Рішення

від 06.12.2023 по справі 902/1328/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" грудня 2023 р. Cправа № 902/1328/23

Господарський суд Вінницької області у складу судді Маслія І.В.,, при секретарі судового засідання Глобі А.С.

За участю представників

позивача Полегенько К.А., довіреність № 7995 від 10.01.2023 (в режимі ВКЗ);

відповідача не з`явився;

третьої особи не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства "Укртелеком" (бул. Шевченка, 18, м. Київ, 01601)

до: Сільськогосподарського виробничого кооперативу "СВІТАНОК" (с. Вовчок, (Зарудинецька сільська рада), Немирівський р-н., Вінницька обл., 22855)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Немирівський відділ державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрально-західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Хмельницький) (вул. Шевченка, 14, м. Немирів, Вінницька обл., 22800)

про зняття арешту з майна

В С Т А Н О В И В :

Акціонерне товариство "Укртелеком" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "СВІТАНОК" про зняття арешту з рухомого майна.

Ухвалою суду від 25.10.2023 відкрито провадження у справі № 902/1328/23 за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Немирівський відділ державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрально-західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Хмельницький). Підготовче засідання у справі призначено на 13.11.2023.

06.11.2023 на адресу суду надійшло клопотання представника позивача №б/н від 04.11.2023 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою суду від 07.11.2023 задоволено клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні 13.11.2023 о 11:30 год. та в подальших судових засіданнях у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

09.11.2023 до суду від третьої особи надійшли листи в яких останній просить розгляд справи здійснювати за відсутності представника третьої особи та повідомляє, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження НОМЕР_9 боржником якого є СВК «Світанок»(03730808). Відповідно до запиту державного виконавця про наявність зареєстрованого майна до ТСЦ та згідно бази даних НАІС «Автомобіль» за боржником рахувалися транспортні засоби, одним з яких є автомобіль ГАЗ 5201, державний номер НОМЕР_1 , шасі НОМЕР_2 .1988року випуску. Державним виконавцем було винесено постанову про накладення арешту та заборони відчуження майна боржника. Відповідно до повідомлення з ТСЦ0544 від 21.11.2017року на транспортні засоби у кількості 14автомобілів,які рахуються за СВК «Світанок» накладено обмеження: арешт та заборону відчуження. Данні архіву по виконавчому провадженню НОМЕР_9 знищені після завершення через 3 роки.

На визначену судом дату в судове засідання 13.11.2023 в режимі відеоконференції з`явився представник позивача.

За наслідками судового засідання, суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу для судового розгляду по суті на 06.12.2023 о 10:00 год.

Враховуючи неявку у судове засідання представників відповідача та третьої особи, суд ухвалою від 14.11.2023 повідомив останніх про дату, час та місце наступного судового засідання у порядку визначеному ст. 120, 121 ГПК України.

На визначену судом дату в судове засідання 06.12.2023 в режимі відеоконференції з`явився представник позивача, відповідач та третя особа правом участі своїх представників в судовому засіданні не скористались, про час, дату та місце розгляду справи третя особа повідомлена належним чином та в установленому законом порядку.

Щодо повідомлення відповідача суд зазначає наступне.

Ухвали суду, направлені на адресу відповідача зазначену у Витязі з ЄДРЮО ФОП ГФ: с. Вовчок, (Зарудинецька сільська рада), Немирівський р-н., Вінницька обл., 22855. Конверти з ухвалами повернуті до суду з відмітками відділення поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою».

