Рішення

від 05.12.2023 по справі 910/2506/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.12.2023Справа № 910/2506/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., за участю секретаря судового засідання Камнєвої У.Є., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "Домен-Грін"

до Компанії "RTURF Artur Sobecki"

про стягнення 55 084,95 євро,

за участі представників:

від позивача - Желіховський В.М., Олексієнко О.О.

від відповідача - не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Домен-Грін" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Компанії "RTURF Artur Sobecki" про стягнення 55 084,95 євро.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав свої грошові зобов`язання за договором № РО-01/22 від 08.02.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.09.2023.

Підготовче засідання, призначене на 12.09.2023, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 призначено підготовче засідання на 31.10.2023.

В підготовчому засіданні 31.10.2023 оголошено перерву до 21.11.2023.

За результатами підготовчого засідання 21.11.2023 суд прийняв рішення про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 05.12.2023.

У судове засідання 05.12.2023 з`явився представник позивача та надав пояснення по суті спору. Представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

У судовому засіданні 05.12.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Сторонами у справі 08.02.2022 укладено договір № РО-01/22, відповідно до пункту 1.1. якого позивач зобов`язався виготовити та поставити захисне покриття «Домен-С» на адресу відповідача.

Відповідно до пункту 1.4. загальна сума договору складає 21 990, 00 євро.

Згідно з пунктом 2.1. договору позивач зобов`язаний здійснити поставку покриття в термін не більше 20 днів з моменту підписання договору.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що оплата за поставлене покриття здійснюється відповідачем на валютний рахунок позивача шляхом перерахування 100% суми - 21 990, 00 євро не пізніше 30 днів з дати отримання товару.

Як вказує позивач, на виконання умов договору ним було поставлено відповідачу захисне покриття «Домен-С», що підтверджується інвойсом № 1/02 від 08.02.2022, вантажною митною декларацією (форми МД-2) № UA100380/2022/390778, відповідно до якої отримувачем товару є Компанія "RTURF Artur Sobecki"; міжнародною вантажною накладною (СМR) № 003 від 21.02.2022, отримувач - Компанія "RTURF Artur Sobecki" та пакувальним листом № 01 від 17.02.2022.

Згідно пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини першої статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у повному обсязі виконав взяті на себе зобов`язання з поставки товару.

Судом встановлено, що строк оплати товару за договором є таким, що настав.

Матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем вказаної суми заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 21 990,00 євро є правомірною і підлягає задоволенню повністю.

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або Законом.

Судом встановлено факт невиконання відповідачем свого грошового зобов`язання у встановлений договором строк.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов`язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (презумпція вини).

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 2.3. договору оплата неустойки і процентів, передбачених пунктами 5.1., 5.2. даного договору, здійснюється винною стороною на розрахунковий рахунок другої сторони на підставі додатково виставленого рахунку протягом 5-ти банківських днів з моменту його отримання.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що за прострочення оплати платежу, передбаченого у пункті 2.1., відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожен день прострочення перші 30 днів та 0,5% в день від несплаченої суми за кожний наступний день прострочення оплати за поставлений товар.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені за період з 28.03.2022 по 17.02.2023 в розмірі 32 435,25 євро, судом встановлено, що пункт 5.2. договору не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати, ні зазначенням "до дати повної сплати", тощо.

Таким чином, суд застосовує шестимісячне обмеження щодо нарахування пені згідно з приписами статті 232 Господарського кодексу України та задовольняє частково вимогу про стягнення з відповідача пені частково у розмірі 17 701,95 євро за період з 28.03.2022 по 28.09.2022.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з компанії RTURF Artur Sobecki (ul. Goma 19/21, 98-330 Pajeczno, Poland NIP (VAT nr) PL 971 031 92 34) на користь Приватного підприємства «Домен-Грін» (Україна, 04074, місто Київ, вулиця Лугова, 16, ідентифікаційний код 39429244) 21 990,00 євро основного боргу, 17 701,95 євро пені та 23 279,33 грн витрат зі сплати судового збору.

3. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 12.12.2023

Суддя Т.Ю. Кирилюк