Рішення

від 05.12.2023 по справі 906/1246/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/1246/23

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Бондарчук А.І.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився (в с/з до перерви Гончаренко Д.С. - виписка з ЄДР);

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Державної екологічної інспекції Поліського округу

до Приватного малого підприємства "Факел"

про стягнення 3797,00 грн

Державна екологічна інспекція Поліського округу звернулася до суду з позовом про стягнення з Приватного малого підприємства "Факел" 3797,00 грн збитків, завданих державі порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, внаслідок надмірних викидів забруднюючих речовин.

Ухвалою від 06.10.2023 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 06.11.2023.

Ухвалою від 06.11.2023, у зв`язку з відсутністю доказів отримання ухвали суду відповідачем, суд відклав розгляд справи на 05.12.2023.

Відповідач у судове засідання 05.12.2023 свого представника не направив. Копія ухвали суду від 06.10.2023, надіслана на адресу відповідача, повернулася до суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання, ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Враховуючи вищевикладені обставини та те, що поштова кореспонденція направлялася відповідачу за його юридичною адресою, суд вважає, що ним вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи та забезпечення явки представника останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист прав та інтересів, а також для вчинення необхідних процесуальних дій.

Також суд враховує, що саме відповідач наділений правом отримувати вчасно адресовану йому поштову кореспонденцію та несе відповідні ризики неналежної реалізації цього права та не повідомлення про зміну свого місцезнаходження, якщо таке має місце.

Крім того, суд враховує, що всі процесуальні документи по справі направлялися до Єдиного державного реєстру судових рішень, інформація якого є в загальному доступі.

Враховуючи, що явка представника відповідача в судове засідання обов`язковою не визнавалася, суд вважає, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи.

В судовому засіданні 05.12.2023 представник позивача позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Пояснив, що відповідач визнав встановлені перевіркою порушення, сплативши штрафи, нараховані за ч. 1 ст. 87 КУпАП.

В судовому засіданні 05.12.2023 суд оголошував перерву до 16 год. 05.12.2023.

Представник позивача в судове засідання після оголошеної перерви не з`явився. Через загальний відділ подав клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення відповідачу документів, які помилково не були додані суду, що з`ясувалось в судовому засіданні. Просив проводити розгляд справи без його участі та задовільнити позовні вимоги у повному обсязі.

Справа розглядається з урахуванням ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що на підставі направлення №16 від 09.11.2018 (а.с.10) в період з 12.11.2018 по 21.11.2018 Державною екологічною інспекцією Поліського округу (позивач) проведено планову перевірку додержання ПМП "Факел" (відповідач) вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища.

За результатами перевірки складено акт №23 від 21.11.2018 (а.с. 11-14), згідно якого перевіркою встановлено, що підприємством здійснюються викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами викидів за відсутності відповідного дозволу.

Вказаний акт підписаний відповідачем без зауважень.

Постановами Державної екологічної інспекції Поліського округу №1665-2.3. від 15.08.2018, №22-2.2. від 13.11.2018, №34-2.2. від 20.11.2018, №41-2.2. від 20.11.2018, №42-22 від 21.11.2018 за фактом здійснення викидів в атмосферне повітря стаціонарними джерелами викидів за відсутності дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади, директора відповідача Павленко Л.А. притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 78, ст.60, 82, 82-1,188-5 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу (а.с. 21-25).

Суд встановив, що 21.11.2018 Державна екологічна інспекція Поліського округу винесла припис №23/02.2, згідно якого вказала усунути порушення, виявлені під час перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, проведеної 12.11.-21.11.2018 року (а.с. 16-17).

З метою перевірки виконання припису №23/02.2 від 21.11.2018, позивач у період з 14.08.2019 по 15.08.2019 провів планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства відповідачем, за результатами якої складено акт №692 (а.с. 18-20).

За результатами проведення позапланової перевірки інспекція встановила невиконання суб`єктом господарювання припису №23/02.2 від 21.11.2018.

Згідно направленої відповідачу претензії від 20.08.2020 за №71-2.5/13, з доданим розрахунком розміру збитків у сумі 3628,00 грн, позивач встановив відповідачу місячний термін для відшкодування у добровільному порядку шкоди, заподіяної державі порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів (а.с.26-27).

