Рішення

від 11.12.2023 по справі 917/1144/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2023 Справа № 917/1144/23

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєк Технолоджі", Ващенківський в`їз, 16А, м.Харків, 61000.

до Комунального некомерційного підприємства "Лікарня інтенсивного лікування І рівня м.Горішні Плавні Горошньоплавнівської міської ради Полтавської області", вул.Миру, 10, м.Горішні Плавні, Полтавська область, 39800.

про cтягнення грошових коштів

Суддя Кльопов І.Г.

Секретар Назаренко Я.А.

Представники сторін згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи: До Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєк Технолоджі" до Комунального некомерційного підприємства "Лікарня інтенсивного лікування І рівня м.Горішні Плавні Горошньоплавнівської міської ради Полтавської області", в якій просить суд стягнути 252336,53грн. суму основного боргу, 24597,63грн. - 3% річних, 127854,77грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про закупівлю електричної енергії №38 від 25.02.2019, внаслідок чого у останнього утворився борг у сумі 252336,53грн.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 20.07.2023 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі; справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 10.08.2023.

08.08.2023 за вхід. №9704 від відповідача надійшов відзив на позов. Відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позову.

У поданому відзиві відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне: Пунктом 13.7. розділу 13 "Строк дії Договору та інші умови" передбачено: "13.7. Усі повідомлення за цим Договором вважаються зробленими належним чином, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, вручені кур"єром або особисто за зазначеними в цьому Договорі адресами Сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділку зв"язку одержувача". Постачальником на момент закінчення строку дії Договору не висунуто жодних претензій щодо несплати заборгованості за договором, повідомлення про заборгованість не надходило, а отже у відповідача відсутня інформація про заборгованість.

30.08.2023 за вхід. №10641від позивача надійшла відповідь на відзив. Позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі та зазначає, що відповідно до акту прийому-передачі електроенергії № 10 від 29.02.2020 за лютий 2020 року, який підписано і відповідачем, заборгованість за останнім станом на 29.02.2020 року становить 252328,49грн, при цьому ця сума більша, ніж вартість електричної енергії за лютий 2020 року, відповідач не повністю оплатив електричну енергію за січень 2020 року, таким чином, відповідач заборгував за січень, лютий 2020 року. Отже, відповідач був обізнаний з наявністю заборгованості.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 05.09.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

28.11.2023 за вхід. № 15275 від позивача надійшли додаткові пояснення.

У судовому засіданні 11.12.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вєк Технолоджі» (Постачальник) уклало договір про закупівлю електричної енергії №38 від 25 лютого 2019 року (Договір) з Комунальне некомерційне підприємство «Лікарня інтенсивного лікування І рівня м. Горішні Плавні Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області», (Споживач) на відкритих торгах номер в прозорро ЦА-2019-02-05-003024-Ь.

Договір та додаткові угоди до нього є публічно доступними і опубліковані в системі Проззоро за електронним посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/ иА-2019-02-05- 003024-Ь.

За умовами договору:

2.1 Постачальник зобов`язується продати електричну енергію (ДК 021:2015 09310000-5 - Електрична енергія) (далі - електроенергія або товар) Споживачу для повного забезпечення потреб його електроустановок протягом 2019 року, згідно з переліком об`єктів Споживача, зазначеному в Додатку 1 до цього Договору «Об`єкти електроспоживання», а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість товару у розмірах, строки та у порядку, що визначені цим Договором.

2.5. Період постачання: з 01 лютого 2019 року по 31 грудня 2019 року включно.

5.2. Ціна електричної енергії становить 2,268 грн. за 1 кВт*год з ПДВ.

5.10 Оплата за електричну енергію здійснюється виключно шляхом перерахування грошових коштів за фактично спожиту електроенергію Замовником на рахунок Постачальника на підставі виставленого акта двома рівними платежами: не пізніше 15-го та 28-го числа розрахункового місяця в розмірі 50% вартості замовленого обсягу електричної енергії кожний.

Порядок звіряння фактичного обсягу спожитої електричної енергії на певну дату чи протягом відповідного періоду визначається відповідно до процедури, визначеної ПРРЕЕ, та розділу 3 цього Договору.

Ціна змінювалась додатковими угодами додатково угода №7 від 07.10.19 діє з 1 липня 2019 року « 5.2. Ціна електричної енергії становить 2,432 грн. за 1 кВт*год з ПДВ. Ціна електричної енергії не включає вартість послуг з передачі та розподілу електричної енергії, що встановлюється на рівні затверджених Регулятором тарифів та оплачується окремо».

2. Доповнити Договір пп. 5.2.1. такого змісту:

« 5.2.1. Згідно постанови НКРЕКП № 954 від 07.06.2019 тариф на послуги з передачі електричної енергії встановлений на рівні 347,43 грн/МВт*год (без урахування податку на додану вартість). Тариф на передачу електричної енергії сплачується Споживачем через постачальника додаткова угода №8 від 08,10,19 діє з 1 серпня 2019 року

« 5.2.1. Згідно постанови НКРЕКП № 1411 від 12.07.2019 тариф на послуги з передачі електричної енергії починаючи з серпня 2019 року встановлений на рівні 312,14 грн/ МВт год (без урахування податку на додану вартість). Тариф на передачу електричної енергії сплачується Споживачем через Постачальника.» додаткова угода №9 від 09.10.2019 діє з 1 вересня 2019 року

« 5.2.1. Згідно постанови НКРЕКП № 1781 від 30.08.2019 тариф на послуги з передачі електричної енергії починаючи з вересня 2019 року встановлений на рівні 116,54 грн/МВттод (без урахування податку на додану вартість). Тариф на передачу електричної енергії сплачується Споживачем через Постачальника.» додаткова угода №10 від 29.02.20 продовжено строк дії договору до 29.02.20

Також з 1 липня 2019 року Постачальник сплачує за рахунок Споживача послуги з передачі електроенергії згідно тарифам, встановленим НКРЕКП.

Тариф на передачу з 01.07.2019 0,34743 грн кВт*г згідно Постанови НКРЕКП №954 від 07.06.2019

З 01.08.2019 - 0,31214 грн кВт*г згідно Постанови НКРЕКП №1411 від 12.07.2019, з 01.09.2019 - 0,11654 грн кВт*г згідно Постанови НКРЕКП №1781 від 30.08.2019, з 01.01.2020 - 0,1554 грн кВт*г згідно Постанови НКРЕКП №2668 від 10.12.2019

Відповідно п.4.12 «Правил роздрібного ринку електричної енергії», затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (п.4.12.) Розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується: протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем; протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем; в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

Як свідчать матеріали справи, між сторонами були підписані акти прийому-передачі електричної енергії.

Так, позивач зазначає, що відповідач не повністю оплатив електричну енергію за січень та лютий 2020 за актом прийому-передачі електроенергії № 10 від 29.02.2020.

Несплата відповідачем вартості спожитої електричної енергії за січень та лютий 2020 стала підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом про стягнення боргу.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України Про ринок електричної енергії.

За ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 56 Закону України Про ринок електричної енергії постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Господарський суд вказує, що матеріалами справи встановлено, що сторонами було підписано акти прийому-передачі електроенергії, в тому числі і акт прийому-передачі електроенергії № 10 від 29.02.2020 за лютий 2020 року. Отже, відповідач був обізнаний про наявність у нього заборгованості.

Крім того, за порушення строків виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано відповідачу 24597,63грн. - 3% річних та 127854,77грн.- інфляційних втрат за період січень - грудень 2020.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019 та у постанові Верховного Суду України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010). Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Суми, які кредитор може стягнути з боржника відповідно до статті 625 ЦК України носять компенсаторний характер, а право на їх стягнення з`являється у кредитора після прострочення боржника, тобто у разі неправомірного користування боржником грошовими коштами кредитора.

Здійснивши перерахунок 3% річних та втрат від інфляції суд встановив, що розмір вимог позивача в цій частині не перевищує розрахований судом, позовні вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню повністю.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог повністю та стягнення з відповідача 252336,53грн заборгованості за договором № 38 від 25.02.2019, 24597,63 грн 3% річних та 127854,77грн втрат від інфляції.

Судові витрати відповідно до ст.129 ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Лікарня інтенсивного лікування І рівня м.Горішні Плавні Горошньоплавнівської міської ради Полтавської області", вул.Миру, 10, м.Горішні Плавні, Полтавська область,39800, код ЄДРПОУ 01999626 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєк Технолоджі" (Ващенківський в`їз, 16А, м.Харків, 61000, код ЄДРПОУ 30510656) 252336,53грн. суму основного боргу, 24597,63грн. - 3% річних, 127854,77грн. - інфляційні втрати, а також 4857,46грн. судового зюору.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.

Повне рішення складено: 12.12.2023

Суддя Кльопов І.Г.