Рішення

від 11.12.2023 по справі 916/2277/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" грудня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2277/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Хареба Україна" (04050, м. Київ, вул. Герцена, буд. 6)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське" (65005, Одеська обл., м. Одеса, вул. Середня, буд. 83- В)

про стягнення 27 511,50 грн

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Хареба Україна".

30.05.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Хареба Україна" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське", в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 23 410,81 грн, пеню у сумі 3 110,75 грн, 3% річних у сумі 186,65 грн, інфляційні втрати у сумі 517,50 грн, а також судовий збір.

23.06.2023 позивач разом із заявою про усунення недоліків позовної заяви подав до суду уточнену позовну заяву (т.1 а.с.180-185), згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 23 410,81 грн, пеню у сумі 3 335,23 грн, 3% річних у сумі 200,11 грн, інфляційні втрати у сумі 565,35 грн, а також судовий збір та витрати на правову допомогу.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.06.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Хареба Україна" за вх.№2357/23 від 30.05.2023 на підставі ч.1 ст.174 ГПК України залишено без руху, встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом обґрунтування початку порушення грошового зобов`язання та надання обґрунтованого розрахунку заявлених до стягнення сум.

23.06.2023 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків, згідно якої останній, на виконання вимог вищевказаної ухвали суду, зазначені недоліки усунув, а також надав уточнену позовну заяву.

Ухвалою суду від 28.06.2023 за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/2277/23 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

20.07.2023 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву (т.2 а.с.6-9), згідно якого просив суд відмовити у задоволенні позову. Одночасно з відзивом відповідачем також було подано до суду заяву із запереченнями щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (т.2 а.с.10).

Подане відповідачем клопотання задоволенню не підлягає, оскільки дану справу з вимогами про стягнення заявленої суми законом імперативно віднесено до категорії справ, які є малозначними, для розгляду яких призначене тільки спрощене позовне провадження.

03.08.2023 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (т.2 а.с.24-48).

Згідно положень ст.248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Враховуючи ту обставину, що в умовах воєнного стану суди продовжують працювати в штатному режимі, проте з огляду на необхідність забезпечення доступу до правосуддя, гарантованого державою та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за необхідне розглянути дану справу в межах розумного строку.

3. Позиція учасників справи.

3.1. Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Хареба Україна".

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хареба Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київське" 27.02.2020 укладено Договір поставки № 718/11, за умовами п. 1.1 якого Позивач прийняв на себе зобов?язання в порядку та на умовах, визначених у договорі, передавати у власність Покупцеві продукцію, визначену чинним договором, а Покупець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених у Договорі, приймати та оплачувати Товар.

На виконання вказаного договору позивачем в період з 24.06.2020 року по 08.02.2022 року здійснено поставку Товару на загальну суму 148 487,78 грн, що підтверджується видатковими накладними, які підписані та скріплені відбитками печатки Постачальника та Покупця сторін без зауважень.

Одночасно позивач звертає увагу, що частину видаткових накладних не було повернуто позивачу. Так відправка замовлень згідно Договору здійснювались з використанням послуг доставки ТОВ «Нова Пошта». Разом з продукціє відповідачу направлявся наступний пакет документів: видаткова накладна з підписом постачальника у 2-х екземплярах; ТН до видаткової накладної з підписом постачальника 2-х екземплярах.

Натомість звернення позивача до відповідача щодо повернення таких накладних залишились без реагування.

З метою доведення обставини поставки позивач надає податкові накладні до відповідних видаткових накладних та квитанції про їх реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних та експрес накладні перевізника ТОВ "Нова Пошта", що засвідчують факт відправлення продукції за вказаними адресами. В кожній експрес накладній на доставку вказано адресу магазину відповідача, куди здійснювалась доставка та кількість пляшок, яка повністю відповідає видатковим накладним.

При цьому у кур`єрських накладних отримувачем вказувалася фізична особа за попередньою домовленістю з відповідачем.

