Ухвала

від 13.12.2023 по справі 904/6458/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про забезпечення позову

13.12.2023м. ДніпроСправа № 904/6458/23

За заявою Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, м. Дніпро

про забезпечення позову

за позовом Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, м. Дніпро, в інтересах держави в особі Новомосковської міської ради, м. Новомосковськ, Дніпропетровська область

до відповідача-1: Комунального підприємства "Рідне місто" Новомосковської міської ради, м. Новомосковськ, Дніпропетровська область

відповідача-2: Фізичної особи-підприємця Баширян Марини Сергіївни, с. Нетесівка, Дніпровський район, Дніпропетровська область

про визнання недійсним договору

Суддя Назаренко Н.Г.

Без участі представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, в інтересах держави в особі Новомосковської міської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача-1: Комунального підприємства "Рідне місто" Новомосковської міської ради, відповідача-2: Фізичної особи-підприємця Баширян Марини Сергіївни про визнання недійсним договору про надання послуг з поточного ремонту № 09/11-2 від 09.11.2023.

Разом із позовною заявою заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури подав заяву про забезпечення позову, в якій просить:

- заборонити Управлінню Державної казначейської служби України у м. Новомосковську Дніпропетровської області (вул. Шевченка, буд. 7, м. Новомосковськ, Дніпропетровська область, 51200, ЄДРПОУ 37951041) здійснювати будь-які розрахункові операції за рахунком (рахунками) Комунального підприємства Рідне місто Новомосковської міської ради, пов`язані з виконанням умов договору про надання послуг з поточного ремонту № 09/11-2 від 09.11.2023, укладеного між Комунальним підприємством Рідне місто Новомосковської міської ради (51200, вулиця Бєлої Зіни, 156Б, м. Новомосковськ, Дніпропетровська область, ЄДРПОУ 44712128) та фізичною особою-підприємцем Баширян Мариною Сергіївною ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

- заборонити Комунальному підприємству «Рідне місто» Новомосковської міської ради (51200, вулиця Бєлої Зіни, 156Б, м. Новомосковськ, Дніпропетровська область, ЄДРПОУ 44712128) вчиняти певні дії, а саме: здійснювати платежі за договором про надання послуг з поточного ремонту № 09/11-2 від 09.11.2023, укладеним із фізичною особою-підприємцем Баширян Мариною Сергіївною ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

- заборонити фізичній особі-підприємцю Баширян Марині Сергіївні ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) вчиняти певні дії, а саме: здійснювати надання послуг за договором про надання послуг 09/11-2 від 09.11.2023, укладеним із Комунальним підприємством «Рідне місто» Новомосковської міської ради (51200, вулиця Бєлої Зіни, 156Б, м. Новомосковськ, Дніпропетровська область, ЄДРПОУ 44712128).

Суд, вивчивши надані прокурором документи, дійшов до таких висновків.

Предметом позову є визнання недійсним договору, з підстав того, що на момент розкриття тендерних пропозицій та укладення Договору ФОП Баширян М.С. не надала підтвердження відповідності кваліфікаційним критеріям, встановленим Додатком 1 до тендерної документації, а тому, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про публічні закупівлі», п. 42 Особливостей замовник мав відхилити пропозицію зазначеного учасника. До того ж на час оголошення тендеру UA-2023-10-31-011226-a фізична особа-підприємець Баширян М.С. не подала свою тендерну пропозицію для участі у процедурі відкритих торгів, а вже на 9 день після відміни зазначеного тендеру замовником укладено з цим суб`єктом господарювання прямий договір поза конкурентною процедурою. Зазначене підтверджує той факт, що ФОП Баширян М.С. не відповідає кваліфікаційним критеріям, встановленим тендерною документацією.

Частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною першою статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Відповідно до частини другої статті 136 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, тому у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника; забезпечення збалансованості інтересів сторін; імовірність настання вищезазначених негативних наслідків в разі невжиття таких заходів. Оцінка ефективності заходу забезпечення позову здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, і майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у частині 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У заяві про забезпечення позову прокурором зазначено, що має намір звернутися до суду з позовом про визнання недійсним договору, тобто із вимогою немайнового характеру.

Отже, в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (наведену правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, постановах Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 915/1912/19, від 11.02.2021 у справі № 915/1185/20).

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.

