Постанова

від 21.11.2023 по справі 378/936/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 378/936/19 Головуючий у 1 інстанції: Зінкіна В.І.

провадження № 22-ц/824/14282/2023 Головуючий суддя: Олійник В.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 листопада 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Головуючого судді: Олійника В.І.,

суддів: Гаращенка Д.Р., Сушко Л.П.,

при секретарі: Курченко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Таращанського районного суду Київської області від 23 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області, Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області, третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Київській області, про скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, рішення сільської ради та державної реєстрації права власності, -

в с т а н о в и в :

У серпні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:

1) скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ЯК №386303, виданий 28.08.2010, видавник: управління Держкомзему у Ставищенському районі Київської області, площею 0,1007 га,

АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3224285601:01:021:0040;

2) скасувати рішення сесії Розкішнянської сільської ради від 17 травня 2010 року

№1568-05, на підставі якого було видано державний акт на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ЯК №386303;

3) скасувати рішення та запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 21967695 від 10.06.2015 16:17:08, реєстраційний номер нерухомого майна 655395832242 відповідно до якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис про право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, площею 0,1007 га, що розташована за адресою:

АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3224285601:01:021:0040.

Свої вимоги обгрунтовував тим, що 23 серпня 2005 року на підставі рішення 23 сесії 4 скликання Розкішнянської сільської ради №283-04 затверджено технічну документацію зі складання державних актів на право власності громадянам с. Розкішна, в тому числі ОСОБА_2 ; були видані позивачу два державні акти на право власності на земельні ділянки по АДРЕСА_2 :

- серії ЯА №4811013, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №0110534900881, на земельну ділянку з кадастровим номером 3224285601:01:021:0006 площею 0,2500 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку;

- серії ЯА №481012, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №01105349008882, на земельну ділянку з кадастровим номером 3224285601:01:021:0007 площею 0,0440 га з цільовим призначенням - для ведення селянського господарства.

Зазначав, що відповідач ОСОБА_1 є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що подарував йому його батько ОСОБА_3 , на підставі договору дарування житлового будинку від 17 лютого 1998 року. 17.05.2010 року рішенням сесії Розкішнянської сільської ради затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання державного акту на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 та 28.08.2010 відповідач отримав державний акт на право власності на земельну ділянку розміром 0,1007 га серії ЯК №386303.

19.07.2018 року позивач звернувся до державного кадастрового реєстратора із заявами про реєстрацію в Державному земельному кадастрі належних йому земельних ділянок згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯА №481013 площею 0,2500 га для обслуговування житлового будинку, кадастровий номер земельної ділянки 3224285601:01:021:0006, та державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯА №481012 площею 0,044 га для ведення селянського господарства, кадастровий номер земельної ділянки 3224285601:01:021:0007.

Проте, рішеннями №РВ - 3201324952018, №РВ - 3201324972018 відмовлено у внесенні відомостей у Державному земельному кадастрі з причин перетину ділянки кадастровий номер 3224285601:01:021:0006 на 36,4251%, ділянки кадастровий номер 3224285601:01:021:0007 на 8,0122% з земельною ділянкою кадастровий номер: 3224285601:01:021:0040.

Вважає, що дана обставина перешкоджає йому належним чином зареєструвати право власності на його земельні ділянки, та вказує, що відповідач приватизував частину земельних ділянок, що є власністю позивача, а тому є підстави скасування державного акту на право власності на земельну ділянку ЯК №386303 від 28.08.2010, рішення сесії Розкішнянської сільської ради від 17 травня 2010 року № 1568-05 на підставі якого було видано державний акт на право власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації права власності, на земельну ділянку кадастровий номер: 3224285601:01:021:0040.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог ОСОБА_4 - представник відповідача ОСОБА_1 у відзиві зазначав, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 . На момент дарування позивачу будинку 17 лютого 1998 року у користуванні батька знаходилася земельна ділянка розміром 0,35 га, в тому числі 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та 0,10 га для ведення особистого селянського господарства. У квітні 2004 року за заявою батька ОСОБА_3 . Розкішнянська сільська рада передала ОСОБА_1 в користування вказану земельну ділянку.

Вказував, що рішенням 33 сесії 5 скликання Розкішнянської сільської Ради від 31 березня 2009 року №1158-05 ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, загальною площею 0,35 га по АДРЕСА_1 , з них для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд 0,25 га, для ведення ОСГ - 0,10 га. 06 травня 2009 року ОСОБА_1 замовлено технічну документацію із землеустрою щодо складання державного акту на земельну ділянку. Рішенням 43 сесії 5 скликання Розкішнянської сільської ради від 17 травня 2010 року №1568-05 затверджено технічну документацію зі складання державних актів на право власності громадянам с. Розкішна, в тому числі позивачу ОСОБА_1 на земельні ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд - 0,25 га, для ведення ОСГ - 0,10 га. 28 серпня 2010 року позивач отримав державний акт на право власності на земельну ділянку розміром 0,1007 га та серії ЯК №386303.

На час дарування житлового будинку по АДРЕСА_1 позивачу (1998 року) правовідносини з приводу землекористування регулювались ЗК України 1990 року, а від 1 січня 2002 року правовідносини з приводу землекористування регулюються ЗК України 2001 року. Відповідно до частини першої статті 30 ЗК України (у редакції 1990 року, який діяв на час укладення договору) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення. А тому вважав твердження позивача про те, що право користування земельною ділянкою для ведення особистого підсобного господарства площею 0,10 га, якою користувався ОСОБА_3 в порядку ст.30 ЗК України до ОСОБА_1 не перейшло, а могло бути набуто в загальному порядку, визначеному ст.48, 56 ЗК України (в редакції 1990 року) та щодо передачі Розкішнянською сільською радою вказаної земельної ділянки для ведення підсобного господарства при набутті права власності на житловий будинок в порядку дарування в 1998 році рішення не прийнято, тому те, що зазначена земельна ділянка була вільною теж необґрунтоване.

Разом з тим, відсутні будь-які дані про те, що Розкішнянська сільська рада приймала рішення про вилучення земельної ділянки у ОСОБА_3 і переведення земельної ділянки у землі запасу 0,10 га земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Фактично земельною ділянкою продовжували користуватися ОСОБА_3 та його син ОСОБА_1 . Обставини користування земельною ділянкою не заперечує і сам позивач.

Не відповідають дійсності і твердження позивача, що межі погодили сільською радою, як «вільної» земельної ділянки, так як згідно державного акту на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3224285601:01:021:0007 площею 0,0440 га з цільовим призначенням - для ведення селянського господарства взагалі не погоджувалися, відповідно до копії акту наданою позивачем, оскільки дана земельна ділянка не межувала з землею сільської ради. У зв`язку з чим, просив у задоволенні позову відмовити за безпідставністю.

Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 23 червня 2023 року позов задоволено в повному обсязі.

Скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ЯК №386303, виданий 28.08.2010 року ОСОБА_1 , видавник: управління Держкомзему у Ставищенському районі Київської області, площею 0,1007 га, місце розташування: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3224285601:01:021:0040.

Скасовано рішення сорок третьої сесії п`ятого скликання Розкішнянської сільської ради Ставищенського району Київської області від 17 травня 2010 року №1568-05 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства», на підставі якого було видано державний акт на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ЯК №386303.

Скасовано рішення державного реєстратора реєстраційної служби Ставищенського районного управління юстиції Київської області Малиш Д.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 21967695 від 10.06.2015 16:17:08, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис про право власності: 9987352 ОСОБА_1 на земельну ділянку, реєстраційний номер нерухомого майна 655395832242, площею 0,1007 га, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3224285601:01:021:0040.

Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені позивачем судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 2305,20 грн та витрати на проведення судових експертиз в розмірі 33 086,32 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 з підстав порушення судом норм процесуального та матеріального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Скарга обґрунтована тим, що відповідно до матеріалів справи, за клопотанням позивача у справі було призначено (ухвала суду від 10.03.2021 року) та проведено земельно-технічну експертизу, за результатами якої експертом було зроблено висновок про те, що межі земельних ділянок з кадастровими номерами 3224285601:01:021:0006, 3224285601:01:021-0007 згідно координат, Технічної документації із землеустрою змістились від фактичних меж орієнтовно від 60,47 метрів до 250,53 метрів, тож встановити факт накладання юридичних меж земельної ділянки позивача на належну відповідачеві земельну ділянку не виявляється можливим.

Твердження сторони Позивача про те, шо з експертного висновку вбачається, що під час виготовлення технічної документації на земельні ділянки 3224285601:01:021:0006, 3224285601:01:021:0007 не вірно складено каталог координат розробником ПП «Кадастр» не відповідає дійсності, адже при проведенні експертизи перед експертом питання про правильність чи не правильність каталогу координат не ставилось. Відтак ці доводи не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи та ґрунтуються виключно на припущеннях та суб`єктивних судженнях позивача.

Разом з тим, 28 жовтня 2021 раку позивачем заявлено клопотання про призначення додаткової земельно-технічної експертизи з питань землеустрою.

Так, представником позивача додано «Технічну документацію - землеустрою щодо встановлення та відновлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості) для обслуговування житлового будинку господарських будівель за ведення особистого селянського господарства (згідно державних актів на право власності на земельну ділянку) ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 » розроблена ПП «Кадастр», 2021 р. (далі Технічна документація 2021).

Звертає увагу суду, що земельна ділянка ОСОБА_5 , яка була сформована на підставі державного акту серії ЯА №481013 відповідною «Технічною документацією із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки з оформленням державних актів громадянам с. Розкішна для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських споруд та для ведення особистого селянського господарства в межах Розкішнянської сільської ради Ставишенського району Київської області, Ставище 2005, яка розроблялась ПП «Кадастр» (далі - Технічна документація - 2005) (додавалась Позивачем до матеріалів справи) у 2005 році та була підставою для видачі вищезазначеного державного акту, вже було встановлено (визначено) межі земельної ділянки ОСОБА_2 на місцевості, було встановлено відповідні межові знаки та передано їх на зберігання землекористувачу ОСОБА_2 .

Вказане підтверджується актом про передачу на зберігання межових знаків землевласнику (землекористувачу) земельної ділянки ОСОБА_2 від 10.01.2005 року.

Таким чином, вважає що видачі державного акту на землю передує процедура розроблення, затвердження технічної документації, а не навпаки.

Зазначає, що відповідно вищевказаному ПП «Кадастр» не вправі був розробляти технічну документацію про встановлення меж земельної ділянки ОСОБА_2 на місцевості, а лише міг розробити документацію про відновлення меж земельної ділянки місцевості (по вже наявних координатах), оскільки межі земельної ділянки ОСОБА_6 були встановлені на місцевості ще в 2005 році під час розробки відповідної документації із землеустрою ПП «Кадастр».

Відповідно до п.4.3. Інструкції, відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої відповідно до статті 186 Земельного кодексу України документації із землеустрою. У разі відсутності документації розробляється технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Таким чином, ПП «Кадастр» міг здійснити відновлення меж земельної ділянки в натурі па підставі раніше розробленої документації із землеустрою ПП «Кадастр, 2005» і лише в разі відсутності такої документації, ПП «Кадастр» мав право розробляти технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки ОСОБА_2 на місцевості.

3 врахуванням вимог п.4.1., п.4.3. Інструкції, ПП «Кадастр» мав використовувати саме ті координати земельної ділянки ОСОБА_2 , якої були визначені в первісній документації землеустрою, розробленого ПП «Кадастр» у 2005 році, а не присвоювати земельній ділянці ОСОБА_6 нові координати та визначати нові координати і встановлювати іншу конфігурацію земельної ділянки. Це візуально прослідковується із доданої Технічної документації 2021 року, так як координати, проміри, конфігурація земельної ділянки яка зазначена правовстановлюючому документі Позивача та Технічній документації кардинально різняться. Це також вбачається з загальнодоступної інформації, яка міститься Публічній кадастровій карті.

Умови призначення повторної експертизи визначені ч.2 ст.113 ЦК України, де зазначено, що якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам)

Аналіз вищенаведеної норми права дає підстави для висновку, що судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам), якщо виникає хоча б одна з обставин (підстав) визначених ч. 2 ст. 113 ЦПК України, які можуть чи не можуть бути пов`язаними між собою, а саме:

якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим: та/або

якщо висновок експерта буде визнано таким, що суперечить іншим матеріалам справи;

якщо висновок експерта викликає сумніви в його правильності.

Про такі підстави при розгляді справи у суді першої інстанції заявлено не було, а лише зроблено припущення про невірність координатів земельної ділянки позивача.

Повторною є експертиза, під час проведення якої досліджуються ті самі об`єкти і вирішуються ті самі питання, що й при проведенні первинної (попередніх) експертизи.

Зазначає, що додана Технічна документація 2021 року не може слугувати належним доказом у справі, так як координати земельної ділянки, що значиться в ній, є самовільно сформованими ПП «КАДАСТР» у 2021 році. Це знайшло підтвердження у поясненнях свідка ОСОБА_7 , який працює інженером землевпорядником ПП «КАДАСТР» та у судовому засіданні підтвердив, що координати поворотних точок при складанні другої технічної документації в 2021 році на земельну ділянку позивача визначали по фактичному користуванню та за вказівкою позивача.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції на підставі всебічного дослідження обставин справи та письмових доказів, з врахуванням їх допустимості, узгодженості і несуперечності між собою виходив з того, що позовні вимоги є доведеними і такими, що підлягали до задоволення.

Ухвалене судом рішення зазначеним вимогам відповідає.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Розкішнянської сільської ради Ставищенського району Київської області від 16 листопада 1995 року №42, яке було затверджено рішенням VI сесії 24 скликання Розкішнянської сільської ради Ставищенського району Київської області від 15 лютого 2003 року за №40-24, передано у приватну власність земельні ділянки, що знаходяться у користування жителів с. Розкішна Ставищенського району Київської області, у тому числі ОСОБА_2 , загальною площею 0,30 га розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , з яких 0,12 га - для обслуговування житлового будинку та 0,18 га - для ведення підсобного господарства (а.с.236-239 т.1).

У 2005 році на виконання технічного завдання №1163 Ставищенського районного відділу земельних ресурсів на виконання робіт по земельно-кадастровій інвентаризації земель та розробки технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 , ПП «Кадастр» розроблено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки з будівництва та обслуговування жилого будинку, особистого селянського господарства в межах Розкішнянської сільської ради Ставищенського району Київської області.

23 серпня 2005 року на підставі рішення Розкішнянської сільської ради Ставищенського району Київської області 23 сесії 4 скликання №283-04 від 22 квітня 2005 року ОСОБА_2 були видані два державні акти на право власності на земельні ділянки, розташовані по АДРЕСА_2 :

серії ЯА №4811013, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №01105349008882, на земельну ділянку площею 0,2500 га, з цільовим призначенням для обслуговування жилого будинку та кадастровим номером 3224285601:01:021:0006 (а.с.10, т.1);

серії ЯА №481012, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №0110534900881, на земельну ділянку площею 0,0440 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та кадастровим номером 3224285601:01:021:0007 (т.1, а.с.11).

Встановлено, що 30.07.2018 року державним кадастровим реєстратором Відділу у Ставищенському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області Капуста Л.О. за результатами розгляду заяв ОСОБА_2 про внесення відомостей до Державного земельного кадастру від 19.07.2018 року з доданими до них документами прийнято рішення про відмову та рекомендовано виправити недоліки відповідно до вимог чинного законодавства (т.1, а.с.14, 16).

При проведені перевірки відомостей документації із землеустрою, розробленої ПП «Кадастр» та наявних даних Державного земельного кадастру виявлено перетин земельних ділянок позивача із земельною ділянкою 3224285601:01:021:0040, оскільки площа співпадає на 36,4251 відсотків та на 8,0122 відсотків.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 10.06.2015 року №38870588, запис про право власності 9987352 внесено 04.06.2015 року державним реєстратором реєстраційної служби Ставищенського районного управління юстиції Київської області Малиш Д.В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 21967695 від 10.06.2015 16:17:08 з відкриттям розділу про об`єкт нерухомого майна 655395832242, а саме:

земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером 3224285601:01:021:0040, дата державної реєстрації земельної ділянки 28.08.2010, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1007 га, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_1 , на підставі державного акта про право власності на земельну ділянку серія ЯК № 386303, виданий 28.08.2010 управлінням Держкомзему у Ставищенському районі Київської області (т. 1 а.с.12).

Рішенням 33 сесії 5 скликання Розкішнянської сільської ради Ставищенського району Київської області від 31 березня 2009 року № 1158-05 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право громадян на земельні ділянки в межах Розкішнянської сільської ради Ставищенського району» ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку загальною площею 0,35 га, по АДРЕСА_1 , з них:

для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд - 0,25 га;

для ведення особистого селянського господарства - 0,10 га (а.с.248 т.1).

У 2009 році ПП «Умань-Земпроект» розроблено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів з оформленням державного акту для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та спору, ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 в межах АДРЕСА_1 на території Розкішнянської сільської ради Ставищенського району Київської області (т. 1 а.с.246-261).

Рішенням 43 сесії 5 скликання Розкішнянської сільської ради Ставищенського району Київської області від 17 травня 2010 року № 1568/05 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства» затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів на право власності ОСОБА_1 на землю площею 0,3507 га (0,25 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та 0,1007 га - для ведення особистого селянського господарства) та передано відповідачу у власність зазначену земельну ділянку (т. 1 а.с.261).

Земельні ділянки ОСОБА_2 розташовані за адресою: АДРЕСА_2 та земельна ділянка ОСОБА_1 розташована за адресою: АДРЕСА_1 є суміжними.

Рішенням Ставищенського районного суду Київської області від 22 травня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Розкішнянської сільської ради, ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування рішень сесії сільської ради, скасування державних актів на право власності на земельну ділянку та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою відмовлено. Рішення місцевого загального суду як суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що при прийнятті оспорюваного рішення Розкішнянською сільською радою Ставищенського району Київської області були допущені порушення, які б могли бути підставою для визнання його незаконним, оскільки розпорядником земель в межах населеного пункту с. Розкішна Ставищенського району Київської області була сільська рада, а тому з нею погоджувались межі земельних ділянок, переданих у власність ОСОБА_2 , при виготовленні технічної документації за спірними державними актами (а.с.131-135 т.1).

Постановою Апеляційного суду Київської області від 28 серпня 2018 року рішення Ставищенського районного суду Київської області від 22 травня 2018 року залишено без змін. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що при укладенні договору дарування між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 відповідно до вимог статей 30, 67 ЗК України, 1990 року, останній, набувши право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 17 лютого 1998 року, набув право користування земельною ділянкою у розмірі 0,2500 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування вказаного житлового будинку. Разом з тим, право користування земельною ділянкою для ведення особистого селянського господарства, площею 0,10 га, якою користувався ОСОБА_3 , в порядку статті 30 ЗК України до позивача не перейшло, а могло бути набуто в загальному порядку, визначеному статтями 48, 56 ЗК України, 1990 року. Позивачем не надано доказів щодо передачі позивачу сільською радою вказаної земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства при набутті права власності на житловий будинок в порядку дарування у 1998 році, тому зазначена земельна ділянка була вільною. Позивач не довів, що Розкішнянська сільська рада Ставищенського району 23 серпня 2005 року передала у власність відповідачу земельну ділянку, яка уже перебувала у законному користуванні ОСОБА_1 (а.с.18-22 т.1).

Постановою 07 травня 2020 року справа № 378/138/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду рішення Ставищенського районного суду Київської області від 22 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Київської області від 28 серпня 2018 року залишено без змін. Суд касаційної інстанції у постанові зазначав, що вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку з тим, що позивач не довів належними, допустимими та достатніми доказами порушення його прав оспореним рішенням органу місцевого самоврядування та державними актами, виданими на ім`я відповідача, оскільки при виділенні спірних земельних ділянок у власність відповідачу, межі земельної ділянки позивача не були визначені, отже встановити, за рахунок яких земель відбулось накладення суміжних земельних ділянок, виявилось неможливим. Позивач під час розгляду справи не скористався своїм правом та не заявляв клопотання про проведення судової земельно-технічної експертизи. При цьому саме лише непогодження меж земельної ділянки із суміжними землевласниками не може бути підставою для визнання рішення сільської ради та державних актів недійсними. Також позивачем не надано доказів на підтвердження наявності перешкод у користуванні ним належними йому земельними ділянками, а саме: встановлення відповідачем паркану на його земельній ділянці (т. 1 а.с.195-200).

У висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою у цивільній справ №378/936/19 від 30.06.2021 №13099/21-41 (т. 2 а.с.13-26) зазначено наступні висновки:

1) Технічна документація із землеустрою щодо складання документів з оформлення державного акту для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 в межах АДРЕСА_1 на території Розкішнянської сільської ради Ставищенського району Київської області розроблена та затверджена з порушенням вимог земельного законодавства, а саме: ст.ст. 50, 118, 183, 198, 211 Земельного кодексу України, ст. ст. 28, 29, 58 Закону України «Про землеустрій» та п. 1.16 «Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі» наказу Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 №43 «Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі» (в редакції чинних на дату проведення дослідження).

2) Земельна ділянка з кадастровим номером 3224285601:01:021:0040 фактично використовується разом з земельною ділянкою з кадастровим номером 3224285601:01:021:0041, що належать гр. ОСОБА_1 (площа згідно правовстановлюючих документів становить 0,25 га) спільна площа становить 0,3507 га, фактична площа використання земельних ділянок становить 0,3062 га, що на 0,0445 га (або на 445 кв.м.) менша ніж площа, що в сумі вказана згідно правовстановлюючих документів. Розміри відхилення фактичних меж від юридичних становить (див. Додаток №3): з північної сторони від 1.48 - 2.72 м., зі східної сторони від 1.19-2.48 м., з південної від 8.10 - 11.83 м., із західної сторони від 1.28 - 2.52 м. (Див. додаток 2 до висновку);

3) земельні ділянки з кадастровими номерами 3224285601:01:021:0006, 3224285601:01:021:0007, які фактично використовуються гр. ОСОБА_2 (загальна площа становить 0,2940 га), та фактична площа становить 0,2917 га, що на 0,0023 га (23 кв. м) менша ніж загальна площа відповідно до правовстановлюючих документів, проміри накладання фактичних меж земельної ділянки гр. ОСОБА_2 на земельну ділянку гр. ОСОБА_1 в межах від 8.50-11.31 м. (див. Додаток 5 до висновку). ОСОБА_8 на ст. 14 висновку експерта зазначила, що 10.06.2021 під час проведення натурного обстеження об`єктів дослідження, у присутності сторін по справі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ( ОСОБА_9 ) був здійснений візуальний огляд та проведені топографо-геодезичні роботи щодо фіксування фактичних меж земельних ділянок з кадастровими номерами 3224285601:01:021:0007, 3224285601:01:021:0006 та 3224285601:01:021:0040, що знаходяться у с. Розкішна Ставищенського району Київської області та належать гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , згідно із матеріалами справи на підставі державних актів серія ЯА №481013, ЯА №481012 та ЯК №386303 на земельні ділянки.

Межі земельних ділянок з кадастровими номерами 3224285601:01:021:0006, 3224285601:01:021:0007, згідно координат, Технічної документації із землеустрою змістились від фактичних меж орієнтовно від 60,47 метрів до 250,53 метрів (див. Додаток №4), тож встановити факт накладення юридичних меж земельних ділянок з кадастровими номерами 3224285601:01:021:0006, 3224285601:01:021:0007 на земельну ділянку з кадастровим номером 3224285601:01:021:0040 не виявляється можливо.

У 2021 році ПП «Кадастр» розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення та відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства (згідно державних актів на право власності на земельну ділянку) гр. ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 (а.с.63-105 т.2).

18.10.2021 року відділом у Бершадському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області здійснено державну реєстрацію земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробленої 07.10.2021 року ПП Кадастр та внесено відомості про право власності ОСОБА_2 до Поземельної книги, крім відомостей про речові права, що виникли після 01 січня 2013 року, стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 3224285601:01:021:0006, площею 0,25 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 (т. 2 а.с. 106-108).

У висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи у цивільній справі № 378/936/19 від 17.08.2022 №1065/22-41 (т. 2 а.с.166-173) зазначено наступні висновки:

В Додатку №1 до висновку лініями червоного кольору позначені межі земельних ділянок з кадастровими номерами: 3224285601:01:021:0006, 3224285601:01:021:0007 відповідно до правовстановлюючих документів, що належить гр. ОСОБА_2 , а малиновим кольором позначені межі земельної ділянки з кадастровим номером 3224285601:01:021:0040 відповідно до правовстановлюючих документів, що належить гр. ОСОБА_1 . Зеленим кольором зображена площа перетину досліджуваних земельних ділянок (Площа перетину становить 0,0345 га).

В Додатку №2 лініями червоним кольором позначені межі земельних ділянок з кадастровими номерами: 3224285601:01:021:0006, 3224285601:01:021:0007 відповідно до правовстановлюючих документів, що належить гр. ОСОБА_2 , а синім кольором - фактичне користування вказаних земельних ділянок. Слід зазначити, що земельні ділянки з кадастровим номером 3224285601:01:021:0006, 3224285601:01:021:0007 фактично використовуються гр. ОСОБА_2 , як одна ціла. Площа згідно правовстановлюючих документів становить 0,2500 га та 0,0440 га, спільна площа становить 0,2940 га, фактична площа використання земельних ділянок становить 0,2932 га, що на 0,0008 га менша ніж площа, що в сумі вказана згідно правовстановлюючих документів. Розміри відхилення фактичних меж від юридичних становить (див. Додаток №2): з північної сторони від 1,07-1,19 м, зі східної сторони від 1,03-0,08 м, з південної від 0,08-1,44 м, із західної сторони від 0,74-0,98 м.

Ухвалою суду від 26.09.2022 задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Колибаби І.О. та призначено додаткову судову земельно-технічну експертизу проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, на вирішення якої постановлене таке запитання:

1. Чи відповідає розроблена ПП «Кадастр», 2021, на земельні ділянки кадастровий номер 3224285601:01:021:0006 та 3224285601:01:021:0007 «Технічна документація із землеустрою щодо встановлення та відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та ведення особистого селянського господарства (згідно державних актів на право власності на земельну ділянку) ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 », т. 2 а.с.63-105, та її затвердження вимогам земельного законодавства, правовстановлюючому документу та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування? Якщо не відповідають, то в чому полягають невідповідності? (а.с.200-201 т.2).

Встановлено, що 12.12.2022 року до суду надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Колибаби І.О. про відкликання справи без проведення додаткової експертизи та відновлення її розгляду, у зв`язку зі скрутним фінансовим становищем відповідача та неможливістю здійснити оплату за проведення експертизи (а.с.219-220 т.2).

Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Підставами для визнання недійсним акту (рішення) є його невідповідність вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Згідно ч.1 статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Спірні правовідносини стосуються захисту права власності суміжних користувачів щодо належних їм земельних ділянок, зокрема в частині користування ними та встановленням їх меж. Вирішення спору залежить від обставин, встановлених судом.

Згідно положень підпункту г) частини першої статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Частиною другою статті 103 ЗК України передбачено, що власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

За положеннями статті 106 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Статтею 107 ЗК України передбачено, що основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду у постанові від 01 лютого 2023 року в справі № 686/17900/19.

Відповідно до п.1 частини 1 ст.11 ЗК України (в редакції 1993 року) до відання районних Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування у порядку, встановленому статтями 17 і 9 цього Кодексу.

Положеннями ст.17 ЗК України (в редакції 1993 року) передбачено, що передача у власність земельної ділянки, що була раніше надана громадянину, провадиться сільськими, селищними, міськими Радами народних депутатів за місцем розташування цієї ділянки для:

ведення селянського (фермерського) господарства у розмірі згідно з статтею 52 цього Кодексу;

ведення особистого підсобного господарства у розмірі згідно з статтею 56 цього Кодексу;

будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва у розмірах згідно із статтями 57 і 67 цього Кодексу.

За правилами ч.6 ст.57 ЗК України (в редакції 1993 року) громадянам передавалася у власність земельні ділянки для індивідуального садівництва. Розмір цих ділянок не повинен перевищувати 0,12 гектара.

Згідно з ч. 2 ст. 67 ЗК України (в редакції 1993 року) розмір ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) повинен бути не більше: у сільських населених пунктах - 0,25 гектара.

Відповідно до наданої відділом у Ставищенському районі Міжрайонного управління у Ставищенському та Таращанському районах Головного управління Держгеокадастру у Київській області технічної документації із землеустрою вбачається, що у 1995 році позивачу передано у приватну власність земельну ділянку розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , що знаходяться у користуванні ОСОБА_2 , загальною площею 0,30 га, яка складалася із ріллі - 0,18 га та під будівлями, чагарниками, лісами і ярами - 0,12 га (а.с.237, 239 т.1).

Пункт 3 Декрету КМУ «Про приватизацію земельних ділянок» від 26 грудня 1992 року №15-92 (втратив чинність 14.09.2006) передбачав, що право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, у межах норм, установлених Земельним кодексом України, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.

01 січня 2002 року набрав чинності ЗК України від 25 жовтня 2001 року, згідно з абзацом другим п.1 Перехідних положень ЗК України встановлено, що рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

За статтями 125, 126 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з положеннями статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється в тому числі у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

У 2005 році було сформовано земельні ділянки позивача, на підставі розробленої ПП «Кадастр» технічної документації із землеустрою щодо складення документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки з оформленням державних актів, а саме: на земельну ділянку з кадастровим номером 3224285601:01:021:0006 площею 0,2500 га та на земельну ділянку з кадастровим номером 3224285601:01:021:0007 площею 0,0440 га.

За п.1.13. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах 04.05.99 №43 (далі - Інструкція від 04.05.1999 №43) складання державного акту на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою при передачі земельної ділянки, що була раніше надана громадянам, підприємствам, установам, організаціям і об`єднанням громадян всіх видів, у постійне користування або при переоформленні правоустановчих документів на ці земельні ділянки, проводиться після відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженою відповідною технічною документацією.

10.01.2005 року складено акт про передачу на зберігання межових знаків землевласнику ОСОБА_2 земельної ділянки у межах Розкішнянської сільської ради Ставищенського району Київської області (243 т.1) та узгоджено межі землекористування із суміжними землекористувачами: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , представником сільської ради (а.с.244 т.1).

В акті погодження меж землекористування ОСОБА_1 земельною ділянкою площею 0,1007 га із суміжними землекористувачами від 06.05.2009, зазначено позивача, як суміжного землекористувача від В до Г (а.с.254 т.1), що відповідає умовним позначенням на акті узгодження меж землекористування від 10.01.2005 від Д до А - землі сільської ради (а.с.244 т.1).

На підтвердження передачі ОСОБА_1 або його батьку ОСОБА_3 сільською радою у користування земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства площею 0,1000 га стороною відповідача не надано жодного доказу, зокрема відповідного рішення Розкішнянської сільської ради Ставищенського району Київської області.

Як зазначав Верховний Суд у постанові від 26 листопада 2019 року у справі 902/201/19 вказано, що преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акту, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Колегія суддів Апеляційного суду Київської області в справі №378/138/18 дійшла висновку, що право користування земельною ділянкою для ведення особистого підсобного господарства площею 0,10 га, якою користувався ОСОБА_3 в порядку ст 30 ЗК України до позивача ОСОБА_1 не перейшло, а могло бути набуто в загальному порядку, визначеному ст.48, 56 ЗК України в редакції 1990 року. Однак доказів щодо передачі Розкішнянською сільською радою позивачу вказаної земельної ділянки для ведення підсобного господарства при набутті права власності на житловий будинок в порядку дарування в 1998 році позивачем суду не було надано, тому зазначена земельна ділянка була вільною (а.с.21, т.1).

На момент передачі сільською радою у приватну власність позивачу ОСОБА_2 та виготовлення документів, що підтверджують право власності на земельні ділянки по АДРЕСА_2 , загальною площею 0,2940 га (для обслуговування житлового будинку - 0,2500 га та для ведення особистого селянського господарства - 0,0440 га) відповідач ОСОБА_1 не був суміжним землекористувачем.

На дату розроблення технічної документації щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, виготовлення та видачі позивачу державних актів на право власності на земельну ділянку встановлені норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам у розмірах:

б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;

г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара (ст. 121 ЗК України).

Рішенням 6 сесії 24 скликання Розкішнянської сільської ради від 15.02.2003 року затверджено рішення виконкому сільської ради від 16.11.1995 року №42, яким передано у приватну власність позивача земельну ділянку площею 0,30 га.

Загальна площа земельних ділянок ОСОБА_2 згідно державних актів на право власності на земельні ділянки, розроблених на підставі даних рішень сільської ради, становить 0,2940 га.

Відповідно до статті 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок.

Частиною першою статті 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною п`ятою статті 116 ЗК України передбачено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Перелік правових підстав припинення права користування визначено статтею 141 ЗК України.

У статтях 317, 319 ЦК України закріплено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном; власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За змістом ч. 6 статті 118 ЗК України (в редакції 2009 року) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. До заяви додаються матеріали, передбачені частиною п`ятою статті 151 цього Кодексу, а також висновки конкурсної комісії (у разі відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідно до частин 7 статті 118 ЗК України (в редакції 2009 року) місця розташування земельної ділянки та надання дозволу і вимог на розроблення проекту її відведення здійснюються у порядку, встановленому статтею 151 цього Кодексу.

Відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування згідно із своїми повноваженнями розглядає заяву (клопотання) і в тижневий строк з дня її реєстрації направляє її копії на розгляд територіальних органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органів містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронних і санітарно-епідеміологічних органів, а також до відповідних територіальних органів виконавчої влади з питань лісового або водного господарства (у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду) (ч.7 ст. 151 ЗК України в редакції 2009 року).

Після отримання висновків органів, зазначених у частині сьомій цієї статті, про можливість відведення земельної ділянки для цілей, зазначених у заяві (клопотанні), та рішення Верховної Ради України (у разі необхідності) відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування, згідно із своїми повноваженнями, у двотижневий строк розглядає матеріали вибору земельної ділянки і приймає рішення про затвердження зазначених матеріалів та надає дозвіл і вимоги на розроблення проекту відведення земельної ділянки або мотивоване рішення про відмову (ч.7 ст. 151 ЗК України в редакції 2009 року).

31.03.2009 року Розкішнянською сільською радою надано відповідачу ОСОБА_1 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складення документів, що право на земельну ділянку, в тому числі на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,10 га.

Відповідно до ч.10 статті 118 ЗК (в редакції 2009 року) районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

17.05.2010 року Розкішнянською сільською радою затверджено виготовлену приватним підприємством «Умань-Земпроект» технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на землю, у тому числі для ведення особистого селянського господарства площею 0,1007 га.

