Рішення

від 30.11.2023 по справі 914/1927/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2023 Справа № 914/1927/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Тепло"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Літо"-ЛТД

про стягнення 83187,61 грн

за участю представників:

від позивача: Тенета Н.Р.

від відповідача: Поліщак І.Р.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Тепло" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Літо"-ЛТД про стягнення 125037,58 грн, з яких 122473,40 грн заборгованість за надані послуги з теплопостачання, 2104,02 грн - інфляційні втрати та 460,16 грн 3% річних.

Відповідно до заяви (вх.№21439/23 від 05.09.2023) про уточнення позовних вимог, яка фактично є заявою про зменшення розміру позовних вимог, позивачем заявлено до стягнення 83187,61 грн, з яких 80623,43 грн заборгованість за надані послуги з теплопостачання, 2104,02 грн - інфляційні втрати та 460,16 грн 3% річних.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.

Представник позивача в судовому засіданні 30.11.2023 позовні вимоги з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог підтримав повністю, позов просив задовольнити з підстав, що наведені у позовній заяві та у відповіді на відзив.

Представник відповідача в судовому засіданні 30.11.2023 проти позову заперечив, у задоволенні позовних вимог просив відмовити з підстав, що наведені у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення сторін, суд встановив таке.

28.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Літо"-ЛТД (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Тепло" (постачальник) укладено договір №47т/НР про закупівлю теплової енергії та гарячої води, відповідно до умов якого постачальник бере на себе зобов`язання передати замовникові в договірних обсягах теплову енергію та гарячу воду (згідно ДК 021:2015 09320000-8 "Пара, гаряча вода та пов`язана продукція"), а замовник зобов`язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію та гарячу воду за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором. Одиницею виміру теплової енергії є 1 Гкал. Одиницею виміру постачання гарячої води є 1 куб.м.

Відповідно до пункту 1.6. договору, фактичні обсяги закупівлі визначаються за приладами комерційного обліку. У випадку відсутності або несправності приладу комерційного обліку (несанкціоноване втручання в його роботу, порушення механічних та електронних пломб, механічне пошкодження приладів та елементів вузла обліку, закінчення терміну дії держповірки тощо), фактичні обсяги закупівлі визначаються, як виняток, розрахунковим шляхом згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної фактичної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи теплоспоживального обладнання замовника в розрахунковому періоді.

Згідно з пунктами 2.1. та 2.2. договору, виробництво, транспортування і постачання теплової енергії та гарячої води здійснюється безперебійно протягом опалювального періоду. Параметри теплоносія на межі балансової належності мереж замовника мають відповідати температурному графіку теплової мережі постачальника.

Пунктами 4.1. та 4.2. договору передбачено, що розрахунки за теплову енергію та постачання гарячої води здійснюються за визначені фактичні обсяги та відповідно до діючих тарифів, встановлених уповноваженими органами. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до пункту 4.3. договору, розрахунки по договору виконуються в наступному порядку:

- шляхом оплати замовником вартості фактичних обсягів теплової енергії та постачання гарячої води протягом 3-х діб після пред`явлення постачальником рахунку на оплату або після підписання сторонами акту приймання-передачі за розрахунковий період; або

- шляхом попередньої оплати, яка здійснюється у термін до останнього числа розрахункового періоду за планові обсяги теплової енергії та гарячої води.

Згідно з пунктами 4.4. та 4.5. договору, замовник щомісяця отримує від постачальника акт приймання-передачі за розрахунковий період та рахунок на оплату. У разі непідписання акту приймання-передачі замовником без надання постачальнику викладених в письмовій формі обґрунтованих заперечень по акту або неповернення замовником підписаного акту приймання-передачі у п`ятиденний строк, акт вважається визнаним замовником та є доказом фактичних обсягів закупівлі замовника у розрахунковому місяці.

Пунктом 4.7. договору передбачено, що за наявності заборгованості у замовника за цим договором постачальник має право зарахувати кошти, що надійшли від замовника, як погашення за минулі періоди в порядку календарної черговості виникнення заборгованості з урахуванням вимог статті 534 Цивільного кодексу України.

Згідно з пунктом 4.9. договору, замовник не звільняється від оплати вартості теплової енергії та гарячої води, а також штрафних санкцій, в разі несвоєчасного повідомлення (не повідомлення) постачальника (письмово) про зміну свого місцезнаходження, зміни власника приміщення, або звільнення приміщення до якого подається теплопостачання та гаряче водопостачання з будь-яких інших причин.

Як вказано у позовній заяві, приміщення за адресою місто Новий Розділ В.Чорновола, 14А та проспект Шевченка, будинок 9-І оснащено загальнобудинковими приладами комерційного обліку теплової енергії, а саме:

1) Житловий будинок № будинок 9-І по проспекту Шевченка у місті Новий Розділ оснащений приладом обліку теплової енергії (лічильник теплової енергії SHARKY 775, заводський номер №55544682), який встановлено на системі централізованого опалення будинку, що обліковує 36 квартир та нежитлові приміщення, в тому числі приміщення ТзОВ "Літо"-ЛТД.

За результатами обстеження даної будівлі з`ясовано, що прилад комерційного обліку теплової енергії не працює, що зафіксовано у акті обстеження від 22.04.2020, даний прилад знято з комерційного обліку, що вбачається з акту опломбування/розпломбування приладу комерційного обліку теплової енергії від 30.09.2020.

Як вказано у позовній заяві, у зв`язку з наведеним, нарахування за постачання теплової енергії з грудня 2019р по січень 2020р за адресою: просп.Шевченка 9-І здійснювалося згідно його показів, розподілених між усіма споживачами будинку пропорційно до площі приміщень. Покази загальнобудинкового приладу обліку теплової енергії зафіксовано в актах про відпуск теплової енергії за грудень 2019 року, січень 2020 року, лютий 2020 року, які долучено до позовної заяви.

Як зазначив позивач, нарахування за постачання теплової енергії з лютого 2020 року здійснюється розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг (надалі - Методика розподілу), затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22.11.2018 №315, з урахуванням середнього споживання.

Як вказано у позовній заяві, з січня 2022 року приміщенням за адресою: м.Новий Розділ, проспект Шевченка, будинок 9-І, приміщення № 4-8 (загальна площа 53,40 кв.м.) користується інший споживач, нарахування за постачання теплової енергії ТзОВ "Літо"-ЛТД з січня 2022 року не проводиться.

Житловий будинок №14А по вулиці В.Чорновола у місті Новий Розділ оснащений приладом обліку теплової енергії (лічильник теплової енергії MULTICAL 402, заводський № 60538819/2012), який встановлено на системі централізованого опалення будинку, що обліковує 48 квартир та нежитлового приміщення, яким користується Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІТО"-ЛТД.

За результатами повірки встановлено, що даний засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам ДСТУ 3339-96, на підтвердження чого позивачем долучено до позовної заяви свідоцтво про повірку від 28.10.2020 та акт опломбування/розпломбування приладу комерційного обліку теплової енергії від 12.11.2020. Покази загальнобудинкового приладу обліку теплової енергії зафіксовано в актах про відпуск теплової енергії за листопад 2020 року - березень 2023 року, які долучено до позовної заяви.

Як вказано у позовній заяві, одночасно нежитлове приміщення за адресою м.Новий Розділ, вулиця Чорновола, 14 (загальна площа 176,1 кв.м) оснащено індивідуальним приладом обліку тепла (лічильник теплової енергії ULTRAMETER-M, заводський номер № 66060106), паспорт на який долучено до позовної заяви.

На підставі звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Літо"-ЛТД у квітні 2021 року працівниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Тепло" прийнято на комерційний облік даний прилад комерційного обліку теплової енергії, що зафіксовано актом опломбування/розпломбування приладу комерційного обліку теплової енергії від 02.04.2021. Як зазначив позивач, враховуючи наведене, нарахування обсягів споживання теплової енергії відбувалося з врахуванням показів індивідуального (розподільного) приладу обліку тепла, пропорційно до площі приміщення.

Як зазначено у позовній заяві, у зв`язку з внесеними змінами до Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830, з листопада 2021 року нарахування за послуги з постачання теплової енергії на житловий будинок проводяться відповідно до норм споживання, затверджених органом місцевого самоврядування, при розподілі враховано показники розподільного приладу обліку, що встановлений у приміщенні Товариства з обмеженою відповідальністю "Літо"-ЛТД. Розподіл обсягів спожитої теплової енергії здійснюється з дотриманням вимог Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг (надалі - Методика розподілу), затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22.11.2018 №315.

Як вказано у позовній заяві, покази розподільного лічильника відповідача за період квітень 2021 по лютий 2023 зафіксовано в актах обстеження від 22.04.2021, від 28.02.2022, від 18.04.2022, від 27.12.2022, від 27.01.2023, від 28.02.2023 та у довідках за жовтень 2021 року, листопад 2021 року, грудень 2021 року, січень 2022року, березень 2022 року підписаних Товариством з обмеженою відповідальністю "Літо"-ЛТД.

По нежитловому приміщенню за адресою м.Новий Розділ, проспект Шевченка, будинок 9-І, приміщення №4-8 постачальником теплової енергії виставлено споживачу такі рахунки на оплату: №30 від 11.01.2020 на суму 3172,16 грн, №113 від 10.02.2020 на суму 2589,77 грн, №220 від 13.03.2020 на суму 2357,86 грн, №292 від 07.04.2020 на суму 2282,51 грн, №419 від 27.05.2020 на суму 948,61 грн, №1100123100401/11/2020/2 від 17.11.2020 на суму 608,13 грн, №1100123100401/11/2020/1 від 17.11.2020 на суму 5839,25 грн, №000000137 від 15.12.2020 на суму 2310,20 грн, №70 від 14.01.2021 на суму 5363,45 грн, №128 від 15.02.2021 на суму 2782,91 грн, №225 від 15.03.2021 на суму 2156,99 грн, №000000051 від 08.04.2021 на суму 1799,06 грн, №000000193 від 12.05.2021 на суму 531,11 грн, №000000280 від 15.11.2021 на суму 480,91 грн, №000000423 від 24.12.2021 на суму 6621,95 грн, №27 від 20.01.2022 на суму 9029,27 грн, №000000114 від 23.02.2022 на суму 23180,79 грн, №000000261 від 12.03.2022 на суму 16016,53 грн та №000000434/1 від 11.04.2022 на суму 124698,96 грн.

Як вказано у позовній заяві, у березні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Літо"-ЛТД повідомило, що з січня 2022 року приміщенням №4-8 (загальна площа 53,40 кв.м) за адресою: м.Новий Розділ, проспект Шевченка, будинок 9-І користується інший споживач, у зв`язку з чим у квітні 2022 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Тепло" проведено коригування нарахувань за постачання теплової енергії за період січень-березень 2022 року, за результатами якого знято нарахування за вказаний період.

По нежитловому приміщенню за адресою м.Новий Розділ, В.Чорновола,14А постачальником теплової енергії виставлено споживачу такі рахунки на оплату: №000000192 від 12.05.2021 на суму 20621,29 грн, №000000191 від 12.05.2021 на суму 730,13 грн, №000000279 від 15.11.2021 на суму 746,24 грн, №000000425 від 24.12.2021 на суму 8467,95 грн, №26 від 20.01.2022 на суму 9862,23 грн, №000000113 від 23.02.2022 на суму 23635,61 грн, №000000260 від 12.03.2022 на суму 8088,36 грн, №000000434 від 11.04.2022 на суму 6442,98 грн, №000000686 від 16.05.2022 на суму 8298,75 грн, №000000739 від 13.06.2022 на суму 33,63 грн, №000000867 від 13.07.2022 на суму 33,63 грн, №00000996 від 16.08.2022 на суму 33,63 грн, №000001125 від 12.09.2022 на суму 33,63 грн, №000001295 від 06.10.2022 на суму 33,63 грн, №000001443 від 07.11.2022 на суму 33,63 грн, №000001620 від 12.12.2022 на суму 935,64 грн, №000000060 від 11.01.2023 на суму 2723,97 грн, №000000268 від 08.02.2023 на суму 1824,79 грн та №000000520 від 06.03.2023 на суму 1765,87 грн.

Відповідачу додатково за період лютий 2020 року по лютий 2023 року сформовано акти приймання-передачі теплової енергії, які разом з рахунками на оплату надавалися відповідачу. Як вказано у позовній заяві, перераховані вище рахунки на оплату та акти приймання-передачі теплової енергії вручалися представнику відповідачу кожного місяця особисто під розпис або надсилалися поштою.

Як стверджує позивач, загальна сума заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії відповідно до заяви про уточнення позовних вимог становить 80623,43 грн.

Керуючись частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідачу 2104,02 грн - інфляційні втрати та 460,16 грн 3% річних.

Таким чином враховуючи наведене позивач звернувся до Господарського суду Львівської області та відповідно до заяви про уточнення позовних вимог просить стягнути з відповідача 83187,61 грн, з яких 80623,43 грн заборгованість за надані послуги з теплопостачання, 2104,02 грн - інфляційні втрати та 460,16 грн 3% річних.

