Рішення

від 13.12.2023 по справі 904/5260/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2023м. ДніпроСправа № 904/5260/23

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Панна С.П., розглянувши матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження

за позовом Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора", 19003, м.Канів, вул.Шевченка, 69/1, код ЄДРПОУ 32033409

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг", 49600, м.Дніпро, вул.Мандриківська, буд.47, оф.503, код ЄДРПОУ 41449359

про відшкодування завданих збитків

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна контора" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" про відшкодування завданих збитків в розмірі 22 557,78грн. та судового збору в розмірі 2 684,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договорами поставки №№ Б 3060 від 03.03.2022р., Б 3060/1 від 09.03.2022р., Б 3060/2 від 23.03.2022р., Б 3060/3 від 05.04.2022р., Б 3060/4 від 20.04.2022р., Б 3060/5 від 26.04.2022р., Б 3060/6 від 27.04.2022р., Б 3060/7 від 17.05.2022р., а також, вимог Податкового кодексу України, в частині складання та своєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв`язку з чим позивач був позбавлений права включити суму ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом зменшення податкового зобов`язання на суму 22 557,78грн..

Також в своїй позовній заяві позивач просить розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 03.10.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідач не скористався своїм правом, не направив до суду відзив на позовну заяву. Про відкриття провадження у справі був належним чином повідомлений, про що свідчить рекомендоване повідомлення № 4930022270500 про отримання 17.10.2023р. ухвали суду від 03.10.2023р.

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2023, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема розумні строки розгляду справи судом.

Наведені конституційні засади означають серед іншого неприпустимість таких дій суду щодо строку розгляду справи, що не мають об`єктивного та розумного обґрунтування.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів. При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, №4469/07, від 02.05.2013р., Папазова та інші проти України, № 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012р.).

Згідно із статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між комунальним підприємством Житлово-експлуатаційна контора (надалі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІВАЙН ТОРГ" (надалі - постачальник) були укладені договори поставки з додатками:

-№ Б 3060 від 03.03.2020р. (а.с.9 - 10);

-№ Б 3060/1 від 09.03.2022 (а.с.13-14);

-№ Б 3060/2 від 23.03.2022 (а.с.21-22);

-№ Б 3060/3 від 05.04.2022 (а.с.28-29);

-№ Б 3060/4 від 20.04.2022 (а.с.32-33);

-№ Б 3060/5 від 26.04.2022 (а.с.37-38);

-№ Б 3060/6 від 27.04.2022 (а.с.41-42);

- № Б 3060/7 від 17.05.2022. (а.с.46-47).

Постачальник приймав на себе зобов`язання передати Покупцю у власність Товари, а Покупець зобов`язується сплатити і прийняти вказаний Товар (п.1.1 договорів) з одиницею вимірювання: літр, (п.1.3 договорів), а саме

-Газ нафтовий скраплений (п.1.2 договору);

-Дизпаливо Еnегgу (п.1.2 договору поставки № Б 3060/1 від 09.03.2022р.);

-Дизпаливо Еnегgу, Газ нафтовий скраплений (п.1.2 договору поставки № Б 3060/2 від 23.03.2022р.);

-Дизпаливо Еnегgу, Газ нафтовий скраплений (п.1.2 договору поставки № Б 3060/3 від 05.04.2022р.);

-Бензин А-92 Еnегgу, Дизпаливо Еnегgу, Газ нафтовий скраплений (п.1.2 договору поставки № Б 3060/4 від 20.04.2022р.);

-Бензин А-92 Еnегgу, Дизпаливо Еnегgу, Газ нафтовий скраплений (п.1.2 договору поставки № Б 3060/5 від 26.04.2022р.);

- Дизпаливо Еnегgу (п.1.2 договору поставки № Б 3060/6 від 27.04.2022р.);

- Дизпаливо Еnегgу, Газ (СПБТ) (п.1.2 договору поставки № Б 3060/7 від 17.05.2022р. );

Сторони домовилися що Товар вважається переданим Постачальником і прийнятим Покупцем по кількості і якості з моменту фактичного отримання Товару згідно умов Договору (п.2.1. договорів) а саме, відпуск Товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами" затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 (п.1.5 договорів). Передача Покупцю товару здійснювалась на АЗС Постачальника шляхом заправки автомобілів Покупця при пред`явленні довіреними особами Покупця скретч-картки (пункт 5.2.1 договорів).

