Рішення

від 13.12.2023 по справі 150/380/23

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

"13" грудня 2023 р. Єдиний унікальний номер судової справи: 150/380/23

Номер провадження: 2/150/158/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

08 грудня 2023 року с. Мазурівка

Чернівецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Суперсона С.П.

за участі секретаря Дудки А.Ю.

прокурора Заболотної І.А.

в режимі відео конференції представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області Чугаєнко К.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Бабчинецької сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Головне Управління Держгеокадастру у Вінницькій області,

ВСТАНОВИВ:

На розгляд суду надійшов позов керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Бабчинецької сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Головне Управління Держгеокадастру у Вінницькій області. Підставами звернення до суду позивач вказує, що відповідач ОСОБА_1 на час отримання у власність спірної земельної ділянки використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 02 липня 2015 року № 2-1044/20-15-СГ.

Таким чином, всупереч вимогам ст .ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України, ОСОБА_1 через 5 днів після відчуження за договором дарування від 08.02.2019 першої земельної ділянки кадастровий номер 0524984800:03:001:0070, звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотанням про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою від 13.02.2019, зазначаючи при цьому, що не скористався правом безоплатної приватизації земельної ділянки по даному виду використання, надав недостовірну інформацію, оскільки раніше використав право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Таку ж недостовірну інформацію ОСОБА_1 вказав при зверненні до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області з клопотанням про затвердження проекту землеустрою від 08.01.2020.

Окрім цього, при здійсненні функцій із розпорядження землями, зокрема здійснюючи розгляд клопотання ОСОБА_1 про передачу спірної земельної ділянки у власність, посадові особи Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, при перевірці, мали встановити вже реалізоване ним право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, мали не допустити зазначених порушень, відмовити у погодженні та затвердженні відповідного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який не відповідає положенням закону, відмовити ОСОБА_1 у передачі спірної земельної ділянки у власність.

Однак, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, приймаючи оспорюваний наказ, не перевірив факт реалізації ОСОБА_1 права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, порушив вимоги ст.19 Конституції України, Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, ст.ст.116-118 ЗК України, ст.186-1 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), що призвело до безпідставного вибуття землі із державної власності.

Спірна земельна ділянка вибула із державної власності внаслідок незаконного повторного використання ОСОБА_1 права на безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання, тобто поза волею власника цих земельних ділянок держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (на час видання наказу).

При цьому, ОСОБА_1 всупереч вимогам земельного законодавства повторно безкоштовно отримано у власність (у порядку приватизації) земельну ділянку площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, а отже земельна ділянка підлягає витребуванню у ОСОБА_1 на користь держави з наступних підстав.

В судовому засіданні прокурор підтримала позовні вимоги та просила суд їх задоволити в повному обсязі.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області Чугаєнко К.Є. пояснила, що просить суд задоволити позовні вимоги прокурора.

Бабчинецькою сільською радою Могилів-Подільського району Вінницької області подано до суду заяву про розгляд справи у відсутність повноважного представника сільської ради. Позовні вимоги підтримують та просять суд їх задоволити.

Судом було здійснено виклик в судові засідання відповідача шляхом публікації оголошення на вебпорталі судової влади України. Втім, відповідач до суду не з`являється, відзив на позовну заяву до суду теж не надходив.

Тому, з урахуванням думки позивача судом було постановлено провести заочний розгляд справи.

Суд, заслухавши доводи прокурора, думку представника третьої особи, дослідивши письмові матеріали цивільної справи дійшов наступних висновків.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-2384/15-20-СГ від 28.01.2020 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано безоплатно із земель державної власності у власність ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) земельну ділянку площею 1,5 га з кадастровим номером 0524984800:03:001:0142 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Моївської сільської ради Чернівецького району Вінницької області.

На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-2384/15-20-СГ від 28.01.2020, державним реєстратором виконавчого комітету Вінницької міської ради 25.05.2021 зареєстроване право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0524984800:03:001:0142 за ОСОБА_1 (номер запису про право власності 42209402, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2371352905249).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 81 ЗК України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Порядок отримання громадянами у власність земельних ділянок регламентовано нормами статей 116, 118, 121 ЗК України.

Згідно із ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Водночас, законодавством встановлені певні обмеження у правах набуття права власності на земельні ділянки, а саме згідно з ч. 4 ст. 116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.

