Рішення

від 29.11.2023 по справі 380/21313/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2023 рокусправа №380/21313/23

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддяКравців О.Р.,

за участю:

секретар судового засіданняШийович Р.Я.,

від позивача ОСОБА_1 ,

від відповідачаБілоус А.Т.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «М7 ДЕВЕЛОПМЕНТ КОНСТРАКШН ГРУП» до Головного управління ДПС у Львівській області, про визнання протиправними і скасування рішень.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «М7 ДЕВЕЛОПМЕНТ КОНСТРАКШН ГРУП» (далі позивач, ТОВ «М7 ДЕВЕЛОПМЕНТ КОНСТРАКШН ГРУП») з позовною заявою до Головного управління ДПС у Львівській області (далі відповідач, ГУДПС у Львівській області), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 15 серпня 2023 року №18285/13-01-07-04;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 15 серпня 2023 року №18282/13-01-07-04;

- судові витрати покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані таким. Позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення відповідача не відповідають принципам обґрунтованості, законності та розсудливості, передбаченими п. 1, 3, 6 ч. 2 ст. 2 КАС України. Доводи позивача зводяться до того, що податковий орган, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення діяв поза межами вимог, що встановлення податковим законодавством, а також не у межах та не у спосіб, передбачений чинним законодавством. Підставою для висновку податкового органу про те, що позивачем було занижено податок на прибуток, слугувало те, що на думку відповідача у контрагентів позивача мала місце відсутність технічних та технологічних можливостей для вчинення господарських операцій. Окрім того, відповідач вказував на «дефектність» первинних документів та нереальність проведених господарських операцій, з огляду на відсутність у первинній документації позивача певної інформації чи власне відсутність документів, а також фактичну неможливість контрагентів позивача надати останньому відповідні послуги. Позивач категорично не погоджується з такими висновками контролюючого органу. Вказує аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, а також визначення об`єкта оподаткування (в даному випадку податком на прибуток), якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю. Висновки відповідача сформовані без достатньої на те правової підстави. Так, податковий орган не виконав свого обов`язку і не направив контрагентам позивача відповідні письмові запити, обмежившись натомість загальною інформацією, що міститься в базах даних ДПС, а саме в Інформаційно-телекомунікаційній системі «Податковий блок». Відомості з баз даних ДПС можуть слугувати лише підставою для проведення перевірки платників податків у встановленому законом порядку, однак не є самостійною підставою для визначення податкових зобов`язань. Наявність відповідної інформації у вказаному програмному продукті податкового органу безпосередньо не створює, не змінює та не припиняє юридичних прав та обов`язків платників податків, тобто не породжує правових наслідків. Законодавством України, зокрема Податковим кодексом України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладений обов`язок здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, подання звітності, сплати податків до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника. Не передбачено ні право, ні зобов`язання будь-якої із сторін правочину здійснювати контроль щодо показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності, що подана іншою стороною правочину. При цьому відповідно до законодавства кожний платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі на його контрагентів. Відсутність у контрагентів трудових чи матеріальних ресурсів для здійснення господарської діяльності, не виключають можливість виконання господарської операції, не спростовують обставин поставки товару, адже така діяльність може здійснюватися не лише за рахунок власних ресурсів, але й за рахунок ресурсів, що належать іншим особам (найманих ресурсів). Позивач переконаний, що Акт від 17.02.2022 №2349/13-01-07-04/41169982 «Про результати документальної планової виїзної перевірки» не містить достатніх доказів для висновку про те, що позивачем здійснено умисні дії, щодо зменшення суми податку на прибуток та завищення суми податкового кредиту, а також щодо того, щ прийняті відповідачем податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 15 серпня 2023 року №18285/13-01-07-04 та податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 15 серпня 2023 року №18282/13-01-07-04 є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 13.09.2023 відкрито загальне позовне провадження у справі.