Листом від 12.07.2023 позивач повідомив відповідача про здійснення перерахунку розміру заподіяних відповідачем збитків, внаслідок їх чого розмір склав 3797,00 грн (а.с. 29-32, 61-66).

Посилаючись на те, що ПМП "Факел" шкоду у розмірі 3797,00 грн в добровільному порядку не сплатило, позивач звернувся із даним позовом до суду про стягнення збитків, заподіяних внаслідок порушення законодавства про охорону атмосферного повітря.

Відповідач позов за підставами пред`явлення та предметом не оспорив, відзиву на позовну заяву не подав.

Оцінивши в сукупності надані до справи документи, проаналізувавши вимоги законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі статтею 66 Конституції України, кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Відповідно до ст.40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог: раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій; здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища; здійснення заходів щодо відтворення відновлюваних природних ресурсів; застосування біологічних, хімічних та інших методів поліпшення якості природних ресурсів, які забезпечують охорону навколишнього природного середовища і безпеку здоров`я населення; збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні; здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб; здійснення заходів щодо збереження і невиснажливого використання біологічного різноманіття під час провадження діяльності, пов`язаної з поводженням з генетично модифікованими організмами. При використанні природних ресурсів має забезпечуватися виконання й інших вимог, встановлених цим Законом та іншим законодавством України.

Положеннями ст.1 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" встановлено, що джерело викиду - об`єкт (підприємство, цех, агрегат, установка, транспортний засіб тощо), з якого надходить в атмосферне повітря забруднююча речовина або суміш таких речовин.

Згідно з п.1.15.5 наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України №7 від 10.02.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.1995 за №61/597, стаціонарне джерело забруднення атмосфери - підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об`єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу.

Відповідно до ст.10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" підприємства, установи, організації та громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов`язані, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин, у тому числі забезпечувати розроблення методик виконання вимірювань, що враховують специфічні умови викиду забруднюючих речовин.

Статтею 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" встановлено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров`я.

У відповідності до приписів ст.34 Закону України "Про охорону атмосферне повітря" шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Згідно з ч.1 ст.41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до ч.4 ст.68 цього ж Закону підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно зі ст.69 цього ж Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Згідно зі ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Згідно зі ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювана та шкодою, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Отже, підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду.

При цьому, у деліктних правовідносинах на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювана шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів на спростування тверджень позивача, зокрема і стосовно того, що факт усунення порушення (наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря) підтверджується отриманим дозволом на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №1822583009 - 240 від 27.02.2019, виданим ПМП "Факел" Управлінням екології та природних ресурсів Житомирської обласної державної адміністрації, про що вказує позивач у позовної заяви та у претензії і листі, які направлялися відповідачу,.

Також суд встановив, що з урахуванням правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постановах від 22.11.2022 у справі № 906/840/21, від 02.06.2022 у справі № 924/519/21, від 04.05.2022 у справі № 922/3228/20 та від 06.07.2018 у справі № 920/570/17 від 22.11.2022, у справі № 906/840/21, на підставі листа Житомирської обласної прокуратури від 19.07.2022, Інспекцією створено тимчасову комісію для проведення аналізу матеріалів, складених за результатами заходів державного нагляду (контролю) дотримання вимог законодавства у сфері навколишнього природного середовища та наявності підстав і правомірності проведення перерахунку розміру збитків, заподіяних державі внаслідок викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу відповідно до Методики, яка діяла на час виявлення порушень.

За результатами проведеної роботи, з урахуванням правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постановах від 22.11.2022 у справі № 906/840/21, від 02.06.2022 у справі № 924/519/21, від 04.05.2022 у справі № 922/3228/20 та від 06.07.2018 у справі № 920/570/17 від 22.11.2022, у справі № 906/840/21, відповідно до ч. 9 розділу II, п. 4) ч. 2 розділу III Положення про Державну екологічну інспекцію Поліського округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 20.02.2023 № 32, комісія дійшла до висновку про доцільність здійснення перерахунку розміру збитків, заподіяних державі внаслідок здійснення господарювання без дозволу на викиди в атмосферне повітря відповідно Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від 10.12.2008 № 639, яка діяла на час здійснення суб`єктами господарювання таких викидів.

