Рішення

від 11.12.2023 по справі 916/4231/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" грудня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/4231/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Пінтеліної Т.Г. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи № 916/4231/23

За позовом: Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ВК-ІНВЕСТ 2005 (65006, м. Одеса, вул. Вапняна, 58, код ЄДРПОУ 33501162)

про стягнення 157 402, 06 грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ВК-ІНВЕСТ 2005 про стягнення 157 402,06грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконання відповідачем зобов`язань за договором № 101/ПГ-1572-К від 18.01.2021р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.10.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/4231/23. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.

10.11.2023р. за вх. № 40871/23 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній зазначає про сплату суми основного боргу та вважає безпідставними та протиправними вимоги щодо стягнення штрафних санкцій.

23.11.2023р. до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач підтверджує факт сплати основного боргу в повному обсязі та підтримує позов в повному обсязі.

Ухвалою суду від 11.12.2023р. провадження по справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 92 532,51 грн. було закрито, в порядку ч.1 п.2 ст. 231 ГПК України.

У відповідності до ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи суд встановив.

18.01.2021р. між Акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України та Товариством з обмеженою відповідальністю ВК-ІНВЕСТ 2005 було укладено договір № 101/ПГ-1572-К постачання природного газу, за умовами п.1.1. якого Постачальник зобов`язався поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до пункту 3.1 Договору ціна за 1 тис.куб.м природного газу протягом дії цього договору, публікується/оприлюднюється постачальником на офіційному сайті постачальника відповідно до п. 4.4.6. цього договору.

Згідно з пунктами 3.2 та 3.3 Договору, сторони домовились, що ціна за 1 тис.куб.м природного газу, опублікована/оприлюднена на власному офіційному сайті постачальника, в порядку п. 4.4.6. цього договору, є обов`язковою для сторін за цим договором та є підставою для визначення вартості природного газу, спожитого споживачем в місяці постачання природного газу за новою (зміненою) ціною з 01 (першого) числа місяця в якому здійснюється постачання природного газу постачальником, без оформлення Додаткової угоди до цього Договору.

Пунктом 3.4. Договору визначено, що до ціни газу, визначеної пунктом 3.1. цього договору, додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.2019

Позивач зазначає, що у період січень-березень, грудень 2021 - січень, березень 2022, у власність Відповідача передано природний газ на загальну суму 394 854,98 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу.

Пунктами 2.6-2.10 Договору визначено, що приймання - передача газу, поставленого Постачальником та прийнятого Споживачем у розрахунковому періоді, оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою (за наявністю) акту приймання-передачі природного газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу та його вартість. Для складання акту приймання-передачі природного газу за підсумками розрахункового періоду Постачальник використовує дані з Інформаційної платформи Оператора ГТС Формування акту відбувається не раніше 9 числа місяця наступного за розрахунковим періодом. Постачальник направляє споживачу два примірника підписаного та скріпленого печаткою акту до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом.

Відповідач протягом 2 (двох) банківських днів з дати отримання актів приймання-передачі природного газу зобов?язується повернути позивачу один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений його печаткою (за наявності), або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі природного газу. У випадку не повернення відповідачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі природного газу, не надання письмово обгрунтованого заперечення проти підписання акту або у разі відмови споживача від підписання акту приймання-передачі природного газу до 15 (п?ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, обсяг (об?єм) спожитого газу вважається встановленим та узгодженим, а вартість поставленого газу розраховується відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 9.1, 9.3 Договору визначено, що сторони домовились про можливість вчинення, підписання, укладання в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису даного Договору, додатків до нього, додаткових угод, актів приймання-передачі природного газу, первинної бухгалтерської документації, актів звірки взаєморозрахунків та інших документів, пов?язаних із виконанням Договору. Сторони домовились, що будь-який правочин, який буде вчинений (укладений, підписаний) відповідно до умов даної Угоди із застосуванням Сторонами (однією із Сторін) відповідного електронного цифрового підпису вважається вчиненим з додержанням письмової форми правочину в розумінні ст. 207 Цивільного кодексу України.

