Рішення

від 30.11.2023 по справі 910/11791/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.11.2023Справа № 910/11791/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Божка О.Д., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерне товариства "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ "ПРАКТИКА"

до Дочірнього підприємства державної компанії "УКРСПЕЦЕКСПОРТ" - ДЕРЖАВНЕ ГОСПРОЗРАХУНКОВЕ ЗОВНІШНЬОТОРГІВЕЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "СПЕЦТЕХНОЕКСПОРТ"

про стягнення 1973851,52 грн

представники сторін:

від позивача: Шуліма Д.В.

від відповідача: Нєвєров О.О.

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог

Приватне акціонерне товариство "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ "ПРАКТИКА" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства державної компанії "УКРСПЕЦЕКСПОРТ" - ДЕРЖАВНЕ ГОСПРОЗРАХУНКОВЕ ЗОВНІШНЬОТОРГІВЕЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "СПЕЦТЕХНОЕКСПОРТ" про стягнення 1940836,15 грн заборгованості.

Відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог позивач просив стягнути 1973851,52 грн, з яких 1536844,51 грн основного боргу, 357895,30 грн пені, 57637,99 грн інфляційних втрат, 21473,72 грн 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором про надання послуг №STE-29-47-D-22 від 26.01.2022, в частині відшкодування витрати, пов`язаних з проведенням демонстрації продукції у виставковому заході.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 вказану позовну заяву залишено без руху.

04.08.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/11791/23, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 14.09.2023.

01.09.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

12.09.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

У підготовчому засіданні 14.09.2023 суд запропонував позивачу надати додаткові пояснення по справі та постановив протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи на 05.10.2023.

21.09.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

04.10.2023 від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог та письмові пояснення з додатками.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

У підготовчому засіданні 05.10.2023 суд постановив протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів, прийняття до розгляду заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог та відкладення підготовчого засідання на 26.10.2023.

20.10.2023 від позивача через відділ діловодства суду надійшли письмові пояснення з додатками.

26.10.2023 від відповідача через систему Електронний суд надійшли додаткові письмові пояснення.

У підготовчому засіданні 26.10.2023 суд запропонував позивачу надати пояснення та обґрунтування щодо курсу долара до гривні, що використовувався при розрахунку та відомості щодо направлення відповідачу звіту на суму, заявлену до стягнення.

26.10.2023 судом постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 16.11.2023.

16.11.2023 від позивача через відділ діловодства суду надійшли письмові пояснення.

У підготовчому засіданні 16.11.2023 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 30.11.2023.

Представник позивача у судовому засіданні 30.11.2023 надав пояснення по суті позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні 30.11.2023 надав пояснення по суті заперечень на позов.

У судовому засіданні 30.11.2023 відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між сторонами укладено договір №STE-29-47-D-22 від 26.01.2022, за умовами якого відповідач взяв на себе зобов`язання компенсувати позивачу 50% від загальної вартості витрат, пов`язаних з проведенням демонстрації продукції у виставкому заході.

На виконанням умов договору позивачем здійснено транспортування продукції на виставку, яка відбулась з 06.03.2022 по 09.03.2022 та у зворотному напрямку.

Позивач зазначає, що компенсація за транспортування броньованого автомобіля "КОЗАК-2М" до місця проведення виставкового заходу та у зворотному напрямку у розмірі 50% становить 1536844,51 грн.

22.12.2022 позивачем надіслані на електронну адресу відповідача фінансові звіти про виконання робіт, документи які підтверджують транспортування, у зв`язку з чим, враховуючи умови договору, відповідач мав здійснити оплату в строк до 18.01.2023.

Однак відповідач, в порушенням укладеного між сторонами договору №STE-29-47-D-22 від 26.01.2022, не виконав своїх зобов`язань щодо оплати позивачу 50% від загальної вартості витрат пов`язаних з транспортуванням продукції о місця проведення виставкового заходу та у зворотному напрямку, що становить 1536844,51 грн.

Посилаючись на порушення відповідачем строків оплати, позивач нарахував та заявив до стягнення 1536844,51 грн основного боргу, 357895,30 грн пені, 57637,99 грн інфляційних втрат, 21473,72 грн 3% річних.

