Постанова

від 11.12.2023 по справі 120/3698/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/3698/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Чернюк Алла Юріївна

Суддя-доповідач - Залімський І. Г.

11 грудня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Сушка О.О. Мацького Є.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 липня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «ТРЕЙДГРІН» до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ «ТРЕЙДГРІН» звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Вінницькій області №0106260703 від 15.12.2022 та №000114890703 від 29.12.2022.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 11.07.2023 позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.03.2023 скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач у червні 2022 року здійснив операцію відвантаження ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) соняшника без нарахування податку на додану вартість, в результаті чого занизив базу оподаткування ПДВ на 22 045 400 грн та відповідно суму податкового зобов`язання з ПДВ за червень 2022 року на 3 086 356 грн. Відповідач зазначає, що повернення позивачем ФОП ОСОБА_1 зовсім іншого товару є операцією обміну подібними запасами (подібними товарами), тобто відносинами є договором міни (бартеру), адже повертався соняшник, придбаний у інших постачальників по іншій ціні.

Також відповідач ставить під сумнів господарські операції позивача із закупівлі соняшника у ТОВ «АГРО-БАЙКІВ». Вказує, що позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «АГРО-БАЙКІВ» без фактичного здійснення господарських операцій, адже ТОВ «АГРО-БАЙКІВ» не здійснювало реальну господарську діяльність із своїми контрагентами.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Зауважив, що на підставі Додаткової угоди до Договору поставки № 21 від 27.10.2021 ФОП ОСОБА_1 повернуто соняшник, адже через настання форс-мажорних обставин сторони вказаного договору не дійшли згоди щодо ціни товару. Насіння соняшнику це річ визначена родовими ознаками. Тобто, відбулось повернення товару за договором поставки, а не передача товару за договором міни (бартеру), відповідно й не виникли податкові зобов`язання з ПДВ.

Також позивач вказав, що господарські операції з придбання соняшнику у ТОВ «АГРО-БАЙКІВ» є реальними та підтверджені належними доказами При цьому, доводи відповідача про нереальність таких операцій необґрунтовані та зводяться до припущень.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2023, з урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до наказу ГУ ДПС у Вінницькій області від 19.10.2022 № 3200к, службовими особами ГУ ДПС у Вінницькій області проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «ТРЕЙДГРІН» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень, серпень 2022 року у податковій декларації з податку на додану вартість № 9162438839 від 19.08.2022 з урахуванням уточнюючого розрахунку від 11.10.2022 року № 9203753851 за липень та № 9187251568 від 19.09.2022 з урахуванням уточнюючих розрахунків від 06.10.2022 № 9201731331, від 06.10.2022 № 9201786903, від 11.10.2022 № 9203758115 за серпень від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, з урахуванням від`ємного значення, задекларованого у попередніх звітних періодах та поданих уточнюючих розрахунків.

За результатами вищезазначеної перевірки був складений Акт документальної позапланової виїзної перевірки від 30.11.2022 10611/02-32-07-03/44133393, у якому зафіксовано порушення ТОВ «ТРЕЙДГРІН» вимог п. 185.1 ст. 185, п. 186.1, п. 187.1, п. 188.1 ст. 188 ПК України, адже перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень, серпень 2022 року у Декларації від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, встановлено завищення від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 3 086 356 грн за серпень 2022 року.

Позивач, не погоджуючись із висновками, зазначеними в Акті перевірки, 14.12.2022 направив на адресу відповідача Заперечення, однак, листом № 28703/6/02-32-07-01-14 від 27.12.2022 його повідомлено про залишення даних заперечень без задоволення.

На підставі вказаного висновку акта від 30.11.2022 № 10611/02-32-07-03/44133393 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 29.12.2022 № 000114890703, яким зменшено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 3 086 356 грн.

Відповідно до наказу ГУ ДПС у Вінницькій області від 16.09.2022 № 2648к, службовими особами ГУ ДПС у Вінницькій області проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «ТРЕЙДГРІН» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2022 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 21.03.2022 № 9042904943 від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, з урахуванням від`ємного значення, задекларованого у попередніх звітних періодах та поданих уточнюючих розрахунків.

За результатами зазначеної перевірки був складений Акт перевірки від 08.11.2022 № 9565/02-32-07-03/44133393, у якому зафіксовано порушення ТОВ «ТРЕЙДГРІН» вимог п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 п. 200.4 ст. 200, п. 201.1 п. 201.10. ст. 201 ПК України, адже перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні у Декларації за лютий 2022 року від`ємного значення з ПДВ, яке визначено з урахуванням від`ємного значення з ПДВ, з урахуванням від`ємного значення, задекларованого у попередніх звітних періодах та поданих уточнюючих розрахунків, встановлено порушення платником податків, в результаті чого ТОВ «ТРЕЙДГРІН» завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 21 Декларації) за лютий 2022 року на 382 174 грн.

