Рішення

від 07.12.2023 по справі 910/12750/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.12.2023Справа № 910/12750/23За позовом Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ТРЕНД"

про стягнення 25511438,79 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Літовка М.В.

Представники учасників справи

від позивача: Славінський І.О.

від відповідача: Руденко А.О.

У судовому засіданні 07.12.2023 в порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес тренд" про стягнення 255111438,79 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу нафти № А284ДНГК-УЕБ/15-Н від 28.07.2022.

Ухвалою суду від 21.08.2023 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.10.2023.

18.09.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказує, що сума боргу погашена за рахунок гарантійного внеску, крім того, строк оплати договором не визначений, а тому відсутні підстави нараховувати штрафні санкції. Крім того, вартість транспортування мала визначатись за окремими укладеними договорами транспортно-експедиційних послуг, які наразі не були укладені сторонами. Також відповідач вказує про надмірність штрафних санкцій та просить звернути увагу суду на практику Верховного Суду, згідно якої надмірні штрафні санкції можуть бути зменшені судом, оскільки, позивачем не понесені збитки.

В підготовчому засіданні 12.10.2023 оголошено перерву до 09.11.2023.

13.10.2023 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він підтримує позовні вимоги у повному обсязі та заперечує доводи відповідача.

01.11.2023 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких він підтримує заперечення, викладені у відзиві.

01.11.2023 від відповідача до суду надійшло клопотання про призначення експертизи, в якому відповідач просить призначити почеркознавчу експертизу.

В підготовчому засіданні 09.11.2023 представник відповідача просив його клопотання про призначення експертизи не розглядати.

Ухвалою суду від 09.11.2023 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті на 30.11.2023.

В судовому засіданні 30.11.2023 оголошено перерву до 07.12.2023.

В судовому засіданні 07.12.2023 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у заявах по суті спору.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у заявах по суті спору.

Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

В судових дебатах представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача просив у позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" (продавець), Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Тренд" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська енергетична біржа" (біржа), укладено договір купівлі-продажу нафти від 28.07.2022 № А284ДНГК-УЕБ/15-Н, відповідно до предмету якого: на аукціоні № 284ДНГК-УЕБ з продажу нафти, що відбувся 28.07.2022, за результатами проведення торгів відповідач купує у позивача нафту власного видобутку (п. 1.1 Договору);

Згідно п. 1.2 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 30.09.2022 покупець зобов`язується оплатити та прийняти нафту на умовах цього Договору, а продавець зобов`язується передати покупцю нафту загальною кількістю 22937,800 тон.

Пунктом 2.1 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 30.09.2022 вартість нафти по даному договору становить 378584718,95 грн. Вартість витрат на транспортування від товарного парку "Гнідинці" НГВУ "Чернігівнафтогаз" трубопроводом ПАТ "Укртранснафта" становить 3443176,73 грн.

Як передбачено п. 3.1 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 30.09.2022 продавець поставляє нафту видобутку НГВУ "Охтирканафтогаз" в кількості 22937,800 тонн по ціні, сформованій на умовах FCA - ПАТ "Укртатнафта". Покупець відшкодовує всі витрати продавця, пов`язані з транспортуванням нафти від Товарного парку "Гнідинці" НГВУ "Чернігівнафтогаз" до пункту передачі - ПАТ "Укртатнафта".

Відповідно до п. 3.2, 5.2 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 30.09.2022 передача нафти здійснюється згідно з п. 5.2 цього договору, про що складаються відповідні акти приймання-передачі. Покупець здійснює попередню оплату за нафту та оплату за її транспортування відповідно до п. 5.1 договору, а продавець здійснює передачу нафти за наступним графіком: термін передачі 22937,800 тон в період з 3 декади вересня по 3 декаду жовтня 2022; дата оплати нафти та транспортних витрат: 30 банківських днів з дати підписання акту приймання-передачі у сумі 3443176,73 грн, попередня оплата на суму 201164,50 грн та 378383554,45 грн. Остання сума, зазначена в таблиці, перераховується з врахуванням сплаченого біржею гарантійного внеску в сумі 18929240,32 грн.

Згідно п. 4.3, 5.3 договору біржа зобов`язана перерахувати продавцю гарантійний внесок, який біржа отримала від покупця для участі в аукціоні, тільки згідно з термінами оплати та реквізитами, вказаними в листах продавця, що надаються продавцем відповідно до п. 4.1.4 цього договору. Біржа перераховує продавцю гарантійний внесок, який вона отримала від покупця для участі в аукціоні, відповідно до п. 4.3.1 цього договору.

