Рішення

від 29.11.2023 по справі 910/9826/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.11.2023Справа № 910/9826/23за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Блаукат"

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція"

про стягнення 1 428 611,99 грн

Суддя Зеленіна Н.І.

Секретар судового засідання Божко А.І.

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Блаукат" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" про стягнення заборгованості за неналежне виконання зобов`язань за договором поставки №53-124-01-22-17292 від 21.02.2022, яка складається з 1 473 710,40 грн - суми основного боргу, 4 071,84 грн - 0,3% річних та 176 066,42 грн - інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 29.08.2023.

08.08.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти позову, вказує на неправильність поданих позивачем розрахунків. Окрім того, відповідачем заявлено клопотання про зменшення на 90% розміру штрафних санкцій, відсотків річних та інфляційних втрат та клопотання про відстрочення виконання рішення суду.

Протокольною ухвалою суду від 29.08.2023 відкладено підготовче засідання на 13.09.2023.

12.09.2023 на електронну пошту суду від відповідача надійшло клопотання з процесуальних питань, до якого відповідачем долучено докази часткової оплати основного боргу.

13.09.2023 через систему "Електронний Суд" від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій позивач просить зменшити розмір позовних вимог та стягнути 1 371 710,40 грн - суми основного боргу, 4 071,84 грн - 0,3% річних та 176 066,42 грн - інфляційних втрат. Окрім того, від позивача надійшли пояснення щодо обставин справи.

Протокольною ухвалою суду від 13.09.2023 відкладено підготовче засідання на 24.10.2023.

18.10.2023 через систему "Електронний Суд" від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій позивач просить зменшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача 1 263 710,40 грн - суми основного боргу, 5 399,02 грн - 0,3% річних та 159 502,57 грн - інфляційних втрат. Окрім того, позивач просить вирішити питання щодо повернення судового збору.

Протокольною ухвалою суду від 24.10.2023 прийнято до розгляду заяву про зменшення розміру позовних вимог від 13.09.2023 та заяву про зменшення розміру позовних вимог від 18.10.2023, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.11.2023.

Протокольною ухвалою суду від 15.11.2023 відкладено судове засідання на 29.11.2023.

У судовому засіданні 29.11.2023 суд заслухав вступне слово представника позивача; представник відповідача у судове засідання не з`явився, про місце, дату та час судового засідання був належним чином повідомлений.

Суд дослідив зібрані в матеріалах справи докази, заслухав пояснення представника позивача, як щодо дослідження доказів, так і по суті позовних вимог.

29.11.2023 у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

21.02.2022 між Державним підприємством "НАЕК "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька АЕС" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Блаукат" (постачальник) було укладено договір поставки №53-124-01-22-17292, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю в передбачені цим договором строки товар, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити даний товар згідно з найменуванням, асортиментом, виробником, кількістю, ціною та з кодом згідно УКТ ЗЕД Товару, які зазначаються у специфікації №1 (додаток №1 до договору), та є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 3.1 договору в редакції додаткової угоди №1 від 12.05.2022, строк поставки товару до 01.07.2022.

Згідно п. 3.5 договору, датою поставки товару є дата підписання видаткової накладної вантажоодержувачем. Ризик випадкового пошкодження або випадкового знищення товару переходить до покупця з моменту поставки товару.

У відповідності до п. 4.1 договору, ціна товару по договору становить 1 495 332,00 грн, крім того ПДВ 20% 299 066,40 грн, всього ціна договору: 1 794 398,40 грн.

Згідно до п. 4.2 договору, ціна за одиницю товару, кількість та загальна ціна товару по договору визначається специфікацією №1.

Відповідно до п. 5.1 договору, оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 60 днів з дати оформлення ярлика на придатний товар згідно СОУ НАЕК 038:2021 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії".

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності печатки) і діє до повного виконання зобов`язань сторонами , а в частині виконання гарантійних зобов`язань, що передбачені даним договором - до спливу гарантійного строку (п. 11.1 договору).

На виконання умов договору, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1 794 398,40 грн, що підтверджується видатковою накладною №199 від 30.06.2022.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у відповідача наявна заборгованість за поставлений товар, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Відповідач заперечує проти позову зазначає, що поставка товару відбулася з пропущенням строку. Окрім того, відповідач частково оплатив отриманий товар. Відповідач заперечує проти наведених позивачем обрахунків сум відсотків річних та інфляційних втрат.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

За приписами ст. 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

На виконання умов договору, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1 794 398,40 грн, що підтверджується видатковою накладною №199 від 30.06.2022, яка підписана та скріплена печатками сторін.

Окрім того, до матеріалів справи долучені копія експрес-накладної №590000836134381 від 01.07.2022.

У відповідності до п. 5.1 договору, відповідачем було оформлено ярлик на придатну продукцію №Я-6-054-24 від 07.07.2022.

На виконання п. 5.2 договору, позивачем було зареєстровано податкову накладну №44 від 30.06.2022 та розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №1 від 01.08.2022 до податкової накладної.

Таким чином, відповідно до п. 5.1 договору, відповідач зобов`язаний був здійснити оплату товару у строк до 05.09.2022 включно.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач частково оплатив отриманий товар на загальну суму 530 688 грн, що підтверджується копіями платіжних інструкцій: №3148 від 18.04.2023 на суму 102 000,00 грн, №4679 від 07.06.2023 на суму 218 688,00 грн, №4923 від 13.06.2023 на суму 102 000,00 грн, №8147 від 12.09.2023 на суму 108 000,00 грн.

За наведених обставин суд зазначає, що відповідач порушив свої зобов`язання за договором поставки, не здійснив оплату продукції у повному обсязі, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 1 263 710,40, факт існування якої належним чином доведений та відповідачем не спростований.

Таким чином, належних та достатніх доказів відповідно до ст. 76, 77 ГПК України на підтвердження сплати відповідачем заборгованості за отриману продукції за спірним договором у заявленому розмірі в редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог до матеріалів справи не додано, а відтак вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню.

Позивачем заявлено до стягнення 0,3% річних у сумі 5 399,02 грн за період з 06.09.2022 по 10.10.2023 та інфляційні втрати у розмірі 159 502,57 грн за період з 06.09.2022 по 09.10.2023.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 8.4 договору, у випадку порушення строків оплати товару покупець на вимогу постачальника, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 0,3% річних від простроченої суми. Пеня а порушення строку оплати товару не нараховується.

Судом перевірено розрахунок 0,3% річних та інфляційних втрат у межах заявленого позивачем періоду, та встановлено, що наданий розрахунок є арифметично правильним та обґрунтованим, а відтак вимоги про стягнення 0,3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Стосовно посилання відповідача на дію форс-мажорних обставин, випадку та непереборної сили, як на підставу звільнення його від відповідальності за повну та своєчасну оплату поставленого товару, суд зазначає наступне.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), згідно з ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", зокрема, є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме зокрема пожежа, стихійні лиха, тощо.

Статтею 14 Закону України "Про торгово-промислові палати України" закріплено повноваження Торгово-промислової палати України засвідчувати форс-мажорні обставини в країні.

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Згідно п. 7.2, 7.3 договору, наявність форс-мажорних обставин засвідчується відповідним документом, виданим ТПП України, або регіональною торгово-промисловою палатою, згідно з законодавством України, або іншим уповноваженим органом, відповідно до законодавства України. Сторона, яка зазнала форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов`язань за договором, письмово повідомляє іншу сторону про їх наявність, протягом 5 днів з початку їх дії з наступним наданням, протягом 10 днів, відповідного підтверджуючого документу. Про закінчення форс-мажорних обставин сторона, яка зазнала їх впливу, письмово в 5 денний строк повідомляє другу сторону.

Матеріали справи не містять доказів належного та своєчасного повідомлення позивача про виникнення форс-мажорних обставин. Окрім того, в матеріалах справи відсутній відповідний сертифікат Торгово-промислової плати України про засвідчення форс-мажорних обставин, а відтак суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами вплив форс-мажорних обставин на виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань.

Щодо клопотання відповідача про зменшення заявлених до стягнення 0,3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Обґрунтовуючи клопотання про зменшення відсотків річних та інфляційних втрат відповідач зазначає про тяжке фінансове становище відповідача, яке спричинено законодавчими змінами, які відбулися на енергетичному ринку країни та в результаті окупації військовими формуваннями загарбника частини виробничих потужностей відповідача в ході військової агресії російської федерації проти України. Окрім того, відповідач зазначає, що ДП "НАЕК "Енергоатом" входить до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави. На переконання відповідача, враховуючи наявну фактину ситуацію, що склалася у сфері енергосистеми України, з метою забезпечення енергетичної безпеки країни, захисту інтересів населення, наявні підстави для зменшення відсотків річних та інфляційних втрат.

Главою 24 Господарського кодексу України передбачені загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 Господарського кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Відповідно до встановлених судами обставин справи, за змістом пункту 8.4 договору, положень ст. 611 та ч. 3 ст. 692, ст. 625 Цивільного кодексу України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума річних у визначеному за договором розмірі від несплаченої загальної вартості товару є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання (Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц).

Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд, може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Загальними засадами цивільного законодавства є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу, свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Вирішуючи питання про зменшення нарахованих відповідачу процентів річних, суд враховує часткове виконання відповідачем основного зобов`язання, ненадання суду доказів понесення позивачем збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором або погіршення матеріального стану товариства саме в зв`язку з порушенням відповідачем умов договору, а також з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум процентів річних та інфляційних втрат, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, зменшити розмір заявлених позивачем процентів річних та інфляційних втрат на 90% відсотків.

Стосовно клопотання відповідача заявленого у відзиві про надання йому відстрочення виконання прийнятого у даній справі рішення, то суд відхиляє його, оскільки відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження обставин, що можуть ускладнити виконання цього рішення.

Як встановлено ст. 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 ст. 78 ГПК визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає позовні вимоги доведеними, обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи і не спростовані належним чином і у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Окрім того, у заяві про зменшення розміру позовних вимог, позивач просить повернути суму переплаченого судового збору.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно ч. 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе повернути позивачу суму судового збору в розмірі переплаченої суми.

Керуючись ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Блаукат" - задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ - 24584661) в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" (30100, Хмельницька область, м. Нетішин, вул. Енергетиків, буд. 20, код ЄДРПОУ ВП - 21313677) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Блаукат" (61052, м. Харків, пров. Сімферопольський, буд. 6, код ЄДРПОУ - 36370717) 1 263 710 (один мільйон двісті шістдесят три тисячі сімсот десять) грн 40 коп. - суми основного боргу, 539 (п`ятсот тридцять дев`ять) грн 90 коп. - 0,3% річних, 15 950 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят) грн 26 коп. - інфляційних втрат та 21 429 (двадцять одна тисяча чотириста двадцять дев`ять) грн 18 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Блаукат" (61052, м. Харків, пров. Сімферопольський, буд. 6, код ЄДРПОУ - 36370717) з Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 3 378 (три тисячі триста сімдесят вісім) грн 56 коп., сплачену згідно платіжної інструкції №2382 від 12.06.2023.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 13.12.2023.

Суддя Н.І. Зеленіна