Всупереч умовам договору відповідач оплату за поставлений товар станом на день подання цього позову у повному обсязі не здійснив. Зокрема, відповідачем оплачено та повернуто товару на суму 125 076,96 грн.

Таким чином, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість на загальну суму у розмірі 23 410,81 грн.

Умови договору не містять посилань на строки оплати товару, а отже такий строк в даному випадку пов`язаний із направленням 25.01.2023 вимоги про перерахування суми боргу.

Вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат ґрунтуються на положеннях п. 10.5. договору, ст. 625 ЦК України.

Відповідачем не надано контррозрахунку заборгованості, а також не обґрунтовано твердження щодо пропуску позивачем строків позовної давності, враховуючи також те, що на період дії карантину строки позовної давності були продовжені.

3.2. Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське".

Позивач не обґрунтував початок порушення грошового зобов`язання, з урахуванням погодження сторонами оплати на умовах реалізації товару, натомість доказів на підтвердження реалізації товару позивач суду не надав.

Так, у наданих позивачем копіях видаткових накладних № 1543 від 19.10.2020, №1601

від 14.09.2021, №1556 від 07.09.2021, № 1173 від 09.07.2021, №867 від 19.05.2021, №775 від 05.04.2021, №348 від 01.03.2021, №38 від 12.01.2021, №2046 від 19.11.2021, відсутні такі обов?язкові реквізити первинних документів, як прізвища та ініціали осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, а саме: посада, прізвище, ім?я та по-батькові особи, яка підписувала їх з боку позивача та відповідача, що перешкоджає можливості ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до копій платіжних доручень ТОВ "Київське" сума сплачених коштів за поставлений товар становить 78 312,95 грн. Натомість згідно наданої позивачем банківської виписки, з якої неможливо встановить який саме товар було оплачено, вбачається, що відповідачем за договором було сплачено 72 555,94 грн.

Відповідачем невірно вказано суму оплаченого та повернутого товару 125 076,96 грн, тоді як товар повернуто на суму 46 763,93 грн, а сплачено за товар - 78 312,95 грн

Надані позивачем копії експрес накладних ТОВ "Нова Пошта" не можуть бути доказом поставки товару, оскільки не відповідають вимогам законодавства щодо оформлення товарно-транспортних документів, не містять інформації про найменування вантажу, його основних характеристик та ознак, які дають можливість ідентифікувати вантаж та співставити його з найменування товару, вказаного у видаткових накладних. Відомості щодо вартості поставки у експрес-накладних не співпадають з відомостями про вартість товару у видаткових накладних. Крім того одержувачем у таких експрес накладних вказано фізичну особу, а не ТОВ "Київське", відсутні підписи вповноваженої особи вантажоодержувача, не зазначено посади, прізвища та підпису відповідальних осіб вантажовідправника.

Надані позивачем податкові накладні також не можуть свідчити про наявність заборгованості відповідача, оскільки вони не підтверджують факту отримання товару, як і акт звірки взаємних розрахунків.

Витрати на правову допомогу позивача не доведені, не відповідають критерію розумної необхідності, таких витрат та є неспівмірними зі складністю справи.

Відповідач наполягає на застосуванні строку позовної давності.

4. Фактичні обставини, встановлені судом.

27.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хареба Україна" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київське" (Покупець) укладено договір поставки №718/11 (т.1 а.8-15), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передавати у власність покупцеві продукцію, визначену чинним договором, а Покупець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, приймати та оплачувати товар.

Відповідно до п. 2.1.1. договору Постачальник прийняв на себе зобов`язання своєчасно своїми силами поставляти товар на умовах DDP (склад/магазин Покупця), згідно із Міжнародними правилами щодо тлумачення термінів "INCOTERMS" (в редакції 2010 року), відповідно до замовлень Покупця.

Згідно п. 2.1.2. договору Постачальник зобов`язаний забезпечити належну передачу товару за місцем знаходження складу (магазину) Покупця.