Відповідач протягом дії договорів поставляв Товар, а покупець здійснював оплату про що свідчать наступні документи:

- до договору № Б 3060 від 03.03.2022: рахунок - фактура № 0160/0001056 від 03.03.2022 на оплату Газу нафтового скрапленого у кількості 500 л на суму 8945,00 грн. в т.ч. ПДВ 1490,83 грн.; платіжне доручення № 3694 від 03.03.2022 року про сплату відповідачу 8945,00 грн. з призначенням платежу: за газ нафтовий скраплений згідно договору № 3060 від 03.03.22, рахунок-фактура №0160/0001056 від 03.03.22, у т.ч. ПДВ-1490,83 грн.;

- до договору № Б 3060/1 від 09.03.2022: рахунок - фактура № 0160/0001199 від 09.03.2022 на оплату Дизпалива Еnегgу у кількості 500 л на суму 16500,00 грн. в т.ч. ПДВ 2750,00 грн.; платіжне доручення № 1 від 11.03.2022 року про сплату відповідачу 16500,00 грн. з призначенням платежу: за диз.паливо Еnегgу згідно видаткової накладної № 0160/0001114 від 10.03.22, договору № 3060/1 від 09.03.22, в т.ч. ПДВ-2750,00 грн.; видаткова накладна №0160/0001114 від 10.03.22 підписана сторонами на відпуск та отримання Дизпалива Еnегgу у кількості 500 л на суму 16500,00 грн. в т.ч. ПДВ 2750,00 грн.; рахунок-фактура № 0160/0001515 від 15.03.2022 на оплату Газу нафтового скрапленого у кількості 1000 л на суму 19890,00 грн. в т.ч. ПДВ 3315,00 грн.; платіжне доручення № 3719 від 15.03.2022 року про сплату відповідачу 19890,00 грн. з призначенням платежу: за Газ нафтовий скраплений згідно рах.- фактури № 0160/0001515 від 15.03.2022 у т.ч. ПДВ-3315,00 грн.; видаткова накладна №0160/0001545 від 21.03.22 підписана сторонами на відпуск та отримання Газу нафтового скрапленого в кількості 1000 л на суму 19890,00 грн. в т.ч. ПДВ 1301,21 грн.- 7%;

-до договору № Б 3060/2 від 23.03.2022: платіжне доручення № 2 від 25.03.2022 року про сплату відповідачу 32090,00 грн. з призначенням платежу: за газ скраплений, диз.паливо Еnегgу згідно видаткової накладної № 0160/0001627 від 23.03.22, договору № 3060/2 від 23.03.22, в т.ч. ПДВ-2099,35 грн.; видаткова накладна №0160/0001114 від 10.03.22 підписана сторонами на відпуск та отримання Газу нафтового скрапленого у кількості 1000 л та дизпалива Еnегgу у кількості 300 л на загальну суму 32090,00 грн. в т.ч. ПДВ 2099,35 грн.; рахунок - фактура № 0160/0002101 від 30.03.2022 на оплату Газу нафтового скрапленого у кількості 45 л на суму 1097,55 грн. в т.ч. ПДВ 71,80 грн.; платіжне доручення № 3785 від 30.03.2022 року про сплату відповідачу 1097,55 грн. з призначенням платежу: за газ скраплений, згідно рах.- фактури № 0160/0002101 від 30.03.2022 у т.ч. ПДВ-71,80 грн.; видаткова накладна №0160/0002195 від 08.04.22 підписана сторонами на відпуск та отримання Газу нафтового скрапленого у кількості 45 л суму 1097,55 грн. в т.ч. ПДВ 71,80 грн.;

-до Договору № Б 3060/3 від 05.04.2022: платіжне доручення № 2 від 05.04.2022 року про сплату відповідачу 32635,40 грн. з призначенням платежу: за ПММ; згідно видаткової накладної № 0160/0002051 від 05.04.22, договору № 3060/3 від 05.04.22, в т.ч. ПДВ-2135,02 грн.; видаткова накладна №0160/0002051 від 05.04.22 підписана сторонами на відпуск та отримання Газу нафтового скрапленого у кількості 860 л та дизпалива Еnегgу у кількості 300 л на загальну суму 32635,40 грн. в т.ч. ПДВ 2135,02 грн.;

-до Договору № Б 3060/4 від 20.04.2022: рахунок - фактура № 0160/0002955 від 20.04.2022 на оплату Бензину А-92 Еnегgу, -100л., Дизпалива Еnегgу - 300л., Газу нафтового скрапленого - 930л на загальну суму 40952,70 грн. в т.ч. ПДВ 2679,15 грн.; платіжне доручення № 3827 від 20.04.2022 року про сплату відповідачу 40952,70 грн. з призначенням платежу: за бензин, газ скраплений, диз.паливо згідно рах.- фактури № 0160/0002955 від 20.04.2022 у т.ч. ПДВ-2679,15 грн.; видаткова накладна №0160/0002626 від 21.04.22 підписана сторонами на відпуск та отримання Бензину А-92 Еnегgу, -100л., Дизпалива Еnегgу - 300л., Газу нафтового скрапленого - 930л на загальну суму 40952,70 грн. в т.ч. ПДВ 2679,15 грн.;

-до Договору № Б 3060/5 від 26.04.2022: платіжне доручення № 5 від 27.04.2022 року про сплату відповідачу 40820,00 грн. з призначенням платежу: за ПММ, згідно видаткової накладної № 0160/0002852 від 26.04.2022 у т.ч. ПДВ-2670,47 грн.; видаткова накладна №0160/0002852 від 26.04.22 підписана сторонами на відпуск та отримання Бензину А-92 Еnегgу, -100л., Дизпалива Еnегgу - 300л., Газу нафтового скрапленого - 725л на загальну суму 40820,00 грн. в т.ч. ПДВ 2670,46 грн.;

-до Договору № Б 3060/6 від 27.04.2022: рахунок - фактура № 0160/0003284 від 27.04.2022 на оплату Дизпалива ЕnегgуЕnегgу - 500л., на суму 22330,00 грн. в т.ч. ПДВ 1460,84 грн.; платіжне доручення № 3841 від 27.04.2022 року про сплату відповідачу 22330,00 грн. з призначенням платежу: за диз.паливо згідно рахунку-фактури № 0160/0003284 від 27.04.2022 у т.ч. ПДВ-1460,84 грн.; видаткова накладна №0160/0002911 від 04.05.22 підписана сторонами на відпуск та отримання Дизпалива Еnегgу- 500л., на суму 22330,00 грн. в т.ч. ПДВ 1460,84 грн. ;

- до Договору № Б 3060/7 від 17.05.2022: рахунок - фактура № 0160/0004578 від 17.05.2022 на оплату Дизпалива Еnегgу - 500л., та Газу (СПБТ) - 1000л на загальну суму 59390,00 грн. в т.ч. ПДВ 3885,32 грн.; Платіжне доручення № 3894 від 17.05.2022 року про сплату відповідачу грн. з призначенням платежу: за диз.паливо, газ згідно рахунку № 0160/0004578 від 17.05.2022 у сумі 59390,00 грн. т.ч. ПДВ-3885,32 грн. -7%; видаткова накладна №0160/0004155 від 19.05.2022 підписана сторонами на відпуск та отримання Дизпалива Еnегgу - 500л., та Газу (СПБТ) - 1000л на загальну суму 59390,00 грн. в т.ч. ПДВ 3885,32 грн.

На виконання умов вказаних вище договорів в період з 03.03.2022 по 19.05.2022 відповідач поставив, а позивач прийняв та оплатив товар (паливно-мастильні матеріали) на загальну суму 274650,65 грн. (в тому числі ПДВ 22557,78грн.), що підтверджується платіжними дорученнями.

В порушення вимог податкового законодавства відповідачем не було виконано обов`язку щодо реєстрації податкових накладних, складених за результатами вказаних вище операцій, у зв`язку з чим позивач був позбавлений права включити суму ПДВ до складу податкового кредиту та скористатись правом зменшення податкового зобов`язання на загальну суму 22 557,78грн.

Позивач 19.09.2022 року звернувся до 2306 ГУ ДПС У Черкаській області Канівської ДПІ зі скаргою про відсутність реєстрації в ЄРПН податкових накладних на суму 22557,78 грн.

