Рішення

від 28.11.2023 по справі 911/1934/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2023 р. м. Київ Справа № 911/1934/23

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, за участю секретаря судового засідання Д.С.Бабяка, розглянувши справу

за позовом Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - «Державна госпрозрахункова зовнішньоторгівельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЙТ», Київська обл., м. Васильків

про стягнення вартості не переданих на комісію виробів та упущеної вигоди

за участю представників:

від позивача - О.О.Косар

від відповідача - М.А.Каленська

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - «Державна госпрозрахункова зовнішньоторгівельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» б/н б/д (вх. №1674/23 від 23.06.2023) (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЙТ» (далі - відповідач) про стягнення вартості не переданих на комісію виробів у сумі 33821,97 доларів США та упущеної вигоди у сумі 3765,00 доларів США.

Ухвалою суду від 26.06.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/1934/23 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 18.07.2023 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання 18.07.2023 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.

Ухвалою суду від 18.07.2023 року продовжено строк підготовчого провадження у справі №911/1934/23 на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 12.09.2023.

До суду від відповідача надійшло клопотання б/н від 11.09.2023 року (вх. №17164/23 від 11.09.2023) про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 12.09.2023 року відкладено підготовче засідання на 10.10.2023 року.

До суду від відповідача надійшло клопотання б/н від 09.10.2023 року (вх. №19123/23 від 09.10.2023) про витребування доказів та відзив на позовну заяву б/н від 09.10.2023 року (вх. №19124/23 від 09.10.2023), в якому відповідач проти позову заперечує.

Ухвалою суду від 10.10.2023 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЙТ» б/н від 09.10.2023 року (вх. №19123/23 від 09.10.2023) про витребування доказів задоволено частково. Відкладено підготовче засідання на 07.11.2023 року.

До суду від позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 20.10.2023 року (вх. №20051/23 від 23.10.2023) та пояснення б/н від 20.10.2023 року (вх. №20052/23 від 23.10.2023) щодо витребуваних доказів, до якого позивач долучає докази на виконання вимог п. 2 резолютивної частини ухвали суду від 10.10.2023 року.

До суду від відповідача надійшло клопотання б/н від 03.11.2023 року (вх. №20819/23 від 03.11.2023) про проведення засідання без участі представника відповідача та заперечення на відповідь на відзив б/н від 03.11.2023 року (вх. №20820/23 від 03.11.2023).

Ухвалою суду від 07.11.2023 року закрито підготовче провадження у справі №911/1934/23 та призначено розгляд справи по суті на 28.11.2023 року.

До суду від позивача надійшли додаткові пояснення б/н від 20.11.2023 року (вх. №21852/23 від 21.11.2023).

Представник позивача у судовому засіданні 28.11.2023 року позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 28.11.2023 року проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов та запереченнях, та просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об`єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 28.11.2023 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Дочірнім підприємством Державної компанії «Укрспецекспорт» - «Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» (за договором - комісіонер) та Торгово-виробничим об`єднанням «Новокаховський електромеханічний завод» (за договором - комітент) 13.05.2019 року укладено Договір комісії №25/41-Д (далі - Договір комісії), згідно умов п. 1.1 якого, Комісіонер зобов`язується, за дорученням Комітента за плату, вчинити від свого імені в інтересах та за рахунок Комітента правочин з поставки на експорт Виробів, за номенклатурою, кількістю, цінами, умовами і строками поставки, які зазначаються в Додатку №1 до цього Договору, що відповідають вимогам цього Договору і складають його невід`ємну частину. Кількість і номенклатура Виробів, що поставляються вказані у Додатку №1 до цього Договору (п. 2.1 Договору).

Згідно п. п. 3.1, 3.2 Договору комісії, передача на комісію Виробів здійснюється однією партією на умовах DAP - м. Варшава (Республіка Польща), відповідно до правил ІНКОТЕРМС у редакції 2010р. Датою передачі Виробів на комісію вважається дата, зазначена у Акті прийому-передачі (згідно з Додатком №3 до Договору). Всі ризики, пов`язані з втратою або псуванням Виробів, переходять від Комітента до Комісіонера після підписання Акту прийому-передачі Виробів.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.3 Договору комісії, ціна на Вироби, що передається на комісію за даним Договором, встановлюється в доларах США і зазначається в Додатку №1 до даного Договору. Загальна ціна виробів за Договором складає 89600,00 доларів США.

Пунктами 5.2-5.4 Договору комісії визначено, що комісіонер зобов`язується передбачити в контракті з Покупцем наступні умови оплати, за яких 50% загальної вартості Контракту, що поставляються Покупець сплачує протягом 10 банківських днів з дати набрання Контрактом чинності. Залишок коштів перераховується впродовж 5 банківських днів з дати проведення технічного приймання на території Комітента, За виконання доручень за даним Договором Комісіонер одержує комісійну плату в розмірі 10 % від загальної ціни виробів (в тому числі ПДВ). Право Комісіонера на комісійну плату виникає з моменту укладення цього Договору. Комісіонер має право утримати із коштів, що надійшли на рахунок Комісіонера від Покупця суму не більше 150,00 доларів США (сто п`ятдесят доларів США) на витрати, які пов`язані з організацією реалізації Виробів, а саме: банківські витрати, витрати на оформлення відповідних дозволів державних органів влади, витрати пов`язані з проведенням митного оформлення Виробів, витрати на відрядження, інші витрати, пов`язані та спрямовані на виконання цього договору.

