Рішення

від 13.12.2023 по справі 483/1148/21

ОЧАКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ОЧАКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 483/1148/21

Провадження № 2/483/34/2023

РІШЕННЯ

Іменем України

13 грудня 2023 року м. Очаків

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючої судді Шевиріної Т.Д.,

за участю секретаря Акопової К.Р.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференції з використанням представником позивача власних засобів зв`язку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики, -

В С Т А Н О В И В:

19 липня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області з позовною заявою, предметом якої є: стягнення з відповідача 851553 грн 00 коп. в рахунок заборгованості за договором позики.

В обґрунтування позову зазначив, що 20 січня 2008 року сторони уклали договір позики, за умовами якого відповідач отримав у позику 250000 грн, що на час укладення договору складало 31250 доларів США з умовою повернення грошових коштів після скасування мораторію на розпорядження належної відповідачу земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Сторони договору визначили валюту зобов`язання в доларах США. Відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав не повернув кошти в обумовлений сторонами строк, внаслідок чого перед позивачем виникла вищевказана заборгованість. Оскільки відповідач ухиляється від добровільного погашення боргу, позивач змушений звернутися до суду.

29 липня 2021 року суддею Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області Куцаровим В.І. відкрито провадження у вказаній справі.

19 серпня 2021 року представником відповідача подано зустрічну позовну заяву, предметом якої є: визнання недійсним укладеного сторонами договору позики від 20 січня 2008 року. Вимоги зустрічної позовної заяви обґрунтовані тим, що правочин є удаваним і був вчинений під впливом обману.

Так, відповідач грошових коштів від позивача не отримував, а долучена позивачем розписка не містить даних про укладення договору позики та його умови. Крім того, зазначена розписка є удаваним правочином, оскільки справжня воля сторін була спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, що передбачені за договором позики. Розписка фактично виступала гарантією того, що відповідач належним чином виконає зобов`язання за майбутнім договором купівлі-продажу земельної ділянки.

Під час підготовчого судового засідання ухвалою судді Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 31 серпня 2021 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики прийнято до спільного розгляду та об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

Вказана справа перебувала у провадженні судді Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області Куцарова В.І., п`ятирічний строк повноважень якого сплинув 29 вересня 2021 року.

Відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл вказаної судової справи, яким головуючою визначено суддю Шевиріну Т.Д..

04 жовтня 2021 року суддею Шевиріною Т.Д. вказану справу прийнято до свого провадження.

Представником відповідача за первісним позовом подано відзив на позовну заяву. Так, ОСОБА_2 заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки грошових коштів від ОСОБА_1 він не отримував.

ОСОБА_1 також подано відзив на зустрічну позовну заяву, за змістом якого він заперечує проти задоволення зустрічної позовної заяви, оскільки сторонами додержано усіх умов договору позики, а ОСОБА_2 власноруч написав розписку про отримання грошових коштів.

28 вересня 2023 року представником позивача за первісним позовом подано заяву про збільшення позовних вимог, та стягнення з відповідача суми позики, виходячи з курсу долара США в розмірі 38,4 грн за 1 долар США, що становить 1200000 грн.

Крім того, 10 грудня 2023 року представником позивача за первісним позовом подано клопотання про повернення до стадії підготовчого судового засідання для надання позивачу можливості збільшити позовні вимоги у зв`язку зі зміною курсу долара США до української гривні.

Сторони та їхні представники у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені але жим чином, надали заяви про розгляд справи без їхньої участі.

Вирішуючи заявлене клопотання про повернення до стадії підготовчого судового засідання, суд виходить з такого.

Відповідно до частини третьої статті 49 ЦПК України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин (аналогічний висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22 липня 2021 року у справі № 910/18389/20).

Згідно з частиною першою статті 189 ЦПК України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Відповідно до частини другої статті 189 ЦПК України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

За змістом частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний суд у своїх постановах зазначає про можливість повернення до стадії підготовчого судового засідання за наявності вагомих для цього підстав (постанова у справі №910/7103/21 від 16 грудня 2021 року) та вказує на те, що «при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом» (постанова у справі № 234/11607/20 від 12 січня 2022 року).

