Рішення

від 28.11.2023 по справі 909/705/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.11.2023 м. Івано-ФранківськСправа № 909/705/23

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , секретар судового засідання Масловський А. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з додатковою відповідальністю "Гал-Кат"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Хітель Енд Ко"

про стягнення заборгованості за договором поставки нафтопродуктів в сумі 2 041 363 грн 98 коп.

Представники сторін не з`явилися.

встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулось Товариство з додатковою відповідальністю "Гал-Кат" із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хітель Енд Ко" про стягнення заборгованості за договором поставки нафтопродуктів (скрапленого газу) від 07.05.2021 №07/05/21-1 в сумі 2041363 грн 98 коп.

Вирішення судом процесуальних питань.

31.07.2023 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання на 18.09.2023.

08.09.2023 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№13018/23), який суд оглянув та приєднав до матеріалів справи.

18.09.2023 у зв"язку з неприбуттям представників сторін в судове засідання суд постановив продовжити підготовче провадження та відкласти підготовче засідання на 16.10.2023.

16.10.2023 суд постановив підготовче провадження закрити; призначити справу до розгляду по суті на 06.11.2023.

06.11.2023 у зв"язку із неприбуттям представників сторін в судове засідання суд постановив відкласти розгляд справи по суті на 28.11.2023.

В судове засідання 28.11.2023 позивач не прибув, натомість направив на адресу суду клопотання про розгляд справи без участі його представника вх.№16455/23 від 14.11.2023.

Відповідач в судові засідання жодного разу не прибув, причин неприбуття суду не повідомив, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення його прибуття в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів та дійшов висновку, що є підстави для розгляду справи без його участі за наявними у ній матеріалами.

В судовому засіданні 28.11.2023 суд ухвалив рішення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав зобов"язання щодо поставки товару в терміни та кількості визначені договором поставки нафтопродуктів (скрапленого газу) №07/05/21-1 від 07.05.2021, у зв"язку з чим позивач вважає, що відповідач зобов"язаний сплатити штрафні санкції передбачені п.8.3. цього договору, а саме пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день затримки відвантаження товару, але не більше 3% річних від вартості не відвантаженої партії товару. Також, керуючись ст.625 ЦК України, за прострочення грошового зобов"язання нарахував відповідачу 3% річних та інфляційні втрати. Обґрунтовані позовні вимоги статтями 526, 610, 615, 625, 663 ЦК України, ст.218 ГК України.

Позиція відповідача.

Відповідач проти позову заперечив, вказав, що відповідно до п.8.5. договору поставки нафтопродуктів (скрапленого газу) №07/05/21-1 від 07.05.2021, усі претензії щодо якості та/або кількості товару можуть бути пред"явлені покупцем постачальнику протягом 10 (десяти) календарних днів від дати поставки у письмовій формі з усіма копіями підтверджуючих документів. Так як позивач за період 07.05.2021 - 16.06.2023 жодного разу не звертався з претензіями щодо недопоставки товару, усі партії товару були прийняті без претензій та зауважень, що підтверджується підписаними видатковими накладними. Також зазначив, що відповідно до п.1 додаткових угод укладених стронами, в графі "кількість" вказаний розмір допустимої похибки кількості товару (толеранс) - +/-10%, відтак сторони погодили, що у разі поставки товару кількістю на 10% менше чи більше не є порушенням договору - недопоставкою чи несвоєчасною поставкою.

Звернув увагу суду на те, що нарахування штрафних санкцій у вигляді 3% річних та інфляційних втрат позивач здійснив на підставі ст.625 ЦК України, за нібито недопоставку товару, в той час як у ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов"язання.

Обставини справи. Оцінювання доказів.

07.05.2021 Товариство з додатковою відповідальністю "Гал-Кат" (покупець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Хітель Енд Ко" (постачальник) уклали договір поставки нафтопродуктів (скрапленого газу) №07/05/21-1 відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов"язується впродовж строку дії цього договору передавати (поставляти) у власність покупця газ вуглеводневий скраплений (далі - товар), а покупець зобов"язується приймати товар і здійснювати його оплату постачальнику згідно умов цього договору.