Комітент самостійно та за власний рахунок організовує транспортування Виробів Покупцю. Кошти, отримані Комісіонером від реалізації Виробів згідно з п.5.2. цього Договору, Комісіонер перераховує у валюті контракту, на рахунок Комітента протягом 5 банківських днів після їхнього надходження від Покупця, за винятком грошових коштів, зазначених у П.5.З., 5.4. Договору (п.п. 5.5, 5.7 Договору комісії).

Згідно п. 5.8 Договору комісії, Комітент доручає Комісіонеру здійснити заходи щодо отримання дозволу Державної Служби експортного контролю, провести митне оформлення Виробів за рахунок Комітента з вказівкою в відповідній графі митної декларації даних про Комітента. Комітент зобов`язується перебувати на обліку в митних органах на момент поставки Виробів Покупцю.

Витрати, які здійснює Комісіонер за дорученням та за рахунок коштів Комітента, зазначаються у звіті Комісіонера, який складається та подається Комітенту не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним. Звіт Комісіонера є первинним документом в рамках виконання договорів комісії (ст. 1022 «Звіт Комісіонера» Цивільного Кодексу України, ст. 9 «Первинні облікові документи та регістри бухгалтерського обліку» Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999р.), на підставі якого визнаються витрати Комітента, які враховуються для визначення об`єкту оподаткування. По виконанню доручення Комітента Комісіонер надає звіт Комісіонера (повний або проміжний) за кожний звітний період, в якому відображаються будь-які фінансові операції за дорученням Комітента. Впродовж 30-ти календарних днів з дати отримання звіту, Комітент в обов`язковому порядку повертає Комісіонеру другий примірник звіту (затверджений або з зауваженнями). В протилежному випадку звіт, при відсутності іншої угоди, вважається прийнятим. У разі неможливості постачання Виробів з вини Комітента, Комітент має повернути Комісіонеру отримані згідно з п. 5.7. цього Договору кошти у валюті Договору протягом 10 банківських днів після письмової вимоги Комісіонера, а також, компенсувати Комісіонеру всі підтверджені витрати та втрачену вигоду (п.п. 5.10, 5.11, 5.12 Договору).

У п. 11.1 Договору комісії сторони погодили, що цей Договір набирає чинності з дати його підписання обома Сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, але не пізніше 31.03.2020 року.

Згідно Специфікації, яка є Додатком №1 до Договору комісії, загальна ціна Виробів, що постачаються за цим Додатком складає 89600,00 доларів США. Передача на комісію Виробів здійснюється однією партією. Строк передачі Виробів на комісію - впродовж 100 робочих днів з дати отримання дозволу на експорт Державної Служби експортного контролю України, за умови отримання оплати, згідно п. 5.2 Договору.

Згідно Додаткової угоди №1 від 27.03.2020 до Договору комісії, сторони погодили, внести зміни у пункт 11.1. Договору комісії №25/41-Д від 13.05.2019 р., виклавши його у наступній редакції: « 11.1. Цей Договір набирає чинності з дати його підписання обома Сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, але не пізніше 31.07.2020 р.». Крім того, сторони домовилися Розділ 12 Договору комісії №25/41-Д від 13.05.2019 «Місцезнаходження, поштові і платіжні реквізити сторін» викласти у новій редакції.

Згідно Додаткової угоди №2 від 30.07.2020 до Договору комісії, сторони виклали п. 3.1 у наступній редакції: « 3.1. Передача на комісію Виробів здійснюється двома партіями на умовах DAP - м. Варшава (Республіка Польща), відповідно до правил ІНКОТЕРМС у редакції 2010р. Датою передачі Виробів на комісію вважається дата, зазначена у Акті прийому-передачі (згідно з Додатком №3 до Договору).». Крім того, сторони погодили внести зміни у пункт 11.1. Договору комісії №25/41-Д від 13.05.2019 р. виклавши його у наступній редакції: « 11.1. Цей Договір набирає чинності з дати його підписання обома Сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, але не пізніше 31.10.2020 р.», а також внести зміни у пункт 2. Додатку №1 Договору комісії № 25/41-Д від 13.05.2019 р., виклавши його у наступній редакції: « 2. Передача на комісію Виробів здійснюється двома партіями.».

Згідно Додаткової угоди №3 від 29.10.2020 року, №4 від 24.12.2020 року, №5 від 29.03.2021 року, №6 від 29.04.2021 року, №7 від 29.06.2021 року, №8 від 19.08.2021 року, №9 від 30.09.2021 року до Договору комісії сторонами вносились зміни у п. 11.1 Договору.

