Постанова

від 01.11.2023 по справі 910/21330/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2023 р. Справа№ 910/21330/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання Кузьменко А.М.

представники:

від позивача: Драненко Я.В. (виписка з ЄДРЮОФОП)

від відповідача-1: Жебраткіна Т.С. (посвідчення адвоката № 21/1884 від 31.01.2019)

від відповідача-2: не з`явився

від третьої особи: Зубар О.В. (довіреність, посвідчення адвоката № 3242/10 від 22.02.2007)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично-промислова компанія"

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2022 (повний текст рішення складений 31.10.2022)

у справі № 910/21330/21 (суддя Головіна К.І.)

за позовом Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично-промислова компанія"

2) ОСОБА_1

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Акціонерне товариство "Укргазвидобування"

про солідарне стягнення 540 693,80 грн,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Український будівельно-інвестиційний банк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично-промислова компанія" та до ОСОБА_1 про солідарне стягнення 540 693,80 грн, з яких: заборгованість за сумою кредиту у розмірі 494 365,00 грн, заборгованість за нарахованими та простроченими процентами у розмірі 19 609,82 грн, пеня за несвоєчасно сплачений кредит у розмірі 9724,77 грн, пеня за несвоєчасно сплачені проценти за користування кредитом у розмірі 6675,82 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем-1 умов договору про надання гарантії № BGV/U/03-2-01584 від 22.02.2021 в частині повернення позивачу грошових коштів, сплачених третій особі у якості гарантійного платежу, що забезпечував належне виконання відповідачем-1 зобов`язань за договором поставки № УБГ 41/015-21 від 01.03.2021, укладеним із третьою особою.

Також позивач у позові вказував на те, що обов`язок відшкодувати позивачу грошові кошти гарантії виник і у поручителя - відповідача-2 в силу договору поруки № BGV/U/03-2-01584/Р1 від 22.02.2021, яким забезпечувалось гарантійне зобов`язання принципала - відповідача-1.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.2022 позовні вимоги задоволено частково. Вирішено стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично-промислова компанія" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" заборгованість за простроченим кредитом у сумі 494 365,00 грн, заборгованість за відсотками у сумі 18 961,94 грн, пеню за несвоєчасно сплачений кредит у сумі 9508,06 грн, пеню за несвоєчасно сплачені відсотки за користування кредитом у сумі 54,77 грн, судовий збір у сумі 7843,35 грн. Вирішено стягнути зі ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" пеню за несвоєчасно сплачений кредит у сумі 4659,23 грн, пеню за несвоєчасно сплачені відсотки за користування кредитом у сумі 27,56 грн та судовий збір у сумі 70,30 грн. У решті вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетично-промислова компанія" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2022 у справі № 910/21330/21 в частині задоволення вимог - скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовну заяву залишити без задоволення, в іншій частині судового рішення залишити без змін.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача-1 зводяться до того, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення в частині задоволення позовних вимог не надав належної оцінки форс-мажорних обставин, які в свою чергу унеможливили виконання відповідачем-1 договору поставки № УБГ 41/015-21 від 01.03.2021 через прийняту Кабінетом Міністрів України постанову від 01.04.2021 № 269 "Про внесення змін до переліку товарів, заборонених до введення на митну територію України, що проходять з російської федерації".

При цьому, відповідач-1 посилався на сертифікат Івано-Франківської Торгово-промислової палати № 2600-21-0589 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 30.06.2021 за № 129-06/21, які унеможливили подальше виконання відповідачем-1 договору поставки № УБГ 41/015-21 від 01.03.2021.

Короткий зміст відзиву позивача на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач наголошує на тому, що предметом правовідносин, які склалися між сторонами є порушення відповідачем-1 саме договору про надання гарантії № BGV/U/03-2-01584 від 22.02.2021, невід`ємною частиною якого є банківська гарантія № BGV/U/03-2-01584.

Зокрема, позивач зазначає, що відповідач-1, замовляючи банківську послугу з надання гарантії, самостійно визначив умови наданої гарантії як - безумовної та безвідкличної. Разом з цим, позивач вказує на те, що відповідач-1 не вносив до умов гарантії обов`язок позивача вимагати від третьої особи надання документів на підтвердження порушення відповідачем-1 основного зобов`язання, а навпаки до гарантії внесено умову про здійснення гарантійного платежу на першу вимогу третьої особи не приймаючи до уваги будь-які заперечення відповідача-1.