Позивач, не погоджуючись із висновками, зазначеними в Акті перевірки, 25.11.2022 направив на адресу відповідача Заперечення, однак, листом № 27100/6/02-32-07-09-15 від 08.12.2022 його повідомлено про залишення даних заперечень без задоволення

На підставі вказаного висновку акта від 08.11.2022 № 9565/02-32-07-03/44133393 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 15.12.2022 №0106260703, яким зменшено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 382 174 грн.

Позивач не погодився із податковими повідомленнями-рішеннями Головного управління ДПС у Вінницькій області №0106260703 від 15.12.2022 та №000114890703 від 29.12.2022, а тому звернувся до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у ході розгляду справи відповідачем не доведено обґрунтованості висновків актів перевірки від 30.11.2022 № 10611/02-32-07-03/44133393, від 08.11.2022 № 9565/02-32-07-03/44133393 та правомірності податкових повідомлень-рішень від 29.12.2022 № 000114890703, №0106260703 від 15.12.2022.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Пунктом 188.1 статті 188 ПК України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно пункту 200.4 статті 200 ПК України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Підпунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (Закон №996-XIV) фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За вимогами частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону № 996-XIV).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Суд зауважує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

У постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 Велика Палата Верховного Суду підтримала вказані висновки та зауважила, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

За практикою ЄСПЛ, яка сформувалась з питань імперативності правил про прийняття рішення на користь платників податків, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справа «Серков проти України», заява № 39766/05, пункт 43).

Встановлено, що за Договором поставки № 21 від 27.10.2021 ФОП ОСОБА_1 продав позивачу в кредит соняшник, однак позивач за нього не розрахувався, а тому постачальник (Продавець) зажадав повернення неоплаченого Товару.

29.06.2022 між позивачем й ФОП ОСОБА_1 була укладена Додаткова угода до Договору поставки № 21 від 27.10.2021, якою Сторони домовились про те, що у зв`язку із тим, що станом на момент виникнення права вимоги на оплату за Товар через настання форс-мажорних обставин (початок військового стану з 24.02.2022) ринкові ціни на Товар зменшилися і Сторони не дійшли згоди щодо даного питання, Покупець (Позивач) погодився повернути Товар, однорідний поставленому, а Постачальник (ФОП ОСОБА_1 ) погодився його прийняти й вивезти зі складу Покупця (Позивача) за власний рахунок. Якість Товару, що повертається відповідає вимогам розділу 2 «ЯКІСТЬ ТОВАРУ» Договору, зокрема ДСТУ 4694:2006 «Соняшник, Олійна сировина, Технічні умови» та підтверджується відповідними документами.

Факт виконання Додаткової угоди від 29.06.2022 до Договору поставки № 21 від 27.10.2021 підтверджується матеріалами справи. У податковому обліку позивача операція не відображена як об`єкт оподаткування ПДВ, податкові зобов`язання за такою операцією позивачем не нараховані.

За змістом акту від 30.11.2022 № 10611/02-32-07-03/ НОМЕР_2 відповідач вважає, що позивач у червні 2022 року здійснив операцію відвантаження ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) соняшника без нарахування податку на додану вартість, в результаті чого занизив базу оподаткування ПДВ на 22 045 400 грн та відповідно суму податкового зобов`язання з ПДВ за червень 2022 року на 3 086 356 грн. Відповідач зазначає, що повернення позивачем ФОП ОСОБА_1 зовсім іншого товару є операцією обміну подібними запасами (подібними товарами), тобто відносинами є договором міни (бартеру), адже повертався соняшник, придбаний у інших постачальників по іншій ціні. При цьому, ФОП ОСОБА_1 не є платником податку на додану вартість (використовує спрощену систему оподаткування за ставкою 5%), а тому під час придбання у нього Товару (соняшник) у Позивача відсутній податковий кредит. А при постачанні ФОП ОСОБА_1 подібного товару соняшник, у позивача виникає податкове зобов`язання.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визнав необґрунтованими вказані висновки відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно із 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару.

Відповідно до 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Згідно із 184 ЦК України є речі, визначені індивідуальними або родовими ознаками. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

У Постанові Верховного Суду України від 16.092014 у справі № 29/441-09 зазначено, що відповідно до частини другої статті 184 ЦК України річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною. Отже, зернові, зернобобові та олійні культури, визначені у контракті, вимірюються числом, вагою та мірою, якість яких визначається державними стандартами України, наділені родовими ознаками і можуть бути замінені урожаєм наступного року, тому висновок Вищого господарського суду України щодо незамінності спірної сільськогосподарської продукції не відповідає вимогам законодавства.

Відповідно до ст. 715 ЦК України за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов`язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар.

Згідно із ст. 293 ГК України за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов`язується передати другій стороні у власність, повне господарське відання чи оперативне управління певний товар в обмін на інший товар.

Відповідно до пп. 14.1.10 п. 14.1 ст. 14 ПК України, бартерна (товарообмінна) операція - господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у негрошовій формі в рамках одного договору.

Отже, відповідачем не правильно кваліфіковано правовідносини між позивачем та його контрагентом, оскільки соняшник є річчю, що визначена саме родовими ознаками, а тому є замінною й вимірюється лише вагою якість якої визначається державними стандартами України.

Відсутні підстави вважати вказане повернення товару операцією міни (бартеру).

Тобто, відбулось повернення товару за договором поставки, а не передача товару за договором міни (бартеру), відповідно у позивача не виникли податкові зобов`язання з ПДВ.

З урахуванням наведеного апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість висновків акту перевірки від 30.11.2022 № 10611/02-32-07-03/44133393 та протиправність податкового повідомлення-рішення від 29.12.2022 № 000114890703.

Висновки акту перевірки від 08.11.2022 № 9565/02-32-07-03/44133393 та прийнятого на їх підставі податкового повідомлення-рішення №0106260703 від 15.12.2022, ґрунтуються на тому, що позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «АГРО-БАЙКІВ» без фактичного здійснення господарських операцій, адже ТОВ «АГРО-БАЙКІВ» не здійснювало реальну господарську діяльність із своїми контрагентами.

Разом з цим, на момент укладення договору щодо постачання позивачу соняшнику та його виконання ТОВ «АГРО-БАЙКІВ» (код ЄДРПОУ 41496173) було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується самим Контролюючим органом в Акті перевірки.

У вказаному Акті перевірки контролюючий орган підтверджує наявність Договору поставки, укладеного між позивачем й ТОВ «АГРО-БАЙКІВ» (код ЄДРПОУ 41496173), відповідно до якого позивач придбав у свого контрагента соняшник, оформлені належним чином видаткові накладні, здійснення позивачем оплати за соняшник, товарно-транспортних накладних, а також належну реєстрацію податкових накладних за такими господарськими операціями.

Первинні документи щодо господарських операцій з придбання позивачем соняшнику у ТОВ «АГРО-БАЙКІВ» наявні у матеріалах справи, їх зміст та кількість достатні для підтвердження реальності таких операцій.

Наведена відповідачем інформація щодо господарської діяльності ТОВ «АГРО-БАЙКІВ» із своїми контрагентами жодним чином не стосується господарської діяльності позивача, який несе відповідальність виключно за власну господарську діяльність та не відношення до порушень інших суб`єктів господарювання, у тому числі й позивача. Можливі порушення податкового законодавства зі сторони ТОВ «АГРО-БАЙКІВ» чи його постачальників можуть мати негативні наслідки виключно для таких порушників, а не для позивача, який не може нести відповідальність за дотримання законодавства іншими суб`єктами господарювання.

Відсутність у ТОВ «АГРО-БАЙКІВ» чи його контрагентів майна, трудових ресурсів, належного ведення господарських та фінансових справ тощо не є підставою для висновків про порушення саме позивачем податкового законодавства.

Фактичний рух товару, а саме отримання позивачем соняшнику у відповідні час та обсяг, а також його використання позивачем у господарській діяльності, не спростовується відповідачем.

Так, у пункті 2.6. Акту перевірки відповідач зазначає, що позивач в охоплених перевіркою звітних періодах здійснював експортні операції олії соняшникової дезодорованої, рафінованої, вимороженої за ставкою 0%, Макуха соняшникового.

В абзаці другому сторінки шостої Акту перевірки відповідач вказує на те, що перевіркою відображених у рядку 2 Декларацій «Операції з вивезення товарів за межі митної території України» показників за лютий 2022 року у загальній сумі 37 868 358 грн встановлено, що позивачем здійснювались операції із реалізації соняшникової олії та макухи соняшникової за межі митної території України, відповідно до оформлених вантажно-митних декларацій.

Проведеною перевіркою відображеного показника за лютий 2022 року в сумі 37 868 358 грн на підставі таких документів: декларацій з ПДВ з додатками та з урахуванням уточнюючих розрахунків, журналів-ордерів та рахунках бухгалтерського обліку 362 «Розрахунки з іноземними покупцями», 311 «Розрахунковий рахунок», 70 «Доходи від реалізації» з субрахунками 71 «Інший операційний дохід», 79 «Фінансові результати», 31 «Рахунки в банках», 643 «Податкові зобов`язання», реєстри виданих податкових накладних, митних декларацій, податкових накладних з продажу товарів (робіт, послуг), не встановлено заниження або завищення задекларованих Товариством показників у рядку 2 Декларації «Операції з вивезення товарів за межі митної території України».

Тобто, відповідач визнає експортні операції з поставки позивачем своїм покупцям за зовнішньоекономічними контрактами олії соняшникової й макуха соняшникового, сировиною для виготовлення яких є соняшник, та не вказує про придбання позивачем соняшника у відповідних обсягах з інших джерел ніж у ТОВ «АГРО-БАЙКІВ».

Таким чином, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість доводів позивача щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 15.12.2022 №0106260703.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 липня 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Залімський І. Г. Судді Сушко О.О. Мацький Є.М.