Відповідач проти позову заперечив, подавши відзив на позовну заяву. Зокрема Товариство з обмеженою відповідальністю "Літо"-ЛТД зазначає про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Літо"-ЛТД має виробничі потужності за адресою: Львівська обл., м.Новий Розділ, вул.Чорновола, 14 А. Вказане приміщення знаходиться у підвалі житлового будинку. До початку здійснення господарської діяльності, відповідачем було проведено повний ремонт згаданого приміщення. Проведення ремонту було необхідністю, оскільки відповідач у своїй господарський діяльності використовує прилади, які живляться від електромережі, при роботі виділяють велику кількість тепла. Як зазначив відповідач, серед приладів, які використовуються Товариством та продукують велику кількість тепла є: принтер для друку по тканині DTG DIGITAL; прес тепловий DTG-4-S; друкарський принтер DTG-PRETREAT РТМ 000346; станки (карусель для друку) ANATOL Thunder - 2шт; проміжні сушильні агрегати - 3 шт; компресори.

Відтак, як зазначено у відзиві на позовну заяву, використані у цих роботах матеріали забезпечують максимальне збереження виробленого обладнанням тепла в межах приміщення відповідача, з огляду на що хоча тепло і є побічним продуктом роботи обладнання, очевидно що воно обігріває приміщення. Крім того, як вказано у відзиві на позовну заяву, відповідачем використовуються електричні прилади для обігріву приміщення, а тому фактично, при використанні вказаного обладнання, відповідач не потребує центрального теплопостачання, так як тепло яке виділяється є достатнім для обігріву приміщення та комфортного перебування в ньому.

Відповідач звертає увагу на те, що за вказаною адресою наявний загальнобудинковий прилад комерційного обліку теплової енергії-лічильник SHARKY 775 (заводський номер 55544682), який встановлено на системі централізованого опалення будинку, що обліковує 36 квартир. Крім цього лічильника, у приміщенні відповідача встановлений власний прилад комерційного обліку теплової енергії UltraMeter, який згідно акту опломбування/розпломбування обліковує теплову енергію з 30.09.2020. Як вказано у відзиві на позовну заяву, згадане приміщення межує з іншими опалювальними площами лише стелею, яка для сусідів з 1 поверху є підлогою, а проведенням теплоізоляції приміщення, в тому числі і стелі, повністю унеможливлено споживання теплової енергії від суміжного споживача, що в свою чергу унеможливлює подвійного нарахування, яке проведено позивачем.

Посилаючись на пункт 10 Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, що затверджена Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 №315 (далі - Методика), яким передбачено, що базою для розподілу загального обсягу спожитої теплової енергії у будівлі/будинку за відсутності приладів розподільного обліку теплової енергії є опалювана площа приміщень, зазначена у договорі про надання послуги і постачання теплової енергії. Однак, як зазначив відповідач, у випадку відповідача в будинку за адресою м.Новий Розділ, вул.В.Чорновола є 2 лічильники. Перший, який обліковує теплову енергію для всього будинку, та другий, який обліковує теплову енергію спожиту безпосередньо відповідачем.

Також відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що на його думку позивачем не взято до уваги, того факту, що конструктивно з приміщення відповідача облаштовано вхід безпосередньо з вулиці, з огляду на що відповідач не використовує та не може використовувати загальні приміщення, які є в будинку.

Крім того, у відзиві на позовну заяву вказано, що в у будинку по вул.В.Чорновола відсутні будь-які обігрівачі, в тому числі батареї, а внутрішні мережі проходять транзитом квартирами, з огляду на що сходові клітки не нагріваються, а інших приміщень загального користування за вказаною адресою немає.

Також у відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що він не погоджується з виставленими рахунками, оскільки вони не відповідали фактичному споживанню теплової енергії, про що неодноразово зазначалось представникам позивача. І саме через це відповідач відмовлявся від підписання рахунків та актів.

Також відповідач зазначає про те, що в поданому розрахунку заборгованості за теплову енергію за період з 01.11.2019 по 28.02.2023 зазначено як дату початку заборгованості 31.12.2019. При цьому позивач звернувся до суду 26.06.2023, тобто за межі передбаченого законом строку позовної давності, з огляду на що відповідач вважає за необхідне застосувати строк позовної давності до вказаних вимог.

Крім того у відзиві на позовну заяву відповідач зазначає про те, що між сторонами дійсно було укладено договір від 28.12.2019 №47т/НР, строк дії якого завершився 31.12.2020. При цьому у відзиві на позовну заяву вказано, що позивач не звертався до відповідача та не пропонував укласти договір на новий строк, з огляду на що на даний час між сторонами не укладено жодного договору, з огляду на що в даному випадку на думку відповідача підлягають до застосування загальні норми цивільного та господарського право, які регулюють подібні відносини.

Відтак, враховуючи, що договір відсутній, тому на переконання відповідача до правовідносин потрібно застосовувати положення статті 530 Цивільного кодексу України. Враховуючи наведене, а також зважаючи на те, що за твердженням відповідача позивач не довів, що відповідачу надсилалась саме вимога про погашення заборгованості, та не довів, що відповідач отримав саме вимогу про сплату коштів, відповідач вважає що строк виконання зобов`язання не настав. А відтак на переконання відповідача в даному випадку є неможливим нарахування штрафних санкцій.

Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на те, що в зв`язку з діями російської федерації та початку повномаштабної війни на території України, та гострої потреби галузей промисловості, які віднесені до критичних, відбувалось систематичне відключення електропостачання, а за відсутності електропостачання послуга з теплопостачання не надавалась, з огляду на що нарахування не мало проводитись. Як зазначив відповідач, він був змушений купити паливний генератор, та використовувати його як джерело живлення та опалення протягом останнього опалювального сезону.

Враховуючи наведене, відповідач вбачає в діях позивача спробу маніпуляції нормативно-правовими актами з метою введення суду в оману та стягнення коштів за об`єми теплової енергії, які не були отримані та використані, з огляду на що відповідач у відзиві на позовну заяву просить відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, суд дійшов висновку позов задовольнити повністю з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (стаття 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, 28.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Літо"-ЛТД (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Тепло" (постачальник) укладено договір №47т/НР про закупівлю теплової енергії та гарячої води, відповідно до умов якого постачальник бере на себе зобов`язання передати замовникові в договірних обсягах теплову енергію та гарячу воду (згідно ДК 021:2015 09320000-8 "Пара, гаряча вода та пов`язана продукція"), а замовник зобов`язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію та гарячу воду за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором. Одиницею виміру теплової енергії є 1 Гкал. Одиницею виміру постачання гарячої води є 1 куб.м.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання, відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання визначаються та регулюються Законом України "Про теплопостачання".

Відповідно до статті 2 Закону України "Про теплопостачання", цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об`єктах у сфері теплопостачання суб`єктами господарської діяльності незалежно від форми власності.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Тепло" визначено виконавцем комунальних послуг з постачання теплової енергії та виконавцем комунальних послуг з постачання гарячої води на території міста Новий Розділ Львівської області відповідно до Рішення Виконавчого комітету Новороздільської міської ради від 19.11.2019р. №329. Даним рішенням також погоджено Товариству з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Тепло" застосування тарифів на теплову енергію на послуги з постачання теплової енергії та на послуги з постачання гарячої води.

Рішенням Виконавчого комітету Новороздільської міської ради від 12.10.2021 №438 затверджено нову структуру тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання послуги з постачання теплової енергії.

Нежитлове приміщення за адресою: м.Новий Розділ, проспект Шевченка, будинок 9-І, приміщення № 4-8 (загальна площа 53,40 кв.м.) належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Літо"-ЛТД, що підтверджується копією Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно долученого до матеріалів справи.

Нежитловим приміщенням за адресою: м.Новий Розділ, вулиця Чорновола, 14-А (загальна площа 176,1 кв.м.) Товариство з обмеженою відповідальністю "Літо"-ЛТД тимчасово користувалося на підставі договору оренди нежитлового приміщення від 01.11.2020.

Відповідно до частини 7 статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Статтею 9 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" передбачено, що комерційний облік здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку відповідної комунальної послуги, що забезпечує (забезпечують) загальний облік її споживання, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки. До встановлення вузла (вузлів) комерційного обліку відповідно до вимог частини другої статті 3 цього Закону:

1) обсяг споживання теплової енергії визначається за нормою споживання, встановленою органом місцевого самоврядування, що підлягає щомісячному коригуванню виконавцем послуги за фактичною кількістю годин постачання теплової енергії та фактичною середньомісячною температурою зовнішнього повітря;

2) обсяги споживання гарячої чи питної води визначаються за показаннями вузлів розподільного обліку, а у разі їх відсутності - за нормами споживання, встановленими органом місцевого самоврядування. Загальний обсяг споживання гарячої або питної води у такій будівлі визначається як сума обсягу, визначеного за допомогою вузлів розподільного обліку та розрахункового обсягу, визначеного за нормою споживання для споживачів, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку. У разі виходу з ладу або втрати вузла комерційного обліку, зазначеного в частині першій цієї статті, до відновлення його роботи або заміни комерційний облік здійснюється розрахунково відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, з урахуванням середнього споживання: теплової енергії - протягом попереднього опалювального періоду; гарячої та питної води - протягом попередніх 12 місяців.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку з внесеними змінами до Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830, з листопада 2021 року нарахування за послуги з постачання теплової енергії на житловий будинок проводяться відповідно до норм споживання, затверджених органом місцевого самоврядування, при розподілі враховано показники розподільного приладу обліку, що встановлений у приміщенні Товариства з обмеженою відповідальністю "Літо"-ЛТД. Розподіл обсягів спожитої теплової енергії здійснюється з дотриманням вимог Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг (надалі - Методика розподілу), затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22.11.2018 №315.

Відповідно до частини 1 та 4 статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Структура плати виконавцю комунальної послуги визначається згідно з договором про надання відповідної комунальної послуги, укладеним за вимогами цього Закону. Споживач щомісяця (або з іншою періодичністю, визначеною договором) вносить однією сумою плату виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу та електричної енергії), у тому числі якщо вона складається з окремих складових, передбачених відповідним договором, укладеним відповідно до цього Закону. При цьому виконавці комунальних послуг забезпечують деталізацію інформації щодо складових плати у рахунках споживачів.

Як вбачається з матеріалів справи, по нежитловому приміщенню за адресою м.Новий Розділ, проспект Шевченка, будинок 9-І, приміщення №4-8 постачальником теплової енергії (позивачем) виставлено споживачу (відповідачу) такі рахунки на оплату: №30 від 11.01.2020 на суму 3172,16 грн, №113 від 10.02.2020 на суму 2589,77 грн, №220 від 13.03.2020 на суму 2357,86 грн, №292 від 07.04.2020 на суму 2282,51 грн, №419 від 27.05.2020 на суму 948,61 грн, №1100123100401/11/2020/2 від 17.11.2020 на суму 608,13 грн, №1100123100401/11/2020/1 від 17.11.2020 на суму 5839,25 грн, №000000137 від 15.12.2020 на суму 2310,20 грн, №70 від 14.01.2021 на суму 5363,45 грн, №128 від 15.02.2021 на суму 2782,91 грн, №225 від 15.03.2021 на суму 2156,99 грн, №000000051 від 08.04.2021 на суму 1799,06 грн, №000000193 від 12.05.2021 на суму 531,11 грн, №000000280 від 15.11.2021 на суму 480,91 грн, №000000423 від 24.12.2021 на суму 6621,95 грн, №27 від 20.01.2022 на суму 9029,27 грн, №000000114 від 23.02.2022 на суму 23180,79 грн, №000000261 від 12.03.2022 на суму 16016,53 грн та №000000434/1 від 11.04.2022 на суму 124698,96 грн.

При цьому судом враховано, що у березні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Літо"-ЛТД повідомило, що з січня 2022 року приміщенням №4-8 (загальна площа 53,40 кв.м) за адресою: м.Новий Розділ, проспект Шевченка, будинок 9-І користується інший споживач, у зв`язку з чим у квітні 2022 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Тепло" проведено коригування нарахувань за постачання теплової енергії за період січень-березень 2022 року, за результатами якого знято нарахування з вказаний період.

