Рішення

від 13.12.2023 по справі 912/2131/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,

тел. (0522) 32 05 11, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2023 рокум. Кропивницький Справа № 912/2131/23

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Закуріна М. К. (надалі Суд), розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КВВ Трак»

до Приватного підприємства «Укр Транс Центр»

про стягнення 40313,11 грн,

у с т а н о в и в:

ДІЇ ТА АРГУМЕНТИ ПОЗИВАЧА

08.11.2023 ТОВ «КВВ Трак» звернулось з позовом до ПП «Укр Транс Центр» про стягнення 40313,11 грн основної заборгованості за поставлений товар. Поряд з цим, Позивач просив компенсувати йому за рахунок Відповідача 2684 грн сплаченого судового збору.

У якості обґрунтування власної позиції Позивач вказав, що за видатковими накладними передав Відповідачеві товар за договором поставки, укладеним у спрощений спосіб, але той їх вартість сплатив не у повному обсязі, заборгувавши 40313,11 грн. 10.10.2023 направив Відповідачеві претензію та просив оплатити заборгованість протягом семи робочих днів з дати отримання листа, проте той зобов`язання не виконав і на час звернення до суду заборгованість не сплатив.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ ТА РІШЕННЯ

Ухвалою від 13.11.2023 Суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного провадження та установив сторонам строки для подачі процесуальних заяв. Зокрема, Відповідач відзив на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про судовий розгляд, що слідує з повідомлення про вручення поштового відправлення суду № 0690021754702.

УСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ

Протягом 2021-2022 років Позивач реалізовував Відповідачу обумовлений усним договором товар, а саме відповідно до видаткових накладних він передав:

- № 2247 від 16.11.2021 колодки гальмівні дискові 2 вир (Eren) в кількості 3 штуки за ціною 1669,20 всього на 5007,60 грн на загальну суму, разом з ПДВ, 6009,12 грн (а.с. 7);

- № 2337 від 29.11.2021 скобу М22 В=128, L=262 (Weweler) в кількості 2 штуки на 882,18 грн; гайку М22х2,5 (BPW) в кількості 2 штуки на 65,88 грн та ПГУ зчеплення (Cojali) в кількості 1 штука на 3750 грн на загальну суму, разом з ПДВ, 5637,67 грн (а.с. 8);

- № 7 від 11.01.2022 перетворювач 24-12V, 30A Armer в кількості 1 штука на 693 грн, хомут пластмасовий чорний 4,8х280 в кількості 100 штук на 114 грн та головку шприца (ШАА3) в кількості 1 штука на 85,07 грн на загальну суму, разом з ПДВ, 1106,48 грн (а.с. 10);

- № 25 від 13.01.2022 дзеркало додаткове 24В в кількості 1 штука на 1010,49 грн та кришку в кількості 1 штука на 128,41 грн на загальну суму, разом з ПДВ, 1366,68 грн (а.с. 11);

- № 66 від 21.01.2022 кришку баку металеву в кількості 1 штука на 293,27 грн та дефлектор кабіни зовнішній лівий в кількості 1 штука на 368,85 грн на загальну суму, разом з ПДВ, 794,54 грн (а.с. 12);

- № 352 від 16.02.2022 розчин сечовини (Ad Blue) (кан 20л) НІСО в кількості 3 штуки на 1499,28 грн, ущільнююче кільце (оплот головки з`єднання) (DT) в кількості 2 штуки на 15,74 грн та клапан рівня кабіни DAFв кількості 1 штука на 2380,65 грн на загальну суму, разом з ПДВ, 4674,80 грн (а.с. 13);

- № 431 від 22.02.2022 оливу моторну Total Rubia Tir 8900 10w40 20л в кількості 2 штуки на 5166,66 грн, розчин сечовини (Ad Blue) (кан 20л) НІСО в кількості 5 штук на 2498,80 грн, амортизатор Sacha в кількості 2 штуки на 4952,46 грн та стяжку вантажну в кількості 5 штук на 2217,05 грн на загальну суму, разом з ПДВ, 17801,96 грн (а.с. 14).