Відповідно до пункту 6.5 договору, якщо покупець не перерахував кошти у повному обсязі на рахунок продавця в терміни, визначені п. 5.2 цього Договору, гарантійний внесок покупця (отриманий продавцем відповідно до п. 4.3.1 цього Договору в сумі, зазначеній у п. 5.2 цього Договору) як штраф (компенсація) за неналежне виконання ним своїх зобов`язань залишається у продавця. Зарахування продавцем зазначених коштів як штрафу не звільняє покупця від відповідальності за виконання цього Договору згідно з умовами Договору і законодавством.

Згідно п. 9.1 договору він вступає в дію з дати його підписання сторонами та реєстрації біржею і діє до 30.09.2022 з можливою пролонгацією в окремих випадках за згодою сторін при умові укладення додаткової угоди, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх закінчення.

Пунктом 9.11 договору передбачено, що відповідно до п. 3 ст. 207 Цивільного кодексу України сторони домовилися, що Договір, а також пов`язані з ним додаткові угоди, додатки, акти, рахунки, накладні, повідомлення, вимоги, претензії, листи та інші документи можуть бути підписані за допомогою факсимільного відтворення підпису.

Відповідно до платіжної інструкції від 29.07.2022 № 2207082787, на виконання пункту 5.3 Договору біржею здійснено перерахування гарантійного внеску відповідача на користь позивача в сумі 18929240,32 грн.

На підтвердження обставин передачі позивачем відповідачу нафти до матеріалів справи долучено акти прийому-передачі, які підписані сторонами, скріплені відбитками їх печаток та наявні в матеріалах справи у вигляді засвідчених копій, а саме: від 30.09.2022 № 09-А284Д/12 в кількості - 21419,130 тонн на суму 353519313,59 грн. Також вказаним актом передбачено відшкодування витрат позивача з транспортування нафти відповідно до додаткової угоди № 1 до Договору в сумі 3215011,41 грн; від 31.10.2022 № 10-А284Д/2 в кількості - 1518,670 тонн на суму 25065405,36 грн. Також вказаним актом передбачено відшкодування витрат позивача з транспортування нафти відповідно до додаткової угоди від № 1 до Договору в сумі 228165,32 грн.

Відтак, загальна сума поставленої позивачем та отриманої відповідачем нафти за Договором становить 378584718,95 грн, а загальна сума витрат позивача на транспортування нафти становить 3443176,73 грн.

Відповідачем здійснено наступний розрахунок за Договором в частині оплати отриманої нафти в загальній сумі 362870490,05 грн, а саме:

- заява позивача про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 30.09.2022 № 12/01/01/02-03/2-193 на суму 337805084,69 грн загалом за договором № А284ДНГК-УЕБ/15-Н від 28.07.2022, в тому числі за передану у вересні нафту у сумі 334590073,27 грн та за транспортування переданої у вересні нафти у сумі 3215011,41 грн;

- платіжна інструкція від 03.10.2022 № 25 на суму 54000,00 грн. (відповідно до зміни призначення платежу листом відповідача від 03.10.2022 № 14);

- платіжна інструкція від 14.10.2022 № 17 на суму 8592430,00 грн. (відповідно до зміни призначення платежу листом відповідача від 14.10.2022 № 15);

- платіжна інструкція від 14.10.2022 № 18 на суму 8246759,00 грн. (відповідно до зміни призначення платежу листом відповідача від 14.10.2022 № 15);

- платіжна інструкція від 14.10.2022 № 16 на суму 51160811,00 грн. (з якої зараховано за Договором №А284ДНГК-УЕБ/15-Н від 28.07.2022 - 8172216,36 грн. відповідно до зміни призначення платежу листом відповідача від 14.10.2022 № 15).

Отже, відповідачем було частково оплачено вартість отриманої нафти та вартість транспортування нафти.

Позивач звернувся до суду з даним позовом, оскільки, на його думку за відповідачем обліковується заборгованість за поставлену нафту у сумі 18929240,32 грн та заборгованість з відшкодування витрат за транспортування нафти у сумі 228165,32 грн.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Положеннями частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Укладений між сторонами Договір, із внесеними змінами відповідно до Додаткової угоди від 30.09.2022 № 1 до Договору, за своєю правовою природою є змішаним договором купівлі-продажу та надання послуг, оскільки предметом Договору є, зокрема, купівля-продаж нафти, а Додаткова угода від 30.09.2022 № 1 до Договору, зокрема, передбачає здійснення транспортування нафти та розрахунку за таке транспортування.

Положеннями частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В додатковій угоді № 1 від 30.09.2022 сторони встановили, що вартість транспортування нафти має бути оплачена протягом 30 банківських днів з дати підписання акту приймання-передачі. Отже вартість транспортування погоджена в акті від 30.09.2022 мала бути оплачена у строк до 11.11.2022, а вартість послуг з транспортування надана згідно акту від 31.10.2022 мала бути оплачена у строк до 12.12.2022.

