Рішення

від 07.12.2023 по справі 914/2638/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2023 Справа № 914/2638/23

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський монтажно-заготівельний завод», м. Львів,

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Костюка Федора Сергійовича, м. Львів,

про: стягнення заборгованості у розмірі 159 658,00 грн та повернення об`єкта оренди шляхом виселення

Суддя Н.Є. Березяк

Секретар судового засідання Р.Р. Волошин

За участю представників сторін:

від позивача: Прокоп Ю.Р. - представник

від відповідача: не з`явився

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський монтажно-заготівельний завод» до Фізичної особи-підприємця Костюка Федора Сергійовича про стягнення заборгованості у розмірі 159 658,00 грн та повернення об`єкта оренди шляхом виселення.

Ухвалою суду від 19.09.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Рух справи відображено в ухвалах суду та протоколах судових засідань.

Ухвалою суду від 02.11.2023 закрито підготовче провадження у справі № 914/2638/23 та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.11.2023. В подальшому розгляд справи відкладено на 07.12.2023.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав наведених в позовній заяві. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди в частині своєчасної та повної оплати орендної плати.

Представник відповідача в судові засідання не з`явився, ухвали суду були скеровані відповідачу за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та повернуті на адресу суду з відміткою відділення поштового зв`язку за закінченням терміну зберігання.

Статтею 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Факт неотримання адресатом поштової кореспонденції, враховуючи, що суд, з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і не звернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

При цьому за змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (згідно з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18).

В судовому засіданні 07.12.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, 01 червня 2022 року між ТзОВ «Львівський монтажно-заготівельний завод» та ФОП Костюк Ф.С. укладено договір оренди № 39-22 нежитлового приміщення за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 131, площею 500 кв.м. Термін дії договору - до 31 травня 2023 року.

01 квітня 2023 року між позивачем і відповідачем укладено ще один договір №27-24 оренди нежитлового приміщення від 01 квітня 2023 року за адресою: Львів, вул. Зелена, 131, площею 70 кв.м.

Відповідно до п. 3.1. Договору оренди від 01.06.2022 за користування об`єктом оренди відповідач зобов`язаний вносити позивачу орендну плату в розмірі 27500 грн в місяць в т.ч. ПДВ.

Відповідно до п. 3.1. Договору оренди від 01.04.2023 за користування об`єктом оренди відповідач зобов`язаний вносити позивачу орендну плату в розмірі 3000,00 грн в місяць в т.ч. ПДВ.

Згідно п. 3.5. орендна плата перераховується до 5 числа поточного місяця.

Як зазначає позивач, з 01 травня 2023 року відповідач не вносить орендну плату за користування приміщеннями, а також не звільняє приміщення від власного обладнання.

Згідно з п. 7.2. Договору у випадку затримки Орендарем строків оплати, передбачених п. 3.5. даного Договору, Орендар зобов`язаний сплатити Орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

10 липня 2023 року позивачем скеровано на адресу відповідача претензію вих №55 від 10.0.72023 з вимогою погашення боргу та звільнення орендованих приміщень по вулиці Зелена, 131 у м. Львові. Вказана претензія 07 серпня 2023 року повернулась повернулася позивачу без реагування, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду з матеріально правовою вимогою про стягнення заборгованості за травень-серпень 2023 року в розмірі 122000,00 грн, 22073,00 грн - витрати на комунальні послуги за травень-червень 2023 року та 3212,00 грн - витрати по сплаті податку на нерухоме майно.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підлягають до задоволення.

При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема, договори та інші правочини.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зі змісту позовної заяви та встановлених обставин вбачається, що між сторонами виникли правовідносини, які випливають з оренди майна.

Підставою виникнення правовідносин між сторонами є Договір оренди нежитлового приміщення №39 від 01.06.2022.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (часина 1 статті 759 Цивільного кодексу України). Аналогічні положення закріплені у частині 1 статті 283 Господарського кодексу України.

Згідно частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Частиною 5 цієї статті встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до часини 1 статті 286 Господарського кодексу України, орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені статтею 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 3.1. Договорів за користування об`єктом оренди відповідач зобов`язаний вносити позивачу орендну плату в розмірі 27500,00 грн та 3000,00 грн в місяць в т.ч. ПДВ.

Згідно п. 3.5. орендна плата перераховується до 5 числа поточного місяця.

Як зазначає позивач, з 01 травня 2023 року відповідач не вносить орендну плату за користування приміщеннями, а також не звільняє приміщення з власного обладнання.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до розрахунку орендної плати нежитлових приміщень заборгованість відповідача за Договором оренди станом на день подання позову складає: за травень серпень 2023 року - 122000, 00 грн (30500,00 грн х 4міс.).

Враховуючи викладене та те, що відповідач не спростував, не надав доказів виконання договору в частині сплати орендної плати, вимога позивача в частині стягнення з відповідача 122000,00 грн заборгованості по орендній платі є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Щодо вимоги про стягнення 3212,00 грн витрат по сплаті податку на нерухоме майно, то суд встановив таке.

Стаття 762 ЦК України встановлює, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Стаття 797 ЦК України встановлює, що плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

Пунктом 1.1. Додаткової угоди до Договору оренди нежитлового приміщення №39-22 від 01.01.2023 передбачено, що орендар за використання виробничого приміщення у власних потребах, згідно ст. 266 ПКУ України, Додатку до ухвали № 1075 від 08.07.2021 Львівської міської ради, зобов`язується компенсувати орендодавцю затрати по сплаті податку за нерухоме майно в сумі 12848 грн.