Виходячи з обставин цієї справи, слід зазначити, що у позивача була можливість під час подання позовної заяви до суду та у підготовчому судовому засіданні сформулювати свої вимоги таким чином, щоб уникати повернення до цієї стадії кожного разу при зміні курсу валют, а відтак суд не вбачає у доводах представника підстав, які б виправдовували повернення до стадії підготовчого судового засідання, що, на думку суду, поставить у непропорційно невигідне становище іншу сторону.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні клопотання про повернення до стадії підготовчого судового засідання та продовжує розгляд справи по суті.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані сторонами заяви по суті спору, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що 20 січня 2008 року відповідач ОСОБА_2 заповнив бланк розписки, за змістом якої отримав у борг від ОСОБА_3 250000 грн, що еквівалентно 31250 доларів США, які зобов`язався повернути після набрання чинності законом, яким скасовується мораторій на продаж землі сільськогосподарського призначення, та можливості розпорядитися належними ОСОБА_2 земельними ділянками з кадастровими номерами 4825182600:04:000:0054 та 4825182600:04:000:0008.

На підтвердження вказаного факту позивачем надано копію розписки, яка міститься в матеріалах справи (а.с. 4).

При цьому, зміст розписки 2008 року скопійований на аркуш паперу, на зворотному боці якого наявний текст, датований не раніше 17 грудня 2015 року, та який є процесуальним документом, адресованим Новоодеському районному суду Миколаївської області (а.с. 4 зворотній бік).

Наведене вказує на те, що позивач, звертаючись до суду, долучив саме копію розписки, а не її оригінал.

Вирішуючи цивільно-правовий спір, що переданий на розгляд суду, слід виходити з такого.

Статтею 202 Цивільного кодексу України (надалі ЦК) визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною другою статті 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Зазначений правовий висновок, зроблений Верховним Судом України, викладений у Постанові судової палати у цивільних справах від 18 вересня 2013 року у справі №6-63цс13.

Відповідно дочастини першоїстатті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з положеннями статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

При цьому, за статтею 545 ЦК України, кредитор, прийнявши виконання зобов`язання, на вимогу боржника повинен видати йому розписку про одержання виконання частково або у повному обсязі.

Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові.

У разі неможливості повернення боргового документу кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.

Наявність боргового документу у боржника підтверджує виконання ним обов`язку і, навпаки, знаходження такого документу у кредитора - засвідчує факт невиконання боржником зобов`язання.

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім, оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам.

Відповідні висновки висловлені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).

Так,08 серпня 2023 року судом постановлено ухвалу про витребування у ОСОБА_1 доказів, а саме оригіналу розписки від 20 січня 2008 року (а.с. 133).

14 серпня 2023 року від представника ОСОБА_1 адвоката Плотнікова С.О. через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про те, що оригінал розписки був поданий до суду разом з позовною заявою (а.с. 139).

Суд критично ставиться до доводів представника позивача щодо надання до суду оригіналу розписки разом з позовною заявою, оскільки це спростовуються самим змістом документу, а саме тією обставиною, що на зворотному боці розписки надрукована заява про забезпечення позову, складена не раніше 2015 року та адресована Новоодеському суду Миколаївської області(а.с. 4 зворотній бік).

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 2 статті 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, а також ту обставину, що позивач свій процесуальний обов`язок доказування не виконав не надав суду оригінал розписки на підтвердження факту невиконання боржником своїх зобов`язань за договором позики, суд дійшов висновку, що в задоволені його позову слід відмовити.

Вирішуючи вимоги за зустрічним позовом, суд виходить з того, що оскільки позивачем за первісним позов не доведено факт укладення договору позики належним та допустимими доказами, то відсутні підстави для визнання неукладеного договору недійсним, а тому в задоволенні зустрічного позову слід також відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики відмовити повністю.

В задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи зак`риття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуюча: