Рішення

від 12.12.2023 по справі 509/6608/23

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 509/6608/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2023 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі :

головуючого судді Гандзій Д.М.

при секретарі Задеряка Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Овідіополь, за правилами спрощеного позовного письмового провадження - без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора - капрала поліції ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області Колісова Євгена Ігоровича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ :

2 листопада 2023 року, представниця ОСОБА_1 адвокат Боровська О.В. звернулася до Овідіопольського райсуду Одеської області з названим адміністративним позовом, в якому просила суд, скасувати постанову серії ЕАТ № 7995170 від 23.10.2023 р., винесену інспектором - капралом поліції ОРУПТ № 2 ГУНП в Одеській області Колісовим Є.І. по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 126 ч. 1 КУпАП ОСОБА_1 та закрити провадження у справі, мотивуючи його тим, що оскаржувана постанова в справі про адміністративне правопорушення прийнята відповідачем незаконно, упереджено, з грубим порушенням порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та норм КУпАП, що призвело до незаконного притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та безпідставного накладення адміністративного стягнення у розмірі 425 грн.

У визначений ухвалою суду від 06.11.2023 р., згідно з якою, розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, 15-ти денний строк з дня вручення даної ухвали та матеріалів позову з додатками в порядку ст. 162 КАС України, відповідач відзиву на позов, письмових пояснень, заперечень не надав, хоча вказані матеріали позову та ухвала суду направлялись за останньою відомою судові адресою його місця служби, що підтверджується зворотним поштовим повідомленням, яке повернулося до суду з відміткою про вручення матеріалів справи з підписом повноважної особи (а.с. 17).

Дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

«На підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним. «У межах повноважень» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. «У спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом способи (Ухвала Вищого адміністративного суду України від 10 квітня 2013 року за № К/9991/76032/12).

Стаття 9 КАСУ передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи

Статтями 72-79 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається - суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Обставини, які визнаються учасниками справи - не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози, тяжкої обставини або обставини, визнаної у результаті зловмисної домовленості її представника з іншою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи - не є обов`язковою для суду.

Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не визначено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

Стаття 90 КАСУ передбачає - суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази - не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з ст. ст. 251, 254 КУпАП обов`язок збирання доказів відносно виявлення та розслідування правопорушення - покладено на осіб, уповноважених складати протокол про адміністративне правопорушення.

У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь які фактичні данні, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне порушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Таким чином, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, містить в собі фактичні данні про обставини правопорушення, і відповідно є одним з доказів по справі, у зв`язку з чим, судом, при вирішенні справи про адміністративне правопорушення оцінюється нарівні з іншими доказами по справі, перед якими, вона не має переваги, та відповідно на підставі оцінки всіх доказів по справі, судом приймається відповідне рішення.

Відповідно до умов статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за внутрішнім переконанням, заснованому на всебічному, повному та об`єктивному дослідженню всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму ВСУ від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» - зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Статтею 283 КУпАП передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.

Постанова повинна містити : найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Постанова по справі повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи, а також вказівку про порядок, строк її оскарження, підпис особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, або запис про відмову від підпису чи від отримання копії постанови.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та ст. 6 КАС України - суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

В рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження - не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).

Згідно ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Розглядаючи питання ефективного засобу правового захисту Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) в п. 114 Рішення від 10 вересня 2010 року у справі «Макфарлейн проти Ірландії» (заява № 31333/06), п. 38 Рішення Великої Палати від 29 березня 2006 року у справі «Ріккірді Піссаті проти Італії» (заява № 62361/00) зазначив, що засіб є ефективним тільки якщо він доступний та достатній.

В силу п. 255 Рішення ЄСПЛ від 12 грудня 2012 року у справі «Ель-Масрі проти колишньої Югославської Республіки Македонія» (заява № 39630/09) та п. 152 у справі «Кудла проти Польщі» (заява № 30210/06) від 26 жовтня 2000 року засіб повинен бути ефективним на практиці й по закону, а згідно п. 36-40 Рішення від 24 липня 2012 року у справі «Джорджевич проти Хорватії» (заява № 41526/10) при оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника.

У своєму рішенні від 17 березня 2009 року у справі «Хутман і Меус проти Бельгії» (заява № 9411/05) п. 44 ЄСПЛ зазначив, що національні органи повинні тлумачити та застосовувати своє національне законодавство без зайвого формалізму.

В свою чергу, Верховний суд України своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1265а15, вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним (що узгоджується з положеннями ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року) та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до Постанови ВАСУ від 29 вересня 2016 року по справі № 457/1003/15-а рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду..

Статтею 276 КУпАП передбачено справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 121-126 цього Кодексу, можуть також розглядатись за місцем обліку транспортних засобів або місцем проживання порушників.

Отже, з огляду на викладене, для провадження у справах про адміністративні правопорушення, характерним є специфічний вид доказу безпосереднє спостереження осіб, уповноважених на складення протоколу про адміністративні правопорушення і на проведення адміністративного розслідування, які фіксуються у протоколі про адміністративне правопорушення (в даному випадку органи Національної поліції України).

Частиною 5 статті 258 КУпАП передбачено, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу - та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих не в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ № 7995170 від 23.10.2023 року інспектором капралом поліції ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області Колісовим Є.І. було притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 126 ч. 1 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. з тих підстав, що 23.10.2023 р. о 01:37 год., водій ОСОБА_1 керував а/м марки «Nissan» д/н НОМЕР_1 не маючи при собі посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п. 2.1 ПДР, а саме керування т/з особою, яка не має при собі посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документу на т/з, а у випадках, передбачених законодавством, ліцензійної картки на т/з, а також поліса (договору) обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката зелена картка), чим порушив вимоги ч. 1 ст. 126 КУпАП (а.с. 7).