Згідно Додаткової угоди №10 від 30.11.2021 року до Договору комісії, сторони погодились внести зміни у пункт 11.1. Договору комісії № 25/41-Д від 13.05.2019 р., виклавши його у наступній редакції; « 11.1. Цей Договір набирає чинності з дати його підписання обома Сторонами та діє до 28,02.2022, але, в будь - якому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.».

На виконання Договору комісії №25/41-Д від 13.05,2019 року, між Дочірнім підприємством Державної компанії «Укрспецекспорт» - «Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» (за контрактом - продавець) та Компанією «BIPROMASZ BIPRON TRADING SA..» (за контрактом - покупець) 13.05.2019 року укладено Контракт №25/41-К та Додаткові угоди №1 від 27.03.2020, №2 від 30.07.2020, №3 від 29.10.2020, №4 від 24.12.2020, №5 від 29.01.2021, №6 від 29.03.2021, №7 від 29.04.2021, №8 від 29.06.2021, №9 від 19.08.2021, №10 від 30.09.2021, №11 від 30.11.2021 (далі - Контракт), згідно умов п. 1.1 якого, Продавець зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити Вироби за номенклатурою, кількістю, ціною і строками поставки, що визначаються у Додатку №1 до цього Контракту, який складає його невід`ємну частину. Кількість Виробів, що поставляються, зазначена в Додатку №1 до цього Контракту (п. 2.1 Контракту).

Згідно п. 4.1 Контракту, загальна вартість Контракту встановлюється в доларах США і складає 89600,00 доларів США.

Як зазначено позивачем, 22.06.2020 року на рахунок позивача надійшли кошти від «BIPROMASZ BIPRON TRADING SA..» в сумі 89600,00 доларів США.

Із зазначеної суми, на підставі пунктів 5.3., 5.4. Договору комісії, позивачем утримані кошти у сумі 8960,00 доларів США - комісійна плата, та 150 доларів США - витрати на виконання доручень Комітента. Решту коштів, у сумі 80490,00 доларів США перераховано на рахунок Комітента 23.07.2020, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті від 22.07.2020 №100, платіжною інструкцією в іноземній валюті від 23.07.2020 №100, звітом комісіонера від 31.07.2020 №1.

Для здійснення експорту Виробів за Договором комісії позивачем отримано дозволи Державної служби експортного контролю України: №29298700, дата видачі - 10.07.2020, строк дії - 31.07.2020; №29298701, дата видачі - 08.09.2020, строк дії - 31.10.2020; №29298702, дата видачі - 30.11.2020, строк дії - 31.12.2020.

Згідно поданої позовної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача 33821,97 доларів США.

Так, Специфікацією до Договору комісії передбачено строк передачі виробів на комісію - впродовж 100 робочих днів з дати отримання дозволу на експорт Державної служби експортного контролю України (далі - ДСТК), за умови отримання оплати згідно п. 5.2 Договору.

Позивач зазначає, що ним належним чином, своєчасно та в повному обсязі виконані умови Договору комісії щодо отримання необхідних дозвільних документів для здійснення експортної поставки Виробів та здійснення попередньої плати за Вироби.

Таким чином, строк передачі Виробів на комісію настав 15.12.2020.

31.07.2020 року відповідачем (Комітентом) передано на комісію частину виробів, що підтверджується Актом прийому - передачі. Однак, камери КТ-101 у кількості 3 (трьох) одиниць не були готові до відвантаження та не були відвантажені відповідачем за отриманими раніше дозволами Державної служби експортного контролю України.

У зв`язку із закінченням строку дії дозволу Державної служби експортного контролю України (далі - ДСЕК України) на здійснення експортної поставки виробів, 13.01.2021 позивачем направлено відповідну заяву щодо надання разового дозволу на експорт товарів військового призначення (камери КТ-101). Згідно листа ДСЕК України від 09.04.2021 №2791/22-21 у наданні дозволу на експорт товарів відмовлено.

13.05.2021 позивач повторно направив до ДСЕК України заяву щодо надання разового дозволу на експорт товарів військового призначення (камери КТ-101). Згідно листа ДСЕК України від 08.09.221 №5924/22-21 у наданні відповідного дозволу також відмовлено.

24.11.2021 року між Дочірнім підприємством Державної компанії «Укрспецекспорт» - «Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» (за угодою - комісіонер), Торгово-виробничим об`єднанням «Новокаховський електромеханічний завод» (за угодою - первісний комітент) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕЙТ» (за угодою - новий комітент) укладено Угоду №1 про заміну сторони Договору комісії №25/41-Д від 13.05.2019 (далі - Угода №1), згідно умов п. 1 якої, сторони погодились замінити одну із Сторін Договору комісії № 25/41-Д від 13.05.2019 року, укладеного між Комісіонером та Первісним Комітентом (надалі - Договір комісії), та передати Новому Комітенту усі права та обов`язки Первісного Комітента за Договором комісії. Після набранні чинності цієї Угоди, Новий Комітент стає стороною Договору комісії (Комітентом) і є повним правонаступником усіх прав та обов`язків Первісного Комітента (п. 2 Угоди №1).