З матеріалів справи вбачається, що вартість послуг з транспортування згідно акту від 30.09.2022 була погашена заявою про зарахування. Не сплаченою лишилась вартість транспортування згідно акту від 31.10.2022 у сумі 228165,32 грн, яка мала бути оплачена у строк до 12.12.2022.

Відповідно до ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Згідно ст. 538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Умовами додаткової угоди № 1 від 30.09.2022 до договору обумовлено здійснення оплати за нафту на умовах попередньої оплати. Проте, з матеріалів справи вбачається, що поставка товару була здійснена позивачем без сплати на його користь відповідачем суми попередньої оплати. В зв`язку з цим до правовідносин застосовується припис ст. 538 ЦК України. Тобто, відповідач зобов`язаний був оплатити вартість отриманого товару не пізніше наступного дня від дати поставки (дати підписання актів приймання-передачі).

Матеріалами справи підтверджено оплату товару за актом від 30.09.2022. Наразі заборгованість існує за товар поставлений згідно акту від 31.10.2022 у сумі 18929240,32 грн. Отже відповідач прострочив грошове зобов`язання з оплати вартості поставленої на підставі акту від 31.10.2022 нафти у сумі 18929240,32 грн з 02.11.2022.

Вищезазначене спростовує доводи відповідача щодо не визначеного строку оплати товару та відсутність прострочення грошового зобов`язання з його боку.

Доводи відповідача про те, що на виконання пункту 3.3 Договору не здійснено укладення окремого договору про надання послуг й відповідно не настав строк їх оплати відхилені судом, оскільки положення про здійснення позивачем транспортування нафти та витрат на таке транспортування закріплені між сторонами спору в додатковій угоді від 30.09.2022 № 1 до Договору.

Крім того, витрати позивача на транспортування нафти в загальній сумі 3443176,73 грн. визнані відповідачем шляхом підписання актів прийому-передачі нафти від 30.09.2022 № 09-А284Д/12 (витрати позивача з транспортування нафти в сумі 3215011,41 грн.) та від 31.10.2022 № 10-А284Д/2 (витрати позивача з транспортування нафти в сумі 228165,32 грн.).

Як зазначає відповідача сума, яку позивач обліковує як заборгованість 18929240,32 грн, є сумою гарантійного внеску, яка мала бути зарахована позивачем в оплату вартості отриманої нафти.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Умовами договору сторони передбачили що остання сума зазначена в таблиці (п.5.2 Договору), а це вартість нафти, перераховується з урахуванням сплаченого біржею гарантійного внеску, а пунктом 6.5 Договору сторони визначили, що у випадку порушення відповідачем строків оплати встановлених пунктом 5.2 Договору, в даному випадку це не оплата вартості витрат з транспортування нафти у сумі 228165,32 грн, гарантійний внесок залишається у позивача як штраф і зарахування зазначених коштів як штрафу, не звільняє відповідача від відповідальності за виконання Договору.

Таким чином гарантійний внесок мав подвійне значення: перше, як забезпечення виконання зобов`язань відповідача з оплати по Договору, друге, як останній платіж за нафту.

Окремого порядку зарахування гарантійного внеску в рахунок оплати за нафту сторони не визначили і це призвело до того, що відповідач помилково вважав таке зарахування автоматичним, в той час, як зарахування гарантійного внеску в рахунок оплати за нафту напряму залежало від своєчасного виконання обов`язку відповідача з оплати витрат за транспортування нафти.

Судом встановлено, що відповідачем не здійснено відшкодування витрат позивача на транспортування нафти на загальну суму 228165,32 грн., за актом прийому-передачі нафти від 31.10.2022 № 10-А284Д/2 у встановлений пунктом 5.2 Договору строк (30 банківських днів з дати підписання акту приймання-передачі).

Приймаючи до уваги порушення відповідачем положень пункту 5.2 Договору у вигляді невиконання грошового зобов`язання з відшкодування витрат на транспортування нафти позивач, на підставі пункту 6.5 Договору, направив на адреси відповідача листи від 01.05.2023 № 01/01-02/01/2082 та від 01.05.2023 № 01/01-02/01/2083, в яких повідомив останнього про залишення у продавця гарантійного внеску та зарахування його як штрафу за Договором, та з вимогою про стягнення заборгованості за поставлену нафту у сумі 18929240,32 грн, за транспортування нафти в сумі 228165,32 грн. та пені. Вказані листи направлені 08.05.2023, що підтверджується описами вкладення до поштових відправлень, які наявні в матеріалах справи.

Заперечення відповідача про направлення листів про зарахування гарантійного платежу як штрафу лише 01.05.2023 судом до уваги не приймається, оскільки, договором сторони не обумовили строк, в який позивач мав повідомити про зарахування суми гарантійного платежу як штрафу, як і не передбачено взагалі обов`язку повідомляти про відповідне зарахування.