Враховуючи положення частини одинадцятої статті 137 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов`язаний з`ясувати, чи тотожні за змістом заявлені заходи забезпечення позову задоволенню заявлених позовних вимог, та не повинен вживати заходів забезпечення позову, якщо здійснення таких заходів забезпечення позову практично є задоволенням заявлених позовних вимог, і при цьому спір не вирішується по суті.

Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд насамперед повинен з`ясувати зміст позовних вимог, а також правові підстави позову, оскільки суд, який не вирішує спір по суті, у будь-якому випадку не може застосувати такий захід забезпечення позову, який за змістом є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у справах № 906/824/17 (ухвала від 07.08.2018 року) та № 902/483/18 (постанова від 21.01.2019 року).

Господарський суд вважає за необхідне зазначити, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Відповідна правова позиція, наведена в постановах Верховного Суду від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 15.01.2019 у справі № 915/870/18, від 31.08.2020 у справі №917/1274/19).

Прокурор у заяві про забезпечення позову зауважує, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких він звернувся до суду в межах одного судового провадження.

Прокурором у своїй заяві зазначено, що Комунальне підприємство «Рідне місто» Новомосковської міської ради та ФОП Баширян М.С. були обізнані про відсутність на момент оголошення тендеру та укладення договору 09.11.2023 у ФОП Баширян М.С. матеріально-технічного обладнання, працівників відповідної кваліфікації та досвіду виконання аналогічних робіт, послуг. Вказане свідчать про умисність їх дій з метою уникнення прозорої конкуренції між учасниками та заволодіння приватним суб`єктом господарювання коштами громади міста. Відсутність достатнього досвіду у фізичної особи-підприємця Баширян М.С. виконання аналогічних послуг ставить під сумнів якісне та своєчасне їх надання за укладеним договором. При цьому, замовник, будучи обізнаним про невідповідність ФОП Баширян М.С. на момент оголошення тендеру та укладення договору кваліфікаційним критеріям, встановленим тендерною документацією, у протоколі розкриття тендерних пропозицій, умисно, всупереч Закону України «Про публічні закупівлі», Особливостям здійснення публічних закупівель в умовах воєнного стану, зазначив про відповідність кваліфікаційним критеріям, встановленим тендерною документацією. Враховуючи, що оскаржуваний договір має фінансуватися за кошти місцевого бюджету, ризик неякісного надання послуг за укладеним договором, за відсутності у ФОП Баширян М.С. достатнього досвіду їх аналогічного надання (виконання), і, як наслідок, неефективне використання коштів, не може покладатися на громаду міста.

Наслідком допущених замовником порушень при здійсненні процедури закупівлі є очевидна загроза незаконного витрачання бюджетних коштів у розмірі 2 567 943,08 грн, а також унеможливлення досягнення мети, визначеної Законом України «Про публічні закупівлі» - забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції. При цьому, можливість попередження незаконного витрачання бюджетних коштів у зазначеному розмірі становить безпосередній матеріальний інтерес держави.

Прокурор вважає, що у випадку виконання сторонами спірного договору, який він просить визнати недійсним та перерахування по ньому грошових коштів, майбутнє рішення по суті спору не зможе ефективно захистити порушені права та інтереси територіальної громади.

Згідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Положеннями абз. 1 ч. 6 ст. 140 ГПК України визначено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.138 ГПК України, заява про забезпечення позову подається: одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, у розумінні зазначених положень, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано позитивне вирішення питання про забезпечення позову. Таким чином, з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У справах з немайновою вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, не має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Не аналізуючи на даному етапі законність договору про надання послуг з поточного ремонту №09/11-2 від 09.11.2023, укладений між Комунальним підприємством «Рідне місто» Новомосковської міської ради та фізичною особою-підприємцем Баширян Мариною Сергіївною, суд констатує, що викладені у заяві про забезпечення позову заступником керівника Дніпропетровської обласної прокуратури обставини, дійсно породжують обґрунтоване припущення стосовно можливості настання зазначених прокурором обставин, у зв`язку з чим суд вважає, що наразі наявні реальні передумови для вжиття заходів забезпечення позову згідно ст.ст.136,137 ГПК України.

Крім того, суд приймає до уваги, висновки Постанови ВП ВС від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, якими встановлено, що «прокурор може звертатись до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування та некомерційного комунального підприємства з вимогами про визнання недійсним правочину, укладеного комунальним підприємством, та про стягнення коштів на користь такого комунального підприємства (як частини двосторонньої реституції) або на користь держави (у разі якщо це передбачено законом).

Також у своїй постанові від 25.07.2023 у справі № 920/473/22 КГС ВС зазначив про те, що «Велика Палата Верховного Суду в пункті 154 постанови від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц звернула увагу на те, що у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини 1 статті 216 ЦК України).

Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача.

Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.

Водночас, у випадку звернення прокурора в інтересах держави з позовом про визнання недійсним виконаного/частково виконаного договору про закупівлю без заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, виключається як необхідність дослідження господарськими судами наслідків визнання договору недійсним для держави як позивача, так і необхідність з`ясування того, яким чином будуть відновлені права позивача, зокрема, обставин можливості проведення реституції, можливості проведення повторної закупівлі товару (робіт, послуг) у разі повернення відповідачем коштів, обов`язку відшкодування іншій стороні правочину вартості товару (робіт, послуг) чи збитків, оскільки обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.»

За змістом абзацу першого частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює для сторін тих прав та обов`язків, які зумовлені його вчиненням, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов`язані з його недійсністю. Одним із таких наслідків є реституція. Вона спрямована на відновлення status quo у фактичному та правовому становищі сторін, яке існувало до вчинення недійсного правочину, шляхом нівелювання юридичного значення будь-яких дій, які сторони вчинили на виконання цього правочину. Тому кожна сторона зобов`язана повернути іншій у натурі все, що вона одержала на виконання недійсного правочину (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України).

За недійсності правочину взаємне повернення сторонами одержаного за ним (двостороння реституція) є юридичним обов`язком, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину. Таке поновлення сторін у попередньому становищі може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за відповідним правочином, залишається у його сторони. У разі неможливості здійснити реституцію у натурі, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, сторони зобов`язані відшкодувати вартість того, що одержали, за цінами, які існують на момент відшкодування (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України).

Крім того, наслідком недійсності правочину є відшкодування за рахунок винної сторони другій стороні недійсного правочину або третій особі збитків і моральної шкоди, завданих у зв`язку із вчиненням недійсного правочину (частина друга статті 216 ЦК України).

При цьому, двостороння реституція у спірних правовідносинах за умов виконання сторонами договору може призвести до погіршення становища комунального підприємства, та ще більших витрат державних коштів, оскільки у нього можуть виникнути додаткові витрати в частині необхідності компенсації товариству вартості виконаної роботи за договором, які можуть перевищити суму спірного договору.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що заходи забезпечення позову заявлені прокурором в частині заборони Комунальному підприємству «Рідне місто» Новомосковської міської ради вчиняти певні дії, а саме: здійснювати платежі за договором про надання послуг з поточного ремонту № 09/11-2 від 09.11.2023, укладеним із фізичною особою-підприємцем Баширян Мариною Сергіївною та заборони фізичній особі-підприємцю Баширян Марині Сергіївні вчиняти певні дії, а саме: здійснювати надання послуг за договором про надання послуг 09/11-2 від 09.11.2023, укладеним із Комунальним підприємством «Рідне місто» Новомосковської міської ради є адекватними, достатніми для запобігання порушенню прав, дозволять виконати судове рішення в разі його ухвалення на користь прокурора, в той час як відповідні заборони, вжиті судом, на думку суду, не будуть мати наслідком втручання в господарську діяльність підприємств.

Окремо суд звертає увагу учасників справи на те, що в ч.6 ст.140 ГПК України передбачена можливість вирішення судом питання щодо зустрічного забезпечення.

Частинами 1 та 4 ст.141 ГПК України встановлено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.

З урахуванням відсутності у суду інформації з приводу можливих збитків відповідачів та їх розміру, правові підстави для зустрічного забезпечення наразі не вбачаються. Разом з тим, відповідачі не позбавлені права подати до суду відповідне клопотання, яке підлягає розгляду протягом строків, встановлених ст.141 ГПК України.