За таких умов наданої гарантії, позивач вважає, що відповідач-1 зобов`язаний був виконати умови договору гарантії та відшкодувати позивачу сплачену третій особі суму.

Короткий зміст відзиву третьої особи на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

У відзиві на апеляційну скаргу, третя особа зазначає, що умовами договору про надання гарантії не передбачалось звільнення відповідача-1 від обов`язку сплатити третій особі кошти забезпечення у зв`язку із тим, що гарантійний випадок настав внаслідок форс-мажорних обставин або наявністю будь-якого судового спору.

Таким чином, враховуючи настання гарантійного випадку, належне надання третьою особою вимоги позивачу, та несплату відповідачем-1 третій особі коштів на забезпечення вимоги позивача у визначений договором гарантії строк, місцевий господарський суд дійшов законного висновку, що у позивача виникли підстави для сплати гарантійних коштів у сумі 494 365,00 грн на користь третьої особи.

Узагальнений виклад позиції відповідача-2

Відповідач-2 не скористався правом подати письмовий відзив на апеляційну скаргу. Неподання відзиву не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, що насамперед узгоджується з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2023 у справі № 910/21330/21 призначено повторний автоматизований розподіл у зв`язку з перебуванням судді Михальської Ю.Б. у відпустці та звільненням судді ОСОБА_2 у відставку. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/21330/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично-промислова компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2022 у справі № 910/21330/21 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Тарасенко К.В., Шаптала Є.Ю.; призначено справу № 910/21330/21 до розгляду на 09.10.2023.

09.10.2023 судове засідання не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.10.2023 розгляд справи № 910/21330/21 призначено на 01.11.2023.

В судове засідання, яке відбулося 01.11.2023, з`явилися представники позивача, відповідача-1 та третьої особи, які підтримали свої правові позиції щодо апеляційної скарги.

Представник відповідача-2 у судове засідання не з`явився, про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, а саме шляхом направлення процесуального документу на його електронну адресу в підсистемі "Електронний суд", що в свою чергу, підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного документа - ухвали суду від 11.10.2023.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що копію ухвали Північного апеляційного господарського суду від 11.10.2023 було направлено на адресу відповідача-2 засобами поштового зв`язку (поштове відправлення № 0411639170292), та повернуто з довідкою відділення поштового зв`язку, в якій причиною повернення вказано: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Судова колегія вважає за необхідним зазначити про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на адресу відповідача-2 є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 від 27.06.2023 у справі № 910/4473/21 (910/19757/21), від 05.10.2023 у справі № 910/4510/20.

Також слід зазначити, що інформація про судове засідання була оприлюднена на офіційному веб-порталі "Судової влади України", тому відповідач-2 по справі не був позбавлений об`єктивної можливості дізнатися про дату судового засідання, користуючись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до вказаного сайту.

Таким чином, судом апеляційної інстанції були вчинені всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача-2 про розгляд цієї справи, а отримання відповідних судових рішень (ухвал суду) залежало виключно від волевиявлення та дій самого відповідача-2.

Враховуючи, що явка представника відповідача-2 у судове засідання судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами та за відсутності представника відповідача-2.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-1 та третьої особи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

01.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергетично-промислова компанія" (постачальником, відповідачем-1) та Акціонерним товариством "Укргазвидобування" (покупцем, третьою особою) був укладений договір поставки № УБГ41/015-21 (надалі - договір поставки), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити покупцеві бурове обладнання (бурові долота в асортименті, лот № 2 - трьохшарошкові долота 444,5 мм та 311,15 мм), загальною вартістю 9 886 800,00 грн, у тому числі ПДВ 1 647 800 грн.

Згідно з п. 1.2 договору поставки найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна ціна договору вказується у специфікації, яка є додатком № 1 до договору та є її невід`ємною частиною. Строк поставки товару визначається графіком поставки товару, який є додатком № 3 до договору та є його невід`ємною частиною.

Передача та отримання товару проводиться шляхом підписання уповноваженими представниками сторін акту/актів приймання-передачі товару або видаткової/видаткових накладної/накладних (п. 5.9 договору поставки).

Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності), за умови надання постачальником забезпечення виконання своїх зобов`язань по договору, які відповідають вимогам, вказаним у п. 10.2 цього договору, та діє до 31.12.2021.

Судом першої інстанції встановлено, що на забезпечення виконання договору поставки перед третьою особою (бенефіціаром), відповідач-1 (принципал) уклав з позивачем (гарантом) договір про надання гарантії № BGV/U/03-2-01584 від 22.02.2021 (надалі - договір гарантії).

