Ухвала

від 12.12.2023 по справі 360/1452/23

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

12 грудня 2023 року м. ДніпроСправа № 360/1452/23

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., перевіривши матеріали адміністративного позову адвоката Ракицької Ірини Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області про визнання протиправної бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 07 грудня 2023 року надійшов адміністративний позов адвоката Ракицької Ірини Миколаївни (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області (далі - відповідач, УСЗН Станично-Луганської РДА Луганської області) з такими вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у невиплаті допомоги при народження дитини;

- зобов`язати відповідача призначити і здійснити виплату позивачу допомогу при народження дитини - сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За приписами пунктів 3 та 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Перевіривши матеріали адміністративного позову, суд встановив таке.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначається:

- повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

Вивченням позовної заяви встановлено, що представником позивача в позовній заяві зазначено як відповідача - Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області.

Постановою Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» утворено Щастинський район (з адміністративним центром у селищі міського типу Новоайдар) у складі територій Нижньотеплівської сільської, Новоайдарської селищної, Станично-Луганської селищної, Широківської селищної, Щастинської міської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України та ліквідується Станично-Луганський район.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 року № 1635-р «Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій» Станично-Луганська райдержадміністрація реорганізується шляхом приєднання до райдержадміністрації, розташованої в адміністративному центрі новоутвореного району, а саме: до Щастинської райдержадміністрації Луганської області.

Згідно з розпорядженням Щастинської районної державної адміністрації Луганської області від 22 березня 2021 року «Про внесення змін до розпорядження голови районної державної адміністрації від 29 січня 2021 року № 10» відповідно до статті 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 року № 1635-р «Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій» та постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 № 1321 «Про затвердження Порядку здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків районних державних адміністрацій, що припиняються» зобов`язано внести зміни до розпорядження голови Станично-Луганської районної державної адміністрації від 29.01.2021 № 10 «Про реорганізацію структурних підрозділів Станично-Луганської райдержадміністрації Луганської області, які мають статус юридичної особи публічного права», а саме:

припинено структурні, підрозділи Станично-Луганської районної державної адміністрації, які мають статус юридичних осіб публічного права, шляхом приєднання до відповідних структурних підрозділів Щастинської районної державної адміністрації:

Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області (код ЄРДПОУ 03197049) приєднано до Управління соціального захисту населення Щастинської районної державної адміністрації Луганської області (код ЄРДПОУ 03196989).

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань юридична особа Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області перебуває в стані припинення з 02 лютого 2021 року внаслідок внесення рішення засновників щодо припинення юридичної особи в результаті реорганізації.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань Управління соціального захисту населення Щастинської районної державної адміністрації (код ЄРДПОУ 03196989) в стані припинення не перебуває.

Вище наведені обставини свідчать, що з 03 лютого 2021 року повноваження Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області передані до Управління соціального захисту населення Щастинської районної державної адміністрації.

На підтвердження обставин звернення позивача до відповідача за призначенням допомоги при народження дитини, представник позивача додав до матеріалів справи заяву про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг, датовану 09 серпня 2022 року.

Однак з поданої заяви не можливо встановити, до якого органу праці та соціального захисту населення вона була подана.

При цьому, суд звертає увагу представника позивача, що станом на дату подання заяви 09 серпня 2022 року повноваження Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області вже передані до Управління соціального захисту населення Щастинської районної державної адміністрації.

Таким чином, у розумінні вимог статей 9, 43, 47 КАС України, представнику позивача необхідно визначити належного відповідача у справі, зазначивши відносно нього всі відомості відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 160 КАС України.

Отже, для усунення зазначеного недоліку позивачу (представнику позивача) слід надати уточнену позовну заяву, оформлену з дотриманням вимог статей 160, 161 КАС України, визначивши належного відповідача у справі та зазначивши відносно нього всі відомості відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 160 КАС України.

Відповідно до частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з частиною другою статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі Закон № 3674-VI).

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Частиною першою статті 4 Закону № 3674-VI встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із частиною другою статті 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру фізичною особою сплачується судовий збір у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Станом на 01 січня 2023 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2684,00 грн.

В прохальній частині позовної позивачем заявлено дві вимоги немайнового характеру, які є взаємопов`язаними.

Відтак, позивач за подання даної позовної заяви повинен був сплатити судовий збір, з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, у розмірі 858,88 грн (1073,60 грн (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023) х коефіцієнт 0,8).

Позивачем судовий збір за подання до суду адміністративного позову з позовними вимогами немайнового характеру у розмірі 858,88 грн не сплачено.

У позовній заяві представником позивача з посилання на пункт 7 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» зазначено, що позивач звільнена від сплати судового збору.

Суд вважає необґрунтованими доводи представника позивача щодо наявності підстав для звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до пункту 7 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» з огляду на таке.

За статтею 2 Закону № 3674-VI платники судового збору є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації міністрів Ради Європи державам - членам щодо заході, що полегшують доступ до правосуддя, від 14 травня 1981 року № R (81) 7: «У тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.

У частині другій статті 3 Закону № 3674-VI визначено перелік об`єктів - заяв до суду, за подання яких судовий збір не справляється, а в статті 5 цього закону - вичерпний перелік суб`єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання до суду позовів, заяв, скарг та за видачу судами документів, а також підстави звільнення від сплати судового збору осіб, які звертаються із заявами про захист не власних прав, а охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб.

Зазначену норму слід враховувати в системному зв`язку зі статтею 53 КАС України, яка визначає участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з частиною першою статті 53 КАС України у випадках, встановлених законом, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із позовними заявами в інтересах інших осіб і брати участь у цих справах.

Натомість, в силу частини першої статті 56 КАС України права, свободи та інтереси малолітніх та неповнолітніх осіб, які не досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді їхні законні представники - батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.

Тобто, в контексті КАС України особи, які можуть звертатися до адміністративного суду із позовними заявами в інтересах інших осіб та законні представники не є тотожними, перша категорія не включає в себе другу.

Таким чином, звертаючись з позовом в інтересах неповнолітньої дитини, її батьки діють як законні представники неповнолітнього в розумінні частини першої статті 56 КАС, а не як фізичні особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб відповідно до частини першої статті 53 КАС України.

Законом № 3674-VI не передбачено пільги щодо сплати судового збору законного представника, який звертається в інтересах неповнолітнього, крім законних представників дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю (пункт 9 частини першої статті 5).

Таким чином, чинне законодавство України не звільняє позивача від сплати судового збору за подання даної позовної заяви в інтересах її дитини.

Вказані висновки узгоджуються з висновками, викладеними в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 16 квітня 2020 року по справі № 640/109/19.

Суд також вважає необґрунтованими доводи позивача щодо наявності підстав для звільнення від сплати судового збору відповідно до пункту 14 частини 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір» з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Зі змісту наведеної статті 3 вищевказаного закону вбачається, що законодавець розрізняє позовні заяви та інші заяви, які можуть бути об`єктом сплати судового збору.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 3674-VI платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Згідно з пунктом 14 частини другої статі 3 Закону № 3674-VI судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.

Однак, вказана норма не передбачає звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви до адміністративного суду в інтересах зазначених осіб.

При цьому, пункт 14 вказаної норми звільняє від сплати судового збору осіб, які в інтересах малолітніх подають саме заяви, а не позовні заяви.

Також вказана норма передбачає звільнення від сплати судового збору за подачу заяви про захист прав дітей, а не звільнення від сплати судового збору за подачу позовної заяви в інтересах дітей, у зв`язку з чим позивач не звільнена від сплати судового збору за подання цього позову.

Таким чином, позивачу необхідно надати документ про сплату судового збору в розмірі 858,88 грн.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За приписами абзацу першого частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Строк звернення до адміністративного суду це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».

Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року в справі № 340/1019/19).

В позовній заяві представник позивача звертає до суду вимогу визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у невиплаті допомоги при народження дитини.

Однак при цьому представник позивача не зазначає та не надає жодного доказу на підтвердження дати, коли позивач дізналась або повинна була дізнатися про вчинення відповідачем бездіяльності відносно неї (тобто про дату порушення прав позивача).

Зазначене унеможливлює дотримання судом вимог пункту 5 частини першої статті 171 КАС України щодо з`ясування чи подано дану позовну заяву з дотриманням строку звернення до суду.

Проте з наданих в матеріали справи доказів слідує, що до суду з цим позовом позивач звернулася більше ніж через рік після звернення із заявою про призначення соціальної допомоги при народженні дитини. Тобто з порушенням строку звернення до суду, визначеним в абзаці першому частини другої статті 122 КАС України.

Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

У позовній заяві позивачем клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду не заявлено, відповідної заяви разом з позовом також не подано.

КАС України не пов`язує право суду поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Таким чином, у кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

Заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості. Відповідно з цим, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Таким чином, представнику позивача необхідно надати належні докази на підтвердження дати, коли позивачу стало відомо про порушення її прав, та підтвердження дотримання шестимісячного строку звернення до суду, а в разі пропуску строку подати обґрунтоване клопотання про поновлення строку на звернення до адміністративного суду разом з відповідними доказами.

Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає за необхідне позовну заяву залишити без руху, з встановленням представнику позивача строку для усунення вказаних недоліків.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовну заяву адвоката Ракицької Ірини Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області про визнання протиправної бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, залишити без руху.

Запропонувати позивачу протягом 10 (десяти) календарних днів з дати отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» зі скріпленням електронним підписом учасника справи (його представника):

- уточненої позовної заяви, оформленої з дотриманням вимог статей 160, 161 КАС України;

- документу про сплату судового збору у розмірі 858,88 грн, сплаченого за такими реквізитами:

Отримувач коштів - ГУК у Луг.обл./МТГ м.Сєвєр/22030101;

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37991110;

Банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.);

Код банку отримувача (МФО) - 899998;

Рахунок отримувача - UA288999980313101206084012499;

Код класифікації доходів бюджету 22030101;

Призначення платежу - *; 101; ____ (реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ____ (ПІБ позивача), Луганський окружний адміністративний суд;

- належних доказів на підтвердження дати, коли позивачу стало відомо про порушення її прав, та дотримання нею шестимісячного строку звернення до суду, а в разі пропуску строку - обґрунтованого клопотання про поновлення строку на звернення до адміністративного суду разом з відповідними доказами.

Якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті позивачем у строк, встановлений судом, позовна заява буде повернута особі, яка її подала, та вважатиметься неподаною.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду не підлягає. Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

СуддяК.О. Пляшкова