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві /Т.3, арк.спр.15-18/. Вказано, що позивачем не надано до перевірки документи, які були б належно оформлені, а саме: акти здачі-приймання наданих послуг та виконаних робіт від ФОП ОСОБА_2 ( НОМЕР_1 ), ФОП ОСОБА_3 ( НОМЕР_2 ), ФОП ОСОБА_4 ( НОМЕР_3 ), ФОП ОСОБА_5 ( НОМЕР_4 ), ФОП ОСОБА_6 ( НОМЕР_5 ), ФОП ОСОБА_7 ( НОМЕР_6 ), ФОП ОСОБА_8 ( НОМЕР_7 ) недостатньо розкривають зміст наданих послуг та виконаних робіт та їх обсяги, не розкривають результати відображених в обліку наданих послуг та виконаних робіт. В наданих первинних документах не конкретизовано зміст наданих послуг та виконаних робіт в натуральному та вартісному виразах. В ході проведення перевірки встановлено ряд факторів, що свідчить про «дефектність» первинних документів та нереальність проведених господарських операцій позивача з вищевказаними суб`єктами підприємницької діяльності, а саме: акти наданих послуг не розкривають зміст проведених господарських операцій (не зазначено посилання на договір, адресу проведення робіт, кількість відпрацьованих годин, ПІП водія); не представлено свідоцтв на право власності транспортних засобів, техпаспорта, накази підприємства щодо закріплення водіїв на ТЗ; звіти водіїв про проведені роботи, на яких об`єктах була задіяна спецтехніка (в т.ч. адресу проведення робіт). відсутність основних фондів та чисельності працівників, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності даних ФОП у задекларованих обсягах. До перевірки також не представлено дозволи на виконання робіт на спецтехніці; Пояснень по даних питаннях керівником та головним бухгалтером позивача під час проведення перевірки надано не було, про що зазначено в акті перевірки.

Позивач подав відповідь на відзив /Т.3, арк.спр.28-34/. Наголошує, що у даній справі реальність відповідних господарських операцій підтверджується не лише фактичним рухом капіталу, наявністю усіх необхідних первинних документів, а й реальним досягненням економічної мети: на усіх будівельних майданчиках, де контрагенти надавали свої послуги позивачу, звершені роботи з будівництва житлових будинків, що прямо вказує на досягнення економічної мети сторін укладених договорів.

Відповідач подав додаткові пояснення, щодо дефектності документів по окремих контрагентах /Т.3, арк.спр.44-47, 50-53, 56-59/.

Ухвалою суду від 01.11.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні у судовому засіданні заявлені вимоги підтримала, просила скасувати оскаржені рішення, як протиправні.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, просив відмовити у задоволенні позову.

Суд заслухав доводи представників сторін, з`ясував фактичні обставини. дослідив подані докази та,-

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «М7 ДЕВЕЛОПМЕНТ КОНСТРАКШН ГРУП» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 23.02.2017, номер запису в державному реєстрі 14151020000041097. Основним видом економічної діяльності ТОВ «М7 ДЕВЕЛОПМЕНТ КОНСТРАКШН ГРУП» за кодом КВЕД, є: 41.20: Будівництво житлових і нежитлових будівель. ТОВ «М7 ДЕВЕЛОПМЕНТ КОНСТРАКШН ГРУП» перебуває на податковому обліку у ГУДПС у Львівській області та є платником податку на додану вартість.

У період з 21.01.2022 по 10.02.2022 уповноваженими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку, за результатами якої складено Акт від 17.02.2022 №2349/13-01-07-04/41169982 «Про результати документальної планової виїзної перевірки» ТзОВ «М7 ДЕВЕЛОПМЕНТ КОНСТРАКШН ГРУП» (41169982) податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2017 по 30.09.2021, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 23.02.2017 по 30.09.2021 року».

Відповідно до Акта, зокрема перевіркою задекларованих показників у рядку 02 «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності» податкових декларацій з податку на прибуток за період з 01.04.2017 по 30.09.2021 всього у сумі 8648674,00 грн. встановлено наступне.

Перевіркою повноти декларування показників рядка 02 «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності» Податкових декларацій з податку на прибуток за період з 01.04.2017 по 30.09.2021 встановлено їх заниження всього у сумі 7968327,00 грн., в тому числі за 2017 рік у сумі 387070,00 грн., 2018 рік - у сумі 2035531,00 грн., 2019 рік - у сумі 1474632,00 грн., 2020 рік - у сумі 1110026,00 грн. та три квартали 2021 року - у сумі 2961068.00 гривень.

Під час здійснення перевірки контролюючим органом проаналізовано зміст господарських операції позивача із контрагентами, оскільки ТОВ «М7 ДЕВЕЛОПМЕНТ КОНСТРАКШН ГРУП» у рядку 2050 «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг» Звітів про фінансові результати за 2018, 2019, 2020, 9 місяців 2021 року відображено витрати на придбання послуг спецтехніки, виконання робіт з штукатурення, електромонтажних робіт від самозайнятих осіб (фізичних осіб-підприємців) /Т.1, арк.спр.24-65/.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «М7 ДЕВЕЛОПМЕНТ КОНСТРАКШН ГРУП»: 14.2. п. 44.1 ст. 44; п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134; п. 135.1 ст. 135; п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, за період з 01.04.2017 по 30.09.2021 всього у сумі 1434299,00 грн.; 14.3. п. 198.1. п. 198.3, ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, всього у сумі 1318223,00 грн.

На підставі Акта, щодо заниження об`єкта оподаткування з податку на прибуток), винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 15 серпня 2023 року №18285/13-01-07-04, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 1609675,00 грн. (в тому числі штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 175376,00 грн.).