Відповідно до п. 1.1 цього договору гарантії, гарант за дорученням принципала надає на користь АТ "Укргазвидобування" (бенефіціар) гарантію на суму 494 365,00 грн для забезпечення виконання договору закупівлі, який має бути укладений між принципалом та бенефіціаром згідно з повідомленням про намір укласти договір, оприлюдненого на авторизованій уповноваженим органом електронній системі закупівель Prozorro UA-2020-12-18-011640-с 11.02.2021 за результатами відкритих торгів (бурові долота в асортименті, Лот № 2 - трьохшарошкові долота 444,5 мм та 311,15 мм). Відповідальність гаранта обмежується сумою наданої гарантії (п. 1.2 договору гарантії).

Гарантія надається на термін до 12.11.2021 включно і набуває чинності з 22.02.2021 (п. 1.3 договору гарантії).

Відповідно до п. 2.1 договору гарантії банк зобов`язується:

- у разі настання гарантійного випадку та отримання письмової вимоги бенефіціара розглянути вимогу разом із доданими до неї документами, перевірити достовірність цієї вимоги, а також те, що вона становить належне представлення (п. 2.1.2);

- за умови отримання вимоги бенефіціара, що становить належне представлення, сплатити бенефіціару кошти за гарантією, сума яких не може перевищувати суму наданої гарантії, у встановлений у гарантії строк та за рахунок грошових коштів, перерахованих принципалом гаранту у відповідності до умов п. 2.2.6 цього договору.

Відповідно до п. 2.2.7 договору гарантії у разі виконання гарантом зобов`язання за гарантією за рахунок власних коштів, у відповідності до п. 2.1.5, вважається, що відбулося кредитування принципала і принципал зобов`язаний сплачувати відсотки за платіж за гарантією в розмірі 28 % річних від сплаченої гарантом та невідшкодованої принципалом суми, до моменту повного відшкодування на користь гаранта сум, сплачених останнім за гарантією. Строк дії кредиту становить 7 календарних днів.

Принципал зобов`язується повернути гаранту суму кредиту та нараховані відсотки не пізніше наступного дня після закінчення дії кредиту. Керуючись п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України сторони домовились, що у разі прострочення принципалом повернення суми кредиту за цим договором, принципал зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 28 % річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором (п. 3.1 договору гарантії).

У додатку № 1 до договору гарантії, сторони погодили умови банківської гарантії № BGV/U/03-2-01584 від 22.02.2021, відповідно до якої гарант справжнім безвідклично та безумовно, без заперечень зобов`язується виплатити бенефіціару на вимогу будь-яку суму, вказану у вимозі бенефіціара, що не перевищує лот № 2 - 494 365,00 грн, не пізніше 5 робочих днів з дати отримання вимоги бенефіціара, що містить вказівку на те, в чому полягає порушення принципалом зобов`язань, в забезпечення якого видана ця гарантія, та без необхідності подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов, надання додаткових обґрунтувань.

Формою представлення вимоги є паперова форма (рекомендованим листом або кур`єром) та/або електронна форма (ключованим повідомленням SWIFT). Для паперової форми вимога бенефіціара до гаранта про сплату грошової суми по цій гарантії має бути підписана уповноваженою особою бенефіціара та завірена печаткою бенефіціара.

Місцем представлення гарантії є адреса: 01135, м. Київ, вул. В. Чорновола, буд. 8. Ця гарантія набирає чинності з дати видачі та діє до 12.11.2021.

Відповідно до п. 1.8 договору гарантії забезпечення виконання зобов`язань принципала за цим договором є порука фізичної особи - ОСОБА_1 (відповідачем-2). Договір поруки укладається одночасно з договором гарантії.

22.02.2021 мі позивачем (гарантом) та відповідачем-2, що є поручителем за зобов`язаннями відповідача-1, був укладений договір поруки № BGV/U/03-2-01584/Р1 (надалі - договір поруки).

Із матеріалів справи вбачається, що 20.10.2021 позивач SWIFT-повідомленням отримав вимогу від третьої особи за № 44.2.2-011-3902 від 11.10.2021), підписану управителем з питань економіки, фінансів та контролінгу Ждановим А. В., у якій бенефіціар повідомив гаранта про неналежне виконання принципалом (відповідачем-1) своїх зобов`язань за договором поставки № УБГ41/015-21 від 01.03.2021, а саме - непоставку у визначені строки обумовленого договором товару, у зв`язку з чим бенефіціар вимагав від банку сплатити суму коштів гарантійного забезпечення у розмірі 494 365,00 грн. При цьому банком бенефіціара (позивачем) була підтверджена дійсність підпису Жданова А.В. та печатки товариства вимогам SWIFT-повідомлення (лист від 19.10.2021).

Позивач в свою чергу 22.10.2021 вручив директору відповідача-1 повідомлення № 17098/03-2 від 20.10.2021 про отримання вказаної вимоги, у відповідь на що останній повідомив позивача (лист № 22/10 від 22.10.2021), що у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин (заборони, встановленої постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до переліку товарів, заборонених до ввезення на митну територію України, що походять з російської федерації"), підтверджених сертифікатом Івано-Франківської Торгово-промислової палати № 2600-21-0589 від 30.06.2021, подальше виконання договору поставки № УБГ41/015-21 від 01.03.2021 відповідачем-1 є неможливим.

Отримавши 22.10.2021 відмову відповідача-1 сплатити покупцю кошти забезпечення на виконання вимоги, керуючись п. 2.1.5 договору гарантії, позивач перерахував на користь третьої особи гарантійний платіж у сумі 494 365,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 67488710 від 25.10.2021.

26.10.2021 та 09.11.2021 позивач направив відповідачам-1,-2 вимоги, у яких вказав, що у зв`язку з неотриманням банком коштів від принципала, банк відповідно до п. 2.1.5 договору гарантії сплатив на користь АТ "Укргазвидобування" зобов`язання за гарантією 494 365,00 грн за рахунок власних коштів, внаслідок чого відбулось кредитування принципала, а тому останній має сплатити банку протягом 10 днів з дня направлення даної вимоги заборгованість за кредитом у сумі 494 365,00 грн та нараховані відсотки в сумі 5767,60 грн. Вимоги банку були отримані директором відповідача-1 та поручителем - відповідачем-2, проте, залишені без задоволення.

Спір між сторонами у даній справі, виник з приводу наявності (відсутності) підстав для сплати відповідачами-1,-2 суми заборгованості за договором про надання гарантії № BGV/U/03-2-01584 від 22.02.2021 та договором поруки № BGV/U/03-2-01584/Р1 від 22.02.2021.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.2022 позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично-промислова компанія" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" заборгованість за простроченим кредитом у сумі 494 365,00 грн, заборгованість за відсотками у сумі 18 961,94 грн, пеню за несвоєчасно сплачений кредит у сумі 9508,06 грн, пеню за несвоєчасно сплачені відсотки за користування кредитом у сумі 54,77 грн, судовий збір у сумі 7843,35 грн. Присуджено до стягнення зі ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" пеню за несвоєчасно сплачений кредит у сумі 4659,23 грн, пеню за несвоєчасно сплачені відсотки за користування кредитом у сумі 27,56 грн та судовий збір у сумі 70,30 грн. У решті вимог - відмовлено.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача-1 не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що договір гарантії є змішаним договором, який передбачає наявність ознак кількох договорів, гарантії та кредиту.

Таким чином договір гарантії містить в собі суттєві умови двох правочинів: - банківської гарантії які врегульовані параграфом 4 глави 49 Цивільного кодексу України (ст. 560 - 569 Цивільного кодексу України); - кредитного договору які врегульовані параграфом 2 глави 71 Цивільного кодексу України (ст. 1054 - 1057-1 Цивільного кодексу України).

Також загальний порядок, умови надання та отримання банками гарантій/контргарантій та їх виконання врегульований Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України № 639 від 15.12.2004 (далі - Положення).

Відповідно до підпункту 9 п. 3 Розділу І вказаного Положення гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Гарантійний випадок - це одержання банком-гарантом/банком-контргарантом вимоги бенефіціара, що становить належне представлення, протягом строку дії або до дати закінчення дії гарантії/контргарантії, що свідчить про порушення принципалом базових відносин.

Гарантія може бути відкличною або безвідкличною. Безвідклична гарантія - це гарантія, умови якої не можуть бути змінені і вона не може бути припинена банком-гарантом згідно із заявою принципала без згоди та погодження з бенефіціаром. Безумовна гарантія - гарантія, за якою банк-гарант у разі порушення принципалом свого зобов`язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти бенефіціару за першою його вимогою без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов (п. 2 Положення).

За змістом ст. 561 Цивільного кодексу України, п. 27 Положення гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.

