторони погодили, що договір вступає в силу від дати його підписання сторонами та діє до 30.07.2022, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами свої зобов`язань, що випливають з даного договору.

Даний договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками, у встановленому порядку не оспорено, не розірвано та не визнано недійсним, а отже є дійсним, укладеними належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов`язки відповідно до договору.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було поставлено, а Сільськогосподарським приватним підприємством "Заріччя-Агро" було прийнято товар на загальну суму 560 571,60 грн. за період з 31.05.2022 по 05.09.2023 що підтверджується видатковими накладними №ЦБ1102 від 31.05.2022, №ЦБ1102 від 20.07.2022, №ЦБ1102 від 15.08.2022, №ЦБ1102 від 25.08.2022, №ЦБ1102 від 13.09.2022, №ЦБ1102 від 18.10.2022, №ЦБ1102 від 28.10.2022, №ЦБ1102 від 29.11.2022, №ЦБ1102 від 22.12.2022, №ЦБ1102 від 26.12.2022, №ЦБ1102 від 18.01.2023, №ЦБ1102 від 15.03.2023, №ЦБ1102 від 06.04.2023, №ЦБ1102 від 09.05.2023, №ЦБ1102 від 18.05.2023, №ЦБ1102 від 17.07.2023, №ЦБ1102 від 05.09.2023.

Поставка товарів визначеною вартістю підтверджується також долученими позивачем до матеріалів справи товарно-транспортними накладними №20450697110107 від 31.05.2022, №20450697110107 від 20.07.2022, №20450697110107 від 15.08.2022, №20450697110107 від 25.08.2022, №20450697110107 від 13.09.2022, №20450697110107 від 18.10.2022, №20450697110107 від 28.10.2022, №20450697110107 від 29.11.2022, №20450697110107 від 22.12.2022, №20450697110107 від 26.12.2022, №20450697110107 від 18.01.2023, №20450697110107 від 15.03.2023, №20450697110107 від 06.04.2023р., №20450697110107 від 09.05.2023, №20450697110107 від 18.05.2023, №20450697110107 від 17.07.2023, №20450697110107 від 05.09.2023.

Однак, товариство частково оплатило товар на суму 399 439,20 грн., що підтверджується виписками по рахунку ТОВ "АБМ-ТРЕЙД" з 11.08.2022 по 08.09.2023 (Том 1 а.с. 49-84).

Відповідно до ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. (з наступними змінами та доповненнями), господарська операція дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після їх закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах несе власник або уповноважений орган, який здійснює керівництво підприємством.

Суд встановив, що видаткові накладні на відпуск СГ ПП "Заріччя-Агро" відповідачу товарів містять в собі всі визначені законодавством обов`язкові реквізити, в повному об`ємі відображають зміст та обсяги здійснених сторонами на їх підставах, згідно умов підписаного договору поставки від 30.07.2021 №89 господарських операцій.

СГ ПП "Заріччя-Агро" взяті на себе згідно договору поставки від 30.07.2021 №89, зобов`язання в частині проведення з позивачем повних розрахунків по оплаті поставленого товару (у строки, порядку та розмірах, визначених угодою) не виконало, їх вартість не оплатило у зв`язку з чим заборгувало постачальнику 161 132, 40 грн.

Враховуючи заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог на суму 9060 грн. основної заборгованості за видатковою накладною №ЦБ2946 від 29.09.2023 сума заборгованості становила 170 192,40 грн.

Відтак, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 170 192,40 грн. заборгованості по оплаті товарно-матеріальних цінностей, відпущених згідно видаткових накладних на підставі та на виконання умов укладеного між сторонами договору поставки від 30.07.2021 №89 (на момент пред`явлення позову до суду та на час відкриття судом провадження у справі) були обґрунтованими та підставними.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем після звернення позивача з позовом до суду та після відкриття судом провадження у справі було сплачено повністю суму основного боргу в розмірі 170 192,40 грн., що підтверджується виписками по рахунку ТОВ "АБМ-ТРЕЙД" з 06.10.2023 по 27.11.2023 та клопотаннями позивача за вх.№01-74/1627/23 від 31.10.2023, вх.№01-74/1766/23 від 21.11.2023, вх.№01-74/1819/23 від 04.11.2023 про зменшення розміру позовних вимог.

Несвоєчасне проведення відповідачем належних розрахунків з позивачем, існування у СГ ПП "Заріччя-Агро" у певні періоди заборгованості по оплаті товарно-матеріальних цінностей стало підставою для здійснення позивачем нарахувань відповідачу суми пені за прострочку виконання грошових зобов`язань, а також процентів річних та суми індексу інфляції.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно із ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (п. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

У відповідності до ст.ст. 230, 231 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктами 6.2.1., 6.7.1. договору поставки від 30.07.2021 №89 сторони погодили, що за не оплату та/або несвоєчасну оплату за даним договором, сплачує штрафну неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочення (за час користування чужими коштами). Сторони домовились про збільшення позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій (штрафу, пені) шляхом встановлення її тривалості у три роки (ч. 1 ст. 259 ЦК України).

Враховуючи викладені положення договору та наявний факт прострочення відповідачем оплати отриманих товарів, позивачем при зверненні до суду з позовом було включено до ціни позову вимогу щодо стягнення з боржника 61 276, 82 грн. пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за період з 15.06.2022 по 03.10.2023 по кожній видатковій накладній окремо.

Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 61 276, 82 грн. пені, перевіривши методику її нарахування, суд встановив, що вказану санкцію позивачем нараховано з врахуванням умов укладеного між сторонами договору в частині порядку та строків здійснення обов`язкових платежів, дати виникнення тієї чи іншої суми боргу. Відтак пеня підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Проте, відповідачем відповідно до положень законодавчих актів України, реалізоване відповідне право, шляхом подання відзиву на позовну заяву за вх. №01-74/1649/23 від 03.11.2023, здійснено заяву про зменшення розміру нарахованої до стягнення суми пені посилаючись на те, що штрафні санкції, на думку сторони, є надмірно великими порівняно зі збитками кредитора.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013р. №7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.01.2022р. у справі №910/488/21.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019р. у справі №917/791/18, від 22.10.2019р. у справі №904/5830/18, від 13.01.2020р. у справі №902/855/18, від 04.02.2020р. у справі №918/116/19, від 29.09.2020р. у справі №909/1240/19 (909/1076/19), від 24.12.2020р. у справі №914/1888/19, від 26.01.2021р. у справі №916/880/20, від 26.01.2021р. у справі №916/880/20.

Виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.03.2021р. у справі №902/538/18).

Нормами законодавства України не визначено розмір, на який суд може зменшити неустойку, а тому при вирішенні цього питання суди мають забезпечувати дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням правового призначення неустойки, на що Верховний Суд неодноразово вказував.

Конституційний Суд України в рішенні від 11.07.2014р. №7-рп/2013 у справі №1-12/2013 сформував правову позицію, що наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Вказаний правовий висновок Конституційного Суду України знаходить своє відображення і в практиці Верховного Суду. Зокрема, в постанові від 16.03.2021р. у справі №922/266/20 Верховний Суд зазначає, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.

У постанові від 24.02.2021р. у справі №924/633/20 Верховний Суд зазначає, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призвести до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020р. у справі №902/417/18).

Враховуючи положення діючого законодавства, з огляду на всі фактичні обставини справи, враховуючи важливість збереження господарської діяльності відповідача, приймаючи до уваги відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору поставки від 30.07.2021 №89, відсутність в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов`язання, оплату стороною суми основного боргу після відкриття судом провадження у справі, період прострочення який є незначним, причини неналежного виконання зобов`язання відповідачем до сьогоднішнього дня (введення воєнного стану на території України з 24.02.2022р. зумовило зниженням інтенсивності роботи товариства та зменшення прибутків), суд на підставі ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України дійшов висновку про наявність правових підстав для зменшеннч розміру заявленої до стягнення суми пені на 50% та стягнути її з СГ ПП "Заріччя-Агро" на користь ТОВ "АБМ-ТРЕЙД" в розмірі 50 відсотків від заявленої суми, в розмірі 30 638,41 грн.

Відтак, в частині стягнення пені в розмірі 30 638,41 грн. в задоволенні позову суд відмовляє у зв`язку із зменшенням судом розміру санкції.

Зменшуючи розмір пені на 50%, судом враховується принцип збалансованості майнових інтересів обох сторін та нарахування позивачем відсотків річних та суми індексу інфляції у справі.

Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.04.2020р. (справа №910/4590/19), зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (п. 43 мотивувальної частини постанови).

Законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу та три відсотки річних за весь час прострочення виконання зобов`язання, однак, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання (аналогічний правовий висновок, викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23 жовтня 2018 року у справі №913/70/18).

Положеннями п. 6.2.2. договору поставки від 30.07.2021 №89 сторонами було узгоджено, що за не оплату та/або несвоєчасну оплату за даним Договором, сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30% річних від простроченої суми за весь час прострочення (ст. 625 Цивільного кодексу України).

Визначені положення угоди стосовно встановлення іншого (30%), ніж передбаченого законом (3%) розміру відсотків річних відповідають положенням законодавчих актів, сторонами зміненими не були, договір в цій частині недійсним не визнавався, як встановлено судом, відповідач свої зобов`язання в частині сплати належних платежів (у строки, розміру та порядку, визначених угодою) не виконав, допустив прострочення платежів та існування у ті чи інші періоди тих чи інших сум заборгованостей, у зв`язку з чим сплата відсотків річних на рівні 30% є його договірним зобов`язанням.