Також на підставі Акта, щодо правомірності формування податкового кредиту, винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 15 серпня 2023 року №18282/13-01-07-04, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 1647779,00 грн. (в тому числі штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 329556,00 грн.).

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи справу суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовано Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями.

Порядок обчислення та сплати податку на прибуток підприємств визначено ст. 137 ПК України. Податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною ст. 136 ПК України, від бази оподаткування, визначеної згідно зі ст. 135 ПК України (п. 137.1 ст. 137 ПК України).

Згідно пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування (податком на прибуток підприємств) є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до п. 3 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року №73, витрати зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України. Згідно з положеннями п. 44.1 цієї статті, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПКУ для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених ПК України.

Якщо граничний строк сплати податкового зобов`язання припадає на вихідний або святковий день, останнім днем сплати податкового зобов`язання вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем (абз. 13 п. 57.1 ст. 57 ПК України).

Крім того суд враховує, що згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

- постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

- постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

- ввезення товарів на митну територію України;

- вивезення товарів за межі митної території України;

- постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (п. 188.1 ст. 188 ПК України). Відповідно до п. п. 200.1 - 200.4 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

- враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 вказаного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 вказаного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до абз. 1 та 2 п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Суд наголошує, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Та звертає увагу на доводи позивача. з того приводу, що з фактом реєстрації контрагентами (продавцями товарів/ послуг) податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у позивача виникло право на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, визначені ст. 44 ПК України, відповідно до п. п. 44.1 та 44.2 якої для цілей оподатковування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів (документи, створені в письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозвіл адміністрації (власника) на їхнє проведення); регістрів бухгалтерського обліку (носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм і т.п., призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування й узагальнення інформації з первинних документів, прийнятих до обліку); фінансової звітності (бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період); інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених вищевказаними документами.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Під час розгляду справи з поданих документів суд встановив, що відповідачем наведено аналогічні підстави для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень і щодо заниження податку на прибуток, і щодо завищення податкового кредиту, а саме: те, що на думку відповідача у контрагентів позивача мала місце відсутність технічних та технологічних можливостей для вчинення господарських операцій. Окрім того, відповідач вказував на «дефектність» первинних документів та нереальність проведених господарських операцій, з огляду на відсутність у первинній документації позивача певної інформації чи власне відсутність документів, а також фактичну неможливість контрагентів позивача надати останньому відповідні послуги.

З даного приводу суд зазначає наступне.

Судом встановлено що на підтвердження здійснення господарських операцій із контрагентами під час проведення перевірки позивач надав відповідачу ряд документів.

Щодо ФОП ОСОБА_2 ( НОМЕР_1 ): Договір про надання в суборенду баштового крану від 24.01.2020 № 09/01-20; Акт взаємних розрахунків із ФОП ОСОБА_9 ; Карточка бухгалтерського рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» із ФОП ОСОБА_2 . Також, долучено посвідчення №225 та посвідчення №4/80 на ім`я ОСОБА_10 /Т.ІІІ, арк.спр.62-65/; накази про прийняття на роботу на посаду "машиніст баштового крану" за період 04.07.2017 по 02.11.2020; акт №09/02-20М від 10.02.2020 щодо надання послуг ФОП ОСОБА_2 послуг з монтажу крану баштового Liebherr 71EC, згідно з договором №09/01-20 від 24.01.2020 /Т.ІІІ, арк.спр.66-73/.

Щодо ФОП ОСОБА_3 ( НОМЕР_2 ): Договір про надання послуг спецтехніки від 10.08.2020 №3/2020; Акт взаємних розрахунків із ФОП ОСОБА_3 ; Карточка бухгалтерського рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» із ФОП ОСОБА_3 .

Щодо ФОП ОСОБА_4 ( НОМЕР_3 ): Договір про надання послуг спецтехніки від 11.06.2019 №190320; Акт взаємних розрахунків із ФОП ОСОБА_4 ; Карточка бухгалтерського рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» із ФОП ОСОБА_4 .

Щодо ФОП ОСОБА_5 ( НОМЕР_4 ): Договір про надання послуг екскаватором-навантажувачем від 28.03.2018 №28/03; Акт взаємних розрахунків із ФОП ОСОБА_5 ; Карточка бухгалтерського рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» із ФОП ОСОБА_5 .

Щодо ФОП ОСОБА_6 ( НОМЕР_5 ): Договір про надання послуг спецтехніки на будівельному об`єкті АДРЕСА_1 від 31.03.2017 №19/17; Акт взаємних розрахунків із ФОП ОСОБА_6 ; Карточка бухгалтерського рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» із ФОП ОСОБА_6 .