Згідно п. 4 Угоди №1, цим Сторони визначили, що на дату підписання цієї Угоди Комісіонером перераховано на рахунок Первісного Комітента грошові кошти у розмірі 89600,00 доларів США (після утримання комісійної винагороди у розмірі 8 960,00 доларів США та витрат, пов`язаних з виконанням Договору комісії у розмірі 150,00 доларів США), відповідно до умов розділу 5 Договору комісії.

Згідно п. 5 Угоди №1, станом на дату підписання Угоди №1, залишок не переданих на комісію виробів становив: Камера КТ-101 у кількості 3 (трьох) одиниць загальною вартістю 37650,00 доларів США.

Відповідно до п. 6 Угоди №1, Новий Комітент підтверджує свою спроможність передати на комісію зазначені в п. 5 цієї Угоди Вироби на умовах та в строки, встановлені Договором комісії.

20.12.2021 року позивачем направлено до ДСЕК України заяву щодо надання разового дозволу на експорт товарів військового призначення (камери КТ-101). Згідно листа ДСЕК України від 16.04.2022 №334/22-22 у наданні відповідного дозволу відмовлено.

Строк дії Договору комісії закінчився 28.02.2022 року.

Так, вартість оплачених але не переданих на комісію Виробів становить 37650,00 доларів США. При перерахуванні коштів у розмірі 37650,00 доларів США (загальна вартість Камер КТ-101 у кількості 3 (трьох) одиниць) позивачем було утримано 3765,00 доларів США та 63,03 доларів США - витрати пов`язані з виконанням Договору комісії. Таким чином, сума перерахованих позивачем коштів за Камери КТ-101 у кількості 3 (трьох) одиниць складає 33821,97 доларів США.

Відповідно до п. 11.8. Договору комісії, неотримання дозволу ДСЕК України на здійснення міжнародної передачі Виробів, що є предметом цього Договору, є підставою для припинення зобов`язань Сторін за цим Договором.

Враховуючи викладене, у зв`язку із неотриманням (відмовою) дозволу ДСЕК України на експорт Камер КТ-101 у кількості 3 (трьох) одиниць, зобов`язання з поставки зазначених камер вважаються припиненими.

Таким чином, за відповідачем, як Комітентом за Договором комісії, утворилась заборгованість у сумі 33821 доларів США, 97 центів.

Позивачем на електронну пошту ТОВ «ВЕЙТ» (ua.veit@gmail.com) 09.03.2023 року направлено претензію від 08.03.2023 №27/3-987 з вимогою повернення вартості Камер КТ-101 у кількості 3 (трьох) одиниць в сумі 33821,97 доларів США. Однак, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та реагування, грошові кошти позивачу не повернуто.

Також, позивачем на адресу відповідача направлено претензію від 03.05.2023 року №27/3.2-2044 з повідомленням про припинення зобов`язання та вимогою про повернення вартості не переданих на комісію Камер КТ-101 у кількості трьох одиниць. Однак, вказана претензія також залишена відповідачем без відповіді та реагування.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що Угоду №1 укладено 24.11.2021. Згідно додаткової угоди №10 від 30.11.2021, договір комісії набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 28.02.2022, але, в будь-якому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Тому, на думку відповідача, посилання позивача, що строк передачі виробів для відповідача, який став стороною договору тільки у листопаді 2021 року настав 15.12.2020 та договір не був виконаний з вини ТОВ «ВЕЙТ», є необґрунтованими. Відповідач зазначає, що за наявності дозволу Державної служби експортного контролю України, він готовий виконати договірні зобов`язання та передати камери КТ-101 у кількості 3 одиниць загальною вартістю 37650,00 доларів США. Відповідач вказує, що 01.07.2020 між ТОВ «ВЕЙТ» та ТВО «Новокаховський електромеханічний завод» укладено договір поставки №62, згідно умов якого, ТОВ «ВЕЙТ» виготовило та поставило ТВО «Новокаховський електромеханічний завод» вироби, що підтверджується видатковою накладною від 17.07.2020 №34, вказані вироби виготовлені та передані ТВО «Новокаховський електромеханічний завод» саме на виконання спірного Договору комісії, що підтверджується найменуванням та кількістю одиниць виготовлених виробів, які повністю співпадають як у документах, які було підписано між ТОВ «ВЕЙТ» та ТВО «Новокаховський електромеханічний завод» та специфікації до Договору комісії. На виконання п. 3.2. Договору поставки №62 від 01.07.2020, ТОВ «ВЕЙТ» передав ТВО «Новокаховський електромеханічний завод», який у свою чергу на виконання п. 3.3., п. 11.9. Договору комісії передав позивачу відповідні документи на готові вироби, в тому числі, і на камери К1-101. Зі слів відповідача, документи визначені у п. 3.3. та п. 11.9. Договору комісії доводять факт наявності та виготовлення камер КТ-101, адже, за їх відсутності позивач не отримав би дозвіл на їх експорт. Однак, у всіх дозволах, які були отримані на виконання контракту №25/41-К від 13.05.2019, а не Договору комісії №25/41-Д від 13.05.2019, зазначено про камери КТ-101, що беззаперечно засвідчує той факт, що камери були виготовлені, були в наявності і вина ТОВ «ВЕЙТ» у неотриманні дозволу позивачем на камери КТ-101 відсутня. Відповідно до п. 5.12. Договору комісії, у разі неможливості постачання виробів з вини комітента, комітент має повернути комісіонеру отримані згідно п. 5.7. цього договору кошти у валюті договору протягом 10 банківських днів після письмової вимоги комісіонера, а також, компенсувати комісіонеру всі підтверджені витрати та втрачену вигоду. Однак, на думку відповідача, матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту понесення позивачем втрати чи упущеної вигоди, як і не містять доказів наявності складу цивільного правопорушення та винної поведінки з боку ТОВ «ВЕЙТ». Так, ТОВ «ВЕЙТ» було виготовлено камери КТ-101, що підтверджується договором поставки від 01.07.2020 №62. Про факт існування камер свідчить також те, що позивачем у 2020 році отримувалися дозволи на експорт, в тому числі, і камери, а отримання дозволу на експорт без документів щодо їх походження, характеристик, сертифікатів якості тощо є неможливим, що доводить відсутність винної поведінки ТОВ «ВЕЙТ». Також, на думку відповідача, відсутній причинний зв`язок між діями ТОВ «ВЕЙТ» та не поставкою камер КТ-101, адже, камери не було передано BBT Holding LLC у зв`язку з неотриманням дозволу саме позивачем, який не виконав своє основне зобов`язання, визначене п. 5.8. Договору комісії, не отримав дозвіл у Державній службі експортного контролю України, враховуючи, що Договір комісії діє до 28.02.2022, однак в будь-якому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Щодо стягнення упущеної вигоди, які за своєю правовою природою є комісійною винагородою позивача, відповідач зазначає, що пунктом 5.3. Договору комісії встановлено, що за виконання доручень за даним договором комісіонер одержує комісійну плату в розмірі 10% від загальної ціни виробів. У п. 5.4. Договору комісії передбачено, що комісіонер має право утримати із коштів, що надійшли на рахунок комісіонера від покупця суму не більше 150,00 доларів США на витрати, які пов`язані з організацією реалізації виробів. Отримана позивачем сума коштів становить 10% комісійної винагороди і становить - 89600,00 доларів США. Витрати, які пов?язані з організацією реалізації виробів - 150,00 доларів США. Позивач, перерахувавши ТВО «Новокаховський електромеханічний завод» 80490,00 доларів США у повному обсязі утримав свою комісійну винагороду за невиконаний ним Договір комісії, що підтверджується платіжним дорученням від 22.07.2020 №100, а тому, вимога про стягнення 3765,00 доларів США упущеної вигоди є безпідставною та не підлягає задоволенню. Крім того, відповідач зазначив, що ним не отримано жодної претензії від позивача.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 1011 ЦК України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Згідно ст. 1012 ЦК України, договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії. Комітент може бути зобов`язаний утримуватися від укладення договору комісії з іншими особами. Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов`язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

Якщо договір комісії не був виконаний з причин, які залежали від комітента, комісіонер має право на комісійну плату на загальних підставах. У разі розірвання або односторонньої відмови від договору комісії комісіонер має право на плату за фактично вчинені дії (п.п. 4, 5 ст. 1013 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1022 ЦК України, після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Так, матеріалами справи підтверджується, що на виконання Договору комісії між Дочірнім підприємством Державної компанії «Укрспецекспорт» - «Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» (за контрактом - продавець) та Компанією «BIPROMASZ BIPRON TRADING SA..» (за контрактом - покупець) 13.05.2019 року укладено Контракт №25/41-К. Як зазначено позивачем, 22.06.2020 року на рахунок позивача від Компанії «BIPROMASZ BIPRON TRADING SA..» надійшли кошти в сумі 89600,00 доларів США.

На підставі п.п. 5.3., 5.4. Договору комісії, позивачем із зазначеної суми утримані кошти у сумі 8960,00 доларів США - комісійна плата, та 150 доларів США - витрати на виконання доручень Комітента. Решту коштів, у сумі 80490,00 доларів США перераховано на рахунок Комітента 23.07.2020, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті від 22.07.2020 №100, платіжною інструкцією в іноземній валюті від 23.07.2020 №100, звітом комісіонера від 31.07.2020 №1.