Згідно з п. 62 Положення бенефіціар для отримання платежу за гарантією подає до банку-гаранта безпосередньо або через банк бенефіціара (залежно від того, як це визначено умовами гарантії) вимогу за гарантією, а також усі документи, передбачені умовами гарантії (якщо таке подання в ній передбачено). Банк бенефіціара (резидент) після отримання від банку-гаранта платежу за гарантією: 1) зараховує кошти на поточний або розподільчий рахунок бенефіціара, якщо в банку відкрито рахунок, або 2) здійснює переказ коштів за реквізитами, отриманими від бенефіціара, або банку бенефіціара, або іншого авізуючого банку, якщо бенефіціару відкрито рахунок в іншому банку (п. 63 Положення).

Відповідно до п.п. 11, 12 Положення представлення - означає доставку документа за гарантією/контргарантією банку-гаранту/банку-контргаранту. Положенням також надано визначення належному представленню - представлення документів за гарантією/контргарантією, яке відповідає вимогам і умовам такої гарантії/контргарантії; вимогам правил, яким підпорядковується гарантія/контргарантія.

Як вже було вищезазначено, що третя особа (бенефіціар) 19.10.2021 ключовим повідомленням SWIFT направила на адресу позивача вимогу (з посиланням на номер і дату гарантії та укладений договір поставки № УБГ41/015-21 від 01.03.2021) про виплату коштів за банківською гарантією. Вказана вимога була отримана позивачем 20.10.2021 (до закінчення терміну дії гарантії - 12.11.2021).

Враховуючи вищевикладене, вимога третьої особи була належно подана позивачу та отримана останнім у визначені умовами гарантії строк та способи.

У свою чергу позивач, врахувавши належність поданої вимоги третьою особою, повідомив відповідача-1 про отримання вказаного повідомлення та просив останнього сплатити третій особі забезпечення компенсації за вимогою у сумі 494 365,00 грн, у зв`язку з настанням гарантійного випадку.

Відповідно до п. 2.2.6 договору гарантії принципал зобов`язується протягом 2 банківських днів з дня отримання повідомлення про настання гарантійного випадку з копією вимоги бенефіціара разом з доданими до неї документами, перерахувати гаранту належну до сплати бенефіціару за умовами гарантії суму, згідно з реквізитами, вказаними гарантом у повідомленні про настання гарантійного випадку. У разі невиконання принципалом умов п. 2.2.6 цього договору, щодо перерахування гаранту суми, належної до сплати за вимогою бенефіціара, гарант зобов`язується сплатити бенефіціару суму вимоги, яка не може перевищувати суму наданої гарантії, за рахунок власних коштів, та повідомити принципала в письмовій формі про виконання зобов`язань за гарантією (п. 2.1.5 договору гарантії).

Матеріалами справи підтверджено, що у відповідь на вимогу позивача про надходження вимоги третьої особи, відповідач-1 листом від 22.10.2021 повідомив позивача, що підстав для сплати коштів забезпечення у нього немає, у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин та наявністю в провадженні Господарського суду міста Києва судового спору до АТ "Укргазвидобування" про розірвання договору поставки № УБГ41/015-21 від 01.03.2021.

Судова колегія вважає, що доводи відповідача-1 викладені у листі від 22.10.2021 є безпідставними, з огляду на те, що умовами договору гарантії (п. 2.2.6) було передбачено беззаперечний обов`язок відповідача-1 у випадку настання гарантійного випадку та отримання відповідного повідомлення позивачу з вимогою бенефіціара сплатити гаранту суму забезпечення.

Так, у повідомленні від 20.10.2021 (отриманим нарочно відповідачем-1 22.10.2021) позивач вказав про настання гарантійного випадку згідно умов гарантії № BGV/U/03-2-01584 від 22.02.2021 та з цим повідомленням надав копію вимоги АТ "Укргазвидобування" від 11.10.2021.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що пред`явлене відповідачу-1 повідомлення про отримання вимоги відповідало умовам п. 2.2.6 договору та містило твердження (повідомлення бенефіціара) про настання гарантійного випадку.

При цьому, судова колегія вважає слушними доводи третьої особи, які викладені у відзиві на апеляційну скаргу про те, що умовами договору про надання гарантії не передбачалось звільнення відповідач-1 (принципала) від обов`язку сплатити третій особі (бенефіціару) кошти забезпечення у зв`язку із тим, що гарантійний випадок настав внаслідок форс-мажорних обставин або наявністю будь-якого судового спору.

У подальшому позивач, не отримавши кошти забезпечення від відповідача-1, керуючись п. 2.1.5 договору, сплатив третій особі гарантію в сумі 494 365,00 грн за платіжним дорученням № 67488710 від 25.10.2021.

Відповідно до правової позиції Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 02.10.2020 у справі № 904/1156/19, гарант здійснює платіж по гарантії лише у випадку невиконання чи неналежного виконання принципалом основного зобов`язання (в залежності від умов гарантії).

Так, досліджуючи обставини настання гарантійного випадку, про які вказував бенефіціар, суд першої інстанції вірно прийняв до уваги те, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/14396/21.

Підставою вказаного позову став спір про наявність форс-мажорних обставин, які унеможливили своєчасне та повне виконання відповідачем-1 договірних обов`язків за договором поставки.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 у вказаній справі, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2022, позов ТОВ "ЕПК" був задоволений, розірвано договір поставки № УБГ41/015-21 від 01.03.2021, укладений між ТОВ "Енергетично-промислова компанія" та АТ "Укргазвидобування.

У вказаній справі суди встановили неналежне виконання ТОВ "ЕПК" зобов`язань за договором поставки № УБГ41/015-21 від 01.03.2021 (непоставку товару у повному обсязі), що було спричинено настанням форс-мажорних обставин (прийняття 01.04.2021 Кабінетом Міністрів України постанови "Про внесення змін до переліку товарів, заборонених до ввезення на митну територію України, що походять з російської федерації"), які були підтверджені сертифікатом Івано-Франківської Торгово-промислової палати № 2600-21-0589 від 30.06.2021. При цьому неналежне виконання постачальником обов`язків за вказаним договором ТОВ "ЕПК" не заперечувалось.

Частиною 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, вищевказаним судовим рішенням був встановлений факт порушення постачальником/принципалом (ТОВ "ЕПК") умов договору поставки № УБГ41/015-21 від 01.03.2021 та настання гарантійного випадку.

На підставі викладеного, враховуючи настання гарантійного випадку, належне представлення АТ "Укргазвидобування" банку вимоги та несплату принципалом, бенефіціару коштів забезпечення на вимогу банку у визначений договором строк, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що у позивача виникли підстави для сплати гарантійних коштів у сумі 494 365,00 грн на користь третьої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 569 Цивільного кодексу України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

Як вже зазначалось, відповідно до п. 2.2.7 договору гарантії у разі виконання гарантом зобов`язання за гарантією за рахунок власних коштів у відповідності до п. 2.1.5, вважається, що відбулося кредитування принципала і принципал зобов`язаний сплачувати відсотки за платіж за гарантією в розмірі 28 % річних від сплаченої гарантом та невідшкодованої принципалом суми, до моменту повного відшкодування на користь гаранта сум, сплачених останнім за гарантією. Строк дії кредиту становить 7 календарних днів. Принципал зобов`язується повернути гаранту суму кредиту та нараховані відсотки не пізніше наступного дня після закінчення дії кредиту. Керуючись п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України сторони домовились, що у разі прострочення принципалом повернення суми кредиту за цим договором, принципал зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 28 % річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Гарант має право на зворотню вимогу до принципала в межах суми, сплаченої ним за гарантією, відсотками, нарахованими у випадку кредитування принципала згідно п. 2.2.7 договору, іншими витратами гаранта, що виникли під час обслуговування гарантії (п. 2.3.2 договору).

Отже, враховуючи, що позивач здійснив сплату гарантії відповідача-1 за рахунок власних коштів, то відповідно до положень 2.2.7 договору банківської гарантії відбулось кредитування відповідача-1, а відтак, у позивача виникло право вимоги до відповідача-1 на відшкодування фактично сплачених коштів у сумі 494 365,00 грн, що є кредитом, та відсотків, нарахованих на цю суму, відповідно до п. 2.2.7 договору гарантії.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачем було заявлено до стягнення кредитну заборгованість у сумі 494 365,00 грн, визначену за період з 25.10.2021 - по 01.11.2021, та відсотки, нараховані за період з 25.10.2021 - по 14.12.2021 в сумі 19 609,82 грн.

Відповідно до п. 2.2.7 договору гарантії сторони передбачили обов`язок відповідача-1 сплатити 28 % річних від сплаченої гарантом та невідшкодованих принципалом суми до моменту повного відшкодування на користь гаранта сум, сплачених останнім за гарантією.

Тобто, за вказаними умовами "моментом повного відшкодування" - є день фактичної сплати позичальником усієї суми кредиту, що може бути як до, так і після настання кінцевого строку повернення кредиту.

При цьому згідно з п. 2.2.7 договору гарантії розмір відсотків, які зобов`язується сплатити позичальник як за час строку дії кредиту, так і за час простроченого користування кредитом у порядку ст. 625 Цивільного кодексу України, є однаковим та становить 28 % річних.

Отже, нарахування позивачем процентів у розмірі 28 % річних на суму простроченого тіла кредиту після закінчення строку кредитування відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України повністю узгоджуються із п. 2.2.7 договору.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення відсотків за користування кредитом, відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції про те, що з позичальника (відповідача-1) підлягає стягненню заборгованість за процентами у сумі 2654,67 грн, а відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України - заборгованість за процентами у сумі 16 307,27 грн, що разом становить 18 961,94 грн, тобто менша сума, ніж заявлено позивачем.

Крім того, за прострочення зобов`язання позивач нарахував пеню: в сумі 9724,77 грн - за прострочення сплати кредиту; в сумі 6675,82 грн - за прострочення сплати відсотків за період з 01.11.2021 по 14.12.2021.

Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як вбачається з п. 4.1 договору гарантії за невиконання або несвоєчасне виконання умов п. 2.2.1, 2.2.2., 2.2.3, 2.2.7, 2.2.8 цього договору принципал сплачує гаранту пеню у розмірі 0,1% процентів від суми невиконаного або несвоєчасно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, передбачений приписом ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України 6-місячний період нарахування пені починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Як вбачається з п. 4.1 договору гарантії, сторони домовились, що керуючись п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування пені за прострочення виконання зобов`язання здійснюється на суму простроченого зобов`язання за весь час прострочення до повного виконання зобов`язання.

Отже, судова колегія погоджуючись з висновком суду першої інстанції, вважає правомірним нарахування пені за прострочення зобов`язання зі сплати кредиту та зі сплати відсотків в сумі 2654,67 грн, що були нараховані під час дії кредиту.

Щодо стягнення пені за несплату відсотків, нарахованих у порядку ст. 625 Цивільного кодексу України (як встановлено в сумі 16 307,27 грн), колегія суддів зазначає, що ці відсотки фактично є коштами компенсації боржника за користування грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (матеріальними втратами). Тому нарахування пені на цю суму, є неправомірним.

Провівши власний розрахунок штрафних санкцій відповідно до подвійної облікової ставки Національного банку України та вимог ст. 232 Господарського кодексу України, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що з відповідача-1 підлягає стягненню пеня за прострочення зобов`язання зі сплати кредиту у сумі 9508,06 грн та пеня за прострочення зобов`язання зі сплати відсотків у сумі 54,77 грн.

Щодо позовних вимог, заявлених до поручителя (відповідача-2) про солідарне стягнення суми кредитної заборгованості, заборгованості за відсотками та пені, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Як вже було вищезвказано, між позивачем (гарантом) та відповідачем-1 - поручителем за зобов`язаннями відповідача-1 був укладений договір поруки № BGV/U/03-2-01584/Р1 від 22.02.2021.

Відповідно до умов цього договору поручитель зобов`язується перед гарантом в повному обсязі відповідати усім належним йому майном за виконання принципалом зобов`язань, що випливають з договору гарантії, та усіх додаткових договорів до нього (в тому числі тих, що будуть укладені в майбутньому), а саме: погашення основної суми гарантії у розмірі 494 365,00 грн у строк до 26.11.2021 року включно відповідно до умов договору гарантії; погашення процентів у розмірі 28 % річних у порядку та строки, що визначені договором гарантії; погашення штрафних санкцій, передбачених договором гарантії та витрат, пов`язаних зі стягненням заборгованості за договором гарантії.

Згідно з п. 4.1 договору поруки сторони визначають, що у випадку невиконання принципалом взятих на себе зобов`язань по договору гарантії, поручитель несе солідарну відповідальність перед гарантом у тому ж обсязі, що і принципал, включаючи сплату повної суми гарантії за договором гарантії, нарахованих відсотків за користування коштами та неустойки, передбачених договором гарантії, витрат, що виникають у зв`язку зі стягненням боргу, та інших збитків гаранта, які викликані невиконанням чи неналежним виконанням зобов`язань принципала.

У разі невиконання принципалом зобов`язань за договором гарантії у встановлені ним строки поручитель зобов`язується оплатити заборгованість принципала в десятиденний строк з дати пред`явлення гарантом вимоги. Датою пред`явлення гарантом вимоги про оплату заборгованості принципала є або день вручення гарантом вимоги поручителю особисто, або четвертий день з дня здачі такої вимоги до установи зв`язку (п. 4.2 договору поруки).