За результатами проведення судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою встановлено, що при розробці та затвердженні технічної документації, розробленої на підставі рішення Розкішнянської сільської ради Ставищенського району Київської області від 31.03.2009 року №1158-05 встановлено порушення вимог земельного законодавства.

Стаття 50 ЗУ «Про землеустрій (в редакції 2010 року) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок. Порядок складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1.16. Інструкції від 04.05.1999 №43 встановлено, що технічна документація зі складання державного акту на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою включає:

- виписку з рішення відповідної ради або державної адміністрації про надання у постійне користування, передачу у власність або продаж земельної ділянки, договір відчуження земельної ділянки (договір купівлі-продажу, дарування, міни, інші цивільно-правові угоди), рішення суду;

- технічне завдання на розробку технічної документації зі складання державного акта ;

- журнал польових вимірювань (крім випадків відчуження земельної ділянки із земель приватної власності);

- кадастровий план земельної ділянки, складений за результатами зйомки;

- збірний кадастровий план суміжних землевласників і землекористувачів;

- відомість обчислення площі земельної ділянки;

- відомість обробки теодолітного ходу та вирахування координат поворотних точок меж земельної ділянки;

- експлікація земельних угідь згідно з формою 6-зем.

У технічній документації відсутні матеріали польових робіт, як зазначав судовий експерт, це може свідчити, що розробник не проводив кадастрову зйомку (а.с.17 т.2).

Відповідно до ст.198 ЗК України (в редакції 2010 року) кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

Кадастрова зйомка включає:

а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки;

б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами;

в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості;

г) встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі;

ґ) виготовлення кадастрового плану.

Пунктом 1.12. Інструкції від 04.05.1999 №43 передбачено, що складання державного акту на право власності на земельну ділянку або право постійного користування земельною ділянкою при передачі або наданні земельних ділянок громадянам, підприємствам, установам, організаціям та об`єднанням громадян всіх видів проводиться після перенесення в натуру (на місцевість) меж земельної ділянки та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженим в установленому порядку проектом відведення цієї ділянки.

Отже, при виготовленні технічної документації ПП «Умань-Земпроект» не виконувало роботи для визначення меж земельної ділянки ОСОБА_1 на місцевості.

Посилання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Колибаби І.О. щодо наявності підпису позивача в акті погодження меж земельної ділянки площею 0,1007 га суд вірно не прийняв до уваги, оскільки у постанові Верховний Суд у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 580/168/16-ц (провадження 61-19526сво18) дійшов висновку, що погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. Підписання акту погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації (Постанова ВС від 12 січня 2023 року в справі №808/5496/14).

Згідно статті 125 ЗК України (в редакції 2010 року) право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цих прав, а відповідно до статті 126 ЗК України (в редакції 2010 року) посвідчується таке право державним актом.

За частиною третьою статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (стаття 155 ЗК України).

За положеннями глави 16 ЦК України правочин може бути визнано недійсним з підстав визначених законом. У випадку визнання недійсним правочину може бути визнано недійсними і правовстановлюючий документ, який посвідчує право власності на майно.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в абзаці другому пункту 2 постанови від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» виходячи з положень ст.ст.8, 124 Конституції України, статей 26, 30, 87-90, 97, 100, 102, 118, 123, 128, 143-146, 149, 151, 153-158, 161, 210, 212 ЗК України, глав 27, 33, 34 ЦК України, статті 15 ЦПК України, статті 12 ГПК України судам підвідомчі (підсудні) справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками; про визнання недійсними угод купівлі-продажу, дарування, застави, обміну, ренти земельних ділянок, договорів довічного утримання, за якими набувачеві передаються у власність земельні ділянки, укладених із порушенням встановленого законом порядку.

Таким чном, державні акти на право власності на земельні ділянки (на час виникнення спірних відносин) визнавалися документами, що посвідчують право власності й видавалися на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень або цивільно-правових угод. У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватись як зазначені рішення, угоди на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. При цьому визнання недійсними тільки державних актів на право власності може мати місце у разі їх видання з порушенням вимог закону, усупереч рішень чи угод. У цьому разі таке визнання є належним та самостійним способом поновлення порушених прав у судовому порядку (постанова Київського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року в справі 370/27/16-ц).

Статтею 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно з частинами другою, третьою статті 158 ЗК України виключно судом вирішується земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів спір вирішується судом.

У зв`язку з перетином земельної ділянки відповідача із земельними ділянками позивача в внесенні відомостей до Державного земельного кадастру останньому відмовлено.

Частиною 12 ст.79-1 ЗК України передбачено, що межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

За ст.55 ЗУ «Про землеустрій» встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, матеріалів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалів топографо-геодезичних робіт. Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється за рішенням власника (розпорядника) земельної ділянки, землекористувача.

У 2021 році ПП «КАДАСТР» за замовлення позивача була розроблена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), на підставі договору № 65 на створення (передачу) проекту-технічної документації між ОСОБА_2 та ПП «КАДАСТР» від 07.10.2021 року (т. 2 а.с.103).

Згідно з ч. 4 ст. 55 ЗУ «Про землеустрій» (в редакції 2021 року) технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає:

а) завдання на складання технічної документації із землеустрою;

б) пояснювальну записку;

в) матеріали топографо-геодезичних робіт;

г) кадастровий план земельної ділянки;

ґ) перелік обмежень у використанні земельної ділянки;

д) відомості про встановлені межові знаки.

У роз`яснення Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 04.06.2021 №22-28-0.211-6673/2-21 «Щодо окремих питань застосування нової редакції Закону України «Про землеустрій» у реєстраційній діяльності» зазначено, що 27 травня 2021 року набув чинності Закон України від 28 квітня 2021 року № 1423-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» (далі - Закон №1423), яким передбачено, зокрема, внесення низки змін до Закону України «Про землеустрій», які передбачають включення до складу різних видів документації із землеустрою замість «акту приймання-передачі межових знаків на зберігання», що складався відповідно до додатку 2 до Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376 (далі - Інструкція), «відомостей про встановлені межові знаки».

