Рішення

від 12.12.2023 по справі 905/1337/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.12.2023 Справа №905/1337/23

Господарський суд Донецької області, у складі судді Левшиної Я.О., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи

за позовом: Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», м. Київ, в особі філії «Київське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», с. Стоянка, Київська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРЕСТ-ВТС», м. Дружківка, Донецька область

про стягнення заборгованості у розмірі 120000,00грн.

СУТЬ СПРАВИ:

Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Київське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» звернулося до Господарського суду Донецької області з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРЕСТ-ВТС», м. Дружківка, Донецька область про стягнення заборгованості у розмірі 120000,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором купівлі-продажу №64 від 26.05.2022 та недотримання відповідачем графіку погашення заборгованості, внаслідок чого утворився борг у розмірі 120000,00грн.

Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на ст. ст. 15, 16, 526, 530, 598, 599, 612, 625 Цивільного кодексу України.

На підтвердження вказаних обставин, позивач надав належним чином засвідчені копії договору купівлі-продажу №64 від 26.05.2022, додаткової угоди №1 від 28.06.2022 до договору №64 від 26.05.2022, акту звірки взаємних розрахунків, графіку погашення заборгованості, платіжної інструкції №01/07/2023676 від 01.07.2023.

З дотриманням приписів ст.6 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/1337/23 визначено суддю Левшину Я.О.

Беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет, підстави позову і обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, зважаючи на заявлену позивачем у даному спорі ціну позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку, що справа за поданою Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» в особі філії «Київське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРЕСТ-ВТС» про стягнення заборгованості у розмірі 120000,00грн, підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою господарського суду від 13.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1337/23. Справу №905/1337/23 ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач повідомлявся про відкрите судове провадження у справі №905/1337/23 шляхом направлення копії ухвали суду від 13.10.2023 на юридичну адресу відповідача, проте, поштовий конверт повернувся на адресу суду з причини повернення «Адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно з ч. 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України судові рішення вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, ухвала є судовим рішенням.

Пунктом 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Приймаючи до уваги, що поштова кореспонденція, яка надсилалась судом на адресу відповідача, яка внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулась до суду з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою», відповідач не повідомив суд про інше місцезнаходження, суд вважає, що відповідача належним чином повідомлено про відкриття провадження у справі в розумінні п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, ухвала господарського суду від 13.10.2023 доставлена на електронну пошту відповідача, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується довідкою Господарського суду Донецької області.

Також судом передавалась телефонограма на відомі засоби зв`язку відповідача та розміщено повідомлення-оголошення на сайті Господарського суду Донецької області.

З огляду на викладені обставини, судом вчинені усі можливі заходи для належного повідомлення відповідача про відкрите судове провадження.

Суд також зазначає, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного, сторони не були позбавлені можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Донецької області від 13.10.2023 у справі №905/1337/23 в Єдиному державному реєстрі судових рішень, яка опублікована та доступна до вільного перегляду.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України до заяв по суті справи належать відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив.

Відзив на позов чи інші пояснення або заперечення щодо позовних вимог відповідачем до матеріалів справи не подані.

З огляду на зазначене, відповідно до приписів ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

26.05.2022 між Державним підприємством «Київське лісове господарство» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФОРЕСТ-ВТС» (відповідач, покупець) укладено договір купівлі-продажу необробленої деревини №64 (далі договір), згідно з п. 1.1 якого, за результатами проведення додаткового аукціону із продажу необробленої деревини заготівлі ІІ кварталу 2022 року, який відбувся 26.05.2022, продавець зобов`язався передати, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити товар на умовах та способом, вказаним у цьому договорі.

На підставі регламенту біржі продавець продає, а покупець купує товар для власної переробки (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору загальна вартість товару, що є предметом цього договору складає 1138470,00грн.

Покупець здійснює оплату (передоплата 100% вартості) кожної партії шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця в сумі, що зазначається в рахунку (рахунках) протягом 3 (трьох) банківських днів після отримання рахунку (рахунків). При відвантаженні товару залізничним транспортом, покупець додатково сплачує продавцю вартість послуг по перевезенню товару залізничним транспортом, вартість пакувальних реквізитів, карантинних та радіологічних сертифікатів (п. 2.4 договору).

Згідно з п. 2.5 договору у випадку не надходження коштів на рахунок продавця протягом трьох банківських днів після дня направлення продавцем рахунку (рахунків) для оплати, покупець втрачає право на придбання неоплаченої партії товару і продавець може реалізувати цю партію на свій розсуд, при цьому сума гарантійного внеску продавцем не повертається.

Продавець може надати покупцю можливість здійснювати розрахунки за товар по факту відвантаження партії товару або з відтермінуванням платежу до 30 календарних днів за домовленістю сторін (п. 2.8 договору).

За п. 3.3 договору продавець зобов`язується протягом 5 (п`яти) робочих днів передати покупцеві товар після отримання на свій рахунок 100% передоплати за партію товару. Під час передачі товару продавець надає покупцеві наступні документи: товарно-транспортна (залізнична) накладна.

Датою передачі товару продавцем та прийому його покупцем, тобто датою поставки вважається дата товарно-транспортної накладної (п. 3.4 договору).

Перехід права власності на товар відбувається з моменту відвантаження товару відповідно до умов цього договору. (п.3.5 договору).

Відповідно до п. 3.7 договору в разі, якщо при прийманні-передачі товару на складі продавця, покупець виявить неякісний товар, розходження по кількості товару між фактично наявним і зазначеним в товаросупровідних документах обсягах, складається акт за підписами представників обох сторін в двох екземплярах по одному для кожної із сторін. Під час здійснення такого приймання має право бути присутнім експерт біржі, що визначатиме відповідність якості, кількості товару, тощо.

Даний договір вважається укладеним та набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє з 26.05.2022 по 30.06.2022 (п. п. 7.1, 7.2 договору).

Згідно з п.7.2 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 28.06.2022 до договору №64 від 26.05.2022) даний договір діє з 26 травня по 31 липня 2022 року.

Відповідно до п. 7.3 договору закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Договір та додаткова угода №1 підписані сторонами без зауважень та застережень.

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України №946 від 28.10.2022 припинено Державне підприємство «Київське лісове господарство», код згідно з ЄДРПОУ 00991373, шляхом реорганізації, а саме приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», код згідно з ЄДРПОУ 44768034. Визначено, що Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» є правонаступником прав і обов`язків Державного підприємства «Київське лісове господарство».

Згідно з інформацією Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 14.12.2022 внесено запис про включення відомостей про відокремлений підрозділ юридичної особи філії «Київське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Як зазначає позивач у позовній заяві, продавцем був виконаний обов`язок з поставки товару за договором купівлі-продажу необробленої деревини №64.

За період з 10.01.2023 по 23.05.2023 складений та підписаний акт звірки взаємних розрахунків між Філією «Київське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФОРЕСТ-ВТС».

За даними Філії «Київське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»: у останнього обліковується кредит у розмірі 1320,90грн на підставі договору №116 від 01.07.2022, кредит у розмірі 32790,24грн на підставі договору №127 від 19.07.2022, дебет у розмірі 275848,21грн на підставі договору №64 від 26.05.2022, дебет у розмірі 77559,96грн на підставі договору №77 від 06.06.2022, кредит у розмірі 38121,30грн на підставі договору №85 від 09.06.2022, кредит у розмірі 11869,20грн на підставі договору №96 від 17.06.2022; визначене кінцеве сальдо за взаємними зустрічними зобов`язаннями у сумі 269306,53грн.; станом на 23.05.2023 заборгованість на користь Філії «Київське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» становить 269306,53грн.

Акт звірки містить підпис з боку відповідача та відбиток печатки товариства, прізвище, ініціали та посада підписанта не вказані.

31.05.2023 між директором Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРЕСТ-ВТС» в особі Сичова Артема Олександровича, з одного боку та директором Філії «Київське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Громика Тараса Володимировича, з іншого боку, підписано та погоджено Графік погашення заборгованості згідно акту звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого сторони погодили графік погашення заборгованості в розмірі 269306,53грн.

Відповідно до графіку визначено такий порядок погашення заборгованості:

період оплати 25-29 червня 2023 року сума до сплати 29306,53грн;

період оплати 25-29 липня 2023 року сума до сплати 40000,00грн;

період оплати 25-29 серпня 2023 року сума до сплати 40000,00грн;

період оплати 25-29 вересня 2023 року сума до сплати 40000,00грн;

період оплати 25-29 жовтня 2023 року сума до сплати 40000,00грн;

період оплати 25-29 листопада 2023 року сума до сплати 40000,00грн;

період оплати 25-29 грудня 2023 року сума до сплати 40000,00грн.

01.07.2023 відповідач перерахував позивачу 29306,53грн за платіжною інструкцією №01/07/2023676 з призначенням платежу «оплата згідно графіку погашення без ПДВ».

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем обов`язку з оплати поставленого товару за договором купівлі-продажу №64 від 26.05.2022 та порушення відповідачем графіку погашення заборгованості, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 120000,00грн, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.

Згідно з п.1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Приписами ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання, відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст.ст. 530, 610-612 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Матеріалами справи підтверджується, що між сторонами укладено договір №64 від 26.05.2022, який за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, що регламентується відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України.

Відповідно до ч. 1ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж.

Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

Враховуючи викладене, позивач на підтвердження своїх вимог про стягнення заборгованості повинен довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на наявність такої заборгованості, а відповідач повинен надати докази, які спростовують доводи позивача про невиконання відповідачем грошових зобов`язань.

Частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України). Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ч.4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності (ст.86 Господарського процесуального кодексу України).

Так, відповідно до положень процесуального законодавства належними та допустимими доказами, які підтверджують факт заборгованості, є первинні документи.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Крім того, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити як назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням наведеного, позивач повинен, зі своєї сторони, надати первинні документи, на підтвердження виконання свого обов`язку щодо передання (поставки) на користь покупця товару, та, відповідно, невиконання покупцем свого зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати за отриманий товар.

Умовами договору №64 від 26.05.2022 передбачено, що під час передачі товару продавець надає покупцеві наступні документи: товарно-транспортна (залізнична) накладна. Датою передачі товару продавцем та прийому його покупцем, тобто датою поставки вважається дата товарно-транспортної накладної (п.п. 3.3-3.4 договору).

Матеріали справи не містять первинних документів як належних доказів на підтвердження передавання товару покупцеві.

Позивач долучив до матеріалів справи акт звірки взаємних розрахунків за період 10.01.2023-23.05.2023, за змістом якого за даними позивача станом на 23.05.2023 заборгованість відповідача становить 269306,53грн.

За даними бухгалтерського обліку позивача, в акті у останнього обліковується кредит у розмірі 1320,90грн на підставі договору №116 від 01.07.2022, кредит у розмірі 32790,24грн на підставі договору №127 від 19.07.2022, дебет у розмірі 275848,21грн на підставі договору №64 від 26.05.2022, дебет у розмірі 77559,96грн на підставі договору №77 від 06.06.2022, кредит у розмірі 38121,30грн на підставі договору №85 від 09.06.2022, кредит у розмірі 11869,20грн на підставі договору №96 від 17.06.2022, та кінцеве сальдо у сумі 269306,53грн, що на думку позивача є остаточною сумою, яку після зарахування однорідних зустрічних грошових вимог, покупець має сплатити продавцю.

Суд вважає необґрунтованим посилання позивача на наявність складеного та підписаного між сторонами акту звірки взаєморозрахунків, як на підтвердження наявності заборгованості з огляду на таке.