Листом Міністерства юстиції України від 06.08.2014 р. № 404-0-2-14/8.1 «Щодо визначення терміну "місцезнаходження юридичної особи"» повідомлено, що згідно зі статтею 17 Закону в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - ЄДР) щодо юридичної особи мають міститися відомості, зокрема, про місцезнаходження юридичної особи. Відповідно до частини першої вищезазначеної статті Закону відомості про юридичну особу включаються до ЄДР шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору. Форми реєстраційних карток, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 14 січня 2011 року № 3178/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19 жовтня 2011 року за № 1207/19945, містять поля для зазначення відомостей про місцезнаходження юридичної особи. Відповідно до статті 1 Закону місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Водночас статтею 93 Цивільного кодексу України передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку. Слід враховувати, що норми чинного законодавства оперують поняттями "місцезнаходження юридичної особи" і не містять визначень щодо "фактичної" чи "юридичної" адреси юридичної особи. Законом України від 3 березня 2005 року № 2452 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесені зміни до статті 88 Цивільного кодексу України, частин другої та четвертої статті 57 Господарського кодексу України, які передбачають виключення відомостей про місцезнаходження юридичної особи із переліку відомостей, що мають обов`язково міститися в установчих документах юридичної особи. При цьому частиною першою статті 88 Цивільного кодексу України передбачено, що у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом. Вимоги до змісту статуту господарського товариства встановлені статтею 4 Закону України "Про господарські товариства", відповідно до положень якої відомості про місцезнаходження товариства мають міститися в установчих документах. Водночас частиною третьою статті 8 Закону встановлено, що установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом. Відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи. Відповідно до частини першої статті 27 Закону однією з підстав для відмови у проведенні державної реєстрації, які застосовуються і при державній реєстрації змін до установчих документів, є, зокрема, невідповідність установчих документів вимогам частини третьої статті 8 цього Закону.

Ураховуючи вищевикладене, у разі відсутності в установчих документах товариства відомостей про його місцезнаходження державний реєстратор відмовляє у проведенні державної реєстрації юридичної особи (змін до установчих документів) на підставі невідповідності установчих документів вимогам частини третьої статті 8 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Відповідно до ч.3,7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 р. у справі № 910/15442/17.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

У визначений судом строк відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила суд задовольнити їх з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 06.12.2023 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

В позовній заяві позивач зазначає, що підставою звернення до суду є зняття арешту з майна, яке належить Акціонерному товариству «Укртелеком», а саме - автомобіля ГАЗ МОДЕЛЬ 5201, 1988 року випуску, код шасі/номер кузова, рами, ідентифікаційний номер транспортного засобу - НОМЕР_2 (далі по тексту - Автомобіль). Право власності АТ «Укртелеком» на даний автомобіль підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 05.06.2013 року.

Під час звернення до Територіального сервісного центру МВС № 7441 для зняття з обліку в зв`язку з вибракуванням Автомобіля, АТ «Укртелеком» було відмовлено, в зв`язку з знаходженням автомобіля з ідентичним номером шасі в реєстрі боржників, а саме Сільськогосподарський виробничий кооператив «Світанок» (код ЄДРПОУ 03730808) - боржник, ініціатор розшуку - Немирівський відділ державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області.

Разом з тим, транспортний засіб ГАЗ 5201, 1988 року випуску, код шасі/номер кузова, рами, Vehicle identification number - НОМЕР_2 , з 26.11.2002 зареєстрований за власником - ВАТ «Укртелеком» на підставі: свідоцтва про державну реєстрацію РМС 208981 від 26.11.2002 з державним номером НОМЕР_4 , що підтверджується витягом з системи «МРЕВ-2000» та відповіддю ТСЦ МВС №7441 та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 05.06.2013 з державним номером - НОМЕР_1 і з цього часу не вибував з власності товариства, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію та витягом з системи «МРЕВ-2000».

В свою чергу, на транспортний засіб, який належить СВК «Світанок» , на який накладено арешт, ГАЗ 5201, номер шасі НОМЕР_2 , 1998 року випуску, належав СВК «Світанок» на підставі свідоцтва від 22.08.2000 року.

В обох випадках мова йде про один і той самий автомобіль - ГАЗ 5201, код шасі/номер кузова, рами, Vehicle identification number ХТН НОМЕР_5 .

Проте, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію РМС 208981 від 26.11.2002 з державним номером НОМЕР_4 , що підтверджується витягом з системи «МРЕВ-2000» і відповіддю ТСЦ МВС №7441 та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 05.06.2013 року даний автомобіль ГАЗ 5201, код шасі/номер кузова, рами, Vehicle identification number ХТН НОМЕР_5 , належить АТ «Укртелеком» з 26.11.2002 року.

Позивач звертає увагу суду на те, що під час видачі першого свідоцтва про реєстрацію Автомобіля - РМС 208981 від 26.11.2002, а також під час видачі другого свідоцтва про реєстрацію Автомобіля - серії НОМЕР_3 від 05.06.2013 було здійснено комплекс заходів, пов`язаних із перевіркою документів та жодних обмежень для відмови у державній реєстрації не було встановлено.