Також звернуто увагу на те, що форма та порядок складання передбачених Законом №1423 «відомостей про встановлені межові знаки» спеціально законодавством не регламентуються. Такі відомості можуть відображаються у довільній формі, що ідентифікує місцезнаходження межових знаків та містить їх опис.

Місцезнаходження межових знаків у разі їх визначення або встановлення відображається у матеріалах землевпорядного проектування та геодезичних вишукувань, а також на кадастрових планах земельних ділянок.

При цьому складання «відомостей про встановлені межові знаки» за формою та порядком, що визначені Інструкцією, вимогам Закону України «Про землеустрій» в редакції Закону України № 1423 не суперечить.

Також зауважено, що відповідно до абзацу одинадцятого частини першої статті 34 Закону України «Про Державний земельний кадастр» на кадастровому плані земельної ділянки відображаються відомості про встановлені межові знаки (у разі формування земельної ділянки).

З цього вбачається, що така відомість не має суттєвих відмінностей у порівнянні з актом прийомки-передачі межових знаків. У ній зазначаються координати межових знаків, інформація про те, з ким межує земельна ділянка, яка відводиться, відомості про суміжних землевласників. Єдина відмінність в тому, що підписи на цьому документі суміжні землекористувачі не ставлять.

В обґрунтування заперечень щодо виду технічної документації від 2021 року та не погодження фактичних меж землекористування із ОСОБА_1 , що підтверджується відсутністю підпису відповідача як суміжного землекористувача представника - адвоката Колибаби І.О. посилається на Інструкцію про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, яка втратила чинність.

Відповідно до п. 5 ч. 5 ст. 186 ЗК України технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) затверджується:

у разі передачі на підставі такої документації земельної ділянки у власність та користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування - рішенням таких органів;

в інших випадках - власником (розпорядником) земельної ділянки, а щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, що перебуває у користуванні, - землекористувачем.

Затверджена документація із землеустрою в електронній формі подається розробником до Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель (ч. 6 186 ЗК України).

Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) згідно п. 1 розділу Х Перехідні положення ЗК України.

На підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) 18.10.2021 здійснена державна реєстрація земельної ділянки позивача з кадастровим номером 3224285601:01:021:0006, площею 0,2500 га (а.с.106 т.2).

У матеріалах справи документальне підтвердження державної реєстрації іншої земельної ділянки позивача, відсутнє.

Відповідач ОСОБА_1 відмовився від наданого судом права проведення судової експертизи з вирішення запитання відповідності розробленої ПП «Кадастр» технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) вимогам чинного законодавства, правовстановлюючому документі (а.с.219-220 т.2).

За результатами проведення судової експертизи від 30.06.2021 року встановлено, що технічна документація із землеустрою ОСОБА_1 розроблена та затверджена з порушенням вимог земельного законодавства, накладення фактичних меж на земельні ділянки позивача.

У висновку експерта Вікторія Барановська зазначила, що фіксування фактичних меж земельних ділянок здійснено у присутності сторін - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (зворотній бік а.с.19, т.2).

Так і за результатами проведення додаткової судової експертизи встановлено перетин земельних ділянок, що відповідно до правовстановлюючих документів належать ОСОБА_2 із земельними ділянками, що відповідно до правовстановлюючих документів належать ОСОБА_1 (а.с.171 т.2).

На момент проведення додаткової судової експертизи учасники справи були повідомлені про дату та час її проведення (а.с.134-,137 т.2), але своїм правом присутності під час її проведення скористався лише позивач ОСОБА_2 , тому суд вірно не взяв до уваги твердження сторони відповідача, що фактично визначення меж земельної ділянки, якою користувався позивач, проводилось під час експертизи виключно зі слів самого позивача, оскільки відповідачу ОСОБА_1 було відомо про дату проведення обстеження об`єкта дослідження, проте він своїм правом суміжного користувача не скористався.

Крім того, оскілкьи не підтверджено державної реєстрації земельної ділянки позивача з кадастровим номером 3224285601:01:021:0007 площею 0,0440 га у Державному земельному кадастрі, то суд вірно вважав доводи відповідача щодо відсутності спору у зв`язку з внесенням до ДЗК та Публічної кадастрової карти відомості про земельну ділянку, що слугувало підставою звернення до суду - не обґрунтованими.

У п. 47-48 постанови Верховного Суду від 28 червня 2023 року у справі 539/5295/21 зазначено, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття такого права з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає. Суть державної реєстрації прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, які вже мали місце на підставі рішень відповідних органів, договорів чи інших правовстановлюючих документів, шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру прав, а не безпосереднє створення таких фактів зазначеними записами. Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18 а також у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 925/1121/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 916/675/15, від 06 жовтня 2021 року у справі № 910/13574/20.

У зв`язку з тим, що право власності на земельні ділянки у ОСОБА_2 виникло ще у 1994 році, а для приведення правовстановлюючої документації до вимог чинного законодавства перешкоджає накладення меж із земельною ділянкою відповідача, які встановлені державним кадастровим реєстратором та судовими експертизами та беручи до уваги, що під час проведення судової експертизи встановлено порушення вимог земельного законодавства при розробці та затверджені у 2010 році проекту землеустрою, на підставі якого передано суміжному землекористувачу позивача ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 0,1007 га, суд вірно вбачав порушення прав позивача.

За ч.3 ст.26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

Відповідно до абзацу другого частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Виходячи з наведеного, враховуючи всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою суд вірно вважав, що вони дають об`єктивні підстави вважати, що позов підлягав до задоволення у повному обсязі.

Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства, апеляційна скарга не містить.

Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Таращанського районного суду Київської області від 23 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 11 грудня 2023 року.

Головуючий:

Судді: