Рішення

від 29.11.2023 по справі 904/4459/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2023м. ДніпроСправа № 904/4459/23

за позовом ОСОБА_1 , м. Дніпро

до Відповідача-1: ОСОБА_2 , смт. Кринички, Дніпропетровська область

Відповідача-2: ОСОБА_3 , смт. Кринички, Дніпропетровська область

За участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів Приватного нотаріуса Бунякіної Олени Валентинівни, м. Дніпро, вул.

За участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів Товариства з додатковою відповідальністю "Криничанське рибоводне сільськогосподарське підприємство", смт. Кринички, Дніпропетровська область

про визнання недійсним договору передачі частки в статутному капіталі

Суддя Ніколенко М.О.

При секретарі судового засідання Макаренко Т.А.

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача-1: не з`явився

Від відповідача-2: не з`явився

Від третьої особи-1: не з`явився

Від третьої особи-2: не з`явився

РУХ СПРАВИ.

ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відповідача-1: ОСОБА_2 , Відповідача-2: ОСОБА_3 про визнання недійсним договору передачі частки в статутному капіталі Товариства з додатковою відповідальністю "Криничанське рибоводне сільськогосподарське підприємство", укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 22.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне провадження у справі. Призначено підготовче засідання на 19.09.2023.

Також ухвалою суду від 22.08.2023 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів Приватного нотаріуса Бунякіну Олену Валентинівну та Товариство з додатковою відповідальністю "Криничанське рибоводне сільськогосподарське підприємство".

Заявою від 11.09.2023 позивач уточнив позовні вимоги у частині реквізитів договору, визнання недійсним якого є предметом розгляду у цій справі, та просив визнати недійсним договір купівлі - продажу частки в статутному капіталі Товариства з додатковою відповідальністю "Криничанське рибоводне сільськогосподарське підприємство", укладеного 20.05.2022 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та посвідченого Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бунякіною Оленою Валентинівною.

Судове засідання, призначене на 19.09.2023, не відбулось внаслідок оголошення повітряної тривоги у м. Дніпро.

Ухвалою суду від 19.09.2023 відкладено підготовче засідання на 05.10.2023.

Ухвалою суду від 05.10.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 14.11.2023.

Судове засідання, призначене на 14.11.2023, не відбулось внаслідок оголошення повітряної тривоги у м. Дніпро.

Ухвалою суду від 14.11.2023 відкладено розгляд справи на 29.11.2023.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

Позивач зазначив, що заочним рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 27.12.2022 у справі № 178/1351/21 присуджено до стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми боргу у розмірі 530 000 грн. та витрат зі сплати судового збору у розмірі 5 300 грн.

Позивач вказав, що вказане рішення суду було звернуто ним до примусового виконання. Що підтверджується заявою на ім`я Приватного виконавця Лисенка Ю.О. від 03.03.2023 про відкриття виконавчого провадження.

За твердженням позивача, Приватним виконавцем Лисенком Ю.О., 09.03.2023 було відкрито виконавче провадження № 71244168 з виконання заочного рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 27.12.2022 у справі № 178/1351/21.

Однак, як зазначив позивач, відповідно до листа Приватного виконавця Лисенка Ю.О. від 08.06.2023 № 01-29/26497, під час виконання такого рішення суду, майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, зокрема, об`єктів нерухомості, транспортних засобів, сільськогосподарської техніки, не виявлено.

Позивач вказав, що, разом з цим, 20.05.2022 між ОСОБА_2 (надалі - продавець) та ОСОБА_3 (надалі - покупець), 20.05.2022 був укладений договір купівлі - продажу частки в статутному капіталі Товариства з додатковою відповідальністю "Криничанське рибоводне сільськогосподарське підприємство" (надалі - договір).

За умовами п. 1.1 договору, продавець в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, продав та передав, а покупець купив та прийняв від продавця частку в статутному капіталі Товариства з додатковою відповідальністю "Криничанське рибоводне сільськогосподарське підприємство" (ідентифікаційний код: 20285513) (надалі - товариство), в розмірі 100 % статутного капіталу Товариства, що складає 217 828,75 грн.

Позивач наполягає на тому, що вказаний правочин є фраудаторним та вчинений ОСОБА_2 з метою фактичного ухилення від сплати заборгованості, присудженої до стягнення заочним рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 27.12.2022 у справі № 178/1351/21. Що, на думку позивача, є підставою для визнання договору купівлі - продажу частки в статутному капіталі від 20.05.2022 недійсним.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧІВ.

Відповідачі відзивів на позов не надали.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ТРЕТЬОЇ ОСОБИ-1.

Приватний нотаріус Бунякіна Олена Валентинівна зазначила, що при посвідченні оспорюваного договору нею було дотримано усі вимоги чинного законодавства, встановлені для вчиненні такої нотаріальної дії. Зокрема, на момент посвідчення договору були відсутні підстави для відмови у його посвідченні, передбачені ст. 49 ЗУ "Про нотаріат", зокрема, були відсутні будь-які обтяження на частку у статутному капіталі, що передавалась.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ТРЕТЬОЇ ОСОБИ-1.

Третя особа письмово викладеної правової позиції стосовно позовних вимог не надала.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про визнання недійсним договору купівлі - продажу частки в статутному капіталі Товариства з додатковою відповідальністю "Криничанське рибоводне сільськогосподарське підприємство", укладеного 20.05.2022 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та посвідченого Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бунякіною Оленою Валентинівною.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити наявність встановлених чинним законодавством підстав для визнання спірного договору недійсним з підстав його фраудаторності. Зокрема, встановити період, у який був вчинений оскаржуваний правочин.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Заочним рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 27.12.2022 у справі № 178/1351/21 присуджено до стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми боргу у розмірі 530 000 грн. та витрат зі сплати судового збору у розмірі 5 300 грн.

Вказане рішення суду було звернуто ОСОБА_1 до примусового виконання. Що підтверджується заявою на ім`я Приватного виконавця Лисенка Ю.О. від 03.03.2023 про відкриття виконавчого провадження.

Приватним виконавцем Лисенком Ю.О., 09.03.2023 було відкрито виконавче провадження №71244168 з виконання заочного рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 27.12.2022 у справі № 178/1351/21.

Відповідно до листа Приватного виконавця Лисенка Ю.О. від 08.06.2023 № 01-29/26497, під час виконання такого рішення суду, майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, зокрема, об`єктів нерухомості, транспортних засобів, сільськогосподарської техніки, не виявлено.

Разом з цим, 20.05.2022 між ОСОБА_2 (надалі - продавець) та ОСОБА_3 (надалі - покупець), 20.05.2022 був укладений договір купівлі - продажу частки в статутному капіталі Товариства з додатковою відповідальністю "Криничанське рибоводне сільськогосподарське підприємство" (надалі - договір).

За умовами п. 1.1 договору, продавець в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, продав та передав, а покупець купив та прийняв від продавця частку в статутному капіталі Товариства з додатковою відповідальністю "Криничанське рибоводне сільськогосподарське підприємство" (ідентифікаційний код: 20285513) (надалі - товариство), в розмірі 100 % статутного капіталу Товариства, що складає 217 828,75 грн.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно з частиною третьою статті 13 ЦК України, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Рішенням Конституційного Суду України від 28 квітня 2021 року № 2-р(II)/2021 у справі №3-95/2020(193/20) визнано, що частина третя статті 13, частина третя статті 16 ЦК України не суперечать частині другій статті 58 Конституції України та вказано, що «оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука «а також зловживання правом в інших формах», що також міститься у частині третій статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною)».

Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Про зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що:

- особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»;

- наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають);

- враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року в справі № 747/306/19 (провадження № 61-1272св20).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21).