Тобто, оскільки, в зв`язку з простроченням з боку відповідача оплати вартості транспортування нафти, позивач скористався своїм правом та зарахував гарантійний платіж у сумі 18929240,32 грн як штраф, тобто за відповідачем обліковується заборгованість за поставлену нафту у розмірі гарантійного платежу у сумі 18929240,32 грн

Отже, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем не сплачено вартість поставленої нафти у сумі 18929240,32 грн та вартість транспортування нафти у сумі 228165,32 грн, в зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі 4750299,43 грн за період з 31.10.2022 по 30.04.2023 щодо зобов`язань з поставки нафти та за період з 12.12.2022 по 12.06.2023 щодо зобов`язань з оплати вартості транспортування нафти, процентів річних у розмірі 446393,44 грн та втрат від інфляції у розмірі 1157340,28 грн за період з 31.10.2022 по 11.08.2023 щодо зобов`язань з оплати нафти та за період з 12.12.2022 по 11.08.2023 за зобов`язаннями з оплати вартості транспортування нафти.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 6.1 договору, у випадку несвоєчасної або не у повному обсязі оплати покупцем на рахунок продавця суми згідно з п. 5.2 цього договору, покупець повинен сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплачених обсягів нафти за кожен день прострочки оплати, що не звільняє останнього від виконання своїх зобов`язань за цим договором.

Суд перевірив розрахунок позивача і вказує, що ним невірно визначено початок строку нарахування пені. Зокрема зобов`язання з оплати вартості нафти прострочено з 02.11.2022, а тому вірним періодом нарахування, в межах заявлених позовних вимог є період з 02.11.2022 по 30.04.2023. Кінцевим строком оплати вартості транспортування нафти є 12.12.2022, а тому позивач не обґрунтовано починає розрахунок з 12.12.2022, оскільки прострочення мало місце з 13.12.2022. Отже пеня за несвоєчасну оплату вартості транспортування нафти нараховується в період з 13.12.2022 по 12.06.2023.

Згідно перерахунку суду загальний розмір пені, обрахований у визначені вище судом періоди становить 4724368,96 грн.

Проте, суд вбачає підстави для зменшення розміру пені з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Схоже правило міститься в частині 3 статті 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Суд відзначає, що позивачем не доведено завдання йому збитків (та їх розміру), крім того, загальна ціна договору є значною і оплачувалась відповідачем своєчасно, що свідчить про його добросовісність, натомість лише не значна частина зобов`язань (в порівнянні з загальною сумою договору) була прострочена.

Враховуючи розмір застосованого позивачем штрафу 18929240,32 грн за несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань з оплати витрат на транспортування нафти (228165,32 грн), який значно перевищує суму таких витрат, суд вважає розумним та справедливим, зменшити розмір решти пені на 99%. Тобто з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 47243,69 грн.

Приписами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як уже було зазначено вище, позивачем невірно визначено період прострочення з боку відповідача. Суд перерахував 3% річних та втрати від інфляції за прострочення сплати вартості нафти за період з 02.11.2022 по 11.08.2023 та за прострочення оплати вартості транспортування нафти за період з 13.12.2022 по 11.08.2023. Згідно перерахунку суду з відповідача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 444837,62 грн та втрати від інфляції у розмірі 1035388,76 грн.

Дослідивши матеріали справи та доводи сторін, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи приписи пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в тому числі судовий збір в частині пені, яка була зменшена, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Тренд" (04077, місто Київ, вулиця Дніпроводська, будинок 1-А, офіс 1, ідентифікаційний код: 39726825) на користь Публічного акціонерного товариства "Укpнaфта" (04053, місто Київ, провулок Несторівський, будинок 3-5, ідентифікаційний код: 00135390) заборгованість з оплати нафти в сумі 18929240 (вісімнадцять мільйонів дев`ятсот двадцять дев`ять тисяч двісті сорок) грн. 32 коп., заборгованість з відшкодування витрат на транспортування нафти в сумі 228165 (двісті двадцять вісім тисяч сто шістдесят п`ять) грн. 32 коп., 3 % річних в сумі 444837 (чотириста сорок чотири тисячі вісімсот тридцять сім) грн. 62 коп., інфляційні втрати в сумі 1035388 (один мільйон тридцять п`ять тисяч триста вісімдесят вісім) грн. 76 коп., пеню у розмірі 47243 (сорок сім тисяч двісті сорок три) грн 69 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 380430 (триста вісімдесят тисяч чотириста тридцять) грн. 01 коп.

3. У задоволенні вимог про стягнення пені у розмірі 4703055,74 грн, 3% річних у розмірі 1555,82 грн та втрат від інфляції у розмірі 121951,52 грн - відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 13.12.2023

Суддя І.В.Усатенко