Відтак, позивачем, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України та з урахуванням п. 6.2.2. договору поставки від 30.07.2021 №89, при зверненні до суду з відповідним позовом, було нараховано відповідачу 37 801,12 грн. 30% річних з врахуванням умов укладеного між сторонами договору в частині порядку та строків здійснення обов`язкових платежів, дати виникнення тієї чи іншої суми боргу.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення суми 30 відсотків річних, перевіривши методику та періоди її нарахування, проаналізувавши надані позивачем при поданні позову до суду, розрахунки, суд вважає, що останні відповідають фактичним обставинам справи, є арифметично вірними, а відтак підставними.

Проте, суд здійснюючи аналіз поданого відповідачем на адресу суду відзиву на позовну заяву за вх. №01-74/1649/23 від 03.11.2023 зазначає наступне:

У постанові від 14.04.2021р. у справі №922/1716/20 щодо можливості встановлення сторонами договору більшого відсотка річних, ніж передбаченого ст. 625 ЦК України, Верховний Суд зазначив, що стаття 625 ЦК України надає можливість кредитору боржника, якщо він прострочив виконання грошового зобов`язання, встановити інший, ніж три проценти річних, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами.

За змістом частини четвертої статті 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Норма щодо трьох процентів річних, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивною та застосовуються у разі, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сторони у пункті п. 6.2.2. договору поставки від 30.07.2021 №89 визначили інший розмір процентів річних, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, - 30% річних від суми прострочених платежів.

Разом з тим, закріпивши принцип свободи договору у ЦК України, законодавець також визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу другого частини третьої статті 6 та статті 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, зокрема, всупереч принципам справедливості, добросовісності, розумності.

Згідно з правовим висновком, що сформульований у постанові від 18.03.2020р. у справі №902/417/18 (провадження № 12-79гс19), щодо можливості зменшення (відмови у стягненні) судом загального розміру процентів річних, виходячи із принципів розумності, справедливості та пропорційності, Велика Палата Верховного Суду зазначила наступне:

- справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин (пункт 8.20);

- закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах (пункт 8.26);

- господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань (пункт 8.32);

- якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (пункт 8.33);

- відповідно до положень статті 611, частини 3 статті 692, статті 625 ЦК України, які регулюють відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана сума річних у визначеному за договором розмірі від несплаченої загальної вартості товару є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання (пункт 8.34);

- звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру (пункт 8.36);

- з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві та виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених у статті 233 ГК України, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання (пункти 8.37 -8.38).

Відтак, суд дійшов висновку, що з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді 30 процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір процентів до 3%, а тому, на думку суду, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягатиме сума відсотків річних (на рівні 3% від суми прострочених платежів з врахуванням умов укладеного між сторонами договору в частині порядку та строків здійснення обов`язкових платежів, дати виникнення тієї чи іншої суми боргу) 3 778,45 грн. за період з 15.06.2022 по 03.10.2023.

В решті відповідних позовних вимог на суму 34 022,67 грн. в позові відмовити.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення 7133, 06 грн. сум інфляційних, перевіривши методику та періоди їх нарахування, суд вважає, що останні підставні, відповідають фактичним обставинам справи, є арифметично вірними, а відтак підлягають до задоволення у визначених позивачем розмірах.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи задоволення судом заяв позивача про зменшення розміру позовних вимог в частині сплати суми основної заборгованості в сумі 170 192,40 грн., суд дійшов висновку про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "АБМ-ТРЕЙД" судового збору з Державного бюджету України на підставі ст. 7 Закону України "Про судовий збір" та ст. 129 ГПК України в сумі 2552,89 грн.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, у разі, коли суд зменшує розмір неустойки, витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

З огляду на викладене, а також те, що спір до суду було доведено з вини відповідача, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 75, 76-80, 123, 129, 232, 236-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського приватного підприємства "Заріччя-Агро" (45108, Волинська область, Луцький р-н, с. Носачевичі, вулиця Зарічна, будинок 5, код ЄДРПОУ 41863831) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АБМ-ТРЕЙД" (45500, Волинська область, Володимирський р-н, смт. Локачі, вулиця Шевченка 43-а, код ЄДРПОУ 35580267) 41 549,92 грн. заборгованості в т.ч. 30 638,41 грн. пені, 3 778,45 грн. 3% річних, 7133,06 грн. інфляційних збитків та 1593,16 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Головному управлінню Державної казначейської служби України у Волинській області повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "АБМ-ТРЕЙД" (45500, Волинська область, Володимирський р-н, смт. Локачі, вулиця Шевченка 43-а, код ЄДРПОУ 35580267) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 2552,89 грн., сплачений при поданні позовної заяви до Господарського суду Волинської області згідно платіжної інструкції №234 від 06.10.2023, відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

5. Підставою для повернення судового збору є рішення суду, підписане суддею та засвідчене гербовою печаткою Господарського суду Волинської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Суддя В. М. Дем`як