Згідно ст. 1022 ЦК України, після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії. Комітент, який має заперечення щодо звіту комісіонера, повинен повідомити його про це протягом тридцяти днів від дня отримання звіту. Якщо такі заперечення не надійдуть, звіт вважається прийнятим.

Отримання відповідачем грошових коштів за Договором комісії, а також, витрати позивача понесені на виконання доручень відповідача (як комітента) підтверджується звітами комісіонера №1 від 31.07.2020, №2 від 30.09.2020, №3 від 31.12.2020, №4 від 31.07.2021, №5 від 31.08.2021 року складеними у відповідності до п.п. 5.10-5.12 Договору комісії.

Пунктом 5.8. Договору комісії визначено, що Комітент доручає Комісіонеру здійснити заходи щодо отримання дозволу Державної служби експортного контролю України.

Для здійснення експорту виробів за Договором комісії позивачем отримано дозволи Державної служби експортного контролю України: №29298700, дата видачі - 10.07.2020, строк дії - 31.07.2020; №29298701, дата видачі - 08.09.2020, строк дії - 31.10.2020; №29298702, дата видачі - 30.11.2020, строк дії - 31.12.2020.

Специфікацією до Договору комісії передбачено строк передачі виробів на комісію - впродовж 100 робочих днів з дати отримання дозволу на експорт Державної служби експортного контролю України (далі - ДСТК), за умови отримання оплати згідно п. 5.2 Договору. Таким чином, строк передачі Виробів на комісію настав 15.12.2020.

31.07.2020 року відповідачем (Комітентом) передано на комісію частину виробів, що підтверджується Актом прийому - передачі. Однак, камери КТ-101 у кількості 3 (трьох) одиниць не були готові до відвантаження та не були відвантажені відповідачем за отриманими раніше дозволами Державної служби експортного контролю України.

У зв`язку із закінченням строку дії дозволу Державної служби експортного контролю України (далі - ДСЕК України) на здійснення експортної поставки виробів, 13.01.2021 позивачем направлено відповідну заяву щодо надання разового дозволу на експорт товарів військового призначення (камери КТ-101). Згідно листа ДСЕК України №2791/22-21 від 09.04.2021 у наданні дозволу на експорт товарів відмовлено.

13.05.2021 позивач повторно направив до ДСЕК України заяву щодо надання разового дозволу на експорт товарів військового призначення (камери КТ-101). Згідно листа ДСЕК України №5924/22-21 від 08.09.221 у наданні відповідного дозволу також відмовлено.

20.12.2021 року позивачем направлено до ДСЕК України заяву щодо надання разового дозволу на експорт товарів військового призначення (камери КТ-101). Згідно листа ДСЕК України №1334/22-22 від 16.04.2022 у наданні відповідного дозволу відмовлено.

Таким чином, позивачем виконано умови п. 5.8 Договору комісії щодо здійснення заходів з отримання Дозволу Державної служби експортного контролю України на експорт Виробів.

Строк дії Договору комісії, визначений у п.11.1 у редакції Додаткової угоди №10 від 30.11.2021 року, закінчився 28.02.2022 року.

Як встановлено судом, вартість оплачених але не переданих на комісію Виробів становить 37650,00 доларів США. При перерахуванні коштів у розмірі 37650,00 доларів США (загальна вартість Камер КТ-101 у кількості 3 (трьох) одиниць). Позивачем було утримано 3765,00 доларів США та 63,03 доларів США - витрати пов`язані з виконанням Договору комісії. Таким чином, сума перерахованих позивачем коштів за Камери КТ-101 у кількості 3 (трьох) одиниць складає 33821,97 доларів США.

Відповідно до п. 11.8. Договору комісії, неотримання дозволу ДСЕК України на здійснення міжнародної передачі Виробів, що є предметом цього Договору, є підставою для припинення зобов`язань Сторін за цим Договором.

Статтею 538 ЦК України визначено, що виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 607 ЦК України, зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Комітент зобов`язаний забезпечити комісіонера усім необхідним для виконання обов`язку перед третьою особою (ч. 1 ст. 1016 ЦК України).

Комісіонер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв`язку з виконанням своїх обов`язків за договором комісії, зокрема у випадку, якщо він або субкомісіонер вжив усіх заходів щодо вчинення правочину, але не міг його вчинити за обставин, які від нього не залежали (ст. 1024 ЦК України).

