Ухвала

від 12.12.2023 по справі 924/943/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

УХВАЛА

"12" грудня 2023 р. Справа № 924/943/23

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверухи С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 , м. Хмельницький

до 1. ОСОБА_2 , м. Хмельницький

2. ОСОБА_3 , м. Хмельницький

3. ОСОБА_4 , м. Хмельницький

4. Хмельницької обласної спілки споживчих товариств, м. Хмельницький

про визнання незаконним та скасування розпорядження Хмельницької обласної спілки споживчих товариств № 82 від 27.12.2002р.; визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на житло від 27.12.2002р.

представники сторін:

позивача: не з`явився;

відповідача 1 : ОСОБА_2

відповідачів 2,3,4: не з`явилися (явка не визнавалась обов`язковою).

ВСТАНОВИВ:

04.09.2023р. на адресу господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Хмельницької обласної спілки споживчих товариств про визнання незаконним та скасування розпорядження Хмельницької обласної спілки споживчих товариств № 82 від 27.12.2002р. про передачу квартири АДРЕСА_1 ; про визнання незаконним та скасування свідоцтва від 27.12.2002р. про право власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 .

Вказану позову заяву відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2023р. передано для розгляду судді Заверусі С.В.

16.10.2023р. ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

ОСОБА_2 подано клопотання від 06.12.2023р., у якому він просить суд відкласти розгляд справи або зупинити провадження у даній справі до перегляду Хмельницьким апеляційним судом ухвали Хмельницького міськрайонного суду від 17.08.2023р. у справі № 686/21668/23 та до завершення розгляду справи означеним судом.

Крім того, ОСОБА_1 подано клопотання від 11.12.2023р., у якому вона просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату в зв`язку із станом здоров`я та перебуванням за межами міста Хмельницького (не надаючи при цьому будь-яких доказів на підтвердження обставин, що слугували би підставою для відкладення розгляду справи).

В задоволенні даних клопотань суд відмовляє з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

У відповідності до роз`яснень, наданих Пленумом Вищого господарського суду України у п. 3.16. постанови від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов`язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому, пов`язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення. Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин. Іншим судом є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно зі статтею 3 та частиною другою статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Тобто, метою зупинення провадження у справі до розгляду пов`язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з`ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

По своїй суті зупинення провадження по справі - це врегульована законом і оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні по господарській справі, викликана наявністю однієї з передбачених в законі обставин, які заважають здійснювати її розгляд.

Підстава, передбачена пунктом 5 частини 1 статті 227 ГПК України, виникає в процесі тоді, коли ухвалення рішення можливо після підтвердження фактів, що мають преюдиційне значення для даної справи, в іншій справі, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.

Суд відзначає, що перший відповідач не навів обставин, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у господарській справі до вирішення справи № 686/21668/23.

Крім того, господарський суд спроможний самостійно встановити та оцінити обставини, факти, які стосуються предмету позову у справі № 924/943/23 з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів (в тому числі і тих, що були предметом дослідження у справі № 686/21668/23).

Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання першого відповідача про зупинення провадження у даній справі до перегляду Хмельницьким апеляційним судом ухвали Хмельницького міськрайонного суду від 17.08.2023р. у справі № 686/21668/23 та до завершення розгляду справи означеним судом.

Водночас, оскільки суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного ГПК України строку підготовчого провадження: у випадках, визначених частиною другою статті 202 цього Кодексу; в інших випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 182 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні, суд відмовляє у задоволенні клопотань позивача та першого відповідача про відкладення розгляду справи з огляду на відсутність передбачених вищевказаними положеннями ГПК України підстав для вчинення відповідної процесуальної дії, а також враховуючи, що чинним ГПК України не обмежено коло представників у судовому процесі, відтак, сторони не позбавлені можливості надати право представляти їхні інтереси в суді тій чи іншій особі у встановленому законом порядку.

Окрім того, перший відповідач в підготовчому засіданні звернув увагу суду, що даний спір не відноситься до юрисдикції господарських судів.

Як з`ясовано судом, позивач, звертаючись з позовом до господарського суду Хмельницької області, обгрунтовуючи належність даної справи до юрисдикції господарського суду, долучив ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17.08.2023р. у справі № 686/21668/23, відповідно до якої суд із посиланням на ст. 30 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" та окремі положення процесуального законодавства, відмовив у відкритті провадження у справі про визнання незаконними і скасування розпорядження та свідоцтва, зазначивши, що позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки спір щодо приватизації державного або комунального майна вирішується господарським судом.

Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатися дана справа, господарський суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Аналіз зазначеної норми міжнародного права свідчить, що обов`язково суд повинен бути встановлений законом, тобто кожен має право на розгляд справи компетентним судом, компетентність якого встановлюється тільки законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно з частиною другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 20 ГПК України встановлені особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю), крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем. Також господарські суди розглядають справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду.

