Рішення

від 07.12.2023 по справі 922/2712/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2023м. ХарківСправа № 922/2712/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Сланова М.Ю.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНІ РІШЕННЯ ПРОДАКШН" , 2. ОСОБА_1 про стягнення коштів

за участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідача-1 - не з`явився;

відповідача-2 - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

АТ КБ "ПРИВАТБАНК" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "БУДІВЕЛЬНІ РІШЕННЯ ПРОДАКШН" та ОСОБА_1 , в якій просить суд стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за договором від 18.12.2015 №б/н в розмірі 160.235,57 грн, з яких: 116.735,52 грн - заборгованість за кредитом; 32.937,39 грн - заборгованість за відсотками з користування кредитом; 10.562,66 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом, а також судові витрати.

Фактичними підставами позову є бездіяльність відповідача-1 в частині повернення кредитних коштів на підставі укладеного з позивачем договору банківського обслуговування від 18.12.2015 №б/н, а відповідачем-2 своїх обов`язків поручителя за договором поруки від 25.06.2016 №POR1464188579085.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.06.2023 по справі №922/2712/23 відкрито спрощене позовне провадження та призначено розгляд справи без повідомлення учасників справи та встановлений сторонам строк на подання заяв по суті справи.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.08.2023 здійснено перехід до розгляду справи №922/2712/23 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.09.2023 у справі №922/2712/23 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.11.2023 закрито підготовче провадження у справі №922/2712/23 та призначено справу до судового розгляду по суті.

Судове засідання від 14.11.2023 у справі №922/2712/23 було відкладено на 05.12.2023 о 12:00 год. ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання від 14.11.2023.

В призначене на 05.12.2023 судове засідання по суті представник позивача не з`явився, про причину неявки суд не повідомив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить довідка про доставку документа в електронний кабінет.

Правом на участь представника в судовому засіданні по суті 05.12.2023 відповідач-1 не скористався, відзиву на позов не надав. Ухвали господарського суду, які надсилалися за місцезнаходженням ТОВ "БУДІВЕЛЬНІ РІШЕННЯ ПРОДАКШН" повернулися на адресу суду з відміткою поштового відділення зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою"

Правом на участь представника в судовому засіданні по суті 05.12.2023 відповідач-2 не скористався, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся відповідно до положень ГПК України. Ухвали господарського суду надсилалися до електронного кабінету представника відповідача-2 адвоката Шпак В.В.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розгляну за наявними матеріалами справи.

Перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, 18.12.2015 ТОВ "АРТАМАКС ІНЖИНІРИНГ" (в подальшому змінено назву на ТОВ "БУДІВЕЛЬНІ РІШЕННЯ ПРОДАКШН") була підписана заява про відкриття поточного рахунку (далі - Заява). Підписання цієї заяви відповідач-1 приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", тарифів банку, що розміщені в мережі інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із Заявою складають Договір банківського обслуговування від 18.12.2015 №б/н (далі - Договір). Відповідно до умов Договору відповідачу-1 був встановлений кредитний ліміт на поточний рахунок НОМЕР_1 .

Також, між ОСОБА_1 (поручитель) та ПАТ КБ "ПРИВАТАБАНК" (кредитор) був укладений Договір поруки від 25.05.2016 №POR1464188579085 (далі - Договір поруки). Предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "АРТАМАКС ІНЖИНІРИНГ" зобов`язань за угодами-приєднання до: 1) 1.1.1. розділу 3.2.1. "Кредитний ліміт" Умов та правил надання банківських послуг (Угода-1); 2) 1.1.2. до розділу 3.2.2. "Кредит за послугою "Гарантовані платежі" Умов та правил надання банківських послуг (Угода-2).

Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за Угодою-1 та Угодою-2 в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків (пункт 1.2. Договору поруки).

Як свідчать матеріали справи, позивач встановлював відповідачу-1 кредитний ліміт на його поточному рахунку, про що свідчить довідка про розміри встановлених кредитних лімітів від 12.06.2023 вих. №51219LVLSS0EO.