З огляду на викладене, на переконання позивача наявність арешту вантажного автомобіля ГАЗ 5201, код шасі/номер кузова, рами, Vehicle identification number ХТН НОМЕР_5 , 1998 року випуску, державний номер НОМЕР_7 який оголошений у розшук за відсутності правових підстав для цього порушує право позивача на власний розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, що є причиною звернення з позовом до суду про зняття арешту з вантажного автомобіля ГАЗ 5201, код шасі/номер кузова, рами, Vehicle identification number ХТН НОМЕР_5 , 1998 року випуску, державний номер НОМЕР_7 , оголошений у розшук постановою державного виконавця Немирівського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Вінницькій області про розшук майна боржника Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Світанок» (код ЄДРПОУ 03730808, 22855, Вінницька область, Немирівський район, с. Вовчок (Зарудинецька сільська рада) у виконавчому провадженні № НОМЕР_10 від 03.03.2020 року ( програмний комплекс розшуку транспортних засобів «Гарпун») та Постановою про розшук майна Немирівського відділу ДВС у Вінницькому районі Вінницької області від 11.05.2023 року (база «ЦУНАМІ»).

Як зазначалось вище, третя особа в листі повідомила суду, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження НОМЕР_9 боржником якого є СВК «Світанок» (03730808). Відповідно до запиту державного виконавця про наявність зареєстрованого майна до ТСЦ та згідно бази даних НАІС «Автомобіль» за боржником рахувалися транспортні засоби, одним з яких є автомобіль ГАЗ 5201, державний номер НОМЕР_1 , шасі НОМЕР_2 .1988року випуску. Державним виконавцем було винесено постанову про накладення арешту та заборони відчуження майна боржника. Відповідно до повідомлення з ТСЦ0544 від 21.11.2017року на транспортні засоби у кількості 14 автомобілів, які рахуються за СВК «Світанок» накладено обмеження: арешт та заборону відчуження. Данні архіву по виконавчому провадженню НОМЕР_9 знищені після завершення через 3 роки.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі статтею 1 Господарського кодексу України Господарський кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Відповідно до частини першої статті 134 Господарського кодексу України, суб`єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб`єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб`єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження").

Із змісту наведених вище приписів законодавства вбачається, що частиною 4 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" визначений вичерпний перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини; у всіх інших випадках арешт може бути знятий виключно за рішенням суду.

Згідно зі ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Окрім того, вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред`явлення ними відповідно до правил підвідомчості позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах (п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльності органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження»).

Відповідно до пункту 11 Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» № 10 від 24.10.2011 господарським судам підвідомчі на загальних підставах справи зі спорів, пов`язані з визнанням права на майно, на яке накладено арешт, і про зняття з нього арешту та з розглядом позовів до юридичної особи, яка зобов`язана здійснити стягнення коштів з боржника у разі невиконання рішення з вини цієї юридичної особи (статті 60 і 87 Закону України «Про виконавче провадження»), - за умови, коли сторонами у судовому процесі є підприємства чи організації у розумінні статті 1 ГПК України.

При цьому, пунктом 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» передбачено, що відповідно до статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту. Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник, а справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб`єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 1 ГПК України. Що ж до заперечень проти арешту (опису) майна, які не пов`язані зі спором про право на це майно, а стосуються порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, то їх слід розглядати за правилами статті 121-2 ГПК України.

Статтею 41 Конституції України встановлено право кожного вільно володіти користуватись і розпоряджатись своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Частиною 1 ст. 316 Цивільного кодексу України визначено поняття права власності. Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Приписами ст. 321 ЦК України встановлено непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 1 ст. 391 ЦК України передбачено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з висновками, викладеними у постанові Верховного суду України від 23.12.2014 №5011-74/9393-2012, за змістом статті 392 ЦК України позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів. Застосування позову про визнання права власності можливе лише за умови, що особи, які не визнають, заперечують та/або оспорюють право власності, не перебувають із власником у зобов`язальних відносинах, оскільки передумовою для застосування зазначеної статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права.

З матеріалів справи вбачається, що право власності АТ «Укртелеком» на вантажний автомобіль ГАЗ 5201, код шасі/номер кузова, рами, Vehicle identification number ХТН НОМЕР_5 , 1998 року випуску, державний номер НОМЕР_7 виникло з 26.11.2002 на підставі свідоцтва про державну реєстрацію РМС 208981 від 26.11.2002 з державним номером НОМЕР_4 , що підтверджується витягом з системи «МРЕВ-2000» і відповіддю ТСЦ МВС №7441 та свідоцтва про перереєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 05.06.2013 року даний автомобіль ГАЗ 5201, код шасі/номер кузова, рами, Vehicle identification number ХТН НОМЕР_5 та на даний час не припинено.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Правомірність (законність) відповідних правочинів станом на день розгляду справи ніким не оспорено, вони не визнані недійсними в судовому порядку. Протилежного сторонами не доведено.

У відповідності до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Частинами 1 та 2 статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Отже, зі змісту вказаних норм права вбачається, що накладати арешт на майно в процедурі виконавчого провадження надається право лише у випадку, коли таке майно належить на праві власності саме боржнику.

Як встановлено судом, вантажний автомобіль ГАЗ 5201, код шасі/номер кузова, рами, Vehicle identification number ХТН НОМЕР_5 , 1998 року випуску, на який накладено арешт та розшук в межах виконавчого провадження ВП № НОМЕР_10, не належать стороні вказаного виконавчого провадження - Сільськогосподарському виробничому кооперативу «Світанок», а натомість законним власником є Акціонерне товариство "Укртелеком".

При цьому, Акціонерне товариство "Укртелеком" не є боржником по виконавчому провадженню № НОМЕР_10 чи особою, яка несе за законом відповідальність за боржника у даному виконавчому провадженні.

Доказів наявності будь-яких цивільно-правових угод між позивачем у цій справі та боржником у виконавчому провадженні СВК «Світанок», відповідно до яких Акціонерне товариство "Укртелеком" має нести будь-яку відповідальність, матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Частиною 5 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено зняття арешту за рішенням суду.

На підставі викладеного, враховуючи, що право позивача на вантажний автомобіль ГАЗ 5201, код шасі/номер кузова, рами, Vehicle identification number ХТН НОМЕР_5 , 1998 року випуску, щодо розпорядження своїм майном порушується накладеним арештом та оголошенням його у розшук у виконавчому провадженні №НОМЕР_10, оскільки позивач не є боржником у даному виконавчому провадженні, в межах якого накладено арешт та розшук, суд дійшов висновку про наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу) позивача, яке підлягає захисту.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність правових підстав для накладення арешту на належне позивачеві рухоме майно у межах виконавчого провадження, боржником у якому є не позивач.

Таким чином, оскільки в ході розгляду справи позивачем доведено, що Акціонерне товариство "Укртелеком" є власником рухомого майна вантажного автомобіля ГАЗ 5201, код шасі/номер кузова, рами, Vehicle identification number ХТН НОМЕР_5 , 1998 року випуску, на який накладено арешт та розшук в межах виконавчого провадження ВП № НОМЕР_10, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору в зв`язку з задоволенням позову покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 3, 7, 13, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240- 242, 252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зняти арешт з вантажного автомобіля ГАЗ 5201, код шасі/номер кузова, рами, Vehicle identification НОМЕР_8 , 1998 року випуску, державний номер НОМЕР_7 , оголошений у розшук постановою державного виконавця Немирівського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Вінницькій області про розшук майна боржника Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Світанок» (код ЄДРПОУ 03730808, 22855, Вінницька область, Немирівський район, с. Вовчок (Зарудинецька сільська рада) у виконавчому провадженні № НОМЕР_10 від 03.03.2020 року ( програмний комплекс розшуку транспортних засобів «Гарпун») та Постановою про розшук майна Немирівського відділу ДВС у Вінницькому районі Вінницької області від 11.05.2023 року (база «ЦУНАМІ»).

3. Стягнути з відповідача Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Світанок» (код ЄДРПОУ 03730808, 22855, Вінницька область, Немирівський район, с. Вовчок (Зарудинецька сільська рада)) на користь Акціонерного товариства «Укртелеком» ( код ЄДРПОУ 21560766,01601 м. Київ, бульвар Шевченка,18), в особі Чернігівської філії АТ «Укртелеком» (код ЄДРПОУ 01189425, адреса: 14000 м. Чернігів, проспект Перемоги, 76) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 147,20 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Примірник повного судового рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом та на відомі суду адреси електронної пошти: позивача - polegenkoekaterina@gmail.com , третьої особи - info@nm.vn.dvs.gov.ua .

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 13 грудня 2023 р.

Суддя Ігор МАСЛІЙ

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (с. Вовчок, (Зарудинецька сільска рада), Немирівський р-н., Вінницька обл., 22855)