Відповідно до п.2.1. договору, постачальник зобов"язується своєчасно та в обумовлені строки проводити передачу товару у власність покупця, відповідно до видаткових накладних та умов цього договору.

Згідно з п.2.2 договору, покупець зобов"язується оплачувати та приймати товар відповідно до умов цього договору, або додаткових угод до договору.

Кількість товару, поставленого постачальником та прийнятого покупцем в рамках кожної поставки, фіксується у видаткових накладних (п.3.1.).

Якість товару, що поставляється повинна відповідати ДСТУ (ТУ), які діють на території України (п.4.1.).

Відповідно до п.5.1. договору, покупець здійснює передоплату за товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Всі платежі згідно з цим договором здійснюються покупцем у національній валюті України - гривні, шляхом безготівкового перерахування на рахунок постачальника.

Ціна товару є договірною, зазначається з урахуванням ПДВ і визначається по кожній партії окремо залежно від умов поставки (п.5.3.).

У разі необхідності, сторони по закінченню кожного календарного місця проводять звірку розрахунків за відвантажений товар. Акт звірки розрахунків складається постачальником до 10 числа місяця наступного за звітним та підписується обома сторонами (п.5.5.).

Якщо сума, яка була отримана постачальником від покупця в порядку передоплати за об"єм та/або партію товару, що належить відвантаженню відповідно до конкретної пропозиції до цього договору:

- недостатня для покриття вартості відвантаженого об"єму та/або партії товару покупець протягом 5 (п"яти) банківських днів з дня отримання остаточного рахунку постачальника, перераховує постачальнику суму, якої бракує;

- перевищує вартість відвантаженої партії товару, постачальник повертає покупцеві протягом 5(п"яти) банківських днів зайву суму, на підставі листа покупця і акта звірки розрахунків (п.5.6.).

Строки поставки товару сторони погоджують в додаткових угодах до цього договору (п.6.3.).

Датою відвантаження товару вважається дата видаткової накладної (п.6.4.).

Приймання товару за кількістю здійснюється покупцем на основі акта здачі-приймання товару та/або видаткових накладних та/або товарно-транспортних накладних (ТТН), в залежності від умов поставки, а по якості - згідно документів, якими встановлюються якісні характеристики товару (п.7.2.).

Вага товару у видатковій накладній є остаточною і обов"язковою для обох сторін, якщо покупцем не направлена претензія відповідно до п.8.5. договору (п.7.4.).

В п.7.5. договору, сторони дійшли згоди, що різниця між даними за кількістю товару, зазначеними у накладній, та фактичною кількістю товару в обсязі, не більшому 1% (одного відсотка) від кількості товару, зазначеного у накладній, є природними втратами, та вартість таких втрат товару покупцю не компенсується.

Відповідно до п.8.1. договору, сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх обов"язків за цим договором відповідно до вимог діючого законодавства України. Сторони зобов"язуються відшкодувати іншій стороні завдані таким невиконанням своїх обов"язків збитки в тому числі не отриманий прибуток.

У разі порушення термінів відвантаження товару, постачальник оплачує покупцеві штрафні санкції в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки відвантаження товару, але не більше 3% від вартості не відвантаженої партії товару (п.8.3.).

Усі претензії щодо якості та/або кількості товару можуть бути пред"явлені покупцем постачальнику протягом 10 (десяти) календарних днів від дати поставки у письмовій формі з усіма копіями підтверджуючих документів. Якщо претензії не представлені протягом передбаченого періоду часу, право покупця представляти претензії щодо поставленого товару вважається втраченим (п.8.5.).

Пеня та штрафні санкції, визначені цим договором, нараховуються за весь час прострочення, починаючи з дня виникнення заборгованості та закінчуються днем її повного погашення, без застосування обмежень, визначених ч.6 ст.232 Господарського кодексу України (п.8.8.).

При виникненні розбіжностей між умовами та положеннями цього договору та додаткових угод до нього, пріоритетним є документ, складений пізніше (п.9.5).

Цей договір вступає в силу з дати його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2021 року включно, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного завершення. Якщо ні одна із сторін не повідомить в письмовій формі іншу сторону за 1 календарний місяць про розірвання цього договору, то останній вважається продовжений ще на один календарний рік (п.12.1.).

За період 11.05.2021 - 14.06.2023 сторони уклали 234 додаткових угоди, відповідно до яких узгоджували кількість товару, ціну, загальну вартість товару, що передається, термін поставки та умови оплати.

Відповідно до п.7 додаткових угод, умови оплати: передоплата в розмірі 100% загальної вартості.

Відповідно до п.8 додаткових угод, укладені додаткові угоди є невід"ємними частинами договору поставки нафтопродуктів (скрапленого газу) №07/05/21 -1 від 07.05.2021.

Як вбачається з підписаних сторонами додаткових угод відповідач зобов"язався поставити товар на суму 130 088 604 грн 86 коп.

Позивач в позовній заяві посилаючись на платіжні доручення стверджує, що на виконання умов договору поставки нафтопродуктів (скрапленого газу) №07/05/21 -1 від 07.05.2021 здійснив передоплату в сумі 112 333 408 грн 78 коп., однак вказані платіжні доручення до матеріалів справи не долучив.

На виконання умов договору відповідач поставив частину товару на суму 130 072 248 грн 95 коп., що підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними, копії яких приєднані до матеріалів справи. Решту товару на суму 16355 грн 91 коп. (130 088 604 грн 86 коп. - 130 072 248 грн 95 коп.) позивач вважає невчасно поставленим, у зв"язку з чим керуючись п.8.3. договору, за порушення термінів відвантаження товару нарахував штрафні санкції. Також на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов"язання на вартість невчасно поставленого товару нарахував 3% річних та інфляційні втрати і звернувся в суд за захистом порушеного права.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (частина перша статті 173 ГК України).

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Суд розглядаючи цей спір виходить з того, що під предметом договору цивільно-правова теорія розуміє необхідні за цим договором дії, що призводять до бажаного для сторін результату, тобто такий результат визначає, про що саме домовилися сторони.

Правова природа договору визначається з огляду на його зміст (а не назву договору). З`ясовуючи зміст правовідносин сторін договору, суди мають виходити з умов договору, його буквального та логічного змісту, з намірів сторін саме того договору, з приводу якого виник спір, а також із того, що сторони правовідносин мають діяти добросовісно. Близька за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 17.01.2019 у справі №923/241/18, від 21.05.2019 у справі №925/550/18, від 19.06.2019 у справі №923/496/18, від 12.08.2021 у справі №910/7914/20, від 21.10.2021 у справі №908/3027/20.

У постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №355/385/17 зазначено, що тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто, з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати.

Отже, у разі обґрунтування заявленого позову посиланням на договірні відносини, розглядаючи спір, господарський суд перш за все має встановити правову природу договору з урахуванням якої визначити зміст спірних правовідносин, їх нормативне регулювання з наступним встановленням обсягу прав та обов`язків, моменту виникнення зобов`язання.

Із встановлених судом обставин і визначених відповідно до них правовідносин вбачається, що предметом позову є вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат (із посиланням на відповідні норми договору та статті 625 ЦК України) розрахованих на вартість невчасно поставленого товару, хоча доказів поставки товару з пропуском строку, визначеного договором позивач не подав.

Предмет доказування становлять обставини виконання сторонами договору поставки нафтопродуктів (скрапленого газу) №07/05/21 -1 від 07.05.2021; порушення "Хітель Енд Ко" своїх зобов`язань, щодо кількості та терміну поставки товару, що може бути підставою для нарахування пені , 3% річних та інфляційних втрат.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин першої, другої статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми (ч.1 ст.670 Цивільного Кодексу України).

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Суд при розгляді цього спору виходить з того, що двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановив суд, виходячи з умов договору поставки нафтопродуктів (скрапленого газу) від 07.05.2021 №07/05/21-1 та умов додаткових угод до цього договору, сторони визначили як зобов`язання постачальника поставити покупцю товар в певній кількості та строки, так і право покупця заявляти претензії, що кількості товару в певні строки. Зокрема, сторони договору погодили, що усі претензії щодо якості та/або кількості товару можуть бути пред"явлені покупцем постачальнику протягом 10 (десяти) календарних днів від дати поставки у письмовій формі з усіма копіями підтверджуючих документів. Якщо претензії не представлені протягом передбаченого періоду часу, право покупця представляти претензії щодо поставленого товару вважається втраченим (п.8.5. договору). Із зазначених положень вбачається, що покупець має право на пред"явлення претензій, щодо кількості товару, а також несе ризик втратити його, якщо не зробить це в строк передбачений договором. Тобто, фактично сторони між собою погодили порядок пред"явлення таких претензій та момент втрати такого права.

Дослідивши умови укладеного сторонами договору, суд дійшов висновку, що обов`язком відповідача є поставити товар визначений у додаткових угодах у кількості та у строки встановлені сторонами і такий обов`язок вважається виконаним з дати відвантаження товару (дати видаткової накладної - п.6.4. договору). А позивача - прийняти товар, оплатити його вартість, а у разі виявлення невідповідності його узгодженої кількості пред"явити претензії або провести звірку заборгованості у строки та порядку, визначені договором. Суд вважає, що вказані умови договору є чіткими і зрозумілими.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач поставив товар у строки передбачені договором, однак на думку позивача кількість поставленого товару не відповідає кількості, яку сторони узгодили в додаткових угодах. Однак доказів, звернення до відповідача з претезіями щодо кількості поставленого товару на підставі п.8.5. договору, відмови від переданого товару чи його оплати в подальшому відповідно до ст.670 ЦК України, матеріали справи не містять. Таким чином враховуючи фактичні правовідносини які склались між сторонами суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача пені розрахованої на вартість невчасно поставленого постачальником товару, оскільки весь товар поставлений у строк, визначений договором, а вимогу про недопоставку позивач не заявив.

Поряд з тим, суд зазначає, що згідно з пунктом 6 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 цієї статті, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Такі засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об`єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19).

За загальним правилом засади справедливості, добросовісності та розумності, які, відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, є загальними у цивільному законодавстві, встановлюють певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин та втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів і регулюють конкретні ситуації таким чином, що кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права - захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

При цьому, позивач в період з 11.05.2021 до 19.06.2023, як сторона договору здійснив передоплату, підписував видаткові накладні та оплачував в подальшому поставлений товар, без жодних претензій та зауважень. Зазначене дає підстави вважати, що позивач погоджувався з поставленою кількістю товару, оскільки поставка товару здійснювалась відповідно до умов договору враховуючи похибку у кількості. Разом з тим, 24.07.2023 позивач звернувся в суд з вимогою про стягнення штрафних санкцій за порушення термінів відвантаження товару, стверджуючи, що кількість поставленого відповідачем товару по кожній видатковій накладній починаючи з 11.05.2021 до 19.06.2023 менша за кількість передбачену договором,

Суд звертає увагу позивача, що умови договору не містять будь-яких положень щодо продовження терміну звернення позивачем з претензіями щодо кількості товару.

Відтак, доводи позивача про обов`язок ТОВ "Хітель Енд Ко" сплатити штрафні санкції за невчасно поставлений товар за період 11.05.2021 - 07.07.2023, за відсутності жодних претензій щодо його кількості, заявлених в строк погоджений в договорі, суд вважає такими, що не ґрунтуються на засадах справедливості, добросовісності та розумності.

Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Вказані висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 року у справі №758/1303/15-ц та від 16.05.2018 року у справі № 686/21962/15-ц.

Отже, законом встановлений обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Згідно висновків, сформульованих, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (пункт 8.35) нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Оскільки, в цьому випадку у відповідача відсутні грошові зобов`язання перед позивачем, а нарахування інфляційних втрат та 3% річних здійснене за порушення термінів відвантаження товару, підстави для їх стягнення відсутні.

Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).

Висновок суду.

Виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих та досліджених у ході розгляду цієї справи, зважаючи на встановлені факти та обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 30 620 грн 46 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №19089 від 17 липня 2023 року.

Суд враховуючи відмову у задоволення позову, судовий збір в сумі 30 620 грн 46 коп. покладає на позивача.

Керуючись статтями 2,73,74,129, 233, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

у позові Товариства з додатковою відповідальністю "Гал-Кат" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хітель Енд Ко" про стягнення заборгованості за договором поставки нафтопродуктів в сумі 2 041 363 грн 98 коп. відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 12.12.2023

Суддя Т.В.Максимів