Суд встановив, що перерахунок шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних організованих джерел викидів ПМП "ФАКЕЛ" проведено на підставі:

- методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря" затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 року за № 639 зареєстрованим в Міністерстві Юстиції України 21.01.2009 року за №48/16064;

- довідки ПМП "ФАКЕЛ" № 3-467 від 22.11.2019 про обсяги викидів забруднюючих речовин.

Згідно з проведеним перерахунком за період наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних організованих джерел ПМП "ФАКЕЛ", розмір збитків склав - 3797 грн. (три тисячі сімсот дев`яносто сім гривень).

Матеріалами справи підтверджено, що 13.07.2023 року на адресу відповідача листом від 12.07.2023 року № 2336/11-07 позивач направив повідомлення про проведення перерахунку розміру збитків з новим розрахунком їх розміру (а.с. 62-66).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно визначено розмір збитків, заподіяних відповідачем державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, у загальній сумі 3797,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що у даному випадку мають місце (є доведеними) усі чотири елементи складу цивільного правопорушення, необхідні для притягнення відповідача до такої відповідальності як відшкодування майнової шкоди, а саме: протиправна поведінка, яка полягає в наднормативних викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності відповідних дозвільних документів, чим порушено ст.ст.10,11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря"; вина особи, яка полягає у здійсненні господарської діяльності, що призводить до наднормативних викидів за відсутності відповідного дозволу, на підтвердження чого надано акт перевірки, припис, протокол про адміністративне правопорушення, постанови про накладення адміністративного стягнення; наявна сама шкода, яка обрахована відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків; причинний зв`язок, що виражений у заподіяні вказаної шкоди саме протиправною поведінкою відповідача.

При цьому, вина відповідача у здійсненні викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дотримання вимог статей 10, 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" ним не спростована, адже матеріали справи не містять доказів зворотнього. Більш того, як зазначив позивач, відповідач сплатив штрафи, згідно постанов Державної екологічної інспекції Поліського округу №1665-2.3. від 15.08.2018, №22-2.2. від 13.11.2018, №34-2.2. від 20.11.2018, №41-2.2. від 20.11.2018, №42-22 від 21.11.2018 за фактом здійснення викидів в атмосферне повітря стаціонарними джерелами викидів за відсутності дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади.

Як визначає ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, позивач підтвердив належними та достатніми доказами, що внаслідок викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади відповідачем було завдану навколишньому природному середовищу шкоду в розмірі 3797,00 грн, при цьому доказів на спростування вини та, як наслідок, спростування заподіяння шкоди на заявлену суму відповідач не надав, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п.1 ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, резолютивна частина рішення не оголошувалась. При цьому, судом враховано постанови Верховного Суду від 05.09.2022 року у справі № 1519/2-5034/11 та №761/38266/14 від 30.09.2022.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного малого підприємства "Факел" (12530, Житомирська обл., Коростишівський район, с. Царівка, вул. Київська, буд. 22-б, ід. код 13560516) збитки, заподіяних внаслідок порушення законодавства про охорону атмосферного повітря в сумі 3797,00 грн до спеціального фонду бюджету ОТГ м. Коростишів на розрахунковий рахунок UA758999980333169331000006729 Коростишівська міська рада ТГ, ГУК у Жит.обл/ТГ м. Коростишів/24062100, код отримувача - (ЄДРПОУ) 379764853.

3. Стягнути з Приватного малого підприємства "Факел" (12530, Житомирська обл., Коростишівський район, с. Царівка, вул. Київська, буд. 22-б, ід. код 13560516) на користь Державної екологічної інспекції Поліського округу (10014, м.Житомир, вул. Леха Качинського, 12-а, код ЄДРПОУ 42163803) 2684,00 грн витрат на сплату судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 11.12.23

Суддя Вельмакіна Т.М.

1- до справи

2 - відповідачу (рек.)

- позивачу - через електронний кабінет;