Враховуючи приписи ст. 71 КАСУ, згідно з якою, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а також факт, не надіслання відповідачами своїх заперечень проти позову та доказів відеозапису досліджуваної події або відсутності такого відеозапису, суд оцінює оскаржувану постанову, як один з доказів по справі, який оцінюється судом нарівні з іншими доказами по справі, перед якими, він не має переваги, та відповідно на підставі оцінки всіх доказів по справі, судом приймається відповідне рішення.

Так, з матеріалів позову вбачається, що близько опівночі ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем свого проживання : АДРЕСА_1 , вийшов с під?їзду будинку з метою вимкнути електроприлад від свого електромобіля марки марки «Nissan» д/н НОМЕР_1 , двигун якого заряджався від електрики, вимкнувши автомобіль від розетки, подовжувач від якої позивач ОСОБА_1 спускав через балкон другого поверху квартири в якій він проживає, вниз до місцезнаходження свого автомобіля під під?здом, у зв?язку чим, у нього виникла необхідність перепаркувати автомобіль аби не заважати вранці мешканцям багатоквартирного будинку виходити та заходити до під?їзду. Після того, як ОСОБА_1 сів за кермо електромобілю, до нього під?їхали робітники поліції, серед яких був інспектор капрал поліції ОСОБА_2 та своїм службовим автомобілем перегородили позивачу можливість руху назад для перепаркування автомобіля на відстань 3-5 м від під`їзду. Після чого, до нього підійшов працівник поліції та без пояснень склав постанову про притягнення до адміністративної відповідальності. При чому, на питання позивача щодо підстав притягнення йог до адміністративної відповідальності та пояснень відносно здійснених ним порушень, а також можливості підійти до квартири та взяти документи водія, відповідач інспектор поліції ОСОБА_2 йому відмовив, склавши протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 469336 від 23.10.2023 року за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Як стверджується в позові, під час вказаних подій неодноразово лунала повітряна тривога, багато людей виходили з будинку в бомбосховище, але відповідач не мав наміру отримати покази свідків даної події, які б повністю спростували обставини, викладені в оскаржуваній постанові.

Суд звертає увагу на приписи Закону, а саме, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Будь-яких інших доказів з боку відповідача суб?єкта владних повноважень щодо спростування доводів позивача, викладених у позові суду не надано, як і не надано відповідачем інспектором поліції капралом Колісовим Є.І. жодних письмових пояснень чи заперечень зі свого боку щодо мотивів і підстав адміністративного позову.

В той же час, суд бере до уваги письмові пояснення позивача ОСОБА_1 від 23.10.2023 р., доданих до позову, в яких останній заперечує факт керування своїм автомобілем, а в цей день був зупинений працівниками поліції біля свого під?зду, вказуючи в поясненнях, що відповідачем на місці складання постанови, йому не було надано доказів порушення ПДР, свідків події, а також у застосуванні поліцейськими фізичної сили до нього. Крім того, у своїх письмових поясненнях, позивач вказує на те, що розгляд вказаної адміністративної справи інспектором Колісовим Є.І. проводився у службовому автомобілі без участі позивача, якому інспектори заборонили пройти у бомбосховище під час повітряної тривоги.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв?язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, провадження у справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Отже, для притягнення особи до адміністративної відповідальності повинен бути наявним склад адміністративного правопорушення, тобто дія особи повинна бути протиправною, винною і відповідальність за правопорушення повинна бути передбачена КУпАП.

Статтею 286 КАСУ передбачено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі. Позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови). За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Суд встановив, що окрім оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення, додаткових доказів, свідчень або інших відомостей до постанови, необхідних для вирішення справи про наявність обставин порушення п. 2.1.Правил дорожнього руху України - відповідачем інспектором поліції Колісовим Є.І. не зазначено, і постанова таких доказів не містить, а тому, на думку суду, є недоведеним з боку відповідача факту наявності в діях позивача адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

За таких обставин, в діях позивача порушення ПДР України, підтверджені належними та допустимими доказами відсутні, а рішення інспектора капрала поліції Колісова Є.І. щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП прийнято з порушенням вимог ст. 19 Конституції України, ст. 7, 245, 252, 258, 280, 283, 285 КУпАП, а тому не відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України і є проотиправним.

У відповідності до положень ст. 247 п. 1 КупАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуюче викладене, суд дійшов висновку про невідповідність оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ № 7995170 від 23.10.2023 року інспектором капралом поліції ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області Колісовим Є.І. про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 126 КУпАП з накладенням штрафу 425 грн., яка належить скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 222,247,251,256,276,280,293 КУпАП, ст.ст. 7-12,70,71,77,160-163,171-2 КАС України, ПДР, Законом України «Про Національну поліцію», суд, -

ВИРІШИВ :

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора - капрала поліції ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області Колісова Євгена Ігоровича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення задовольнити ;

2. Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ № 7995170 від 23.10.2023 року, складену інспектором капралом поліції ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області Колісовим Є.І. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 126 ч. 1 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. та провадження по справі закрити.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засідання було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений та підписаний 12.12.2023 р.

Суддя Гандзій Д.М.