Рішення

від 12.12.2023 по справі 916/431/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" грудня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/431/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Шаратова Ю.А.

при секретарі судового засідання Кастровій М.С.

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Арена (18008, м. Черкаси, вул. Смілянська, 144/1, код ЄДРПОУ 40724098) до Фермерського господарства Рідний край-1 (66502, Одеська обл., Любашівський р-н, смт Любашівка, вул. 8-го Березня, 33, код ЄДРПОУ 41011108)

про стягнення заборгованості за Договором поставки від 18.03.2019 № 0239-К в розмірі 72 206,61 грн., з якої 30 852,56 грн. штраф, 8 996,90 грн. інфляційні втрати, 32 357,15 грн. - пеня

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Арена» (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Фермерського господарства «Рідний край-1» (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості за Договором про стягнення заборгованості за Договором поставки від 18.03.2019 № 0239-К в розмірі 72 206,61 грн., з якої 30 852,56 грн. штраф, 8 996,90 грн. інфляційні втрати, 32 357,15 грн. - пеня.

Ухвалою суду від 06.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги із посиланням на статті 611, 625 Цивільного кодексу України, статті 193, 236 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договору поставки від 18.03.2019 № 0239-К щодо оплати.

07.03.2023 на адресу суду надійшов Відзив на позов (вх. № 7205/23) в якому Відповідач просив суд відмовити ТОВ «Агро Арена» у задоволенні позову.

Відповідач зазначає, що сторони заявили про намір ввести умови про пеню у свої правовідносини, але не визначились остаточно з мовами її нарахування, а тому ними не узгоджена база нарахування пені (вартість всього товару/вартість простроченої частини 24 % від простроченої частини тощо), а також не визначено розмір пені.

ФГ «Рідний край 1» зазначає, що Додатковою угодою № 2 від 04.11.2019 було доповнено договір також пунктом 7.14 наступного змісту: «Пеня передбачена даним договором застосовується стороною до відповідної сторони на підставі рахунка на оплату неустойки». Відповідач зазначає, що жодних рахунків на оплату неустойки від Позивача не отримував.

Також Відповідач із посиланням на статтю 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» зазначає про неправильний розрахунок пені Позивачем.

18.04.2023 на адресу суду надійшла Відповідь на відзив (вх. № 12619/23) в якій Позивач зазначає, що сторони погодили формулу розрахунку пені, тому твердження представника Відповідача, що відсутня база для нарахування пені і що не визначено порядок нарахування 24 % пені, є невірними та не відповідають умовам договору та додатків до нього.

Також Позивач зазначає, що відповідно до пункту 7.5 договору сторони за цим договором дійшли взаємної згоди, що строк позовної давності за цим договором в тому числі до вимог щодо нарахування та стягнення усіх штрафних санкцій (штраф, пеня, неустойка) згідно за статтею 259 Цивільного кодексу України збільшити до 5 років.

Позивач зазначає, що відповідно до пункту 7.6 договору сторони вирішили, що до вимог про нарахування та стягнення усіх штрафних санкцій (в тому числі штраф, пеня, неустойка) за цим договором не застосовується строк спеціальної позовної давності, який передбачений частиною другою статті 258 Цивільного кодексу України, кредитор за грошовим зобов`язанням, що порушене, може звернутись до суду з вимогою про стягнення усіх штрафних санкцій (в тому числі штраф, пеня, неустойка) за цим договором в межах строку визначеного сторонами в пункті 7.5 цього договору тобто до 5 років.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд

в с т а н о в и в :

18.03.2019 між Позивачем та Відповідачем укладено Договір поставки № 0239-К (далі Договір від 18.03.2019).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Договору від 18.03.2019 за цим договором постачальник зобов`язався передавати (постачати) у зумовлені строки (строк) покупцеві товар (насіння сільськогосподарських культур) у кількості, асортименті і по цінах, згідно з накладними (додатками, специфікаціями), що є невід`ємними частинами цього договору, а покупець зобов`язався прийняти вказані товари і своєчасно сплатити за них певну грошову суму на умовах цього договору. Вартість даного договору складається з суми вартості партій товарів, поставлених постачальником протягом строку дії даного договору. Ціна товару та загальна вартість договору визначається згідно з видатковими накладними (додатками, специфікаціями), які є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно із пунктами 2.1, 2.2 Договору від 18.03.2019 покупець оплачує поставлені постачальником товари за цінами, зазначеними у специфікаціях та видаткових накладних, що є невід`ємними частинами цього договору. Ціни, вказані в накладних, включають вартість відвантаження, пакування, маркування. Сторони можуть визначити та зафіксувати в Специфікації грошовий еквівалент ціни товару в іноземній валюті доларах США або у ЄВРО. Вид та комерційний курс іноземної валюти вказується в Специфікаціях до договору.