У відповіді на відзив позивач не погоджується з доводами, викладеними у відзиві та зазначає, що умовами договору не передбачено особистої присутності сторін на міжнародній виставці; відповідачем не надано доказів повідомлення позивача про неможливість виконувати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили. Також позивач заперечив проти зменшення нарахованих пені, інфляційних втрат та 3% річних.

У додаткових письмових поясненнях, поданих до суду 04.10.2023 та 20.10.2023 позивач надав розрахунок витрат, заявлених до стягнення, з посиланням на первинні документи та зазначив, що:

- всі додані до позовної заяви документи є витратами за два бронеавтомобілі, однак ціна двох бронеавтомобілів є нерівноцінною, а тому 50% заборгованості відповідача складають 26,92% від загальної суми (53,85%/2);

- фінансові звіти було направлено на електронну адресу відповідача 30.12.2022, 11.08.2022 були направлені документи, які підтверджують транспортування бронеавтомобіля;

- розрахунок витрат з посиланням на первинні документи доданий до письмових пояснень від 04.10.2023;

- відповідачу були направлені всі рахунки, акти приймання-передачі робіт та квитанції про оплату таких робіт, а тому твердження відповідача про передчасність позовних вимог є необґрунтованим.

Позиція відповідача

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на таке:

- у зв`язку з початком 24.02.2022 повномасштабної військової агресії російської федерації проти України та введенням Президентом України воєнного стану в Україні - відповідач з об`єктивних причин (через настання обставин непереборної сили) не міг повноцінно прийняти участь у міжнародній виставці, яка проходила з 06 по 09 березня 2022 року в місті Ер-Ріяд, Королівство Саудівська Аравія;

- оскільки невиплата відповідачем грошових коштів на користь позивача за договором сталася внаслідок обставин непереборної сили, які тривають по сьогоднішній день, тому, відповідно до п. 5.4 договору строк виконання відповідачем свого обов`язку з виплати на користь позивача 50% від загальної вартості понесених позивачем витрат, пов`язаних з транспортуванням спеціалізованого броньованого автомобіля "КОЗАК-2М" до місця проведення міжнародної виставки та у зворотному напрямку було автоматично відтерміновано на період часу, протягом якого діють форс-мажорні обставини і їх наслідки;

- відповідач не визнає заявлений позивачем розмір основного боргу, оскільки позивачем були понесені витрати щодо транспортування двох автомобілів, загальний розмір яких становив 5639663,12 грн, в той же час, позивач не надав достатніх доказів понесення витрат на вказану суму, а з наданих документів неможливо виділити витрати понесені саме за транспортування броньованого автомобіля "КОЗАК-2М", що є предметом договору;

- обов`язок зі здійснення відповідачем відшкодування понесених позивачем витрат виникає лише з моменту отримання повного, належно підтвердженого, фінального звіту. Водночас, матеріали справи не містять доказів направлення відповідачу фінального звіту понесених ним витрат, що свідчить про передчасність звернення позивача з позовною заявою;

- якщо припустити, що відповідач зобов`язаний був виконати своє грошове зобов`язання за договором на користь позивача у строк до 18.01.2023, як про це зазначає позивач, то відповідач вказує, що нараховані позивачем штрафні санкції за договором є надмірно великими, з огляду на відсутність понесення позивачем будь-яких збитків за договором, у зв`язку з чим суд вправі застосувати свої дискреційні повноваження та зменшити розмір штрафних санкцій.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначив, що надання позивачем звітів із зазначенням у них попередніх (часткових) понесених витрат не створює у відповідача обов`язку на відшкодування таких витрат, оскільки обов`язок відповідача та перебіг строків, передбачених пунктом 4.3 договору, щодо компенсування позивачу 50% від загальної вартості понесених ним витрат, виникає у відповідача лише після надання позивачем повного та остаточного фінансового звіту, з підтверджуючими документами та належним описом понесених витрат, що дозволяють виділити з них безпосередньо витрати по транспортуванню спеціалізованого броньованого автомобіля "КОЗАК-2М".

У додаткових письмових поясненнях, поданих до суду 26.10.2023, відповідач зазначив, що позивач, в порушення п. 2.1. договору станом на дату звернення з позовом до суду так і не надав жодного фіналізованого звіту, а тому вимоги про стягнення суми боргу є передчасними, а вимоги про стягнення штрафних санкцій - безпідставними.

Також відповідач зазначив, що надісланий 30.12.2022 звіт зазначався самим позивачем як такий, що надісланий для перевірки змісту, а не для здійснення оплати.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

26.01.2022 між Приватним акціонерним товариством "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ "ПРАКТИКА" (далі - підприємство) та Дочірнім підприємством державної компанії "УКРСПЕЦЕКСПОРТ" - ДЕРЖАВНЕ ГОСПРОЗРАХУНКОВЕ ЗОВНІШНЬОТОРГІВЕЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "СПЕЦТЕХНОЕКСПОРТ" (далі - компанія) укладено договір №STE-29-47-D-22 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого сторони здійснюють ділове співробітництво щодо проведення демонстрації спеціалізованого броньованого автомобіля "КОЗАК-2М" АБОА.459327.005 (далі - продукція) у Міжнародній виставці "World Defense Show", що проходитиме в період з 06 по 09 березня 2022 в м. Ер-Ріяд, Королівство Саудівська Аравія (далі - виставковий захід).

Згідно з п. 2.1 договору на виконання п. 1.1 договору підприємство зобов`язується:

- доставити продукцію до місця проведення виставкового заходу (п. 2.1.1. договору);

- надати компанії фінансовий звіт та документи, що підтверджують витрати підприємства на доставку "КОЗАК-2М" АБОА.459327.005 до місяця проведення виставкового заходу та у зворотному напрямку, для здійснення подальшого розрахунку.

Відповідно до п. 2.2. договору на виконання п. 1.1 договору компанія зобов`язується : оплатити підприємству 50% від загальної вартості витрат, пов`язаних з транспортуванням продукції до місця проведення виставкового заходу та у зворотному напрямку.

Орієнтовна вартість витрат, пов`язаних з проведенням демонстрації продукції у виставковому заході, становить 1 160 000,00 грн (п. 4.1 договору).

У п. 4.2 договору сторони погодили, що загальна вартість витрат розраховується за фактичним обсягом понесених витрат, згідно з фінансовим звітом, який складається підприємством та надається компанії протягом 20 днів з моменту повернення транспортного засобу.

Сторони домовились, що компанія компенсує підприємству 50% від загальної вартості витрат, що розраховуватимуться за фактичним обсягом всіх витрат, протягом 20 (двадцяти) банківських днів з моменту надання компанії фінансового звіту підприємства (п. 4.3. договору).

У лютому 2022 року позивач через логістичну компанію ТОВ "КРОС-ТРАНС" транспортувало два бронеавтомобілі до Саудівської Аравії на міжнародну виставку"World Defense Show", яка відбувалась з 06 по 09 березня 2022 року , серед яких "КОЗАК-2М".

Як зазначає позивач, повернення бронеавтомобілів, в тому числі "КОЗАК-2М" було ускладнене внаслідок військової агресії РФ проти України та введенням воєнного стану, неможливістю зворотної доставки Чорним морем, у зв`язку з чим спеціальні броньовані автомобілі перебували на зберіганні в Саудівській Аравії.

11.08.2022 позивачем на електронну адресу відповідача надіслані документи на підтвердження транспортування спеціалізованого броньованого автомобіля "КОЗАК-2М" до місця проведення виставкового заходу та зберігання бронеавтомобіля "КОЗАК-2М", зокрема:

- копія акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 220124 від 02.02 2022 на суму 181 235,84 грн;

- копія акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 220124-1 від 02.02.2022 на суму 407 780,64 грн;

- копія акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 220124-2 від 26.01.2022 на суму 32 399 грн;

- підтвердження здійсненої оплати (квитанція) від 20.07.2022 на суму 14 250,00 дол. СІЛА та від 14.03.2022 на суму 37 138,00 дол. США;

- копії платіжних доручень про оплату послуг ТОВ "КРОС-ТРАНС" № 171 від 25.01.2022 на суму 407 780,64 грн, № 172 від 25.01.2022 на суму 151 235,84 грн, № 170 від 25.01.2022 на суму 32 399 грн, № 130 від 21.02.2022 року на суму 30 000 грн.

Як вбачається із вказаних документів, та підтверджено позивачем в письмових поясненнях, поданих до суду 04.10.2023, вказані витрати є витратами за два бронеавтомобілі - "КОЗАК-2М" (що був предметом спірного договору) та "КОЗАК-5".

Як зазначає позивач, бронеавтомобілі прибули на територію позивача 21.12.2022.

30.12.2022 позивачем на електронну адресу відповідача для перевірки надіслані:

- Звіт до договору від 24.01.2022 STE-29-47-D-22 від 29.12.2022 на суму 3 023324,85 грн;

- Звіт до договору від 24.01.2022 № STE-29-47-D-22 від 30.12.2022 на суму 25480,00 грн;

- копія акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 220624 від 16.12.2022 на суму 502 180 грн;

- копія акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 221110 від 16.12.2022 на суму 41 834,48 грн;

- копія акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 221121 від 16.12.2022 на суму 1 545 661,60 грн;

- копія акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 221121-1 від 22.12.2022 на суму 415 053,61 грн;

- копія акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 221220-1 від 22.12.2022 на суму 572 298,59 грн;

- копії платіжних доручень № 3684 від 23.11.2022 на суму 1 545 661,60 грн, № 3683 від 23.11.2022 року на суму 415 053,61 грн; № 4881 від 21.12.2022 року на суму 572 298,59 грн; № 3837 від 24.06.2022 року на суму 502 180 грн, № 3395 від 10.11.2022 року на суму 41 834,48 грн;

- копія акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 3130 від 21.12.2022 на суму 6 000 грн;

- копія акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 3131 від 21.12.2022 на суму 6 000 грн;

- копія акту надання послуг № 229 від 2112.2022 на суму 10 080 грн;

- копія акту надання послуг № 1626 від 21.12.2022 року на суму 3 400 грн;

- копії платіжних доручень № 5016 від 27.12.2022 на суму 6 000 грн; № 5017 від 27.12.2022 року на суму 6 000 грн, № 4916 від 22.12.2022 на суму 3 400 грн, № 5025 від 22.12.2022 року на суму 10 080 грн;

У письмових поясненнях позивач зазначив, що вказані витрати є витратами за два бронеавтомобілі - "КОЗАК-2М" (що був предметом спірного договору) та "КОЗАК-5".

Звертаючись до суду з даним позовом (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог), позивач зазначає, що компенсація за транспортування броньованого автомобіля "КОЗАК-2М" до місця проведення виставкового заходу та у зворотному напрямку згідно договору №STE-29-47-D-22 у розмірі 50% від загальної вартості витрат становить 1536844,51 грн, виходячи із такого розрахунку:

1) загальна вартість транспортування двох бронеавтомобілів - "КОЗАК-2М" та "КОЗАК-5 на виставку та у зворотному напрямку становить 5 697 787,93 грн та складається з:

- дорога з Києва до Джидди (морський порт в Саудівській Аравії) - 621415,48 грн (рахунки ТОВ "КРОС-ТРАНС" №220124 на суму 181235,84 грн, № 220124-1 на суму 407780,64 грн, № 220124-2 на суму 32399,00 грн);

- дорога з Джидди до місця виставки та у зворотному напрямку - 1 879 187,22 грн (37138 дол. США, що еквівалентно 1 358084,67 грн та 14250,00 дол. США, що еквівалентно 521102,55 грн) (рахунки (інвойси) WDSR220006 від 15.02.2022, WDSR220007 від 15.02.2022, WDSR220137 від 15.03.2022, WDSR220720 від 01.06.2022);

- доплата за затримку при експорті - 100676,95 грн (рахунок ТОВ "КРОС-ТРАНС" 221220);

- дорога з Джидди до Києва - 3077028,28 грн (рахунки ТОВ "КРОС-ТРАНС" № 220624 на суму 502 180 грн, № 221110 на суму 41 834,48 грн, № 221121 на суму 1 545 661,60 грн; № 221121-1 на суму 415 053.61 грн; № 221220-1 на суму 572 298,59 грн);

- послуги з митного оформлення - 19480,00 грн.