Також як вбачається із матеріалів справи, по нежитловому приміщенню за адресою м.Новий Розділ, В.Чорновола, 14А постачальником теплової енергії (позивачем) виставлено споживачу (відповідачу) такі рахунки на оплату: №000000192 від 12.05.2021 на суму 20621,29 грн, №000000191 від 12.05.2021 на суму 730,13 грн, №000000279 від 15.11.2021 на суму 746,24 грн, №000000425 від 24.12.2021 на суму 8467,95 грн, №26 від 20.01.2022 на суму 9862,23 грн, №000000113 від 23.02.2022 на суму 23635,61 грн, №000000260 від 12.03.2022 на суму 8088,36 грн, №000000434 від 11.04.2022 на суму 6442,98 грн, №000000686 від 16.05.2022 на суму 8298,75 грн, №000000739 від 13.06.2022 на суму 33,63 грн, №000000867 від 13.07.2022 на суму 33,63 грн, №00000996 від 16.08.2022 на суму 33,63 грн, №000001125 від 12.09.2022 на суму 33,63 грн, №000001295 від 06.10.2022 на суму 33,63 грн, №000001443 від 07.11.2022 на суму 33,63 грн, №000001620 від 12.12.2022 на суму 935,64 грн, №000000060 від 11.01.2023 на суму 2723,97 грн, №000000268 від 08.02.2023 на суму 1824,79 грн та №000000520 від 06.03.2023 на суму 1765,87 грн.

Крім того з матеріалів справи вбачається, що відповідачу додатково за період лютий 2020 року по лютий 2023 року сформовано акти приймання- передачі теплової енергії, які разом з рахунками на оплату надавалися відповідачу, які вручалися представнику відповідачу кожного місяця особисто під розпис або надсилалися поштою.

Як стверджує позивач та як вбачається з матеріалів справи загальна сума заборгованості відповідача за надання послуг з постачання теплової енергії становить 80623,43 грн. Докази сплати вказаної заборгованості в матеріалах справи відсутні.

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За умовами статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 2104,02 грн інфляційних втрат та 460,16 грн 3% річних є обґрунтовані.

Щодо заперечень відповідача, які наведені у відзиві на позовну заяву суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", у будівлях, зазначених у частинах другій і третій статті 4 цього Закону, обсяг відповідної комунальної послуги, визначений за допомогою вузла комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням), розподіляється між усіма споживачами з урахуванням показань вузлів розподільного обліку, приладів - розподілювачів теплової енергії відповідно до частин другої - четвертої цієї статті.

При цьому абзацом 2 пункту 3 частини 2 статті 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" передбачено, що споживачам, приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії/вузлами розподільного обліку витрати теплоносія (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), обсяг спожитої теплової енергії визначається за їхніми показаннями відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, але не менше мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії серед інших споживачів у будівлі відповідно до пункту 5 частини другої цієї статті.

Отже враховуючи зазначене, споживання теплової енергії згідно показів розподільного приладу обліку теплової енергії повинно становити не менше мінімальної частки середнього питомого споживання серед інших споживачів у будівлі. З огляду на вказане, суд в даному випадку погоджується із твердженням позивача про те, що оскільки починаючи з квітня 2022 року, щомісячний обсяг теплової енергії, відповідно до показів розподільного приладу обліку теплової енергії, які подавав відповідач по нежитловому приміщенню за адресою вул.Чорновола, 14а, становив 0 Гкал, тому споживачу здійснювалось донарахування мінімальної частки питомого споживання теплової енергії згідно вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" та відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 №315 (надалі - Методика).

Також суд зазначає, що відповідно до абзацу 3 пункту 3 Розділу І (Загальні положення) Методики, розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.

При цьому згідно з абзацом 4 пункту 3 розділу ІІІ (Визначення та розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень) Методики, для опалюваного приміщення, оснащеного приладом (приладами) розподільного обліку теплової енергії, крім обсягу теплової енергії, визначеного на підставі його/їх показань, донараховується обсяг теплової енергії, якщо фактичне споживання теплової енергії у такому приміщенні менше мінімальної частки середнього питомого споживання, яка визначається відповідно до пунктів 1-3 розділу VI цієї Методики.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 Розділу ІІ (Базові правила визначення та розподілу між споживачами загальних обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг), загальний обсяг теплової енергії на опалення будівлі/будинку визначається за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати.

При цьому відповідно до пункту 12 Розділу IV (Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення) Методики, обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об`ємів їх житлових/нежитлових приміщень.

Згідно з пунктом 1 Розділу VI (Вимоги щодо мінімального споживання теплової енергії у опалювальному приміщенні з приладом обліку та визначення максимальної частки споживання теплової енергії в опалювальному приміщенні без приладу обліку) Методики, для споживачів, приміщення яких оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, розподілене питоме споживання теплової енергії в розрахунку на 1 квадратний метр площі (1 кубічний метр об`єму) квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії. Мінімальна частка середнього питомого споживання теплової енергії на опалення визначається для опалюваних приміщень, оснащених приладами розподільного обліку теплової енергії. Цією часткою перевіряють додержання теплового режиму в цих приміщеннях протягом опалювального періоду, в яких не допускається зниження температури повітря більше ніж на 4 градуси по Цельсію від нормативної температури внутрішнього повітря. Якщо опалюване приміщення спожило менший обсяг теплової енергії, визначений за показаннями приладів розподільного обліку теплової енергії, ніж визначений за мінімальною часткою середнього питомого споживання, такому приміщенню донараховується обсяг спожитої теплової енергії.