Відповідно до пунктів 1, 4, 4.1, 4.2 Специфікації № 1 від 18.03.2019 на підставі Договору № 0239-К від 18.03.2019 постачальник зобов`язався продати та відвантажити, а покупець зобов`язався оплатити та прийняти на умовах, передбачених вищезгаданим договором, наступний товар згідно нижчезазначеної специфікації: насіння гібридної кукурудзи LG 30360 вартістю 47 184,00 грн. без ПДВ; насіння гібридної кукурудзи Аурум вартістю 33 175,50 грн. без ПДВ, а всього 96 431,40 грн. з ПДВ. Оплата товару здійснюється в строк: 19 300,00 грн. - до 25.03.2019; 77 131,40 грн. до 01.11.2019.

04.11.2019 між Позивачем та Відповідачем було укладено Додаток 2 до Договору поставки 0239-К від 18.03.2019 відповідно до якого сторони дійшли згоди доповнити розділ 7 «Відповідальність сторін» Договору № 0239-К наступними пунктами:

« 7.12 У разі порушення термінів (строків) оплати, передбачених цим договором, покупець сплачує постачальнику пеню за кожен день прострочення платежу від суми боргу у розмірі 24 % (двадцять чотири відсотків) пені. Сума пені обраховується за формулою: СВ=СК Х k X t / Т Х 100 %, де: СВ сума пені; СК сума заборгованості; k річна відсоткова ставка; n кількість днів нарахування; Т кількість днів у році.

7.13 Сплата пені, визначена даним розділом не звільняє сторони від обов`язків виконання договірних зобов`язань та проведення остаточних розрахунків.

7.14 Пеня передбачена даним договором застосовується стороною до відповідальної сторони на підставі рахунка на оплату неустойки».

01.08.2020 між Позивачем та Відповідачем було укладено Додаток 3 до Договору поставки 0239-К від 18.03.2019 відповідно до якого сторони дійшли згоди доповнити розділ 7 «Відповідальність сторін» Договору № 0239-К наступними пунктами:

« 7.12 У разі порушення термінів (строків) оплати, передбачених цим договором, покупець сплачує постачальнику пеню за кожен день прострочення платежу від суми боргу у розмірі 24 % (двадцять чотири відсотків) пені. Сума пені обраховується за формулою: СВ=СК Х k X t / Т Х 100 %, де: СВ сума пені; СК сума заборгованості; k річна відсоткова ставка; n кількість днів нарахування; Т кількість днів у році.

Частинами першою та другою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що Позивачем на виконання умов Договору від 18.03.2019 поставлено Відповідачу товар на загальну суму 96 431,40 грн., що підтверджується видатковою накладною від 01.04.2019 № 1297.

Як вбачається з Акту звірки та визнається Позивачем, Відповідачем сплачено за поставлений товар за видатковою накладною від 01.04.2019 № 1297 суму в розмірі 96 431,40 грн., а саме:

19 300,00 грн. платіжне доручення від 11.04.2019 № 204;

77 131,40 грн. платіжне доручення від 04.08.2021 № 63.

Тобто Відповідачем сплачено за поставлений товар з пропуском строку встановленого Специфікацією від 18.03.2019 № 1.

Відповідно до частини другої статті 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються, зокрема, шляхом застосування штрафних санкцій.

Згідно із статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 7.12 Договору від 18.03.2019 у разі порушення термінів (строків) оплати, передбачених цим договором, покупець сплачує постачальнику пеню за кожен день прострочення платежу від суми боргу у розмірі 24 % (двадцять чотири відсотків) пені. Сума пені обраховується за формулою: СВ=СК Х k X t / Т Х 100 %, де: СВ сума пені; СК сума заборгованості; k річна відсоткова ставка; n кількість днів нарахування; Т кількість днів у році.

Згідно із пунктом 7.9 Договору від 18.03.2019 якщо покупець прострочить сплату за товар то, окрім неустойки та інших санкцій, передбачених цим договором, він додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 40 % від вартості несплаченого або несвоєчасного сплаченого товару.

Відповідно до пунктів 7.5, 7.6 Договору від 18.03.2019 сторони за цим договором дійшли взаємної згоди, що строк позовної давності за цим договором в тому числі до вимог щодо нарахування та стягнення усіх штрафних санкцій (штраф, пеня, неустойка) згідно із ст. 259 Цивільного кодексу України збільшити до 5 (п`яти) років. Сторони вирішили, що до вимог про нарахування та стягнення усіх штрафних санкцій (в тому числі штраф, пеня, неустойка) за цим договором не застосовується строк спеціальної позовної давності, який передбачений ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, кредитор за грошовим зобов`язанням, що порушене, може звернутись до суду з вимогою про стягнення усіх штрафних санкцій (в тому числі штраф, пеня, неустойка) за цим договором в межах строку визначеного сторонами в пункті 7.5 цього договору тобто до 5 (п`яти) років.