Позивач зазначає, що за періоди поставки грудень 2021, січень, березень 2022 року Споживачем не підписано відповідні Акти приймання-передачі природного газу, у зв?язку з цим, враховуючи дані інформаційної платформи щодо об`ємів спожитого природного газу є встановленими, а вартість природного газу визначена з урахуванням ціни такого газу, що оприлюднена на офіційному сайті позивача.

В період січень-березень, грудень 2021 січень, березень 2022 відповідач спожив природний газ на загальну суму 394 854,98 грн. Однак, в порушення умов договору та чинного законодавства відповідачем оплата здійснена частково на суму 302 322, 47 грн. та залишена не сплачений період за березень 2022 року, що складає 92 532, 51 грн.

Відповідно до п. 3.9. Договору, остаточний розрахунок по оплаті вартості фактично поставленого газу здійснюється до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, на підставі акту приймання-передачі природного газу.

Разом з тим під час розгляду справи в суді, відповідачем відповідна сума основного боргу була сплачена, що мала наслідком закриття провадження по справі в цій частині відповідно до п.2 ч.1 ст. 231ГПК України.

Крім того, позивачем в зв`язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором відповідно до положень ст. 625 ЦК України та умов договору п. 6.2 було нараховано останньому пеню в сумі 32 489,74 грн., 3% річних в розмірі 5 024,03 грн. та інфляційні витрати в сумі 27 355,78 грн.

Отже, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором постачання природнього газу від 18.01.2021 року №101/ПГ-1572-К, щодо своєчасного розрахунку за отриманий природній газ, Акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст. 175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з п. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 ст.691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Як встановлено судом 18.01.2021р. між Акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України та Товариством з обмеженою відповідальністю ВК-ІНВЕСТ 2005 було укладено договір № 101/ПГ-1572-К постачання природного газу, за умовами п.1.1. якого Постачальник зобов`язався поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України „Про ринок природного газу" Постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем виконано належним чином взяті на себе обов`язки за Договором та поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 394 854, 98 грн. за період січень-березень, грудень 2021 січень, березень 2022.

Відповідно до п. 3.9. Договору, остаточний розрахунок по оплаті вартості фактично поставленого газу здійснюється до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, на підставі акту приймання-передачі природного газу.

Однак, в порушення умов договору та чинного законодавства відповідачем оплата здійснена частково на суму 302 322, 47 грн. та залишена не сплачений період за березень 2022 року, що складає 92 532, 51 грн.

Проте, під час розгляду справи в суді, відповідачем сума основного боргу яка позивачем зазначена в позовній заяві сплачена в повному обсязі, в зв`язку з чим провадження по справі в цій частині було зарито на підставі п.2 ст. 231 ГПК України.

Щодо вимог позивача про стягнення пеню в сумі 32 489,74 грн., 3% річних в розмірі 5 024,03 грн. та інфляційні витрати в сумі 27 355,78 грн. господарський суд зазначає наступне.

Відповідач у своєму відзиві заперечує проти задоволення штрафних санкцій з огляду на наступне.

Згідно з п. 7.1. Договору передбачено, що при настанні обставин неможливості повного або часткового виконання будь-яких із сторін зобов`язань по цьому договору, як-то: пожежа, повінь, землетрус та інші стихійні лиха, аварія на газопроводі, війна та військові дії, блокада, страйки, зміни законодавства України, видання органами виконавчої влади України нормативних актів, що роблять неможливим виконання зобов`язань по цьому договору, чи інших, що не залежать від сторін, обставин, сторона яка зазнала впливу таких обставин не несе відповідальності. Дані обставини повинні бути підтверджені Торгово-промисловою палатою України чи іншим компетентним органом.

Відповідач зазначає, що настання воєнного стану в Україні з об`єктивних обставин стало обставиною непереборної сили, що призвело до затримки розрахунків з позивачем за природний газ. Про вказані обставини непереборної сили свідчить загальний офіційний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин: військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану.