Пунктом 4 Розділу VI Методики передбачено, що у будівлі/будинку, де житлові/нежитлові приміщення частково оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії, для споживачів, приміщення яких не оснащені такими приладами обліку, розподілене питоме споживання теплової енергії в розрахунку на 1 кв.м площі таких приміщень не може становити більше максимальної частки питомого споживання теплової енергії.

Отже враховуючи зазначене, суд зазначає, що із наведеного у відповіді на відзив на позовну заяву розрахунку обсягу теплової енергії, розподіленої Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛІТО"-ЛТД вбачається, що такий розрахунок проведено з дотриманням вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" та у відповідності до вимог Методики №315.

Щодо заперечення відповідача про те, що до його приміщення облаштовано вхід безпосередньо з вулиці, у зв`язку з чим в даному випадку йому не підлягають нарахування за місця загального користування необхідно зазначити, що відповідно до абзацу 2 пункту 3 Розділу І Методики, розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об`єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.

Тобто враховуючи положення Методики, наявність у приміщення окремого входу не звільняє від нарахування частки від загального обсягу теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення.

Щодо застосування судом строку позовної давності необхідно зазначити, що 15.03.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" (№ 2120-ІХ), відповідно до якого прикінцеві та перехідні положення ЦК України були доповнені пунктом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного стану, позовна давність, визначена у статтях 257-259, 362, 559. 681, 728, 786, 1293 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк його дії.

З огляду на вказане суд зазначає, що позивачем не порушено строки позовної давності в силу вимог законодавства.

Крім того як вбачається із матеріалів справи, остання оплата перед пред`явленням позову у даній справі здійснена відповідачем 30.11.2021, а відповідно до частини 1 статті 264 Цивільного Кодексу України, строк позовної давності переривається разом з учиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Разом з тим необхідно зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач звертався до позивача з проханням відключити його приміщення від мереж центрального теплопостачання та ненадання послуг з постачання теплової енергії, що в свою свідчить про те, що відповідач фактично використав послуги з постачання теплової енергії. Необхідно зазначити, що законодавство України, зокрема Закон України "Про житлово-комунальні послуги", "Про теплопостачання", не передбачає безоплатного споживання теплової енергії та зобов`язує споживачів здійснювати оплату за фактично отриману теплову енергію та гарячу воду щомісячно, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Тим не менше, статтею 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначається порядок укладання, зміни і припинення договорів про надання комунальних послуг, відповідно до частини 3 цієї статті, договір про надання комунальних послуг укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 80623,43 грн заборгованості за надані послуги з теплопостачання, 2104,02 грн інфляційних втрат та 460,16 грн 3% річних є обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем, з огляду на що позов підлягає задоволенню повністю.

Щодо інших аргументів, пояснень та міркувань наведених відповідачем у відзиві на позовну заяву суд зазначає, що статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Право на справедливий суд) хоч і зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України" рішення ЄСПЛ від 10.02.2010") (Постанови КЦС ВС від 07.10.2020 у справі №465/3586/17, від 08.10.2020 у справі №712/22134/12, від 05.10.2020 у справі №347/637/18, від 27.10.2020 у справі №243/11349/18).

При поданні позовної заяви до Господарського суду Львівської області позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2684,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2746 від 26.05.2023.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 2684,00 грн витрат по сплаті судового збору, оскільки позов підлягає задоволенню повністю.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 237, 238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Літо"-ЛТД" (81652, Львівська область, місто Новий Розділ, проспект Шевченка, будинок 9-І, приміщення №4-8, ідентифікаційний код 20812467) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Тепло" (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1, ідентифікаційний код 42399765) 80623,43 грн основного боргу, 2104,02 грн інфляційних втрат, 460,16 грн 3% річних та 2684,00 грн витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у відповідності до Глави 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текс рішення виготовлено 11.12.2023.

Суддя Петрашко М.М.