При цьому, судом враховано, що Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техімпекс" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2021 у справі №910/1621/20 за позовом ТОВ "Техімпекс" до ДП ДК компанії "Укрспецекспорт" - "Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" про зобов`язання виконати умови договору комісії від 29.08.2017 № 22/63-Д, а саме: вжити всіх необхідних заходів щодо отримання дозволу ДСЕК України відповідно до п.5.10 договору комісії, вчинити від свого імені в інтересах та за рахунок комітента правочин з поставки на експорт виробів за номенклатурою, кількістю, цінами і строками поставки, які зазначаються у додатку №1 до договору, самостійно вчинити зовнішньоекономічну угоду з третьою особою на передачу виробів на умовах поставки відповідно до п.1.2 договору та зобов`язати Відповідача виконати в натурі умови договору комісії з поставки виробів дійшов наступних висновків. Так, в пункті 25 постанови Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №910/1621/20 зазначено, що судом апеляційної інстанції правильно зазначено, що відповідно до п. 5.10 Договору Позивач, як Комітент, доручив Відповідачу, як Комісіонеру, вжити всіх необхідних заходів щодо отримання дозволу Державної служби експортного контролю, тобто доручення Позивача полягало саме у вжитті Відповідачем заходів необхідних для отримання дозволу ДСЕК України та не породжувало для Відповідача обов`язку отримати дозвіл ДСЕК України. Інші умови Договору також не містять обов`язку Відповідача отримати дозвіл ДСЕК України або його обов`язку повторного звернення для отримання дозволу ДСЕК України».

Судом, також враховано, що ДСЕК України було відмовлено в наданні дозволу на право здійснення експорту товарів на підставі ст. 16 ЗУ «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання», з метою забезпечення національних інтересів України.

Враховуючи викладене, у зв`язку з неотриманням (відмовою) дозволу ДСЕК України на експорт Камер КТ-101 у кількості 3 (трьох) одиниць, у відповідності до п. 11.8 Договору комісії, зобов`язання з поставки зазначених камер вважаються припиненими.

Вартість оплачених але не переданих на комісію Виробів становить 37650,00 доларів США. При перерахуванні коштів у розмірі 37650,00 доларів США (загальна вартість Камер КТ-101 у кількості 3 (трьох) одиниць) позивачем було утримано 3765,00 доларів США та 63,03 доларів США - витрати пов`язані з виконанням Договору комісії. Сума перерахованих позивачем коштів за Камери КТ-101 у кількості 3 (трьох) одиниць складає 33821,97 доларів США.

Таким чином, за відповідачем, як Комітентом за Договором комісії утворилась заборгованість в сумі 33821,97 доларів США.

Оскільки, судом встановлено невиконання відповідачем зобов`язань за Договором комісії в частині передачі на комісію у визначені договором строки камер КТ-101 в кількості 3 штук, здійснення комісіонером та отримання комітентом оплати за не передані на комісію камери КТ-101 в кількості 3 штук, вжиті позивачем заходи щодо отримання дозволу ДСЕК України на експортну поставку камер КТ-101, а також відмову ДСЕК України у видачі такого дозволу та припинення зобов`язань за Договором комісії в силу п. 11.8 Договору комісії, відповідачем зазначеного не спростовано, доказів протилежного суду не надано, заборгованість відповідача перед позивачем складає 33821,97 доларів США, документально підтверджена, тому, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на укладений між ним та ТВО «Новокаховський електромеханічний завод» Договір поставки №62 від 01.07.2020 суд вважає недоречними, оскільки, такий договір може підтверджувати факт виготовлення та поставки товару, однак, не стосується Договору комісії який є предметом у даній справі. Доводи відповідача стосовно своєчасного виконання ним умов Договору поставки №62 від 01.07.2020 та виготовлення товару не стосуються є необґрунтованими, оскільки, умовами Договору комісії визначено обов`язок Комітента передати вироби на комісію, а не виготовити їх. Тому, додані до відзиву документи на підтвердження виконання зобов`язань за Договором №62 від 01.07.2020 не стосуються предмету спору у даній справі. При цьому, суд звертає увагу відповідача, що у позовній заяві позивачем не оспорюється виготовлення виробів - камер КТ-101 чи їх відсутність, натомість, у позовній заяві позивачем зазначено, що вироби - камери КТ-101 у кількості 3 одиниць не були готові до відвантаження та не були відвантажені комітентом за отриманими раніше дозволами ДСЕК України.

Посилання відповідача стосовно того, що Угоду №1 укладено 24.11.2021, а згідно п. 11.1 Договору комісії, в редакції Додаткової угоди №10, Договір комісії набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 28.02.2022, але, в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, а тому, посилання позивача, що строк передачі виробів для відповідача, який став стороною договору тільки у листопаді 2021 року настав 15.12.2020 є необґрунтованими, суд зазначає наступне.

Відповідно до умов Угоди №1 TBO «Новокаховський завод», як Первісний Комітент, передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЙТ», як Новий Комітент, прийняло на себе усі права та обов`язки за Договором комісії №25/41-Д від 13.05.2019 та стало Комітентом за Договором комісії. Станом на дату підписання Угоди №1 залишок не переданих на комісію виробів становив: Камера КТ-101 у кількості 3 (трьох) одиниць загальною вартістю 37650,00 доларів США (п. 5 Угоди №1). На дату підписання Угоди №1 Комісіонером в повному обсязі було здійснено оплату за Договором комісії, що підтверджується: платіжним дорученням в іноземній валюті від 22.07.2020 №100; платіжною інструкцією в іноземній валюті від 23.07.2020 №100, звітом комісіонера від 31.07.2020 №1. Про здійснення оплати за Договором комісії також зазначено в п. 4 Угоди №1.

