Рішення

від 11.12.2023 по справі 910/15277/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.12.2023Справа № 910/15277/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Класік-Форм" (04052, місто Київ, вул. Глибочицька, будинок 17; ідентифікаційний код 41848263)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енві Компані" (02137, місто Київ, вулиця Зарічна, будинок 1Б, приміщення 236; ідентифікаційний код 42218253)

про стягнення 60 968,02 грн.

Без повідомлення (виклику) представників учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Класік-Форм" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енві Компані" про стягнення 60 968,02 грн, з яких 58 098,00 грн - основна сума заборгованості, 1801,02 грн - інфляційні витрати; 1 069,00 грн - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору про надання послуг №1/13 від 07.05.2021 в частині надання відповідних послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2023 відкрито провадження у справі №910/14726/23, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов, позивачу для подачі відповіді на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення сторін про розгляд справи судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 03.10.2023 року була направлена на адреси сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується витягом з сайту АТ «Укрпошта» 17.10.2023 вручена уповноваженій особі позивача та поверненням на адресу суду поштового конверту з відміткою «за закінченням терміну зберігання», надісланого на адресу відповідача.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Енві Компані" є 02137, місто Київ, вулиця Зарічна, будинок 1б, інше приміщення 236.

Суд зазначає, що ухвала Господарського суду міста Києва у справі № 910/15277/23 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енві Компані», зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

07 травня 2021 між до Товариством з обмеженою відповідальністю "Енві Компані" (далі-виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Класік-Форм" (далі-замовник) укладено договір №1/13 відповідно до п.1.1 Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується надати Замовнику послуги з підготовки матеріалів щодо оцінки впливу на довкілля об`єкту Замовника, а саме: «Реконструкція автозаправного комплексу на території Великодальницької сільської ради, Біляївського району Одеської області (на автошляху Р70, праворуч)».

Загальна вартість (ціна) послуг становить 116 196 грн. 00 коп. з ПДВ (п. 2.1. Договору).

Роботи виконуються відповідно до вимог, встановлених: ст. 33 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 7, 11, 24 Закону України «Про охорону атмосферного повітря (п.1.3 Договору).

Пунктами 2.1.1, 2.1.2 сторони погодили, що перший та другий платіж становить 50% від Загальної суми, а саме: 48 415 грн. 00 коп., крім того ПДВ - 9 683 грн. 00 коп. Зазначена сума не включає суму визначену Наказом від 30.05.2018 р. № 182 «Про затвердження Розміру плати за проведення громадського обговорення в процесі здійснення оцінки впливу на довкілля», яку Замовник зобов`язаний сплатити самостійно до завантаження Виконавцем Звіту з оцінки впливу на довкілля у Реєстр ОВД та надати Виконавцю завірену Замовником копію платіжного документу. Всього до сплати 58 098 грн.00 коп., які Замовник оплачує протягом 10 (десяти) банківських днів з дати підписання даного Договору обома Сторонами та підписання відповідного(них) акту(ів) приймання - передачі наданих послуг згідно цього Договору з наданням Замовнику оригіналу документу дозвільного характеру.

Надані послуги приймаються Замовником після їх (послуг) фактичного надання у відповідності до умов цього Договору. Надання послуг Виконавцем та приймання їх результатів Замовником оформляється актом приймання-передачі наданих послуг

Сторонами, які підписується протягом 5 (п?яти) робочих днів з моменту надання послуг (п.2.2 Договору).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Договору виконавець зобов`язується надати Послуги в термін до 4 календарних місяців. Початком строку виконання Послуг є дата наступна за днем перерахування коштів.

Згідно п. 5.2. Договору в разі порушення Виконавцем строку надання Послуг згідно з п.3.1 Договору, Виконавець, на вимогу Замовника, сплачує неустойку в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від загальної вартості Договору за кожний день прострочення. У випадку порушення Виконавцем строків надання Послуг, передбачених Договором, Замовник мас право в односторонньому порядку відмовитись від виконання Договору, письмово повідомивши про це Виконавця без виплат останньому будь-яких компенсацій.

У випадку, якщо Виконавець не виконав свої зобов`язання з надання послуг в строк та на умовах, передбачених даним Договором, Замовник має право вимагати повернення частини грошових коштів. При цьому Замовник направляє обґрунтовану письмову вимогу про повернення на адресу Виконавця (п.5.4. Договору).

Пунктами 7.2, 7.5 Договору передбачено, що обставинами непереборної сили (форс-мажором) згідно з цим Договором вважаються пожежі, повені, землетруси та інші природні лиха, повстання, війни, рішення та дії органів та установ державної влади, інші обставини, що перебувають поза контролем та волею Сторін, які відбулися після набрання чинності цим Договором, однак, за умови, що в ніякому разі обставини непереборної сили (форс-мажор) не включатимуть дії (бездіяльність) Сторін. Якщо обставини непереборної сили (форс-мажор) тривають більше ніж 6 місяців, сторона має право розірвати Договір, повідомивши про це іншу сторону за 15 календарних днів.

Договір набирає законної сили з дати його підписання Сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 31 грудня 2021, але в будь-якому разу до повного виконання зобов`язань.

На виконання укладеного між сторонами правочину, позивачем було перераховано відповідачу 50 % від загальної суми у розмірі 58 098,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті № 674 від 01.06.2021.

