Рішення

від 30.11.2023 по справі 906/992/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2023 р. м. Житомир Справа № 906/992/23

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

секретар судового засідання: Сенькіна Л.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув,

від відповідача: не прибув.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АгроФід Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліська сільськогосподарська компанія"

про стягнення 304 941,24 грн.

В судовому засіданні 28.11.2023 оголошувалась перерва до 30.11.2023 о 15:30 год.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 304941,24грн заборгованості за поставлений товар, з яких 134634,40грн основного боргу, 94604,29грн пені, 23795,16грн 15% штрафу, 8316,30грн 3% річних, 43591,09грн інфляційних.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем не дотримано умов договору №14/01/2021 від 14.01.2021 в частині строків оплати товару.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 28 .07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

В послідуючому ухвалою суду від 19.10.2023 закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання уповноваженого представника не направив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судові засідання не направляв, про причини неявки суд не повідомляв, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлявся належним чином.

Оскільки явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов`язковою, а надання письмового відзиву є правом відповідача, а не його обов`язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 14.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АгроФід Україна" (продавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліська сільськогосподарська компанія" (покупець/відповідач) укладено договір поставки № 14/01/2021, відповідно до якого продавець зобов`язується поставити і передати у власність покупцю певний товар, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору (п.п. 1.1. договору).

Предмети поставки за цим Договором, їх найменування, асортимент, кількість, якість та комплектність визначені у відповідних видаткових накладних, та/або Додатках-специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору (п.п. 1.2. договору).

Пунктом 1.3. договору в видаткових накладних може не зазначатися як підстава відпуску товару даний договір, але якщо поставка товару відбулася в період його дії - до неї застосовуються умови цього договору. При отриманні товару відповідні видаткові накладні підлягають підписанню представником покупця, печатка не є обов`язковим реквізитом видаткової накладної, а тому може бути відсутня.

Згідно п.п. 4.1. договору покупець оплачує поставлений продавцем товар за цінами, які вказуються в рахунках та видаткових накладних на кожну окрему поставку.

Крім цього, в п.п. 5.1. договору сторони погодили, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку в національній валюті України. Датою платежу вважається дата фактичного надходження коштів за поставку на розрахунковий рахунок продавця, номер якого вказується у відповідному рахунку.

Порядок оплати: 100 % суми кожної поставки сплачується після отримання товару згідно відповідної видаткової накладної протягом 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту переходу права власності на товар. Датою переходу права власності на товар вважається дата виписки відповідної видаткової накладної (п.п. 5.2. договору).

Відповідно до п.п. 6.1. договору останній набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2021. Закінчення строку дії цього Договору не тягне за собою припинення зобов`язань по оплаті поставленого товару.

На виконання умов договору позивач у період з 15.01.2021 по 11.11.2021 поставив відповідачу товар на загальну суму 158 634,40 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними (а.с. 20-35).

Відповідач поставлений товар оплатив лише в сумі 24 000,00 грн.

Отже, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань утворилась заборгованість перед позивачем, яка становить 134 634,40 грн.

З метою захисту своїх прав та інтересів, позивач вернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем, є правовідносинами з поставки товару, згідно яких у відповідача, внаслідок передання йому позивачем товару, виник кореспондуючий обов`язок оплатити його.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач не здійснив відповідних розрахунків за отриманий на підставі договору від 14.01.2021 товар в обумовлені сторонами строки.

Матеріалами справи підтверджено, що у відповідача станом на день розгляду справи існує прострочення в оплаті отриманого від позивача товару на підставі договору від 14.01.2021 у розмірі 134 634,40 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 94 604,29 грн. пені суд зазначає наступне.

Згідно із ч.1ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За змістом ч.1 ст. 546 ЦК України пеня є видом забезпечення виконання зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктами 7.2. договору визначено, що в разі порушення строків оплати за поставлений товар покупець зобов`язаний сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період такого прострочення, за кожний день затримки від суми заборгованості, до моменту оплати поставленого товару, не обмежуючись шестимісячним строком передбаченим п. 6 ст. 232 ГК України.

Також п. 7.3. договору в разі порушення строків оплати за поставлений Товар понад 20 днів, покупець зобов`язаний сплатити продавцю штраф у розмірі 15% від вартості неоплаченого товару.

Суд здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку штрафних санкцій дійшов висновку, що вірним є нарахування пені в сумі 93 878,89 грн..

Щодо суми штрафу, то суд відзначає, що такий має становити 15% від вартості н е о п л а ч е н о г о товару, тобто дорівнюватиме 20 195,16 грн. (134 634,40 х 15%).

В задоволенні вимог щодо стягнення пені в сумі 725,40 грн. та штрафу в сумі 3 600,00 грн. суд відмовляє.

Крім того, позивачем за порушення строків проведення розрахунків за поставлену продукцію, на підставі ст.625 ЦК України, нараховано 8 316,30 3% річних та 43 591,09 грн. інфляційних.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок річних та інфляційних витрат, суд приходить до висновку, що вірним є нарахування 3% річних в сумі 8 193,33 грн., а інфляційних в сумі 58 738,51 грн.

За наведених обставин, суд відмовляє в стягненні 122,97 грн. 3% річних.

Щодо інфляційних, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає вимогу щодо стягнення 43 591,09 грн. інфляційних обґрунтованою в заявлених межах та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 134 634,40 грн. - основного боргу, 93 878,89 грн. - пені, 20 195,16 грн. - штрафу, 43591,09 грн. - інфляційних та 8 193,33 грн. - 3% річних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В іншій частині позову суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліська сільськогосподарська компанія" (12135, Житомирська область, Хорошівський район, с. Красногірка, вул. Весняна, 21, ід. код 37976202)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АгроФід Україна" (07443, Київська область, Броварський район, смт. Калинівка, вул. Ігорєва, 12, ід. код 31781061) 134634,40 грн. - основного боргу, 93 878,89 грн. - пені, 20 195,16 грн. - штрафу, 8 193,33 грн. - 3% річних, 43 591,09 грн. - інфляційних, а також 4 507,40 грн. сплаченого судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 11.12.23

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу,

2, 3 - сторонам (рек.)