Рішення

від 27.11.2023 по справі 761/16610/22

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/16610/22

Провадження № 2/761/4742/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2023 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді: Савицького О.А.,

при секретарі: Габунії Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мейл Сервіс» про стягнення заборгованості по заробітній платі, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

19.08.2022 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ «Мейл Сервіс» про стягнення заборгованості по заробітній платі, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди, у якому просить: - стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі в сумі 10574,00 грн. та на відшкодування моральної шкоди 9000,00 грн.; - зобов`язати відповідача здійснити перерахунок компенсації днів невикористаної відпустки та оплати лікарняного при звільненні.

Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що вона з 06.05.2021р. по 15.08.2022р. перебувала у трудових відносинах з відповідачем. Разом з тим, оскільки у день звільнення відповідач в порушення вимог ст. 116 КЗпП України не розрахувався з нею та не виплатив усі належні їй суми, тому позивачка звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою від 19.08.2022 р. відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

Ухвалою від 15.06.2023 р. справу прийнято до розгляду суддею Савицьким О.А. та призначено судове засідання.

Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, просив суд відмовити у їх задоволенні.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що з 06.05.2021р. позивачка перебувала з відповідачем у трудових відносинах та займала посаду аналітика, а 15.08.2022р. була звільнена із займаної посади з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст. 36 КЗпП України.

Відповідно до ч.1 ст. 47 та ч.1 ст. 83 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Згідно з ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в день звільнення позивачки не провів з нею розрахунок, зокрема не виплатив нараховану заробітну плату за період з 01.06.2022 р. по 31.07.2022 р. в сумі 10574,00 грн.

Однак, відповідно до наданих стороною відповідача розрахунково-платіжних відомостей та відомостей про нарахування коштів (заробітної плати), позивачці після її звільнення відповідачем виплачено заробітну плату, з якої, як зазначає представник відповідача, утримано надлишково сплачені грошові кошти у сумі 3226,23 грн.

Відповідно до ст. 127 КЗпП України відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України.

Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) роботодавця: 1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках роботодавець вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми.

Оскільки стороною відповідача не підтверджено належними та допустимими доказами, що позивачці нарахування грошових коштів у розмірі 3226,23 грн. здійснено внаслідок лічильної помилки, тому суд вважає, що у відповідача були відсутні правові підстави для утримання цієї суми із заробітної плати позивачки без її згоди. Крім того, стороною відповідача суду не було надано доказів, як то копію наказу, на підставі яких були проведені відрахування із заробітної плати позивачки.

Враховуючи, що відповідач в порушення вимог закону при звільнені позивачки не виплатив усі належні їй суми, а, виплативши їх вже після звільнення позивачки, неправомірно утримав з неї грошові кошти у сумі 3226,23 грн., суд приходить до висновку, що позов у частині вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі підлягає частковому задоволенню, а тому вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивачки заборгованість по заробітній платі в сумі 3226,23 грн.

Разом з тим, суд не знаходить правових підстав для задоволення позову в частині вимог про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок компенсації днів невикористаної відпустки та оплати лікарняного при звільненні, оскільки наданими представником відповідача доказами спростовують доводи позивачки з приводу того, що відповідачем такі дії при її звільненні не здійснювались.

Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до положення статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За приписами ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Так, обставини встановлені під час розгляду справи, в розумінні положень ст. 23 ЦК України та 237-1 КЗпП України дають підстави вважати, що діями відповідача, які полягають у неправомірному зменшенні виплати коштів позивачці при її звільненні, їй було спричинено моральну шкоду.

Разом з тим, як роз`яснено у пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (пункт 9 постанови).

З огляду на природу інституту відшкодування моральної шкоди цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності (висновок Верховного Суду викладений у постанові від 19.12.2018 р. у справі № 640/14909/16-ц).

Отже, з врахуванням глибини та тривалості моральних страждань позивачки, пов`язаних з неможливістю нею користуватись заробленими за виконану роботу грошовими коштами, які були вкрай необхідні для забезпечення належного рівня життя, у зв`язку з протиправною невиплатою їй частини заробітної плати при звільненні, а також часу та зусиль, що знадобились позивачці для відновлення своїх прав, порушених внаслідок неправомірної бездіяльності відповідача, виходячи з принципів розумності та справедливості, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди 1000,00 грн.

Крім того в порядку, визначеному ст.ст. 133, 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 992,40 грн.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мейл Сервіс» про стягнення заборгованості по заробітній платі, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мейл Сервіс» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 3226 (три тисяча двісті двадцять шість) грн. 23 коп., а також стягнути на відшкодування моральної шкоди 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп.

В решті вимог позов задоволенню не підлягає.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мейл Сервіс» на користь держави судовий збір в сумі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя: