Рішення

від 09.11.2023 по справі 916/3482/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" листопада 2023 р.м. Одеса Справа № 916/3482/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Степанюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Українське Дунайське пароплавство (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Пароходна, буд. 28, код ЄДРПОУ 01125821)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Гідробудмеханізація (65003, Одеська обл., м. Одеса, вул. Чорноморського Козацтва, буд. 72, код ЄДРПОУ 41686588)

про стягнення, -

за участю представників сторін:

від позивача: Тодорашко А.В., діє в порядку самопредставництва

від відповідача: Попова О.А., адвокат, діє на підставі ордеру

Суть спору: Приватне акціонерне товариство Українське Дунайське пароплавство звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Гідробудмеханізація про стягнення заборгованості у сумі 570802,45 грн.

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Українське Дунайське пароплавство обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про надання послуг плавкраном СПК-І/35 від 18.05.2018 №КСБСРЗ/81 щодо здійснення своєчасної оплати наданих послуг.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2022 позовну заяву розподілено судді Петрову В.С.

Ухвалою суду від 23.12.2022 (суддя Петров В.С.) позовну заяву Приватного акціонерного товариства Українське Дунайське пароплавство залишено без руху.

16.01.2023 за вх.№1426/23 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 23.01.2023 (суддя Петров В.С.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/3482/22; справу №916/3482/22 вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 07.02.2023 о 10:30.

Розпорядженням керівника апарату суду №19 від 06.02.2023 призначено повторний автоматизований розподіл судових справ та карток додаткових матеріалів на підставі інформації, наданої статистичним відділом (додаток 1 до цього розпорядження).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2023 справу №916/3482/22 розподілено судді Бездолі Ю.С.

07.02.2023 за вх.№3804/23 до суду від позивача надійшли додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 13.02.2023 прийнято справу №916/3482/22 до свого провадження; підготовче засідання призначено на 28.02.2023 о 14:15.

28.02.2023 за вх.№6285/23 до суду від позивача надійшла уточнена позовна заява та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданій заяві позивач просить суд стягнути з відповідача 570802,45 грн. основного боргу, 378588,84 грн. пені, 288366,10 грн. 3% річних та 1753623,32 грн. інфляційних втрат.

У підготовчому засіданні 28.02.2023 судом відкладено підготовче засідання на 15.03.2023 о 09:45.

14.03.2023 за вх.№8116/23 до суду від відповідача надійшов відзив, який прийнято судом до розгляду. У поданому відзиві відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог та вказує:

- відповідач зазначає, що з урахуванням уточненої позовної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача загальну суму заборгованості у розмірі 2991380,62 грн., проте відповідач повністю заперечує проти задоволення позовних вимог;

- відповідач зауважує, що підставою для подання позову позивач визначає договір від 18.05.2018 №КСБСРЗ/81, проте копія вказаного договору зроблена неякісно, а також враховуючи наявність помітки Копия верна КССРЗ є підстави вважати, що надана до суду копія виготовлена не з оригіналу договору, а з його копії, що наводить на сумніви у добросовісності здійснення позивачем його процесуальних прав та виконання обов`язків при наданні доказів; відповідач вказує, що позивачем було повідомлено про неможливість надати оригінал договору та додаткової угоди, оскільки вони були вилучені під час досудового розслідування, проте на переконання відповідача доказів такого вилучення ні позовна заява, ні додатки до неї не містять, таким чином, на думку відповідача, позивачем підтверджено, що ним подано позовну заяву за відсутності основного первинного документа, - договору від 18.05.2018 №КСБСРЗ/81 та відповідач вважає даний доказ недопустимим;

- відповідач вважає, що обов`язок відповідача щодо оплати наданих послуг в строки, передбачені договором, кореспондується з обов`язком позивача не лише надати послуги, а і виставити належним чином оформлений рахунок на оплату наданих послуг, жодних доказів виставлення та направлення відповідачу рахунків разом з актами приймання-передачі наданих послуг позовна заява не містить;

- відповідач вказує, що договором передбачено процедуру досудового врегулювання спорів, однак у заяві про усунення недоліків позивачем зазначено, що договором не передбачено досудового врегулювання спору, а в уточненій позовній заяві позивач підтверджує, що ним надсилалась претензія про сплату боргу; на думку відповідача вказана претензія не є належним та допустимим доказом, оскільки претензія позивача від 01.07.2022 визначає про сплату боргу у розмірі 1019977,19 грн., а сума позовних вимог по основному боргу становить 570802,45 грн., що на думку відповідача свідчить про невідповідність розміру заборгованості за претензією та розміру позовних вимог; окрім того відповідач звертає увагу, що позивач звернувся до суду з позовом за договором №КСБСРЗ/81, тоді як у претензії підставою виникнення зобов`язань зазначено договір №КСБСР/125 від 19.08.2020, який не має жодного відношення до обставин справи;

- відповідач зазначає, що наданий позивачем до уточненої позовної заяви розрахунок заборгованості не відповідає вимогам ст. 162 ГПК України, оскільки з наданого розрахунку не зрозуміло, чи наявна заборгованість відповідача перед позивачем, якщо наявна то в якому розмірі, не зрозуміло за який період виникла дана заборгованість і на підставі яких зобов`язань та первинних документів; договір №КСБСРЗ/81 був укладений строком до 18.05.2020, додаткових угод на продовження терміну дії договору між сторонами не укладено; відповідач також зауважує, що на останній сторінці розрахунку до позовної заяви у графі заборгованість вказана сума 454858,53 грн., натомість позивачем заявлена сума 570802,45 грн.;

- відповідач вважає, що ним зобов`язання по договору №КСБСРЗ/81 виконано у повному обсязі, позивачем не доведено існування заборгованості за договором, відповідно і відсутні підстави для застосування штрафних санкцій;

- відповідач звертає увагу, що згідно наданого позивачем розрахунку штрафних санкцій вбачається, що ним нараховано пеню за період з 2018-2019 року, тобто з пропуском строків, передбачених ст. 250 ГК України; стосовно 3% річних та інфляційних втрат відповідач зауважує, що в розрахунку відсутні періоди, за які нараховані дані фінансові санкції, за не виконання яких саме зобов`язань застосовано фінансові санкції, таким чином на переконання відповідача доданий розрахунок є необґрунтованим, а фінансові санкції нараховано неправомірно та з пропущенням строків застосування штрафних санкцій.

У підготовчому засіданні 15.03.2023 судом оголошено перерву до 04.04.2023 о 15:50.

03.04.2023 за вх.№10604/23 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, яка прийнята судом до розгляду та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданій відповіді на відзив позивач вказує:

- позивач зазначає, що відповідач посилається на формальні підстави відмови у задоволенні позовних вимог, такі як нечіткі копії наданих до суду документів, у той час відповідачем не заперечується наявність договірних правовідносин між ПрАТ УДП та ТОВ Гідробудмеханізація з приводу надання послуг плавкраном СПК-І/35; позивач зауважує на об`єктивні причини, через які він не може надати до суду оригінали документів; так, постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 квітня 2019 року по справі №945/2524/19, провадження №1-кс/495/2275/2019, задоволено клопотання старшого слідчого СВ Білгород-Дністровського ВП ГУНП та накладено арешт на документи, серед яких - документи ТОВ Гідробудмеханізація, у той час оригінали документів повинні бути у відповідача, оскільки він був учасником господарських правовідносин, позивач вважає, що відповідач приховує наявність у нього оригіналів документів, мова про які йде у позовній заяві; із копій доданих платіжних доручень вбачається, що відповідач сплачував за послуги плавкрана за договором №КСБСРЗ №18 від 18.05.2018;

- позивач з приводу своєчасного виставлення рахунку (пункту 3.2 договору) зауважує, що рахунок на оплату не є первинним документом бухгалтерського обліку, окрім того у п.18.6 постанови Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №916/641/19 зазначено, що за своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто носить інформаційний характер; ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні ст. 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити послуги; позивач вважає, що несвоєчасне виставлення рахунку не може бути підставою для відмови у позові, оскільки відповідачем були підписані акти виконаних робіт;

- позивач звертає увагу, що сума заборгованості, виставлена в претензії, має походження у розрізі загальної заборгованості відповідача та при надісланні претензії відповідачу було взято до уваги заборгованість за декількома договорами за значно більший період, ніж у позові, в розрізі відповідача як юридичної особи - боржника за надання послуг плавкраном СПК-1/135 по усім договорам (не всі договори є предметом судового розгляду); діючим законодавством України та за договором №КСБСРЗ №81 від 18.05.2018 не передбачено обов`язкового досудового врегулювання спору шляхом надсилання претензії та згідно рішення Конституційного суду України №15-рп/2002 від 09.07.2002 використання заходів досудового врегулювання спору є правом, а не обов`язком особи, а засоби досудового врегулювання спору використовується у випадках, якщо це прямо передбачено законом;

- позивач наголошує, що відповідач у відзиві на позов ставить під сумнів обґрунтованість розрахунку заборгованості, однак конкретно не зазначає в чому саме він не відповідає встановленим вимогам; при складанні розрахунку заборгованості були взяті до уваги дані бухгалтерського обліку позивача, які не спростовані відповідачем;

- з приводу розрахунків штрафних санкцій позивач вказує, що вони були розраховані у відповідності до положень статті 625 ЦК України, а що стосується пені, то для розрахунку пені були взяті періоди з урахуванням спеціальної позовної давності (6 місяців з моменту, коли відповідач повинен був сплатити за надані послуги);

- відповідач у відзиві на позов посилається на формальні підстави відмови у задоволенні позовних вимог, у той час, заперечуючи наявність договірних правовідносин, позивач вказує, що у даному випадку можливо застосувати доктрину non concedit venire contra fаctum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці); вчинення дій всупереч своєї попередньої поведінки проявляється у тому, що відповідач посилається на відсутність оригіналів документів, у той часьзалишаючи поза увагою той факт, що другий примірник договору, додаткових угод та актів виконаних робіт знаходиться у нього, а також проявляється в тому, що відповідач сплачував кошти за надання послуг за договором №КСБСРЗ №18 від 18.05.2018, що підтверджується копіями платіжних доручень.

04.04.2023 за вх.№10871/23 до суду від позивача надійшло клопотання про витребування у відповідача доказів, а саме: належним чином засвідчених копій та оригіналів договору №КСБСРЗ/81 від 18.05.2018, додаткової угоди №1 від 02.10.2018, додаткової угоди №2 від 20.09.2019, актів наданих послуг за договором №КСБСРЗ/81. У підготовчому засіданні 19.04.2023 судом у протокольній формі витребувано у відповідача для огляду оригінали документів, а саме: договору №КСБСРЗ/81 від 18.05.2018, додаткової угоди №1 від 02.10.2018, додаткової угоди №2 від 20.09.2019, актів наданих послуг за договором №КСБСРЗ/81.

Ухвалою суду від 04.04.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 19.04.2023 о 14:10. У підготовчому засіданні 19.04.2023 судом оголошено перерву до 11.05.2023 о 14:20.

11.05.2023 за вх.№15657/23 до суду від відповідача надійшли пояснення, які залучено судом до матеріалів справи. У поданих поясненнях відповідач зазначає, що:

- позивачем подано уточнену позовну заяву, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача 2991380,62 грн. заборгованості, з них: 570802,45 грн. основного боргу; 378588,84 грн. пені; 288366,10 грн. 3% річних; 1753623,32 грн. інфляційних втрат; ТОВ Гідробудмеханізація повторно підтверджує, що повністю заперечує проти задоволення позовних вимог, обґрунтування викладено у відзиві, наданому суду та стороні; загальна сума заявлених до стягнення сум, крім основного боргу, складає 2420578,26 грн., що практично в 4-рази перевищує заявлену суму основного боргу;

- позивач просить стягнути пеню за порушення строку оплати вартості наданих виконавцем послуг у розмірі 378588,84 грн. за загальний період з 2018-2022, проте пункт договору не містить період, який необхідно враховувати при застосуванні подвійної облікової ставки НБУ, оскільки облікова ставка НБУ є змінною величиною, таким чином умовами укладеного договору не встановлений конкретний розмір пені за порушення виконання грошового зобов`язання;

- загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України), а згідно з п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені); частиною 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано; отже початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано та нарахування санкцій триває протягом шести місяців; оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого статтею 232 ГК України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі спливом шести місяців; позовну заяву подано в строки, які значно перевищують законодавчо встановлені; зважаючи на наявність пропуску строку звернення до суду із вимогами про стягнення пені, відповідач заявляє про застосування судом строку позовної давності; - з доданого позивачем розрахунку штрафних санкцій вбачається, що ним нараховано пеню за період 2018-2019 року, тобто з пропуском строків, передбачених ст. 250 ГК України;

- як вбачається із предмету позову, ціна договору визначена в еквіваленті долара США; відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом; за змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, то зазначена норма ЦК України щодо сплати заборгованості з урахуванням установленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов`язання, яке визначене договором у національній валюті - гривні, а не в іноземній або в еквіваленті до іноземної валюти, тому індексація у цьому випадку застосуванню не підлягає; у випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти;

- в даній справі відповідальність сторін чітко обмежена положеннями договору, у ньому немає відсилання до виникнення відповідальності відповідно до законодавства. В такому випадку, застосування таких видів відповідальності як 3% річних і інфляційних втрат взагалі є безпідставним та надуманим з боку позивача; таким чином, підсумовуючи вищевикладене, відповідач вважає позовну заяву безпідставною та необґрунтованою.

У підготовчому засіданні 11.05.2023 судом у протокольній формі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.06.2023 о 15:00; всі процесуальні заяви по суті спору прийнято судом до розгляду. Ухвалою суду від 01.06.2023 відкладено розгляд справи на 19.06.2023 о 10:20. У судовому засіданні 19.06.2023 судом оголошено перерву до 12.07.2023 о 12:30. Ухвалою суду від 04.07.2023 судове засідання призначено на 19.07.2023 о 10:10.

18.07.2023 за вх.№24160/23 та №24283/23 до суду від відповідача надійшли письмові пояснення, які залучено судом до матеріалів справи. У поданих поясненнях відповідач щодо витребуваних судом оригіналів документів вказує, зокрема, що неодноразові пошуки витребуваного судом договору не принесли позитивного результату, проте вдалось відшукувати лише додаткові угоди до договору.

18.07.2023 за вх.№24296/23 до суду від відповідача надійшли оригінали документів, а саме: додаткової угоди №1 від 02.10.2018, додаткової угоди №2 від 20.09.2019, акту приймання-передачі від 21.06.2018.

У судовому засіданні 19.07.2023 судом відкладено розгляд справи на 05.09.2023 о 15:00. Ухвалою суду від 05.09.2023 відкладено розгляд справи на 28.09.2023 о 16:00. У судовому засіданні 19.07.2023 судом відкладено розгляд справи на 19.10.2023 о 14:30. У судовому засіданні 19.10.2023 судом оголошено перерву до 09.11.2023 о 10:00.

У судовому засіданні 09.11.2023 представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги.

У судовому засіданні 09.11.2023 представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Водночас, Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 6 лютого 2023 року №58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 01 травня 2023 року №254/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 26 липня 2023 року №451/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 06 листопада 2023 року №734/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.

Справа №916/3482/22 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України та оголошеного загальнодержавного карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Жодних заяв та/або клопотань, пов`язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв`язку з воєнним станом та оголошеним загальнодержавним карантином, про намір вчинити такі дії до суду від учасників справи не надійшло.

У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

В судовому засіданні 09.11.2023 господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 09.11.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення, натомість повний текст рішення складено 08.12.2023 у зв`язку з несанкціонованим втручанням в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних мереж і ресурсів суду, тимчасовим виведенням з ладу технічного обладнання суду та тривалою відсутністю доступу суддів до системи діловодства спеціалізованого суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд встановив:

18.05.2018 між Приватним акціонерним товариством Українське Дунайське пароплавство (виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Гідробудмеханізація (замовник, відповідач) укладений договір надання послуг плавкраном СПК-І/35 №КСБСРЗ/81 відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов`язується надати послуги плавкраном СПК-1/35 (надалі - послуги), а замовник зобов`язується прийняти такі послуги та оплатити їх у порядку та на умовах, встановлених цим договором.

Відповідно до п.п. 2.1-2.2 договору сторони досягли згоди, що ціна послуг за даним договором становить 7856,64 грн. з ПДВ на добу, що еквівалентно 300 доларів США за офіційним курсом гривні до долару США, встановленим НБУ на дату укладання даного договору (100 доларів США - 2618,8814 грн.); сторони досягли згоди, що ціна послуг за даним договором підлягає зміні у випадку зміни курсу гривні до долара США; зміна ціни послуг відбувається у разі якщо курс гривні до долара США, встановлений НБУ на дату надання послуг більше курсу гривні до долара США, встановленого НБУ на дату укладання даного договору на 1%.

Згідно з п.п. 3.1-3.3 договору замовник оплачує вартість послуг за даним договором шляхом банківського переведення грошових коштів у національній валюті України на поточний рахунок виконавця у вигляді передплати послуг, протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати отримання оформленого попереднього рахунку; остаточний розрахунок за надані послуги проводиться після підписання відповідних акта приймання-передачі наданих послуг або акта наданих послуг протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня підписання акту наданих послуг, отримання належним чином оформленого рахунку від виконавця; замовник оплачує вартість послуг плавкрана СПК-І/35 незалежно від обсягу виконаних ним робіт.

За п.4.8 договору за результатами наданих протягом звітного місяця послуг виконавець передає на погодження замовнику два примірники акту наданих послуг; замовник зобов`язаний протягом 5 (п`яти) робочих днів розглянути та підписати вказаний акт або письмові мотивовані заперечення; після підписання замовник передає один примірник підписаного акту виконавцю; у випадку наявності у замовника зауважень до акту наданих послуг, такі усуваються виконавцем протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання письмових мотивованих зауважень від замовника; після усунення недоліків погодження акту відбувається у порядку, встановленому цим пунктом договору; у випадку, якщо протягом 5 (п`яти) робочих днів виконавець не отримає підписаний замовником примірник акта або обґрунтованої відмови, акт вважається підписаним, а послуги такими, що надані належним чином.

У відповідності до п.5.1 договору замовник зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплатити надані послуги на умовах і в розмірах, встановлених у цьому договорі; відшкодувати виконавцю витрати, що несе виконавець при наданні послуг, витрати на буксирування плавкрану СПК-І/35 до місця надання послуг та в зворотному напрямку, витрати за отримання дозвільних документів від ДП Кваліфікаційне товариство Регістра України, а також витрати, пов`язані з отриманням дозвільних документів, витрати за стоянку в місці наданні послуг, портові збори та інші витрати, у тому числі але не виключно утримання плавкрану СПК-І/35 у технічно-справному стані; сплатити пеню у разі невиконання або неналежного виконання ним зобов`язань з договором, якщо він не доведе, що порушення договору сталося не з його вини.

Відповідно до п.7.4 за порушення замовником строків виконання зобов`язання, виконавець має право стягнути з замовника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, який сплачується пеня, від вартості послуг, з яких допущено прострочення за кожний день прострочення.

Згідно з п.п. 7.8-7.9 договору якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів сторони будуть застосовувати процедуру досудового врегулювання спорів; якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів та застосування процедури досудового врегулювання господарських спорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного законодавства України.

За п.п. 9.1-9.2 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплений печатками сторін і діє протягом двох років; закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

21.06.2018 між сторонами підписано акт приймання-передачі плавкрана СПК-1/35 в роботу згідно договору надання послуг плавкраном СПК-І/35 №КСБСРЗ/81.

02.10.2018 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору №КСБСРЗ/81 від 18.05.2018.

20.09.2019 між сторонами укладено додаткову угоду №2 до договору №КСБСРЗ/81 від 18.05.2018.

В матеріалах справи наявні підписані з обох сторін акти прийняття-передачі наданих послуг та відшкодування витрат за договором №КСБСРЗ/81: від 02.07.2018 на суму 78733,04 грн.; від 31.08.2018 на суму 255584,58 грн.; від 31.10.2018 на суму 261599,14 грн.; від 30.11.2018 на суму 251401,48 грн.; від 01.11.2018 на суму 21953,29 грн.; від 31.12.2018 на суму 41336,26 грн.; від 26.12.2018 на суму 217102,72 грн.; від 30.11.2018 на суму 4542,06 грн.; від 31.12.2018 на суму 4542,06 грн.; від 31.07.2019 на суму 4542,06 грн.; від 30.06.2019 на суму 4542,06 грн.; від 31.01.2019 на суму 259276,30 грн.; від 28.02.2019 на суму 228149,75 грн.; від 28.02.2019 на суму 4542,06 грн.; від 25.03.2019 на суму 200873,34 грн.; від 31.03.2019 на суму 48809,23 грн.; від 29.03.2019 на суму 4542,06 грн.; від 26.04.2019 на суму 4542,06 грн.; від 26.04.2019 на суму 241302,67 грн.; від 31.05.2019 на суму 55435,78 грн.; від 24.05.2019 на суму 189290,93 грн.; від 31.05.2019 на суму 4542,06 грн.; від 26.06.2019 на суму 206308,06 грн.; від 30.06.2019 на суму 31426,56 грн.; від 30.06.2019 на суму 4542,06 грн.; від 31.07.2019 на суму 243555,84 грн.; від 31.08.2019 на суму 4542,06 грн.; від 31.08.2019 на суму 243555,84 грн.; від 31.10.2019 на суму 243555,84 грн.; від 31.10.2019 на суму 4542,06 грн.; від 30.11.2019 на суму 4542,06 грн.; від 30.11.2019 на суму 235699,20 грн.; від 31.12.2019 на суму 243555,84 грн.; від 31.12.2019 на суму 4542,06 грн.; від 30.01.2020 на суму 243555,84 грн.; від 31.01.2020 на суму 243555,84 грн.; від 31.01.2020 на суму 5762,06 грн.; від 29.02.2020 на суму 5762,06 грн.; від 29.02.2020 на суму 227842,56 грн.; від 31.03.2020 на суму 5762,06 грн.; від 31.03.2020 на суму 250654,90 грн.; від 30.04.2020 на суму 245021,88 грн.; від 30.04.2020 на суму 5762,06 грн.; від 18.05.2020 на суму 3355 грн.; від 18.05.2020 на суму 144903,48 грн.

В матеріалах справи наявні платіжні доручення про сплату відповідачем позивачу відповідних коштів: №142 від 25.09.2018 на суму 235699,20 грн.; №160 від 09.10.2018 на суму 100000 грн.; №174 від 22.10.2018 на суму 143555,84 грн.; №193 від 09.11.2018 на суму 117849,60 грн.; №196 від 13.11.2018 на суму 21953,29 грн.; №210 від 07.12.2018 на суму 100000 грн.; №317 від 14.06.2019 на суму 250000 грн.; №337 від 15.07.2019 на суму 250000 грн.; №357 від 12.09.2019 на суму 60000 грн.; №373 від 11.10.2019 на суму 300000 грн.; №279 від 16.04.2019 на суму 150000 грн.; №241 від 18.02.2019 на суму 4542,06 грн.; №240 від 18.02.2019 на суму 4542,06 грн.; №237 від 13.02.2019 на суму 280000 грн.; №301 від 24.05.2019 на суму 200000 грн.; №400 від 19.11.2019 на суму 200000 грн.; №406 від 04.12.2019 на суму 200000 грн.; №420 від 21.12.2019 на суму 300000 грн.; №95 від 27.04.2021 на суму 78825,64 грн.; №109 від 12.05.2021 на суму 12200 грн.; №195 від 13.11.2018 на суму 117849,60 грн.; №436 від 29.01.2020 на суму 145495,25 грн.; №437 від 29.01.2020 на суму 54504,72 грн.; №4 від 11.06.2020 на суму 122000 грн.; №4 від 11.06.2020 на суму 78000 грн.; №6 від 16.06.2020 на суму 400000 грн.; №27 від 08.07.2020 на суму 200000 грн.; №33 від 27.07.2020 на суму 100000 грн.; №35 від 27.07.2020 на суму 200000 грн.; №48 від 19.08.2020 на суму 397478,48 грн.; №49 від 19.08.2020 на суму 2521,52 грн.; №59 від 22.09.2020 на суму 176993,05 грн.; №58 від 22.09.2020 на суму 149398,52 грн.

Також в матеріалах справи наявні: протокол обшуку від 13.04.2019; протокол обшуку від 05.01.2023, повістка про виклик; акт звірки взаємних розрахунків (підписаний з боку позивача); розрахунок заборгованості за договором №КСБСРЗ/81, відповідно до якого заборгованість складає 570802,45 грн.

У претензії від 01.07.2022 №034/339 позивач повідомив відповідача про те, що між сторонами укладено договір про надання послуг плавкраном СПК-І/35 від 19.08.2020 №КСБСРЗ/125; згідно даних, наявних в бухгалтерії виконавця, сальдо станом на 01.06.2021 складає 1019977,19 грн.; загальна заборгованість (у тому числі і за попередні періоди) ТОВ Гідробудмеханізація перед виконавцем станом на 01.06.2022 становить 1019977,19 грн. В матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення про вручення відповідачу поштового відправлення.

В матеріалах справи наявний розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, в якому відображені акти наданих послуг, платіжні доручення про сплату та відповідно нараховані суми за відповідний період складають: 378588,84 грн. пені, 288366,10 грн. 3% річних та 1753623,32 грн. інфляційних втрат.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором про надання послуг плавкраном СПК-І/35 від 18.05.2018 №КСБСРЗ/81 стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом про стягнення основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов?язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов?язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов?язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов?язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов?язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов?язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

За ч.1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За вимогами ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб?єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов?язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов?язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов?язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов?язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов?язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов?язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов?язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: баланс імовірностей (balance of probabilities) або перевага доказів (preponderance of the evidence); наявність чітких та переконливих доказів (clear and convincing evidence); поза розумним сумнівом (beyond reasonable doubt). Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2022 у справі №917/996/20).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об?єктивного з?ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об?єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Господарський суд зазначає, що підставою для звернення позивача до суду з даним позовом є неналежне виконання відповідачем умов договору про надання послуг плавкраном СПК-І/35 від 18.05.2018 №КСБСРЗ/81. Разом з тим, господарський суд вказує, що відповідачем не заперечується укладання вказаного договору.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, умови укладеного між сторонами договору, господарський суд зазначає, що приймаючи до уваги наявні докази, зокрема, підписані з обох сторін акти прийняття-передачі послуг та відшкодування витрат за договором, які підтверджують здійснення позивачем своїх зобов`язань, як виконавця послуг, враховуючи, що відповідачем не спростований факт надання таких послуг та не спростована сума заявленого основного боргу, господарський суд, проаналізувавши наявні у справі докази, вважає, що докази, надані позивачем на підтвердження позовних вимог, є більш вірогідними, ніж докази та заперечення відповідача на їх спростування, а тому господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Українське Дунайське пароплавство про стягнення з відповідача 570802,45 грн. основного боргу є правомірними, доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Господарський суд не приймає до уваги посилань відповідача на відсутність оригіналу основного первинного документа - договору від 18.05.2018 №КСБСРЗ/81 та на недопустимість копії наданого доказу, оскільки, як було вказано судом, відповідачем не заперечується факт укладання вказаного договору, в матеріалах справи наявні докази часткової оплати за вказаним договором, окрім того, відповідачем було надано оригінали додаткових угод до договору. Разом з тим, господарський суд приймає до уваги вказані як позивачем, так і відповідачем обставини відсутності у них оригіналу договору.

Посилання відповідача на відсутність доказів виставлення та направлення відповідачу рахунків разом з актами приймання-передачі наданих послуг не можуть бути беззаперечною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення основного боргу, оскільки за договором відповідач взяв на себе зобов`язання з прийняття відповідних послуг та їх оплати; факт прийняття послуг підтверджується підписаними обома сторонами актами, та з моменту прийняття послуг відповідач був обізнаний про наявність у нього обов`язку зі сплати наданих послуг, проте в повному обсязі свій обов`язок зі сплати не здійснив, суму основного боргу не спростував.

Щодо посилань відповідача на передбачену договором процедуру досудового врегулювання спорів та не допустимість наданої позивачем претензії від 01.07.2022, в якій зазначено інший договір та іншу суму основного боргу, господарський суд вказує, що у зазначеній претензії, окрім іншого, також було вказано, що загальна заборгованість включає в себе і попередні періоди, окрім того, відповідач, отримавши претензію, не вчинив дій для здійснення взаємних розрахунків, а саме лише посилання відповідача на те, що ним зобов`язання по договору виконано у повному обсязі без надання відповідних доказів та не спростування суми основного боргу не створюють правових підстав для відмови у задоволенні позову про стягнення основного боргу. Окрім того, господарський суд вважає, що застереження у договорі про досудове врегулювання спору не може бути обмеженням сторін на звернення до суду за захистом своїх порушених прав.

Щодо заявлених до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов?язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов?язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас вимогами п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов?язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов?язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

У ч.6 ст. 231 ГК України також встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов?язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов?язання мало бути виконано.

Сплата відповідачем пені передбачена п.7.4 договору.

Водночас частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч.2 ст. 233 ГК України якщо порушення зобов?язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У відповідності до ч.1 ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

За п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до п.12 Прикінцевих та перехідних положеннях ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов?язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки. Господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов?язання, суд повинен з?ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об?єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов?язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов?язання, незначності прострочення у виконанні зобов?язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов?язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з?ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 ГПК України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність/відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов?язання, на вимогу кредитора зобов?язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов?язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

Відповідачем у відзиві заявлено про застосування строків позовної давності на нарахування пені.

Щодо позовних вимог про стягнення пені господарський суд дійшов висновку, що оскільки відповідачем допущено порушення взятих на себе грошових зобов`язань за спірними правовідносинами, позивач має право на нарахування пені, що передбачено договором, разом з тим, господарський суд враховує положення п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України та п.12 Прикінцевих та перехідних положеннях ЦК України та вказує, що виходячи із розрахунку пені, позивачем частково пропущено строк позовної давності за період до введення дії карантину, перевіривши розрахунки позивача в частині нарахованої пені, господарський суд вважає такі розрахунки частково помилковими, а тому судом здійснено власний перерахунок пені в межах заявлених періодів, яка склала 278049,39 грн. Разом з тим, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів завдання позивачу збитків саме внаслідок дій відповідача у визначених у цій справі правовідносинах, дослідивши інтереси сторін, які заслуговують на увагу, виходячи із принципу збалансованості інтересів обох сторін, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені, яку належить стягнути з відповідача на 50% та визначити її справедливий розмір у сумі 139024,69 грн.

Щодо заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, господарський суд враховує право позивача на отримання відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації за неналежне виконання зобов`язання, перевіривши здійснені позивачем розрахунки, суд вважає такі розрахунки частково помилковими, оскільки при їх розрахунку позивачем допущено описки при підсумуванні сум нарахованих 3% річних та інфляційних втрат та здійснивши власний перерахунок в межах заявленого періоду, господарський суд встановив, що обґрунтованою до стягнення сумою 3% річних є 286011,31 грн., сумою інфляційних втрат - 1397878,92 грн.

Іншого сторонами не доведено.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення заявлених Приватним акціонерним товариством Українське Дунайське пароплавство позовних вимог та стягнення з відповідача 570802,45 грн. основного боргу, 139024,69 грн. пені, 286011,31 грн. 3% річних та 1397878,92 грн. інфляційних втрат, в решті позову судом відмовляється.

Інші наявні в матеріалах справи докази вищевикладених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Українське Дунайське пароплавство задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Гідробудмеханізація (65003, Одеська обл., м. Одеса, вул. Чорноморського Козацтва, буд. 72, код ЄДРПОУ 41686588) на користь Приватного акціонерного товариства Українське Дунайське пароплавство (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Пароходна, буд. 28, код ЄДРПОУ 01125821) 570802 /п`ятсот сімдесят тисяч вісімсот дві/ грн. 45 коп. основного боргу, 139024 /сто тридцять дев`ять тисяч двадцять чотири/ грн. 69 коп. пені, 286011 /двісті вісімдесят шість тисяч одинадцять/ грн. 31 коп. 3% річних, 1397878 /один мільйон триста дев`яносто сім тисяч вісімсот сімдесят вісім/ грн. 92 коп. інфляційних втрат та 35905 /тридцять п`ять тисяч дев`ятсот п`ять/ грн. 76 коп. судового збору.

3.В решті позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 08 грудня 2023 р. у зв`язку з несанкціонованим втручанням в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних мереж і ресурсів суду, тимчасовим виведенням з ладу технічного обладнання суду та тривалою відсутністю доступу суддів до системи діловодства спеціалізованого суду.

Суддя Ю.С. Бездоля