Так як податок на нерухоме майно сплачується по квартально, то орендар сплачує орендодавцю: 1 кв.2023р.- 3212 грн.

Оскільки, сторони погодили сплату орендарем податку на нерухоме майно, вимога позивача в частині стягнення з відповідача 3212,00 грн витрат по сплаті податку на нерухоме майно є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Щодо позовних вимог в частині стягнення витрат на комунальні послуги в розмірі 11989,00 грн за травень 2023 та 10084,00 грн за червень 2023, то суд встановив таке.

Згідно з п. 3.2. Договорів оренди оплата за енергоносії проводиться згідно показників лічильника по діючих тарифах та представлених рахунках. В разі використання енергоносіїв без лічильника орендодавець подає орендарю розрахунок про використані енергоносії.

Для встановлення розміру обов`язку орендаря нерухомого майна (вартості спожитих послуг) визначальним є не факт оренди конкретного нерухомого майна, а факт споживання відповідної послуги орендарем та її розмір.

А тому, за відсутності доказів на підтвердження розміру фактично спожитої у відповідному періоді орендарем (наданої йому безпосереднім надавачем відповідних послуг або державним підприємством, організацією, господарським товариством, на балансі яких перебуває орендоване майно) послуги (послуг) у орендаря не виникає обов`язку оплачувати ці послуги.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, стверджуванні Позивачем обставини щодо споживання Відповідачем відповідних послуг в орендованих приміщеннях на заявлену суму покладають на Позивача тягар доказування (обов`язок довести) факту та розміру спожитих Відповідачем відповідних послуг у заявлених у спірних правовідносинах періодах.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем зявлено до стягнення з відповідача витрати на комунальні послуги в розмірі 11989,00 грн за травень 2023 та 10084,00 грн за червень 2023, проте жодних доказів споживання відповідачем у спірному періоді таких послуг, їх обсяг та вартість позивачем не обгрунтовано, як і не надано доказів понесення позивачем таких витрат, про відшкодування яких заявлено в позові.

У зв`язку із викладеним та враховуючи встановлені судом обставини, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення витрат на комунальні послуги.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 11 653,00 грн пені та 720,00 грн 3 % річних, то судом встановлено:

Згідно з п. 7.2. Договору у випадку затримки Орендарем строків оплати, передбачених п. 3.5. даного Договору, Орендар зобов`язаний сплатити Орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та 3% річних, суд вважає його таким, що здійснено арифметично невірно, оскільки нарахування пені та 3 % річних повинне здійснюватись без врахування заявлених сум витрат на комунальні послуги. Відтак до стягнення підлягає 9129,95 грн пені та 564,04 грн 3 % річних.

У зв`язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають до задоволення частково.

Щодо стягнення заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн, суд зазначає наступне:

Частиною 1 ст. 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський монтажно-заготівельний завод» представляла адвокат Прокоп Юлія Романівна.

Першою заявою по суті спору є позовна заява, у якій представником позивача надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс та очікує понести у зв`язку з розглядом справи.

Позивачем у позовній заяві було заявлено орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 15 000,00 грн, які він поніс станом та очікує понести у зв`язку з розглядом справи.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ст. 126 ГПК України).

Відшкодування витрат позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

До правової (правничої) допомоги належать надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру тощо.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (ст. 30 Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Судом встановлено, що на підтвердження факту надання правничої допомоги та понесення витрат позивачем на професійну правову допомогу адвоката в сумі 15 000,00 грн представником позивача надано Ордер на надання правничої допомоги від 12.09.2023 серія ВС №1228291; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Прокоп Юлії Романівни Серії ЛВ №000411 від 14.07.2016; розрахунок №15/11/23 за надані адвокатські, юридичні послуги ТОВ «Львівський монтажно-заготівельний завод» у справі №914/2638/23; Акт здачі приймання послуг Виконавця від 27.11.2023; платіжну інструкцію №1167 від 24 листопада 2023 року.

Як вбачається з Акту здачі приймання послуг Виконавця від 27.06.2023 за період з 01.06.2023 по 27.11.2023 виконавець надав юридичні послуги замовнику, відповідно до умов Договору від 03.01.2023 та рахунку №15/11/23.

Акт підписаний сторонами та скріплений відтисками їх печаток.

На підставі приписів ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Судом також береться до уваги, що відповідно до ч.4 ст.129 ГПК України судові витрати пов`язані із розглядом справи у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Дослідивши заяву про ухвалення додаткового судового рішення щодо судових витрат та додані до неї документи, та беручи до уваги положення ч. 4 ст. 129 ГПК України, суд дійшов висновку про задоволення витрат на професійну правову допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак заявлена вимога, відповідно до ст. 129 ГПК України про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню частково, в розмірі 12 000,00 грн. У задоволенні решти вимог заяви - належить відмовити.

Згідно ст. 344 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судові витрати на підставі статей 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, судовий збір покладається на відповідача в розмірі 4535,79 грн.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Костюка Федора Сергійовича (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський монтажно-заготівельний завод» (код ЄДРПОУ 01412584, м. Львів, вул. Зелена, буд. 131) 122 000,00 грн основного боргу, 3 212,00 грн витрат по сплаті податку на нерухоме майно, 9129,95 грн пені, 564,04 грн 3 % річних, 4 535,79 грн витрат зі сплати судового збору та 12000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. Зобов`язати Фізичну особу-підприємця Костюка Федора Сергійовича повернути об`єкт оренди шляхом виселення з виробничих приміщень загальною площею 500 м кв., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 131.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV Господарським процесуальним кодексом України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 13.12.2023.

Суддя Березяк Н.Є.