З вказаного вище вбачається, що відповідач в порушення законодавства щодо порядку реєстрації податкових накладних передбачених Податковим Кодексом України шляхом протиправної поведінки, а саме бездіяльністю посадових осіб не здійснило дії щодо реєстрації в ЄРПН податкових накладних, в результаті чого позивач не отримав податкового кредиту, що завдало збитків позивачу на суму 22557,78 грн. незареєстрованого податкового кредиту.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з таких підстав.

Положеннями статті 173 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі статтею 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об`єктів інтелектуальної власності та інших дій суб`єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Статтею 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Підставою для відшкодування збитків, відповідно до частини 1 статті 611 Цивільного кодексу та статті 224 Господарського кодексу України, є порушення зобов`язання.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

При цьому, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Тобто, твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, враховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем.

У свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу (пункт 37 постанови Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 918/219/17).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 73, частина 1 статті 74, частина 1 статті 76, частина 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 44.1. статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення правопорушення), для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пункту 1 Наказу Міністерства фінансів України № 1307 від 31.12.2015 "Про затверджені форми податкової накладної та порядку заповнення податкової накладної" (в редакції, яка діяла на момент виникнення правопорушення) (далі - Наказ № 1307), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Платник податку має право зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкові накладних на суму податку, обчислену за формулою, зазначеною у пункті 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України і пункті 9 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постанова Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 569, або обчислену відповідно до пункту 200-1.9 статті 200-1 II України (пункт 3 Наказу № 1307).

Пунктом 5 Наказу № 1307 визначено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань постачальника (продавця), крім випадків, передбачених Податковим кодексом України та цим порядком.

Згідно з пунктом 3 Наказу № 1307, усі податкові накладні, у тому числі накладні, особливості заповнення, викладені в пунктах 9-15 та 19 цього Порядку, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових наклад і у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та за формою, чинною на день такої реєстрації.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення правопорушення) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (абзац 1 пункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до абзацу 1 пункту 187.1. статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Відповідно до абзацу 14 та 15 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Згідно з пунктом 14.1.181 статті 181 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними.

Відповідно, лише зареєстрована в Єдиному реєстрі податкова накладна є підставою для формування податкового кредиту.

Таким чином, наведеними нормами Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними суми податку можуть бути віднесені покупцем товарів/послуг до складу податкового кредиту.

Статтею 201 Податкового кодексу України унормовано наступне.

На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

З огляду на вказані положення норм матеріального права, Об`єднаною Палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 07.06.2023 у справі № 916/334/22 викладено наступний правий висновок, який в силу вимог частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України враховуються господарським судом при розгляді даної справи.

Так, Верховний Суд зазначив, що факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов`язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни.

Отже, за результатами здійсненої відповідачем поставки товарів позивачу та оформлення відповідної видаткової накладної, у відповідності до вищевказаних положень Податкового кодексу України, відповідач був зобов`язаний скласти та подати на реєстрацію в ЄРПН податкову накладну датою відвантаження товару або датою зарахування коштів від покупця, як оплата товарів, що підлягали постачанню (у разі здійснення попередньої оплати за товар).

Сума ПДВ, яку позивач сплатив відповідачу у складі оплати поставленого останнім товару, мали бути додані позивачем до складу податкового кредиту у відповідному звітному періоді згідно із встановленим податковим законодавством порядком.

Відповідач встановленого Податковим кодексом України обов`язку щодо реєстрації податкової накладної не виконав.

Слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження складення та реєстрації відповідачем податкових накладних в ЄРПН щодо поставки (оплати) товару на загальну суму 274 650,65, у тому числі ПДВ 22 557,78грн., матеріали справи не містять.

З вказаного вище вбачається, що такі порушення відповідача позбавили позивача права включити суму ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 22 557,78, тобто позивач поніс збитки.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Європейський суд з прав людини у справі «Мантованеллі» проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» є право на змагальне провадження.

З огляду на викладене, наявні підстави для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 22 557,78грн. збитків, завданих внаслідок порушення зобов`язання щодо реєстрації податкових накладних.

Згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 2 684,00грн.

Керуючись ст.ст.2, 73, 74, 76-79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг", 49600, м.Дніпро, вул.Мандриківська, буд.47, оф.503, код ЄДРПОУ 41449359 на користь Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора", 19003, м.Канів, вул.Шевченка, 69/1, код ЄДРПОУ 32033409 збитки в розмірі 22 557,78грн. та судовий збір в розмірі 2 684,00грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 13.12.2023

Суддя С.П. Панна