Крім того, в п. 7 Угоди №1 Сторони погодили, що всі фінансові питання між Первісним Комітентом та Новим Комітентом, пов`язані із виконанням Договору комісії вирішуються ними самостійно, без залучення Комісіонера. Також, відповідно до п. 6 Угоди №1, Новий Комітент підтверджує свою спроможність передати на комісію зазначені в п. 5 цієї Угоди Вироби на умовах та в строки, встановлені Договором комісії.

Таким чином, на дату приймання на себе обов`язків Комітента за Договором комісії відповідач був обізнаний про невиконання Комітентом умов Договору комісії в частині передачі на комісію камер КТ - 101 в кількості 3 штук загальною вартістю 37650,00 доларів США і прийняв на себе права та обов`язки Комітента за Договором комісії.

Стосовно заявлених позовних вимог про стягнення упущеної вигоди у сумі 3765,00 доларів США, судом встановлено наступне.

За змістом ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Виходячи зі змісту ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Зазначена норма кореспондується з положеннями статей 224, 225 ГК України, за змістом яких учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Для відшкодування шкоди необхідно довести такі факти: а) неправомірність поведінки особи; б) наявність шкоди (збитків) та її розмір; в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди; г) вина заподіювача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі, якби право позивача не було порушене. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті для їх одержання.

Звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на позивача обов`язок довести реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання (позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 30.05.2018 у справі №750/8676/15-ц, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 910/12204/17, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/180.

Також, позивач повинен довести факти вжиття ним певних заходів щодо одержання таких доходів, тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів з одержання таких доходів. Вказані висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 908/2486/18, від 15.10.2020 у справі № 922/3669/19, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18.

Пунктами 5.3, 5.4 Договору комісії передбачено, що за виконання доручень за даним Договором Комісіонер одержує комісійну плату в розмірі 10 % від загальної ціни Виробів (в тому числі ПДВ). Право комісіонера на комісійну плату виникає з моменту укладення цього Договору.

Як зазначено позивачем, при перерахуванні коштів у розмірі 37650,00 доларів США (загальна вартість Камер КТ-101 у кількості 3 (трьох) одиниць), ним було утримано 3765,00 доларів США - комісійної винагороди.

29.07.2021 року позивачем від BBT Holding LLC (покупця за зовнішньоекономічним Контрактом від 13.05.2019 №25/41-К) отримано лист з вимогою поставити камери КТ - 101 в кількості 3 шт., у разі не поставки виробів, позивача зобов`язано повернути передплату за товар.

Таким чином, у зв`язку із невиконанням Комітентом зобов`язання за Договором комісії в частині передачі на комісію Камер КТ-101 у кількості 3 (трьох) одиниць, кошти, отримані Комісіонером від Покупця в сумі 37650,00 доларів США, підлягають поверненню Покупцю в повному обсязі. До складу зазначеної суми входить також і комісійна плата в розмірі 3765,00 доларів США, що складає 10 % вартості виробів.

Таким чином, позивачем втрачено комісійну винагороду у сумі 3765,00 доларів США, які він повинен був отримати за умови належного виконання Комітентом зобов`язань за Договором комісії в частині з передачі Виробів на комісію.

Реальними збитками підкреслюється наявність фактичних втрат майнової сфери потерпілої особи.

Складовою збитків є упущена вигода, як рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення (постанова Верховного Суду від 13.12.2018 року у справі №923/700/17).

Таким чином, судом встановлено, що позивачем втрачено комісійну винагороду у сумі 3765,00 доларів США, які позивач повинен був отримати за умови належного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором комісії.

Враховуючи викладене, а також, встановлення судом факту неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором комісії, заявлені вимоги про стягнення збитків у розмірі 3765,00 доларів США є обґрунтованими, підтвердженими документально, а тому, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Усі інші твердження та заперечення відповідача не спростовують вищевикладених висновків суду.

Крім того, суд звертає увагу сторін, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, №4241/03, від 28.10.2010).

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 126, 129, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - «Державна госпрозрахункова зовнішньоторгівельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЙТ» про стягнення вартості не переданих на комісію виробів та упущеної вигоди задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЙТ» (08600, Київська область, м. Васильків, вул. Декабристів, буд. 45, код ЄДРПОУ 39592978) на користь Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - «Державна госпрозрахункова зовнішньоторгівельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 36, код ЄДРПОУ 14281072) 33821 (тридцять три тисячі вісімсот двадцять один) доларів США 97 центів вартості не переданих на комісію виробів, 3765 (три тисячі сімсот шістдесят п`ять) доларів США упущеної вигоди, що в гривневому еквіваленті становить 137680 (сто тридцять сім тисяч шістсот вісімдесят) грн. 78 коп. та 20620 (двадцять тисяч шістсот двадцять) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання 11.12.2023 року.

Суддя Д.Г. Заєць