Згідно із частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, згідно із пунктами 7, 8 розділу IX "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. У разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» карантин на усій території України було встановлено з 12.03.2020.

Згідно із пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення суми пені за періоди з 04.11.2019 по 04.08.2021. А відтак, відповідно до пункту 7 розділу IX "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України, пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211, строк нарахування штрафних санкцій відповідно до норм частини шостої статті 232 Господарського кодексу України не обмежується 6 місяцями.

Суд не приймає довід Відповідача щодо не узгодженої бази нарахування пені, оскільки база нарахування визначена безпосередньо законом, а саме, частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, відповідно до якої пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Також суд не приймає довід Відповідача щодо відсутності у нього обов`язку зі сплати пені через не надсилання Позивачем рахунків на оплату неустойки, з огляду на наступне.

Згідно із частиною четвертою статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд враховує висновки Верховного Суду викладені в постанові від 29.04.2020 у справі № 915/641/19, згідно із якими за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє Відповідача від обов`язку оплатити товар. Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/32579/15, від 22.05.2018 у справі № 923/712/17, від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15, від 02.07.2019 у справі № 918/537/18, від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17, від 26.02.2020 у справі № 915/400/18 і Суд не вбачає підстав для відступу від зазначеної позиції у цій справі.

А відтак, ненадання Позивачем рахунку на оплату неустойки не звільняє Відповідача від обов`язку з її оплати.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 22.11.1996 № 543/96-ВР розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом встановлено, що пеня за прострочення оплати за Договором від 18.03.2019 за періоди з 04.11.2019 по 04.08.2021 складає суму в розмірі грн., яка розраховується наступним чином:

Сума боргуПеріод заборгованостіКількість днів прострочкиРозмір облікової ставки НБУСума пені за весь період прострочення77 131,4004.11.2019 - 12.12.20193915,502 554,8577 131,4013.12.2019 - 31.12.20191913,501 084,0777 131,4001.01.2020 - 30.01.20203013,501 707,0177 131,4031.01.2020 - 12.03.20204211,001 947,2577 131,4013.03.2020 - 23.04.20204210,001 770,2377 131,4024.04.2020 - 11.06.2020498,001 652,2177 131,4012.06.2020 - 31.12.20202036,005 133,6677 131,4001.01.2021 - 04.03.2021636,001 597,5777 131,4005.03.2021 - 15.04.2021426,501 153,8077 131,4016.04.2021 - 22.07.2021987,503 106,3977 131,4023.07.2021 - 04.08.2021138,00439,54Всього 22 146,58

Отже підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 22 146,58 грн. Решта заявлених позовних вимог про стягнення пені в розмірі 10 210,57 грн. (32 357,15 22 146,58 = 10 210,57) не підлягають задоволенню з вищевказаних підстав.

Судом встановлено, що штраф за прострочення оплати за Договором від 18.03.2019 складає суму в розмірі 30 852,56 грн. (77 131,40 Х 40 % = 30 852,56).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що інфляційні втрати за прострочення оплати за Договором від 18.03.2019 за періоди з 04.11.2019 по 04.08.2021 складають суму в розмірі 8 996,90 грн. Судом перевірено правильність розрахунку наданого Позивачем.

На підставі викладеного, підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача 22 146,58 грн. пені, 30 852,56 грн. штрафу, 8 996,90 грн. інфляційних втрат.

При розподілі господарських витрат суд виходить з положень пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, згідно із якими судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись частиною першою статті 11, частиною першою статті 509, статтями 525, 526, частиною першою статті 530, статтею 549, частиною другою статті 625, статтею 629, частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України, частиною другою статті 20, статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 231, 236, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства Рідний край-1 (66502, Одеська обл., Любашівський р-н, смт Любашівка, вул. 8-го Березня, 33, код ЄДРПОУ 41011108) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Арена (18008, м. Черкаси, вул. Смілянська, 144/1, код ЄДРПОУ 40724098) 22 146,58 грн. (двадцять дві тисячі сто сорок шість гривень 58 коп.) пені, 30 852,56 грн. (тридцять тисяч вісімсот п`ятдесят дві гривні 56 коп.) штрафу, 8 996,90 грн. (вісім тисяч дев`ятсот дев`яносто шість гривень 90 коп.) інфляційних втрат та витрати на сплату судового збору в розмірі 2 304,46 грн. (дві тисячі триста чотири гривні 46 коп.).

3. Відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Арена» до Фермерського господарства «Рідний край-1» в частині стягнення 10 210,57 грн. пені.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги в строк встановлений частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено в нарадчій кімнаті 12 грудня 2023 р.

Суддя Ю.А. Шаратов