У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав взагалі).

В ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).

Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним».

Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 у справі № 359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21).

Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору.

До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.

Вказаний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 травня 2023 року у справі №755/17944/18.

Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.

Проблема визнання недійсними правочинів банкрута, які укладено ним у "підозрілий період", тісно пов`язана із фраудаторністю таких правочинів. Наукова доктрина фраудаторних правочинів в українському праві тільки почала формуватися та не знаходить одностайного бачення серед науковців. Спеціальні підстави для визнання недійсними правочинів боржника, укладених ним у "підозрілий період", по-різному сформульовано законодавцем відповідно до статті 20 Закону про банкрутство і статті 42 КУзПБ, що створює правову проблему у застосуванні приписів про визнання недійсними правочинів боржника з огляду на тривалу у часі процедуру банкрутства, яка введена із застосуванням норм Закону про банкрутство, а продовжується відповідно до процедури, визначеної КУзПБ.

Правочин, вчинений боржником у період виникнення у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину як такого, що вчинений боржником на шкоду кредиторам.

Порядок вирішення процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах, спрямований на розв`язання суто процесуальних суперечок та здійснення судового контролю за ключовими аспектами виконавчого провадження, при цьому спір, що існував між боржником та стягувачем, вже вирішений судовим рішенням, що виконується.

Як встановлено частиною першою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Між тим, фраудаторний правочин укладається боржником у період проведення виконавчого провадження з метою виведення свого майна з-під стягнення.

У зв`язку з наведеним та з урахуванням відкритого виконавчого провадження виникає питання щодо порядку звернення до суду щодо визначення частки боржника у спільному майні (позовне провадження, подання державного виконавця).

Практика ЄСПЛ свідчить, що за наявності спору про право цивільне держава повинна забезпечити учасникам судового провадження дієву, реальну можливість надання суду своїх доказів та аргументів.

Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані із зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов`язання із повернення суми позики діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом направленим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора. Відтак будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17, від 28 листопада 2019 року у справі № 910/8357/18, будь-який правочин, учинений боржником у період настання в нього зобов`язання щодо погашення заборгованості перед кредитором, унаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину.

Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі №369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) погодилась з висновками, зробленими у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2019 року у справі № 646/3972/16-ц (провадження № 61-28761св18) та зазначає, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

Так, фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в українському законодавстві регулюються тільки в певних сферах (зокрема: у банкрутстві (стаття 20 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом" (з 21.10.2019 Кодекс України з процедур банкрутства)); при неплатоспроможності банків (стаття 38 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; у виконавчому провадженні (частина четверта статті 9 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження").

Слід звернути увагу, що неплатоспроможність боржника, яка є визначальною обставиною для встановлення факту фраудаторності укладеного правочину, не є загальною оціночною обставиною.

Провадження у справі про визнання суб`єкта підприємницької діяльності, неплатоспроможним (банкрутом) здійснюється господарським судом в межах справи про банкрутство такої особи з урахуванням особливостей, передбачених законодавством, зокрема, Кодексом України з процедур банкрутства.

Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/2030/19 (905/2445/19) дійшла висновку, що фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 КУзПБ на підставі пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин третьої, шостої статті 13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину, лише на підставі статті 234 ЦК України. У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

У даному випадку, боржник за заочним рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 27.12.2022 у справі № 178/1351/21 - ОСОБА_2 не є суб`єктом підприємницької діяльності та не перебуває в процесі банкрутства.

А отже, відсутні підстави для визнання договору від 20.05.2022 недійсним з підстав його фраудаторності в порядку Кодексу України з процедур банкрутства.

Щодо визнання правочину недійсним з підстав його фраудаторності в порядку частини четвертої статті 9 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" слід зазначити про таке.

Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону України "Про виконавче провадження", укладення протягом строку, зазначеного в частині третій цієї статті, правочину щодо майна боржника, який призвів до неможливості задовольнити вимоги стягувача за рахунок такого майна, є підставою для визнання такого правочину недійсним, крім випадків продажу у процесі приватизації майна, яке входить до складу єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства, внесеного до Єдиного реєстру боржників.

Так, згідно з ч. 3 статті 9 Закону України "Про виконавче провадження", державні органи, органи місцевого самоврядування, нотаріуси, інші суб`єкти при здійсненні ними владних управлінських функцій відповідно до законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, у разі звернення особи за вчиненням певної дії щодо майна, що належить боржнику, який внесений до Єдиного реєстру боржників, зобов`язані не пізніше наступного робочого дня повідомити про це зазначений у Єдиному реєстрі боржників орган державної виконавчої служби або приватного виконавця із зазначенням відомостей про майно, щодо якого звернулася така особа.

Банки, небанківські надавачі платіжних послуг, емітенти електронних грошей у разі відкриття або закриття рахунку/електронного гаманця фізичній або юридичній особі, внесеній до Єдиного реєстру боржників, у тому числі через відокремлені підрозділи банку, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей, зобов`язані у день відкриття або закриття рахунку/електронного гаманця повідомити про це зазначений у Єдиному реєстрі боржників орган державної виконавчої служби або приватного виконавця. Порядок надання такої інформації та форма повідомлення встановлюються Національним банком України за погодженням із Міністерством юстиції України.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня отримання повідомлення зобов`язаний прийняти рішення про накладення арешту на майно та/або на кошти/електронні гроші, що знаходяться на рахунках/електронних гаманцях боржника в банках, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей, у порядку, визначеному статтею 56 цього Закону, крім випадку, коли на таке майно арешт уже накладено з тих самих підстав.

Тобто, фактично в порядку частини четвертої статті 9 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" може бути визнаний недійсним з підстав його фраудаторності правочин, укладений боржником на стадій розшуку майна боржника.

У даному випадку, оспорюваний договір був укладений ще до ухвалення заочного рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 27.12.2022 у справі № 178/1351/21.

А тому, відсутні підстави для визнання договору від 20.05.2022 недійсним з підстав його фраудаторності в порядку частини четвертої статті 9 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII "Про виконавче провадження".

Підсумовуючи вищевикладене можна зробити висновок, що визнання правочину недійсним з підстав його фраудаторності є інструментом захисту прав кредитора в рамках провадження справи про банкрутство або у виконавчому провадженні (разом з цим, щодо правочинів, укладених боржником після відкриття виконавчого провадження). Та не може бути визнаний належним способом захисту прав кредитора щодо будь-яких правочинів, укладених боржником.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими.

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається позивач, доводяться заочним рішенням у справі №178/1351/21 (том 1 а.с. 35 - 40), заявою від 03.03.2023 (том 1 а.с. 41), витягами з ЄДР щодо ТДВ "Криничанський рибгосп" (том 1 а.с. 42 - 49), заявою від 26.05.2023 (том 1 а.с. 50), листом приватного виконавця від 08.06.2023 (том 1 а.с. 51 - 52), адвокатським запитом (том 1 а.с. 53 - 54), листом Приватного нотаріуса Бунякіної Олени Валентинівни (том 1 а.с. 55), листом від 08.09.2023 (том 1 а.с. 68), відповіддю на лист від 11.09.2023 (том 1 а.с. 67), договором від 20.05.2022 (том 1 а.с. 69 - 72).

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання позову слід покласти на позивача.

Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) та ОСОБА_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) про визнання недійсним договору купівлі - продажу частки в статутному капіталі Товариства з додатковою відповідальністю "Криничанське рибоводне сільськогосподарське підприємство" (ідентифікаційний код: 20285513), укладеного 20.05.2022 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та посвідченого Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бунякіною Оленою Валентинівною.Витрати зі сплати судового збору за подання позову покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 11.12.2023.

Суддя М.О. Ніколенко