2) ціна бронеавтомобіля "КОЗАК-5"згідно страхової оцінки становить 240 000 дол. США, ціна бронеавтомобіля "КОЗАК-2М" - 280 000 дол. США, вартість бронеавтомобіля "КОЗАК-2М" від загальної вартості двох бронеавтомобілів у відсотковому відношення складає 53,85% (280000*100/520000).

3) обов`язок відповідача за договором оплатити підприємству 50% від загальної вартості витрат, пов`язаних з транспортуванням бронеавтомобіля "КОЗАК-2М" становить 26,92 % від загальної вартості витрат;

Позивач у позові зазначає, що оскільки 21.12.2022 на електронну пошту відповідача були надіслані фінансові звіти про виконання робіт, документи, які підтверджують транспортування спеціалізованого броньованого автомобіля "КОЗАК-2М" у зворотному напрямку та розмитнення, то відповідач зобов`язаний був здійснити оплату до 18.01.2023.

Посилаючись на те, що відповідач у встановлений договором строк оплату не здійснив, позивач заявив про стягнення 1536844,51 грн основного боргу, 357895,30 грн пені, 57637,99 грн інфляційних втрат, 21473,72 грн 3% річних.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено судом, між сторонами укладено договір №STE-29-47-D-22 від 26.01.2022, за умовами якого позивач зобов`язався доставити спеціалізований броньований автомобіль "КОЗАК-2М" до місця проведення виставкового заходу та надати відповідачу фінансовий звіт та документи, що підтверджують витрати підприємства на доставку "КОЗАК-2М" до місяця проведення виставкового заходу та у зворотному напрямку, а відповідач в свою чергу зобов`язався оплатити підприємству 50% від загальної вартості витрат, пов`язаних з транспортуванням продукції до місця проведення виставкового заходу та у зворотному напрямку протягом 20 (двадцяти) банківських днів з моменту надання компанії фінансового звіту підприємства.

Матеріалами справи підтверджується понесення позивачем витрат на транспортування броньованих автомобілів на виставку та у зворотному напрямку на загальну суму 5 697 787,93 грн, до якої входять витрати, пов`язані з транспортуванням до місця проведення виставкового заходу та у зворотному напрямку спеціалізованого броньованого автомобіля "КОЗАК-2М" за договором №STE-29-47-D-22 від 26.01.2022.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Судом встановлено, що у п. 4.3 договору сторони погодили, що відповідач компенсує позивачу 50% від загальної вартості витрат, що розраховуватимуться за фактичним обсягом всіх витрат, протягом 20 (двадцяти) банківських днів з моменту надання компанії фінансового звіту підприємства.

При цьому, відповідно 4.2 договору сторони погодили, що загальна вартість витрат розраховується за фактичним обсягом понесених витрат, згідно з фінансовим звітом, який складається підприємством та надається компанії протягом 20 днів з моменту повернення транспортного засобу, а п. 2.1 договору встановлений обов`язок позивача надати відповідачу фінансовий звіт та документи, що підтверджують витрати підприємства на доставку "КОЗАК-2М" АБОА.459327.005 до місяця проведення виставкового заходу та у зворотному напрямку, для здійснення подальшого розрахунку.

Відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання.

При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Це правило має загальний характер та розповсюджується на будь-які зустрічні зобов`язання.

Відповідно до ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно зі ст. 252 Цивільного кодексу України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Суд зазначає, що позивач самостійно, на власний ризик підписав та погодив умови договору саме в такій редакції.

З урахуванням погоджених сторонами умов договору, які є обов`язковими для сторін, обов`язок відвідача компенсувати позивачу 50% від загальної вартості витрат виникає у останнього протягом 20 (двадцяти) банківських днів з моменту надання компанії фінансового звіту підприємства.

При цьому, як вбачається зі змісту договору, зокрема п. 4.2, загальна вартість витрат розраховується за фактичним обсягом понесених витрат, згідно з фінансовим звітом, який складається позивачем.

Тобто остаточна сума компенсації, яку відповідач повинен сплати позивачу, визначається фінансовим звітом, а обов`язок з оплати такої суми виникає протягом 20 банківських днів з моменту надання фінансового звіту.

Так, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 50% компенсації за транспортування броньованого автомобіля "КОЗАК-2М" у розмірі 1536844,51 грн.

Досліджуючи питання наявності/відсутності фінансового звіту та факту надання такого звіту відповідачу, судом встановлено таке.

Питання складення на направлення відповідачу фінансового звіту на суму, заявлену до стягнення, неодноразово підіймалось в підготовчих засіданнях.

Як зазначив позивач у позовній заяві, фінансові звіти направлені відповідачу 21.12.2022, в той же час, матеріали справи не містять жодних доказів направлення відповідачу будь-яких документів, в тому числі фінансових звітів 21.12.2022.

У письмових поясненнях, поданих до суду 04.10.2023 позивач зазначив, що 11.08.2022 відповідачу направлялись документи на підтвердження понесення витрат на транспортування, а 30.12.2022 на електронну адресу відповідача були направлені фінансові звіти.

Суд зазначає, що умовами договору на позивача покладений обов`язок надати позивачу фінансовий звіт та документи, що підтверджують витрати підприємства, тобто надання лише документів, що підтверджують витрати не звільняє від обов`язку надати фінансовий звіт, в якому зазначається остаточна сума, належна до компенсації.

Більше того, у даному випадку суд бере до уваги, що усі документи, що підтверджують витрати на транспортування бронеавтомобіля на виставку та у зворотному напрямку, стосуються двох бронеавтомобілів, без виокремлення яка ж саме сума витрат стосується бронеавтомобіля "КОЗАК-2М".

Таким чином, без надання фінансового звіту, складеного на підставі документів, що підтверджують витрати підприємства, відповідач самостійно позбавлений можливості встановити точну суму компенсації.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, 30.12.2022 позивач направив на електронну пошту відповідача документи під назвою "Звіт до договору від 24.01.2022 STE-29-47-D-22 від 29.12.2022" на суму 3 023324,85 грн та "Звіт до договору від 24.01.2022 № STE-29-47-D-22 від 30.12.2022" на суму 25480,00 грн.

З тексту електронного листа вбачається що вказані документи направлені виключно для перевірки та будуть підписані 3 січня.

Як встановлено судом Звіт до договору від 24.01.2022 STE-29-47-D-22 від 29.12.2022 на суму 3 023324,85 грн та Звіт до договору від 24.01.2022 № STE-29-47-D-22 від 30.12.2022 на суму 25480,00 грн не підписані позивачем, що додатково свідчить про те, що вказані звіти надіслані виключно для перевірки, та за відсутності у них підпису уповноваженої особи позивача, не були підставою для оплати.

Більше того, як вбачається із вказаних звітів, зазначені у них витрати стосувались двох бронеавтомобілів, оскільки Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), зазначені в них, містять посилання щодо надання послуг по організації перевезення, страхування вантажу на 2 місця, та не зазначено , яка ж сума витрат а транспортування бронеавтомобіля "КОЗАК-2М".

Таким чином, враховуючи, що надіслані на електронну пошту відповідача 30.12.2022 звіти не були підписані позивачем, надсилались виключно для перевірки, суд дійшов висновку, що останні не можуть вважатись документами первинного бухгалтерського обліку та не були підставою для здійснення відповідачем розрахунків.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять, а позивачем не надано жодного фінансового звіту, складеного позивачем та переданого відповідачу, що підтверджує витрати позивача на доставку "КОЗАК-2М" до місяця проведення виставкового заходу та у зворотному напрямку, для здійснення подальшого розрахунку.

При цьому, заявляючи позов, позивач також не визначився з остаточною сумою компенсації, що підлягає стягненню з відповідача про що свідчить таке.