Передбачена ст. ст. 116, 121 ЗК України одноразовість отримання земельної ділянки у власність означає, що особа, яка скористалася своїм правом і отримала у власність земельну ділянку меншу від граничної площі, передбаченої ст. 121 ЗК України, не має правових підстав для отримання у власність земельної ділянки цього ж цільового призначення вдруге.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2 гектарів.

Визначений ст. 118 ЗК України порядок передачі земельної ділянки у власність застосовується при умові дотримання вимог ст. ст. 116, 121 ЗК України.

Водночас, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ОСОБА_1 безоплатно надано у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 1,3357 га кадастровий номер 0524984800:03:001:0070 для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-1044/20-15-СГ від 02.07.2015, яку в подальшому ним відчужено на підставі договору дарування від 08.02.2019.

Зазначене підтверджує, що ОСОБА_1 на час отримання у власність спірної земельної ділянки (наказ ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області №2-2384/15-20-СГ від 28.01.2020), використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання (на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-1044/20-15-СГ від 02.07.2015).

Таким чином, всупереч вимогам ст .ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України, ОСОБА_1 через 5 днів після відчуження за договором дарування від 08.02.2019 першої земельної ділянки кадастровий номер 0524984800:03:001:0070, звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотанням про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою від 13.02.2019, зазначаючи при цьому, що не скористався правом безоплатної приватизації земельної ділянки по даному виду використання, надав недостовірну інформацію, оскільки раніше використав право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Таку ж недостовірну інформацію ОСОБА_1 вказав при зверненні до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області з клопотанням про затвердження проекту землеустрою від 08.01.2020.

Окрім цього, при здійсненні функцій із розпорядження землями, зокрема здійснюючи розгляд клопотання ОСОБА_1 про передачу спірної земельної ділянки у власність, посадові особи Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, при перевірці, мали встановити вже реалізоване ним право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, мали не допустити зазначених порушень, відмовити у погодженні та затвердженні відповідного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який не відповідає положенням закону, відмовити ОСОБА_1 у передачі спірної земельної ділянки у власність.

Однак, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, приймаючи оспорюваний наказ, не перевірив факт реалізації ОСОБА_1 права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, порушив вимоги ст.19 Конституції України, Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, ст.ст.116-118 ЗК України, ст.186-1 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), що призвело до безпідставного вибуття землі із державної власності.

З урахуванням вимог статей116,118,121,123,134 ЗК Україниправо на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі 525/1225/15-ц, а також у постановах Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 706/1685/16-ц та від 27.10.2020 у справі № 381/375/19.

Спірна земельна ділянка вибула із державної власності внаслідок незаконного повторного використання ОСОБА_1 права на безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання, тобто поза волею власника цих земельних ділянок держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (на час видання наказу).

Тому, наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-2384/15-20-СГ від 28.01.2020, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано безоплатно із земель державної власності у власність ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) земельну ділянку площею 1,5 га з кадастровим номером 0524984800:03:001:0142 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Моївської сільської ради Чернівецького району Вінницької област, суперечать актам цивільного законодавства і порушують інтереси держави, а тому є незаконними.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

При цьому, згідно ч. 1ст. 155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Однак, визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-2384/15-20-СГ від 28.01.2020 не є ефективним способом захисту у цій справі, оскільки задоволення такої вимоги не призведе до відновлення володіння земельною ділянкою.

Вказане узгоджується з судовою практикою. Зокрема, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 20.01.2020 у справі № 911/1072/19 зазначає, що власник з дотриманням вимог статті 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюгу договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Подібні за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16.

Також в постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16 Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (провадження № 12-95гс19, пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 35), від 01 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19, пункт 52)).

Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - «суд знає закони» (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19, пункт 50), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19, пункт 84), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 101) та інші). Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення.

Обставини даної справи свідчать про те, що спірна земельна ділянка вибула з державної власності без достатньої правової підстави, поза волею власника - Українського народу, тоді як видача Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області наказу №2-2384/15-20-СГ від 28.01.2020, не свідчить про наявність у держави, яка діє від імені Українського народу, волі на вибуття вказаної землі з державної власності з огляду на неправомірність дій органу виконавчої влади по передачі цієї землі у власність.

Воля держави як власника земель може виражатись лише в таких діях органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам держави.