У пункті 2.1.4. договору сторони передбачили, що постачальник зобов`язаний до кожної партії товару, що поставляється, додавати необхідний комплект документів: накладні та/або товарно-транспортні накладні, сертифікат якості, гігієнічний висновок, якісне посвідчення, ветеринарна довідка або ветеринарне свідоцтво, ліцензії на виробництво та поставку окремого товару, інші документи. Постачальник зобов`язаний надати Покупцю податкову накладну/розрахунок коригування до податкової накладної, складені в електронній формі з дотриманням умов щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 2.2. договору покупець зобов`язаний оплачувати вартість товару в порядку і на умовах, визначених у цьому договорі.

Згідно п. 2.3. договору сторони зобов`язуються проводити звірку взаєморозрахунків і підписувати відповідні акти звірки. По результатах кожного кварталу Покупець буде готувати акти звірки взаєморозрахунків та направляти їх Постачальникові електронним або факсимільним зв`язком. Постачальник повинен протягом 7 робочих днів з моменту отримання акту звірки взаєморозрахунків підписати та надіслати його Покупцю чи заявити письмові мотивовані зауваження.

Пунктом 3.2. договору сторони передбачили, що поставка та/або повернення товару може здійснюватися за допомогою логістичних компаній, кур`єрських служб доставки, операторів поштового зв`язку, які можуть підтвердити відправлення/отримання товару за кількістю, асортиментом та ціною.

За умовами п.3.4. договору передача товару здійснюється на підставі накладних або товарно-транспортних накладних в порядку, передбаченому цим договором, включаючи складання та передачу накладних за допомогою EDI.

За змістом п. 3.5.1., 3.5.3. договору Постачальник зобов`язаний скласти та надати Покупцю в день виникнення податкових зобов`язань податкову накладну.

Відповідно до п. 3.6. договору право власності на товар переходить до покупця з моменту фактичної передачі товару. Моментом фактичної передачі товару вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін товарної продукції.

Пунктом 3.11. договору сторони погодили випадки повернення товару. При цьому у п. 3.12. сторони вказали, що у випадку наявності зазначених у пунктах 3.11. та п.9.1. договору підстав для повернення товару Постачальнику, Покупець направляє Постачальнику повідомлення про повернення товару в довільній формі поштовим або телефонним зв`язком, за допомогою EDI або в інший спосіб. Постачальник протягом 3 календарних днів з моменту отримання такого повідомлення зобов`язується надати Покупцю підписану накладну на повернення товару або складену та підписану за допомогою EDI і здійснити коригування сум податкових зобов`язань шляхом складання розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної на суму вартості поверненого товару в порядку, передбаченому податковим законодавством України на умовах договору.

Відповідно до п. 5.2. договору у разі поставки меншої кількості товару, ніж це встановлено замовленням, Покупець має право відмовитися від його прийняття.

За договором переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент). Постачальник зобов`язаний передати Покупцеві товар відповідно до узгодженого замовлення (п.5.3. договору).

Відповідно до п. 6.1. договору поставка товару здійснюється у відповідності із цінами, які узгоджуються сторонами у специфікації/прайс-листу і відображаються в накладних на передачу товару.

У відповідності до п. 6.4., 6.6. договору товар, що поставляється Покупцю за даним договором, підлягає оплаті на умовах реалізації. Оплата товару здійснюється на підставі належним чином оформлених товарних накладних та складених у встановленому законом порядку податкових накладних.

За умовами п. 10.5. договору у разі порушення термінів оплати товару Покупець зобов`язується сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочення, від суми заборгованості за кожний календарний день прострочення.

На підтвердження поставки відповідачу товару за договором позивачем надано суду видаткові накладні на загальну суму 148 487,78 грн (т.1 а.с.66-163). Майже всі накладні містять печатки та підписи осіб, що передали та прийняли товар.

Деякі надані позивачем накладні не містять підпису та печатки покупця, з огляду на що з метою доведення обставини поставки товару позивачем надано суду податкові накладні та чеки ТОВ "Нова Пошта":

- накладна №1543 від 19.10.2020 на поставку товару у кількості 6 шт. на суму 1 602 грн, податкова накладна на суму 1602 грн, квитанція про реєстрацію податкової накладної ТОВ "Нова пошта", яка містить інформацію щодо кількості пляшок 6 шт., а також адреси доставки (т.1 а.с.83-87);

- накладна №38 від 12.01.2021 на поставку товару у кількості 3 шт. на суму 1923,01 грн, податкова накладна на суму 1923,01 грн, квитанція про реєстрацію податкової накладної ТОВ "Нова пошта", яка містить інформацію щодо кількості пляшок 3 шт., а також адреси доставки (т.1 а.с.83-87);

- накладна №348 від 01.03.2021 на поставку товару у кількості 3 шт. на суму 821,99 грн, податкова накладна на суму 821,99 грн, квитанція про реєстрацію податкової накладної ТОВ "Нова пошта", яка містить інформацію щодо кількості пляшок 3 шт., а також адреси доставки (т.1 а.с.106-110);

- накладна №775 від 05.05.2021 на поставку товару у кількості 3 шт. на суму 1485 грн, податкова накладна на суму 1485 грн, квитанція про реєстрацію податкової накладної ТОВ "Нова пошта", яка містить інформацію щодо кількості пляшок 3 шт., а також адреси доставки (т.1 а.с.113-117);

- накладна №867 від 19.05.2021 на поставку товару у кількості 6 шт. на суму 1622,99 грн, податкова накладна на суму 1622,99 грн, квитанція про реєстрацію податкової накладної ТОВ "Нова пошта", яка містить інформацію щодо кількості пляшок 6 шт., а також адреси доставки (т.1 а.с.119-123);

- накладна №1173 від 09.07.2021 на поставку товару у кількості 6 шт. на суму 1602 грн, податкова накладна на суму 1602 грн, квитанція про реєстрацію податкової накладної ТОВ "Нова пошта", яка містить інформацію щодо кількості пляшок 6 шт., а також адреси доставки (т.1 а.с.125-129);

- накладна №1556 від 07.09.2021 на поставку товару у кількості 4 шт. на суму 1095,98 грн, податкова накладна на суму 1095,98 грн, квитанція про реєстрацію податкової накладної ТОВ "Нова пошта", яка містить інформацію щодо кількості пляшок 4 шт., а також адреси доставки (т.1 а.с.136-140);

- накладна №1601 від 14.09.2021 на поставку товару у кількості 4 шт. на суму 1095,98 грн, податкова накладна на суму 1095,98 грн, квитанція про реєстрацію податкової накладної ТОВ "Нова пошта", яка містить інформацію щодо кількості пляшок 4 шт., а також адреси доставки (т.1 а.с.141-145);

- накладна №2046 від 19.11.2021 на поставку товару у кількості 16 шт. на суму 7 709 грн, податкова накладна на суму 7 709 грн, квитанція про реєстрацію податкової накладної ТОВ "Нова пошта", яка містить інформацію щодо кількості пляшок 16 шт., а також адреси доставки (т.1 а.с.150-154).

Як вказує позивач, відповідачем частково товар було оплачено та повернуто на загальну суму 125 076,96 грн.

Згідно наданих позивачем накладних на повернення (т.1 а.с.164-168) сума товару, що був повернутий, становить 46 763,93 грн.

На підтвердження часткової оплати відповідачем товару позивачем надано суду виписки по рахунку, які свідчать про проведення оплати у сумі 72 555,94 грн.

Натомість наданий позивачем акт звірки, підписаний з боку ТОВ "Хареба Україна", містить інформацію щодо проведення відповідачем оплати у розмірі 78 312,95 грн.

На підтвердження здійснення оплати у сумі 78 312,95 грн відповідач надав суду платіжні доручення із призначенням платежу: згідно договору №718/К от 27.02.2020 на загальну суму 78 312,95 грн (т.2 а.с.13-18).

Таким чином, матеріалами справи підтверджено загальну суму сплаченого та повернутого товару у розмірі 125 076,88 грн, проти чого відповідач жодним чином не заперечує.

25.01.2023 позивачем на адресу відповідача направлено претензію про необхідність негайного перерахуванням на користь ТОВ "Хареба Україна" заборгованості за поставлений товар у сумі 23 410,81 грн, на підтвердження чого надано суду опис вкладення, накладну пошти та фіскальний чек.

5. Позиція суду.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності зі ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи положення ст.204 ЦК України щодо презумпції правомірності правочину, який не був визнаний судом недійсним у встановленому порядку, договір поставки є обов`язковим для виконання сторонами.

Суд зазначає, що для вирішення питання щодо наявності у відповідача обов`язку з оплати заявленої позивачем до стягнення суми, з урахуванням заперечень відповідача, першочерговим є встановлення факту наявності або відсутності поставки товару.

Згідно з ч.1,2,3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд, висновки якого в силу положень ст. 236 ГПК України враховуються судом, в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Оцінюючи надані позивачем у підтвердження обставини поставки товару докази, через призму стандарту "вірогідність доказів", суд вважає доведеною позивачем обставину поставки відповідачу товару за договором на суму 148 487,78 грн.

При цьому такий висновок суду ґрунтується, зокрема, на наступному.

Згідно зі ст. 1 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію;

Частинами 1 та 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

У п.1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 визначено, що первинні документи це документи, створені у паперовій або в електронній формі, які містять відомості про господарські операції.

Отже, надання позивачем послуг з поставки, в розумінні положень Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, є господарською операцією.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції станом на момент виникнення між сторонами відносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Досліджуючи наявні в матеріалах справи видаткові накладні, суд встановив відсутність одного з обов`язкових реквізитів первинного документа - посади відповідальної особи, натомість наявність усіх інших обов`язкових реквізитів - таких, як дата складання, назва підприємства, від імені якого складено документ і який є постачальником, назва покупця, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції, кількість, ціна, вартість продукції, особисті підписи представників від Продавця та Покупця (підписи яких були засвідчені відтисками печатки товариств). Поряд з цим, суд також враховує, що відповідно до положень ст. 581 ГК України використання у своїй діяльності печатки є правом, а не обов`язком суб`єкту господарювання.

З урахуванням наведених норм, за висновком суду, відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар, за наявності її підпису, який засвідчений відтиском печатки покупця, яка в даному випадку використовувалася, а також наявність усіх інших обов`язкових реквізитів первинного документу, не може свідчить про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі, а також не є підставою для невизнання господарської операції (поставки товару). Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.

Крім того, встановивши наявність відбитку печатки відповідача на майже усіх видаткових накладних та, враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, накладних, суд зауважує, що відповідачем жодних доказів на підтвердження того, що печатка була загублена ТОВ "Київське", викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа, суду не надано.

Щодо накладних, які не містять підписів та печатки відповідача, суд вказує наступне.

Згідно з усталеною позицією Верховного Суду, зокрема, наведеною у постановах Верховного Суду України від 21.06.2023 по справі №916/3027/21, від 04.10.2023 по справі №902/77/22, визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, а отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару в господарській діяльності покупця). У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовано положеннями ПК України.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарську діяльність визначено як діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пунктом 201.1 ст. 201, пунктом 187.1 статті 187 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 ст. 201 цього Кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз наведених норм свідчить, що підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником податку на додану вартість при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі на постачання послуг на користь другої сторони (замовника), може бути доказом правочину з огляду на те, що така поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

З урахуванням наведеного, суд зазначає про врахування судом наданих позивачем податкових накладних в якості доказу реальності події поставки.

В сукупності з іншими обставинами, встановленими судом, за принципом вірогідності доказів, суд також враховує надані позивачем накладні ТОВ "Нова Пошта", які містять інформацію щодо кількості пляшок, яка відповідає інформації по кількості пляшок у видаткових накладних, а також інформацію щодо адрес отримувача, яка відповідають адресам, зазначеним сторонами у додатку №1 до договору (т.1 а.с.16).

При цьому з огляду на відповідність інформації щодо адрес магазинів та кількості пляшок у квитанціях ТОВ "Нова Пошта", доводи відповідача щодо невідповідності оголошеної цінності не мають вирішального значення.

Враховуючи встановлення судом обставини поставки позивачем відповідачу товару, з огляду на погодження сторонами у договорі такої умови оплати поставленого товару, як реалізація, тобто подія, яка фактично може ніколи не настати, суд зауважує про необхідність в даному випадку застосування положень ч.2 ст. 530 ЦК України.

Враховуючи положення ч.2 ст. 530 ЦК України, які визначають обов`язок виконання зобов`язання у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства, з огляду також на те, що претензія позивача була доставлена до відділення пошти 31.01.2023, що підтверджується витягом із сайту Укрпошта, суд зазначає, що кінцевою датою виконання відповідачем зобов`язання з оплати є 07.02.2023.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Враховуючи встановлені судом обставини, а також те, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості у розмірі 23 410,81 грн, відповідач, згідно приписів ст. 74,76-77 ГПК України, суду не надав, та вказана заборгованість підтверджується матеріалами справи, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Хареба Україна" в цій частині цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами частини першої статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом положень частин четвертої і шостої статті 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вже було зазначено судом, відповідальність за невиконання грошового зобов`язання за договором у вигляді пені передбачена п.10.5. договору.

Згідно частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи висновки суду щодо моменту виконання зобов`язання судом за допомогою системи "Ліга 360" було зроблено власні розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Основна сума заборгованості за договором:Сума боргуз 08/02/2023 до 08/05/2023 23 410,81 грн. Всього:23 410,81 грн.Період 1 (08/02/2023 - 08/05/2023)

Період розрахункуКількість днів у періодіСума08.02.2023 - 08.05.2023 : 25,00 (облікова ставка НБУ) 23 410,81 (Сума боргу) x (2 x 25,00 : 365) x 90 днів (прострочення) : 100 902 886,26 грн.Всього штрафних санкцій за період: 2 886,26 грн.Останній період

IIc (100,70 : 100) x (101,50 : 100) x (100,20 : 100) x = 1.02414921

Інфляційне збільшення:

23 410,81 x 1.02414921 - 23 410,81 = 565,35 грн.

Період прострочення грошового зобов`язання:Кількість днів у періодіСумаз 08/02/2023 до 08/05/2023 23 410,81 x 3 % x 90 : 365 : 10090173,18 грн.Таким чином вимоги позивача в частині стягнення 3% річних та пені підлягають частковому задоволенню у сумі 173,18 грн та 2 886,26 грн відповідно.

Вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 565,35 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Посилання відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності не приймаються до уваги, оскільки судом не встановлено факту порушення такого строку.

Приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно.

Керуючись ст.129,232,233,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське" (65005, Одеська обл., м. Одеса, вул. Середня, буд. 83-в, код ЄДРПОУ 24541083) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хареба Україна" (04050, м. Київ, вул. Герцена, буд. 6, код ЄДРПОУ 40463000) заборгованість у сумі 23 410 /двадцять три тисячі чотириста десять/ грн 81 коп., пеню у сумі 2 886 /дві тисячі вісімсот вісімдесят шість/ грн 26 коп., 3% річних у сумі 173 /сто сімдесят три/ грн 18 коп., інфляційні втрати у сумі 565 /п`ятсот шістдесят п`ять/ грн 35 коп., судовий збір у сумі 2 637 /дві тисячі шістсот тридцять сім/ грн 57 коп.

3.В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Ю.М. Щавинська