Підсумовуючи усе вищевикладене, враховуючи те, що вжиття заходів забезпечення позову є процесуальною гарантією захисту прав сторін у справі, в зв`язку із чим не може порушувати їх прав та інтересів і не є вирішенням судового спору по суті, а не забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду, суд вважає, що заява заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури про забезпечення позову у справі № 904/6458/23 підлягає задоволенню в частині заборони Комунальному підприємству «Рідне місто» Новомосковської міської ради вчиняти певні дії, а саме: здійснювати платежі за договором про надання послуг з поточного ремонту № 09/11-2 від 09.11.2023, укладеним із фізичною особою-підприємцем Баширян Мариною Сергіївною та заборони фізичній особі-підприємцю Баширян Марині Сергіївні вчиняти певні дії, а саме: здійснювати надання послуг за договором про надання послуг 09/11-2 від 09.11.2023, укладеним із Комунальним підприємством «Рідне місто» Новомосковської міської ради.

Заявлені прокурором заходи забезпечення позову, які полягають у забороні Управлінню Державної казначейської служби здійснювати будь-які розрахункові операції, пов`язані з виконання умов договору про надання послуг з поточного ремонту № 09/11-2 від 09.11.2023 фактично спрямовані на заборону виконання зобов`язань за зазначеним вище договором

Поряд з тим, господарський суд вважає за необхідне зазначити, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Відповідна правова позиція, наведена в постановах Верховного Суду від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 15.01.2019 у справі № 915/870/18, від 31.08.2020 у справі №917/1274/19).

Крім того, заборона органам Державної казначейської служби, які не є учасниками справи, здійснювати розрахункові операції за рахунками Комунального підприємства Рідне місто Новомосковської міської ради є втручанням в діяльність вказаних органів, оскільки проведення розрахунково-касового обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів є одним із основних завдань Казначейства. При цьому, застосування заходів впливу з боку органів Казначейства у вигляді прийняття розпорядження про зупинення операцій з бюджетними коштами, на які посилається прокурор у поданій заяві, є дискреційними повноваженнями вказаних органів та не належать до компетенції господарського суду в межах розгляду заяви про забезпечення позову.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову в частині заборони Управлінню Державної казначейської служби України у м. Новомосковську Дніпропетровської області здійснювати будь-які розрахункові операції за рахунком (рахунками) Комунального підприємства Рідне місто Новомосковської міської ради, пов`язані з виконанням умов договору про надання послуг з поточного ремонту № 09/11-2 від 09.11.2023, укладеного між Комунальним підприємством Рідне місто Новомосковської міської ради та фізичною особою-підприємцем Баширян Мариною Сергіївною.

Відповідно до частини 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 136, 137, 139, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури про забезпечення позову задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- заборони Комунальному підприємству «Рідне місто» Новомосковської міської ради (51200, вулиця Бєлої Зіни, 156Б, м. Новомосковськ, Дніпропетровська область, ЄДРПОУ 44712128) вчиняти певні дії, а саме: здійснювати платежі за договором про надання послуг з поточного ремонту № 09/11-2 від 09.11.2023, укладеним із фізичною особою-підприємцем Баширян Мариною Сергіївною ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

- заборони Фізичній особі-підприємцю Баширян Марині Сергіївні ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) вчиняти певні дії, а саме: здійснювати надання послуг за договором про надання послуг 09/11-2 від 09.11.2023, укладеним із Комунальним підприємством «Рідне місто» Новомосковської міської ради (51200, вулиця Бєлої Зіни, 156Б, м. Новомосковськ, Дніпропетровська область, ЄДРПОУ 44712128).

В частині заяви заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури про забезпечення позову шляхом заборони Управлінню Державної казначейської служби України у м. Новомосковську Дніпропетровської області (вул. Шевченка, буд. 7, м. Новомосковськ, Дніпропетровська область, 51200, ЄДРПОУ 37951041) здійснювати будь-які розрахункові операції за рахунком (рахунками) Комунального підприємства Рідне місто Новомосковської міської ради, пов`язані з виконанням умов договору про надання послуг з поточного ремонту № 09/11-2 від 09.11.2023, укладеного між Комунальним підприємством Рідне місто Новомосковської міської ради (51200, вулиця Бєлої Зіни, 156Б, м. Новомосковськ, Дніпропетровська область, ЄДРПОУ 44712128) та фізичною особою-підприємцем Баширян Мариною Сергіївною ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) відмовити.

Ухвала набирає законної сили після її підписання (частина 1 статті 235 Господарського процесуального кодексу України) 13.12.2023.

Ухвала може бути оскаржена, що передбачено статями 254, 255 Господарського процесуального кодексу України, в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Назаренко