Щодо ФОП ОСОБА_7 ( НОМЕР_6 ): Договір субпідряду від 01.04.2021 №01/04-21; Акт взаємних розрахунків із ФОП ОСОБА_7 ; Карточка бухгалтерського рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» із ФОП ОСОБА_7 .

Щодо ФОП ОСОБА_8 ( НОМЕР_7 ): Договір субпідряду від 09.02.2018 №ЕМ 03/07; Акт взаємних розрахунків із ФОП ОСОБА_8 ; Карточка бухгалтерського рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняним постачальниками» із ФОП ОСОБА_8 .

Також відповідач обізнаний про податкові накладні, що складені та зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних за фактом здійснених господарських операцій.

Суд зауважує, що статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 вказаного Закону бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. 56. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов`язкові реквізити, перелік яких визначений ч. 2 ст. 9 цього Закону. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, яке містить аналогічні норми. Згідно з пунктом 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15, 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам, а відтак, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції. а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на викладене, суд враховує покликання позивача на те, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платників податків та відповідність їх дійсному економічному змісту. Ця позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 816/809/17. Верховний Суд виснував, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, а також визначення об`єкта оподаткування (в даному випадку податком на прибуток), якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Суд також звертає увагу на наступне.

На думку відповідача, контрагенти позивача не мали необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв`язку з відсутністю технічних та технологічних можливостей для надання відповідних послуг, основних фондів, транспортних засобів та трудових ресурсів. Формуючи такі висновки, відповідач керувався даними, що були ним отримані в межах аналіз даних, які містяться в ІТС «Податковий блок».

Суд зазначає, що відомості з баз даних ДПС можуть слугувати лише підставою для проведення перевірки платників податків у встановленому законом порядку, однак не є самостійною підставою для визначення податкових зобов`язань. Наявність відповідної інформації у вказаному програмному продукті податкового органу безпосередньо не створює, не змінює та не припиняє юридичних прав та обов`язків платників податків, тобто не породжує правових наслідків. В акті перевірки відповідачем зазначено інформацію, отриману з інформаційних систем, без наявності фактичного проведення податкової перевірки суб`єктів господарювання щодо яких надано інформацію.

З цього приводу суд акцентує увагу, що в постанові Верховного Суду від 12.11.2019 року по справі №802/31/17-а, визначено, що будь-яка податкова інформація, яка наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення зустрічних звірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 (провадження №11-200апп21) також підтвердила вже сформовану Верховним Судом правову позицію, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій.

Крім цього, суд враховує доводи позивача, про те, що законодавством України, зокрема Податковим кодексом України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладений обов`язок здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, подання звітності, сплати податків до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника. Не передбачено ні право, ні зобов`язання будь-якої із сторін правочину здійснювати контроль щодо показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності, що подана іншою стороною правочину. При цьому відповідно до законодавства кожний платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі на його контрагентів.

Стосовно доводів відповідача про недостатність у контрагентів позивача відповідних ресурсів для здійснення договірних зобов`язань суд зазначає наступне.

Відсутність або недостатність, на думку податкового органу, у контрагентів позивача (або контрагентів позивача) матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати у постачальника на праві оренди або лізингу. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в постанові Верховного Суду від 15.05.2018 в справі № 810/4391/16.

Отже, контрагенти-підрядники, в тому числі і субпідрядники, не позбавлені права для виконання відповідних робіт залучати інших осіб ніж працевлаштовані працівники, в тому числі шляхом укладення нових субпідрядних договорів з іншими підприємствами, фізичними особами-підприємцями, тощо. Таке право надано укладеними позивачем як замовником з його контрагентами-підрядниками договорів.

Стосовно кількості штатних працівників чи об`єктів власного та/або орендованого нерухомого майна, чи транспортних засобів, повідомлена відповідачем з власних інформаційних ресурсів інформація щодо цього неспроможна довести нереальність господарських операцій з купівлі-продажу тирси. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 зазначала, що відсутність у контрагентів трудових чи матеріальних ресурсів для здійснення господарської діяльності, не виключають можливість виконання господарської операції, не спростовують обставин поставки товару, адже така діяльність може здійснюватися не лише за рахунок власних ресурсів, але й за рахунок ресурсів, що належать іншим особам (найманих ресурсів).

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже сплачений позивачем судовий збір належить стягнути на його користь.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 294,295 КАС України, суд,-

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 15 серпня 2023 року №18285/13-01-07-04.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 15 серпня 2023 року №18282/13-01-07-04.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35; ЄДРПОУ ВП 43968090) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «М7 ДЕВЕЛОПМЕНТ КОНСТРАКШН ГРУП» (ЄДРПОУ 41169982) судові витрати у виді судового збору в сумі 26840 (двадцять шість тисяч вісімсот сорок) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст складено 11.12.2023.

СуддяКравців О.Р.