Як зазначає позивач, у зв`язку з порушенням відповідачем-1 умов Договору в частині погашення заборгованості за кредитом на поточному рахунку ТОВ "БУДІВЕЛЬНІ РІШЕННЯ ПРОДАКШН" станом на 01.05.2023 наявна заборгованість у розмірі 160.235,57 грн, яка складається з: 116.735,32 грн - заборгованість за кредитом; 32.937,39 грн - заборгованість за відсотками з користування кредитом; 10.562,66 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом.

Неналежне виконання відповідачами своїх договірних зобов`язань стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом про солідарне стягнення з них наявних сум заборгованості.

Заперечуючи проти позову відповідач-2 зазначає, що згода поручителя на збільшення обсягу своєї відповідальності має бути очевидною і наданою у спосіб, передбачений договором поруки. Випадкова поінформованість поручителя про внесення змін до основного зобов`язання і навіть відсутність з його боку заперечень про збільшення обсягу його відповідальності не може розглядатись як надання ним згоди на такі зміни. Умови договору поруки про те, що поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення основного зобов`язання, не виключають застосування правил, передбачених абзацом 3 ч. 3 ст. 202 ЦК України, та, відповідно, від необхідності узгодження певних вчинених в односторонньому порядку змін до основного зобов`язання із поручителем у належній формі. Пунктом 4.2 Договору поруки сторони узгодили, що зміни та доповнення до цього договору вносяться тільки за згодою сторін, у письмовому вигляді, шляхом укладання відповідного договору про внесення змін. Водночас, доказів надання відповідачем-2 письмової згоди на збільшення кредитного ліміту відповідача-1 з 10.000,00 грн до 100.000,00 грн, так і усіх наступних змін кредитного ліміту, а відповідно на збільшення обсягу відповідальності поручителя матеріали справи не містять. Докази внесення відповідних змін до договору поруки, в передбаченому таким договором порядку, також відсутні. Відтак, в силу частини 1 статті 559 ЦК України порука за договором припинена, а підстави для задоволення позовних вимог позивача щодо стягнення з поручителя як солідарного боржника заборгованості в розмірі 160.235,57 грн відсутні.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають, зокрема, при виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці

Предметом розгляду за даним позовом є стягнення заборгованості за кредитним договором, сторонами якого є суб`єкти господарювання. Крім цього, позивачем заявлена позовна вимога до поручителя - фізичної особи, який зазначений стороною правочину в забезпечення виконання зобов`язання відповідача-1 (суб`єкта господарської діяльності). За таких обставин, враховуючи приписи статей 4, 20, 45 ГПК України, даний позов підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Викладене узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 415/2542/15-ц.

Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У частині першій статті 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частинами першою, другою статті 1054 зазначеного Кодексу за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

Водночас, за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов`язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам (частина перша статті 1066, частини перша, друга статті 1067 ЦК України).

Клієнт зобов`язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором (частина четверта статті 1068 ЦК України).

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що відповідачем-1 була підписання Заява про відкриття рахунку від 18.12.2015, згідно з якою останній приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", що є згодою з відповідними умовами і правилами банку та відповідно до цієї Заяви відповідачу-1 був встановлений кредитний ліміт на поточний рахунок № НОМЕР_1 .

Проте, суд не погоджується з даними твердженням позивача з наступних підстав.

По-перше в матеріалах справи не міститься доказів відкриття відповідачем-1 ТОВ "БУДІВЕЛЬНІ РІШЕННЯ ПРОДАКШН" поточного рахунку № НОМЕР_1 як зазначає про те позивач у позовній заяві.

По-друге, навпаки, зі змісту доданої до позову Заяви про відкриття рахунку від 18.12.2015 вбачається, що ОСОБА_1 , як директор, просив відкрити поточні рахунки у валютах USD, EUR, RUR та гривні. Відповідно банком відкриті наступні поточні рахунки: 1) № НОМЕР_2 - валюта USD; 2) № НОМЕР_3 - валюта EUR; 3) № НОМЕР_4 - валюта RUR; 4) № НОМЕР_5 - валюта UAH; 5) № НОМЕР_6 - валюта UAH. Також банком був відкритий картковий рахунок № НОМЕР_7 - валюта UAH.