З текстів видаткових накладних вбачається, що вони складені за підписами представників обох сторін та на них проставлені печатки, у тому числі одержувача товару.

Всього за видатковими накладними Позивач поставив, а Відповідач прийняв товар на суму 37391,25 грн.

Поряд з цим, Відповідач здійснював оплату за поставлений за усним договором товар, а саме перерахував платіжними дорученнями № 15 від 18.01.2022 24570,79 грн (а.с. 15), № 27 від 27.01.2022 5529,92 грн (а.с. 16) та № 30 від 31.01.2022 10185,50 грн (а.с. 17), сплативши всього 40286,21 грн.

Крім того, відповідно до Акту взаємних розрахунків (а.с. 18), який підписаний обома сторонами, за період з 01.01.2022 по 22.07.2022 поставлено товару на загальну суму 68952,53 (з урахуванням початкового сальдо 11646,79 грн) та станом на 22.07.2022 заборгованість Відповідача становила 40313,11 грн.

Суд зазначає, що в Акті відображена поставка, за якою Відповідач здійснив оплату, а саме 12.01.2022 на суму 24570,79 грн (оплата відповідно до платіжного доручення № 15 від 18.01.2022), 26.01.2022 на суму 5529,92 грн (оплата відповідно до платіжного доручення № 27 від 27.01.2022), 27.01.2022 на суму 7916,50 та 31.01.2022 на суму 2269 грн (оплата відповідно до платіжного доручення № 30 від 31.01.2022).

10.10.2023 за вих. № 11 Позивач направив Відповідачеві вимогу про сплату заборгованості у розмірі 40313,11 грн (а.с. 19), проте останній її не виконав.

За обліковими даними Позивача Відповідач вартість поставленого товару станом на день подачі позову до суду сплатив не у повному обсязі, а тому заборгованість складає 40313,11 грн.

Отже, за вказаних обставин та доказів Позивач підтвердив наявність договірних відносин (за усним договором) з Відповідачем щодо поставки товару, факт поставки та прийняття його Відповідачем.

ОЦІНКА УСТАНОВЛЕНИХ ОБСТАВИН

Установлені судом обставини свідчать про виникнення між сторонами майново-господарських зобов`язань, у силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За частиною 1 статті 175 того ж Кодексу майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Поряд з цим, згідно з частиною 7 статті 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 181 ГК України установлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. При цьому допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У свою чергу, згідно з положеннями частини 2 статті 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, а за змістом статті 639 ЦК України: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (частина 1); якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2).

Водночас, відповідно до частини 1 статті 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Отже, між суб`єктами господарської діяльності можуть укладатися господарські договори як у письмовій формі шляхом складення єдиного документу за підписом обох сторін (у тому числі у спрощеній формі), так і усній.

У справі сторони не підписували спільного письмового договору поставки, а тому фактично поставка за видатковими накладними здійснена на підставі усного договору шляхом пропозицій обох сторін щодо поставки та прийняття товару.

Таким чином, Суд констатує, що з моменту отримання товару за видатковими накладними відбувся акцепт оферти, тобто укладення договору з відповідними правовими наслідками щодо підтвердження його істотних умов.

Зокрема, у наведених накладних має місце зазначення сторін договору, найменування, кількість та вартість товару, що відповідає положенням другого речення частини 2 та частини 3 статті 180 ГК України щодо визначення істотних умов, а саме істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода; при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Зміст та умови усного договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов`язань (майново-господарських зобов`язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між сторонами на підставі вказаного договору (правочину), з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений усний договір поставки.

За усним договором поставки, що підтверджується видатковими накладними, Позивач поставив товар на суму 37391,25 грн, а Відповідач прийняв його.

Водночас, відповідно до частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, за видатковими накладними у Відповідача виник обов`язок сплатити товар, а у Позивача право на отримання і стягнення вартості товару, а саме: № 2247 від 16.11.2021 17.11.2021; № 2337 від 29.11.2021 30.11.2021, № 7 від 11.01.2022 12.01.2022, № 25 від 13.01.2022 14.01.2022, № 66 від 21.01.2022 22.01.2022, № 352 від 16.02.2022 17.02.2022 та № 431 від 22.02.2022 23.02.2022.

Проте Відповідач вартість поставленого товару за цими видатковими накладними не сплатив, заборгувавши 37391,25 грн.

Статтею 193 ГК України встановлені загальні правила виконання господарських зобов`язань, за якими суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1); кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2); не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань (частина 7).

Окреслені у статті 193 ГК України правила та принципи господарювання, які корелюються із загальними засадами цивільного законодавства, вказаними у пункті 6 статті 3 ЦК України (справедливість та добросовісність) та засадами зобов`язань, визначеними у частині 3 статті 509 ЦК України (добросовісність, розумність, справедливість), означають, що цивільні права мають здійснюватися, а обов`язки виконуватися не тільки відповідно до їх призначення, а й справедливо та добросовісно, з урахуванням правил господарювання, з метою досягнення загальногосподарського інтересу.

Відтак, зобов`язання, які виникли між сторонами, мали ґрунтуватися на засадах добросовісності та справедливості; кожна із сторін повинна була вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, з урахуванням інтересів другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. І напроти, відсутність потрібної турботливості може вказувати на вину боржника, котра відіграє роль суб`єктивної умови відповідальності.

За таких обставин Суд виснує, що на час вирішення спору Відповідач порушив взяті на себе зобов`язання та не здійснив оплату товару у визначений строк, у зв`язку з чим виникла заборгованість у сумі 37391,25 грн. Отже, його дії є несправедливими та недобросовісними по відношенню до Позивача.

Поряд з цим Суд зазначає, виходячи з предмета та підстав позову, до предмета доказування у даній справі входять факт поставки та вартість поставленого Позивачем товару. Зокрема, до матеріалів справи Позивач не додав доказів первинних документів, а саме видаткової накладної на поставку товару 14.01.2022 на 2921,86 грн. Факт поставки зазначеного товару Позивач підтверджує лише Актом звірки в якому вказано дату 14.01.2022, документ «продаж (14.01.2022)», дебет 2921,86 грн.

У цьому контексті Суд враховує, правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17 та від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, згідно з якою відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Оскільки Позивач не надав первинних документів на поставку товару 14.01.2022 на 2921,86 грн, то позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

ВИСНОВКИ

На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів, з урахуванням факту несплати 37391,25 грн основної заборгованості, доведеністю ТОВ «КВВ Трак» власних вимог, Суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Натомість стягнення 2921,86 грн задоволенню не підлягає.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Судовими витратами у справі є витрати Позивача на сплату судового збору у сумі 2684 грн відповідно до платіжної інструкції № 3464 від 07.11.2023, які на підставі положень статті 129 ГПК України підлягають стягненню з Відповідача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у сумі 2489,41 грн, що складає 92,75% (процентного співвідношення заявленої до стягнення суми та задоволеної судом).

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 238, 240 ГПК України,

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Укр Транс Центр» (25003, м. Кропивницький, вул. Автолюбителів, б. 5; ідентифікаційний код 44299833) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КВВ Трак» (25014, м. Кропивницький, вул. Виставочна, б. 2В; ідентифікаційний код 43303105) 37391,25 грн основної заборгованості та 2489,41 грн компенсації судового збору.

3. В задоволенні позовних вимог в іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.К. Закурін

Копії рішення направити:

- ТОВ "КВВ Трак": в електронному вигляді в Електронний кабінет;

- ПП "Укр Транс Центр": 25003, м. Кропивницький, вул. Автолюбителів, б. 5.