Так, акт звірки розрахунків в будь-якому випадку не є первинним обліковим документом, виконує в бухгалтерському обліку допоміжну функцію для спрощення взаємних розрахунків за договорами і звірки фактів сплати коштів, використовується виключно в бухгалтерських службах і підлягає оцінці та перевірці судом нарівні з іншими документами у справі.

Верховним Судом у постанові від 11.09.2019 по справі №902/1260/15 зазначено, що акт звіряння взаєморозрахунків не є первинним документам, а відтак не є належним та допустимим доказом, з якого можливо встановити беззаперечну заборгованість. Акт звіряння взаєморозрахунків може лише опосередковано свідчити про наявність боргу за договором, однак судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

За висновками Верховного Суду, що викладені у постановах від 05.03.2019 по справі №910/1389/18, від 10.09.2019 по справі №916/2403/18, від 19.09.2019 по справі №910/14566/18, від 04.12.2019 по справі №916/1727/17, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Отже, акт звірки взаєморозрахунків сам по собі не є первинним документом та, може бути належним доказом на підтвердження наявності заборгованості, лише за наявності первинних документів.

Дослідивши зміст наданого акту звірки взаємних розрахунків, суд встановив, що фактично такий акт відображає інформацію бухгалтерського обліку позивача, акт не містить прізвища, ініціалів та назви посади підписанта з боку відповідача.

Втім, як встановлено судом, позивачем не надано, а наявні матеріали справи не містять первинних документів (видаткових накладних, товарно-транспортних накладних тощо) на підтвердження наявності у відповідача заборгованості, яка відображена в акті звірки взаєморозрахунків.

З огляду на що, акт звірки взаєморозрахунків, на який посилається позивач, за відсутності первинних документів, не може бути належним та допустимими доказом на підтвердження заборгованості за договором купівлі-продажу №64 від 26.05.2022.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами підписано графік погашення заборгованості від 31.05.2023, який складено на підставі акту звірки взаємних розрахунків.

За своїм змістом графік погашення заборгованості не може вважатися самостійною та належною підставою для виникнення прав і обов`язків у сторін в розумінні приписів цивільного і господарського законодавства.

Враховуючи, що такий документ складено на підставі акту звірки заборгованості, який визнаний судом неналежним доказом, посилання на інші підстави виникнення правовідносин між сторонами такий документ не містить, графік погашення заборгованості не є первинним документом в розумінні ст. 9 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд не приймає такий доказ як підтвердження факту наявності заборгованості у відповідача.

Дослідивши наявну платіжну інструкцію, судом встановлено, що в розділі «призначення платежу» зазначено «оплата згідно графіку погашення без ПДВ», без визначення дати, конкретного договору, або первинних документів, а отже неможливо встановити на виконання яких саме договірних зобов`язань були перераховано грошові кошти.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт постачання товару, в матеріалах справи відсутні докази, на підставі яких суд мав би можливість встановити кількість та дату поставленого товару, а також строк виникнення зобов`язання з оплати поставленого товару.

Проаналізувавши встановлені у справі обставини, оцінивши досліджені докази в їх сукупності та взаємозв`язку за своїм внутрішнім переконанням, у зв`язку з відсутністю первинних документів на підтвердження здійснення господарських операцій, з огляду на відхилення наданих позивачем доказів, господарський суд дійшов висновку про недоведеність позивачем достатніми і належними доказами факту наявності у відповідача заборгованості.

За таких обставин, суд визнає позовні вимоги Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», м. Київ, в особі філії «Київське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», с. Стоянка, Київська область Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРЕСТ-ВТС», м. Дружківка, Донецька область про стягнення заборгованості у розмірі 120000,00грн такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 42, 74, 77, 86, 123, 129, 210, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», м. Київ, в особі філії «Київське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», с. Стоянка, Київська область Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРЕСТ-ВТС», м. Дружківка, Донецька область про стягнення заборгованості у розмірі 120000,00грн відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги, якщо його не скасовано, - після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення в порядку, передбаченому розділом ІV Господарського процесуального кодексу України.

Рішення складено та підписано 12.12.2023.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя Я.О. Левшина