Розрахунок суми основного боргу, що ґрунтується на первинних документах, які підтверджують витрати позивача, позивачем надано на виконання вимог протокольних ухвал суду. При цьому, частина первинних документів, на яких такий розрахунок ґрунтується, не надавалась відповідачу до подачі позову, а була надана лише в процесі розгляду справи на виконання вимог суду.

При цьому, як на момент звернення з позовом до суду, так і в процесі розгляду даної справи, позивачем не надано суду доказів виконання ним свого обов`язку щодо складання та надання фінансового звіту, на основі якого, відповідно до п. 4.2 договору визначається загальна вартість витрат та з моменту надання якого у відповідача протягом 20 банківських днів виникає обов`язок з компенсації 50% від загальної вартості витрат по транспортуванню бронеавтомобіля "КОЗАК-2М".

При цьому, суд зазначає, що наданий на виконання вимог суду розрахунок суми основного боргу не може вважатись фінансовим звітом в розумінні п. 2.1, 4.2, 4.3 договору.

Враховуючи встановлені вище судом обставини, з урахуванням умов укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що строк оплати за договором №STE-29-47-D-22 від 26.01.2022 як станом на на момент пред`явлення позовної заяви, так і станом на момент вирішення спору по суті не настав, а відтак, відповідачем не були порушені строки виконання взятих на себе зобов`язань в частині заявленої до стягнення з нього суми основного боргу.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Отже, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

З урахуванням вище встановлених судом обставин, оскільки на час звернення до суду у відповідача відсутнє прострочення зобов`язання з компенсації позивачу 50% від загальної вартості витрат у заявленому розмірі 1536844,51 грн, суд дійшов висновку, що права позивача у даному випадку не порушені з боку відповідача.

З урахуванням наведеного вище, відсутні підстави для стягнення з відповідача заборгованості у сумі 1536844,51 грн та позовні вимоги позивача є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню.

При цьому, суд зазначає, що позивач не позбавлений права та можливості повторно звернутися за захистом своїх прав (у випадку їх порушення) з відповідним позовом, після виконання власних зобов`язань щодо складання та надання фінансового звіт, згідно з умовами укладеного між сторонами договору STE-29-47-D-22 від 26.01.2022.

Оскільки позовні вимоги про стягнення 357895,30 грн пені, 57637,99 грн інфляційних втрат, 21473,72 грн 3% річних мають похідний характер від вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 1536844,51 грн, у задоволенні якої судом відмовлено, суд дійшов висновку також про відсутність правових підстав для задоволення вказаних похідних вимог.

При цьому, суд вважає безпідставними доводи відповідача про те, у зв`язку з початком 24.02.2022 повномасштабної військової агресії російської федерації проти України та введенням Президентом України воєнного стану в Україні - відповідач з об`єктивних причин (через настання обставин непереборної сили) не міг повноцінно прийняти участь у міжнародній виставці, оскільки умови договору не передбачали особистої участі відповідача у виставці, а передбачали доставку бронеавтомобіля на виставку.

Факту участі бронеавтомобіля "КОЗАК-2М" у міжнародній виставці відповідач не спростовує.

Також суд не погоджується з доводами відповідача про те, що строк оплати не настав у зв`язку з наявністю форс-мажорних обставин, оскільки, в порушенням п. 5.2 договору, відповідач не повідомляв позивача про такі обставини.

Приписами ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

З огляду на викладене суд зазначає, що ним надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникли під час вирішення даного спору, а інші доводи, викладені у позові , письмових пояснення, відзиві, запереченнях на відповідь на відзив, не спростовують висновків суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

ВИСНОВКИ СУДУ

З огляду на вище наведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерне товариства "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ "ПРАКТИКА" до Дочірнього підприємства державної компанії "УКРСПЕЦЕКСПОРТ" - ДЕРЖАВНЕ ГОСПРОЗРАХУНКОВЕ ЗОВНІШНЬОТОРГІВЕЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "СПЕЦТЕХНОЕКСПОРТ" про стягнення 1973851,52 грн.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 12.12.2023.

Суддя С.О. Турчин