Слід зазначити, що суду не надано доказів того, що відповідачем були надані послуги, а саме відсутнє документальне підтвердження отримання документу дозвільного характеру (пункт 1.2 договору) та/або підписання акту приймання-передачі наданих послуг сторонами (пункт 2.2).

Відповідно до підпункту 4.3.3. договору, позивач зобов`язаний у випадку прострочення відповідачем надання позивачу послуг, розірвати договір в односторонньому порядку та вимагати відшкодування завданих збитків, письмово повідомивши про це відповідача за 10-ть робочих днів до дати розірвання.

Згідно з підпунктом 4.4.3. договору позивач має право у випадку прострочення відповідачем надання позивачу послуг вимагати розірвання договору в односторонньому порядку з обов`язковим письмовим попередженням протилежної сторони за 10-ть робочих днів до дати розірвання.

Враховуючи факт прострочення виконавцем надання послуг, позивач направив відповідачу повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку та відшкодування завданих збитків вих. № 23/01-23-1 від 23 січня 2023 року. Відповідно до цього повідомлення, договір вважається розірваним на 10-тий робочий день з моменту отримання цього повідомлення відповідачем.

На підтвердження надіслання вищезазначеного листа в матеріалах справи наявний фіскальний чек АТ «Укрпошти» від 26.01.2023, про направлення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енві Компані" рекомендованого листа №0104231907840. Разом з тим, відповідач відповідь на повідомлення про розірвання договору не надав.

Крім того, позивач повторно направив відповідачу повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку та відшкодування завданих збитків вих. № 23/01-23-1 від 23 січня 2023 року, що підтверджено накладною №0104232127228. Однак, відповідач повторно проігнорував надіслану претензію та відповідь не надав.

Як зазначив позивач у позові, відповідач, у строк встановлений договором, не надав замовнику послуги з підготовки матеріалів щодо оцінки впливу на довкілля об`єкту, у зв`язку з чим замовник звернувся до суду з відповідним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

За приписами п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є змішаним договором, який включає в себе договір про надання послуг та договір підряду.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст.901 Цивільного кодексу України встановлено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 177 Цивільного кодексу України послуга є самостійним об`єктом цивільних прав.

Статтею 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов`язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов`язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред`являти один одному вимоги, пов`язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.838 Цивільного кодексу України).

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (за змістом ст.846 Цивільного кодексу України).

За змістом ч.ч.1, 4 ст.849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Згідно ст.854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Згідно ч.4 ст.882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Стаття 525 Цивільного кодексу України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як свідчать матеріали справи, позивач перерахував відповідачу 50 % від загальної суми у розмірі 58 098,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті №674 від 01.06.2021.

Проте, відповідач, у строк встановлений п п.п. 3.1, 3.2 Договору послуги не надав.

Відповідно до приписів ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

За змістом ст.13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

За приписами ч.1 ст.8 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Враховуючи те, що главою 63 Цивільного кодексу України не врегульовано особливостей повернення виконавцем замовнику попередньої оплати в разі невиконання виконавцем своїх зобов`язань за договором про надання послуг та правового механізму її повернення, суд дійшов висновку про можливість застосування ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України за аналогією закону до правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.03.2018 в справі №910/1030/17.

Так ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" №475/97- ВР від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Перший протокол та протоколи №2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, за висновками суду, відсутність дій відповідача щодо надання послуг у визначений договором строк, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Брумареску проти Румунії", "Пономарьов проти України", "Агрокомплекс проти України").

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 по справі №910/5444/17 та від 05.07.2018 у справі №904/8972/17.

З огляду на викладене позивач правомірно скористався своїм правом на повернення передоплати за не надану з боку відповідача послугу, оскільки таке право у позивача, як замовника за договором, існує паралельно з правом вимагати надання оплаченої послуги, однак такі права замовника є альтернативними, тобто взаємовиключними.

Отже, враховуючи, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів надання послуг у строки визначені договором, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позивачу грошових коштів у розмірі 58 098,00 грн та задоволення позовних вимог в цій частині.

За прострочення виконання зобов`язання, позивач просить стягнути з відповідача 1069,00 грн - 3% річних та 1801,02 грн інфляційних втрат.

Стаття 625 Цивільного кодексу України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання. Тобто, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ст.ст.524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Таким чином ст.625 Цивільного кодексу України передбачено можливість стягнення 3% річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов`язання.

Приймаючи до уваги викладене, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат та 3% річних, суд зазначає, що вони розраховані правильно, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат у розмірі 1801,02 грн та 3% річних у розмірі 1069,00 грн підлягають задоволенню.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993).

За приписами ст. 76, 77, 78 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оскільки відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги щодо надання послуг у строки визначені договором, як і не надав контррозрахунків заявлених до стягнення штрафних санкцій, суд, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 129, 237-238, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енві Компані» (02137, м. Київ, вул. Зарічна, 1Б, приміщення 236, ідентифікаційний код 42218253) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Класік-Форм» (04052, м. Київ, вул. Глибочицька, 17, ідентифікаційний код 41848263) основну суму боргу - 58 098 (п`ятдесят вісім тисяч дев`яносто) грн. 00 коп., інфляційні витрати - 1801 (одну тисячу вісімсот одну) грн. 02 коп. -; 3% річних - 1069 (одну тисячу шістдесят дев`ять) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору - 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 11.12.2023.

Суддя М.Є.Літвінова