Порука встановлена даним договором припиняється належним виконанням в повному розмірі принципалом взятих на себе зобов`язань за договором гарантії чи виконання поручителем своїх зобов`язань згідно умовами цього договору (п. 6.1 договору поруки).

Порука припиняється якщо гарант в межах п`ятнадцятирічного терміну з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя відповідно до п. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки на підставі ч. 2 ст. 554 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Отже, у поручителя (відповідача-2) виник солідарний обов`язок сплатити наявну у ТОВ "Енергетично-промислова компанія" кредитну заборгованість за договором № BGV/U/03-2-01584 від 22.02.2021.

При цьому, судова колегія враховує положення п. 4.2 договору поруки, відповідно до яких поручитель зобов`язується оплатити заборгованість принципала в десятиденний строк з дати пред`явлення гарантом вимоги.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що листом від 09.11.2021 позивач пред`явив вимогу поручителю про невиконання принципалом зобов`язань за договором гарантії та сплату банком власних коштів забезпечення, у зв`язку із чим та внаслідок настання відносин кредитування, просило поручителя сплатити заборгованість за кредитом та нарахованим відсоткам.

Враховуючи, що вказана вимога була отримана поручителем 12.11.2021, то з цієї дати у поручителя виник солідарний обов`язок перед позивачем сплатити кредитну заборгованість в сумі 494 365,00 грн, заборгованість за нарахованими та простроченими відсотками в сумі 18 961,94 грн, пеню за несвоєчасно сплачений кредит у сумі 9508,06 грн та пеню за несвоєчасно сплачені відсотки за користування кредитом у сумі 54,77 грн, а отже, вказані вимоги, заявлені позивачем до поручителя, є правомірними.

Крім солідарного стягнення заборгованості, позивач також просив стягнути з поручителя пеню за несвоєчасно сплачений кредит за період з 23.11.2021 по 14.12.2021 в сумі 4659,23 грн та пеню за несвоєчасно сплачені проценти за користування кредитом у сумі 5659,16 грн.

Як вбачається з п. 4.3 договору поруки, сторони домовились, що за порушення терміну погашення коштів, згідно з п. 4.2 договору поручитель сплачує гаранту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми невиконаного зобов`язання за кожний день прострочення платежу. При розрахунку пені приймається календарна кількість днів в місяці та році.

Перевіривши розрахунок заявленої до поручителя пені, відповідно до положень закону та договору, а також враховуючи встановлений вище період кредитування, суд першої інстанції дійшов правомірних висновків про стягнення з відповідача-2 пеню за несвоєчасно сплачений кредит у сумі 4659,23 грн та пеню за несвоєчасно сплачені проценти в сумі 27,56 грн., тобто у меншій сумі, ніж просить позивач.

Доводи відповідача-1 про те, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення в частині задоволення позовних вимог не надав належної оцінки форс-мажорних обставин, які в свою чергу унеможливили виконання відповідачем-1 договору поставки № УБГ 41/015-21 від 01.03.2021 через прийняту Кабінетом Міністрів України постанову від 01.04.2021 № 269 "Про внесення змін до переліку товарів, заборонених до введення на митну територію України, що проходять з російської федерації", колегію суддів до уваги не приймаються та спростовуються матеріалами справи, оскільки дія вищевказаної постанови Кабінету Міністрів України та сертифікату Івано-Франківської Торгово-промислової палати № 2600-21-0589 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 30.06.2021 за № 129-06/21 стосується виключно договору поставки № УБГ 41/015-21 від 01.03.2021 та не розповсюджується на правовідносини, які виникли між сторонами при виконанні договору про надання гарантії № BGV/U/03-2-01584 від 22.02.2021.

З огляду на вищенаведене, викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги відповідача-1.

В свою чергу, наведені позивачем та третьою особою у відзивах на апеляційну скаргу доводи є документально обґрунтованими та такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді даної справи.

Таким чином у справі, що розглядається, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції надав вичерпну відповідь на всі істотні питання у процесуальному сенсі, а дійшов правомірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Скаржником не доведено наявності підстав, визначених ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, для скасування рішення та для задоволення апеляційної скарги, таких підстав апеляційним судом також не встановлено.

Таким чином, судова колегія вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення не вбачається.

Судові витрати

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично-промислова компанія" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2022 у справі № 910/21330/21 - без змін.

Матеріали справи № 910/21330/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 11.12.2023 після виходу судді Шаптали Є.Ю. з відпустки.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді К.В. Тарасенко

Є.Ю. Шаптала