Доказів того, що на підставі вказаної заяви був відкритий поточний рахунок № НОМЕР_1 матеріали справи не містять, а позивачем до суду не надано. Як і не надано доказів того, що на підставі саме цієї заяви відповідачу-1 ТОВ "АРТАМАКС ІНЖИНІРИНГ" (в подальшому змінено назву на ТОВ "БУДІВЕЛЬНІ РІШЕННЯ ПРОДАКШН") були відкриті поточні та картковий рахунки, оскільки в графі ІПН зазначено - 2629846716, натомість код ЄДРПОУ відповідача-1 - 31526494.

При цьому, зі змісту Заяви про відкриття рахунку від 18.12.2015 не вбачається за можливе встановити, що цією заявою відбулося приєднання до "Умов та правил надання банківських послуг", тарифів банку, що розміщені в мережі інтернет на сайті http://privatbank.ua., оскільки жодного такого попередження Заява про відкриття рахунку від 18.12.2015 не місить.

Також, з наявних в матеріалах справи виписок по рахунку ТОВ "АРТАМАКС ІНЖИНІРИНГ" (відповідача-1) не можливо встановити факт користування грошовими коштами банку, оскільки з даних виписок по рахунку не вбачається зняття чи переведення кредитних коштів з рахунку відповідача.

Крім того, з виписок по рахунку ТОВ "АРТАМАКС ІНЖИНІРИНГ" вбачаються платежі, в яких зазначено: "погашення відсотків за користування згідно договору банківського обслуговування", натомість із зазначених посилань неможливо встановити, що саме за договором банківського обслуговування від 18.12.2015 №б/н здійснювались зазначені платежі, оскільки в призначенні платежу відсутні на нього посилання.

У частині третій статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом частини 1 статті 73, частин 1, 3 статті 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).

У статті 79 ГПК України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 86 ГПК України).

З урахуванням вищевикладеного, суд зазначає, що в Заяві про відкриття рахунку від 18.12.2015 не було погоджено ані розміру, ані умов надання та повернення грошових коштів, а також сплати процентів. Водночас, правовою підставою позову є саме надання відповідачу-1 кредиту на умовах договору, укладеного відповідно до "Умов та правил надання банківських послуг".

Враховуючи вищевикладене, та приймаючи до уваги те, що заявка на відкриття рахунку надана позивачем до позову не містить погодження ані розміру, ані умов надання та повернення грошових коштів, сплати процентів, а також посилань на те, що відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", у звязку з чим вимоги позивача щодо стягнення з відповідача-1 заборгованості за кредитним договором від 18.12.2015 №б/н в розмірі 160.235,57грн є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.

Згідно з частинами першою, другою статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Частинами першою, другою статті 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною першою статті 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Судом встановлено, що предмет договору поруки від 25.05.2016 №POR1464188579085, який був укладений з ОСОБА_1 , визначений як надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "АРТАМАКС ІНЖИНІРИНГ" зобов`язань за угодами-приєднання до: 1) 1.1.1. розділу 3.2.1. "Кредитний ліміт" Умов та правил надання банківських послуг (Угода-1); 2) 1.1.2. до розділу 3.2.2. "Кредит за послугою "Гарантовані платежі" Умов та правил надання банківських послуг (Угода-2).

Натомість враховуючи, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача-1 заборгованості за договором від 18.12.2015 №б/н в розмірі 160.235,57грн визнані судом безпідставними, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав про стягнення з відповідача-2 заборгованості відповідача-1 за вказаним договором банківського обслуговування як з солідарного боржника.

З урахуванням встановлених вище обставин, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог АТ КБ "ПРИВАТБАНК" щодо солідарного стягнення з відповідачів заборгованості за договором від 18.12.2015 №б/н в розмірі 160.235,57грн, з яких: 116.735,52 грн - заборгованість за кредитом; 32.937,39 грн - заборгованість за відсотками з користування кредитом; 10.562,66 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом, а також судові витрати. Відтак, у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Частиною четвертою статті 11 ГПК України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Частиною четвертою статті 129 ГПК України визначено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Таким чином, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви залишаються за позивачем.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити повністю.

2. Витрати зі сплати судового збору залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "12" грудня 2023 р.

СуддяН.С. Добреля