Набуття у власність спірної земельної ділянки здійснено поза волею держави як власника землі, оскільки прийняття Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області наказу №2-2384/15-20-СГ від 28.01.2020 не відповідає вимогам законодавства та інтересам держави.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 15.03.2017 у справі №916/2130/15, від 5.10.2016 у справі №916/2129/15, від 25.01.2017 у справі №916/2131/15, у постанові Верховного Суду від 23.01.2019 №916/2130/15.

Спірна земельна ділянка кадастровий номер 0524984800:03:001:0142 вибула із власності держави внаслідок незаконного повторного використання ОСОБА_1 права на безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання, тобто поза волею власника цих земельних ділянок держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (на час видання наказу).

Відповідно до актуальної інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, власником земельної ділянки кадастровий номер 0524984800:03:001:0142 є ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).

При цьому, ОСОБА_1 всупереч вимогам земельного законодавства повторно безкоштовно отримано у власність (у порядку приватизації) земельну ділянку площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, а отже земельна ділянка підлягає витребуванню у ОСОБА_1 на користь держави з наступних підстав.

Цивільним кодексом України передбачені засади захисту права власності. Зокрема, ст. 387 Цивільного кодексу України надає власнику право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Згідно положень ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 Цивільного кодексу України). На підставі ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений спосіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.

Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбаченихЦивільним кодексом України.

Правовий аналіз положеньстатті 387 Цивільного кодексу Українидає підстави для висновку, що у наведеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до невласника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.12.2021 у справі № 924/454/20.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 зроблено висновок, що задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 Цивільного кодексу України, є неефективними.

Рішення суду про витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (статті 19, 27 Закону України від 01.07.2004 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (п. 10 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).

Велика Палата Верховного Суду (в постанові від 12 лютого 2020 у справі П/811/1640/17) звертає увагу на те, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (див. принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц).

Враховуючи те, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-2384/15-20-СГ від 28.01.2020, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано безоплатно із земель державної власності у власність ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) земельну ділянку площею 1,5 га з кадастровим номером 0524984800:03:001:0142 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Моївської сільської ради Чернівецького району Вінницької області, є незаконним, земельна ділянка площею 1,5 га кадастровий номер 0524984800:03:001:0142 підлягає витребуванню у ОСОБА_1 в комунальну власність.

Захист порушених інтересів держави покладено на органи прокуратури ст. 131-1 Конституції України, Законом України «Про прокуратуру», ст. 56 Цивільного процесуального кодексу України.

Представництво інтересів держави в суді є конституційною функцією органів прокуратури.

Так, ст. 131-1 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. 56 ЦПК України встановлюють підстави та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді.

Так, відповідно до ч. 3 ст.23Закону України«Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно із ч. 4 ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17).

Прокурор набуває право на реалізацію своїх функцій, визначених законом, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захист або здійснює його неналежно.

«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

У справах за позовами прокурорів, заявлених в інтересах держави в особі уповноважених органів, позивачами є відповідні уповноважені органи, а прокурор у таких справах здійснює представництво їх інтересів в суді. Статус позивача прокурор набуває лише у випадках, коли звертається з позовом в інтересах держави у разі відсутності уповноваженого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду (постанова Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 553/3280/16-а).

Так, ст. ст. 13, 14 Конституції України, ст.ст. 1-3 ЗК України, ст. 324 ЦК України визначають, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах та спосіб, визначених Конституцією.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» № 1423- IX від 28.04.2021 Розділ Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України доповнено п. 24, відповідно до якого землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом (27.05.2021).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження території територіальних громад Вінницької області» визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Вінницької області згідно з додатком. Згідно з додатком до зазначеної постанови Кабінету Міністрів України до переліку територіальних громад Вінницької області входить Бабчинецька територіальна громада з адміністративним центром територіальної громади с. Бабчинці, до складу якої віднесена, зокрема, Моївська сільська рада Чернівецького району.

З 27.05.2021 набули чинності зміни до Земельного кодексу України, а саме п.24 розділу Х Перехідних положень, відповідно до яких землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населеного пункту у межах таких територіальних громад.

Відповідно до ч.1 ст.83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст є комунальною власністю.

Отже, органом, який на даний час наділений правом власності та розпорядження земельною ділянкою сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту Моївської сільської ради, є Бабчинецька сільська рада, тому спірна земельна ділянка підлягає витребуванню у власність територіальної громади в особі саме цього органу.

Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання додержання законності передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності, яке проведене з порушенням вимог чинного законодавства.

Отже правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Могилів-Подільською окружною прокуратурою 27.12.2022 до Бабіинецької сільської ради скеровано лист, в якому повідомлено про виявлення факту порушення інтересів територіальної громади, а також про надання інформації про вжиття заходів по витребуванню земельної ділянки.

Відповідно до листа Бабчинецької сільської ради від 04.01.2023 №05 заходи щодо витребування земельної ділянки кадастровий номер 0524984800:03:001:0142 в комунальну власність, не проводились, оскільки сільська рада не володіла інформацією щодо подвійного факту реєстрації права власності ОСОБА_1 . А також зазначено, що Бабчинецька сільська рада позбавлена можливості витребувати земельну ділянку в судовому порядку з причин відсутності в місцевому бюджеті коштів на сплату судового збору. Крім того, повідомлено, що Бабчинецька сільська рада не заперечує щодо звернення Могилів-Подільської окружної прокуратури до суду з відповідним позовом в інтересах сільської ради.

Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання додержання законності передачі земельних ділянок (в даному випадку земельної ділянки з кадастровим номером 0524984800:03:001:0142, що розташована на території Бабчинецької сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області сільськогосподарського призначення державної форми власності, яке проведене з грубим порушенням вимог чинного законодавства.

За таких обставин суд приходить до висновку про доведеність та обгрунтованітсь позовних вимог, а тому вони підлягають до задоволення в повному обсязі.

Вирішуючи клопотання позивача про стягнення процесуальних витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Матеріалами справи, а саме платіжною інструкцією від 11 липня 2023 року № 1421 про сплату судового збору у розмірі 2684,00 грн. та платіжною інструкцією від 11 липня 2023 року № 1422 про сплату судового збору у розмірі 1342,00 грн., підтверджено понесення позивачем судових витрат пов`язаних зі сплатою судового збору за звернення до суду з цим позовом та заявою про його забезпечення. З огляду на те, що суд задовольнив позовні вимоги, вказані суми підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в особі Вінницької обласної прокуратури.

У відповідностідо ч.7ст.158ЦПК Україниу разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Позивач клопотала про скасування вжитих судом заходів забезпечення позову згідно ухвали суду від 04 серпня 2023 року, а саме накладеного арешту на земельну ділянку, що є предметом судового спору та заборони органам, які проводять реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки, посилаючись на те, що продовження дії означених заходів унеможливить виконання даного рішення суду про витребування земельної ділянки у власність сільської ради.

Тому, суд вважає за необхідне скасувати заходи забезпечення позову, застосовані згідно ухвали Чернівецького районного суду Вінницької області від 04 серпня 2023 року.

Керуючись 141, 258, 259, 263, 265, 268, 280-282 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Бабчинецької сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Головне Управління Держгеокадастру у Вінницькій області, - задоволити.

Витребувати у ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,реєстраційний номероблікової карткиплатника податків: НОМЕР_1 )в комунальнувласність Бабчинецькоїсільської ради(вул.Незалежності,13,с.Бабчинці, Могилів-Подільськийрайон,Вінницька область, інд. 24132, код ЄДРПОУ 04326520) земельну ділянку площею 1,5 га з кадастровим номером 0524984800:03:001:0142 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Бабчинецької сільської ради Могилів-Подільського району (колишньої Моївськї сільської ради Чернівецького району Вінницької області).

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Вінницької обласної прокуратури (IBAN UA 568201720343110002000003988 в банку Державна Казначейська служба України, м. Київ МФО 820172, код класифікації видатків бюджету 2800, отримувач Вінницька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02909909) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684,00 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні за звернення до суду з позовною заявою та у розмірі 1342,00 (одна тисяча триста сорок дві) гривні за звернення до суду з заявою про забезпечення цього позову.

Заходи забезпечення позову, застосовані згідно ухвали Чернівецького районного суду Вінницької області від 04 серпня 2023 року, скасувати.

Рішення може бути оскаржено на протязі тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст судового рішення виготовлено у відповідності до ст. 259 ЦПК України 13 грудня 2023 року.

Головуючий суддя С.П. СУПЕРСОН