В постанові від 02.06.2022р. у справі № 910/13614/21 Верховний Суд зазначив, що під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Крім того, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020р. у справі № 925/308/18, спори щодо приватизації державного (або комунального) майна виникають у зв`язку з його відчуженням, зміною чи припиненням правомочностей держави на таке майно та виникненням відповідного обсягу прав у суб`єктів права приватної власності. За загальним правилом спори щодо приватизації державного майна (крім спорів про приватизацію державного житлового фонду) належать до господарської юрисдикції незалежно від суб`єктного складу сторін спору щодо відчуження майна - як юридичних так і фізичних осіб. Тож при визначенні юрисдикції справи слід виходити з характеру та змісту спірних правовідносин, у межах яких і за захистом яких звернувся позивач.

Зі змісту розпорядження Хмельницької обласної спілки споживчих товариств № 82 від 27.12.2002р. вбачається, що спірне майно (квартира АДРЕСА_1 ) згідно Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" було передане шляхом безоплатної приватизації на праві часткової власності відповідачам 1, 2, 3 (наймачам).

Крім того, згідно свідоцтва про право власності на житло від 27.12.2002р. вказане майно було приватизоване відповідачами 1, 2, 3 у відповідності до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".

Судом відзначається, що згідно ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

Згідно ч. 11 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.

Відтак, спір у даній справі є спором саме про приватизацію державного житлового фонду, оскільки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 набули право власності на квартиру на підставі оскаржуваних позивачем актів, прийнятих згідно з Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду", відтак, даний спір безпосередньо стосується житлових прав названих відповідачів.

Таким чином, виходячи зі змісту п. 2 ч. 1 ст. 20 ГПК України, зважаючи на приватно-правовий характер спірних правовідносин (оскільки існує речове право відповідачів (Корчинських) на нерухоме майно, що виникло на підставі оскаржуваних позивачем актів), беручи до уваги зміст і юридичну природу обставин справи (оспорювання законності набуття відповідачами 1, 2, 3 у власність майна (квартири), переданої відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"), суд дійшов висновку, що даний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, а має вирішуватись у порядку цивільного судочинства.

При цьому також взято до уваги, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17.03.2014р. в справі № 2/2218/7799/11, яке набрало чинності після його апеляційного перегляду, визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 30 березня 1999 року № 164 про оформлення права власності за Хмельницькою обласною спілкою споживчих товариств на житловий будинок по АДРЕСА_2 , визнано недійсним та скасовано Свідоцтво про право власності Хмельницької обласної спілки споживчих товариств на житловий будинок в по АДРЕСА_2 , видане Хмельницьким міським управлінням житлово-комунального господарства 19 квітня 1999 року.

Крім того, рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27.03.2023р. у справі № 686/13120/22, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 15.06.2023р., в позові ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Хмельницької обласної спілки споживчих товариств про визнання незаконним та скасування розпорядження №82 від 27.12.2002р., визнання незаконним та скасування свідоцтва від 27.12.2002р. (щодо права власності на квартиру АДРЕСА_1 ) відмовлено.

Тобто, вказані справи розглянуто по суті в порядку цивільного судочинства.

Водночас, при постановленні ухвали судом зауважується, що, враховуючи вищенаведене, предмет та підстави позову у справі № 924/943/23, беручи до уваги також, що відповідно до ч.7 ст.75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду, суд вважає, що зміст ухвали Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17.08.2023р. у справі № 686/21668/23, якою було відмовлено у відкритті провадження у справі, на яку посилається позивач, не може слугувати підставою для констатації належності даної справи до юрисдикції господарського суду.

Суд зазначає, що стаття 231 ГПК України містить вичерпний перелік підстав, з яких господарський суд закриває провадження у справі.

Закриття провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Згідно з п. 1 ч. 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

У відповідності до положень ч. 2 ст. 231 ГПК України суд роз`яснює позивачу, що відповідно до ст. 19 ЦПК України даний спір відноситься до юрисдикції загальних судів.

Також суд звертає увагу на те, що ст. 231 ГПК України передбачено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Керуючись приписами ст.ст. 185, 231, 234, 235 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі № 924/943/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена протягом 10 днів до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Повний текст ухвали складено 12.12.2023 р.

Суддя С.В. Заверуха

Віддрук. 5 прим.:

1 - до справи;

2- позивачу - АДРЕСА_4 - рек. з повід.

3 - відповідачу 1 (АДРЕСА_3, код - НОМЕР_1);

4 - відповідачу 2 (АДРЕСА_3, код - НОМЕР_2);

5 - відповідачу 3 (АДРЕСА_3, код - НОМЕР_3);

- відповідачу 4 (29013, м. Хмельницький, вул. Чекірди Гната, 10, ЄДРПОУ - 01773299).

Електронні адреси:

представнику позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1