Враховуючи продовження воєнного стану в Україні, відповідач вважає безпідставними та протиправними вимоги позивача щодо стягнення штрафних санкцій у вигляді пені в сумі 32 489, 74 грн., 3% річних в сумі 5 024, 03 грн. та інфляційних витрат в сумі 27 355, 78 грн.

Позивач направив до суду відповідь на відзив, в якій заперечує проти доводів відповідача з огляду на наступне.

Відповідно, до п 7.2. Договору постачання природного газу про настання форс-мажорних обставин Сторона, термін їхньої дії та припинення Сторона, для якої вони наступили, сповіщує іншу Сторону протягом трьох днів з моменту настання таких обставин. Неповідомлення або невчасне повідомлення про настання форс-мажорних обставин позбавляє Сторону права посилатися на такі обставини. Крім того, такі обставини повинні бути підтверджені Торгово- промислової палатою України чи іншим компетентним органом. Тобто, Сторони Договору у випадку настання форс-мажорних обставин передбачили необхідність повідомлення іншої Сторони протягом 3-х днів з моменту настання таких обставин.

Позивач зазначає, що відповідач не повідомляв про настання форс-мажорних обставин та відсутні докази повідомлення про неможливість виконання відповідачем зобов`язань за договором постачання та посилання на лист Торгово-промислової палати від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1 не звільняє його від відповідальності.

Лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин, у зв?язку з чим не може вважатися сертифікатом відповідно до вимог Закону та Регламенту.

Крім зазначеного, відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 25.01.2022р. по справі № 904/3886/21, форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Тобто, обставина стає форс-мажорною для сторін правовідносин щодо тих чи інших зобов`язань виключно у разі доведення неможливості виконання конкретних зобов`язань.

Такі обставини, як введення воєнного стану самі по собі не є абсолютними форс-мажорними обставинами, які позбавляють відповідача виконати свої грошові зобов`язання.

У відповідності до ч.1 ст.218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктами 1, 2 ст. 230 ГК України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 6.2 Договору визначено, що у разі порушення споживачем порядку та строків оплати поставленого постачальником газу-інших платежів споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом періоду, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.

Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення Акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України пені в розмірі 32 489,74 грн., суд дійшов висновку про його правильність та обґрунтованість.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунки трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань, господарський суд дійшов висновку про правильність та обґрунтованість здійснених позивачем розрахунків. Наведене має наслідком необхідність задоволення заявлених Акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України позовних вимог у названій частині шляхом присудження до стягнення на користь позивача трьох відсотків річних у розмірі 5 024,03 грн. та інфляційні витрати в сумі 27 355,78 грн..

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України є обґрунтовані, підтверджуються належними та допустимими докази, проте враховуючи зменшення пені підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1. Позов Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) до Товариства з обмеженою відповідальністю ВК-ІНВЕСТ 2005 (65006, м. Одеса, вул. Вапняна, 58, код ЄДРПОУ 33501162) задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВК-ІНВЕСТ 2005 (65006, м. Одеса, вул. Вапняна, 58, код ЄДРПОУ 33501162) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) пеню в розмірі 32 489 ( Тридцять дві тисячі чотириста вісімдесят дев`ять) грн. 74 коп., інфляційні витрати в сумі 27 355 ( Двадцять сім тисяч триста п`ятдесят п`ять) грн. 78 коп., 3% річних в розмірі 5 024 ( П`ять тисяч двадцять чотири) грн. 03 коп.. та судовий збір в сумі 2 684 (Дві тисячі шістсот вісімдесят чотири)грн.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 11.12.2023р.

УВАГА !!! Рішення підписано суддею 11.12.2023р. у зв"язку з кібератакою на Господарський суд Одеської області та повним зупиненням документообігу суду у період з 30.11.2023р. по 08.12.2023р., поступовим відновленням документообігу.

Суддя Т.Г. Пінтеліна